23 вересня 2025 рокуЛьвівСправа № 344/11482/25 пров. № А/857/32079/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді Судової-Хомюк Н.М.,
суддів Глушка І.В., Затолочного В.С.,
за участі секретаря судового засідання Грищук В.Б.,
позивач: ОСОБА_1 ,
представник позивача: Яблончук В.Й.,
представника відповідача: не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 15 липня 2025 року у справі № 344/11482/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління транспорту та зв'язку Івано-Франківської міської ради про скасування постанови,
суддя в 1-й інстанції - Татарінова О.А.,
час ухвалення рішення - не зазначено,
місце ухвалення рішення - м. Івано-Франківськ,
дата складання повного тексту рішення -не зазначено,
ОСОБА_1 (далі також позивач, скаржник) звернувся до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області з позовом до Управління транспорту та зв'язку Івано-Франківської міської ради (далі також відповідач) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.
В обгрунтування позовних вимог зазначає, що постановою про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення серії ІФ №00162192 від 13.06.2025 Управлінням транспорту та зв'язку Івано-Франківської міської ради, в особі головного спеціаліста - інспектору з паркування відділу інспекторів з паркування Сковронською Т.В., було притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн. за ч.1 ст. 122 КУпАП за те, що: «13.05.2025 року о 14:07 год. за адресою м. Івано-Франківськ, вул. Павла Тичини, 1, здійснено стоянка на тротуарах (крім місць, позначених відповідними дорожніми знаками, встановленими табличками), чим порушено вимоги (п.15.10 (б)) Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ від 10.10.2001 №1306, чим скоїв адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст. 122 КУпАП».
Вказує, що оскаржувана Постанова отримана позивачем поштовим зв'язком 20.06.2025. Вважає, що постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вищевказане порушення є необгрунтованою та незаконною, оскільки відповідно до підпункту б) пункту 15.10 Правил дорожнього руху України - стоянка забороняється на тротуарах (крім місць, позначених відповідними дорожніми знаками, встановленими з табличками).
Звертає увагу, шо у підпункті в) пункту 15.10 ПДР України зазначається, що: «стоянка забороняється на тротуарах, за винятком легкових автомобілів та мотоциклів, які можуть бути поставлені на краю тротуарів, де для руху пішоходів залишається щонайменше 2 м.».
Вказує, що у Постанові, описана подія, що мала місце 13.05.2025 року о 14:07 год., за адресою м. Івано-Франківськ, вул. Павла Тичини, 1 та зазначається, що позивачем, була здійснена стоянка на тротуарі у місці не позначеному відповідними дорожніми знаками і встановленими табличками, однак, позивач, жодним чином не порушив Правил дорожнього руху України, по тій причині, що здійснив правомірну постановку (паркування) належним йому транспортним засобом - автомобілем марки HYNDAI SANTA FE д.н.з. НОМЕР_1 , у місці де це не заборонено ПДР, а саме відповідно до вимог підпункту в) пункту 15.10 ПДР України, який дозволяє паркування у вказаний ПДР спосіб.
Враховуючи вищевикладене, просить суд скасувати Постанову серії ІФ № 00162192 від 13.06.2025, винесену головним спеціалістом - інспектором з паркування відділу інспекторів Управління транспорту та зв'язку Івано-Франківської міської ради Сковронською Т.В., про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 122 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340,00 грн. Стягнути з Управління транспорту та зв'язку Івано-Франківської міської ради на користь ОСОБА_1 , в рахунок відшкодування завданої діями відповідача спричиненої моральної (немайнової) шкоди у сумі 20 000 грн. 00 коп. Витрати, пов'язані з розглядом справи, а саме: сплачений позивачем судовий збір в сумі 605 грн. 60 коп., а також витрати пов'язані із оплатою послуг по отриманню правничої допомоги у розмірі 8 500 грн.00 коп. покласти на відповідача.
Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 15 липня 2025 року у справі № 344/11482/25 у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, позивач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального і процесуального права та підлягає скасуванню.
Обгрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, позивач посилається на те, що суд першої інстанції дійшов безпідставного висновку про встановлений факт порушення позивачем вимог пп. «б» п.15.10 ПДР. За позицією позивача такий факт не підтверджується наданими відповідачем доказами, оскільки вони не свідчать про здійснення стоянки транспортного засобу у спосіб, що перешкоджав руху пішоходів Позивач вказує на те, що його автомобіль був припаркований у повній відповідності до вимог пп. «в» п.15.10 ПДР, а тому притягнення його до адміністративної відповідальності не можливо визнати правомірним.
Скаржником зазначається, що оскаржувана Постанова і прийняте у ній рішення відповідача, не відповідає вимогам закону, оскільки грунтується на неповному, необ'єктивному і упередженому розгляді справи про адміністративне правопорушення, за відсутності будь яких належних та допустимих доказів, які б об'єктивно підтверджували факт неправомірних дій позивача, а отже відсутнє підтвердження наявності адміністративного правопорушення та інших обставин, що мають значення для прийняття рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
Просить скасувати рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 15 липня 2025 року у справі № 344/11482/25 та прийняти постанову, якою задовольнити позовні вимоги.
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечив проти задоволення апеляційних вимог, просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення першої інстанції залишити без змін.
Частиною 1 ст. 308 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено, та підтверджується із матеріалів справи, що 13.06.2025 року головним спеціалістом - інспектором з паркування відділу інспекторів з паркування Управління транспорту та зв'язку Івано-Франківської міської ради Сковронською Т.В. винесено Постанову про накладення адміністративного стягнення Серії ІФ00162192 щодо ОСОБА_1 відповідно до якої 13.06.2025 року ОСОБА_1 о 14:07 год. за адресою: м.Івано-Франківськ, вул.Павла Тичини, 1 здійснив стоянку транспортного засобу HYUNDAI SANTA FE д.н.з. НОМЕР_2 на тротуарах (крім місць, позначених відповідними дорожніми знаками, встановленими табличками), чим порушено вимоги (п.15.10 (б)) ПДР, та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП. За вчинення вказаного адміністративного правопорушення, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн.
Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, позивач звернувся із позовом до суду.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що факт порушення позивачем вимог пп. «б» п.15.10. ПДР доведений відповідачем належними та допустимими доказами, які свідчать про те, що позивач допустив стоянку транспортного засобу на тротуарі, що є порушенням зазначених вимог ПДР та стало обгрунтованою підставою притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
Враховуючи зазначені висновки суду першої інстанції, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позову та зазначає наступне.
Приписами частини другої статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 9, ст. 10 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Згідно ч. 1 ст. 14-2 КупАП адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису) (за допомогою технічних засобів, що дають змогу здійснювати фотозйомку або відеозапис та функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу, - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відсутні на момент запиту відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.
Відповідно до ч. 1 ст. 279-1 КУпАП у разі якщо адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксовано в автоматичному режимі або якщо порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), посадова особа уповноваженого підрозділу Національної поліції або інспектор з паркування за даними Єдиного державного реєстру транспортних засобів, а також у разі необхідності - за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань встановлює відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-2 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 251, ст. 280 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Аналізуючи норми вище приведеного законодавства, колегія суддів зазначає, що для притягнення особи до адміністративної відповідальності і встановлення її вини, необхідна наявність відповідних доказів.
Так, відповідно до п.п. «б» п. 15.10 Правил Дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.01.2001 року № 1306, стоянка забороняється на тротуарах (крім місць, позначених відповідними дорожніми знаками, встановленими з табличками).
Згідно із п.1.10 ПДР тротуар елемент дороги, призначений для руху пішоходів, який прилягає до проїзної частини або відокремлений від неї газоном.
Частиною 1 ст. 122 КУпАП передбачена відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.
Отже, порушення правил стоянки створює склад адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.122 КУпАП.
У свою чергу, висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення має бути зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт скоєння адміністративного правопорушення.
Колегія суддів вказує, що до повноважень інспектора входить виявлення, фіксування та винесення санкції за адміністративне правопорушення, вчинене водієм при керуванні транспортним засобом, при порушенні обов'язкових норм КУпАП чи інших правил.
Встановлено, що представником відповідача до матеріалів відзиву долучено копії матеріалів фото фіксації, на яких зображено автомобіль марки HYUNDAI SANTA FE д.н.з. НОМЕР_2 , який припаркований на тротуарі в м.Івано-Франківську по вул.Павла Тичини, 1 у місці, яке не позначене дорожніми знаками, встановленими з табличками 5.42.1 «Місце стоянки» та 5.43 «Зона стоянки».
Натомість автомобіль марки HYUNDAI SANTA FE д.н.з. НОМЕР_2 припаркований не на краю тротуару, а у межах проїзної частини, прилеглої до цієї ділянки тротуару, передбачено майданчик для платного паркування, який позначено дорожнім знаком 5.43 «Зона стоянки» та табличкою 7.6.1, згідно з якою розміщення транспортних засобів здійснюється в межах проїзної частини вздовж тротуару.
Так, в обґрунтування протиправності оскаржуваної постанови позивач посилається на те, що позивачем дотримано вимоги щодо паркування транспортного засобу на краю тротуару, де для руху пішоходів залишалось понад два метри.
Із долучених копій матеріалів фото фіксації вбачається, що автомобіль марки HYUNDAI SANTA FE д.н.з. НОМЕР_2 припаркований з порушенням пп.б п.15.10 ПДР України.
Так, надані Інспекцією докази (фотозйомка) підтверджують порушення позивачем пп. «б» п.15.10 ПДР України, оскільки з таких фотоматеріалів можливо ідентифікувати транспортний засіб, можливо встановити місце розташування транспортного засобу та можливо зробити висновок про те, що транспортний засіб розташований на тротуарі, як елементу дороги, призначений для руху пішоходів, який відокремлений від проїзної частини забором. При цьому, дорожні знаки, які б дозволяли стоянку у вказаному місці, відсутні, позивачем протилежного не доведено.
Оскільки, в даному випадку на ділянці тротуару, де зафіксовано транспортний засіб, не встановлено дорожніх знаків із табличками, які б позначали місця для паркування із використанням тротуару. Водночас у межах проїзної частини, прилеглої до цієї ділянки тротуару, передбачено майданчик для платного паркування, який позначено дорожнім знаком 5.43 «Зона стоянки» та табличкою 7.6.1, згідно з якою розміщення транспортних засобів здійснюється в межах проїзної частини вздовж тротуару. Отже, у межах згаданої ділянки передбачено спеціально відведені місця, на яких згідно п.15.1 ПДР України повинна здійснюватися зупинка та стоянка транспортних засобів на дорозі. Стоянка на тротуарах легкових автомобілів і мотоциклів за умови, що для руху пішоходів залишається щонайменше 2 м. тротуару має здійснюватися з урахуванням вимог підпункту «б» пункту 15.10 та пункту 15,6 ПДР України (Стоянка всіх транспортних засобів у місцях, позначених дорожніми знаками 5.42.1, 5.42.2, 5.43, встановленими з табличкою 7.6.1, дозволяється на проїзній частині вздовж тротуару, а встановленими з однією з табличок 7.6.2-7.6.6 - легкових автомобілів і мотоциклів тільки так, як показано на табличці).
Отже, надані відповідачем фотоматеріали, які є належними та допустимими доказами у справі про адміністративне правопорушення, підтверджують порушення позивачем вимог п.п. «б» п. 15.10 Правил Дорожнього руху України.
Згідно ч. 1 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
За змістом частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. 243, ст. 286, ст. 308, ст. 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ч. 1 ст. 321, ст. 322, ст. 325, ст. 328 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 15 липня 2025 року у справі № 344/11482/25 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Н. М. Судова-Хомюк
судді І. В. Глушко
В. С. Затолочний
Повне судове рішення складено 23.09.25