23 вересня 2025 рокуЛьвівСправа № 569/2397/25 пров. № А/857/34294/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Затолочного В.С.,
суддів: Глушка І.В., Судової-Хомюк Н.М.,
з участю секретаря судового засідання Єршової Ю.С.,
розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 31 липня 2025 року у справі № 569/2397/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови (рішення суду першої інстанції ухвалене суддею Тимощуком О.Я. у м. Рівне Рівненської області 31 липня 2025 року у відкритому судовому засіданні), -
ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1 , позивач) звернулася з адміністративним позовом до Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції (далі також - УПП, відповідач) про скасування постанови серії БАД № 530203 від 12.12.2024 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, винесену Інспектором ВАП УПП в Тернопільській області ДПП старшим лейтенантом поліції Бакурскою Оленою Анатоліївною про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі також - КУпАП), та накладення на неї стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. 00 коп.
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 31 липня 2025 року позов задоволено.
Не погодившись із вказаним рішенням, його оскаржив відповідач, оскільки вважає що судом першої інстанції під час прийняття оскаржуваного рішення неправильно застосовано ряд норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог позивача відмовити в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційних вимог вказує, що порушення було зафіксовано в населеному пункті, який починається після дорожнього знаку 5.49, що підтверджується географічними координатами із фотознімку з приладу TruCam.
Позивач не скористалася правом подання відзиву на апеляційну скаргу. Відповідно до частини четвертої статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України) відсутність відзиву не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Учасники справи були належним чином, відповідно до положень статті 268 КАС України, повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, однак у судове засідання не з'явилися.
Також в порядку частини третьої статті 268, частини другої статті 313 КАС України неявка сторін, належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
У зв'язку з неявкою в судове засідання осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до вимог частини четвертої статті 229 КАС України не здійснювалося.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши обставини справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 12.12.2024 року о 10 год. 39 в м. Тернопіль, вул. Котляревского, 24, інспектором ВАП УПП в Тернопільській області ДПП старшим лейтенантом поліції Бакурскою Оленою Анатоліївною, відносно ОСОБА_1 було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАД № 530203 від 12.12.2024 року.
Відповідно до змісту постанови: « ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом MAZDA CX-5, державний номерний знак НОМЕР_1 14.11.2024 року о 13 год. 42 хв. на А/Д М-19 «Доманове-Ковель-Чернівці-Тереблече» 380 км., в населеному пункті м. Копичинці, водій рухався зі швидкістю 101 км/год при дозволеній швидкості руху 50 км/год, чим порушив п.п. 12.9.(б) ПДР України. Швидкість руху вимірювалась приладом TRUCAM LTI 20/20 TC 000750».
До ОСОБА_1 застосовано вид адміністративного стягнення штраф у розмірі 340,00 гривен.
Не погоджуючись із вказаною постановою, позивач звернулася із цим позовом до суду.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не надав належних та достатніх доказів, які б свідчили про наявність у діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 122 КУпАП та доводили б дотримання відповідачем при винесені оскаржуваної постанови вимог статей 254, 256, 258 КУпАП.
Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів встановила наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
За змістом пунктів 8, 11 частини першої статті 23 Закону України від 2 липня 2015 року № 580-VIII «Про Національну поліцію» (далі також - Закон № 580-VIII) поліція відповідно до покладених на неї завдань:
- регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів;
- у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Також відповідно до приписів частин першої, другої статті 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення, зокрема: про порушення правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту (частини перша, друга, третя, п'ята, шоста, восьма, десята і одинадцята статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша і друга статті 121-3, частини перша, друга, третя, четверта, шоста і сьома статті 122, частина перша статті 123, статті 124-1, 125, частини перша, друга і четверта статті 126, частини перша, друга і третя статті 127, стаття 127-3, частини перша і друга статті 127-4, статті 128 - 129...).
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Крім того, Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2015 року № 1395 затверджено Інструкцію з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, пунктом 4 якої визначено, що у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Відповідно до частини другої статті 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції.
Таким чином розгляд справи у таких випадках проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу із винесенням постанови у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Згідно зі статтею 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 283 КУпАП передбачено, що розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Відповідно до статті 284 КУпАП по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов: 1) про накладення адміністративного стягнення; 2) про застосування заходів впливу, передбачених статтею 24-1 цього Кодексу; 3) про закриття справи.
Матеріалами справи підтверджується, що 14 листопада 2024 року близько 13 год. 42 хв на 380 км авто дороги М-19 «Доманове - Ковель - Чернівці - Тереблене» (населений пункт Копиченці) був зупинений керований позивачем ТЗ МА2БА СХ-5 з номерним знаком НОМЕР_1 , який рухався зі швидкістю 101 (сто один ) км/год, при дозволеній 50 ( п'ятдесят ) км/год, чим порушив п. 12.9 (б) ПДР. Після чого проведено розгляд справи про адміністративне правопорушення (зафіксовано на Н/К № 474367 з 13 год. 43 хв по 13 год. 45 хв), винесено постанову на місці зупинки керованого позивачем ТЗ серії ЕНА № 3475945 за частиною четвертою статті 122 КУпАП.
21 листопада 2024 року до УПП надійшла скарга від ОСОБА_1 про скасування постанови серії ЕНА № 3475945 за частиною четвертою статті 122 КУпАП від 14 листопада 2024 року.
Рішенням начальника УПП постанову серії ЕНА № 3475945 за частиною четвертою статті 122 КУпАП від 14 листопада 2024 року винесену відносно ОСОБА_1 було скасовано у зв'язку із невірною кваліфікацією складу адміністративного правопорушення та допущення поліцейським помилки під час її винесення, а справу направлено на новий розгляд.
Колегія суддів наголошує, що згідно з пунктом 3 частини першої статті 288 КУпАП постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі - у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.
В свою чергу, відповідно до статті 293 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень: 1) залишає постанову без зміни, а скаргу без задоволення; 2) скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд; 3) скасовує постанову і закриває справу; 4) змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності визначені статтею 286 КАС України.
Згідно з частиною третьою статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Отже, суд першої інстанції прийшов до хибного висновку, щодо порушення працівником поліції вимог частини п'ятої статті 258 КУпАП, оскільки постанова спершу була винесена на місці зупинки керованого позивачем транспортного засобу, а пізніше була скасована начальником УПП у зв'язку із невірною кваліфікацією пункту ПДР, що не суперечить нормам КУпАП.
Правові та соціальні основи дорожнього руху з метою захисту життя та здоров'я громадян, створення безпечних і комфортних умов для учасників руху та охорони навколишнього природного середовища визначає Закон України від 30 червня 1993 року № 3353-XII «Про дорожній рух» (далі також - Закон № 3353-XII).
Частиною п'ятою статті 14 Закону № 3353-XII учасників дорожнього руху зобов'язано знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Пунктом 12.9 «б» Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306 (далі - ПДР, Правила) визначено, що водієві забороняється перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4 - 12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31, або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту «и» пункту 30.3 цих Правил.
Відповідно до пункту 12.4 ПДР у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється зі швидкістю не більше 50 км/год.
Дорожній знак 5.49 «Початок населеного пункту» визначає найменування та початок забудови населеного пункту, в якому діють вимоги цих Правил, що визначають порядок руху в населених пунктах.
Частиною першою статті 122 КУпАП передбачено, зокрема, що перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно зі статтею 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до пункту 1 статті 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Тобто, зі змісту вказаних норм слідує, що обставини вчинення адміністративного правопорушення, які викладені у постанові, мають встановлюватись на підставі оцінених органом (посадовою особою) доказів, що є допустимими, тобто зібраними у встановленому КУпАП порядку.
Як передбачено статтею 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Також, відповідно до статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
За приписами статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно з пунктом 9 частини першої статті 31 Закону № 580-VIII поліція може застосовувати такі превентивні заходи, як застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.
Відповідно до частини першої статті 40 вказаного Закону поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати такі технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення, зокрема:
1) фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень;
2) технічні прилади та технічні засоби з виявлення радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз;
Технічні прилади та технічні засоби, передбачені пунктами 1 і 2 цієї частини, поліція може закріплювати на однострої, у/на безпілотних повітряних суднах, службових транспортних засобах, суднах чи інших плавучих засобах, у тому числі тих, що не мають кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, які свідчать про належність до поліції, а також монтувати/розміщувати їх по зовнішньому периметру доріг і будівель.
Дослідивши відео з Н/К № 474367 з 13 год. 43 хв по 13 год. 45 хв, колегія суддів з'ясувала, що технічним приладом зафіксовано зупинку керованого позивачем ТЗ, а саме МА20А СХ-5 з номерним знаком НОМЕР_1 та спілкування з водієм.
Відтак, оцінивши докази в сукупності, а саме відео з Н/К та фото порушення з приладу TruCam, час ведення відеофіксації та час здійснення фото порушення приладом TruCam, апеляційний суд дійшов висновку, що саме ОСОБА_1 керувала транспортним засобом МАZDА СХ-5 з номерним знаком НОМЕР_1 , який рухався зі швидкістю 101 (сто один) км/год, при дозволеній 50 (п'ятдесят) км/год, чим порушила пункт 12.9 (б) ПДР.
На підтвердження факту допущення позивачем перевищення встановленої в межах населеного пункту швидкості представником відповідача до відзиву на позов було долучено, зокрема, фотознімок з приладу TruCam.
Відтак саме фотознімок, де зафіксовано цільову познаку саме на транспортному засобі, яким керувала ОСОБА_1 є належним, допустимим та достатнім доказом у справі.
Більше того, сама позивач не заперечує факту керування нею транспортним засобом МАZDА СХ-5 з номерним знаком НОМЕР_1 14.11.2024 року о 13 год. 42 хв. на А/Д М-19 «Доманове-Ковель-Чернівці-Тереблече» 380 км, в населеному пункті м. Копичинці.
Відтак, суд першої інстанції дійшов передчасного висновок, що з досліджених в судовому засіданні фотознімку з приладу TruCam неможливо встановити особу, що керувала транспортним засобом MAZDA CX-5 державний номерний знак НОМЕР_1 , оскільки судом неповно досліджено докази по справі.
Також колегія суддів не погоджується з твердженням суду першої інстанції, що із долученої до відзиву відповідача карти місцевості з онлайн-сервісу Google Maps із зазначенням географічних координат неможливо встановити, що населений пункт Копичинці, Тернопільської області позначений дорожніми знаками 5.49 «Початок населеного пункту» та 5.50 «Кінець населеного пункт» з огляду на наступне.
Відповідачем додано фотознімок з онлайн сервісу Google Maps із зазначенням географічних координат, які автоматично були вказані у фотознімку приладу TruCam (широта 49°6' 44.12''N; довгота 25°53' 26.10''E), з якого слідує, що фіксування швидкісного режиму позивача відбувалось саме в населеному пункті Копичинці. При перенесенні вказаних координат за допомогою загальнодоступних карт Google Maps можна встановити, що прилад знаходився в межах населеного пункту Копичинці. При цьому, як видно із фотознімку з приладу TruCam, відстань від приладу до автомобіля, яким керував позивач становила 560.0 м, а відтак і сам автомобіль позивача знаходився в межах населеного пункту.
Крім того, на відеозаписі зафіксованому на нагрудну боді-камеру працівника поліції також зафіксовано координати 49°06'45.0"N 25°53'26.1"E, при перенесенні вказаних координат за допомогою загальнодоступних карт Google Maps встановлено, що відеозапис здійснювався в м. Копичинці Тернопільської області.
Також, за допомогою загальнодоступних карт Google Maps можна встановити, що населений пункт Копичинці, Тернопільської області позначений дорожніми знаками 5.49 «Початок населеного пункту» та 5.50 «Кінець населеного пункт», як встановлені за координатами 49.10535262477256, 25.891481845818912.
Таким чином, наявні у справі докази підтверджують факт перевищення встановленого обмеження швидкості автомобілем позивача. Позивачем не надано будь-яких належних та допустимих доказів, які б спростували правильність результатів здійснених технічним засобом вимірювань швидкості та правильність використання вказаного приладу, результат якого зафіксовано на долученому до матеріалів справи фотознімку з приладу TruCam LTI 20/20 ТС000750.
Отже, доводи апеляційної скарги є обґрунтованими та знайшли своє підтвердження в ході апеляційного перегляду рішення суду.
Відповідно до статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
У розрізі викладеного, оцінюючи наведені скаржником доводи, апеляційний суд приходить до переконання, що такі є суттєвими і складають підстави для висновку про неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, що призвело до задоволення позовних вимог, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог.
Керуючись статтями 229, 241, 242, 268, 272, 286, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції задовольнити.
Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 31 липня 2025 року у справі № 569/2397/25 скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя В. С. Затолочний
судді І. В. Глушко
Н. М. Судова-Хомюк
Повне судове рішення складено 23.09.25