22 вересня 2025 року Чернігів Справа № 620/6078/25
Чернігівський окружний адміністративний суд під головуванням судді Лукашової О.Б., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулась до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить:
визнати протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо не здійснення перерахунку, ненарахування, та невиплати ОСОБА_1 - матері молодшого сержанта ОСОБА_2 , колишнього сержанта із матеріального забезпечення 2 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 , який перебуває в полоні, належного грошового забезпечення військовослужбовця в повному обсязі (в розмірі 100 %) від усього грошового забезпечення за період з 01.08.2024 по 31.01.2025;
зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 - матері молодшого сержанта ОСОБА_2 , колишнього сержанта із матеріального забезпечення 2 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 , який перебуває в полоні, належне грошове забезпечення в повному обсязі (в розмірі 100 %) від усього грошового забезпечення за період з 01.08.2024 по 31.01.2025 з урахуванням раніше виплачених сум.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що оскільки заява на виплату грошового забезпечення була подана лише матір'ю військовослужбовця ОСОБА_2 . ОСОБА_1 і крім неї з аналогічною заявою ніхто не звертався, вона мала повне право на отримання грошового забезпечення в розмірі єдиної частки (100 %) в період з 01.08.2024 по 31.01.2025.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 09.06.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами. Вказаною ухвалою також встановлено строк для подачі відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та заперечень.
Вказану ухвалу суду відповідач отримав 09.06.2025, що підтверджується довідкою в матеріалах справи, однак правом для подання відзиву чи заяви про продовження процесуального строку для подання відзиву у встановлений судом 15-денний строк не скористався.
Дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.
ОСОБА_1 - мати молодшого сержанта ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , колишнього сержанта із матеріального забезпечення 2 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 , який перебуває у полоні.
З жовтня 2022 року ОСОБА_1 було призначено та виплачувалось грошове забезпечення сина, в розмірі 100 відсотків щомісячно, відповідно до статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в редакції Закону, яка діяла до 01.02.2025, а також у порядку та в розмірах встановлених Постановою Кабінету Міністрів України № 884 від 30.11.2016 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення сім'ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх».
З серпня 2024 року позивачка стала отримувати виплати в розмірі 50 % грошового забезпечення сина. В серпні 2024 ОСОБА_1 отримала лист № 1557/3727 від 02.08.2024 тимчасово виконуючого обов'язки командира В/Ч НОМЕР_1 про те, що єдиними належними отримувачами виплат є батьки військовослужбовця. Через відсутність заяви батька - ОСОБА_3 або підтверджуючих документів про відмову від таких виплат, мати - ОСОБА_1 буде отримувати 50 % належних виплат до подальших змін.
Позивач повідомила керівництво В/Ч НОМЕР_1 про те, що батько ОСОБА_2 - ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 на території Донецької області, похований в селі Українка, Маріупольського району, Донецької області.
Листом № 1557/126 від 13.01.2025 командир військової частини НОМЕР_1 повідомив позивачку, що їй буде продовжуватися виплата грошового забезпечення у розмірі 50% до подальшого визначення статусу військовослужбовця, внесення змін у відповідні нормативно-правові документ, які регулюють порушене питання та (або) у разі надання підтверджуючих документів стосовно ОСОБА_3
20.03.2025 листом № 9811/10677-26-25/15.1 Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції на адвокатський запит повідомило, що за результатами перевірки по відділам державної реєстрації актів цивільного стану Донецької області та за даними Державного реєстру актів цивільного стану громадян, виявлено актовий запис про смерть № 02, складений 26.01.2004 виконавчим комітетом Новокраснівської сільської ради Володарського району Донецької області відносно ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
На підтвердження факту смерті батька полоненого - ОСОБА_3 , позивачка надала до В/Ч НОМЕР_1 копію листа № 9811/10677-26-25/15.1 від 20.03.2024 Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції та просила зробити перерахунок та виплати кошти в повному розмірі за період з серпня 2024 року по лютий 2025 року.
21.04.2025 позивачка отримала лист № 1557/2182 від 14.04.2025 командира В/Ч НОМЕР_1 , в якому їй було повідомлено, що період з липня 2024 по січень 2025 не підлягає перерахунку оскільки станом на теперішній час діє нова редакція Закону України, яка не дає змоги здійснити донарахування невиплаченого грошового забезпечення, через встановлений новий порядок здійснення таких нарахувань та виплат, до того ж за вказаний період ОСОБА_1 отримувала 50 % від усього грошового забезпечення, що вже відповідає діючому законодавству.
Вважаючи таку бездіяльність відповідача протиправною, позивачка звернулася до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зважає на таке.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначено Законом України від 20 грудня 1991 року №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII).
Відповідно до абзаців 3 та 4 частини 6 статті 9 Закону №2011-XII грошове забезпечення виплачується таким членам сімей військовослужбовців: дружині (чоловіку), а в разі її (його) відсутності - повнолітнім дітям, які проживають разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (осіб з інвалідністю з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам військовослужбовців рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей. Виплата грошового забезпечення цим членам сімей здійснюється до повного з'ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, інтернування військовослужбовців або їх звільнення, або визнання їх у встановленому законом порядку безвісно відсутніми чи померлими. У всіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини.
Відповідно до пункту 3 розділу ХХХ «Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» затвердженим Наказом Міністерства оборони України 07.06.2018 №260, грошове забезпечення військовослужбовцям, захопленим у полон (крім військовослужбовців, які здалися в полон добровільно) виплачується відповідно до Порядку виплати грошового забезпечення сім'ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 №884 (далі - Порядок № 884), військовою частиною, в якій перебував на грошовому забезпеченні військовослужбовець.
Механізм виплати грошового забезпечення, в тому числі додаткових та інших видів грошового забезпечення, сім'ям військовослужбовців Збройних Сил, захоплених у полон унормовано Порядком №884, який прийнято відповідно до частини 6 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Порядку № 260.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України (абзац 2 частини 4 статті 9 Закону №2011-XII).
У пункті 2 Розділу I «Загальні положення» Порядку №260 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), визначено, що грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.
До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія.
До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту), а також додаткова винагорода на період дії воєнного стану; допомоги.
Грошове забезпечення, в тому числі одноразові додаткові види грошового забезпечення, право на які у військовослужбовця виникло включно до дня його загибелі (смерті) або до дня визнання його судом безвісно відсутнім, оголошення померлим, виплачується зазначеним в пункті 1 цього розділу членам його сім'ї, а в разі їх відсутності - спадкоємцям за їх зверненням на підставі наказу командира військової частини про виплату.
Грошове забезпечення зазначеним особам виплачується, якщо звернення за одержанням надійшло до закінчення трьох років із дня смерті (загибелі) військовослужбовця або з дня набрання законної сили рішенням суду про визнання військовослужбовця безвісно відсутнім, оголошення померлим.
Грошове забезпечення військовослужбовцям, захопленим у полон або заручниками (крім військовослужбовців, які здалися в полон добровільно), а також інтернованим в нейтральних державах або безвісно відсутнім, виплачується відповідно до Порядку №884, військовою частиною, в якій перебував на грошовому забезпеченні військовослужбовець (підпункти 2 і 3 Розділу «XXX. Виплата грошового забезпечення у разі захоплення в полон чи заручниками, смерті (загибелі) військовослужбовців або якщо вони визнані безвісно відсутніми чи оголошені померлими» зазначеного Порядку №260).
Пунктами 1-4 Порядку №884 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що цей Порядок визначає механізм виплати грошового забезпечення, в тому числі додаткових та інших видів грошового забезпечення, сім'ям військовослужбовців Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, Держспецтрансслужби та Держспецзв'язку, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх (далі - військовослужбовці).
У цьому Порядку під терміном «безвісно відсутній військовослужбовець» слід розуміти зниклого безвісти під час захисту Вітчизни військовослужбовця, щодо якого понад 15 днів відсутні відомості про місце його перебування, крім відомостей про самовільне залишення військової частини або місця служби.
За військовослужбовцями зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення (далі - грошове забезпечення) з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Виплата грошового забезпечення здійснюється з дня захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, а також інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти, членам сімей військовослужбовців за їх заявою на ім'я командира (начальника, керівника) військової частини (установи, організації).
До заяви додаються: копії сторінок паспорта повнолітніх членів сім'ї з даними про прізвище, ім'я та по батькові і реєстрацію місця проживання (перебування); довідка про реєстрацію місця проживання (перебування) членів сім'ї (у разі відсутності такої інформації в паспорті); копія свідоцтва про шлюб (у разі наявності); копії свідоцтв про народження дітей (у разі наявності); копія документа, що засвідчує реєстрацію в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (для осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це контролюючому органу і мають відмітку в паспорті, - копія сторінки паспорта з такою відміткою).
Пунктом 5 вказаного Порядку визначено, що командир (начальник, керівник) військової частини (установи, організації) розглядає протягом 15 днів подані документи та приймає рішення щодо виплати або відмови у виплаті грошового забезпечення, про що повідомляється заявнику в письмовій формі.
У рішенні про відмову у виплаті грошового забезпечення обов'язково зазначаються підстави для такої відмови.
Командир (начальник, керівник) військової частини (установи, організації) приймає рішення про відмову у виплаті у разі:
подання заяви особами, що не зазначені в пункті 7 цього Порядку;
подання не в повному обсязі документів, зазначених у пункті 4 цього Порядку;
подання заяви з порушенням строків, визначених абзацами шостим і сьомим пункту 6 цього Порядку;
з'ясування в установленому законодавством порядку обставин щодо добровільної здачі військовослужбовця в полон, самовільного залишення військової частини (установи, організації), місця служби або дезертирування.
Прийняття рішення про відмову у виплаті грошового забезпечення у зв'язку з поданням не в повному обсязі документів не позбавляє заявників права звернутися до командира (начальника, керівника) військової частини (установи, організації) повторно після усунення причин, що стали підставою для відмови у виплаті.
Рішення про відмову у виплаті грошового забезпечення може бути оскаржено у судовому порядку.
Згідно з пунктом 7 Порядку №884 виплата грошового забезпечення здійснюється таким членам сімей військовослужбовців: дружині (чоловіку), а в разі її (його) відсутності - повнолітнім дітям, які проживають разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (інвалідів з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей.
У разі письмової відмови однієї з осіб від виплати грошового забезпечення її частка рівномірно розподіляється між іншими особами, які мають право на його одержання.
Отже, передбачені пунктом 7 Порядку №884 правила щодо кола осіб які мають право на отримання грошового забезпечення узгоджуються із нормами абзаців 3 та 4 частини 6 статті 9 Закону №2011-XII якими передбачено, що грошове забезпечення виплачується таким членам сімей військовослужбовців: дружині (чоловіку), а в разі її (його) відсутності - повнолітнім дітям, які проживають разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (осіб з інвалідністю з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам військовослужбовців рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей.
Таким чином, і частина шоста статті 9 Закону № 2011-XII, і пункт 7 Порядку № 884 конкретизують коло осіб сім'ї військовослужбовця, які мають право на отримання грошового забезпечення військовослужбовця, зокрема таке право мають батьки військовослужбовців, без визначення переваги тим чи іншим особам, а пункт 5 Порядку № 884 - підстави для відмови.
З матеріалів справи судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є батьками ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , який перебуває в полоні.
Разом з тим, ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується листом від 20.03.2025 № 9811/10677-26-25/15.1 Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.
В період з 01.08.2024 по 31.01.2025 позивач отримувала грошове забезпечення ОСОБА_2 в розмірі 50%, оскільки була відсутня заява батька або підтверджуючі документи про відмову від таких виплат.
Суд звертає увагу, що Порядком №884 також визначено, що Міноборони, зокрема територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, СБУ, Служба зовнішньої розвідки, Головне управління розвідки Міноборони, Головний орган військового управління Національної гвардії, Адміністрація Держприкордонслужби, Управління державної охорони, Адміністрація Держспецзв'язку, Адміністрація Держспецтрансслужби мають право отримувати з державних реєстрів інформацію про осіб, які мають право на отримання грошового забезпечення, шляхом доступу до таких реєстрів та/або шляхом електронної інформаційної взаємодії державних електронних інформаційних ресурсів у порядку, встановленому законодавством.
Проте відповідачем, як суб'єктом владних повноважень в порушення частини другої статті 77 КАС України не надано доказів отримання інформації із відповідних реєстрів щодо осіб, які мають право на отримання грошового забезпечення військовослужбовця.
Відтак, враховуючи, що відповідач не надав доказів наявності інших осіб, які мають право на отримання грошового забезпечення безвісті зниклого військовослужбовця, крім позивача, суд дійшов висновку, що позивач має право на отримання грошового забезпечення безвісті зниклого сина у розмірі 100% за період з 01.08.2024 по 31.01.2025, а тому позов підлягає задоволенню.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Тому, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на користь позивача підлягає стягненню сплачений ним при поданні позовної заяви судовий збір в розмірі 968,96 грн.
Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язати вчинити певні дії - задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо здійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення військовослужбовця - ОСОБА_2 , який перебуває в полоні, в повному обсязі (в розмірі 100 %) від усього грошового забезпечення за період з 01.08.2024 по 31.01.2025.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошове забезпечення військовослужбовця - ОСОБА_2 , який перебуває в полоні в повному обсязі (в розмірі 100 %) від усього грошового забезпечення за період з 01.08.2024 по 31.01.2025, з урахуванням раніше виплачених сум.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 968,96 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).
Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ).
Повне судове рішення складено 22.09.2025.
Суддя Олена ЛУКАШОВА