22 вересня 2025 р. Справа № 440/10131/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Любчич Л.В.,
Суддів: Присяжнюк О.В. , Спаскіна О.А. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 08.04.2025, головуючий суддя І інстанції: М.В. Довгопол, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, по справі № 440/10131/24
за позовом ОСОБА_1
до Полтавського обласного центру зайнятості
про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Полтавського обласного центру зайнятості (далі - відповідач, Полтавський обласний центр зайнятості), в якому просив:
- визнати протиправною відмову Полтавського обласного центру зайнятості в задоволенні скарги від 26.06.2024 щодо виплати призначеної допомоги у повному обсязі;
- зобов'язати Полтавський обласний центр зайнятості виплатити призначену позивачу 22.03.2022 допомогу по безробіттю у повному обсязі.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 08.04.2025 у справі № 440/10131/24 у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 08.04.2025 по справі № 440/10131/24 та прийняти постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказував на невідповідність принципу диспозитивності, встановленого ч.2 ст. 9 КАС України, висновку суду першої інстанції про неможливість надання оцінки в цій справі діям, рішенням чи бездіяльності відповідача щодо припинення виплати допомоги по безробіттю позивачу, оскільки останнім не оскаржуються такі обставини.
Зазначив, що суд першої інстанції стверджуючи про те, що позивач обрав неправильний спосіб захисту порушеного права, не вказує при цьому який спосіб захисту відновить право позивача на отримання призначеної допомоги у повному обсязі.
Стверджує, що судом було порушено вимоги ч.2 ст. 242 КАС України, оскільки не враховано, що приписами ст. 19 Закону України «Про звернення громадян» встановлено обов'язки, зокрема, органів державної влади, щодо розгляду заяв чи скарг до яких відноситься вжиття заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів.
Також вказує, що суд першої інстанції зазначаючи в рішенні про те, що розгляд скарги здійснено відповідачем з урахуванням положень Закону України «Про звернення громадян», не вказує при цьому на підставі яких положень цього закону відповідач виніс відповідне рішення про відмову у виплаті допомоги позивачу.
Вважає, що висновок суду першої інстанції про те, що відмова відповідача у задоволенні скарги ОСОБА_1 , оформлена листом від 25.07.2024, є актом вирішення спору в досудовому порядку, не створює юридичного наслідку для позивача, а відтак визнання її протиправною не призведе до відновлення порушеного права, таким, що доводить вплив на суд з боку відповідача.
Також апелянт звернув увагу суду апеляційної інстанції на недотримання відповідачем вимог КАС України при поданні відзиву на позов, а саме не зазначення у відзиві переліку документів, що додаються, подання двох різних відзивів, які відрізняються кількістю аркушів, не надання доказі надсилання відзиву і доданих до нього доказів позивачу.
Вказує, що суд першої інстанції не зазначив коли відповідач надав накази від 06.09.2024 №602-в та від 02.09.2024 №585-в та чи містяться ці документи в матеріалах справи.
Зауважує, що відповідач не надав пояснень про те, що чому він не використовував свій кабінет в підсистемі Електронний суд при поданні відзиву.
Наполягає, що суд першої інстанції так і не захистив право позивача на отримання призначеної допомоги у повному обсязі, шляхом визнання відмови Полтавського обласного центру зайнятості в задоволенні скарги від 26.06.2024 протиправною, хоча лист відповідача №16/09/1619-24 від 25.07.2024, яким було відмовлено у відновленні порушеного права, гарантованого Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» не відповідає вимогам ст. 19 Закону України «Про звернення громадян».
Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, як законне та обґрунтоване.
Зауважує, що рішення про відмову у призначенні допомоги по безробіттю або її перерахунку відповідачем не приймалося, а розгляд звернення ОСОБА_1 було здійснено відповідно до Закону України «Про звернення громадян», тому, як вірно визначив суд першої інстанції, дії, рішення чи бездіяльність цього суб'єкта владних повноважень щодо припинення виплати допомоги по безробіттю у цій справі не оскаржуються, відтак суд позбавлений можливості надати їм оцінку. У зв'язку з чим, необґрунтованим також, на переконання відповідача, є твердження ОСОБА_1 про не відновлення судом його порушеного права на отримання допомоги в повному обсязі.
Відповідно до положень ч.1 ст. 308 , п.3 ч.1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України ( далі - КАС України) розгляд справи проведено в порядку письмового провадження за наявними у ній доказами та в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів вислухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які відповідач посилається в апеляційній скарзі, прийшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлені наступні обставини, які не оспорені сторонами.
21.03.2022 ОСОБА_1 подав до Полтавської міськрайонної філії Полтавського обласного центру зайнятості через Єдиний державний вебпортал електронних послуг («Портал Дія») заяву про надання статусу безробітного № 20220321-1936717, в якій просив надати/поновити йому статус безробітного з урахуванням Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникнення і поширення коронавірусної хвороби (COVID-19)» та відповідно до Закону України «Про зайнятість населення» /а.с. 29 - 31/
Одночасно позивач подав через портал «Дія» заяву про призначення виплати допомоги по безробіттю № 20220321-1936717/2, в якій просив призначити йому виплату допомоги по безробіттю в розмірі, передбаченому Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» з дня реєстрації його як безробітного, у разі призначення допомоги по безробіттю, виплату здійснювати раз на місяць /а.с. 27 - 28/.
Із додатку № 2 до персональної картки позивача /а.с. 32/ слідує, що з 22.03.2022 ОСОБА_1 надано статус безробітного, призначено допомогу по безробіттю та вирішено розпочати виплату допомоги по безробіттю, а з 01.08.2022 вирішено припинити допомогу по безробіттю та реєстрацію як безробітного.
Припинення допомоги по безробіттю ОСОБА_1 було зумовлено отриманням Полтавською міськрайонною філією Полтавського обласного центру зайнятості 14.07.2022 відомостей про те, що ОСОБА_1 був зареєстрований як фізична особа-підприємець з 28.03.2022 по 04.07.2022 /а.с. 33/.
За наслідками проведення розслідування та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення ОСОБА_1 посадовою особою Полтавської міськрайонної філії Полтавського обласного центру зайнятості складено Акт № 218 від 01.08.2022 /а.с. 35 - 36/, в якому встановлено, що до сектору розслідування страхових випадків надійшла доповідна записка провідного фахівця відділу організації працевлаштування населення ОСОБА_2 стосовно виявленої інформації з довідника ПОУ (ЄДРС), що гр. ОСОБА_1 був зареєстрований як приватний підприємець з 28.03.2022 по 04.07.2022, що призвело до незаконного отримання ним допомоги по безробіттю, на обліку в Полтавській міськрайонній філії Полтавського обласного центру зайнятості як безробітний гр. ОСОБА_1 перебуває з 22.03.2022. За висновками Акту вирішено, керуючись п. 3 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», стягнути з гр. ОСОБА_1 кошти, виплачені йому як допомога по безробіттю за період з 28.03.2022 по 31.07.2022.
Наказом Полтавської міськрайонної філії Полтавського обласного центру зайнятості від 02.08.2022 № 44 «Про повернення допомоги по безробіттю ОСОБА_1 » визначено, зокрема, забезпечити контроль щодо добровільного повернення коштів в сумі 7432 грн 26 коп., виплачених гр. ОСОБА_1 , за період з 28.03.2022 по 31.07.2022 як допомога по безробіттю, протягом 15 календарних днів з дня отримання безробітним повідомлення про необхідність повернення незаконно отриманих коштів (або з дня ознайомлення безробітного з цим наказом під особистий підпис); у разі відмови гр. ОСОБА_1 повернути кошти добровільно або у разі неповернення їх у встановлений строк, юрисконсульту І категорії ОСОБА_3 звернутися о суду із позовною заявою про стягнення заборгованості /а.с. 37-38/.
Позивачем подано на наказ № 44 від 02.08.2022 скаргу від 12.08.2022 /а.с. 42/ до Полтавської міськрайонної філії Полтавського обласного центру зайнятості, за наслідками розгляду якої листом від 23.08.2022 № 16/46/1278-22 позивача повідомлено, що посадові особи Полтавської міськрайонної філії Полтавського обласного центру зайнятості діяли в межах норм чинного законодавства /а.с. 43 - 44/.
На інформаційний запит позивача від 18.06.2024 щодо виплати допомоги по безробіттю /а.с. 49/ Полтавським обласним центром зайнятості листом від 26.06.2024 № 16-05.01/1399-22 надано відомості про те, що за період з 22.03.2022 по 31.07.2022 ОСОБА_1 проведено наступні виплати допомоги по безробіттю:
- за період 22.03.2022 - 27.03.2022 - 348,39 грн - 28.04.2022;
- за період 28.03.2022 - 19.04.2022 - 1372,26 грн - 28.04.2022;
- за період 20.04.2022 - 17.05.2022 - 1647,10 грн - 26.05.2022;
- за період 18.05.2022 - 13.06.2022 - 1592,90 грн - 27.06.2022;
- за період 14.06.2022 - 31.07.2022 - 2820 грн - 15.08.2022, разом 7780,65 грн /а.с. 51 - 52/.
26.06.2024 ОСОБА_1 подано до Полтавського обласного центру зайнятості скаргу в порядку досудового врегулювання спору, в якій вказано, що 26.06.2024 ним було отримано лист № 16/05.01/1399-24, в якому було визнано факт протиправного зупинення виплати допомоги, передбаченої чинним законодавством внаслідок незнання працівниками Полтавського обласного центру зайнятості норм чинного законодавства та судової практики, а саме, постанови Верховного Суду від 24.04.2019 по справі № 757/17820/17-ц, яка доступна для перегляду за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/81425639. Зазначені факти свідчать про наявність підстав, які підкріплені наміром подати відповідний позов до суду. Зауважено, що згідно довідки про доходи позивач з березня 2022 року по червень 2024 року не отримав жодної копійки від діяльності ФОП. Відтак позивач просив керівництво Полтавського обласного центру зайнятості виплатити допомогу, передбачену Законом України «Про зайнятість населення» у повному обсязі /а.с. 58/.
Листом від 25.07.2024 № 16/09/1619-24 Полтавський обласний центр зайнятості за наслідками розгляду скарги від 26.06.2024 повідомив позивача про те, що згідно з даними Довідника ПОУ (ЄДРС) було встановлено, що ОСОБА_1 під час перебування на обліку в центрі зайнятості зареєструвався як фізична особа-підприємець та не повідомив про даний факт працівників центру зайнятості, у зв'язку з чим було нараховано та виплачено допомогу по безробіттю в сумі 7432,26 грн. На підставі проведеного розслідування даного страхового випадку Полтавською міськрайонною філією Полтавського обласного центру зайнятості прийнято наказ № 44 від 02.08.2022 «Про повернення допомоги по безробіттю ОСОБА_1 ». 02.08.2022 за № 16/46/1141-22 вищезазначений наказ, разом з вимогою про відшкодування коштів було направлено рекомендованим листом № 3602202522751. Стосовно посилання у скарзі від 26.06.2022 на постанову Верховного Суду від 24.04.2019 по справі № 757/17820/17-ц, звернуто увагу заявника, що по вказаній справі обставини не є тотожними обставинам справи, що є предметом скарги, ні Полтавський обласний центр зайнятості, ні гр. ОСОБА_1 не є сторонами по справі, отже зазначене рішення не може бути застосовано для вирішення спірних правовідносин. Зважаючи на викладене та враховуючи відсутність підстав, скарга не підлягає задоволенню /а.с. 59 - 60/.
Вважаючи протиправною відмову Полтавського обласного центру зайнятості в задоволенні скарги від 26.06.2024 щодо виплати призначеної допомоги у повному обсязі, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Завданням адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Відповідно у випадку звернення зацікавленої особи з позовом до суду, адміністративний суд повинен надати правову оцінку діям суб'єкта владних повноважень при прийнятті того чи іншого рішення та перевірити його відповідність критеріям правомірності, які пред'являються до рішень суб'єктів владних повноважень та які закріплені у статті 2 статті 5 КАС України.
Колегія суддів зазначає, що вирішуючи кожний конкретний спір на підставі всіх установлених обставин, суд повинен установити, на захист якого права подано відповідний позов, чи порушене, не визнане або оспорюване таке право відповідачем (відповідачами), а також з'ясувати, чи призведе задоволення заявлених вимог до реального та ефективного поновлення порушеного права, та залежно від з'ясованого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Під ефективним поновленням слід розуміти реальний позитивний вплив судового рішення про задоволення позову на виявлену під час судового розгляду обставину порушення/невизнання/оспорення або запобігання виникненню спору щодо права, на захист якого був поданий позов.
Водночас відмова в позові з підстав обрання неефективного способу захисту може мати місце тоді, коли в судовому процесі відсутній будь-який сенс у розрізі питання щодо реальної можливості захисту прав позивача в обраний ним спосіб.
В контексті завдань адміністративного судочинства звернення до суду є способом захисту порушених прав, свобод або законних інтересів позивача. Тому, особа повинна довести, а суд, своєю чергою встановити, що їй належать права, свободи або законні інтереси, за захистом яких вона звернулася до суду. Права, свободи та законні інтереси, які належать конкретній особі (особам) є предметом судового захисту.
Аналогічний висновок Верховний Суд виклав у постанові від 27 липня 2022 року (справа №826/6664/17).
Відповідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Згідно з частиною 1 статті 1 Закону України "Про звернення громадян" №393/96-ВР від 02.10.1996 (далі Закон №393/96-ВР) громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
За приписами статті 3 Закону №393/96-ВР заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності.
Відповідно до статті 7 Закону №393/96-ВР звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду.
Статтею 15 Закону №393/96-ВР передбачено, що органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
Скарга на дії чи рішення органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, об'єднання громадян, медіа, посадової особи, відповідно вимог ст. 16 Закону №393/96-ВР, подається у порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі, що не позбавляє громадянина права звернутися до суду відповідно до чинного законодавства, а в разі відсутності такого органу або незгоди громадянина з прийнятим за скаргою рішенням - безпосередньо до суду.
Частиною першою статті 18 Закону №393/96-ВР регламентовано, що громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право, зокрема одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги.
Згідно з частиною 1 статті 20 Закону №393/96-ВР, звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.
Згідно з частиною першою статті 19 Закону №393/96-ВР органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані: об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову; на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу; скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв'язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об'єднання громадян за місцем проживання громадянина; у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз'яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення; не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам; особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.
Так, обґрунтовуючи свої позовні вимоги, ОСОБА_1 в позові зазначає, що 01.08.2022 року відповідачем було припинено виплату йому допомоги по безробіттю, за відсутності підстав, передбачених частиною 1 статті 31 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття». У зв'язку з чим, ним 26.06.2024 було подано до Полтавського обласного центру зайнятості в порядку Закону України «Про звернення громадян» скаргу, розглянувши яку, відповідач листом №16/09/1619-24 від 25.07.2024 відмовив у її задоволенні, що позивач розцінює як порушення його права, гарантованого Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».
Зважаючи на викладене, ОСОБА_1 просить суд визнати протиправною відмову Полтавського обласного центру зайнятості в задоволенні скарги від 26.06.2024 щодо виплати призначеної допомоги у повному обсязі та зобов'язати Полтавський обласний центр зайнятості виплатити призначену позивачу 22.03.2022 допомогу по безробіттю у повному обсязі.
Отже, з наведеного слідує, що предметом спору у цій справі є відмова Полтавського обласного центру зайнятості, оформлена листом від 25.07.2024 № 16/09/1619-24, у задоволенні скарги ОСОБА_1 від 26.06.2024, поданої в порядку Закону України «Про звернення громадян» (про що безпосередньо вказує сам позивач у позові (абзац 7 аркушу 3 позовної заяви) з метою досудового врегулювання спору (а.с. 6).
Колегією суддів з матеріалів справи встановлено, що отримавши таку скаргу, відповідач, розглядаючи її вимоги, керувався положеннями Закону України «Про звернення громадян», та, як вищий орган (відносно Полтавської міськрайонної філії Полтавського обласного центру зайнятості), згідно положень ст. 15 вказаного Закону, надав заявнику відповідь у формі листа від 25.07.2024 № 16/09/1619-24, в якій роз'яснив підстави припинення виплати допомоги по безробіттю, обставини направлення позивачу відповідних документів та мотиви відхилення посилання заявника на практику Верховного Суду.
Тобто, лист Полтавського обласного центру зайнятості від 25.07.2024 № 16/09/1619-24 є лише рішенням, прийнятим у відповідності до Закону України «Про звернення громадян» за результатами розгляду поданої позивачем, в порядку, передбаченому вказаним Законом, скарги.
Відповідно, такий лист не створює для ОСОБА_1 жодних правових наслідків та не порушує його право на отримання допомоги по безробіттю, питання припинення виплати якої не вирішувалось відповідачем у згаданому листі.
Натомість, як зазначалось вище, рішення про припинення позивачу виплати допомоги по безробіттю з 01.08.2022 було прийнято Полтавською міськрайонною філією Полтавського обласного центру зайнятості, і саме цим органом винесено наказ від 02.08.2022 № 44 «Про повернення допомоги по безробіттю ОСОБА_1 » (а.с. 37-38).
Відтак, саме дії Полтавської міськрайонної філії Полтавського обласного центру зайнятості призвели до правових наслідків (припинення виплати допомоги по безробіттю), які ОСОБА_1 кваліфікує як порушення його права, гарантованого Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», тому, відповідно, лише оскарження таких дій і такого органу державної влади буде ефективним способом захисту порушеного права позивача в даному випадку.
Обравши ж в якості способу захисту звернення до суду з вимогами визнати протиправною відмову Полтавського обласного центру зайнятості в задоволенні скарги від 26.06.2024 щодо виплати призначеної допомоги у повному обсязі, позивач не довів, що безпосередньо діями відповідача (вираженими в листі від 25.07.2024) були порушені його права. Тому і визнання такої відмови протиправною не призведе до відновлення порушеного права позивача.
Колегією суддів враховано, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 4 червня 2019 року у справі № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18).
Неправильно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин (постанови ВП ВС від 29.09.2020 у справі № 378/596/16-ц, від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20).
З огляду на викладене, враховуючи, що відмова відповідача у задоволенні скарги позивача, оформлена листом від 25.07.2024 № 16/09/1619-24, не створює правових наслідків для ОСОБА_1 у правовідносинах щодо виплати допомоги по безробіттю, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту своїх прав, шляхом визнання протиправною вказаної відмови, що є самостійною підставою для відмови в позові з огляду на те, що в судовому процесі відсутній будь-який сенс у розрізі питання щодо реальної можливості захисту прав позивача в обраний ним спосіб.
У зв'язку з чим, також не підлягає задоволенню і похідна позовна вимога щодо зобов'язання Полтавського обласного центру зайнятості виплатити призначену позивачу 22.03.2022 допомогу по безробіттю у повному обсязі.
Посилання позивача в апеляційній скарзі на порушення відповідачем вимог щодо оформлення відзиву на позов та порядку його направлення іншим учасникам справи, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки, як встановлено судом першої інстанції та підтверджено в суді апеляційної інстанції, відзив на позовну заяву підписано заступником директора Полтавського обласного центру зайнятості Тетяною Разумовою, яка у зв'язку з перебуванням у відпустці директора Клавдієвої Катерини та заступника директора Кривої Алли Олексанрівни, що підтверджено наказами від 06.09.2024 № 602-в та від 02.09.2024 № 585-в, відповідно до наказу Полтавського обласного центру зайнятості від 22.05.2024 № 362 «Про розподіл службових обов'язків» виконувала обов'язки директора центру. Доводи позивача про направлення йому відзиву іншого змісту не підтверджені належними доказами.
Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.
Як зазначено в п.58 рішення Європейського суду з прав людини по справі Серявін та інші проти України, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи апелянта, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.
Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. 139, 242, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 8 квітня 2025 року по справі № 440/10131/24 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя Л.В. Любчич
Судді О.В. Присяжнюк О.А. Спаскін