22 вересня 2025 р. Справа № 440/747/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Макаренко Я.М.,
Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Військової частини НОМЕР_1 та Військової частини НОМЕР_2 (правонаступником якої є Військова частина НОМЕР_3 ) на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09.01.2025, головуючий суддя І інстанції: Л.М. Петрова, Полтава, по справі № 440/747/24
за позовом ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_3 , Військової частини НОМЕР_2 (правонаступником якої є Військова частина НОМЕР_3 ) , Військової частини НОМЕР_1
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
У січні 2024 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_3 (далі - відповідач-1), Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач-2) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, в якій просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка виразилась у не нарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 за період з 27.02.2016 по 28.04.2016 індексації грошового забезпечення в повному розмірі, відповідно до вимог Закону України “Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078, з визначенням місяця, в якому відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців - січень 2008 року,
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 27 лютого 2016 року по 28 квітня 2016 року, з урахуванням нарахованої та виплаченої індексації грошового забезпечення, із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року, відповідно до вимог Закону України “Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078,
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 27 лютого 2016 року по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати,
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_3 , яка виразилась у не нарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 за період з 29 квітня 2016 року по 28 лютого 2018 року індексації грошового забезпечення в повному розмірі, відповідно до вимог Закону України “Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078, з визначенням місяця, в якому відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців - січень 2008 року,
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_3 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 29 квітня 2016 року по 28 лютого 2018 року, з урахуванням нарахованої та виплаченої індексації грошового забезпечення, із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року, відповідно до вимог Закону України “Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078,
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_3 , яка виразилась у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 за період з 01 березня 2018 року по 23 липня 2018 року індексації грошового забезпечення в повному розмірі, відповідно до приписів абзаців 3, 4, 6 пункту 5 “Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 у фіксованій величині 4 426,48 грн в місяць,
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_3 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 23 липня 2018 року індексації грошового забезпечення в повному розмірі, з урахуванням нарахованої та виплаченої індексації грошового забезпечення , відповідно до приписів абзаців 3, 4, 6 пункту 5 “Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 у фіксованій величині 4 426,48 грн в місяць,
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_3 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 29 квітня 2016 року по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 23.01.2024 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків поданої позовної заяви - протягом десяти днів з моменту отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху шляхом подання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду із зазначенням інших підстав для поновлення строку з доказами поважності причин пропуску такого строку.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2024 року визнано неповажними підстави пропуску звернення до суд та позовну заяву повернуто заявнику.
Позивач, не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 29 квітня 2024 року у справі № 440/747/24 задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_1 .
Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2024 року по справі № 440/747/24 - скасовано.
Справу № 440/747/24 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_3 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, направити до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.
Військові частини НОМЕР_3 та НОМЕР_1 не погодившись із приведеною постановою апеляційного суду звернулись до Верховного Суду із касаційними скаргами.
Ухвалами Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 09 травня 2024 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Військових частин НОМЕР_3 та НОМЕР_1 на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 29 квітня 2024 року у справі №440/747/24.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 15 липня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі 440/747/24 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_3 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, а також вирішено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2024 року залучено до участі у справі №440/747/24 в якості співвідповідача Військову частину НОМЕР_2 (далі - відповідач-3).
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 09 січня 2025 року у справі № 440/747/24 позовні вимоги ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_3 , Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 27.02.2016 по 28.04.2016,
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 27.02.2016 по 28.04.2016 з урахуванням базового місяця - січень 2008 року, з урахуванням раніше виплачених сум.
Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 29.04.2016 по 28.02.2018
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 29.04.2016 по 28.02.2018 з урахуванням базового місяця - січень 2008 року, з урахуванням раніше виплачених сум.
Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування і невиплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_2 за період з 01.03.2018 по 23.07.2018 із застосуванням щомісячної індексації різниці відповідно до абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078.
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення ОСОБА_2 за період з 01 березня 2018 року по 01 липня 2019 року відповідно до абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, з урахуванням виплачених сум та висновків суду, наведених в цьому судовому рішенні.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Військова частина НОМЕР_1 (відповідач-2), не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , подала апеляційну скаргу, в якій, з посиланням на неповне з'ясування всіх фактичні обставини, просить суд апеляційної інстанції рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09 січня 2025 року у справі № 440/747/24 скасувати та прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач-2 зазначає, що з прийняттям Кабінетом Міністрів України постанови № 1013 від 09.12.2015, яка набрала чинності з 15.12.2015, початок обчислення зростання індексу споживчих цін пов'язується з місяцем, у якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів) за посадою. Відтак, у період, за який Позивачу було нараховано індексацію грошового забезпечення, Порядок діяв у різних редакціях та встановлював відмінні підстави для нарахування індексації та встановлення базового місяця. З 01.12.2015 для проведення індексації необхідно встановити місяць, у якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів) за посадою, а не складових заробітної плати, в даному випадку грошового забезпечення. Підвищення грошового забезпечення Позивача проводилось випереджаючим шляхом, з січня 2016 р., за рахунок збільшення розміру щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та щомісячної додаткової винагороди, яка перевищила суму прогнозної індексації у період з 29.04.2016 по 23.07.2018.
Відповідно до рішення Міністра оборони України, доведеного телеграмою від 31.12.2015 №248/3/1/1150 в грудні 2015 року військовослужбовцям Збройних Сил України здійснено підвищення рівня доходів військовослужбовців за рахунок збільшення розміру щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, зокрема премії (у відсотковому та абсолютному значенні) та щомісячної додаткової винагороди (в абсолютному значенні, тому числі і з врахуванням премії) для виплати грошового забезпечення військовослужбовцям в січні 2016 року за грудень 2015 року (до цього, протягом 2015 року військовослужбовці військової служби за контрактом, отримували премію в розмірі 90%). В подальшому, наказом Міністерства оборони України №44 від 27.01.2016 «Про особливості виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України в 2016 році» зі змінами, внесеними наказом Міністерства оборони України №60 від 08.02.2016 «Про внесення змін до наказу Міністерства оборони України від 27.01.2016 №44» врегульовано розмір грошового забезпечення військовослужбовців на 2016 рік. Згідно з рішенням Міністра оборони України від 15.02.2017 №1223/з/12 виплата грошового забезпечення військовослужбовцям у 2017 році здійснювалась на рівні 2016 року. Відповідно до рішення Міністра оборони України, доведеного телеграмою від 29.01.2018 №248/3/9/172, розмір місячного грошового забезпечення у 2018 році залишився на тому ж рівні (до 01 березня 2018 року - набрання чинності постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» - чергового підвищення грошового забезпечення). Таким чином, відповідач-2 наполягає на тому, що підставою для встановлення базового місяця індексації є підвищення, зокрема, посадових окладів особи.
Відповідач-2 апеляційній скарзі зверну увагу на те, що відповідно до ст.ст. 5, 6 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», повноваження військової частини НОМЕР_1 відносно здійснення індексації грошового забезпечення, є дискреційними, тому, у разі здійснення розрахунку індексації грошового забезпечення позивача за період з 27.02.2016 по 28.04.2016 із застосуванням певних методик та показників для такої індексації судом, розрахунків, суд фактично перебирає на себе невластиві суду функції, що не узгоджується з вимогами закону.
Окрім того, визначення базового місяця для обчислення індексу споживчих цін - січень 2008 року, є передчасними, оскільки питання визначення базового місяця індексації залежить від зміни розміру грошового забезпечення позивача в частині окладу, відомості про які наявні у відповідача, а фіксована сума індексації може бути встановлена лише з урахуванням сум нарахованої та виплаченої індексації грошового забезпечення відносно до грошового забезпечення. З огляду на викладене, на думку відповідача-2 повноваження щодо обрахунку індексації, в тому числі, щодо визначення базового місяця для такого нарахування, відповідно до Порядку №1078 та Закону №1282-XII, покладається на відповідача, а тому, підстави для зобов'язання останнього здійснити розрахунок індексації позивача з урахуванням базового місяця січень 2008 року відсутні.
Також за доводами відповідача-2, позивач пропустив строки звернення до суду з відповідними вимогами, адже був звільнений з військової частини НОМЕР_1 28.04.2016, а із позовом звернувся до суду лише у січня 2024 року.
Військова частина НОМЕР_2 (відповідач-3), не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , подала апеляційну скаргу, в якій, з посиланням на неповне з'ясування всіх фактичні обставини, просить суд апеляційної інстанції рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09 січня 2025 року у справі № 440/747/24 скасувати та прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач-3 зазначає, що підвищення грошового забезпечення позивача відбувалось випереджаючим шляхом, з січня 2016 р., за рахунок збільшення розміру щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та щомісячної додаткової винагороди, яка перевищила суму прогнозної індексації у період з 01.04.2017 по 28.02.2018.
Окрім того, Постановою № 1013 фактично визначено з грудня 2015 року підвищити грошові доходи, які не мають разового характеру, населення задіяного в бюджетній сфері з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом (сума підвищення доходу повинна перевищити суму індексації за грудень 2015 року), з тією метою, щоб з січня 2016 року розпочати заново обчислювати індекс споживчих цін для проведення індексації.
При цьому, відповідач посилається на те, що позивач проходив службу Військовій частині НОМЕР_2 , яка перебуває на фінансовому забезпеченні у Військовій частині НОМЕР_3 , у зв'язку з чим визнання бездіяльності військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення Позивачу за період з 27.02.2016 по 28.04.2016 з застосуванням січня 2008 року, як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін, для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) є незаконними та необґрунтованими.
Також на думку відповідача-3 застосування у розрахунках індексації грошового забезпечення базового місяця січень 2008 р. є неправомірним в зв'язку з втручанням у дискретні повноваження Відповідача, адже на момент звернення Позивача до суду його право в частині застосування якого базового місяця під час нарахування індексації Відповідачем не було порушено (індексація взагалі не виплачувалась), а тому позовні вимоги у цій частині є передчасними.
Позивач своїм правом на подання письмового відзиву на апеляційні скарги відповідачів, не скористався.
Ухвалами Другого апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2025 року та від 13 лютого 2025 року відкрито апеляційні провадження за апеляційними скаргами Військової частини НОМЕР_1 та на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09.01.2025 по справі № 440/747/24 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_3 , Військової частини НОМЕР_2 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
При цьому, 29.08.2025 до суду апеляційної інстанції від Військової частини НОМЕР_3 надійшла заява про заміну відповідача - Військової частини НОМЕР_2 на правонаступника - Військову частину НОМЕР_3 .
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 22.09.2025 задоволено вказану заяву Військової частини НОМЕР_3 та змінено відповідача - Військову частину НОМЕР_2 на її правонаступника Військову частину НОМЕР_3 .
У відповідності до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Враховуючи, що справа судом розглянута за правилами спрощеного провадження, характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі, який відноситься до незначної складності, не вимагають витребування нових доказів та проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, то за таких обставин колегія суддів вважає за необхідне розглянути справу в порядку письмового провадження.
Згідно з частиною четвертою статті 229 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що вимоги апеляційних скарг відповідачів не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу у період з 27.02.2016 по 28.04.2016 у Військовій частині НОМЕР_1 , з 29.04.2016 по 23.07.2018 - у Військовій частині НОМЕР_2 .
Відповідно до довідки Військової частини НОМЕР_1 №12506фс (а.с. 107 том 1) солдат ОСОБА_1 проходив військову службу (навчання) при Військовій частині НОМЕР_1 з 27.02.2016 по 28.04.2016 на посаді "курсант", яка у відповідності штатної дисципліни прирівнюється до військовослужбовців перемінного складу; базовий місяць для врахування індексації - лютий 2016 року.
Листом Військової частини НОМЕР_3 від 15.11.2023 (а.с. 104-105 том 1) на звернення щодо виплати індексації позивачу повідомлено, що за період з квітня 2016 року по лютий 2018 року нарахована індексація становить 0,00 грн щомісячно. Також зазначено, що з 01.03.2018 збільшилося грошове забезпечення військовослужбовців згідно з Постановою КМУ від 30.08.2017 №704, а право на виплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 відбулося у грудні 2018 року, оскільки індекс споживчих цін за квітень - жовтень 2018 року не перевищував встановлений поріг індексації (103%).
Вважаючи, що відповідачами допущено протиправну бездіяльність щодо ненарахування та невиплати за період з 27.02.2016 по 28.02.2018 індексації грошового забезпечення в повному розмірі з визначенням місяця, в якому відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців - січень 2008 року, та за період з 01.03.2018 по 23.07.2018 індексації грошового забезпечення в повному розмірі відповідно до приписів абзаців 3, 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, у фіксованій величині 4426,48 грн в місяць, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з того, що січень 2008 року є базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення позивача за період з 27.02.2016 по 28.02.2018 включно, у зв'язку з чим суд прийшов до висновку, що необхідно визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 27.02.2016 по 28.04.2016, зобов'язавши Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 27.02.2016 по 28.04.2016 з урахуванням базового місяця - січень 2008 року, з урахуванням раніше виплачених сум, а також визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 29.04.2016 по 28.02.2018, зобов'язавши Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 29.04.2016 по 28.02.2018 з урахуванням базового місяця - січень 2008 року, з урахуванням раніше виплачених сум.
При цьому, оскільки апеляційні скарги відповідачів не містять доводів в частині, яка стосується задоволення вимог щодо індексація грошового забезпечення позивачу в період з 01.03.2018 по 23.07.2018 та відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , у зв'язку з чим в даній частині суд апеляційної інстанції не надає оцінку відповідним висновкам суду першої інстанції.
Колегія суддів погоджується з приведеними висновками суду першої інстанції, в частині, яка охоплена доводами апеляційних скарг відповідачів, з огляду на наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлення єдиної системи їх соціального та правового захисту, гарантування військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливих умов для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулювання відносин у цій галузі визначено Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (далі по тексту - Закон України №2011-XII).
Відповідно до частини другої статті 9 Закону України №2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Положеннями частини третьої статті 9 Закону України №2011-XII передбачено, що грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 №1282-ХІІ (далі по тексту - Закон України №1282-ХІІ).
У статті 1 Закону №1282-ХІІ законодавець навів визначення таких понять: індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг; індекс споживчих цін - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання; поріг індексації - величина індексу споживчих цін, яка надає підстави для проведення індексації грошових доходів населення.
Перелік об'єктів індексації установлений частиною першою статті 2 Закону №1282-ХІІ, згідно з якою індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру.
До таких об'єктів індексації в силу абзацу 4 частини першої статті 2 Закону №1282-ХІІ належить оплата праці (грошове забезпечення).
Межі індексації визначені частиною шостою статті 2 Закону №1282-ХІІ, згідно з якою індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Статтею 3 Закону №1282-ХІІ передбачено, що індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Підстави для проведення індексації визначені статтею 4 Закону №1282-ХІІ.
У первинній редакції частина перша статті 4 цього Закону передбачала, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка.
Надалі до цієї норми були внесені зміни Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24 грудня 2015 року №911-VIII, який набрав законну силу 1 січня 2016 року.
Тож з 1 січня 2016 року за правилами частини першої статті 4 Закону №1282-ХІІ індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Інші положення статті 4 цього Закону з 2005 року й дотепер залишилися незмінними.
Зокрема, частина друга статті 4 Закону №1282-ХІІ передбачає, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.
Згідно з частиною третьою статті 4 Закону №1282-ХІІ для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.
Відповідно до частини четвертої статті 4 Закону №1282-ХІІ підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
Відповідно до статті 5 Закону №1282-XII підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України. Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік.
Згідно статті 6 Закону №1282-XII у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.
Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення, яким визначені правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення (надалі - Порядок № 1078).
Даний Порядок визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання державних та приватних виконавців, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.
Відповідно до пункту 1-1 Порядку №1078 підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.
Приписами пункту 2 Порядку №1078 визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема грошове забезпечення військовослужбовців.
Відповідно до пункту 5 Порядку №1078 (в редакції від 15.12.2015 у відповідності до змін внесених постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 №1013) у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення заробітної плати перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення заробітної плати.
Якщо розмір підвищення заробітної плати не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення заробітної плати, сума індексації у цьому місяці розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення заробітної плати.
У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.
Із системного тлумачення пункту 5 Порядку №1078 у редакції, яка була запроваджена з 1 грудня 2015 року, приведеного Верховним Судом у постанові від 23 березня 2023 року у справі № 400/3826/21, висловлено визначення поняття «місяць підвищення доходу», зокрема, місяць підвищення доходу - це місяць, у якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Отже, з урахуванням наведених нормативних положень, з 1 грудня 2015 року розрахунок індексації грошового забезпечення позивача як військовослужбовця не прив'язаний до місяця прийняття (виходу) на військову службу.
Відправною точкою для визначення місяця підвищення доходу позивача та початку обчислення індексу споживчих цін наростаючим підсумком є місяць останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку він займав.
У цьому контексті колегія суддів звертає увагу на те, що постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» затверджено схеми посадових окладів військовослужбовців.
Відповідно до пункту 13 Постанови № 1294 вона набрала чинності з 01.01.2008.
Затверджені указаною постановою посадові оклади з 01.01.2008 не змінювались.
Вони змінилися лише у березні 2018 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова № 704), яка набрала чинності 01.03.2018 та, якою установлені нові розміри посадових окладів військовослужбовців.
Відтак, від січня 2008 року посадовий оклад для посад, які в період з 27.02.2016 по 28.04.2016 обіймав позивач у Військовій частині НОМЕР_1 (а.с.71 том 1) та в період з 29.04.2016 по 28.02.2018 - у Військовій частині НОМЕР_3 , не змінювався.
Між тим, суд апеляційної інстанції зауважує, що у апеляційні скарги відповідачів не заперечувався факт того, що в період проходження військової служби у Військових частинах НОМЕР_1 та НОМЕР_3 позивач отримував оклад в розмірі, визначеному в січні 2008 року постановою Кабінету Міністрів України №1294.
Відтак, колегія суддів прийшла до висновку, що відповідно до положень Порядку № 1078, січень місяць 2008 року є місяцем підвищення доходу для нарахування індексації грошового забезпечення позивачу за період служби з 27.02.2016 по 28.04.2016 та з 29.04.2016 по 28.02.2018.
Таким чином колегія суддів зазначає, що в даному випадку для обчислення індексації грошового забезпечення позивача за період з 27.02.2016 по 28.04.2016 та з 29.04.2016 по 28.02.2018 повинен застосовуватися січень 2008 року, як місяць підвищення доходу для нарахування індексації грошового забезпечення військовослужбовця.
Окрім того, за даними листа Військової частини НОМЕР_3 від 15.11.2023 (а.с. 104-106 том 1) позивачу в період з квітня 2016 по лютий 2018 року індексація грошового забезпечення не виплачувалась, що також не заперечується у апеляційний скаргах відповідачами.
Враховуючи, що індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру, механізм індексації має універсальний характер. У свою чергу, правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють наступне виникнення права на отримання індексації (пункти 43-44 постанови Верховного Суду від 27.04.2021 у справі № 380/1513/20).
Виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні, тобто військовими частинами.
Саме із виплатою індексації заробітної плати (грошового забезпечення) законодавцем пов'язано реалізацію роботодавцем гарантій щодо оплати праці. Саме по собі здійснення розрахунку індексації заробітної плати (грошового забезпечення), без факту виплати відповідної суми індексації, жодним чином не свідчить про виконання роботодавцем його безумовного обов'язку щодо проведення індексації заробітної плати (грошового забезпечення).
Такий висновок узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 19.07.2019 у справі № 240/4911/18, від 07.08.2019 у справі № 825/694/17, від 20.11.2019 у справі №620/1892/19, від 27.04.2021 у справі № 380/1513/20, в яких Верховний Суд указав, що виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення.
Аналізуючи приведені вище норми, колегія суддів прийшла до висновку, що позивач, перебуваючи на військовій службі, мав право на отримання індексації грошового забезпечення у період з 27.02.2016 по 28.04.2016 та з 29.04.2016 по 28.02.2018 із застосуванням місяця за яким починається обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року, навіть незалежно від місяця прийняття на військову службу.
Виходячи з приведеного вище, колегія суддів вважає вірними висновки суду першої інстанції про:
- визнання протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 27.02.2016 по 28.04.2016;
- зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 27.02.2016 по 28.04.2016 з урахуванням базового місяця - січень 2008 року, з урахуванням раніше виплачених сум;
- визнання протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 29.04.2016 по 28.02.2018;
- зобов'язання Військової частини НОМЕР_2 нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 29.04.2016 по 28.02.2018 з урахуванням базового місяця - січень 2008 року, з урахуванням раніше виплачених сум.
Посилання апеляційних скарг відповідачів на Постанову від 09.12.2015 № 1013, з огляду на те, що її положення не стосувалась військовослужбовців, оскільки підвищення грошового забезпечення останніх відбувалось шляхом підвищення премій, а не за рахунок збільшення посадових окладів, як це було визначено Постановою №1013, колегія суддів вважає безпідставними, з огляду на наступне.
Так, відповідно до п. 3 Постанови № 1013, установлено міністрам, керівникам інших центральних органів виконавчої влади, головам обласних, Київської міської державних адміністрацій та інших державних органів у межах передбачених коштів державного бюджету, місцевих бюджетів та власних коштів вжити заходів для підвищення з 1 грудня 2015 року розмірів посадових окладів (тарифних ставок, ставок заробітної плати), перегляду розмірів надбавок, доплат, премій, спрямувавши на зазначені цілі всі виплати, пов'язані з сумою індексації, яка склалась у грудні 2015 року, з тим, щоб розмір підвищення всіх складових заробітної плати у сумарному виразі для кожного працівника у грудні 2015 року перевищив суму індексації, яку йому повинні були виплатити у грудні 2015 року.
Для проведення подальшої індексації заробітної плати обчислення індексу споживчих цін починається з січня 2016 року відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.
Із врахуванням вищевикладеного, колегія суддів зазначає, що обчислення індексу споживчих цін починається з січня 2016 року лише за умов виконання абзацу 1 пункту 3 Постанови № 1013, тобто за умов вжиття заходів для підвищення з 1 грудня 2015 року розмірів посадових окладів (тарифних ставок, ставок заробітної плати).
Хоча абзацом 1 пункту 3 Постанови № 1013 і встановлено необхідність вжиття заходів для підвищення з 01.12.2015, зокрема, розмірів посадових окладів (тарифних ставок, ставок заробітної плати), проте, відповідного збільшення посадових окладів (тарифних ставок, ставок заробітної плати) для військовослужбовців з 01.12.2015 не відбулось.
Разом з тим, виходячи з приведених вище норм передбачена необхідність підвищення саме розмірів посадових окладів (тарифних ставок, ставок заробітної плати), але підвищення грошового забезпечення за рахунок премій.
Одночасно з цим, суд апеляційної інстанції зазначає, що положення постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (в редакції Постанови № 1013), якими визначено, що базовим місяцем при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення є місяць, в якому відбулось підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці є спеціальними по відношенню до положень Постанови № 1013.
При розбіжності між загальним і спеціальним нормативно-правовим актом перевага надається спеціальному, якщо він не скасований виданим пізніше загальним актом.
Оскільки спеціальним законом, який визначає базовий місяць для нарахування індексу споживчих цін є постанова Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, то саме вказана постанова і підлягає застосуванню.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що дії відповідачів щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення позивачу за період з 27.02.2016 по 28.04.2016 та з 29.04.2016 по 28.02.2018 з встановленням базового місяця іншого ніж січень 2008 року, порушують гарантії щодо грошового забезпечення військовослужбовця, відтак право позивача щодо отримання індексації грошового забезпечення у встановленому розмірі підлягає судовому захисту шляхом зобов'язання відповідачів нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 27.02.2016 по 28.04.2016 та з 29.04.2016 по 28.02.2018 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року.
Вказані висновки відповідають правовій позиції, викладеній Верховним Судом у постанові від 20.04.2022 у справі № 420/3593/20.
Між тим, у відповідності до сформованої судової практики Верховного Суду, приведеної, зокрема, в постановах від 28 лютого 2023 року у справі № 200/6705/21 та від 30 березня 2023 року у справі №380/11408/21, збільшення грошового забезпечення не за рахунок зростання тарифної ставки (окладу), а завдяки додатковим видам грошового забезпечення, не дає підстави вважати відповідний місяць базовим для подальшої індексації.
На час виникнення спірних правовідносин схеми посадових окладів військовослужбовців були затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2007 року №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».
Указана постанова була чинною з 1 січня 2008 року до 1 березня 2018 року.
Від січня 2008 року оклад за посадою позивача не змінювався. Такий змінився лише в березні 2018 року на підставі Постанови №704, якою встановлені нові розміри окладів військовослужбовців.
Отже, за умови останнього підвищення військовослужбовцям посадового окладу в січні 2008 року, місяцем для розрахунку індексації грошового забезпечення для цілей застосування Порядку №1078 (зі змінами, внесеними Постановою №1013) є січень 2008 року, який і має застосовуватися для розрахунку індексації грошового забезпечення позивача за спірний період.
Збільшення грошового забезпечення з грудня 2015 року за рахунок премії та щомісячної додаткової винагороди не впливає на початок обчислення індексації, якщо при цьому не підвищується посадовий оклад.
Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 29.11.2021 у справі №120/313/20-а.
З приводу доводів апеляційної скарги Військової частини НОМЕР_1 про пропуск позивачем визначеного законодавством строку звернення до суду, колегія суддів зазначає наступне.
Так, відповідно до вимог статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Аналіз зазначених норм дає підстави зробити висновок, що шестимісячний строк звернення до суду в адміністративному судочинстві є загальним і застосовується, якщо інше не встановлено цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другій статті 122 цього Кодексу.
Таким спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Водночас положення статті 122 КАС України не містять норми, які б врегульовували порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній (військовій) службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати (грошового забезпечення) у разі порушення законодавства про оплату праці.
За приписами частин першої та другої статті 233 КЗпП України, в редакції чинній на час виникнення указаного позивачем періоду нарахувань, працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення.
У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Надаючи оцінку поняттям грошова винагорода, одноразова грошова допомога при звільненні та оплата праці і заробітна плата, які використовується у законодавстві, що регулює трудові правовідносини, Верховний Суд неодноразово вказував, що вказані поняття є рівнозначними.
Під заробітною платою, яка належить працівникові, або, за визначенням, використаним у частині другій статті 233 КЗпП України, належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти всі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.
Індексація є складовою заробітної плати (додатковою заробітною платою) і у разі порушення законодавства про оплату праці в частині її виплати працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому індексації заробітної плати без обмеження будь-яким строком, як це передбачено частиною другою статті 233 КЗпП України. До того ж на військовослужбовців поширюється дія КЗпП України, у тому числі вказаної статті, у тих випадках, коли спеціальним законодавством не врегульовані особливості щодо строку звернення до суду з позовом про стягнення належного військовослужбовцю суми грошового забезпечення.
Така правова позиція була неодноразово висловлена Верховним Судом при вирішенні подібних правовідносин, зокрема, у постановах від 24 вересня 2020 року (справа №806/2883/17) та від 29 вересня 2021 року (справа №160/8332/20).
З прийняттям Закону України від 01 липня 2022 року за № 2352-ІХ, який набрав чинності 19 липня 2022 року, зокрема, змінено редакцію статті 233 КЗпП України та обмежено строк звернення до суду з позовом про стягнення належної заробітної плати трьома місяцями.
Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Конституційний Суд України неодноразово висловлював позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів.
Так, надаючи тлумачення статті 58 Конституції України у Рішенні від 09 лютого 1999 року №1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) Конституційний Суд України зазначив, що в регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма). За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце (абзаци перший і другий пункту 2 мотивувальної частини Рішення).
У Рішеннях Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1-зп і від 05 квітня 2001 року № 3-рп/2001 зроблено аналогічні висновки про те, що закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.
Водночас Конституційний Суд України звернув увагу на те, що частина перша статті 58 Конституції України передбачає винятки із конституційного принципу неприпустимості зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують юридичну відповідальність особи, що є загальновизнаним принципом права (абзац третій пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 09 лютого 1999 року №1-рп/99, абзац другий пункту 4 мотивувальної частини Рішення від 05 квітня 2001 року № 3-рп/2001).
Крім того, у своїх рішеннях Конституційний Суд України постійно наголошує на тому, що ключовим у питанні розуміння гарантованого статтею 8 Конституції України принципу верховенства права є принцип юридичної (правової) визначеності, який вимагає чіткості, зрозумілості й однозначності норм права, зокрема їх передбачуваності (прогнозованості) та стабільності (абзац шостий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2017 року № 2-р/2017).
Складовими принципу верховенства права є, зокрема, правова передбачуваність та правова визначеність, які необхідні для того, щоб учасники відповідних правовідносин мали можливість завбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх законних очікуваннях, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано (абзац третій пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005).
Отже, державні установи повинні бути послідовними щодо прийнятих ними нормативних актів, а також дотримуватися розумної рівноваги між передбачуваністю (довірою, законними очікуваннями, впевненістю) особи і тими інтересами, заради забезпечення яких у регулювання вносяться зміни. Повага до такої впевненості, як зазначав Європейський суд з прав людини, має бути мірою правового захисту у внутрішньому праві проти свавільного втручання державних органів у гарантовані права (пункт 156 Рішення у справі "Kopecky проти Словаччини" від 28 вересня 2004 року, заява № 44912/98).
Одним із механізмів запобігання свавільному втручанню держави та її органів у реалізацію прав і свобод людини є закріплений у частині третій статті 22 Конституції України принцип недопустимості звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних.
Таким чином, надання нормативно-правовому акту ретроактивної дії не порушуватиме принципи незворотності дії в часі та правової визначеності, якщо ці зміни не погіршують правове становище особи: не встановлюють чи не посилюють юридичну відповідальність, не скасовують і не обмежують чинні права і свободи.
Як встановлено з матеріалів справи позивач звільнився з лав Збройних Сил України 23.07.2018. Заявлені позивачем у даній справі вимоги стосуються часу проходження служби та здійснення виплат грошового забезпечення за період 2016-2018 років без урахування індексації.
Таким чином, оскільки заявлені позивачем вимоги та звільнення останнього відбулося до 19.07.2022, тобто в період дії положень частини другої статті 233 КЗпП України, які не визначали строків для звернення до суду за захистом прав у разі порушення законодавства про оплату праці, а також виходячи із згаданих вище правових позицій Конституційного Суду України щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, колегія суддів дійшла висновку про не поширення дії статті 233 КЗпП України у редакції Закону України від 01 липня 2022 року № 2352-IX, у зв'язку з чим доводи апеляційної скарги відповідача щодо пропуску позивачем строку звернення до суду є безпідставними.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 31.10.2024 у справі № 440/9/24, яка підлягає застосуванню у цій справі, так як відповідна судова практика є релевантною до спірних правовідносин.
При цьому, слід зауважити, що до схожих висновків прийшов суд апеляційної інстанції в ході перегляду ухвали Полтавського окружного адміністративного суду від 12.02.2024 про повернення позову позивача саме через пропуску строку на оскарження.
Доводи апеляційних скарг відповідачів про те, що здійснюючи нарахування індексації відповідачі мають дискреційні повноваження щодо визначення базового місяця індексації, колегія суддів вважає необґрунтованими з огляду на наступне.
У даному випадку, колегія суддів звертає увагу на практику Верховного Суду, відповідно до якої повноваження державних органів стосовно визначення базового місяця індексації грошового забезпечення не є дискреційними, оскільки законодавцем установлено один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень - проведення індексації грошових доходів у разі перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, встановленого в розмірі 101 відсоток - по 01 січня 2016 року та в розмірі 103 відсотки - з 01 січня 2016 року. Отже, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
Зазначені висновки викладені у постановах від 29 листопада 2021 року у справі №120/313/20-а, від 26 січня 2022 року у справі №400/1118/21, від 20 квітня 2022 року у справі №420/3593/20, від 09 червня 2022 року у справі №600/524/21-а.
Отже, з огляду на приведене у відповідача відсутні дискреційні повноваження в частині визначення січня 2008 року місяцем підвищення доходу, за яким починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації за період з 01 січня 2016 року до 28 лютого 2018 року.
Водночас колегія суддів враховує висновки, сформовані Верховним Судом у постановах від 29 листопада 2021 року у справі № 120/313/20-а, від 26 січня 2022 року у справі № 400/1118/21, від 20 квітня 2022 року у справі № 420/3593/20 щодо тлумачення і застосування у подібних правовідносинах пунктів 2, 5, 10-2 Порядку № 1078 при розв'язанні питання про місяць, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року, та відсутності у відповідача дискреційних повноважень при його визначенні.
При цьому, оскільки відповідачами апеляційних скаргах визначено, що у спірний період позивачу для індексації грошового забезпечення має застосовуватись базовим місяцем січень 2016 року, у зв'язку з чим вбачається, що саме щодо визначення базового місяця наявний спір, а тому суд апеляційної інстанції вважає, що визначення базового місяця індексації грошового забезпечення позивача в межах спірних правовідносин не є втручанням у дискреційні повноваження відповідача, оскільки за встановлених фактичних обставин останній не наділений повноваженнями діяти не за законом, а на власний розсуд.
Таким чином, з урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що у вказаній частині доводи апеляційних скарг є необґрунтованими.
Щодо клопотання Військової частин НОМЕР_1 від 21.03.2025 поданого до суду апеляційної інстанції про зупинення розгляду справи до набрання законної сили рішенням Верховного Суду у справі 460/21394/23, то колегія суддів з урахуванням ухвалення 21 березня 2025 року Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду постанови у вказаній справі, не вбачається підстав для зупинення провадження у даній справі.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів прийшла висновку, що при прийнятті рішення, суд першої інстанції дійшов вичерпних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального права.
Колегія суддів також зазначає, що за приписами частини першої статті 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відтак, оскільки доводи апеляційних скарг відповідачів не містили обґрунтування в частині, яка стосується задоволення вимог щодо індексація грошового забезпечення позивачу в період з 01.03.2018 по 23.07.2018 та відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , у зв'язку з цим в даній частині суд апеляційної інстанції не надає оцінку відповідним висновкам суду першої інстанції.
Наведені в апеляційних скаргах доводи правильність висновків суду не спростовують.
У контексті оцінки інших доводів апеляційної скарги колегія суддів звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, колегія суддів вважає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Згідно із статтею 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційні скарги Військової частини НОМЕР_1 та Військової частини НОМЕР_2 (правонаступником якої є Військова частина НОМЕР_3 ) - залишити без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09.01.2025 по справі № 440/747/24 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя Я.М. Макаренко
Судді С.П. Жигилій Т.С. Перцова