18 вересня 2025 р.Справа № 440/9054/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Чалого І.С.,
Суддів: Ральченка І.М. , Катунова В.В. ,
за участю секретаря судового засідання Колодкіної Н.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Кіровоградській області на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду (головуючий суддя І інстанції І.Г. Ясиновський) від 02.07.2025 року (повний текст складено 02.07.25 року) по справі № 440/9054/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОІЛ СХІД РІТЕЙЛ"
до Головного управління ДПС у Кіровоградській області
про визнання протиправним та скасування рішення,
Позивач, ТОВ "ОІЛ СХІД РІТЕЙЛ", звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду із позовною заявою, в якій просив визнати протиправним та скасувати рішення № 4635/11-28-09-01-01 від 27.06.2025 року про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності - роздрібної торгівлі пальним № 11080314202300037 терміном дії з 03.11.2023 року до 03.11.2028 року, видану ТОВ “ОІЛ СХІД РІТЕЙЛ» на АЗС за адресою: Кіровоградська область, Кропивницький район, село Велика Северинка, вулиця Степова, будинок 19-А.
Також до суду надійшла заява представника позивача про вжиття заходів забезпечення позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ОІЛ СХІД РІТЕЙЛ" до Головного управління ДПС у Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування рішення шляхом:
зупинення дії Рішення № 4635/11-28-09-01-01 від 27.06.2025 року про припинення дії ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним № 11080314202300037 терміном дії з 03.11.2023 року до 03.11.2028 року, видану ТОВ “ОІЛ СХІД РІТЕЙЛ» на АЗС за адресою: Кіровоградська область, Кропивницький район, село Велика Северинка, вулиця Степова, будинок 19-А до набрання законної сили судовим рішенням у справі за позовом ТОВ “ОІЛ СХІД РІТЕЙЛ» до ГУ ДПС у Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування рішення.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 02.07.2025 року по справі № 440/9054/25 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ОІЛ СХІД РІТЕЙЛ" про забезпечення позову задоволено.
Забезпечено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ОІЛ СХІД РІТЕЙЛ" (вул. Кісельова Володимира Капітана будинок 29, офіс 9, м. Полтава, Полтавська область, 36014, ідентифікаційний код 44763172) до Головного управління ДПС у Кіровоградській області (вул. Велика Перспективна, 55, м. Кропивницький, Кіровоградська область, 25006, ідентифікаційний код ВП 43995486) про визнання протиправним та скасування рішення.
Зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 440/9054/25 дію рішення ГУ ДПС у Кіровоградської області № 4635/11-28-09-01-01 від 27.06.2025 року про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності - роздрібної торгівлі пальним № 11080314202300037 терміном дії з 03.11.2023 року до 03.11.2028 року, видану ТОВ “ОІЛ СХІД РІТЕЙЛ» на АЗС за адресою: Кіровоградська область, Кропивницький район, село Велика Северинка, вулиця Степова, будинок 19-А.
Допущено ухвалу суду до негайного виконання.
Відповідач не погодився з ухвалою суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви про забезпечення позову, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Позивач відзив на апеляційну скаргу не подав.
Сторони про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Колегія суддів визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи у відповідності до ч. 4 ст. 229 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши ухвалу суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судовим розглядом встановлено, що в обґрунтування заяви про забезпечення позову заявник послався на те, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду та наявністю явних ознак протиправності рішення. Заявник зазначає, що Рішенням ГУ ДПС у Кіровоградській області № 4635/11-28-09-01-01 від 27.06.2025 року припинено дію ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним № 11080314202300037 терміном дії з 03.11.2023 року до 03.11.2028 року, видану ТОВ “ОІЛ СХІД РІТЕЙЛ» на АЗС за адресою: Кіровоградська область, Кропивницький район, село Велика Северинка, вулиця Степова, будинок 19-А в якому відповідач посилається на п. 28 частини 2 статті 46 Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» № 3817-ІХ від 18.06.2024 р. (далі Закон № 3817-ІХ), відповідно до якого підставою для припинення дії ліцензії на відповідний вид діяльності є факт здійснення ліцензіатом - суб'єктом господарювання, який отримав ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним або на право зберігання пального, крім ліцензії на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки, - зберігання та/або реалізації необлікованого пального, встановлений контролюючим органом під час перевірки та зафіксований в акті такої перевірки або в рішенні суду, яке набрало законної сили, якщо об'єм необлікованого пального перевищує 5 відсотків обсягу обігу або залишків пального (для скрапленого газу (пропану або суміші пропану з бутаном), інших газів, бутану, ізобутану, на які встановлено однакові ставки акцизного податку, - перевищує 15 відсотків) чи 2 відсотки об'єму відповідного резервуара.
Вказував, що Акт фактичної перевірки категорично не містить жодного посилання та розрахунку кількості начебто необлікованого пального у відповідності до Методики визначення об'єму необлікованого пального, що є обов'язковим для встановлення порушення, передбаченого пунктом 28 частини 2 статті 46 Закону № 3817-ІХ.
Також наголосив, що Головним управлінням ДПС у Кіровоградській області вже приймалось рішення про припинення дії ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним № 11230314202300037 терміном дії з 03.11.2023 року до 03.11.2028 року, видану ТОВ “ОІЛ СХІД РІТЕЙЛ» на АЗС за адресою: Кіровоградська область, Кропивницький район, село Велика Северинка, вулиця Степова, будинок 19-А.
Зазначає, що відповідно із дати припинення дії ліцензії та внесення відомостей про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності до Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального, у силу приписів ст. 232 ПК України, ТОВ “ОІЛ СХІД РІТЕЙЛ» позбавлено можливості здійснювати дії, які передбачені статтею 231 та 231, а також повністю позбавлене можливості здійснювати господарську діяльність.
Вказує про неможливість реєстрації акцизних накладних в якості вхідного акцизного податку на акцизний склад та в якості вихідного акцизного податку з акцизного складу призводить до порушення суб'єктами господарювання, як постачальниками ТОВ “ОІЛ СХІД РІТЕЙЛ», так і безпосередньо самим ТОВ “ОІЛ СХІД РІТЕЙЛ» вимог податкового законодавства, якими регулюються питання контролю сплати акцизного податку.
Крім того, неможливість реєстрації акцизних накладних в якості вхідного акцизного податку на акцизний склад призводить до зобов'язання ТОВ “ОІЛ СХІД РІТЕЙЛ» сплати до державного бюджету акцизного податку в розмірі, визначеному в акцизній накладній, в реєстрації яких відмовлено.
Також зазначив, що наявність рішення про припинення дії ліцензії (анулювання) не лише позбавляє ТОВ “ОІЛ СХІД РІТЕЙЛ» можливості здійснювати господарську діяльність та сплачувати обов'язкові податки, збори та платежі до місцевих та державного бюджету України, що є вкрай важливим для підтримання життєдіяльності та посилення обороноздатності країни, а й створює негативні наслідки як для населення так і для інших суб'єктів господарювання, в тому числі бюджетних державних установ, підприємств критичної інфраструктури щодо постачання пального шляхом заправлення паливних баків автомобілів перед якими виконуються із застосуванням в господарській діяльності АЗС за адресою: Кіровоградська область, Кропивницький район, село Велика Северинка, вулиця Степова, будинок 19-А.
Задовольняючи заяву позивача про вжиття заходів забезпечення позову, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість вимог заявника, необхідність надання позивачеві тимчасового захисту з метою збереження існуючого становища на період розгляду справи, у зв'язку з чим вважав за доцільне вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення дії спірного рішення до набрання законної сили рішенням суду у цій справі.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам з урахуванням висновків суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Частинами 1, 2 ст. 150 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 151 КАС України, позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Як передбачено ч. 2 ст. 151 КАС України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
За своєю правовою природою інститут забезпечення позову - це надання позивачеві тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся чи має намір звернутися в суд, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбаченому законом (правовий висновок викладено у п. 30 постанови Верховного Суду від 20.03.2019 в справі № 826/14951/18).
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
З аналізу наведених норм законодавства слідує, що з метою захисту прав та інтересів позивача суд за його заявою або з власної ініціативи може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, постановлення якої належить до дискреційних повноважень суду та вирішення питання щодо їх вжиття залежить від наявності однієї з обставин, передбачених ч. 2 ст. 150 КАС України, що встановлюється судом виходячи з конкретних доказів, поданих заявником.
Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів забезпечення позову у разі їх вжиття за клопотанням позивача.
Суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Згідно Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акта.
Тобто, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб-позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
Водночас, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії (правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 24.04. 2019 року в справі № 826/10936/18 (провадження № К/9901/728/19).
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування: або обставин, що свідчать про істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі. А також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав, будуть значними.
Колегія суддів зазначає, що безумовно, рішення суб'єктів владних повноважень справляють певний несприятливий вплив на учасників правовідносин у яких такі рішення прийняті. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до ст. 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не у кожному випадку є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі (такий правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 826/16509/18 та від 26.12.2019 у справі № 640/13245/19, від 20.03.2019 у справі № 826/14951/18). В іншому разі, застосування заходів забезпечення адміністративного позову стане можливим у кожному спорі, де предметом оскарження є акти індивідуальної дії суб'єкта владних повноважень, а зупинення таких рішень матиме правові наслідки близькі за своїм змістом до тих, які настають у випадку задоволення позовних вимог, скасування оскаржуваного рішення та набрання позитивним для позивача судовим рішенням законної сили.
Тому, у кожному випадку суд повинен надати оцінку характеру ймовірних наслідків рішення суб'єкта владних повноважень про зупинення дії якого просить позивач і лише у виняткових випадках за клопотанням позивача чи з власної ініціативи постановити ухвалу про забезпечення позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Вказаний стандарт доказування застосовується в тому числі при розгляді заяв про забезпечення позову із тою особливістю, що обґрунтування необхідності застосування заходу повинно бути повно викладено у заяві, до якої ініціатором її розгляду повинні бути долучені належні, допустимі, достовірні та достатні докази для застосування заходів забезпечення позову, адже процесуальний закон встановив стислі строки розгляду такої категорії процесуальних питань.
Як вбачається із змісту заяви, ТОВ "ОІЛ СХІД РІТЕЙЛ" порушує питання про забезпечення позову шляхом зупинення дії Рішення № 4635/11-28-09-01-01 від 27.06.2025 року про припинення дії ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним № 11080314202300037 терміном дії з 03.11.2023 року до 03.11.2028 року, видану ТОВ “ОІЛ СХІД РІТЕЙЛ» на АЗС за адресою: Кіровоградська область, Кропивницький район, село Велика Северинка, вулиця Степова, будинок 19-А до набрання законної сили судовим рішенням у справі.
Колегія суддів зазначає, що ухвалою суду першої інстанції від 02.07.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі № 440/9054/25 Товариства з обмеженою відповідальністю "ОІЛ СХІД РІТЕЙЛ" (вул. Кісельова Володимира Капітана, буд. 29, оф. 9, м. Полтава, Полтавська область,36014 ) до Головного управління ДПС у Кіровоградській області (вул. Велика Перспективна, буд. 55, м. Кропивницький, 25006) про визнання протиправним та скасування рішення № 4635/11-28-09-01-01 від 27.06.2025 року про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності - роздрібної торгівлі пальним № 11080314202300037 терміном дії з 03.11.2023 року до 03.11.2028 року, видану ТОВ “ОІЛ СХІД РІТЕЙЛ» на АЗС за адресою: Кіровоградська область, Кропивницький район, село Велика Северинка, вулиця Степова, будинок 19-А.
Тобто, обраний заявником захід забезпечення позову (зупинення дії рішення Головного управління ДПС у Кіровоградській області № 4635/11-28-09-01-01 від 27.06.2025 року) фактично є вирішенням справи, оскільки його вжиття надасть в такий спосіб суб'єкту господарювання можливість продовжувати здійснення господарської діяльності з використанням ліцензії, дію якої припинено.
Водночас, позов не може бути забезпечено таким способом, що фактично підмінює собою судове рішення в справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 р. в справі № 800/521/17.
Оцінюючи доводи ТОВ “ П.РІТЕЙЛ » щодо наявності підстав для забезпечення позову, колегія суддів враховує таке.
Стосовно посилання позивача на протиправність рішення Головного управління ДПС у Кіровоградській області № 4635/11-28-09-01-01 від 27.06.2025 року, колегія суддів зауважує, що незгода позивача із рішеннями/діями уповноваженого суб'єкта владних повноважень та звернення до суду із позовом про визнання протиправними рішень не є достатньою підставою для застосування судом заходів забезпечення позову.
Щодо доводів заявника про те, що захист прав, свобод та інтересів позивача після набрання законної сили рішенням в адміністративній справі буде неможливим та неефективним без вжиття заходів забезпечення позову, оскільки ТОВ “ОІЛ СХІД РІТЕЙЛ» буде позбавлено можливості виконувати податкові обов'язки, передбачені ст. 231 ПК України, а також можливості здійснювати господарську діяльність, колегія суддів зазначає таке.
Безумовно рішення чи дії суб'єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб'єктів господарювання. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які заявник оцінює негативно. Однак сам собою факт прийняття відповідачем рішень, які стосуються прав та інтересів позивача та обмежують його діяльність, не може автоматично свідчити про те, що такі рішення є очевидно протиправними і невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду, а факт порушення прав та інтересів позивача підлягає доведенню у встановленому законом порядку.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 01.06.2022 у справі № 380/4273/21.
Суд звертає увагу на те, що позивачем жодним чином не доведено та документально не підтверджено обставини, які б вказували на те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він має намір звернутися до суду.
Тобто, Товариством наведено лише загальні твердження про можливість настання негативних наслідків для його господарської діяльності, проте, жодної конкретної аргументації не вказано та доказів на її підтвердження не надано.
При цьому варто зауважити, що підприємницька діяльність передбачає ведення господарської діяльності на власний ризик, який включає в себе і можливі втрати інвестицій, виникнення додаткових витрат та інше.
Такі висновки суду відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 14.01.2025 у справі № 580/9027/24, прийнятій в аналогічних правовідносинах.
На підставі наведеного, колегія суддів зазначає, що висновок суду першої інстанції про те, що заявником обґрунтовано наявність правових підстав для забезпечення позову, передбачених ч. 2 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України є помилковим, оскільки обрані заходи забезпечення позову не узгоджуються із метою застосування інституту забезпечення позову та не відповідають критерію співмірності.
Судом першої інстанції не було враховано наведених вище обставин, що призвело до неправильного вирішення питання про вжиття заходів забезпечення позову.
Згідно з ч. 1-3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
На підставі викладеного, ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню із прийняттям нового судового рішення про відмову в задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову.
Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
При прийнятті рішення у даній справі суд врахував позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Із врахуванням такого підходу Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд апеляційної інстанції вважає, що ключові аргументи сторін отримали достатню оцінку.
Інші доводи і заперечення сторін на висновки суду апеляційної інстанції не впливають.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 326, 327 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Кіровоградській області задовольнити.
Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 02.07.2025 року по справі № 440/9054/25 скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ОІЛ СХІД РІТЕЙЛ" про забезпечення позову відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя (підпис)І.С. Чалий
Судді(підпис) (підпис) І.М. Ральченко В.В. Катунов
Повний текст постанови складено 22.09.2025 року