Справа № 620/4945/25 Суддя (судді) першої інстанції: Соломко І.І.
23 вересня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача: Ключковича В.Ю.
Суддів: Беспалова О.О., Грибан І.О.,
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 червня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
У квітні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії.
Предметом спору є протиправні дії відповідача щодо відмови у нарахуванні та виплаті позивачу у період проходження служби з 02.07.2015 по 28.02.2021, з 01.03.2018 по 11.03.2022 та з 24.09.2023 по 12.01.2025 індексації грошового забезпечення.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 травня 2025 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків протягом 10 днів з дня вручення ухвали суду.
Суд дійшов висновку про те, що позивачем пропущено тримісячний строк звернення до суду, встановлений статтею 233 КЗпП України, з урахуванням необмеженого строку звернення до суду до 01.07.2023 (постанова Верховного суду від 28.08.2024 №580/9690/23). При цьому, заяви про поновлення пропущеного строку звернення з адміністративним позовом до суду за період з 02.10.2023 та доказів на підтвердження поважності причин його пропуску, позивач суду не надав. Враховуючи вищевикладене, позовну заяву залишено без руху із встановленням позивачу строку для усунення недоліків шляхом подання заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із цим позовом та доказів поважності причин його пропуску, засвідчених належним чином.
30 травня 2025 року позивачем подано заяву про поновлення строку звернення до суду, в обґрунтування якої зазначив, що початок перебігу строку звернення до суду у цій справі, з урахуванням частини другої статті 233 КЗпП України, слід обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум, а саме з дати отримання грошового атестата 30.01.2025, тому просить поновити строк звернення до суду.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 червня 2025 року у задоволенні клопотання позивача ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до адміністративного суду, починаючи з 24.09.2023 по 12.01.2025 відмовлено; позовну заяву ОСОБА_1 в частині позовних вимог, що стосуються виплати сум грошового забезпечення у належному розмірі, починаючи з 24.09.2023 по 12.01.2025, повернуто особі, що її подала.
Ухвала суду мотивована тим, що позивачем не надано докази, що він з дня виключення зі списків особового складу по день звернення із запитом про нараховані та виплачені суми грошового забезпечення у січні 2025 року, був позбавлений доступу до інформації про нараховані йому виплати або що відповідач відмовився надати таку інформацію; суд не встановив переконливих фактичних обставин, які б свідчили про дійсні істотні перешкоди чи труднощі для своєчасного звернення позивача до суду за захистом своїх прав, тому не визнає поважними вказані позивачем причини пропуску строку звернення до суду з даним позовом.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 червня 2025 року і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує наступним.
Законодавець в ч.1 ст.233 КЗпП України пов'язав початок перебігу строку звернення до суду (в межах даних правовідносин) не з моменту порушення, а з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Фактично, дізнатись про порушені права позивач міг лише з одержання письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені особі щомісяця або з повідомлення суб'єкта владних повноважень. Саме не з моменту нарахування коштів (в межах даних правовідносин), а з моменту отримання щомісячного розрахунку з зазначенням усіх складових грошового забезпечення. Отже, оскільки законодавець в ст.233 КЗпП України пов'язав початок перебігу строку звернення до суду (в межах даних правовідносин) не з моменту звільнення чи виключення зі списків особового складу військової частини, а з дня одержання письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені особі при звільненні, що у даному випадку є 30 січня 2025 року, тобто дата отримання грошового атестату, який було долучено до заяви про поновлення строку звернення до суду.
Апелянт просить врахувати той факт, що в наказі командира військової частини при виключенні його зі списків особового складу частини не зазначено суми, нараховані та виплачені йому при звільненні, а про всі складові належного грошового забезпечення він дізнався тільки 30 січня 2025 року при отриманні грошового атестату.
Враховуючи наведені факти позивач вважає, що тримісячний строк звернення до суду, визначений статтею 233 КЗпП ним не пропущений.
Ухвалами колегії Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.06.2025 та від 11.08.2025 відкрито провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження.
Відповідачем відзиву на апеляційну скаргу подано не було, що не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів враховує наступне.
Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною другою статті 122 КАС України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частини першої статті 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
Згідно зі статтею 4 КЗпП України законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.
За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство належить застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01 липня 2022 року № 2352-IX внесені зміни до норм КЗпП України.
Зокрема, частини перша та друга статті 233 КЗпП України викладені в новій редакції, згідно з якою працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Відповідно до нової редакції статті 234 КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, суд може поновити ці строки, якщо з дня отримання копії наказу (розпорядження) про звільнення або письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні (стаття 116), минуло не більше одного року.
Спірні правовідносини у цій справі (в оскаржуваній частині) стосуються обчислення та виплати грошового забезпечення (індексації) ОСОБА_1 у належному розмірі, починаючи з 24 вересня 2023 року по 12 січня 2025 року.
Ухвалюючи рішення про повернення позовної заяви в частині наведених позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач звертаючись з цим позовом у квітні 2025 року з позовними вимогами, які стосуються періоду, починаючи з 24 вересня 2023 року по 12 січня 2025 року пропустив тримісячний строк звернення до суду з цим позовом, при цьому поважних та об'єктивних причин для поновлення строку звернення до суду позивач не зазначив.
Таким чином, суд констатував, що позивач пропустив тримісячний строк на звернення до суду з цим позовом, адже спірні правовідносини виникли вже під час дії норм статті 233 КЗпП України, у редакції Закону № 2352-IX.
Перевіряючи правильність застосування судом норм процесуального права в частині застосування до спірних правовідносин строку звернення до суду з позовом, апеляційний суд зазначає таке.
Заробітна плата в розумінні частини першої статті 94 КЗпП України означає винагороду, яка обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Структура заробітної плати визначена статтею 2 Закону України «Про оплату праці», яка складається з основної та додаткової заробітної плати, а також з інших заохочувальних та компенсаційних виплат.
Основна заробітна плата це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.
Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.
Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
Так, частиною першою статті 233 КЗпП України передбачено, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Разом із цим, частиною другою статті 233 КЗпП України встановлено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Наведене свідчить, що початок перебігу тримісячного строку для подання адміністративного позову варто обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум (тобто, письмового документа, у якому детально зазначено суми, нараховані та виплачені позивачу при звільненні).
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 № 12 від 12 січня 2025 року про виключення зі списків особового складу, ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення.
Також вказаний наказ містить детальну інформацію про суми грошового забезпечення, які підлягають виплаті позивачу по 12 січня 2025 року.
Таким чином, 12 січня 2025 року позивач був повідомлений про суми, які підлягають виплаті йому при звільненні, а відтак початок відліку строку на звернення до суду в даному випадку розпочався з дня виключення позивача зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 , а саме 12 січня 2025 року.
Враховуючи наведене, звернення позивача до суду за захистом своїх прав 28 квітня 2025 року відбулось з пропуском тримісячного строку, визначеного частиною другою статті 233 КЗпП України.
Своєю чергою апелянт стверджує, що інформацію про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні він отримав лише з дня одержання грошового атестату - 30 січня 2025 року. Відтак, останній вважає, що звернувся до суду у строк, передбачений частиною другою статті 233 КЗпП України.
Проаналізувавши доводи апеляційної скарги, матеріали справи та мотиви, покладені в основу оскаржуваного судового рішення, судова колегія враховує, що визначення моменту, коли саме позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум, як початку перебігу строку у цій справі відповідає вимогам частини другої статті 233 КЗпП України та не суперечить принципу юридичної визначеності.
За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Тобто, законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й з об'єктивної можливості цієї особи знати про такі факти.
День, коли особа дізналася про порушення свого права - це установлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Цим днем може бути, зокрема, день, коли мало бути прийняте рішення (вчинено дію), якщо таке рішення (дія) не було прийняте (не була вчинена).
Якщо цей день установити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав.
Так, пунктом 11.1 Правил організації фінансового забезпечення військових частин, установ, організацій Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту (додаток до наказу Міністерства оборони України 22 травня 2017 № 280 (у редакції наказу Міністерства оборони України від 22 квітня 2021 року №104) грошовий атестат видається військовослужбовцю військовою частиною, в якій він перебуває на грошовому забезпеченні, у таких випадках: - вибуття до нового місця служби (навчання) з виключенням зі списків особового складу військової частини; - зарахування військової частини, що не включена до мережі розпорядників бюджетних коштів, на фінансове забезпечення від однієї військової частини до іншої; - звільнення військовослужбовців з військової служби (крім військовослужбовців строкової військової служби); - відрядження військовослужбовців до органів виконавчої влади та інших цивільних установ із залишенням на військовій службі.
Згідно з абзацом першим пункту 11.3 розділу 11 названих Правил грошовий атестат виписується у двох примірниках на кожного військовослужбовця окремо (друкованим способом або ручкою), підписується командиром військової частини і начальником фінансового органу і засвідчується особистим підписом власника грошового атестата та відтиском гербової печатки з найменуванням частини, зазначеної в атестаті, та реєструється в журналі реєстрації вихідної документації.
Перший примірник грошового атестата видається під підпис у картці особового рахунку військовослужбовця, в якій зазначається дата його видачі, а другий залишається в діловодстві фінансового органу військової частини (абзац п'ятий пункту 11.3 розділу 11 Правил № 280).
Відповідно до пункту 11.2 розділу 11 Правил № 280 у грошовому атестаті зазначаються, зокрема та невиключно, дані про розмір посадового окладу та окладу за військовим званням станом на день видання цього атестата.
Форма грошового атестата встановлена додатком 16 Правил №280. Ця форма передбачає відображення в атестаті всіх складових грошового забезпечення військовослужбовця, які йому нараховані та виплачені у день виключення зі списків особового складу військової частини.
Окрім цього, форма грошового атестата передбачає пункт 14 такого змісту:
14. Правильність даних, зазначених в атестаті, підтверджую ….. (підпис військовослужбовця).
Отже, про розмір нарахованого та виплаченого грошового забезпечення військовослужбовець, який вибуває до нового місця служби, або який звільняється з військової служби, дізнається у день виключення його зі списків особового складу військової частини.
При цьому, суд також враховує, що до 12 січня 2025 року полковник ОСОБА_1 був командиром Військової частини НОМЕР_1 . Зі змісту заяви позивача від 26 березня 2025 року суд першої інстанції встановив, що останній просив надати інформацію щодо грошового забезпечення позивача за 2015-2025 роки, а тому станом на момент звернення із таким запитом позивачу вже було відомо про невірне обчислення належних сум грошового забезпечення.
Направлення позивачем до відповідача заяви та отримання відповіді не змінює моменту, з яким законодавство пов'язує початок перебігу строку звернення до суду, а свідчить лише про час, коли позивач виявив зацікавленість до стану своїх прав та почав вчиняти активні дії щодо реалізації своїх прав і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду, а фактично є штучно створеною новою часовою передумовою звернення з позовом до суду.
Окрім того, суд, не заперечуючи того, що військовослужбовець після звільнення з військової служби також вправі звернутися до відповідача із заявою щодо отримання інформації про складові грошового забезпечення, про те, як воно обраховане та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий його розрахунок чи розрахунок певних складових грошового забезпечення, або про підстави непроведення нарахування чи неналежного нарахування грошового забезпечення за певний період, однак уважає, що таке звернення до відповідача має бути здійснено військовослужбовцем без зайвих зволікань та до спливу встановленого законом строку звернення до суду.
Натомість, як висновується з витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 №12 від 12 січня 2025 року, який позивачем додано до позовної заяви, та згідно з яким його виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення, а також з якого вбачається інформація про усі суми, що підлягають виплаті позивачу при звільненні, останній дізнався про порушення своїх прав саме 12 січня 2025 року.
Отже, суд першої інстанції дійшов правильних висновків про наявність підстав для повернення позовної заяви у частині виплати грошового забезпечення за період з 24 вересня 2023 року по 12 січня 2025 року.
Зважаючи на викладене, апеляційний суд не встановив порушення судом першої інстанції норм процесуального права.
При розгляді даної справи колегією суддів враховано правові висновки Верховного Суду у постанові від 10 вересня 2025 року у справі № 160/28405/24.
Відповідно до частини 1 статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 195, 250, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 червня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя доповідач: В.Ю. Ключкович
Судді: О.О. Беспалов
І.О. Грибан