23 вересня 2025 рокуЛьвівСправа № 307/1979/25 пров. № А/857/27343/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:
Головуючого судді - Ніколіна В.В.,
суддів - Заверухи О.Б., Матковської З.М.,
за участі секретаря судового засідання - Кулабухової М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Тячівського районного суду Закарпатської області від 12 червня 2025 року про залишення позовної заяви без розгляду (суддя - Бряник М.М., м. Тячів) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,-
ОСОБА_1 у травні 2025 року звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову про притягнення до адміністративної відповідальності. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 21.05.2025 йому стало відомо, що 18.02.2025 року, начальник ІНФОРМАЦІЯ_1 , полковник ОСОБА_2 , розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у відповідності до Протоколу про адміністративне правопорушення №332 від 18.02.2025 року, установив, що ОСОБА_1 , скоїв адміністративне правопорушення передбачене ч.3 ст. 210-1 КУПАП та наклав на нього штраф у сумі 17000 грн. Позивач вказує, що як вбачається з постанови, підставою притягнення до адміністративної відповідальності та накладення стягнення у виді штрафу є: не прибув за викликом у визначений повісткою №1479662 від 08.12.2024 р. на день та час (08.12.2024 р. 14 год.00 хв) до ІНФОРМАЦІЯ_3 , чим порушив абз. 1 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», вчинено в особливий період. Дата вчинення адміністративного правопорушення: 08 грудня 2024 року. Дата виявлення порушення: 08 грудня 2024 року. Позивач вважає, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП України, а відтак і підстави притягнення його до адміністративної відповідальності відсутні, а тому постанова підлягає до скасування, як не законна, виходячи з наступного. Позивач стверджує, що про наявність оскаржуваної Постанови №332 від 18.02.2025 року, йому стало відомо лише 21.05.2025 року, а саме, коли ознайомився з матеріалами виконавчого провадження №77892144 та отримав її копію. Дана, фактична обставина убачається з супровідного листа Тячівського відділу ДВС у Тячівському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції №42684/24.7-20 від 21.05.2025 року, що свідчить про поважність причин пропуску строку на оскарження постанови по справі і наявність законних підстав на його поновлення.
Ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області від 12 червня 2025 року адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності - залишено без розгляду.
Не погодившись із прийнятою ухвалою, її оскаржив позивач, який із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду. В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що не отримував копії постанови, а про її існування дізнався згодом, після завершення строку на оскарження. Вказує, що факт неприсутності позивача при винесенні постанови підтверджується його запереченням щодо справжності його підпису в графі «копію постанови від 18.02.2025 року №322 про притягнення до адміністративної відповідальності отримав 18.02.2025».
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторони, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Постановляючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції виходив з того, що твердження ОСОБА_1 про те, що про оскаржувану постанову він дізнався лише 21.05.2025, не знайшли свого підтвердження.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначено Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України), частиною першою статті 5 якого визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Відповідно до частини 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Тобто, чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Згідно ч.2 ст. 286 КУпАП, позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови).
Згідно ч.1 ст. 287 КУпАП передбачено, що постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено.
Відповідно до ст. 289 КУпАП, скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
Отже, початок перебігу строку звернення до адміністративного суду у даних спірних правовідносинах, законодавець пов'язує з днем, ухвалення оскаржуваного рішення (постанови).
Предметом позову в даній справі є права та інтереси ОСОБА_1 , що були, на його думку, порушені оскаржуваною постановою, які полягають зокрема в тому, що він не вчиняв інкримінованого йому порушення та начальник ІНФОРМАЦІЯ_3 незаконно розглянув справу у його відсутності, не допустивши його в приміщення ІНФОРМАЦІЯ_3 у визначений та повідомлений йому для розгляду протоколу, час. Таким чином позбавивши позивача можливості скористатися правом оскарження постанови у визначений законом десятиденний термін з моменту ухвалення цієї постанови.
Згідно ч.ч.1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Відповідно до ч.ч.4-6 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.
Суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів.
З протоколу №332 про адміністративне правопорушення від 18 лютого 2025 року, складеного старшим офіцером адміністративного відділення ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 , встановлено, що даний протокол містить рукописні письмові пояснення ОСОБА_1 де зазначено, що «Жодної кореспонденції, повідомлення, викликів не отримував. Повісток про явку в ТЦК не отримував. Особисто звертався у відділення Укрпошти чи не надходило на його адресу кореспонденції з ТЦК де також отримав відповідь про ненадходження. Бажає бути присутнім при розгляді справи про адмінправопорушення особисто».
З матеріалів справи вбачається, що позовну заяву подано до суду - 30.05.2025 року, тобто з пропуском визначеного ч.2 ст. 286 КУпАП строку її оскарження.
Доводи позивача про те, що строки оскарження постанови слід обчислювати з часу отримання ним оскаржуваної постанови лише 21 травня 2025 вже на стадії її примусового виконання, апеляційний суд приймає з огляду на наступне.
Позивач стверджує, що не отримував копії постанови, а про її існування дізнався згодом- після завершення строку на оскарження. Вказує, що не був присутнім при винесення постанови, та заперечує щодо справжності підпису в графі «копію постанови від 18.02.2025 року №322 про притягнення до адміністративної відповідальності отримав 18.02.2025».
Апеляційний суд зазначає, що єдиним можливим варіантом перевірити наявність підпису є перевірити оригінал постанови. Однак, відсутність оригіналу постанови позбавляє суд можливості перевірити чи дійсно наявний підпис позивача, чи є дата вручення документу.
Відтак, у апеляційного суду наявний сумнів в достовірності копії постанови, такий доказ не можу вважатися належним, та таким що підтверджує вручення її позивачу.
Виходячи з вищенаведеного, а саме, коли позивач, як особа, яка притягується до адміністративної відповідальності , заперечує про вручення йому постанови про притягнення до відповідальності, заперечує автентичність свого підпису на копії постанові, а представник відповідача відмовився надати її оригінал, відтак копія постанови не може вважатися належним доказом вручення її позивачу.
Апеляційний суд погоджується, що про оскаржувану постанову позивач дізнався саме 21.05.2025 року, а саме, коли ознайомився з матеріалами виконавчого провадження №77892144 та отримав її копію. Дана, фактична обставина убачається з супровідного листа Тячівського відділу ДВС у Тячівському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції №42684/24.7-20 від 21.05.2025 року, що свідчить про поважність причин пропуску строку на оскарження постанови по справі і наявність законних підстав на його поновлення.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про залишення без розгляду позовної заяви.
Таким чином, судом першої інстанції порушено норми процесуального права та невірно встановлено обставини у справі, що призвело до ухвалення рішення, яке підлягає скасуванню з підстав визначених ст. 320 КАС України.
Відповідно до п. 1, 4 ч. 1 ст. 320 КАС України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування норм матеріального права чи порушенням норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, ухвала суду першої інстанції скасуванню, а справа направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст. 308, 311, 312, 315, 320, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Тячівського районного суду Закарпатської області від 12 червня 2025 року про залишення позовної заяви без розгляду у справі №307/1979/25 - скасувати з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя В. В. Ніколін
судді О. Б. Заверуха
З. М. Матковська
Повне судове рішення складено 23.09.25