22 вересня 2025 р. Справа № 520/16462/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Макаренко Я.М.,
Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.12.2024, головуючий суддя І інстанції: Панов М.М., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, по справі № 520/16462/24
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач, ОСОБА_1 , звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ: 14099344) від 26.04.2024 номер справи 204950021892, яким відмовлено в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 ) відповідно до Закону України «Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV;
- зобов?язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ: 14099344) призначити та виплачувати з 21 грудня 2023 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV;
- зобов?язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ: 14099344) при призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 ) зарахувати до страхового стажу період навчання з 01.09.1983 по 22.06.1988, та періоди роботи з 28.08.1981 по 30.07.1983, з 05.12.1988 по 31.12.1999, починаючи з 21 грудня 2023 року;
- зобов?язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ: 14099344) при призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 ), зарахувати періоди роботи з 05.12.1988 по 31.12.2003, з 19.11.2007 по 28.02.2019, з 02.12.2019 по 30.07.2021 до страхового стажу у подвійному розмірі на підставі статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ, починаючи з 21 грудня 2023 року.
В обґрунтування позову позивач зазначила, що дії відповідача щодо відмови у зарахуванні до страхового стажу періоду її навчання з 01.09.1983 по 22.06.1988, періодів роботи з 28.08.1981 по 30.07.1983, з 05.12.1988 по 31.12.1999, відмови у зарахуванні періодів роботи з 05.12.1988 по 31.12.2003, з 19.11.2007 по 28.02.2019, з 02.12.2019 по 30.07.2021 до страхового стажу у подвійному розмірі на підставі статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ та відмови у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV, є протиправними та такими, що порушують її право на належний соціальний захист та справедливий і гарантований державою рівень пенсійного забезпечення.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2024 р. адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, 5, Держпром, 3 під., 2 пов., м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н, 61022, ЄДРПОУ 14099344) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов?язання вчинити певні дії задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ: 14099344) від 26.04.2024 номер справи 204950021892, яким відмовлено в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV.
Зобов?язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ: 14099344) призначити та виплачувати з 21 грудня 2023 року ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV.
Зобов?язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ: 14099344) при призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV ОСОБА_1 зарахувати до страхового стажу період навчання з 01.09.1983 по 22.06.1988 та періоди роботи з 28.08.1981 по 30.07.1983, з 05.12.1988 по 31.12.1999, починаючи з 21 грудня 2023 року.
Зобов?язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ: 14099344) при призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV, ОСОБА_1 , зарахувати періоди роботи з 05.12.1988 по 31.12.2003, з 19.11.2007 по 28.02.2019, з 02.12.2019 по 30.07.2021 до страхового стажу у подвійному розмірі на підставі статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ, починаючи з 21 грудня 2023 року.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати в загальному розмірі 2906 (дві тисячі дев?ятсот шість) грн 88 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (ЄДРПОУ 14099344).
Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2024 р. по справі № 520/16462/24 в повному обсязі та ухвалити нове рішення суду, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначив, що страховий стаж заявника становить 21 рік 5 місяців 28 днів. За доданими документами до загального страхового стажу ОСОБА_1 не зараховано періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_2 від 28.08.1981: з 28.08.1981 по 30.07.1983, оскільки має виправлення в даті наказу про прийняття на роботу та в даті звільнення, що є порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Міністерством соціального захисту населення України 29 липня 1993 р. № 58 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 р. за №110; з 05.12.1988 по 31.12.2003, оскільки назва при прийнятті на роботу не відповідає печатці при звільненні. Для зарахування необхідно надати уточнюючу довідку про перейменування. Зараховано період з 01.01.2000 по 31.12.2003 згідно Індивідуальних відомостей про застраховану особу. Не зараховано диплом НОМЕР_3 від 27.06.1988, оскільки навчання перетинається з роботою. Отже, у ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування», відсутній необхідний страховий стаж, передбачений статтею 26 Закону України «Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування».
Позивач надала суду відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому просить апеляційну скаргу ГУ ПФУ в Харківській області залишити без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду по справі № 520/16462/24 від 25 грудня 2024 року - залишити без змін. Зазначила, що в рішенні від 26.04.2024 номер справи 204950021892 відсутні будь-які посилання на нормативно-правові акти, які б містили заборону зараховувати період навчання у разі перетину з періодами роботи.
Вказала, що Закон України «Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування» не передбачає обмежень щодо застосування статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» під час обчислення пільгового стажу для призначення пенсії саме за вислугу років, а сама редакція статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» не суперечить положенням Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та є чинною на теперішній час. З огляду на викладене, наявні обґрунтовані підстави для зарахування до стажу роботи позивачки періоди роботи з 05.12.1988 по 31.12.2003, з 19.11.2007 по 28.02.2019, з 02.12.2019 по 30.07.2021 в подвійному обчисленні.
Відповідно до ч. 1 ст. 308, п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справа розглянута в межах доводів апеляційної скарги, в порядку письмового провадження.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 19.04.2024 звернулася до органу ПФУ із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закону України №1058-IV).
За результатами розгляду заяви від 19.04.2024 позивачу рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Харківській області) від 26.04.2024 номер справи 204950021892 було відмовлено у призначенні пенсії за віком, у зв?язку з відсутністю необхідного загального страхового стажу (30 років).
За доданими документами до загального страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_2 від 28.08.1981: з 28.08.1981 по 30.07.1983, оскільки має виправлення в даті наказу про прийняття на роботу та в даті звільнення, що є порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Міністерством соціального захисту населення України 29 липня 1993 р. № 58 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 р. за № 110; з 05.12.1988 по 31.12.2003, оскільки назва при прийнятті на роботу не відповідає печатці при звільненні. Для зарахування необхідно надати уточнюючу довідку про перейменування.
Зараховано період з 01.01.2000 по 31.12.2003 згідно Індивідуальних відомостей про застраховану особу.
Не зараховано диплом НОМЕР_3 від 27.06.1988, оскільки навчання перетинається з роботою.
Враховуючи зазначене, вирішено: відмовити в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу, передбаченого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Позивач, вважаючи дії відповідача щодо відмови у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV протиправними, звернулася до суду із даним адміністративним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що періоди роботи позивача з 28.08.1981 по 30.07.1983, з 05.12.1988 по 31.12.1999 мають бути зараховані відповідачем на підставі записів трудової книжки, а неврахування відповідачем періоду навчання позивача з 01.09.1983 по 22.06.1988 та незарахування відповідачем до страхового стажу позивача періодів роботи в психіатричних закладах охорони здоров?я з 05.12.1988 по 31.12.2003, з 19.11.2007 по 28.02.2019, з 02.12.2019 по 30.07.2021 у подвійному розмірі на підставі статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ не ґрунтується на вимогах чинного законодавства України та є протиправним.
Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, враховуючи межі перегляду, передбачені ст. 308 КАС України, апеляційний суд зазначає таке.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов?язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов?язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
За приписами п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Зміна умов і норм загальнообов?язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.
Відповідно до статті 26 Закону №1058-ІV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема: з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.
Згідно з частинами першою та другою статті 24 Закону №1058-ІV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов?язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Згідно з частиною 4 статті 24 Закону №1058-ІV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
У пункті 16 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-ІV передбачено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Відповідно до частин 1 та 3 статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. До стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків.
Згідно зі статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).
Відповідно до п. 1 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
За відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи (п. 3 Порядку №637).
Згідно з п. 8. Порядку №637 період навчання за денною формою здобуття освіти у закладах вищої освіти (крім періоду навчання за денною формою здобуття освіти на підготовчих відділеннях у закладах вищої освіти), професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.
Пунктом 20 Порядку № 637 передбачено, що у тих випадках, коли у трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств або організацій. В довідці має бути вказано: період роботи, що зараховується до спеціального стажу: професія або посада, характер роботи: розділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включаються цій період роботи, первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, тоді як підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами необхідне лише у випадку її відсутності або відсутності в ній записів.
Колегія суддів наголошує, що законодавством України встановлено пріоритетність записів у трудовій книжці перед відомостями у первинних документах.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16 січня 2023 року в справі № 171/843/17.
Щодо незарахування до загального страхового стажу періоду роботи позивача з 28.08.1981 по 30.07.1983 через виправлення в даті наказу про прийняття на роботу та в даті звільнення, що є порушення вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Міністерством соціального захисту населення України 29 липня 1993 р. № 58 та з 05.12.1988 по 31.12.1999, оскільки назва при прийнятті на роботу не відповідає печатці при звільненні, суд зазначає таке.
Як установлено з матеріалів справи, зокрема, трудової книжки НОМЕР_2 ОСОБА_1 , позивач працювала з 28.08.1981 по 30.07.1983 в Харківському електроапаратному заводі (записи №1-2) та з 05.12.1988 по 31.12.2003 в ДП Центральна клінічна лікарня №5 м. Харків (записи №12-14).
На момент внесення записів у трудову книжку позивача з 28.08.1981 по 30.07.1983 була чинна Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях затверджена постановою Госкомтруда СРСР від 20.06.1974 № 162 (далі - Інструкція № 162).
Підпунктом 1.1. Інструкції № 162 було встановлено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників і службовців.
Згідно з п. 2.3 Інструкції № 162 передбачено, що всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а при звільненні - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу.
Записи виконуються акуратно, пір?яною або кульковою ручкою, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольору.
Відповідно до 2.5 Інструкції № 162 у разі виявлення неправильного чи неточного запису відомостей про роботу, переведення на іншу постійну роботу, про нагородження та заохочення та ін. виправлення проводиться адміністрацією того підприємства, де було внесено відповідний запис. Адміністрація за новим місцем роботи зобов'язана надати працівникові у цьому необхідну допомогу.
Згідно з п. 2.14 Інструкції № 162 якщо за час роботи робітника або службовця найменування підприємства змінюється, то про це окремим рядком у графі 3 трудової книжки робиться запис: «Підприємство таке з такого числа перейменоване в таке», а в графі 4 проставляється підстава перейменування - наказ (розпорядження), його дата та номер.
Подібні правові приписи містить і діюча Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників від 29.07.1993 № 58 ( п. 1.1, п. 2.3, п. 2.6, п. 2.15).
Таким чином, здійснення записів у трудовій книжці роботодавцем покладено на роботодавця, а не на працівника, отже, відповідальність за можливе невчинення такого запису не може бути перекладена на працівника та призводити до позбавлення його права на врахування фактично відпрацьованого часу у складі трудового стажу, який враховується для призначення пенсії.
Формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 по справі № 677/277/17, згідно із якою відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для не врахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Відповідачем не було враховано, що не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Такі висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 06 березня 2018 у справі № 754/14898/15-а.
Як установлено зі змісту рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 26.04.2024 номер справи 204950021892 не враховано період роботи позивача згідно з трудовою книжкою НОМЕР_2 від 28.08.1981 - з 28.08.1981 по 30.07.1983, оскільки має виправлення в даті наказу про прийняття на роботу та в даті звільнення; та з 05.12.1988 по 31.12.2003, оскільки назва при прийнятті на роботу не відповідає печатці при звільненні. Для зарахування необхідно надати уточнюючу довідку про перейменування. Зараховано період з 01.01.2000 по 31.12.2003 згідно Індивідуальних відомостей про застраховану особу. Проте, на переконання суду, такі висновки відповідача є безпідставними та необґрунтованими.
Матеріали справи свідчать, зокрема копія трудової книжки позивача НОМЕР_2 від 28.08.1981, що роботодавцем вчинено записи про те, що ОСОБА_1 28.08.1981 прийнята в складальний цех А1 комплектувальницею виробів та інструмента по 3 розряду (наказ 426 від 26.08.81); звільнена 30.07.1983 а власним бажанням у зв?язку із зарахуванням до вищого учбового закладу (наказ №407 від 01.08.83). 05.12.1988 прийнята психологом дитячого психіатричного відділення Центральної клінічної лікарні № 5 МПС м. Харків (наказ №243 від 05.12.88); 31.12.2003 звільнена у зв?язку зі скороченням штату працівників, п. 1 ст. 40 КЗпП України (наказ №234-к від 26.12.03).
Зазначені записи скріплені печатками підприємств.
Крім того, після введення загальнообов?язкового державного соціального страхування, ДП «Центральна клінічна лікарня №5 м. Харків» (код ЄДРПОУ 01108202) почала вносити за ОСОБА_1 відомості про сплату страхових внесків, що підтверджується довідкою за формою ОК-5, копія якої міститься в матеріалах справи. Зазначене додатково підтверджує період роботи з 05.12.1988 по 31.12.1999 позивача в ДП Центральна клінічна лікарня №5 м. Харків. Період роботи з 01.01.2000 по 31.12.2003 в тій же установі, який є продовженням вищевказаного періоду, зараховано органом ПФУ згідно з Індивідуальними відомостями про застраховану особу.
Колегія суддів також зауважує, що Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування», затвердженим Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 за № 22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005року за № 1566/11846 (далі - Порядок №22-1) встановлено, що орган, який призначає пенсію, надає допомогу особам, щодо одержання відсутніх документів для призначення пенсії шляхом.
Такий підхід узгоджується з нормою ч. 1 ст. 3 Конституції України, відповідно до якої саме людина, визнається в Україні найвищою соціальною цінністю. Відповідно до цієї конституційної норми, діяльність органів державної влади, зокрема Пенсійного фонду України, повинна бути спрямована на сприяння у реалізації прав людини, а не на обмеження таких прав із формальних підстав.
Однак матеріали справи не містять, а відповідачем в обґрунтування правомірності прийняття спірного рішення не надано до суду доказів самостійного звернення до архівних установ з метою отримання додаткових документів для підтвердження стажу позивача.
Натомість відповідачем покладено тягар негативних наслідків виключно на позивача. Отже, посилання пенсійного органу на недоліки трудової книжки не може бути підставою для відмови у врахуванні спірного періоду роботи позивача до страхового стажу при призначенні пенсії за віком.
З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оспорювані періоди роботи позивача з 28.08.1981 по 30.07.1983, з 05.12.1988 по 31.12.1999 внесені з посиланням на первинні документи та в них зазначено всі необхідні дані для зарахування періодів роботи до страхового стажу, а також зазначено уповноважені особи, які внесли ці записи та скріплено печатками підприємств. Відповідно, у відповідача були відсутні підстави не зараховувати означені періоди роботи позивача при розрахунку страхового стажу.
Щодо зарахування періоду навчання позивача з 01.09.1983 по 22.06.1988 до загального страхового стажу, колегія суддів зазначає таке.
З матеріалів справи встановлено, що дипломом НОМЕР_3 від 27.06.1988, підтверджується, що ОСОБА_2 вступила в 1983 році до Харківського державного університету ім. О.М. Горького та в 1988 р. закінчила повний курс названого університету за спеціальністю «психологія». Рішенням Державної екзаменаційної комісії від 22 червня 1988 р. ОСОБА_2 присвоєно кваліфікацію психолог, викладач.
Свідоцтвом про народження та свідоцтвом про шлюб, копії яких додані до позову, підтверджується зміна прізвища позивачки з « ОСОБА_3 » на « ОСОБА_4 ».
Крім того, записами №8-№9 в трудовій книжці НОМЕР_2 , які внесені Харківським державним університетом ім. О.М. Горького, підтверджується, що позивач навчалася на денному відділенні біологічного факультету цього університету. Записи скріплені печаткою університету та підписом уповноваженої особи.
Колегія суддів зазначає, що у відповідача відсутні зауваження щодо диплому НОМЕР_3 позивачки та записів №8-№9 трудової книжки НОМЕР_2 .
Єдиною підставою відмови відповідача в зарахуванні періоду навчання з 01.09.1983 по 22.06.1988 ОСОБА_1 є те, що період навчання перетинається з роботою.
Разом з тим, у рішенні від 26.04.2024 номер справи 204950021892 відсутні будь-які посилання відповідача на нормативно-правові акти, які б містили заборону зараховувати період навчання у разі перетину з періодами роботи.
Згідно зі ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ до стажу роботи, що дає право на пенсію, зараховується навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Статтею 34 Закону УРСР «Про освіту» від 23.05.1991 №1060-ХІІ в Українській РСР вищими навчальними закладами є: технікум (училище), коледж, інститут, консерваторія, академія, університет та інші.
Згідно з п. 8 Порядку підтвердження наявності трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993, період навчання за денною формою здобуття освіти у закладах вищої освіти (крім періоду навчання за денною формою здобуття освіти на підготовчих відділеннях у закладах вищої освіти), професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про період навчання.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що неврахування відповідачем періоду навчання позивача з 01.09.1983 по 22.06.1988 не базується на нормах законодавства, тому відповідач повинен був зарахувати вказаний період до загального страхового стажу.
Щодо зобов?язання відповідача при призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV зарахувати періоди роботи з 05.12.1988 по 31.12.2003, з 19.11.2007 по 28.02.2019, з 02.12.2019 по 30.07.2021 до страхового стажу у подвійному розмірі на підставі статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ, колегія суддів зазначає таке.
Згідно зі статтею 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров?я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров?я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров?я, а також у закладах з надання психіатричної допомоги зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про психіатричну допомогу» визначено, що психіатрична допомога це комплекс спеціальних заходів, спрямованих на обстеження стану психічного здоров?я осіб на підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами України, профілактику, діагностику психічних розладів, лікування, нагляд, догляд, медичну та психологічну реабілітацію осіб, які страждають на психічні розлади, у тому числі внаслідок вживання психоактивних речовин.
Фахівець - медичний працівник (лікар, медична сестра, фельдшер), психолог, соціальний працівник та інший працівник, який має відповідну освіту та спеціальну кваліфікацію і бере участь у наданні психіатричної допомоги.
Заклад з надання психіатричної допомоги - психіатричний, наркологічний чи інший спеціалізований заклад охорони здоров?я, центр, відділення, кабінет тощо, інші заклади та установи будь-якої форми власності, діяльність яких пов?язана з наданням психіатричної допомоги.
Амбулаторна психіатрична допомога - психіатрична допомога, що включає в себе обстеження стану психічного здоров?я осіб на підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами, профілактику, діагностику психічних розладів, лікування, нагляд, догляд, медико-соціальну реабілітацію осіб, які страждають на психічні розлади, в амбулаторних умовах.
Стаціонарна психіатрична допомога - психіатрична допомога, що включає в себе обстеження стану психічного здоров?я осіб на підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами, діагностику психічних розладів, лікування, нагляд, догляд, медико-соціальну реабілітацію осіб, які страждають на психічні розлади, і надається в стаціонарних умовах понад 24 години підряд.
З копії трудової книжки НОМЕР_2 ОСОБА_1 судом установлено, що:
05.12.1988 - прийнята психологом дитячого психіатричного відділення Центральної клінічної лікарні № 5 МПС м. Харків (наказ №243 від 05.12.88);
31.12.2003 - звільнена у зв'язку зі скороченням штату працівників, п. 1 ст. 40 КЗпП України (наказ 234-к від 26.12.03);
19.11.2007 - прийнята на посаду психолога по проведенню обов?язкових попередніх та періодичних психіатричних оглядів КУОЗ міський психоневрологічний диспансер №3 (наказ №204 від 19.11.2007);
01.07.2008 - переведена на посаду практичного психолога (наказ №144 від 01.07.2008);
17.02.2011 - на підставі рішення 49 сесії Харківської міської ради 5 скликання від 27.10.2010 р. перейменували заклад комунальна установа охорони здоров?я міський психоневрологічний диспансер №3 на комунальний заклад охорони здоров?я «Харківський міський психоневрологічний диспансер №3»;
12.07.2018 р. - комунальний заклад охорони здоров?я «Харківський міський психоневрологічний диспансер №3» припинений шляхом реорганізації (перетворення) в комунальне некомерційне підприємство «Міський психоневрологічний диспансер №3» Харківської міської ради;
28.02.2019 - звільнена з займаної посади відповідно до п. 1 ст. 36 КЗпП України (за угодою сторін) (наказ № 16-к від 28.02.2019 р.);
02.12.2019 - прийнята на посаду практичного психолога в Комунальному некомерційному підприємстві Харківської обласної ради «Обласний психоневрологічний диспансер» (наказ № 413-к від 29.11.2019 р.);
30.07.2021 - звільнена з посади згідно з п. 1 ст. 36 КЗпП України за угодою сторін (наказ №236-к від 30.07.2021).
Доказів на спростування зазначеного факту роботи позивача в психіатричних закладах з 05.12.1988 по 31.12.2003, з 19.11.2007 по 28.02.2019, з 02.12.2019 по 30.07.2021 відповідачем до суду не надано.
Відповідно до преамбули Закону України «Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування», який набрав чинності з 01.01.2004, цей Закон розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов?язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов?язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Згідно з частиною 4 статті 24 Закону України «Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування» періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Вказаний Закон набрав чинності з 01.01.2004.
За правилами пункту 16 Розділу XV «Прикінцеві положення» цього Закону до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Водночас пільги щодо обчислення стажу роботи в деяких медичних закладах передбачені ст. 60 Закону № 1788-XII, згідно якої робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров?я, закладах (відділеннях) з лікуванням осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров?я, патологоанатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров?я, а також у психіатричних закладах охорони здоров?я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.
Тобто враховуючи найскладніші умови трудової діяльності, що провокують професійне «вигорання» в наведених вище закладах охорони здоров?я, законодавцем було передбачено спеціальну преференцію -подвійне зарахування стажу для призначення пенсії під час перебування на посадах медичного працівника в таких закладах.
Стаття 24 Закону України № 1058-IV не скасовує ст. 60 Закону України № 1788-XII та не зупиняє її дію.
Таким чином, порівняльний аналіз наведених вище норм дає підстави для висновку, що Закон України № 1058-IV не встановлює обмежень щодо застосування ст. 60 Закону України № 1788-XII при обчисленні пільгового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах, а сама редакція ст. 60 Закону № 1788-XII (із змінами, внесеними згідно із Законом № 2205-VIII від 14.11.2017) є чинною на теперішній час та саме норма цього Закону є спеціальною під час вирішення питання про зарахування стажу для призначення пенсії на пільгових умовах.
Колегія суддів дійшла висновку, що передбачене статтею 60 Закону № 1788-XII право на зарахування стажу в подвійному розмірі не пов?язано із набранням чинності Закону № 1058-IV, а тому не обмежується наявним стажем роботи до 01.01.2004.
Таке правове регулювання вказує на те, що положення Закону України «Про пенсійне забезпечення», в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах (в тому числі щодо пільг по обчисленню стажу), продовжують діяти і підлягають застосуванню після 01.01.2004.
Такі висновки узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду, викладеною судом касаційної інстанції у постановах від 11.12.2018 у справі № 310/385/17 (2-а/310/47/17), від 23.01.2019 у справі № 485/103/17, від 04.12.2019 у справі № 689/872/17, від 27.02.2020 у справі № 462/1713/17, від 27.04.2023 у справі № 160/14078/22.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 у справі № 520/15025/16-а сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов?язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов?язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
В постанові від 03.11.2021 у справі №360/3611/20 Велика Палата Верховного Суду, визначаючи співвідношення між Законом №1058 та Законом №1788 вказала, що Конституція України не передбачає можливості надання певному закону вищої юридичної сили щодо інших законів, або можливості передбачити законом заборону законодавцю приймати інші закони, що регулюють однопредметні відносини. Крім того, Закон №1788 був прийнятий раніше за Закон №1058. Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що якби законодавець мав намір обмежити сферу застосування Закону України «Про пенсійне забезпечення», то він мав би виключити із Закону України «Про пенсійне забезпечення» усі інші положення, чого зроблено не було.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що незарахування відповідачем до страхового стажу позивача періодів роботи в психіатричних закладах охорони здоров?я з 05.12.1988 по 31.12.2003, з 19.11.2007 по 28.02.2019, з 02.12.2019 по 30.07.2021 у подвійному розмірі на підставі статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ не ґрунтується на вимогах чинного законодавства України та є протиправним.
Інші доводи та аргументи апеляційної скарги висновків судів першої інстанції не спростовують.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області - залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.12.2024 по справі № 520/16462/24 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя Я.М. Макаренко
Судді С.П. Жигилій Т.С. Перцова