Справа № 620/2053/25 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Соломко І.І.,
Суддя-доповідач Кобаль М.І.
16 вересня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Кобаля М.І.,
суддів Бужак Н.П., Оксененка О.М.,
при секретарі Литвин С.В.
за участю:
позивача: ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 31 березня 2025 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправною та скасування постанови, -
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до суду із адміністративним позовом до Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі по тексту - відповідач) в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_2 від 04.02.2025, винесену головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Івашко С.В.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 31 березня 2025 року у задоволенні зазначеного адміністративного позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Заслухавши суддю-доповідача, позивача, який з'явився у призначене судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, виходячи з наступного.
Згідно із ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Частиною 1 ст. 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду у справі № 620/1215/23 від 22.05.2024 зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_1 виплатити на користь ОСОБА_1 додаткову винагороду, за червень 2022 року, у розмірі до 100 000,00 грн. в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у здійсненні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, у відповідності до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану».
На виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду у справі №620/1215/23 від 22.05.2024, Чернігівським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист № 620/1215/23 від 04.07.2024.
На підставі вищевказаного виконавчого листа головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Івашко С.В. (далі по тексту - державний виконавець Івашко С.В.) винесено постанову про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_3 від 16.07.2024, в якій повідомлено боржника про необхідність виконання рішення суду протягом 10 робочих днів.
Листом № 10/7564-24-Вих від 24.07.2024 ІНФОРМАЦІЯ_1 повідомив державного виконавця Івашко С.В., що відповідно до платіжної інструкції №3052 від 10.06.2024, ОСОБА_1 11.06.2024 здійснено виплату відповідних грошових коштів у сумі 59 756,67 грн. (а.с.28-29).
Таким чином, ще до видачі Чернігівським окружним адміністративним судом виконавчого листа №620/1215/23 від 04.07.2024 та винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 16.07.2024, рішення суду виконано боржником в добровільному порядку.
Зазначене підтверджується копіями наказу від 28.05.2024 №754-ОС та платіжної інструкції від 10.06.2024 №3052 на суму 59756,67 грн (а.с. 31-32).
09.09.2024 державним виконавцем направлено вимогу, в якій зазначено, що до відділу надійшла заява стягувача від 05.09.2024 про те, що рішення суду не виконано у повному обсязі, тому вимагає: надати копію розрахунку додаткової винагороди ОСОБА_1 за червень 2022 на виконання рішення суду № 620/1215/23 (в/л №620/1253/23 від 04.07.2024).
На виконання вимоги державного виконавця, ІНФОРМАЦІЯ_1 направлено лист від 18.09.2024 № 10/9127-24-Вих та додатки: розрахунок додаткової винагороди, платіжна інструкція від 10.06.2024 №3052, лист від 18.09.2024 (а.с.37-38).
04.02.2025 державним виконавцем Івашком С.В. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, на підставі пункту 9 частини 1 статті 39, статті 40 Закону України «Про виконавче провадження», у зв'язку з фактичним виконання судового рішення (далі по тексту - оскаржувана постанова).
Вважаючи протиправною оскаржувану постанову, позивач звернувся з даним позовом до суду для захисту своїх прав та законних інтересів.
Приймаючи рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність законних підстав для визнання протиправною та скасування оскаржуваної постанови, оскільки рішення суду виконано у спосіб та в порядку, які були встановлені виконавчим документом та, як наслідок, обґрунтованість винесення державним виконавцем спірної у цій справі постанови про закінчення виконавчого провадження.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.
Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ст. 1 Закону України від 02.06.2016 року №1404-VIII «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - по тексту - Закон № 1404-VIII), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (ч. 1 ст. 13 Закону № 1404-VIII).
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (частини 1-2 статті 18 Закону № 1404-VIII).
За змістом частини 3 статті 18 Закону виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Правовими положеннями п. 9 частини 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Тобто, виконавче провадження закінчується у випадку фактичного виконання в повному обсязі рішення, згідно з виконавчим документом. При цьому, про закінчення виконавчого провадження з указаних підстав приймається мотивована постанова, яка має містити обставини, що свідчать про фактичне виконання судового рішення та засоби їхнього встановлення.
За загальними умовами у виконавчому провадженні є основні стадії (етапи) виконавчого провадження, які передбачають сукупність певних дій державного виконавця та інших учасників виконавчого провадження, спрямованих на досягне певної процесуальної мети, серед інших етапів - закінчення виконавчого провадження.
Закінчення виконавчого провадження - це дія державного виконавця, що полягає у завершенні проведення виконавчих дій у певному виконавчому провадженні, за певним виконавчим документом.
Отже, закінчуючи виконавче провадження із зазначених підстав, державний виконавець зобов'язаний пересвідчитися, що відповідне зобов'язання виконано у чіткій відповідності з резолютивною частиною рішення суду та мотивами, якими керувався суд, постановляючи таке рішення.
Водночас джерелом відомостей про фактичне виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом можуть бути будь-які докази, що містять відповідну інформацію, вид і форма яких залежить від суті та змісту покладеного на боржника зобов'язання.
У даному випадку, державним виконавцем Івашком С.В. прийняття оскаржувану постанову про закінчення виконавчого провадження, на підставі пункту 9 статті 39 та статті 40 Закону України «Про виконавче провадження», у зв'язку з наданням боржником - ІНФОРМАЦІЯ_1 належних доказів на підтвердження виконання рішення суду у справі № 620/1215/23, а саме: здійснення 11.06.2024 виплату ОСОБА_1 відповідних грошових коштів у сумі 59 756,67 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №3052 від 10.06.2024 року, яка міститься в матеріалах справи (а.с.38).
Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що наведене свідчить про виконання рішення суду у спосіб та в порядку, які були встановлені виконавчим документом та, як наслідок, обґрунтованість винесення державним виконавцем Івашком С.В. оскаржуваної постанови про закінчення виконавчого провадження, оскільки рішення суду у справі № 620/1253/23 виконано в повному обсязі боржником в добровільному порядку, ще до відкриття виконавчого провадження.
Щодо доводів апелянта про протиправність закінчення виконавчого провадження, з огляду на те, що повне виконання рішення зазначене у виконавчому листі буде лише тоді коли матиме місце перевірка державним виконавцем всіх обставин, а саме: документів, які підтверджують його участь у здійсненні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.
Так, боржником надано належні докази на підтвердження виконання рішення суду у справі № 620/1253/23, стосовно часу участі ОСОБА_1 у здійсненні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, в червні 2022 року, а саме: за період з 01.06.2022 по 04.06.2022, з 07.06.2022 по 09.06.2022 року, з 11.06.2022 по 20.06.2022 року, з 22.06.2022 року по 30.06.2022 року, що разом становить 26 днів (а.с.37).
У свою чергу, незгода апелянта з розрахунком, який наданий боржником на виконання рішення суду у справі № 620/1215/23 і, відповідно, виплаченою сумою в розмірі 59 757,67 грн., не може слугувати підставою для скасування постанови від 04.02.2025 про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_2, адже відповідне зобов'язання щодо проведення виплат виконано у відповідності з резолютивною частиною рішення Чернігівського окружного адміністративного суду у справі № 620/1215/23.
Так, резолютивна частина постанови Шостого апеляційного адміністративного суду у справі № 620/1215/23 від 22.05.2024 містить зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, за червень 2022 року, у розмірі до 100 000,00 грн. в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у здійсненні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, у відповідності до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану».
Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що постанова Шостого апеляційного адміністративного суду у справі № 620/1215/23 від 22.05.2024 не містить визначення конкретного часу участі позивача у здійсненні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії у червні 2022 року, тобто кількості днів, та не містить конкретної суми, яка має бути сплачена на користь ОСОБА_1 .
Отже, зазначені обставини не були предметом розгляду у справі № 620/1215/23, а тому не можуть мати вплив під час виконання ІНФОРМАЦІЯ_1 судового рішення, яке набрало законної сили, та не було оскаржено сторонами, у разі незгоди в певній частині.
Натомість, боржником надано витяг з робочого зошита начальника відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип Б) підполковника ОСОБА_2 , облікованого за номенклатурою №5/46 дскт.4 від 18.04.2022, в якому міститься інформація щодо періоду несення ОСОБА_1 служби (а.с.83-84), яка співпадає з інформацією, викладеною у розрахунках.
З огляду на розрахунок додаткової винагороди ОСОБА_1 доплата (після ухвалення постанови Шостого апеляційного адміністративного суду у справі № 620/1215/23 від 22.05.2024) становить - 60 666,67 грн. пропорційно часу участі у здійсненні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії 26 днів (100 000,00 грн. - 30 000, 00 грн., які вже отримані позивачем), з яких:
- 60 666,67 грн.*1,5% = 910,00 грн. сума перерахування на картковий рахунок позивача;
- компенсація податку з доходів фізичних осіб 18% із нарахуванням суми становить 10920,00 грн.;
- єдиний соціальний внесок від нарахованої суми, із урахуванням раніше виплачених сум, становить 21 450,00 грн. - 9048,32 грн. = 12 401, 68 грн.
Загальна сума до виплати ОСОБА_1 за 26 днів здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, у червні 2022 року, становить:
59756,67 грн.+910,00 грн.+10920,00 грн.+12401,68 грн. = 83 988,35 грн.
Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, що оскаржувана постанова державного виконавця Івашка С.В. від 04.02.2025 про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого листа №620/1215/23, виданого 04.07.2024 Чернігівським окружним адміністративним судом, є законною та не підлягає скасуванню.
Так, судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У даному випадку, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, доведено правомірність оскаржуваної постанови, відповідно до норм чинного законодавства.
Колегія суддів апеляційної інстанції доходить висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються.
Отже, суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.
Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції.
В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 242, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 31 березня 2025 року - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
Головуючий суддя: М.І. Кобаль
Судді: Н.П. Бужак
О.М. Оксененко
Повний текст виготовлено 19.09.2025 року