Справа № 620/4531/24 Суддя (судді) першої інстанції: Бородавкіна С.В.
23 вересня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Грибан І.О.
судді: Беспалов О.О.
Ключкович В.Ю.
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 26 червня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області про визнання неправомірної бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся з позовом до Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області, в якому просив суд:
- визнати неправомірною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати йому вихідної допомоги при звільненні за скороченням штату в розмірі 1783974,40 грн.;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити йому вихідну допомогу при звільненні за скороченням штату в розмірі 1783974,40 грн.
Позовні вимоги мотивовано тим, що на день звільнення його вислуга років становила повних 26 років, яка надає право на виплату одноразової грошової допомоги при звільненні. Однак, відповідні кошти відповідачем йому нараховані та виплачені не були.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 26 червня 2024 року позов задоволено частково:
- визнано протиправною бездіяльність Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби;
- зобов'язано Ліквідаційну комісію Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні зі служби;
- у задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення в частині задоволених позовних вимог скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування своїх доводів апелянт зазначає, що станом на день звільнення грошове забезпечення, з якого обраховується спірна допомога, ОСОБА_1 не нараховувалося. Також апелянт наголошує на тому, що спеціальним законодавством не врегульовано питання, яким чином має обраховуватись одноразова грошова допомога при звільненні у зв'язку зі скороченням особи, яка до дня звільнення на службі не перебувала і якій грошове забезпечення не нараховувалось.
Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому вона просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін та зазначає про безпідставність доводів, викладених в апеляційній скарзі.
Переглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги на предмет законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, колегія суддів звертає увагу на наступне.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ та наказом Міністерства внутрішніх справ України від 27 жовтня 2014 року «По особовому складу» №2239 о/с звільнений з посади Першого заступника начальника Управління міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області - начальника слідчого управління.
Так, будучи не згодним зі своїм звільненням, ОСОБА_1 оскаржив вказаний наказ у судовому порядку.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.06.2022 у справі №826/17843/14, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.08.2022, позов задоволено: визнано протиправним та скасовано наказ Міністра внутрішніх справ України Авакова А.Б. від 27.10.2014 №2239 о/с «По особовому складу» в частині звільнення ОСОБА_1 , з органів внутрішніх справ на підставі пп. 1 п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 16.09.2014 №1682-VI «Про очищення влади» та п. 62 «а» Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ; поновлено ОСОБА_1 з 27.10.2014 на посаді першого заступника начальника Управління міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області - начальника слідчого управління, з дня, наступного після дня його звільнення, тобто з 28.10.2014; стягнуто з Управління міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 28.10.2014 по 01.06.2022 у розмірі 1034689,14 грн.
На виконання рішення суду від 01.06.2022, наказом Міністерства внутрішніх справ України від 27.06.2022 №382 о/с позивача поновлено на займаній посаді з 28.10.2014 (а.с. 8).
Разом з тим, наказом УМВС України в Чернігівській області від 10.08.2022 №1 о/с позивача звільнено зі служби через скорочення штатів.
10.11.2022 позивачу перераховано середній заробіток за час вимушеного прогулу (а.с. 10).
На виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 23.01.2023 у справі №620/8127/22 наказом УМВС України в Чернігівській області від 16.03.2023 №2 о/с внесено зміни до наказу від 10.08.2022 №1 о/с та зазначено, що на день звільнення календарна вислуга років ОСОБА_1 становить 26 років 07 місяців 05 днів, без установленого загального трудового стажу (а.с. 9).
Разом з тим, при звільненні зі служби ОСОБА_1 не було нараховано та виплачено одноразову грошову допомогу при звільненні, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Приймаючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції мотивував його тим, що позивач набув право на отримання одноразової грошової допомоги, позаяк був звільнений зі служби через скорочення штату та мав вислугу на час звільнення більше 10 років.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Статтею 43 Конституції України кожному ґарантується право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України № 2262-XII від 09 квітня 1992 року «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (у редакції, чинній на час звільнення позивача зі служби) особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом та звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення зі служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв'язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 16 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.
Пунктом 10 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей» (у редакції, чинній на час звільнення позивача зі служби) визначено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної інспекції техногенної безпеки, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби:
які звільняються із служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, за наявності вислуги 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Строк календарної служби для визначення розміру одноразової грошової допомоги обчислюється згідно з пунктами 1 і 2 цієї постанови.
Одноразова та щорічна грошова допомога, передбачена пунктами 10 і 11 цієї постанови, виплачується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Національною поліцією, Міністерством транспорту та зв'язку, Державною податковою адміністрацією, Державною прикордонною службою, Державною службою спеціального зв'язку та захисту інформації, Державною кримінально-виконавчою службою, Службою безпеки, Службою зовнішньої розвідки, Державною службою з надзвичайних ситуацій та Управлінням державної охорони, Службою судової охорони, Національним антикорупційним бюро, Бюро економічної безпеки за рахунок коштів, виділених у державному бюджеті для їх утримання (за винятком випадків, передбачених абзацом другим цього пункту) (пункт 14 Постанови №393).
Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 31 грудня 2007 року №499 затверджено Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, чинною до 13.12.2016, положеннями якої передбачено, що грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ визначається залежно від посади, спеціального звання, наукового ступеня і вченого звання, тривалості та умов служби.
Грошове забезпечення виплачується особам рядового, молодшого, середнього, старшого та вищого начальницького складу, які призначені на штатні посади в апараті Міністерства внутрішніх справ України, головних управліннях, управліннях МВС в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, на залізницях, їм підпорядкованих органах, вищих навчальних закладах, науково-дослідних установах, Державній службі охорони при МВС, на підприємствах, в установах, організаціях і підрозділах системи МВС та які навчаються в навчальних закладах системи МВС або зараховані в розпорядження відповідного органу внутрішніх справ.
Підставою для виплати грошового забезпечення є наказ начальника органу внутрішніх справ про призначення на штатну посаду, яка входить у його номенклатуру, наказ ректора вищого навчального закладу про зарахування на навчання або наказ про зарахування в розпорядження відповідного органу та встановлення конкретного розміру окладів, надбавок, доплат тощо.
Особам рядового і начальницького складу, звільненим з посад у зв'язку з скороченням штатної посади, з дня, наступного за днем звільнення із займаних посад (скорочення штатної посади), протягом двох місяців виплачується грошове забезпечення, яке особа отримувала за штатною посадою на день звільнення з посади (скорочення).
Грошове забезпечення в цьому випадку обчислюється, виходячи з окладу за спеціальним званням, посадового окладу, надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, розмір якої визначається за рішенням керівника та оголошується наказом.
Після закінчення двох місяців грошове забезпечення виплачується тільки за рішенням Міністра внутрішніх справ України.
Після закінчення перших двох місяців (та в разі неприйняття відповідних рішень щодо продовження виплати грошового забезпечення) особам рядового і начальницького складу виплачуються тільки оклади за спеціальними званнями.
Таким чином, для розрахунку розміру одноразової грошової допомоги застосовуються саме установлені наказами на день звільнення суми складових грошового забезпечення.
При цьому, судом першої інстанції правильно звернуто увагу на те, що наведеними нормативно-правовими актами не встановлено, що обставини виплати або не виплати грошового забезпечення впливають на нарахування спірної грошової допомоги, оскільки ключовими обставинами для визначення права особи на її отримання є: підстава звільнення та кількість календарної вислуги років.
Також, згідно Інструкції №499 підставою до невиплати особам грошового забезпечення є виключно відсутність на службі без поважних причин (прогул).
У спірних правовідносинах такі обставини відсутні, оскільки ОСОБА_1 наказом від 27.06.2022 №382 о/с поновлений на службі з 28.10.2014, тобто з дати його незаконного звільнення.
Надалі, наказом від 10.08.2022 №1 о/с позивач звільнений зі служби через скорочення штатів. На момент звільнення його календарна вислуга років становила повних 26 років.
З огляду на викладені норми законодавства та встановлені у справі обставини, ОСОБА_1 має право на отримання одноразової грошової допомоги, позаяк він звільнений зі служби у зв'язку зі скороченням штатів та має вислугу понад 10 років.
Окрім того, колегія суддів звертає увагу, що Законом №2262-ХІІ та Порядком №393 не передбачено умови за яких особі, у разі її звільнення зі служби через скорочення штату, може бути не виплачено одноразову грошову допомогу.
Колегія вважає безпідставними покликання апелянта на те, що станом на день звільнення грошове забезпечення, з якого обраховується спірна допомога, ОСОБА_1 не нараховувалось, а відтак підстави для виплати йому одноразової грошової допомоги відсутні, позаяк виплата такої допомоги є визначеною законодавством гарантією позивача, як працівника при звільненні і, як зазначено вище, є складовою його грошового забезпечення, пов'язаного із наявністю певної вислуги років. Також, зазначені апелянтом обставини не визначені законодавством як підстави, за яких одноразова грошова допомога не виплачується.
Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення та підстави його скасування відсутні.
Інші доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростовують. При цьому, колегія суддів звертає увагу на ті обставини, що відповідно до правил п.41 «Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень» обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області залишити без задоволення.
Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 26 червня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.
Головуючий суддя І.О. Грибан
Судді: О.О. Беспалов
В.Ю. Ключкович
(повний текст постанови складено 23.09.2025р.)