Справа № 640/6404/21 Суддя (судді) першої інстанції: Скраль Т.В.
23 вересня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача: Ключковича В.Ю.
Суддів: Беспалова О.О., Грибан І.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 30 травня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу,
09 березня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 , у якому просить визнати протиправним та скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 від 28 грудня 2020 року, в частині, що стосується притягнення до дисциплінарних стягнень у вигляді «Догани» та «Суворої догани» відносно позивача - військовослужбовця ОСОБА_1 .
Позовні вимоги мотивовані тим, що дисциплінарні стягнення у вигляді «Догани» було занесено до службової картки з формулюванням «За порушення вимог ст. 11, 16 СВС ЗСУ», «Сувора догана» була записана до тієї ж картки «за порушення вимог ст.120 СВС ЗСУ». Однак, покликання на положення ст. 11, 16, 120 СВС ЗСУ є надто абстрактним та незрозумілим для позивача. Позивач звертає увагу суду на те, що ст. 11, 120 СВС ЗСУ містять велику кількість обов'язків військовослужбовця ЗС України, відтак складно передбачити, що конкретно ставилось ОСОБА_1 у вину його безпосередніми начальниками під час накладення даного дисциплінарного стягнення. Крім того, під час накладення даного виду дисциплінарного стягнення стосовно позивача мали місце численні порушення Дисциплінарного статуту. Так, всупереч ч. 1 ст.97 та ст.98 Дисциплінарного статуту, позивачу до моменту ознайомлення зі службовою карткою (05 лютого 2021 року), не було оголошено про накладення на нього дисциплінарного стягнення: особисто, у письмовому наказі (розпорядженні), на нараді чи перед строєм військовослужбовців. Позивач у будь-якому іншому порядку не був вчасно ознайомлений із вказаним у службовій картці наказом командира Військової частини НОМЕР_1 №717 від 28 грудня 2020 року щодо притягнення його до дисциплінарної відповідальності. Оскільки вищезгадана процедура, відповідно до вимог ст.97 Дисциплінарного статуту не була дотримана, це призвело до того, що військовослужбовцю не було доведено в чому полягає нібито порушення ним військової дисципліни чи громадського порядку. До моменту подачі даної позовної заяви позивачу не відомо про будь-які службові розслідування, які б стосувались розслідування оскаржуваних дисциплінарних стягнень.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 30 травня 2025 року адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправним усний наказ командира 3 батальйону охорони військової частини НОМЕР_1 від 16 грудня 2020 року щодо накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення «ДОГАНА» за порушення статей 11, 13 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України.
Визнано протиправним усний наказ командира 3 батальйону охорони військової частини НОМЕР_1 від 21 грудня 2020 року щодо накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення «ДОГАНА» за порушення статті 120 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України.
Визнано протиправним та скасовано наказ командира військової частини НОМЕР_1 № 717 «Про врегулювання розміру премії військовослужбовцям частини, які отримали дисциплінарні стягнення» від 28 грудня 2020 року в частині зменшити розмір премії за грудень на встановлений розмір ОСОБА_1 .
Суд виснував, що доказів наявності фактів, за які на позивача було усно накладені дисциплінарні стягнення, відповідач суду не надав, відтак суд вважав такі факти недоведеними, крім того неможливо встановити за що було накладено дисциплінарні стягнення на позивача за скоєне 16 грудня 2020 року та 21 грудня 2020 року правопорушення та на підставі чого встановлено порушення статей 11,13,120 Закону України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України».
Суд наголосив, що під час розгляду справи відповідачем жодним чином не доведено факт наявності подій, які стали підставою для накладення дисциплінарних стягнень, не надано до суду доказів, які б свідчили про вмотивованість застосованих заходів. Крім того відповідач у відзиві доводить систематичність порушень військової дисципліни позивачем, хоча у даній справі не є предметом оскарження звільнення позивача, однак через призму пункту 228-1 Положення 1153, суд дійшов до висновку, що мали бути письмові накази відповідача щодо недотримання позивачем військової дисципліни, а відтак суд вважав, що відповідач не дотримався вимог частини 2 статті 2 КАС України, в частині прийняття рішень обґрунтовано та мотивовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), добросовісно, розсудливо, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, що свідчить про протиправність дій відповідача при прийнятті усних наказів щодо ОСОБА_1 за скоєні правопорушення 16 грудня 2020 року та 21 грудня 2020 року.
Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, представником Військової частини НОМЕР_1 подано апеляційну скаргу, в якій останній просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції прийнято рішення з неправильним застосуванням норм матеріального права та процесуального права.
За доводами апелянта, приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції керувався хибною логікою, фактично знівелював право командира (начальника) накладати усні дисциплінарні стягнення на підлеглого військовослужбовця без проведення службового розслідування та фактично знехтував більшою частиною приписів Дисциплінарного статуту Збройних Сил України в частині порядку і підстав накладення дисциплінарних стягнень.
Навівши юридично безпідставне правове обґрунтування для визнання незаконними рішень командира 3 батальйону охорони Військової частини НОМЕР_1 щодо накладення на позивача усних дисциплінарних стягнень, суд першої інстанції не навів жодної норми права, яка була порушена відповідачем при виданні наказу від 28.12.2020 року № 717 «Про врегулювання розміру премії військовослужбовцям частини, які отримали дисциплінарні стягнення», і визнав такий наказ відповідача незаконним та скасував його у необґрунтований та протиправний спосіб.
Суд першої інстанції не звернув уваги на те, що позивач просив визнати протиправним та скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 від 28.12.2020 року № 717 в частині, що стосується «притягнення до дисциплінарних стягнень у вигляді «догани» та «суворої догани» відносно позивача», в той час як оспорюваний наказ не є наказом щодо притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності в розумінні ст. 97 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, а є рішенням відповідача щодо здійснення преміювання військовослужбовця за відповідний місяць. Дана помилка суду потягнула за собою неправильне застосування до спірних правовідносин норм законодавства щодо порядку і підстав притягнення військовослужбовців до дисциплінарної відповідальності, та не застосування до вказаних відносин положень Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України № 260 від 07.06.2018.
Зазначаючи в оскаржуваному рішенні про необхідність визнати протиправними усні накази командира 3 батальйону охорони Військової частини НОМЕР_1 від 16 грудня 2020 року та 21 грудня 2020 року, суд першої інстанції не залучив до участі у справі посадову особу, яка такі дисциплінарні стягнення накладала, а саме - командира НОМЕР_2 батальйону охорони Військової частини НОМЕР_1 . При цьому, суд надав оцінку діям командира Військової частини НОМЕР_1 , який від 16 грудня 2020 року та 21 грудня 2020 року дисциплінарних стягнень на позивача не накладав.
Судом протиправно було здійснено вихід за межі позовних вимог та застосовано спосіб захисту прав позивача, про який не йшлося у позовній заяві, в чому вбачається порушення судом вимог ч. 2 ст. 9 КАС України.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2025 року та від 01 липня 2025 року відкрито апеляційне провадження та призначено справу до судового розгляду в порядку письмового провадження.
18 червня 2025 року позивачем подано відзив на апеляційну скаргу.
Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла до наступного висновку.
Відповідно до фактичних обставин справи, ОСОБА_1 , молодший лейтенант, на момент виникнення спірних правовідносин був військовослужбовцем Військової частини НОМЕР_1 - командир взводу вогневої підтримки 7 роти охорони 3 батальйону охорони Військової частини НОМЕР_1 .
16 грудня 2020 року на ОСОБА_1 накладено усне дисциплінарне стягнення «ДОГАНА» за порушення статей 11, 13 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України.
21 грудня 2020 року на ОСОБА_1 накладено усне дисциплінарне стягнення «СУВОРА ДОГАНА» за порушення статті 120 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України.
28 грудня 2020 року наказом командира Військової частини НОМЕР_1 № 717 «Про врегулювання розміру премії військовослужбовцям частини, які отримали дисциплінарні стягнення», наказано зменшити розмір премії за грудень на встановлений розмір військовослужбовцям, які отримали дисциплінарні стягнення, в тому числі, командиру взводу вогневої підтримки 7 роти охорони НОМЕР_2 батальйону охорони Військової частини НОМЕР_1 молодшому лейтенанту ОСОБА_1 - дисциплінарне стягнення ДОГАНА (накладене командиром НОМЕР_2 батальйону охорони військової частини НОМЕР_3 16.12.2020 за порушення вимог статей 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройним Сил України); командиру взводу вогневої підтримки 7 роти охорони НОМЕР_2 батальйону охорони Військової частини НОМЕР_1 молодшому лейтенанту ОСОБА_1 - дисциплінарне стягнення СУВОРА ДОГАНА (накладене командиром НОМЕР_2 батальйону охорони військової частини НОМЕР_3 21.12.2020 за порушення вимог статей 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройним Сил України).
Не погоджуючись із вказаними дисциплінарними стягненнями, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положеннями ст.ст. 1, 2, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України визначено, що військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України.
Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов'язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.
Військова дисципліна досягається шляхом: виховання високих бойових і морально-психологічних якостей військовослужбовців на національно-історичних традиціях українського народу та традиціях Збройних Сил України, патріотизму, свідомого ставлення до виконання військового обов'язку, вірності Військовій присязі; особистої відповідальності кожного військовослужбовця за дотримання Конституції та законів України, Військової присяги, виконання своїх обов'язків, вимог статутів Збройних Сил України; формування правової культури військовослужбовців; умілого поєднання повсякденної вимогливості командирів і начальників до підлеглих без приниження їх особистої гідності, з дотриманням прав і свобод, постійної турботи про них та правильного застосування засобів переконання, примусу й громадського впливу колективу; зразкового виконання командирами військового обов'язку, їх справедливого ставлення до підлеглих; підтримання у військових з'єднаннях, частинах (підрозділах), закладах та установах необхідних матеріально-побутових умов, статутного порядку; своєчасного і повного постачання військовослужбовців встановленими видами забезпечення; чіткої організації і повного залучення особового складу до бойового навчання.
Військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів; бути пильним, зберігати державну таємницю; додержуватися визначених статутами Збройних Сил України правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків; не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов'язків військової служби.
Згідно ст. 5 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України за стан військової дисципліни у з'єднанні, військовій частині (підрозділі), закладі та установі відповідає командир. Інтереси захисту Вітчизни зобов'язують командира постійно підтримувати військову дисципліну, вимагати її додержання від підлеглих, не залишати поза увагою жодного дисциплінарного правопорушення.
Стан військової дисципліни у військовій частині (підрозділі), закладі, установі та організації визначається здатністю особового складу виконувати в повному обсязі та в строк поставлені завдання, морально-психологічним станом особового складу, спроможністю командирів підтримувати на належному рівні військову дисципліну.
Стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов'язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків, а також з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України "Про оборону України".
Діяльність командира щодо підтримання військової дисципліни оцінюється не кількістю накладених ним дисциплінарних стягнень, а виконанням обов'язків з додержанням вимог законів і статутів Збройних Сил України, повним використанням дисциплінарної влади для наведення порядку і запобігання порушенням військової дисципліни.
Кожний військовослужбовець зобов'язаний сприяти командирові у відновленні та постійному підтриманні порядку й дисципліни.
Командир, який не забезпечив додержання військової дисципліни та не вжив заходів для її відновлення, несе встановлену законом відповідальність.
Порядок накладення дисциплінарних стягнень визначений статтями 93 - 95 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України. Частиною першою статті 83 цього Статуту визначено, що на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.
Прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини (частина перша статті 84 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України).
Статтею 86 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України встановлено, що якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир приймає рішення про накладення дисциплінарного стягнення. Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.
Відповідно положень ст.ст. 96, 97, 98 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України дисциплінарне стягнення виконується, як правило, негайно, а у виняткових випадках - не пізніше ніж за три місяці від дня його накладення. Після закінчення зазначеного строку стягнення не виконується, а лише заноситься до службової картки військовослужбовця.
Про накладені дисциплінарні стягнення військовослужбовцям може бути оголошено особисто, у письмовому наказі (розпорядженні), на нараді чи перед строєм військовослужбовців, які мають військові звання (обіймають посади) не нижче за військове звання (посаду) військовослужбовця, який вчинив правопорушення.
Під час оголошення дисциплінарного стягнення до відома військовослужбовця доводять, в чому полягає порушення ним військової дисципліни чи громадського порядку.
Оголошувати про дисциплінарні стягнення командирам у присутності підлеглих заборонено.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що підставою притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності є неналежне виконання ним службових обов'язків, порушення військової дисципліни. Для притягнення військовослужбовця до такої відповідальності необхідно, щоб був зафіксований сам факт порушення, вину військовослужбовця повністю доведено, встановлено ступінь його вини та з'ясовано причини і умови, що сприяли вчиненню ним правопорушення.
При цьому, про накладені дисциплінарні стягнення військовослужбовцям може бути оголошено особисто, у письмовому наказі (розпорядженні), на нараді чи перед строєм військовослужбовців, які мають військові звання (обіймають посади) не нижче за військове звання (посаду) військовослужбовця, який вчинив правопорушення.
Отже, дисциплінарне стягнення може бути оголошено усно.
Згідно зі статтею 106 розділу IV Дисциплінарного статуту усі заохочення та дисциплінарні стягнення, передбачені цим Статутом, у тому числі і заохочення, оголошені командиром усьому особовому складу підрозділу (команди), військової частини, заносяться у тижневий строк до службової картки військовослужбовця (додаток 3 до цього Статуту).
У разі зняття дисциплінарного стягнення у службовій картці військовослужбовця в розділі "Стягнення" робиться запис - коли й ким стягнення знято.
Якщо накладені на військовослужбовця такі дисциплінарні стягнення, як зауваження, догана і сувора догана, після закінчення року після їх накладення не були зняті і він не вчинив за цей час іншого правопорушення, за яке був притягнутий до дисциплінарної відповідальності, у відповідній графі розділу "Стягнення" робиться запис про зняття стягнення у зв'язку із закінченням строку.
Як зазначено вище, в матеріалах справи міститься копія службової картки позивача, в якій зазначено про застосування до нього за порушення вимог ст.11, 13 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України дисциплінарного стягнення «Догана»; 21 грудня 2020 року за порушення вимог ст.120 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України застосовано дисциплінарне стягнення «Сувора догана». Також вказано інформацію про те, що наведені заходи вжито на підставі наказу №717 від 28 грудня 2020 року та спірні стягнення накладено командиром Військової частини НОМЕР_1 (а.с.14).
Наведеним відповідно спростовуються висновки апелянта про належність оспорюваного наказу виключно до рішення щодо здійснення преміювання військовослужбовця за відповідний місяць та необхідність залучення до справи командира 3 батальйону охорони Військової частини НОМЕР_1 .
Не заперечуючи право командира накладати дисциплінарні стягнення усно, без проведення службового розслідування, яке оголошується особисто та без оформлення письмового наказу, суд зауважує, що із внесених у картку записів не встановлено фактичних обставин, на підставі яких на позивача накладено дисциплінарні стягнення - «Догана» та «Сувора догана».
Поряд з цим, у оскаржуваних наказах (записах) не вказано чітко суть та обставини допущених позивачем проступків, також не зазначено, які саме вимоги статей 11, 13, 120 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України ним не виконано.
У постанові від 18.02.2021 у справі №1.380.2019.000616 Верховний Суд зауважив, що, для притягнення до дисциплінарної відповідальності достатньо, щоб був зафіксований сам факт порушення та невиконання (неналежне виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку.
Верховний Суд зазначив, що під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.
За наведених обставин, відповідачем не доведено наявність підстав для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, оскільки не з'ясовано факт порушення, вину, ступінь вини, причини і умови, що сприяли вчиненню ним правопорушення.
Так, положеннями частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено презумпцію неправомірності рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, згідно якої в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування у спорі покладено на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії. Водночас суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття рішень, що містять невмотивовані висновки або обґрунтовані загальними фразами, а не конкретними аргументами, що повинні містити відповідь на ключові питання, за яких виник спір. Тому негативне для особи рішення повинно бути належним чином вмотивоване.
З огляду на те, що будь-яких належних та допустимих доказів, що підтверджують недотримання службової дисципліни, що призвели до застосування до позивача дисциплінарних стягнень Догана» та «Сувора догана» відповідачем до суду надано не було, таким чином оголошення таких стягнень ОСОБА_1 є протиправними.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 25 січня 2024 року у справі № 460/13859/21.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог.
Доводи відповідача щодо нівелювання права командира (начальника) накладати усні дисциплінарні стягнення на підлеглого військовослужбовця без проведення службового розслідування є безпідставними, оскільки суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги за інших мотивів.
Колегія суддів відхиляє покликання апелянта на створення позивачем формальних підстав для подальшого оскарження його можливого звільнення з військової служби за системне невиконання ним умов контракту, оскільки наведені доводи не спростовують протиправність спірних усних наказів про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності. Крім того, обставини звільнення позивача з військової служби не входять до предмету доказування, оскільки не охоплені обсягом позовних вимог у даній справі.
У пункті 75 постанови Верховного Суду від 17.12.2018 по справі №509/4156/15-а (адміністративне провадження №К/9901/7504/18) міститься правовий висновок, у силу якого адміністративний суд під час перевірки правомірності рішення суб'єкта владних повноважень, повинен надати правову оцінку тим обставинам, які стали підставою для його прийняття та наведені безпосередньо у цьому рішенні, а не тим, які в подальшому були виявлені суб'єктом владних повноважень для доведення правомірності ("виправдання") свого рішення.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи
Згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.
Згідно з частиною 1 статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У відповідності до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 242-245, 308, 311, 315, 316, 321-322, 325, 328-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - залишити без задоволення.
Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 30 травня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя доповідач: В.Ю. Ключкович
Судді: О.О. Беспалов
І.О. Грибан