01010, м. Київ, вул. Князів Острозьких, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6aa.court.gov.ua
Головуючий у першій інстанції: Колеснікова І.С. Суддя-доповідач: Епель О.В.
22 вересня 2025 року Справа № 320/37575/24
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:?
Головуючого судді Епель О.В.,?
суддів:? Мєзєнцева Є.І.,? Файдюка В.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2025 року у справі
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області
про визнання протиправним та скасування рішення,
зобов'язання вчинити певні дії
Історія справи.
ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі - Відповідач) в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області №103650012236 від 08.02.2024 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати ОСОБА_1 страховий стаж роботи згідно трудової книжки № НОМЕР_1 , а саме: з 13.09.1985 по 20.01.1986, з 07.07.1994 по 15.03.1997, призначити та виплатити пенсію починаючи з 08.11.2023.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2025 року адміністративний позов задоволено повністю.
Ухвалюючи зазначене рішення, суд першої інстанції виходив з того, що трудова книжка Позивачки є належним чином оформленою, містить всі необхідні записи. Крім того, суд зазначив, що наявність таких недоліків в трудовій книжці Позивача не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу останньої періодів роботи згідно з записами в трудовій книжці, виконаними у відповідності до вимог Інструкцій №162 та №58.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Відповідач подав апеляційну скаргу в якій просить рішення суду скасувати в частині задоволенні позовних вимог та в цій частині ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, посилаючись на недоліки записів у трудовій книжці Позивача.
Окрім того Апелянт зазначає про відсутність у ОСОБА_1 достатнього страхового стажу для призначення пенсії навіть з урахуванням спірних періодів роботи.
Також пенсійний орган посилається на втручання судом першої інстанції у його дискреційні повноваження та наполягає на тому, що ефективним способом захисту буде зобов'язання Головного управління повторно розглянути заяву Позивача.
З цих та інших підстав Відповідач вважає, що оскаржуване нею рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального права що призвело до неправильного вирішення спору в цілому.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.03.2025 та від 09.06.2025 було відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до судового розгляду.
У строк, встановлений судом, відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду - скасуванню в частині з наступних підстав.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_2 , виданим Броварським МВ ГУ МВС України в Київській області 07.05.1996
01.02.2024 року Позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV.
За принципом екстериторіальності, розглянувши заяву позивача Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області прийняло Рішення від 08.02.2024 №103650012236 про відмову в призначенні пенсії.
Своє рішення Відповідач обґрунтував відсутністю необхідного страхового стажу.
Необхідний страховий стаж для призначення пенсії відповідно ст.26 Закону № 1058-IV становить 30 років, страховий стаж заявника становить 26 років 10 місяців 19 днів.
До страхового стажу не зараховано періоди роботи, згідно із записами трудової книжки серії НОМЕР_1 від 15.03.1982:
- з 13.09.1985 по 20.01.1986, оскільки номер наказу про прийняття виправлено;
- з 07.07.1994 по 15.03.1997, оскільки не вказано назву підприємства при прийнятті на роботу.
Не погоджуючись з відмовою Відповідача у призначенні пенсії з наведених причин, Позивач звернувся до суду з цим позовом.
На підтвердження періоду роботи з 13.09.1985 по 20.01.1986 Позивачем надано довідку №26/1 від 26.02.2024, яка видана Товариством з обмеженою відповідальністю «Броварське будівельно-монтажне управління 35».
Нормативно-правове обґрунтування.
Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У частині першій статті 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг, врегульовано Законом України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058; в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону № 1058-IV, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.
Статтею 24 Закону №1058-IV закріплено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв'язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Згідно ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється КМУ.
У відповідності до пункту 1 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Висновки суду апеляційної інстанції.
Системний аналіз викладених правових норм надає підстави дійти висновку, що законодавцем покладено обов'язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, тому її неналежне ведення не може позбавити позивача права на включення спірного періоду роботи до її страхового стажу і на отримання пенсії з його врахуванням.
При цьому працівник не може нести відповідальність за неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства, а тому наявність недоліків у заповненні трудової книжки не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист в частині призначення пенсії за віком.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду, від 06.04.2022 у справі № 607/7638/17.
Перевіряючи доводи Апелянта, колегія суддів звертає увагу на те, що трудова книжка Позивачки містить всі необхідні записи про роботу у спірний період і такі записи є належними та допустимими доказами на підтвердження його трудового стажу.
Доводи Апелянта про неврахування періоду роботи з 13.09.1985 по 20.01.1986, оскільки номер наказу про прийняття виправлено, чим порушено п. 2.3 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, яка затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 № 162 колегія суддів до уваги не приймає з огляду на викладене вище.
Крім того, апеляційний суд відзначає, що у п. 2.3 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, яка затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 № 162 відсутнє положення щодо заборони внесення виправлень.
Більш того, колегія суддів приймає до уваги долучену Позивачем до матеріалів справи довідку, видану Товариством з обмеженою відповідальністю «Броварське будівельно-монтажне управління 35» №26/1 від 26.02.2024 у якій зазначено, зокрема, що ОСОБА_1 дійсно працював в Будівельно-монтажному управлінні-35 муляром 3 розряду з 13.09.1985 року /Наказ №98-к від 17.09.1985р./ по 20.01.1986 року /Наказ №9-к від 20.01.1986р./. Зазначені відомості відповідають інформації, зазначеній у трудовій книжці, а тому наявні правові підстави для зарахування зазначеного періоду роботи до страхового стажу Позивача.
Крім того, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність зарахування до страхового стажу періоду роботи з 07.07.1994 по 15.03.1997, оскільки працівник не може нести відповідальність за неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства.
Окрім того, апеляційний суд відзначає, що територіальні органи пенсійного фонду, зокрема й Відповідач, не позбавлені повноваження звернутися до інших підприємств, установ, організацій щодо усунення невідповідностей та суперечностей у довідках щодо періодів роботи Позивача.
Так, за частиною третьою статті 44 Закону №1058-IV органи пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
Втім, у межах справи, що розглядається судом не встановлено, а матеріали справи не містять доказів звернення ГУ ПФУ до відповідних підприємств, установ та організацій з метою надання необхідних додаткових документів, а також здійснення відповідної перевірки достовірності поданих Позивачем та відображених у його трудовій книжці відомостей щодо періодів роботи та його страхового стажу.
Враховуючи усе вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області №103650012236 від 08.02.2024 та наявність правових підстав для його скасування.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції вважає передчасним задоволення судом першої інстанції вимоги Позивача щодо забов'язання Відповідача призначити йому пенсію за віком, оскільки Відповідачем що не вирішувалося питання щодо наявності у Позивача достатнього страхового стажу для призначення йому спірної пенсії з урахуванням висновків суду у цій справі щодо зарахування до такого стажу періодів роботи з 13.09.1985 по 20.01.1986, з 07.07.1994 по 15.03.1997.
При цьому, вирішуючи спір, колегія суддів враховує позицію Верховного Суду, яка сформована у постановах від 13 лютого 2018 року у справі № 361/7567/15-а, від 07 березня 2018 року у справі № 569/15527/16-а, від 20 березня 2018 року у справа № 461/2579/17, від 20 березня 2018 року у справі № 820/4554/17, від 03 квітня 2018 року у справі № 569/16681/16-а та від 12 квітня 2018 року справа № 826/8803/15 відповідно до якої, дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними); відповідно до завдань адміністративного судочинства, визначених статтею 2 КАС України, адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями визначеними статтею; завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади; принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно - дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право, тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності; перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі адміністративного судочинства; адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесенні до компетенції цього органу.
Оскільки повноваження щодо розрахунку страхового стажу належать до дискреції органів пенсійного фонду, колегія суддів зазначає, що у межах спірних правовідносин суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Отже, ефективним способом захисту прав та інтересів Позивача є зобов'язання Відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про про призначення пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України "Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 01.02.2024 та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.
Аналізуючи всі доводи учасників справи, колегія суддів приймає до уваги правові висновки ЄСПЛ, викладені в рішенні у справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід.
Відповідно до ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» Суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Згідно зі ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області підлягаєзадоволенню частково, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2025 року - скасуванню в частині.
Керуючись ст.ст. 134, 139, 242-244, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області - задовольнити частково.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2025 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про зобов'язання призначити та виплатити пенсію з 08.11.2023 - скасувати та ухвалити постанову, якою адміністративний позов у цій частині - задовольнити частково.
Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 01.02.2024 про призначення пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України "Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV, та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду.
У задоволенні позовних вимог в іншій частині - відмовити.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2025 року в іншій частині - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
Судове рішення виготовлено 22 вересня 2025 року.
Головуючий суддя О.В. Епель
Судді: Є.І. Мєзєнцев
В.В. Файдюк