Справа № 580/5228/25 Головуючий у 1 інстанції: Кульчицький С.О.
Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.
16 вересня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача Вівдиченко Т.Р.
Суддів Кузьмишиної О.М.
Ключковича В.Ю.
За участю секретаря Заміхановської Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні, згідно статті 229 КАС України, адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 15 липня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Будищенської сільської ради про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії, -
Позивач - ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Будищенської сільської ради, в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення Виконавчого комітету Будишенської сільської ради від 21 лютого 2023 року за № 13 «Про вирішення спору про добросусідство між Гр. ОСОБА_2 , Гр. ОСОБА_3 , Гр. ОСОБА_1 , та затвердження акту, протоколу та висновку комісії по вирішенню земельних спорів від 16.02.2023»;
- визнати протиправним та скасувати рішення Виконавчого комітету Будишенської сільської ради від 13 жовтня 2023 року за № 134 «Про вирішення спору про добросусідство між ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та особами, які проживають за адресою АДРЕСА_1 Гр. ОСОБА_4 , Гр. ОСОБА_5 , Гр. ОСОБА_6 »;
- зобов'язати Будищенську сільську раду вчинити дії щодо вирішення земельного спору про добросусідство між ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_5 за заявами ОСОБА_3 до голови Будишенської сільської ради від 26 квітня 2021 року (яка зареєстрована 27.04.2021 за вх.№82/02-14) та 3 серпня 2021 року (яка зареєстрована від 03.08.2021 за вх. №147/02-14) шляхом обстеження присадибної земельної ділянки ОСОБА_5 ( АДРЕСА_2 за кадастровим номером присадибної земельної ділянки: 7124981500:04:001:0308) на відповідність вимогам Державних санітарних норм і правил утримання територій населених місць, затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України №145 від 17.03.2011, зареєстрованих Міністерством юстиції України 05.04.2011 № 457/19195 та Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ в Україні від 30.12.2014 №1417, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 05.03.2015 за № 252/26697 та складання Акта обстеження із залученням представників Головного управління Держпродспоживслужби в Черкаській області та Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області і прийняття рішення, відповідно до статті 158 - 161 Земельного кодексу України.
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 15 липня 2025 року відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі.
Не погодившись із ухвалою суду, позивач - ОСОБА_1 звернулась із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.
15 вересня 2025 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від відповідача - Будищенської сільської ради надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника відповідача.
Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилися.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Згідно ч. 2 ст. 313 КАС України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Враховуючи, що особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів визнала можливим проводити розгляд справи за відсутності сторін.
Згідно ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Так, відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції зазначив, що виникнення спірних правовідносин обумовлено незгодою позивача з рішенням Виконавчого комітету Будищенської сільської ради від 21.02.2023 №13 «Про вирішення спору про добросусідство між гр. ОСОБА_2 , гр. ОСОБА_3 , гр. ОСОБА_1 та затвердження акту, протоколу та висновку комісії по вирішенню земельних спорів від 16.02.2023» та від 13.10.2023 № 134 «Про вирішення спору про добросусідство між Гр. ОСОБА_3 , Гр. ОСОБА_1 та особами, які проживають за адресою АДРЕСА_1 Гр. ОСОБА_4 , Гр. ОСОБА_5 , Гр. ОСОБА_6 ».
Водночас, суд першої інстанції звернув увагу на те, що, захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, які виникають із цивільних, житлових відносин, підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства,
Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що правовідносини, пов'язані з прийняттям спірного рішення, підпадають під визначення приватноправових і з урахуванням суб'єктного складу сторін мають вирішуватися судами за правилами цивільного судочинства.
Разом тим, апелянт зазначає, що однією з підстав для оскарження спірних рішень є те, що Виконавчий комітет Будишенської сільської ради під час складання Актів комісії з вирішення земельних спорів від 16.02.2023 та 04.10.2023, які були затвердженні рішеннями № 13 та № 134, вчиняв дії, на виконання рішення суду у справі № 580/11168/21, та керувався власним рішенням від 24 січня 2023 року № 02. Водночас, на переконання апелянта, дане рішення від 24 січня 2023 року № 02 не набуло чинності, оскільки, не було оприлюднене у встановленому законом порядку на офіційному веб-сайті територіальної громади, як наслідок, не могло слугувати правовою підставою для вчинення будь-яких дій державними службовцями та прийняття рішень за наслідками розгляду спору.
Також, апелянт вказує, що підставою для оскарження рішень Виконавчого комітету Будишенської сільської ради від 21.02.2023 № 13 та від 13.10.2023 №134 є те, що під час врегулювання земельного спору, на виконання судового рішення у справі № 580/11168/21, посадовими особами органу місцевого самоврядування систематично використовувалася адреса, яка втратила чинність, згідно з рішенням Будишенської сільської ради від 23.12.2022 № 51-57/VIII «Про перейменування адреси обстеження з провулка ОСОБА_7 на ОСОБА_8 ». Тому, апелянт вважає, що спір вирішений між з особами, які не є учасниками судового провадження за справою № 580/11168/21 та не мають права брати участь у спорі.
Крім того, апелянт зазначає, що ще однією з підстав для оскарження спірних рішень є те, що Акт комісії з вирішення земельних спорів від 16.02.2023, який затверджений рішенням від 21.02.2023 №13, прийнятий на врегулювання земельного спору за рішенням суду, був складений Будишенською сільською радою, яка не є стороною у справі, замість Виконавчого комітету Будишенської сільської ради.
Отже, на переконання апелянта, предметом розгляду у цій справі є виключно питання законності процедурних дій відповідача під час розгляду земельного спору, а не спір щодо майнових прав чи прав власності на земельну ділянку, що не було враховано судом першої інстанції.
Надаючи оцінку висновкам суду першої інстанції та доводам апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.
За приписами частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
В силу п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Згідно пунктів 1-2 частини 1 статті 4 КАС України, адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
Публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Положеннями пункту 7 частини 1 статті 4 КАС України передбачено, що суб'єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
З наведеного слідує, що до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з, у тому числі, іншим суб'єктом при здійсненні ним владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих осіб, відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних (публічно-владних) управлінських функцій.
Разом з тим, у відповідності до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Наведеними положеннями процесуального закону визначено перелік повноважень адміністративного суду при вирішенні питання про правомірність рішень, дій чи бездіяльності осіб, яким делеговані повноваження зі здійснення владних (публічно-владних) управлінських функцій.
Колегія суддів зазначає, що критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто, передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі №824/1115/18-а вказала наступне: «…Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин».
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Проте, сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Під час визначення предметної юрисдикції справ необхідно виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 30 січня 2020 року у справі № 804/6395/17 зазначив наступне: «…визнання незаконними рішень суб'єкта владних повноважень може бути способом захисту цивільного права або інтересу. Отже, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених неправомірними, на думку особи, рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов'язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів».
Матеріали справи свідчать, що, на виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду в справі №580/11168/21, Виконавчий комітет Будищенської сільської ради прийняв рішення:
- від 21.02.2023 №13 «Про вирішення спору про добросусідство між гр. ОСОБА_2 , гр. ОСОБА_3 , гр. ОСОБА_1 та затвердження акту, протоколу та висновку комісії по вирішенню земельних спорів від 16.02.2023», яким затверджено акт, протокол та висновок комісії по вирішенню земельних спорів від 16.02.2023. Пунктом 2 вказаного рішення вирішено спір про добросусідство між гр. ОСОБА_2 , гр. ОСОБА_3 та гр. ОСОБА_1 шляхом зобов'язання усунення гр. ОСОБА_2 всіх зазначених в акті від 16.02.2023 порушень в строк до 01.11.2023 включно;
- від 13.10.2023 № 134 «Про вирішення спору про добросусідство між Гр. ОСОБА_3 , Гр. ОСОБА_1 та особами, які проживають за адресою АДРЕСА_1 Гр. ОСОБА_4 , Гр. ОСОБА_5 , Гр. ОСОБА_6 ,», яким затверджено акт, протокол та висновок комісії по вирішенню земельних спорів від 04.10.2023. Пунктом 2 вказаного рішення вирішено спір про добросусідство між особами, які проживають за адресою АДРЕСА_1 Гр. ОСОБА_4 , Гр. ОСОБА_5 , Гр. ОСОБА_6 , та Гр. ОСОБА_3 « Гр. ОСОБА_1 , оскільки всі зазначені в акті комісії від 16.02.2023 порушення усунені в строк до 01.11.2023.
Відповідно до пункту «й» частини 1 статті 12 Земельного кодексу України, до повноважень сільських рад у галузі земельних відносин на території сіл належить, зокрема, вирішення земельних спорів.
Згідно частини 1 статті 158 Земельного кодексу України, земельні спори вирішуються судами, органами місцевого самоврядування.
Положеннями частини 3 статті 158 Земельного кодексу України передбачено, що органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах території територіальних громад щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, обмежень у використанні земель та земельних сервітутів, додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах.
Частинами 1-2 статті 103 Земельного кодексу України закріплено, що власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо).
Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов'язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив).
У відповідності до ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Згідно статті 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження, зокрема, вирішення земельних спорів у порядку, встановленому законом.
В свою чергу, в силу вимог частини 1 статті 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Частиною 1 статті 4 ЦПК України закріплено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до частини 1 статі 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Отже, захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, які виникають із цивільних відносин, підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Як було вищезазначено, позивач стверджує, що предметом розгляду у цій справі є виключно питання законності процедурних дій відповідача під час розгляду земельного спору, а не спір щодо майнових прав чи прав власності на земельну ділянку. Тому, на переконання позивача, цей спір є адміністративно-правовим.
Колегія суддів вважає такі доводи позивача необґрунтованими, оскільки, стверджуючи про допущення відповідачем процедурних порушень, ОСОБА_1 просить визнати протиправним та скасувати рішення Виконавчого комітету Будишенської сільської ради від 21 лютого 2023 року № 13 та від 13 жовтня 2023 року № 134, якими було вирішено спір про добросусідство.
Тобто, оскаржуваними рішеннями Виконавчого комітету Будишенської сільської ради від 21.02.2023 № 13 та від 13.10.2023 №134 вирішено спір, в якому ОСОБА_1 захищає своє цивільне право, як власника земельної ділянки.
Отже, звернення ОСОБА_1 до суду із цим позовом фактично зумовлене необхідністю захисту її речових прав, що свідчить про приватноправовий, а не публічно-правовий характер спірних правовідносин.
Згідно приписів статті 170 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Враховуючи вищевказане, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що спірні правовідносини мають вирішуватися судами за правилами цивільного судочинства, а тому, наявні підстави для відмови у відкритті провадження у справі.
З приводу інших доводів апелянта, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно застосував положення чинного законодавства України при постановленні оскаржуваної ухвали із дотриманням норм процесуального права, а тому підстав для її скасування не вбачається.
Відповідно до ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 229, 241, 242, 243, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 15 липня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України.
Суддя-доповідач Вівдиченко Т.Р.
Судді Кузьмишина О.М.
Ключкович В.Ю.
Повне судове рішення складено 19.09.2025 р.