16 вересня 2025 р.Справа № 440/3822/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Русанової В.Б.,
Суддів: Бегунца А.О. , Калиновського В.А. ,
за участю секретаря судового засідання Колесник О.Е.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Граліан" на додаткове рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13.08.2025, (головуючий суддя І інстанції: С.С. Сич, повний текст складено 14.08.25 року) по справі № 440/3822/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Граліан"
до Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці
про визнання протиправними та скасування постанов, визнання протиправним та скасування рішення,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Граліан" (далі позивач) звернулось до суду з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати:
- постанови Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці від 13.03.2025
№ ПНС/ПЛ/1382/РН/044/213-ПНС/ПЛ/3298/РН/П044/213/234/ПТ/ПС/1 про накладення штрафу на суму 68 000 грн;
№ ПНС/ПЛ/1382/РН/044/213-ПНС/ПЛ/3298/РН/П044/213/234/ПТ/ПС/2 про накладення штрафу на суму 68 000 грн;
№ ПНС/ПЛ/1382/РН/044/213-ПНС/ПЛ/3298/РН/П044/213/234/ПТ/ПС/3 про накладення штрафу на суму 68 000 грн;
№ ПНС/ПЛ/1382/РН/044/213-ПНС/ПЛ/3298/РН/П044/213/234/ПТ/ПС/4 про накладення штрафу на суму 34 000 грн;
- рішення Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці від 25.02.2025 №ПНС/ПЛ/1382/РН/044/213/РО/Р3 про внесення змін до рішення (нь).
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 24.06.2025 позов задоволено.
30.06.2025 ТОВ "Граліан" подало суду заяву про ухвалення додаткового рішення у справі, в якій просило стягнути з Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці на його користь судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 50 000 грн.
На підтвердження понесених витрат надало договори про надання професійної правничої допомоги від 19.03.2025, додатковий договір від 17.04.2025, звіт від 30.06.2025, платіжні інструкції.
Додатковим рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 13.08.2025 стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці на користь ТОВ "Граліан" витрати на професійну правничу допомогу в сумі 8 000,00 грн.
Позивач, не погоджуючись із додатковим рішенням суду, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове, яким задовольнити заяву в повному обсязі.
В обґрунтування зазначає, що суд першої інстанції безпідставно оцінив розмір судових витрат позивача на професійну правничу допомогу у розмірі мінімальної заробітної плати станом на січень 2025 р. (у місячному розмірі), та обмежив гонорар адвоката таким розміром при стягненні судових витрат.
Вказує, що «гонорар адвоката» та «мінімальний розмір заробітної плати» за своєю суттю є різними правовими термінами та підлягають застосуванню до різних правовідносин. Зауважує, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
Також, зазначає, що при вирішенні питання про стягнення судових витрат суд першої інстанції мав оцінювати виключно ті обставини та аргументи, щодо яких відповідач висловлював заперечення, адже саме на відповідача покладено обов'язок обґрунтувати наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами та доводити їх неспімірність. Натомість, доведення такої неспівмірності судом за іншими обставинами, які не вказувались відповідачем суперечить нормам КАС України
Посилається на правові позиції Верховного Суду, викладені в постановах від 24 вересня 2020 року у справі № 904/3583/19, від 13 березня 2025 року справа № 275/150/22, додатковій постанові Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 24 червня 2024 року у справі № 712/3590/22, додатковій Постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц.
Вважає, що суд першої інстанції належно не обґрунтував підстави зменшення заявлених до стягнення витрат на правову допомогу, що свідчить про необґрунтованість додаткового рішення.
Натомість, на думку апелянта, сума витрат на правову допомогу відповідає складності справи, ціні позову, є співмірною з виконаними адвокатом роботами, а отже підлягає стягненню в повному обсязі.
Північно-Східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці (далі - відповідач) подало відзив на апеляційну скаргу, в якому, наполягаючи на законності та обґрунтованості додаткового рішення суду першої інстанції, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване додаткове рішення без змін.
Учасники справи про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, позивач просив розгляд справи здійснювати за відсутності його представника.
Відповідно до ч. 4 ст. 229, ч. 1 ст. 308 КАС України справа розглядається в межах доводів та вимог апеляційної скарги, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши додаткове рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи частково заяву позивача про стягнення витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції виходив з принципів обґрунтованості, співмірності та пропорційності судових витрат та дійшов висновку про наявність підстав для стягнення на його користь 8 000,00 грн.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1ст. 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
За частиною 3 ст. 132 КАС України до складу витрат, пов'язаних з розглядом справи належать витрати, в тому числі і на професійну правничу допомогу.
Відповідно до приписів частин 1-5 ст. 134 КАС України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Так, ч. 7 ст. 139 КАС України, передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Виходячи з положень ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує чи пов'язані такі витрати з розглядом справи. Водночас, дії сторони щодо досудового вирішення спору підлягають врахуванню лише у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим.
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009визначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
При цьому, необхідно враховувати, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 27.01.2022 по справі № 813/2241/18.
Крім того, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Враховуючи практику Європейського суду з прав людини щодо присудження судових витрат, суд при розподілі судових витрат має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Судом встановлено, що представництво інтересів ТОВ «Граліан» здійснювалось Адвокатським об'єднанням «БІендЕМ Партнерз» на підставі договорів про надання професійної правничої допомоги від 19.03.2025.
Так, 19.03.2025 ТОВ «Граліан» (клієнт) та АО «БІендЕМ Партнерз» (Адвокатське об'єднання) укладено ряд договорів про надання професійної правничої допомоги за умовами яких клієнт доручає, а Адвокатське об'єднання приймає на себе зобов'язання надавати правничу допомогу в обсязі та на умовах, передбачених Договором стосовно оскарження чотирьох постанов Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці від 13.03.2025 та рішення Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці від 25.02.2025 № ПНС/ПЛ/1382/РН/044/213/РО/Р3.
Пунктами 4.1 Договорів передбачено, що вартість послуг з професійної правничої допомоги за цим Договором визначено у твердій грошовій сумі гонорару в розмірі 12 500,00 грн. Оплата послуг за вказаним договором здійснюється наступним чином: 50% від повної суми, тобто 6 250 грн сплачується клієнтом в порядку попередньої оплати, інші 50% від вказаної суми, тобто 6 250,00 грн протягом 10 днів з моменту ухвалення судом першої інстанції рішення, прийнятого за результатами розгляду позовної заяви клієнта.
Відповідно до п. 4.2 Договорів за результатами надання правової допомоги за цим Договором Адвокатським об'єднанням складається звіт, що підписується представниками кожної зі сторін та вказується обсяг наданої правничої допомоги та її вартість.
Додатковим договором від 17.04.2025 стороно погодили та визначили, що правовідносини, які виникли між клієнтом та Адвокатським об'єднанням на підставі договорів про надання професійної правничої допомоги від 19.03.2025 об'єднуються в один договір, при цьому всі інші умови, які були попередньо визначені Договорами залишаються незмінними.
Пунктом 2 Додаткового договору сторони узгодили, що загальний розмір вартості послуг з професійної правничої допомоги, який попередньо був визначений пунктами 4.1 Договорів у твердій грошовій сумі гонорару у розмірі 12 500,00 грн після об'єднання Договорів залишається незмінним та становить загальний розмір 50 000,00 грн, визначений у твердій грошовій сумі. Оплата послуг здійснюється наступним чином: 50% від повної суми, тобто 25 000,00 грн сплачується клієнтом в порядку попередньої оплати, інші 50% від вказаної суми, тобто 25 000,00 грн протягом 10 днів з моменту ухвалення судом першої інстанції рішення, прийнятого за результатами розгляду позовної заяви клієнта.
Адвокатським об'єднанням в межах Договору надано позивачу наступні послуги на загальну суму 50 000,00 грн:
- ознайомлення з документами, матеріалами клієнта; збирання доказів, надання консультацій, підготовка та подання до суду позовної заяви про визнання протиправними та скасування постанов Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці від 13.03.2025 та рішення Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці від 25.02.2025;
- підготовка та подання до суду за дорученням клієнта клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду від 04.04.2025, від 05.06.2025;
- підготовка та подання до суду за дорученням клієнта клопотання про відкладення підготовчого судового засідання від 10.04.2025;
- підготовка та подання до суду за дорученням клієнта відповіді на відзив на позовну заяву;
- підготовка та подання до суду за дорученням клієнта клопотання про відкладення судового засідання від 06.05.2025;
- підготовка та подання до суду за дорученням клієнта додаткових письмових пояснень від 06.05.2025, від 13.05.2025 та від 16.06.2025, що підтверджується звітом від 30.06.2025 до Договору.
Позивачем сплачено Адвокатському об'єднанню кошти за надані послуги в загальній сумі 50 000,00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями.
Так, позивач просив суд відшкодувати витрати на правову допомогу в розмірі 50 000,00 грн, проте судом першої інстанції стягнуто на користь позивача 8 000 грн виходячи з критеріїв співмірності, обґрунтованості та доцільності таких витрат.
Визначаючи розмір витрат, суд першої інстанції врахував, що справа не відноситься до справ незначної складності, розглянута за правилами загального позовного провадження, сума витрат на правничу допомогу, яку позивач просить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у розмірі 50 000 грн є завищеною щодо іншої сторони спору.
У зв'язку з цим, суд першої інстанції вважав за можливе оцінити надані адвокатом послуги на суму 8 000,00 грн, що відповідає мінімальному місячному розміру заробітної плати в Україні станом на 01.01.2025.
Доводи апелянта щодо безпідставного порівняння судом першої інстанції розміру судових витрат позивача на професійну правничу допомогу з мінімальною заробітною платою станом на січень 2025 р. (у місячному розмірі) та обмеження гонорару адвоката таким розміром при стягненні судових витрат колегія суддів вважає помилковими, оскільки нормами законодавства не визначено формул, за якими суд має застосовувати критерії співмірності заявлених до стягнення витрат на правову допомогу.
Як наслідок, врахування судом першої інстанції розміру мінімальної заробітної плати станом на січень 2025 р. у співвідношенні до заявленої суми витрат на правову допомогу з метою зменшення відповідної суми на підставі критеріїв співмірності, обґрунтованості та реальності таких витрат не суперечить вимогам чинного законодавства.
Доводи апелянта, що суд першої інстанції не мав можливості виходити за межі доводів заперечень відповідача на заяву про розподіл судових витрат колегія суддів оцінює критично, оскільки суд першої інстанції застосував критерії співмірності витрат на оплату послуг адвоката, визначені у ч. 5 ст. 134 КАС України, які враховуються судом за наявності відповідного клопотання.
Колегія суддів зауважує, що суд першої інстанції не надав оцінку наданим Адвокатським об'єднанням послугам у співвідношенні до заявленої до стягнення суми витрат на правову допомогу, у зв'язку з чим вважає за можливе дослідити відповідне питання.
За правилами оцінки доказів, встановлених ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Щодо послуг з «ознайомлення з документами, матеріалами клієнта; збирання доказів, надання консультацій, підготовка та подання до суду позовної заяви про визнання протиправними та скасування постанов Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці від 13.03.2025 та рішення Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці від 25.02.2025» колегія суддів зазначає, що підстави для прийняття спірних рішення та постанов були подібними, що впливає на час, витрачений адвокатом на підготовку позовної зави про їх скасування.
Щодо послуг з «підготовки клопотань про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду» колегія суддів зазначає, що фактично клопотання складені в обсязі текстового формату не більше ніж сторінка А4, містять лише посилання на норми КАС України та прохання призначити відеоконференцію, що свідчить, що їх складання не вимагало значних професійних зусиль та навичок, аналізу діючого законодавства.
Щодо послуг з «підготовки клопотань про відкладення судового засідання» колегія суддів зауважує, що їх підготовка зумовлена фактично неможливістю прибуття адвоката в судове засідання з незалежних від суду обставин, а тому витрати за надання таких послуг не повинні компенсуватись за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Щодо послуг з «підготовки відповіді на відзив» колегія суддів зазначає, що відповідь на відзив складена в обсязі текстового формату на сторінку А4, її зміст зводиться до загальних фраз щодо незгоди з доводами відповідача у відзиві без зазначення додаткових обґрунтувань щодо протиправності оскаржуваних рішень, тобто її підготовка не потребувала багато часу.
Колегія суддів враховує, що даний спір не потребує додаткового вивчення судової практики, опрацювання значного обсягу доказової бази, спір у справі не є нестандартним або нетиповим з юридичної точки зору, у позивача в наявності були всі документи, необхідні для підготовки пояснень у справі, а тому від адвоката не вимагалося додаткових дій щодо їх збирання (витребування), великого обсягу часу і значних зусиль для підготовки відповідних документів до суду.
Також судом враховані заперечення відповідача на заяву про розподіл судових витрат, в яких, в тому числі, зазначено про не відповідність заявленого до стягнення розміру витрат принципу співмірності та розумності, що відповідає установленій Верховним Судом судовій практиці.
З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про необхідність зменшення заявленої до відшкодування суми витрат.
Колегія суддів вказує, що надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинні бути доведені стороною справі.
Заявлена позивачем сума гонорару є непропорційною до предмета спору та не має впливу на репутацію сторони, а тому не може бути відшкодована в повному обсязі за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Крім того, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним з: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При цьому, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. Суд під час вирішення питання щодо розподілу судових витрат зобов'язаний оцінити рівень витрат на правничу допомогу обґрунтовано у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат.
Вказані висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 02.08.2022 у справі № 640/14930/20.
Колегія суддів погоджується з доводами апелянта, що позивач вільний у виборі представника та у визначенні розміру його гонорару за домовленістю сторін, проте цей вибір не повинен бути надмірно обтяжливим для іншої сторони процесу при вирішенні судом питання про розподіл судових витрат.
Подібні правові висновки викладені Верховним Судом у постанові від 01 травня 2025 року у справі № 260/2819/23.
Відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17, від 24.12.2024 у справі № 380/25725/21 стягнення витрат на професійну правничу допомогу з відповідача не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.
Колегія суддів враховує доводи апелянта щодо відсутності в судовому рішенні належних обґрунтувань для зменшення заявлених до стягнення витрат на правову допомогу, водночас зазначені обставини не призвели до неправильного вирішення питання про стягнення витрат на правову допомогу.
Посилання апелянта на правові позиції Верховного Суду, викладені в постановах від 24 вересня 2020 року у справі № 904/3583/19, від 13 березня 2025 року справа № 275/150/22, додатковій постанові Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 24 червня 2024 року у справі № 712/3590/22, додатковій Постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц колегія суддів відхиляє, оскільки наявні у матеріалах справи обставини стягнення витрат на правничу допомогу та подані на їх підтвердження докази є різними, у кожній із зазначених справ суди виходили з конкретних обставин надання правничої допомоги та фактично-доказової бази, з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.
За таких обставин, вирішуючи спір щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції, з огляду на встановлені конкретні обставини справи виходив з критеріїв реальності адвокатських витрат, розумності та обґрунтованості їх розміру, а також приписів законодавства щодо необхідності документального підтвердження і доведення таких витрат, та дійшов правильного висновку про наявність підстав для часткового стягнення з позивача витрат на професійну допомогу у сумі 8 000,00 грн.
Обґрунтувань, які б спростовували висновки суду першої інстанції щодо співмірності погоджених до відшкодування судових витрат із обсягом виконаних адвокатом робіт апеляційна скарга не містить та суд апеляційної інстанції таких обставин також не встановив.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000,00 грн.
Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв'язку з чим підстав для скасування додаткового рішення суду першої інстанції не вбачається.
Керуючись ст.ст.308, 310, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Граліан" залишити без задоволення.
Додаткове рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13.08.2025 по справі № 440/3822/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя В.Б. Русанова
Судді А.О. Бегунц В.А. Калиновський
Повний текст постанови складено 22.09.2025 року