Справа № 826/5530/18 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Бабич А.М.,
Суддя-доповідач Кобаль М.І.
16 вересня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Кобаля М.І.,
суддів Бужак Н.П., Файдюка В.В.,
при секретарі Литвин С.В.
за участю:
позивачки: ОСОБА_1 ,
представника відповідача: Засімчук А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2025 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування рішень, -
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (далі по тексту - відповідач, ГУ ДПС у м. Києві) в якому просила визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 05.01.2018 року:
- №0000454202 форми «Р» про збільшення сум грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб (далі - ПДФО) на суму основного платежу 106075,98 грн, штрафної санкції 26519,00 грн;
- №0000474202 форми «Р» про збільшення суми грошового зобов'язання з військового збору на суму основного платежу 8839,67грн, штрафної санкції 2209,92 грн;
- №0000464202 форми «ПС» про застосування штрафної санкції у сумі 170,00 грн.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2025 року значений позов задоволено повністю.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Заслухавши суддю-доповідача, позивачку та представників сторін, які з'явилися у призначене судове засідання, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, виходячи з наступного.
Згідно із ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Частиною 1 ст. 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 21.08.2008 ОСОБА_1 уклала договір кредиту №10-29/6573 з АКБСР «УКРСОЦБАНК», відповідно до умов якого банк надав позивачу кредитні кошти в розмірі 101 250,00 доларів США (далі - Кредитний договір) зі сплатою 13,5 процентів річних і комісій у розмірі та порядку, що визначені в Додатку №1 до нього, на умовах повернення до 21.06.2020.
У пункті 2.7 Кредитного договору вказана черговість погашення заборгованості:
1) прострочена заборгованість за нарахованими процентами;
2) прострочена заборгованість за комісіями;
3) прострочена заборгованість за Кредитом;
4) строкова заборгованість за нарахованими процентами;
5) строкова заборгованість за комісіями;
6) строкова заборгованість за Кредитом;
7) пеня за порушення строків повернення Кредиту та сплати процентів;
8) штрафні санкції.
Згідно з п.2.8 вказаного Договору у разі зміни кредитної політики внаслідок рішень законодавчої або виконавчої влади, Національного банку України, а також у разі настання іншої події, яка має безпосередній вплив на вартість кредитних ресурсів Кредитора та яка не залежить від волі Сторін, Кредитор має право змінити (збільшити або зменшити) процентну ставку за користування Кредитом.
23.11.2015 ОСОБА_1 уклала зі вказаним банком Договір про внесення змін до Кредитного договору до Додаток №1 до нього (графік погашення кредиту на 2016-2020роки). У ньому контрагенти констатували стан заборгованості на дату його укладення: за Кредитом - 41138,79 дол. США, за процентами - 3779,06дол.США. Згідно з п.2.1 - змінили валюту Кредиту та перевели суму Кредиту із нарахованими процентами (вказані залишки боргу) в гривню. Відповідно до п.2.2.- така зміна виконана у спосіб надання Кредиту в сумі 1235240,88грн (при прогнозному курсі на міжбанківському валютному ринку України 27,50грн / 1дол.США.
Довідкою вказаного банку від 28.11.2016 №10.1-186/96-21054 підтверджено:
- за період 21.05.2008-21.02.2011 позивачка сплатила борг за кредитом 13959,25дол.США (104597,05грн за курсом) та відсотки в сумі 37237,42дол.США (270401,50грн);
- 21.03.2011-18.06.2015 - позивачка сплатила борг за кредитом 46151,96 дол.США (390154,50 грн. за курсом) та відсотки в сумі 31718,35 дол. США (295923,50 грн);
- 23.11.2015 відбулася конвертація кредитної заборгованості;
- 23.11.2015-08.06.2016 - позивачка сплатила борг за кредитом 645 240,88 грн. та відсотки в сумі 3 968,12грн.
24.11.2015 банк видав ОСОБА_1 довідку №09.301-86/18764 про те, що в результаті реструктуризації боргу шляхом конвертації з іноземної в національну валюту за вказаним вище кредитом, кредит в доларах США повністю погашений за рахунок купленої валюти на міжбанківському ринку України та водночас у позивачки виникли зобов'язання на національній валюті, відповідно до додаткової угоди №1 від 23.11.2015 до Кредитного договору.
09.06.2016 АКБСР «УКРСОЦБАНК» видав ОСОБА_1 довідку №301.1-186/5909 про те, що її зобов'язання за Кредитним договором виконані в повному обсязі.
14.11.2017 ГУ ДПС у м. Києві видано наказ про проведення позапланової невиїзної перевірки ОСОБА_1 , за наслідком контролюючим органом складено акт перевірки від 13.12.2017 №2612/26-15-42-02-12/2024116885 (далі - Акт перевірки).
За висновками акта перевірки, податковий орган дійшов висновку про отримання ОСОБА_1 додаткового блага щодо прощеного банком основного боргу, та у зв'язку з цим зафіксував порушення останньою вимог:
- підп.49.18.4 п.49.18 ст.49, п.176.1 ст.176, п.179.1 ст.179 Податкового кодексу України (далі - ПК України) - щодо неподання декларації про майновий стан і доходи за 2016 рік;
- підп. «а»" п.176.1 ст.176, п.п.44.1, 44.3 ст.44 ПК України - не надано до перевірки Книги обліку доходів і витрат та документів для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу;
- підп. «д» підпункту 164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України - не задекларовано дохід у вигляді основної суми боргу, анульованого (прощеного) банком у 2016 році на суму 589311,00грн, відповідно занижене податкове зобов'язання з ПДФО за 2016 рік у сумі 106075,98грн;
- заниження загального річного оподатковуваного доходу, за 2016 рік, на загальну суму 338 996,34 грн., заниження та не сплату до бюджету податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за 2016 рік у сумі 61 019,90 грн;
- підп.1.2, 1.3 пункту 161 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень ПК України, що призвело до заниження та неперерахування до бюджету податкового зобов'язання з військового збору за 2016 рік у сумі 8839,67грн.
На підставі проведеної перевірки та висновків акта перевірки, ГУ ДПС у м. Києві прийнято податкові повідомлення-рішення від 05.01.2018 (далі по тексту - оскаржувані ППР):
- №0000454202 форми «Р» про збільшення сум грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на суму основного платежу 106075,98грн, штрафної санкції 26519,00грн;
- №0000474202 форми «Р» про збільшення суми грошового зобов'язання з військового збору на суму основного платежу 8839,67грн, штрафної санкції 2209,92грн;
- №0000464202 форми «ПС» про застосування штрафної санкції у сумі 170,00грн.
Не погоджуючись з оскаржуваними ППР, позивачка звернулася до суду для захисту своїх прав та законних інтересів.
Приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що висновки контролюючого органу є помилковими та безпідставними, оскільки анульований шляхом конвертації з іноземної в національну валюту борг сумою курсової різниці є меншим за розмір анульованого (прощеного) боргу, відповідно, відсутні підстави стверджувати, що позивачка внаслідок такого анулювання отримала додаткове благо, адже її кредитні зобов'язання не припинені, а змінено валюту виконання, про що укладений відповідний договір.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Податковим кодексом України (далі по тексту - ПК України) та іншими законами України з питань оподаткування (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно зі статтею 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Положеннями пп.14.1.47 п.14.1 ст.14 ПК України визначено, що додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).
При цьому, відповідно до підп.14.1.54 п.14.1 ст.14 ПК України дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді:
а) процентів, дивідендів, роялті та будь-яких інших пасивних (інвестиційних) доходів, сплачених резидентами України;
б) доходів від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до розташованих в Україні портів;
в) доходів від продажу рухомого та нерухомого майна, доходів від відчуження корпоративних прав, цінних паперів, у тому числі акцій українських емітентів;
г) доходів, отриманих у вигляді внесків та премій на страхування і перестрахування ризиків на території України;
ґ) доходів страховиків - резидентів від страхування ризиків страхувальників - резидентів за межами України;
д) інших доходів від діяльності, у тому числі пов'язаних з повною або частковою переуступкою прав та обов'язків за угодами про розподіл продукції на митній території України або на територіях, що перебувають під контролем контролюючих органів (у зонах митного контролю, на спеціалізованих ліцензійних митних складах тощо);
е) спадщини, подарунків, виграшів, призів;
є) заробітної плати, інших виплат та винагород, виплачених відповідно до умов трудового та цивільно-правового договору;
ж) доходів від зайняття підприємницькою та незалежною професійною діяльністю.
Отже, ознакою доходу платника податку є фактичне отримання такого доходу платником податку в грошовій, матеріальній або нематеріальній формі.
Відповідно до підп.163.1.1. п.163.1. ст.163 ПК України об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.
Згідно з пунктом 164.1 статті 164 ПК України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
Згідно з пп.164.2.14 п.164.2 ст. 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім, зокрема, відсотків, отриманих від боржника внаслідок прострочення виконання ним договірного зобов'язання.
Підпунктом «д» 164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України визначено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо, крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу.
До таких додаткових благ віднесено основну суму боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 25 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов'язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов'язаний виконати всі обов'язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.
Відповідно до пп.168.2.1. п.168.2. ст.168 ПК України платник податку, що отримує доходи від особи, яка не є податковим агентом, та іноземні доходи, зобов'язаний включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу та подати податкову декларацію за наслідками звітного податкового року, а також сплатити податок з таких доходів.
До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються інші доходи, які згідно з цим Кодексом не включаються до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу (підп.165.1.49 п.165.1 ст.165 ПК України).
Крім того, ч. 3 ст.549 Цивільного кодексу України визначає, що пенею є неустойка, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Тобто, додаткове благо визначається, як дохід, у разі приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Грошова сума, яка надана в кредит, підлягає поверненню, тому сама по собі ця сума не збільшує дохід платника податку. У разі, якщо припиняються встановлені законом та/або договором підстави для витребування кредитором у боржника грошової суми, наданої на умовах повернення, у платника податку - боржника виникає приріст фінансових показників за рахунок суми, взятої в борг.
Отже, сума кредиту, прощена (анульована) банком, збільшує дохід платника податку і включається в його оподатковуваний дохід. Однак сума процентів, нарахованих банком за умовами договору за користування кредитом, комісій та/або штрафних санкцій (пені) не є доходами, які призводять до приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Відповідно, у разі прощення (анулювання) процентів, комісій та/або штрафних санкцій (пені), нарахованих за користування кредитом й за прострочення виконання грошового зобов'язання, відсутні підстави вважати їх додатковим благом платника податку.
Боржник, який отримав додаткове благо у вигляді прощення (анулювання) основної суми боргу за кредитом та який належним чином повідомлений про прощення (анулювання) такого боргу, зобов'язаний відобразити анульовану суму боргу у складі оподатковуваного доходу з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідної суми податку.
У зв'язку з політичною та фінансовою кризою, яка сталася у 2014 році та спричинила девальвацію національної валюти в Україні, враховуючи скрутне становище, в якому опинилися позичальники - фізичні особи, які отримали споживчі кредити в іноземній валюті, з 07.05.2015 на підставі Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо кредитних зобов'язань» від 09.04.2015 №321-VIII підрозділ 1 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України доповнений пунктом 8 такого змісту:
«Не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов'язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Норми цього пункту застосовуються до фінансових кредитів в іноземній валюті, не погашених до 1 січня 2014 року. Дія абзацу першого цього пункту поширюється на операції з прощення (анулювання) кредитором боржникові заборгованості за фінансовим кредитом в іноземній валюті, що здійснювалися починаючи з 1 січня 2015 року».
Метою запровадження вказаних положень є фактична реалізація положень Закону України «Про реструктуризацію кредитних зобов'язань з іноземної валюти в гривню», згідно з якими платникам податків надаються певні податкові преференції.
Однією з таких преференцій, установлених у пункті 8 підрозділу 1 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, є не віднесення до додаткового блага платника податку і не включення до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу суми, прощеної (анульованої) кредитором курсової різниці.
Курсова різниця обчислюється, серед іншого, як різниця між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначеною за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов'язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 01.01.2014, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності.
Зазначені преференції застосовуються до всіх фінансових кредитів в іноземній валюті, не погашених до 01.01.2014, операції з прощення (анулювання) заборгованості за якими здійснювалися, починаючи з 01.01.2015.
Отже, курсова різниця, що виникла внаслідок знецінення національної валюти по відношенню до валюти прощеного боргу (кредиту), не відноситься до доходів платника податку та не підлягає оподаткуванню.
В подібних правовідносинах Верховний Суд у справі №826/12628/18 ухвалив постанову від 11.07.2024 і дійшов висновку, що положення пункту 8 підрозділу 1 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України є спеціальними по відношенню до вимог абзацу «д» підп.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України. Також, Верховний Суд акцентував, що із-за колізійного принципу пріоритету норми акта, виданого пізніше, до правовідносин, які виникли у зв'язку із прощенням банками з 01.01.2015 боргу позичальникам за кредитами в іноземній валюті, які не погашені до 01.01.2014 та валюту зобов'язання за якими було змінено з іноземної на національну, застосовуються норми пункту 8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» ПК України. Застосування вимог абзацу «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України має місце виключно у випадку перевищення суми прощеного (анульованого) кредитором боргу над сумою курсової різниці, обрахованої за правилами, передбаченими пунктом 8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» ПК України.
Зазначена правова позиція відповідає висновкам, викладеними у постанові Судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 28.07.2021 у справі №826/12872/17 та постановах Верховного Суду від 20.10.2020 у справі №640/4857/19, від 05.10.2023 у справі №520/13636/2020, від 20.03.2024 у справі №804/3608/18.
Верховний Суд у вказаній справі зауважив, що для правильного встановлення правової природи анульованого (прощеного) кредитором боргу (кредиту) позивача (як курсової різниці, розрахованої відповідно до пункту 8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, або додаткового блага, яке підлягає включенню до загального оподатковуваного доходу фізичної особи) необхідною умовою є дослідження судом характеру угоди між кредитором та позичальником щодо відповідної реструктуризації боргу та прощення його частини. При вирішенні питання про можливість застосування преференцій щодо сплати податку на доходи фізичних осіб необхідно з'ясувати, чи відбулась зміна валюти зобов'язання на гривню, а також, чи є більшою різниця, що розрахована у відповідності до пункту 8 підрозділу І розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, яка не підлягає оподаткуванню, ніж сума боргу, що прощена кредитором позивачу. Якщо така різниця є меншою за розмір анульованого (прощеного) боргу, підстави стверджувати, що позивач внаслідок такого прощення отримав додаткове благо з настанням відповідних податкових наслідків відсутні.
У даному випадку, договірні умови позивачки з банком, як зазначено вище, не передбачали прощення залишку кредиту, не погашеного до 01.01.2015, а полягали в зміні валюти зобов'язання за кредитом з іноземної валюти у гривню.
Таким чином, сума боргу у валюті та у гривні на вказану дату не вважається додатковим благом позивачки, позаяк зміна курсу внаслідок загальновідомих обставин фінансової кризи, що сталася у 2014 році та спричинила девальвацію національної валюти в Україні, сприяла збільшенню зобов'язання позивачки у гривневому еквіваленті.
При цьому, грошовою одиницею України, згідно зі ст.99 Конституції України, є гривня. Відповідно, істотна зміна офіційного курсу з дати укладення кредитного договору та на дату анулювання (шляхом договірної зміни валюти кредиту з іноземної валюти на гривню) не мало наслідком фінансовий приріст доходу ОСОБА_1 .
Як вірно встановлено судом першої інстанції, анульований шляхом конвертації з іноземної в національну валюту борг сумою курсової різниці є меншим за розмір анульованого (прощеного) боргу.
З огляду на зазначене, колегія суддів апеляційної інстанції доходить висновку про відсутність законних підстав вважати, що ОСОБА_1 , внаслідок прощеного боргу отримала додаткове благо.
Окрім того, кредитні зобов'язання ОСОБА_1 не припинені, а змінено валюту виконання кредитного договору, що підтверджується додатково укладеним відповідним договором.
Таким чином, донарахування податковим органом позивачці грошових зобов'язань, відповідно до оскаржуваних ППР, є безпідставними, що підтверджує їх протиправність, та як наслідок скасування.
Аналіз наведених правових положень та вищезазначених обставин справи дає підстави колегії суддів апеляційної інстанції для висновок, що оскаржувані ППР ГУ ДПС у м. Києві №0000454202 форми «Р» про збільшення сум грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб (далі - ПДФО) на суму основного платежу 106 075,98 грн., штрафної санкції 26 519,00 грн., №0000474202 форми «Р» про збільшення суми грошового зобов'язання з військового збору на суму основного платежу 8 839,67 грн, штрафної санкції 2 209,92 грн. та №0000464202 форми «ПС» про застосування штрафної санкції у сумі 170,00 грн. є протиправними та підлягають скасуванню.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Всупереч наведеним вимогам відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин і не довів правомірності винесення оскаржуваних ППР.
Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.
Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
У рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються, а в рішенні від 27.09.2010 по справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» - що ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.
Як зазначено в п. 4.1 Рішення Конституційного суду України від 02.11.2004 р. N 15-рп/2004 суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях визначив окремі ознаки принципу верховенства права у розбудові національних систем правосуддя та здійсненні судочинства, яких мають дотримуватись держави - члени Ради Європи, що підписали Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги правову позицію Європейського суду з прав людини, яка викладена в справі «Пономарьов проти України» (пункт 40 мотивувальної частини рішення від 3 квітня 2008 року), в якому Суд наголосив, що «право на справедливий судовий розгляд», яке гарантовано п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду.
У справі «Сокуренко і Стригун проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що «стаття 6 Конвенції не зобов'язує держав - учасників Конвенції створювати апеляційні чи касаційні суди. Однак там, де такі суди існують, необхідно дотримуватись гарантій, визначених у статті 6» (пункт 22 мотивувальної частини рішення від 20 липня 2006 року).
Аналіз наведених положень дає підстави колегії суддів апеляційної інстанції дійти висновку, що даний адміністративний позов підлягає задоволенню, а тому доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу суду.
Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів апеляційної інстанції доходить до висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.
Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції.
В зв'язку з цим, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 242, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС - залишити без задоволення.
Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2025 року - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
Головуючий суддя: М.І. Кобаль
Судді: Н.П. Бужак
В.В. Файдюк
Повний текст виготовлено 19.09.2025 року