23 вересня 2025 рокуЛьвівСправа № 260/1581/25 пров. № А/857/19875/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Затолочного В.С.,
суддів: Іщук Л.П, Судової-Хомюк Н.М.,
розглянувши в електронній формі в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційні скарги Державної податкової служби України, Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший ферментаційний завод» на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 09 травня 2025 року у справі № 260/1581/25 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший ферментаційний завод» до Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії (рішення суду першої інстанції ухвалені суддею Маєцькою Н.Д. в м. Ужгороді в порядку письмового провадження), -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Перший ферментаційний завод» (далі - ТзОВ «Перший ферментаційний завод») звернулося з адміністративним позовом до Державної податкової служби України (далі - ДПС України, відповідач), в якому просить:
1) визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у наданні ліцензії від 20.02.2025 року № 71-р/лєр, яке прийняте Державною податковою службою України;
2) зобов'язати ДПС України видати ТзОВ «Перший ферментаційний завод» ліцензію на право ферментації тютюнової сировини, яка засвідчуватиме набуття права на провадження цього виду господарської діяльності, починаючи з 24.02.2025 року;
3) зобов'язати ДПС України внести відомості про надання ТзОВ «Перший ферментаційний завод», починаючи з 24.02.2025 року ліцензії на право ферментації тютюнової сировини до Єдиного реєстру ліцензіатів з виробництва та обігу спирту етилового, спиртових дистилянтів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини та рідин, що використовуються в електронних сигаретах (далі також - Єдиний реєстр) (без прийняття рішення про надання ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності) та направити ліцензіату витяг з відповідного реєстру.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 09 травня 2025 року адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення ДПС України від 20 лютого 2025 року № 71-р/лєр «Про відмову у наданні ліцензії».
Зобов'язано ДПС України видати ТзОВ «Перший ферментаційний завод» ліцензію на право ферментації тютюнової сировини.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись із вказаним рішенням, його оскаржили сторони, які покликаючись на те, що рішення є незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального і процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, просять рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 09 травня 2025 року скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, та відповідно в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
В обґрунтування апеляційних вимог позивач покликається на те, що оскільки Рішення ДПС України від 20.02.2025 № 71-р/лєр є нечинним з моменту його видання, в тому числі не містило в собі підстави відмови - ДПС України не виконано вимог частини восьмої статті 43 Закону України від 18 червня 2024 року № 3817-ІХ «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (далі - Закон № 3817-ІХ), а тому ТзОВ «Перший ферментаційний завод» набуває права на провадження ферментації тютюнової сировини з 24.02.2025, а у ДПС України виникає безумовний обов'язок у внесенні таких відомостей до Єдиного реєстру (без прийняття рішення про надання ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності).
Відповідач, у свою чергу, в апеляційній скарзі зазначає, що поданий позивачем атестат виробництва засвідчує, що стан виробництва по обробці та ферментації тютюну, що виробляється відповідно до ДСТУ 8738:2017 «Тютюн для нагрівання. Загальні технічні умови», забезпечує стабільність показників безпеки згідно з вимогами, встановленими ДСТУ 8738:2017 «Тютюн для нагрівання. Загальні технічні умови». Законом № 3817-ІХ встановлено, що атестат виробництва видається без обмеження строку його дії. В той же час, поданий позивачем атестат виробництва має обмежений термін дії з 27.12.2024 року по 13.03.2027 року, що робить його документом, який не відповідає вимогам Закону № 3817-ІХ. Відповідач зазначає, що документи, подані для отримання ліцензії, повинні бути оформлені відповідно до вимог законодавства, чинних на момент подання заяви на ліцензування, а саме бути актуальними та відповідати останнім редакціям нормативних актів.
Сторони скористалися правом подання відзиву на апеляційну скаргу, в якому просять таку залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін
Справа розглядається в порядку письмового провадження відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши та обговоривши матеріали справи, суд вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи встановлено, що ТзОВ «Перший ферментаційний завод» звернувся до ДПС України із заявою від 24 січня 2025 року щодо ліцензій на право виробництва спирту етилового, спиртових дистилянтів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, вирощування тютюну, ферментації тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, з метою одержання ліцензії на право ферментації тютюнової сировини.
До вказаної заяви позивачем було подано: атестат виробництва UA. 32.003.06532-2024 від 27 грудня 2024; інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав; рішення Ужгородської міської ради № 1125 від 31.01.2023 року; договір оренди обладнання № 07/05/2024-1 від 07.05.2024 року; акт приймання-передачі обладнання № 1 віл 07.05.2024 року; додаткову угоду № 1 від 07.05.2024 року; додаткову угоду № 2 від 17.01.2025 року; договір оренди обладнання № 3 від 02.05.2024 року; акт приймання передачі обладнання № 1 від 02.05.2024 року; додаткову угоду № 1 від 17.01.2025 року; договір оренди № 6 від 07.05.2024 року; акт приймання передачі № 1 від 07.05.2024 року; додаткову угоду № 1 від 17.01.2025 року; договір на виконання науково-дослідної роботи № 305 від 07.03.2024 року; договір про надання платних послуг № 801 від 03.04.2024 року; платіжну інструкція № 200 від 30.12.2024 року.
Рішенням ДПС України від 20 лютого 2025 року № 71-р/лєр позивачу відмовлено у наданні ліцензії.
Обґрунтування та підстави для прийняття рішення: недодержання заявником вимог пункту 5 частини четвертої статті 43 Закону України № 3817-ІХ. На підставі пункту 5 частини першої статті 45 Закону № 3817-ІХ відмовлено у наданні ліцензії на право ферментації сировини (неподання разом із заявою про отримання ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності копій документів визначених Законом № 3817-ІХ).
Не погодившись із вищевказаним рішенням, позивач звернувся з даним позовом.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції покликається на те, що під час розгляду справи не встановлено недодержання позивачем вимог пункту 5 частини четвертої статті 43 Закону № 3817-ІХ та підстав для відмови у наданні ліцензії, передбачених пунктом 5 частини першої статті 45 Закону № 3817, а саме неподання разом із заявою про отримання ліцензії на право провадження відповідної діяльності документів (атестату виробництва).
Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, ввезення на митну територію України, вивезення за межі митної території України, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, спиртовими дистилятами, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, тютюновою сировиною, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та пальним, а також посилення боротьби з їх незаконним виробництвом та обігом на території України регулюються Законом № 3817-ІХ.
Відповідно до частини першої статті 41 Закону № 3817-ІХ (в редакції чинній на момент подання заяви про одержання ліцензії) органами ліцензування є: 1) центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику; 2) територіальні органи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.
Пунктом 7.2 статті 41 Закону № 3817-ІХ визначено вид ліцензії: на право ферментації тютюнової сировини.
Згідно з частиною четвертою статті 41 Закону № 3817-ІХ ліцензії на право виробництва спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального, на право вирощування тютюну, на право ферментації тютюнової сировини надаються та їхня дія припиняється органом ліцензування - центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.
Відповідно до частини сьомої статті 42 закону № 3817-ІХ ліцензія на право ферментації тютюнової сировини надається суб'єкту господарювання, що здійснює ферментацію власно вирощеної або придбаної тютюнової сировини, за умови наявності у нього на праві власності або іншому праві користування об'єкта нерухомого майна/приміщення та обладнання, що забезпечують повний технологічний цикл ферментації тютюнової сировини.
Частиною восьмою статті 42 Закону № 3817-ІХ передбачено, що ліцензія на право ферментації тютюнової сировини надається суб'єкту господарювання, що здійснює ферментацію тютюнової сировини, незалежно від наявності у нього ліцензії на право вирощування тютюну або на право виробництва тютюнових виробів.
Суб'єкт господарювання, подаючи заяву про отримання ліцензії на право виробництва спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, на право ферментації тютюнової сировини, підтверджує наявність у нього на дату подання такої заяви відповідної матеріально-технічної бази, що забезпечує повний цикл виробництва зазначених у заяві товарів (продукції) (частина одинадцята статті 42 Закону № 3817-ІХ).
Згідно з частиною першою статті 43 Закону № 3817-ІХ ліцензія на право провадження відповідного виду господарської діяльності надається органом ліцензування шляхом прийняття рішення про надання ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності.
Для отримання ліцензії суб'єкт господарювання подає до органу ліцензування заяву про отримання ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності у паперовій або електронній формі у порядку, визначеному статтею 42 Податкового кодексу України (частина друга статті 43 Закону № 3817-ІХ).
Відповідно до частини четвертої статті 43 Закону № 3817-ІХ до заяви про отримання ліцензії на право виробництва спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв (крім малих виробництв дистилятів, малих виробництв виноробної продукції, малих виробництв пива), тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, на право вирощування тютюну, на право ферментації тютюнової сировини додаються:
1) копія документа, що засвідчує право власності або право користування об'єктами/об'єктом нерухомого майна (його частиною)/приміщеннями/приміщенням (його частиною), що використовуються для виробництва спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, для ферментації тютюнової сировини;
2) перелік технологічного обладнання, що перебуває у власності суб'єкта господарювання, або копії документів, що підтверджують право користування суб'єкта господарювання технологічним обладнанням, що забезпечує повний технологічний цикл виробництва спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, ферментації тютюнової сировини;
3) копія договору з лабораторією (у разі відсутності власної лабораторії) - для ліцензій на право виробництва спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах;
4) копія документа, що підтверджує право користування земельною ділянкою, на якій вирощується тютюн/здійснюється ферментація тютюнової сировини, із зазначенням кадастрового номера такої земельної ділянки - для ліцензій на право вирощування тютюну, на право ферментації тютюнової сировини;
5) атестат виробництва - для ліцензій на право виробництва спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв (крім малих виробництв дистилятів, малих виробництв виноробної продукції, малих виробництв пива), тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, на право ферментації тютюнової сировини.
Відповідно до частини першої статті 45 Закону № 3817-ІХ підставами для прийняття органом ліцензування рішення про відмову у наданні ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності є:
1) відсутність у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відомостей про заявника (крім іноземних суб'єктів господарської діяльності, які діють через свої зареєстровані постійні представництва, та осіб, які ведуть облік результатів діяльності за договорами про спільну діяльність без утворення юридичної особи) або наявність відомостей про державну реєстрацію його припинення;
2) відсутність обов'язкової реєстрації або взяття на облік суб'єкта господарювання у податкових органах, або відсутність повідомлення суб'єкта господарювання про об'єкти оподаткування і об'єкти, пов'язані з оподаткуванням, через які здійснюватиметься відповідний вид ліцензійної діяльності, відповідно до вимог пункту 63.3 статті 63 Податкового кодексу України;
3) відсутність відомостей про державну реєстрацію (легалізацію, акредитацію чи засвідчення факту створення в інший спосіб) постійного представництва іноземного суб'єкта господарської діяльності та/або про взяття його на облік у контролюючому органі;
4) подання заяви про отримання ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності не за встановленою формою або з порушенням порядку її подання;
5) неподання або подання не в повному обсязі разом із заявою про отримання ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності копій документів, визначених цим Законом;
6) підписання заяви про отримання ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності особою, яка не має на це повноважень;
7) виявлення розбіжностей у відомостях, наведених у заяві про отримання ліцензії на право роздрібної торгівлі підакцизними товарами (продукцією), та відомостях інформаційних баз даних органу ліцензування щодо фіскальних номерів реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій, книг обліку розрахункових операцій та розрахункових книжок, наявних у місці роздрібної торгівлі;
8) наявність інформації про здійснення контролю над заявником у значенні, наведеному у статті 1 Закону України «Про захист економічної конкуренції», резидентами держави, що здійснює збройну агресію проти України у значенні, наведеному у статті 1 Закону України «Про оборону України»;
9) наявність в органу ліцензування інформації про рішення суду, що набрало законної сили, яким заявнику встановлена заборона на провадження окремого виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, рішення Ради національної безпеки і оборони України, введеного в дію указом Президента України про застосування до суб'єкта господарювання санкції, передбаченої пунктом 6 частини першої статті 4 Закону України «Про санкції»;
10) подання заяви про отримання ліцензії з порушенням строків, визначених частиною дев'ятою статті 46 цього Закону;
11) невідповідність відомостей, зазначених у заяві про отримання ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності, щодо коду класифікації доходів бюджету, суми внесеного платежу, номера і дати платіжної інструкції, що підтверджує внесення річної плати або щоквартальної частини річної плати за відповідну ліцензію, фактичним даним органу ліцензування;
12) невстановлення цілодобової системи відеоспостереження у випадках, передбачених цим Законом;
13) наявність інформації, що заявник на дату подання заяви на отримання ліцензії не пройшов електронну ідентифікацію онлайн в електронному кабінеті з дотриманням вимог Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» або не здійснює листування з контролюючим органом через електронний кабінет або контролюючим органом прийнято заяву про відмову отримувати документи через електронний кабінет.
Частиною другою статті 45 Закону № 3817-ІХ передбачено, що у рішенні про відмову у наданні ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності обов'язково зазначаються такі відомості: 1) реквізити (номер і дата) рішення (дата у форматі РРММДД); 2) найменування та код органу ліцензування, що прийняв рішення про відмову у наданні ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності; 3) реквізити (номер і дата) заяви про отримання ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності (дата у форматі РРММДД); 4) про заявника: для юридичних осіб - найменування, місцезнаходження, код згідно з ЄДРПОУ; для фізичних осіб - підприємців - прізвище, власне ім'я, по батькові (за наявності), місцезнаходження (адреса зареєстрованого/задекларованого місця проживання (перебування), за якою здійснюється зв'язок з фізичною особою - підприємцем), реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та/або номер паспорта (для фізичних осіб, які мають право здійснювати будь-які платежі за серією та/або номером паспорта), унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі (за наявності); для осіб, уповноважених на ведення обліку діяльності за договорами про спільну діяльність без утворення юридичної особи, та осіб, які є відповідальними за утримання та внесення податків до бюджету під час виконання договорів, - найменування та код уповноваженої особи згідно з ЄДРПОУ і податковий номер, наданий такій особі під час взяття на облік договору згідно з пунктом 63.6 статті 63 та пунктом 64.6 статті 64 Податкового кодексу України; для іноземних суб'єктів господарської діяльності - найменування та податковий номер постійного представництва; 5) вид ліцензії, у наданні якої відмовлено; 6) підстава/підстави та опис підстав (обґрунтування) для прийняття рішення про відмову у наданні ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності із зазначенням пункту частини першої цієї статті; 7) строк набрання рішенням про відмову у наданні ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності чинності; 8) строки і порядок оскарження прийнятого рішення про відмову у наданні ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності (у тому числі найменування та місцезнаходження податкового органу, який є суб'єктом розгляду скарги, та вид суду, до якого особа може подати позов); 9) кваліфікована електронна печатка податкового органу.
Апеляційним судом з матеріалів справи, а саме з оскарженого рішення про відмову у наданні ліцензії від 20 лютого 2025 року № 71-р/лєр, встановлено, що обґрунтуванням та підставою для прийняття такого рішення вказано недодержання заявником вимог пункту 5 частини четвертої статті 43 Закону № 3817-ІХ та на підставі пункту 5 частини першої статті 45 йому відмовлено у наданні ліцензії на право ферментації тютюнової сировини (неподання або подання не в повному обсязі разом із заявою про отримання ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності копій документів, визначених цим Законом).
Згідно з частиною другою статті 45 Закону № 3817-ІХ у рішенні про відмову у наданні ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності обов'язково зазначаються такі відомості як підстава/підстави та опис підстав (обґрунтування) для прийняття рішення про відмову у наданні ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності із зазначенням пункту частини першої цієї статті.
Суд першої інстанції вірно зазначив, що відповідно до пункту 3 частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Рішення суб'єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб'єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.
Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.
При цьому, суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.
Разом з тим, приймаючи рішення або вчиняючи дію, суб'єкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може виявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього суб'єкта, визначених законом.
Прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії вимагає від суб'єкта владних повноважень діяти добросовісно, з дійсним наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувано, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії.
Тобто, висновки та рішення суб'єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.
У постанові Верховного Суду від 28 листопада 2022 року у справі № 826/6029/18 викладено правовий висновок, відповідно до якого у контексті вимог частини другої статті 2 КАС України нормативне обґрунтування прийнятого рішення та його співвідношення з фактичними обставинами не є формальною вимогою, оскільки суд має перевірити чи діяв суб'єкт владних повноважень, у тому числі (…) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Крім того, апеляційний суд також вважає за необхідне звернути увагу на практику Європейського суду з прав людини (наприклад, рішення у справі «Suominen v. Finland», заява № 37801/97, пункт 36), відповідно до якої орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень; принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень полягає у тому, щоб рішенням було прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.
Отже, критеріями обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень є: 1) логічність та структурованість викладення мотивів, що стали підставою для прийняття відповідного рішення; 2) пов'язаність наведених мотивів з конкретно наведеними нормами права, що становлять правову основу такого рішення; 3) наявність правової оцінки фактичних обставин справи (поданих документів, інших доказів), врахування яких є обов'язковим у силу вимог закону під час прийняття відповідного рішення; 4) відповідність висновків, викладених у такому рішенні, фактичним обставинам справи; 5) відсутність немотивованих висновків та висновків, які не ґрунтуються на нормах права.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 11 вересня 2023 року у справа № 420/14943/21.
Відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до переконання про те, що обґрунтування відповідачем рішення про відмову у видачі ліцензії виключно покликанням на правові норми, не може вважатися належним описом підстав для такої відмови, а тому оскаржене рішення не можна вважати таким, що відповідає вимогам частини другої статті 2 КАС України, зокрема щодо обґрунтованості.
Щодо доводів відповідача, які викладені в апеляційній скарзі, на те, що позивачем до заяви про отримання ліцензії на право ферментації тютюнової сировини не надано копію атестату виробництва на право ферментації тютюнової сировини в порушення вимог пункту 5 частини четвертої статті 43 Закону № 3817-ІХ, апеляційний суд виходить з наступного.
З матеріалів справи встановлено, що позивачем до заяви про отримання ліцензії на право ферментації тютюнових виробів було надано атестат виробництва UA/32.003.06532-2024, виданий ДП «Укрметртестстандарт» та зареєстрований в Реєстрі Системи УкСЕПРО. Термін дії з 14 березня 2024 року по 13.03.2027 року.
Відповідач вказаний факт подання позивачем атестату виробництва UA/32.003.06532-2024 не заперечує, проте, зазначає, що поданий позивачем атестат виробництва має обмежений термін дії з 27.12.2024 року до 13.03.2027 року, що робить його документом, який не відповідає вимогам Закону № 3817-ІХ, оскільки частиною восьмою статті 33 Закону № 3817-ІХ встановлено, що атестат виробництва видається без обмеження строку його дії.
Відповідно до Розділу ХІІ «Прикінцеві положення» Закону № 3817-ІХ стаття 33 набирає чинності та вводиться в дію через один місяць з дня утворення або визначення Кабінетом Міністрів України органу державної влади та/або підприємства, установи, організації, уповноваженої на проведення атестації виробництва спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, ферментації тютюнової сировини.
Згідно з Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2024 року № 1182-р «Про визначення державного підприємства, що проводить атестацію виробництва спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, ферментації тютюнової сировини» визначено, що державне підприємство «Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів» (код згідно з ЄДРПОУ 02568182) проводить атестацію виробництва спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, ферментації тютюнової сировини.
В той же час, листом ДП «Укрметртестстандарт» від 05 березня 2025 року № 47-21/4 підтверджено, що ДП «Укрметртестстандарт» проводив атестацію виробництва ТОВ «Перший ферментаційний завод», за результатами якої складено Акт № А-858-ОП від 14.03.2024 року та виданий атестат виробництва, зареєстрований в реєстрі системи УкСЕПРО за № UA/32.003.06532-2024 з терміном дії від 14 березня 2024 року до 13 березня 2027 року. Атестацію проведено щодо обробки та ферментації тютюну, код ДКПП 12.00. В грудні 2024 року до атестату були внесені зміни в зв'язку з уточненням адреси місцезнаходження підприємства, а відтак було змінено термін дії атестату з 27.12.2024 року до 13.03.2027 року.
Суд першої інстанції вірно підмітив, що чинність вищевказаного атестату підтверджується відомостями з Реєстру системи УкСЕПРО.
Відтак, матеріалами справи підтверджено, що вищевказаний атестат був виданий позивачу до набрання чинності положень статті 33 Закону № 3817-ІХ та такий видавався уповноваженим на це органом, а відповідачем по справі, в свою чергу, не надано будь-яких доказів зворотного, також як і не доведено суду невідповідність вищевказаного атестату вимогам пункту 5 частини четвертої статті 43 Закону № 3817-ІХ та втрату ним чинності.
При цьому, правомірність видачі атестату виробництва не входить до предмету доказування в даній справі.
Крім того, Закон № 3817-ІХ не містить застережень щодо втрати чинності атестатів виробництва, що були видані до набрання чинності статті 33 Закону № 3817-ІХ.
Відтак, покликання відповідача на те, що документи подані для отримання ліцензії повинні бути оформлені відповідно до вимог законодавства, чинних на момент подання заяви на ліцензування, а саме бути актуальними та відповідати останнім редакціям нормативних актів, судом апеляційної інстанції до уваги не беруться.
З огляду на вищевикладене, апеляційний суд приходить до висновку про те, що відповідачем не доведено наявність передбачених законом правових підстав для відмови у наданні ліцензії, відповідно суд першої інстанції правомірно визнав протиправним та скасував рішення Державної податкової служби України від 20 лютого 2025 року № 71-р/лєр.
Враховуючи вищенаведене, та оскільки вимоги Закону № 3817-ІХ не встановлюють для ДПС іншого варіанту поведінки, аніж видати суб'єкту господарювання ліцензію на виробництво тютюнових виробів у разі виконання ним усіх вимог законодавства, встановлених для отримання такої ліцензії, а також подання відповідної заяви та передбачених законом документів, зокрема, атестата виробництва, то суд приходить висновку про зобов'язання відповідача видати ТОВ «Перший ферментаційний завод» ліцензію на право ферментації тютюнової сировини.
Щодо вимог в частині засвідчення в ліцензії дати набуття права на провадження виду господарської діяльності - 24.02.2025 року та зобов'язання відповідача внести відомості про надання ТзОВ «Перший ферментаційний завод», починаючи з 24.02.2025 року ліцензії на право ферментації тютюнової сировини до Єдиного реєстру ліцензіатів з виробництва та обігу спирту етилового, спиртових дистилянтів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини та рідин, що використовуються в електронних сигаретах (без прийняття рішення про надання ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності) та направити ліцензіату витяг з відповідного реєстру, апеляційний суд виходить з наступного.
В обґрунтування апеляційних вимог в цій частині позивач посилається на те, що оскільки ДПС України не виконано вимог частини восьмої статті 43 Закону № 3817-ІХ, то позивач набуває право на провадження ферментації тютюнової сировини з 24 лютого 2025 року та у відповідача виникає безумовний обов'язок внести відомості про надання ліцензії на право ферментації тютюнової сировини до Єдиного реєстру ліцензіатів з виробництва та обігу спирту етилового, спиртових дистилянтів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини та рідин, що використовуються в електронних сигаретах (без прийняття рішення про надання ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності).
Абзацами першим-третім частини восьмої статті 43 Закону № 3817-ІХ передбачено, що орган ліцензування не пізніше наступного робочого дня за днем прийняття рішення про надання або про відмову в наданні ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності: 1) вносить відомості про надання ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності до Єдиного реєстру ліцензіатів з виробництва та обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, або до Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального та направляє заявнику витяг з відповідного реєстру в електронній формі у порядку, визначеному статтею 42 Податкового кодексу України; 2) направляє заявнику рішення про відмову у наданні ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності в електронній формі у порядку, визначеному статтею 42 Податкового кодексу України, із зазначенням підстави відмови.
Відповідно до абзацу четвертого частини восьмої статті 43 Закону № 3817-ІХ у разі ненадання органом ліцензування протягом строку, передбаченого цією частиною, заявнику витягу, передбаченого пунктом 1 цієї частини, або рішення, передбаченого пунктом 2 цієї частини, наступного робочого дня після спливу зазначеного строку в органу ліцензування виникає безумовний обов'язок внести відомості про надану ліцензію до відповідного реєстру, без прийняття рішення про надання ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності.
Згідно з абзацом п'ятим частини восьмої статті 43 Закону № 3817-ІХ заявник набуває право на провадження виду господарської діяльності з дня внесення органом ліцензування відомостей про надану ліцензію на право провадження відповідного виду господарської діяльності до Єдиного реєстру ліцензіатів з виробництва та обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, або до Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального, або з дня, наступного за днем виникнення безумовного обов'язку внесення органом ліцензування відомостей про надану ліцензію на право провадження відповідного виду господарської діяльності до зазначених реєстрів.
Відтак, апеляційним судом встановлено, що безумовний обов'язок в органу ліцензування, наступного робочого дня після спливу зазначеного строку, внести відомості про надану ліцензію до відповідного реєстру, без прийняття рішення про надання ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності виникає, зокрема у разі ненадання органом ліцензування протягом строку, передбаченого цією частиною, заявнику рішення, передбаченого пунктом 2 цієї частини (про відмову у наданні ліцензії).
Крім того, оскільки рішення про відмову у наданні ліцензії від 20 лютого 2025 року № 71-р/лєр було отримано позивачем 21 лютого 2025 року, що підтверджується відомостями з електронного кабінету платника податків, тобто у встановлений законом строк, то на переконання апеляційного суду, відсутні підстави для застосування до спірних правовідносин положень абзацу четвертого частини восьмої статті 43 Закону № 3817-ІХ.
Разом з тим, застосуванню підлягають абзаци другий-третій частини п'ятої статті 45 Закону № 3817-ІХ, відповідно до яких, у разі судового оскарження рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, або територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, про відмову у наданні ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності відомості про надані ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності вносяться посадовою особою відповідного територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, або посадовою особою центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику (у разі якщо ліцензія видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику), до Єдиного реєстру ліцензіатів з виробництва та обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, або до Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального не пізніше наступного робочого дня за днем отримання таким територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, рішення суду, що набрало законної сили та прийняте на користь заявника.
Орган ліцензування у день внесення відомостей про надані ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності до Єдиного реєстру ліцензіатів з виробництва та обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, або до Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального за результатами адміністративного або судового оскарження направляє ліцензіату витяг з відповідного реєстру в електронній формі у порядку, визначеному статтею 42 Податкового кодексу України.
Таким чином, у разі судового оскарження рішення про відмову у наданні ліцензії відомості про надання такої ліцензії вносяться до Єдиного реєстру ліцензіатів з виробництва та обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини та рідин, що використовуються в електронних сигаретах не пізніше наступного робочого дня за днем отримання відповідним органом рішення суду, що набрало законної сили та прийняте на користь заявника.
В той же час, оскаржуваним рішенням суду, яке прийняте на користь заявника (ТзОВ «Перший ферментаційний завод») законної сили ще не набрало, тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають, оскільки є передчасними.
За встановлених обставин справи, надаючи правову оцінку аргументам сторін, враховуючи, що судовому захисту підлягає порушене, а не ілюзорне право, суд апеляційної інстанції вважає передчасною заявлену позивачем позовну вимогу щодо та зобов'язання відповідача внести відомості про надання ТзОВ «Перший ферментаційний завод», починаючи з 24.02.2025 року ліцензії на право ферментації тютюнової сировини до Єдиного реєстру ліцензіатів з виробництва та обігу спирту етилового, спиртових дистилянтів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини та рідин, що використовуються в електронних сигаретах (без прийняття рішення про надання ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності) та направити ліцензіату витяг з відповідного реєстру, яка повинна (в майбутньому) настати.
Оцінюючи доводи апеляційних скарг, суд апеляційної інстанції зазначає, що такі були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції та їм була надана належна правова оцінка. Доводами апеляційних скарг не спростовуються висновки, викладені судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні.
Крім того, колегія суддів зазначає, що інші зазначені апелянтами обставини, крім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
З огляду на вищевикладене, апеляційний суд приходить до висновку про те, що рішення суду першої інстанції є законним та скасуванню не підлягає.
Згідно частин першої - четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
З огляду на вищезазначене, вказаним вимогам оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає.
Відповідно до частин першої та другої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Підсумовуючи, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку. Наведені висновки суду є вичерпні, а доводи апелянтів - безпідставні.
Апеляційний суд переглянув оскаржуване судове рішення і не виявив порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до ухвалення незаконного судового рішення, щоб його скасувати й ухвалити нове.
Відповідно до пункту 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Згідно зі статтею 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підсумовуючи, враховуючи вимоги наведених правових норм, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення суд першої інстанції, правильно встановив обставини справи, не допустив порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для його скасування, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Керуючись статтями 241, 242, 308, 311, 315, 316, 321, 325, 370 КАС України, суд -
Апеляційні скарги Державної податкової служби України, Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший ферментаційний завод» залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 09 травня 2025 року у справі № 260/1581/25 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС.
Постанову разом із паперовими матеріалами апеляційної скарги надіслати до суду першої інстанції для приєднання до матеріалів справи.
Головуючий суддя В. С. Затолочний
судді Л. П. Іщук
Н. М. Судова-Хомюк