23 вересня 2025 року справа №200/16271/21
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Казначеєва Е.Г., суддів Гайдара А.В., Геращенка І.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 18 лютого 2025 року у справі № 200/16271/21 (головуючий І інстанції Загацька Т.В.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області (далі - відповідач), у якому просив:
- визнати протиправними дії щодо припинення щомісячних грошових сум в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку за період з 01.05.2016 року по 30.09.2021 року;
- зобов'язати відновити нарахування та виплату щомісячних грошових сум в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку за період з 01.05.2016 року по 30.09.2021 року.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 07.07.2022 по справі №200/16271/21 адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецької області про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії задоволено, а саме судом:
Визнано протиправною бездіяльність Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 щомісячних страхових виплат за період з 01.05.2016 по 30.09.2021.
Зобов'язано Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячні страхові виплати за період з 01.05.2016 по 30.09.2021.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 908 (дев'ятсот вісім) грн. 00 коп.
Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 04.10.2022 по справі №200/16271/21 апеляційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області залишено без задоволення. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 07.07.2022 у справі №200/16271/21 залишено без змін.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 13.02.2024 замінено сторону виконавчого провадження (боржника) при виконанні виконавчого листа №200/16271/21 з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області на Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.
15.03.2024 Донецьким окружним адміністративним судом видано виконавчий лист по справі №200/16271/21.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 20.05.2024 у задоволенні заяви про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду від 07.07.2022 у адміністративній справі №200/16271/21 відмовлено.
27.01.2025 до Донецького окружного адміністративного суду від представника позивача Гуревича Родіона Геннадійовича (надалі - заявник), який діє в інтересах ОСОБА_1 надійшла заява про встановлення судового контролю та надання звіту про виконання судового рішення, оскільки Пенсійним органом так і не виконано судове рішення, у зв'язку з чим, заявник звернувся до суду із заявою про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 18 лютого 2025 року відмовлено у задоволені заяви представника позивача Гуревича Родіона Геннадійовича про встановлення судового контролю та надання звіту про виконання судового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії.
Позивач, не погодившись з ухвалою суду, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу суду, прийняти нове рішення яким задовольнити заяву.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що відповідачем не виконано рішення суду в частині виплати нарахованої доплати по страховим виплатам за період з 01.05.2016 по 30.09.2021 в сумі 887 004,33 грн, що є порушенням статті 129-1 Конституції України.
Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.
Сторона позивача вважає, що відмовляючи в задоволенні заяви позивача суд першої інстанції належним чином не мотивував свого рішення.
Водночас, відмова у встановленні судового контролю за виконанням судового рішення має бути вмотивована та не може ґрунтуватись лише на диспозитивності права суду застосовувати такі заходи.
Вказане вище свідчить, що судом було невірно застосовано норми процесуального закону внаслідок чого зроблено помилковий висновок про наявність правових підстав для залишення без задоволення заяви позивача.
Від відповідача надійшов відзив на скаргу в якому просив залишити її без задоволення, а рішення суду залишити без змін.
В обґрунтування зазначено, зокрема, що на виконання рішення суду, ОСОБА_1 виконано розрахунок доплати зі щомісячних страхових виплат за період з 01.05.2016 по 30.09.2021 в сумі 887 004,33 грн. Доплата, нарахована за рішенням суду, за період 01.05.2016 по 30.09.2021 в сумі 887 004,33 грн, як така, що не передбачена бюджетом Головного управління потребує додаткового фінансування та буде фактично виплачена після отримання відповідного фінансового ресурсу.
Зі свого боку з метою забезпечення своєчасних розрахунків по борговим зобов'язанням та виділення коштів на ці цілі, Головним управлінням на адресу розпорядника коштів вищого рівня - Пенсійного фонду України було спрямовано листи з проханням виділити кошти на проведення передбачених у поточному бюджетному році вищеозначених розрахунків від 25.06.2024 № 0500-0501-5/65345. Станом на теперішній час отримано відповідь від Пенсійного фонду України щодо можливостей виплати заборгованості згідно законодавства: лист від 10.07.2024 № 2800-030402-9/42141.
Отже, Головним управлінням вжито заходи з метою повного виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 07.07.2022 у справі № 200/16271/21 щодо виплати нарахованої заборгованості у межах власної компетенції та діючого законодавства.
Виплата означених коштів у 2025 році буде проводитись після прийняття бюджету Пенсійного фонду України на 2025 рік в межах затверджених бюджетних призначень для здійснення відповідних виплат відповідно до Порядку розроблення, затвердження та виконання бюджету Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 31.08.2009 № 21-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.01.2022 за № 53/37389.
Відповідно до частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 07.07.2022 по справі №200/16271/21 зокрема, зобов'язано Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячні страхові виплати за період з 01.05.2016 по 30.09.2021.
Позивач звернувся до суду із заявою про встановлення судового контролю та зобов'язання відповідача подати у встановлений строк звіт про виконання даного рішення у справі, оскільки рішення станом на теперішній час не виконано, а саме невиплачена нарахована доплата по страховим виплатам за період з 01.05.2016 по 30.09.2021 в сумі 887 004,33 грн.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 18 лютого 2025 року відмовлено у задоволені заяви представника позивача Гуревича Родіона Геннадійовича про встановлення судового контролю та надання звіту про виконання судового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії.
Відмовляючи в задоволені заяви позивача про встановлення судового контролю, суд першої інстанції виходив з того, що 25.06.2024 листом № 0500-0501-5/65345 Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області просило Пенсійний фонд України вирішити питання виділення коштів на виконання рішення суду в сумі 887 004,33 грн. з метою виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 07.07.2022 по справі № 200/16271/21.
Таким чином, матеріалами підтверджується, що відповідач приступив до добровільного виконання рішення та вчиняє активні дії, спрямовані на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 07.07.2022 по справі № 200/16271/21. 26.
Вказане вище не може свідчити про наявність бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області чи про ухилення відповідача від виконання у повному обсязі рішення Донецького окружного адміністративного суду від 07.07.2022 по справі № 200/16271/21.
Отже суд констатував, що відповідач не відмовляє позивачу у виконанні рішення суду та ним вживаються всі необхідні дії щодо належного його виконання.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 129-1 Конституції України визначено, що судове рішення є обов'язковим до виконання. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно ч. 2, 3 ст. 14 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
У рішенні від 30 червня 2009 року №16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз.1 пп.3.2 п.3, абз.2 п.4 мотивувальної частини).
Виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатись як невід'ємна частина «судового процесу» для цілей ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 19 березня 1997 року у справі «Горнсбі проти Греції» суд підкреслив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як невід'ємна частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов'язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін (п. 40).
Крім того, у рішеннях Європейського Суду з прав людини у справах «Бурдов проти Росії» від 07.05.2002 року, «Ромашов проти України» від 27.07.2004 року, «Шаренок проти України» від 22.02.2004 року зазначається, що право на судовий захист було б ілюзорним, якби правова система держави дозволяла щоб остаточне зобов'язальне рішення залишалося без дієвим на шкоду одній із сторін; виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має вважатися невід'ємною частиною судового процесу.
Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі «Сокур проти України» (Sokur v. Ukraine), №29439/02, від 26 квітня 2005 року, та у справі «Крищук проти України» (Kryshchuk v. Ukraine), №1811/06, від 19 лютого 2009 року).
Відповідно до статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
За приписами частин 1 та 2 статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Суд зазначає, що судовий контроль - це спеціальний вид провадження в адміністративному судочинстві, відмінний від позовного, що має спеціальну мету та полягає не у вирішенні нового публічно-правового спору, а у перевірці всіх обставин, що перешкоджають виконанню такої постанови суду та відновленню порушених прав особи-позивача.
З аналізу зазначених норм законодавства слідує, що КАС України регламентовано право суду застосовувати інститут судового контролю шляхом зобов'язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду, визнання протиправними рішень, дій. Для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови.
Законодавець фактично наділив суд повноваженнями контролю за виконанням того, що для суб'єкта владних повноважень передбачив у своєму рішенні адміністративний суд.
Правовою підставою для зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об'єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов'язків згідно із судовим рішенням та можливості суб'єкта владних повноважень їх виконати.
Норма статті 382 КАС України не містить застереження, що суд може встановити судовий контроль за виконанням судового рішення лише одночасно з ухваленням останнього.
У випадку ухилення боржника - суб'єкта владних повноважень від виконання судового рішення суд може постановити ухвалу про зобов'язання останнього подати звіт і після постановлення рішення у справі, якщо цього потребують обставини справи.
Верховний Суд у постанові від 20 лютого 2019 року у справі № 806/2143/15 (адміністративне провадження № К/9901/5159/18) звертав увагу, що зазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання або неналежне виконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Крім того, Верховний Суд зазначив, що наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС (ст. 382 КАС України), який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.
Аналогічна правова позиція викладена і в постанові ВС від 03.04.2019 року у справі №820/4261/18.
З матеріалів справи вбачається, що станом на дату подання позивачем заяви про встановлення судового контролю, рішення суду не було виконано у повному обсязі.
Нарахована на виконання рішення суду доплата по страховим виплатам за період з 01.05.2016 по 30.09.2021 в сумі 887 004,33 грн відповідачем не виплачена.
Конституційний Суд України у абз 2 п. 4 Рішення від 30.06.2009 № 16-рп/2009 підкреслив, що виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової.
Резолютивна частина рішення Донецького окружного адміністративного суду від 07.07.2022 по справі №200/16271/21 містить зобов'язання нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячні страхові виплати за період з 01.05.2016 по 30.09.20219
З огляду на викладене, висновки суду першої інстанції, що викладені у оскаржуваній ухвалі, колегія суддів вважає помилковими, адже, таким чином нівелюється сама суть та завдання судового контролю, при цьому, що, звертаючись до суду першої інстанції із заявою про встановлення судового контролю, заявник наводив доводи та аргументи, що вказують на невиконання відповідачем рішення суду, що набрало законної сили.
На переконання колегії суддів, оцінки вищевказаним обставинам при винесенні оскаржуваної ухвали про відмову задоволенні заяви про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення судом першої інстанції надано не було.
Доводи про неможливість виконання судового рішення в частині виплати сум з огляду на відсутність бюджетних асигнувань на вказані цілі, колегія суддів оцінює критично.
Посилання на відсутність бюджетного фінансування без вчинення відповідних дій з метою виконання судового рішення в повному обсязі не може бути виправданням з боку Держави невиконання рішення суду та відмови особі у захисті (реалізації) її порушених прав.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема у пункті 54 Рішення Європейського суду з прав людини, справа «Юрій Миколайович Іванов проти України» (Заява N 40450/04), звертав увагу, що саме на державу покладено обов'язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися відповідно до вимог Конвенції.
В пункті 40 рішення у справі "Горнсбі проти Греції" Європейський суд з прав людини вказав, що право на суд було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави допускала невиконання остаточного та обов'язкового судового рішення на шкоду одній зі сторін.
Якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс (рішення у справі "Піалопулос та інші проти Греції", пункт 68).
В рішенні у справі "Шмалько проти України" від 20.07.2004 року Європейський Суд з прав людини зауважував, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (п. 43).
У справі «Сорінг проти Об'єднаного Королівства» від 07.07.1989 Європейський суд визначив, що на державі лежить прямий обов'язок дотримуватися громадянських прав осіб і забезпечувати належне та своєчасне виконання рішення суду, що набрало законної сили. Виконання будь-якого судового рішення є невід'ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам ст. 6 Конвенції. Поза сумнівом, вирішення справи в суді без невиправданого і необґрунтованого зволікання є запорукою ефективного захисту особою своїх прав. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не може вважатися дієвим, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням, зазначено в Концепції Пункт 1 ст. 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов'язків цивільного характеру.
Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.
Зазначене свідчить про те, що рішення суду не виконано, а тому суд вважає за необхідне встановити контроль за виконанням рішення суду першої інстанції - шляхом зобов'язання подати до суду першої інстанції звіт про його повне виконання у місячний строк з дня набрання цією постановою законної сили, що обумовлює задоволення апеляційної скарги в цій частині.
Відповідно до ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що ухвала суду першої інстанції є такою, що підлягає скасуванню та заява про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду першої інстанції підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 308, 311, 312, 315, 320, 321, 322, 325, 328, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 18 лютого 2025 року у справі № 200/16271/21 - скасувати.
Заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення Донецького окружного адміністративного суду від 07.07.2022 у справі № 200/16271/21 - задовольнити.
Застосувати судовий контроль за виконанням судового рішення у справі №200/16271/21 шляхом зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області подати до Донецького окружного адміністративного суду звіт про повне виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 07.07.2022 у справі №200/16271/21 у місячний строк з дня набрання цією постановою законної сили.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати прийняття та відповідно до ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до Верхового Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 23 вересня 2025 року.
Суддя-доповідач Е.Г. Казначеєв
Судді: А.В. Гайдар
І.В. Геращенко