01010, м. Київ, вул. Князів Острозьких, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6aa.court.gov.ua
Головуючий у першій інстанції: Янківська В.П. Суддя-доповідач: Епель О.В.
22 вересня 2025 року Справа № 580/2340/25
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:?
Головуючого судді Епель О.В.,?
суддів:? Мєзєнцева Є.І.,? Файдюка В.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження в залі суду в м. Києві апеляційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління Пенсійного фонду України у Рівненській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2025 року у справі
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України у Черкаській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Рівненській області
про визнання протиправним та скасування рішення,
зобов'язання вчинити певні дії
Історія справи.
ОСОБА_1 (далі - Позивачка) звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Черкаській області(далі - Відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України у Рівненській області (далі - Відповідач 2), в якому просила:
- визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 06.02.2025 №232730027265 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 періоди роботи за Списком №1 з 19.09.2002 до 01.06.2005 на посаді апаратника ксантогенування Відкритого акціонерного товариства "Черкаське хімволокно", з 01.06.2005 до 06.01.2006 на посаді майстра відділень ксантогенування та розчинення складу сірковуглецю та содової станції Відкритого акціонерного товариства "Черкаське хімволокно", та прийняти рішення про призначення та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 з 29.01.2025, відповідно до п. "б" ст.13 Закону України від 05.11.1991 №1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" в редакції до внесення змін Законом України від 02.03.2015 №213 -VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" з урахуванням висновків Конституційного Суду України у рішенні від 23.01.2020 №1-р/2020.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2025 року адміністративний позов задоволено частково, а саме:
- визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 06.02.2025 №232730027265 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2;
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 періоди роботи за Списком №1 з 19.09.2002 до 01.06.2005 на посаді апаратника ксантогенування Відкритого акціонерного товариства «Черкаське хімволокно», з 01.06.2005 до 06.01.2006 на посаді майстра відділень ксантогенування та розчинення складу сірковуглецю та содової станції Відкритого акціонерного товариства «Черкаське хімволокно»;
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 29.01.2025 про призначення пільгової пенсії за віком за Списком №2 відповідно до статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-ХІІ, в редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 №213-VIII, та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду, зазначених у цьому рішенні.
У задоволенні позовних вимог в іншій частині - відмовлено.
Ухвалюючи зазначене рішення, суд першої інстанції виходив з того, що трудова книжка Позивачки є належним чином оформленою, містить всі необхідні записи. Доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці щодо спірних періодів Відповідач в оскаржуваному рішенні не навів, докази щодо відсутності необхідних записів або неправильних чи неточних записів про періоди роботи для підтвердження пільгового трудового стажу відсутні.
Відмовляючи у задоволенні частини позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії (переводить) та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд України має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії. Водночас, суд не може підміняти Пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з призначення пенсій громадянам, а відтак прийшов до висновку, що належним способом захисту порушеного права Позивачки буде зобов'язання Відповідача повторно розглянути її заяву про призначення пенсії.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Позивачка подала апеляційну скаргу в якій просить таке рішення змінити в частині відмови у задоволенні позовних вимог, зокрема зобов'язати Відповідача 1 прийняти рішення про призначення та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 з 29.01.2025, відповідно до п. «б» ст.13 Закону України від 05.11.1991 Nє1788-XII «Про пенсійне забезпечення» в редакції до внесення змін Законом України від 02.03.2015 Nє213-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» з урахуванням висновків Конституційного Суду України у рішенні від 23.01.2020 №1-p/2020.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, Позивачка зазначає, що судом було встановлено, що Відповідачем 2 прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах з підстав недосягнення пенсійного віку (55 років) та відсутністю необхідного стажу.
Крім того, ОСОБА_1 відзначає, що суд наділений повноваженнями щодо зобов?язання Відповідача прийняти рішення, що передбачено ч. 3 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України. Оскільки відмова відповідного органу визнана судом протиправною, а іншого варіанту поведінки у суб?єкта владних повноважень за законом не існує, суд має повне право зобов?язати такий орган влади вчинити конкретні дії, які б гарантували захист законних прав і свобод позивача, оскільки це і є основним завданням адміністративного судочинства.
Також Позивачка посилається на наявність в її трудовій книжці відомостей про пільговий стаж роботи та досягнення 50-річного віку, який є достатнім для призначення пенсії за віком.
З цих та інших підстав Позивачка вважає, що оскаржуване нею рішення суду прийнято за неповно встановлених обставин та з порушенням норм матеріального права що призвело до неправильного вирішення спору в цілому.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції Відповідач 2 також подав апеляційну скаргу в якій просить рішення суду скасувати в частині задоволенні позовних вимог та в цій частині ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, Відповідач 2 зазначає, що судом першої інстанції не враховану норми п.2 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", яким визначається право на отримання пенсії, зокрема щодо пенсійного віку для жінок - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років, з них не менше 10 пільгового.
При цьому, пенсійний орган зазначає, що довідка від 10.08.2006 № 752 не відповідає вимогам пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637.
Окрім того, Відповідач 2 стверджує, що норми Закону № 1788-ХII в частині призначення пенсій на пільгових умовах за Списком № 2 не підлягають застосуванню, так як, з 11 жовтня 2017 року порядок призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 регулюється Законом №1058-IV, а тому умови призначення пільгової пенсії ОСОБА_1 мають визначатися на підставі ст.114 Закону №1058-IV, а не на підставі пункту «а» ст. 13 Закону № 1788-ХІ.
З цих та інших підстав Відповідач 2 вважає, що оскаржуване нею рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального права що призвело до неправильного вирішення спору в цілому.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.06.2025 та від 02.07.2025 було відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до судового розгляду.
У строк, встановлений судом, відзиви на апеляційні скарги не надходили.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін з наступних підстав.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 29.01.2025 Позивачка звернулася до Головного управління Пенсійного Фонду України в Черкаській області із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах. Вік позивача на момент звернення із заявою про призначення пенсії становив 50 років 01 місяць 03 дні.
Відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_1 Позивачка з 01.03.1993 прийнята в Черкаське виробниче об'єднання Хімволокно.
Відповідно до наказу МП №132 від 28.04.1994 Черкаське виробниче об'єднання Хімволокно перетворено у відкрите акціонерне товариство «Черкаське хімволокно».
З 19.09.2002 Позивачка переведена в хімічний цех №2 апаратником ксантогенування.
З 01.06.2005 до 06.01.2006 працювала майстром відділень ксантогенування та розчинення складу сірковуглецю та содової станції.
Відповідно до наказу №249-к від 29.03.2006, Позивачка була звільнена із займаної посади 31.03.2006 у зв'язку зі скороченням штату.
Спірний період роботи Позивачки підтверджується довідкою про особливий характер роботи чи умов праці необхідних для призначення пільгової пенсії Відкритого акціонерного товариства «Черкаське Хімволокно» серії Ф 6.2-0-01-19 від 10.08.2006 № 752, з якої вбачається, що Позивачка працювала повний робочий день з 19.09.2002 до 06.01.2006 на виробництві віскозного волокна в якості апаратника та майстра ксантогенування, тобто З роки, 3 місяців, 19 днів на роботах віднесених до Списку № 1.
Відповідно до виписок з наказів ВАТ "Черкаське хімволокно" про результати атестації робочих місць за умовами праці для визначення права працівників на пільгове пенсійне забезпечення від 25.07.1994 №376, від 27.03.2000 № 275, від 13.04.2005 №364, за професією: апаратник ксантогенування та майстер відділень ксантогенування та розчинення складу сірковуглецю та содової станції, підтверджено моє право на пенсію за Списком №1.
Заява Позивачки про призначення пенсії на пільгових умовах розглянута Головним управлінням Пенсійного Фонду України в Рівненській області за принципом екстериторіальності, відповідно до Порядку №22-1.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 06.02.2025 №232730027265 Позивачці відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 у зв'язку із недосягненням пенсійного віку, передбаченого ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та відсутністю необхідного пільгового стажу роботи за Списком №2.
Не погоджуючись з відмовою відповідача у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах з наведених причин, позивачка звернулась до суду з цією позовною заявою.
Нормативно-правове обґрунтування.
Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У частині першій статті 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг, врегульовано Законом України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058; в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Згідно із частиною першою статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Частиною четвертою вказаної статті Закону №1058-IV передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до частини 1 статті 114 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-IV) в редакції, станом на час виникнення спірних правовідносин, право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Пунктом 1 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV передбачено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV передбачено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Пунктом "а" частини 1 статті 13 Законом України від 05.11.1991 №1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон №1788-XII), в редакції, яка діяла до внесення змін Законом України від 02.03.2015 №213-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" визначалось, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Пунктом "б" частини 1 статті 13 Законом №1788-XII, в редакції, яка діяла до внесення змін Законом України від 02.03.2015 №213-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" визначалось, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Законом України від 02.03.2015 №213-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 №213-VIII, який набрав чинності 01.04.2015, пункт "а" частини 1 статті 13 Закону №1788-XII викладено в наступній редакції:
"На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:
а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах;
б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах."
Рішенням Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020 у справі №1-5/2018(746/15) за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу I, пункту 2 розділу III "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII вирішено, зокрема: визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти "б"-"г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII (пункт 1 резолютивної частини Рішення).
Стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б"-"г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року №213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення (пункт 2 резолютивної частини Рішення).
Застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б"-"г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року №1788-XII в редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах (пункт 3 резолютивної частини Рішення). Згідно статті 62 Закону №1788-ХІІ та частини першої статті 48 Кодексу законів про працю України основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
У відповідності до пункту 1 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Висновки суду апеляційної інстанції.
Системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що з 01.10.2017 правила призначення пенсій за Списком № 2 почали регламентуватись одночасно двома законодавчими нормами, а саме: пунктом «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у редакції Закону № 213-VIII та пунктом 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у редакції Закону № 2148-VIII.
Разом з тим, далі, Рішенням КС України від 23.01.2020 №1-р/2020 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII.
У цьому ж Рішенні КС України роз'яснив, що застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII у редакції до внесення змін Законом № 213-VIII для осіб, які працювали до 01.04.2015 на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: «На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам».
При цьому, колегія суддів відзначає, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 листопада 2021 по справі № 360/3611/20 дійшла до висновку, що застосуванню підлягають норми Закону № 1788-XI з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23 січня 2020, а не Закону № 1058-IV.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Водночас, як убачається з матеріалів справи, у спірних правовідносинах Відповідач-2 при прийнятті спірного рішення керувався приписами статті 114 Закону № 1058-IV, тобто надав перевагу найменш сприятливому для Позивачки підходу, внаслідок чого їй було відмовлено у призначенні пенсії на пільгових умовах.
У постанові від 13.02.2019 у зразковій справі № 822/524/18 Великою Палатою Верховного Суду з посиланням на положення статей 1, 8, 92 Конституції України, а також на статтю 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права зроблено висновок, що у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, наявність у національному законодавстві правових прогалин щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
За вказаних обставин, така обов'язкова умова для призначення пенсії на пільгових умовах, як необхідний вік та стаж роботи чи зменшення пенсійного віку, має застосовуватися у порядку, визначеному пунктом 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23 січня 2020, та виходячи з принципу правої визначеності як складового елементу верховенства права, гарантованого статтею 8 Конституції України.
Отже, правовою підставою для призначення пенсії на пільгових умовах, відповідно до пункту б статті 13 Закону №1788-XII , є досягнення 50 років та наявність стажу не менше 20 років у жінок, з них не менше 10 років на роботах за Списком № 2.
Надаючи оцінку доводам Апелянта щодо відсутності правових підстав для застосування приписів Закону № 1788, колегія суддів відзначає, що Верховним Судом у справі № 360/3611/20 визначено, що до категорії осіб, на яких поширюється дія Рішення КСУ № 1-р/2020, і які, відповідно, мають право на пенсію за віком на пільгових умовах за положеннями Закону № 1788 після 23.01.2020 (дата набрання законної сили Рішенням Конституційного Суду України № 1- р/2020), належать особи, які працювали до 01.04.2015, були зайняті повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, мали стаж роботи, визначений статтею 13 Закону № 1788, у редакції, яка діяла до 01.04.2015, та досягли віку, визначеного цією статтею, на момент звернення до пенсійного органу за призначенням пенсії.
Водночас, як правильно встановлено судом першої інстанції, станом на момент звернення за призначенням пенсії вік Позивачки становив 50 років 1 місяць та 3 дні. Окрім того, станом на 01.04.2015 мала стаж роботи не менше 20 років та були зайнята повний робочий день на роботах зі шкідливими і важкими умовами праці.
При цьому, наявність у Позивачки пільгового стажу не менше 10 років є спірним у цій справі, а тому безпідставними є твердження Відповідача 2 про відсутності правових підстав для застосування приписів Закону № 1788 на цій стадії правовідносин.
Разом з тим, системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що основним документом, який підтверджує стаж роботи особи та виконання нею робіт на певній посаді, є трудова книжка. Лише у випадку, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію, для підтвердження трудового стажу приймаються відповідні уточнюючі довідки.
Переглядаючи оскаржуване рішення суду першої інстанції з урахуванням доводів Апелянта, колегія суддів відзначає, що спірні періоди роботи Позивачки з 19.09.2002 по 01.06.2005 на посаді апаратника ксантогенування та з 01.06.2005 до 06.01.2006 на посаді майстра відділень ксантогенування та розчинення складу сірковуглецю та содової станції підтверджуються відомостями з її трудової книжки серії НОМЕР_1 .
Крім того, як правильно зазначено судом першої інстанції та не оспорюється Відповідачем 2 у трудовій книжці наявні посилання на відповідні накази, як на підставу внесення записів, вони завірені підписами повноважних осіб та печатками, не містять виправлень, підчисток, тобто оформлені належним чином, що не викликає у суду сумнівів у їх достовірності.
Зокрема, у трудовій книжці також наявні відомості про зміну прізвища Позивачки з ОСОБА_2 на ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про одруження, а тому безпідставними є висновки пенсійного органу про відсутність підстав для зарахування період навчання згідно документа про освіту диплом серія НОМЕР_2 , через неможливість встановити зв?язок між прізвищем ОСОБА_4 .
Щодо зарахування до пільгового стажу періоду роботи Позивачки роботи з 19.09.2002 по 01.06.2005 колегія суддів зазначає наступне.
Так, Відповідач 2 стверджує, що довідка від 10.08.2006 №752 не відповідає вимогам пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (Додаток №5), оскільки довідки мають бути підписані керівником підприємства, начальником відділу кадрів та головним бухгалтером. Слід звернути увагу, на те, що у довідці, відсутнє посилання на статтю 50 Закону України "Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування", щодо зловживання надміру виплачених сум та недостовірності даних.
Надаючи оцінку таким доводам Апелянта, колегія суддів зазначає, що згідно пункту 23 Порядку №637 документи, що подаються для підтвердження трудової діяльності, повинні бути підписані посадовими особами і засвідчені печаткою (у разі наявності).
З аналізу вказаних норм вбачається, що уточнюючі довідки підприємств про пільговий характер роботи мають бути підписані посадовими особами підприємства. Проте, вказані норми не містять імперативного припису щодо підписання такої довідки посадовою особою-головним бухгалтером підприємства.
Довідка про особливий характер роботи чи умов праці, необхідних для призначення пільгової пенсії Ф. 6.2-0-01-19 ВАТ «Черкаське хімволокно» №752 від 10.08.2006 підписана посадовими особами керівником підприємства Лисенко О.Д. та начальником відділу кадрів ОСОБА_5 , підставами для її видачі зазначені архівна особова картка з обліку кадрів ф. Т-2 та накази.
Відтак, посилання відповідача на відсутність у довідці ВАТ «Черкаське хімволокно» №752 від 10.08.2006 підпису головного бухгалтера не спростовує правильність висновків суду першої інстанції.
Окрім того, колегія суддів відзначає, що територіальні органи пенсійного фонду, зокрема у Відповідачі, не позбавлені повноваження звернутися до інших підприємств, установ, організацій щодо усунення невідповідностей та суперечностей у довідках щодо періодів роботи Позивачки.
Так, за частиною третьою статті 44 Закону №1058-IV органи пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
Втім, у межах справи, що розглядається судом не встановлено, а матеріали справи не містять доказів звернення ГУ ПФУ до відповідних підприємств, установ та організацій з метою надання необхідних додаткових документів, а також здійснення відповідної перевірки достовірності поданих Позивачкою та відображених у її трудовій книжці відомостей щодо періодів роботи та їїпільгового стажу, наявності правових підстав для призначення пенсії на пільгових умовах.
Враховуючи усе вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 06.02.2025 №232730027265 та наявність правових підстав для його скасування.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції вважає передчасними вимоги Позивачки щодо забов'язання Відповідача призначити їй пенсію за віком на пільгових умовах, а вимоги її апеляційної скарги в цій частині - необґрунтованими, оскільки Відповідачем 2 що не вирішувалося питання щодо наявності у Позивачки достатнього пільгового стажу для призначення їй спірної пенсії з урахуванням висновків суду у цій справі щодо зарахування до такого стажу періодів роботи з 19.09.2002 до 01.06.2005 та з 01.06.2005 до 06.01.2006.
При цьому, вирішуючи спір, колегія суддів враховує позицію Верховного Суду, яка сформована у постановах від 13 лютого 2018 року у справі № 361/7567/15-а, від 07 березня 2018 року у справі № 569/15527/16-а, від 20 березня 2018 року у справа № 461/2579/17, від 20 березня 2018 року у справі № 820/4554/17, від 03 квітня 2018 року у справі № 569/16681/16-а та від 12 квітня 2018 року справа № 826/8803/15 відповідно до якої, дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними); відповідно до завдань адміністративного судочинства, визначених статтею 2 КАС України, адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями визначеними статтею; завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади; принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно - дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право, тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності; перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі адміністративного судочинства; адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесенні до компетенції цього органу.
Оскільки повноваження щодо розрахунку стажу належать до дискреції органів пенсійного фонду, колегія суддів вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції щодо компетенції адміністративного суду, який у межах спірних правовідносин не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Аналізуючи всі доводи учасників справи, колегія суддів приймає до уваги правові висновки ЄСПЛ, викладені в рішенні у справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід.
Відповідно до ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» Суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і Апелянт не довів тих обставин, на які він посилається, а судом першої інстанції повно та правильно встановлено обставини справи і ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, апеляційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління Пенсійного фонду України у Рівненській області підлягають залишенню без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2025 року - без змін.
Розподіл судових витрат.
Судом апеляційної інстанції не здійснено зміни або скасування рішення суду, а тому відповідно до ст. 139 КАС України, витрати на сплату судового збору перерозподілу не підлягають.
Керуючись ст.ст. 134, 139, 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,
Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління Пенсійного фонду України у Рівненській області залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2025 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
Судове рішення виготовлено 22 вересня 2025 року.
Головуючий суддя О.В. Епель
Судді: Є.І. Мєзєнцев
В.В. Файдюк