22 вересня 2025 р. Справа № 520/28289/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Макаренко Я.М.,
Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.01.2025, головуючий суддя І інстанції: Спірідонов М.О., по справі № 520/28289/24
за позовом ОСОБА_1
до ІНФОРМАЦІЯ_1
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 , у якій з урахуванням уточнених позовних вимог, просив:
- визнати протиправною бездіяльність комісії з питань розгляду матеріалів про визначення статусу учасника бойових дій ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) щодо розгляду звернення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ) про встановлення статусу учасника бойових дій;
- зобов'язати комісію з питань розгляду матеріалів про визначення статусу учасника бойових дій ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) визнати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ) учасником бойових дій та видати посвідчення встановленого зразка;
- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ) сплачений судовий збір.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 06.01.2025 року у справі № 520/28289/24 в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії було відмовлено.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, яку аргументує порушенням судом першої інстанції засад верховенства права та вимог матеріального і процесуального права з безмотивованим відхиленням доказів та доводів позивача, які не піддавались всебічному, повному та об'єктивному дослідженню, просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06 січня 2025 року та прийняти постанову, якою задовольнити адміністративний позов ОСОБА_1 у повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначає, що у мотивувальній частині рішення суду першої інстанції не міститься належної мотивованої оцінки аргументів позивача, що були викладені у позовній заяві. Позивач наголошує, що формальна відсутність у нього довідки з 10-го Головного управління Генерального штабу Збройних Сил СРСР про його особисту участь у бойових діях Азербайджанської РСР не заперечує факт участі в бойових діях, оскільки факт бойових дій в Нагірно-карабахському конфлікті є загальновідомим, а чинне законодавство України не містить визначення терміну «бойові дії» та вичерпних характеристик, які б давали можливість кваліфікувати певні дії як бойові, тому при визначенні чи мають дії, в яких позивач брав участь на території Азербайджанської РСР характер бойових дій, належить враховувати конкретні обставини, які супроводжували його перебування на зазначених територіях. Позивач надав суду довідку від 06.08.1990 р. №115 Військової частини НОМЕР_3 , що дислокувалась у АДРЕСА_2 , чим підтвердив факт свого залучення до виконання спеціальних завдань (в тому числі бойових) в умовах надзвичайного стану та збройних конфліктів по нормалізації обстановки, відновлення законності та правопорядку на території Нагірно-Карабахської автономної області Азербайджанської РСР в складі даної в/ч. В апеляційній скарзі позивач зазначає, що згідно зі ст. 24 Конституції та Переліком держав і періодів бойових дій на їх території, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 63 від 22.09.1994 року, іншого законодавства для осіб, які брали участь у бойових діях в інших країнах, які відсутні у встановленому переліку, після 1979 року, передбачено нерівноцінне становище, оскільки у позивача відсутній дієвий законний механізм на отримання архівної довідки з Головного управління Генерального штабу Збройних Сил СРСР для підтвердження свого права на визнання учасником бойових дій.
Ухвалами Другого апеляційного адміністративного суду від 20.01.2025 та від 18.02.2025 відкрито провадження та призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.01.2025 у справі №520/28289/24, установлено десятиденний строк з моменту отримання учасниками справи ухвали для подання відзиву на апеляційну скаргу.
Відповідно до розпорядження керівника апарату Другого апеляційного адміністративного суду від 27.02.2025 у зв'язку із припиненням повноважень судді Другого апеляційного адміністративного суду Мельнікової Л.В. з 20.02.2025 у зв'язку зі смертю, призначено повторний автоматизований розподіл справи №520/28289/24.
За наслідками проведеного повторного автоматизованого розподілу судової справи, визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Макаренко Я.М., судді - Перцова Т.С., Жигилій С.П. Суд прийняв прийняти адміністративну справу до свого провадження.
Згідно зі статтею 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), учасники справи мають право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом апеляційної інстанції в ухвалі про відкриття апеляційного провадження.
Відповідач не скористався правом на подання відзиву на апеляційну скаргу позивача.
На підставі положень пунктом 3 частини 1 статті 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України, при розгляді справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до частини 1 статті 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що позивач, ОСОБА_1 , з 01.08.1985 р. по 29.05.2006 р. проходив військову службу в збройних силах Української РСР та збройних силах України. З 24 березня 1990 р. по 08 серпня 1990 р. позивач виконував службові обов'язки по охороні громадського порядку при надзвичайних обставинах, пов'язаних з масовими антигромадськими проявами. На підставі Постанов Ради міністрів СРСР від 25.09.1989 №795-173 та від 09.02.1990 №138-22 вказаний період служби позивачу був зарахований у вислугу років на пільгових умовах один місяць служби за півтора, що підтверджується послужним списком останнього (особовий номер Т-635853). Довідкою від 06.08.1990 р. №115 Військової частини НОМЕР_3 , що дислокувалась у АДРЕСА_2 , підтверджується те, що позивач залучався до виконання спеціальних завдань в умовах надзвичайного стану та збройних конфліктів по нормалізації обстановки, відновлення законності та правопорядку на території Нагірно-Карабахської автономної області Азербайджанської РСР в складі даної в/ч. Копією медичної книжки лейтенанта
ОСОБА_1 в/ч НОМЕР_3 засвідчуються факти звернення за медичною допомогою, в тому числі стаціонарного лікування за час проходження служби у вказаних районах, де лікарями рекомендовано «відрядити до місця постійної служби». 18.01.2024 року позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 про присвоєння статусу учасника бойових дій та видачі посвідчення встановленого зразка. Станом на час звернення позивача до суду першої інстанції з позовною заявою відповідь на його заяву від 18.01.2024 року відповідачем надано не було. Питання щодо визначення йому статусу учасника бойових дій та видачі посвідчення встановленого зразка не вирішено.
Вбачаючи в зазначеному порушення своїх прав, позивач звернувся до суду з позовною заявою.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що у Переліку держав і періодів бойових дій на їх території, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1994 року №63, Азербайджанська РСР відсутня; положення примітки 6 до вказаного Переліку щодо можливості визнання осіб учасниками бойових дій, якщо такі мали місце в інших країнах після грудня 1979 року та не названі у Переліку, поширюються лише на військових фахівців, яких Генеральний штаб Збройних Сил колишнього Союзу РСР направляв у країни, на території яких велися бойові дії, і пільги яким надавалися на підставі довідок 10 Головного управління Генерального штабу Збройних Сил колишнього Союзу РСР про їх особисту участь у бойових діях. Позивачем не надано довідки 10-го Головного управління Генерального штабу Збройних Сил СРСР про його особисту участь у бойових діях Азербайджанської РСР.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Згідно зі статтею 4 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року №3551-ХІІ (далі - Закон №3551-ХІІ в редакції, чинній на час подання позивачем заяви про надання статусу учасника бойових дій), ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни.
Відповідно до статті 5 Закону №3551-ХІІ, учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з'єднань, об'єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час. Перелік підрозділів, що входили до складу діючої армії, та інших формувань визначається Кабінетом Міністрів України.
Так, пунктом 2 частини 1 статті 6 Закону № 3551-ХІІ визначено, що учасниками бойових дій визнаються: учасники бойових дій на території інших країн - військовослужбовці Радянської Армії, Військово-Морського Флоту, Комітету державної безпеки, особи рядового, начальницького складу і військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ колишнього Союзу РСР (включаючи військових та технічних спеціалістів і радників), працівники відповідних категорій, які за рішенням Уряду колишнього Союзу РСР проходили службу, працювали чи перебували у відрядженні в державах, де в цей період велися бойові дії, і брали участь у бойових діях чи забезпеченні бойової діяльності військ (флотів). Військовослужбовці Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, поліцейські, особи рядового, начальницького складу і військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які за рішенням відповідних державних органів були направлені для участі в міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки або у відрядження в держави, де в цей період велися бойові дії. Перелік держав, зазначених у цьому пункті, періоди бойових дій у них та категорії працівників визначаються Кабінетом Міністрів України.
Разом із цим, пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України №63 від 08.02.1994 року «Про організаційні заходи щодо застосування Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» затверджено перелік держав, яким надавалася допомога за участю військовослужбовців Радянської Армії, Військово-Морського Флоту, Комітету державної безпеки та ocіб рядового, начальницького складу і військовослужбовців Міністерства внутрішніх справ колишнього Союзу РСР, військовослужбовців Збройних Сил Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, інших військових формувань, осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ, і періодів бойових дій на їх території.
Судом встановлено, що з 24 березня 1990 р. по 08 серпня 1990 р. позивач виконував службові обов'язки по охороні громадського порядку при надзвичайних обставинах, пов'язаних з масовими антигромадськими проявами у складі військової частини НОМЕР_3 , місцем дислокації якої було АДРЕСА_2 . У Переліку держав і періодів бойових дій на їх території, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1994 № 63 «Про організаційні заходи щодо застосування Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» зазначена країна відсутня.
Пунктом 6 примітки до зазначеного переліку визначено, що Генеральним штабом Збройних Сил колишнього Союзу РСР після 1979 року направлялися військові фахівці в країни, на території яких велися бойові дії, але Генеральний штаб Збройних Сил України не володіє такою інформацією. Військовим фахівцям у таких випадках пільги надавалися на підставі довідок 10 Головного управління Генерального штабу Збройних Сил СРСР про їхню особисту участь у бойових діях.
Однак, позивачем відповідної довідки не надано. Наявна у матеріалах справи довідка від 06.08.1990 р. №115 Військової частини НОМЕР_3 , що дислокувалась у АДРЕСА_2 підтверджує факт виконання службових обов'язків, пов'язаних з масовими антигромадськими проявами за надзвичайних умов. Проте, дана довідка не підтверджує участі позивача у бойових діях.
Відсутність вищезазначених обставин виключає можливість визнання учасниками бойових дій після грудня 1979 року осіб, які виконували спеціальні завдання в умовах надзвичайного стану та при вирішенні збройних конфліктів, відновлення законності та правопорядку на території колишніх республік Союзу РСР.
Крім цього, суд зазначає, що постановою від 24.06.2021 у справі №240/9932/20 Верховний Суд визначив, що дія Постанови №63 поширюється виключно на:
- осіб миротворчого контингенту до 31 грудня 2005 року та військовослужбовців Служби безпеки і Служби зовнішньої розвідки, направлених у відрядження до Республіки Ірак з метою забезпечення в умовах посилення терористичних посягань безпеки дипломатичної установи України, її співробітників та членів їх сімей;
- осіб начальницького складу органів внутрішніх справ та військовослужбовців внутрішніх військ МВС, які перебували 17 березня 2008 року в складі миротворчого персоналу органів внутрішніх справ на території Автономного Краю Косово (Республіка Сербія, колишня Югославія).
При цьому, обов'язковою умовою надання статусу учасника бойових дій є встановлення факту участі особи у бойових діях чи забезпеченні бойової діяльності військ на території інших держав.
Суд звертає увагу на те, що положення пункту 2 статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» не поширюються на осіб, які проходили військову службу та приймали участь в охороні громадського порядку на території республік Закавказзя. На території Азербайджанської РСР як складових республік однієї держави відбувалися масові заворушення при внутрішніх міжетнічних збройних конфліктах. Дана позиція підтверджується постановою Верховного Суду від 28.10.2021 року у справі №826/19417/16 (адміністративне провадження № К/9901/45285/18).
Щодо доводів скаржника про його нерівноцінне становище, пов'язане з відсутністю дієвого законного механізму на отримання архівної довідки з Головного управління Генерального штабу Збройних Сил СРСР для підтвердження свого права на визнання учасником бойових дій, суд зазначає наступне.
Згідно із постановою Верховного Суду від 24.06.2021 у справі №240/9932/20, обов'язковою умовою надання статусу учасника бойових дій є встановлення факту участі особи у бойових діях чи забезпеченні бойової діяльності військ на території інших держав. Пунктом 4 примітки до Переліку держав і періодів бойових дій на їх території, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1994 № 63 «Про організаційні заходи щодо застосування Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» визначено, що Генеральним штабом Збройних Сил колишнього Союзу РСР після 1979 року направлялися військові фахівці в країни, на території яких велися бойові дії, але Генеральний штаб Збройних Сил України не володіє такою інформацією. Військовим фахівцям у таких випадках пільги надавалися на підставі довідок 10 Головного управління Генерального штабу Збройних Сил СРСР про їхню особисту участь у бойових діях.
Таким чином, приписи Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», Переліку держав і періодів бойових дій на їх території, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1994 № 63 «Про організаційні заходи щодо застосування Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» є обов'язковим джерелом права для застосування судом у даній справі. Згідно з вищенаведеним нормативно-правовим актом, обов'язковою умовою надання статусу учасника бойових дій є встановлення факту участі особи у бойових діях чи забезпеченні бойової діяльності військ на території інших держав, що узгоджується з позиціями Верховного Суду України, викладеними у постановах від 22.01.2019 року у справі № 822/3413/17, від 10.04.2019 року у справі № 824/544/16-а.
Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийнятим на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.01.2025 по справі № 520/28289/24 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя Я.М. Макаренко
Судді С.П. Жигилій Т.С. Перцова