22 вересня 2025 року Чернігів Справа № 620/8897/25
Чернігівський окружний адміністративний суд під головуванням судді Тихоненко О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач), в якому просить:
визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області № 974240116743 від 27.05.2024 в частині відмови у переведенні позивача на пенсію за віком відповідно до Закону України “Про державну службу»;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати до стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, періоди роботи ОСОБА_1 з 27.11.1985 по 15.03.1990, з 04.07.2001 по 17.04.2002 та з 11.03.2021 по 30.04.2025 згідно записів у трудовій книжці від 26.09.1972 та з 13.11.1973 по 26.11.1975 згідно військового квитка серії НОМЕР_1 та зобов'язати відповідача перевести з 20.05.2025 року ОСОБА_1 з призначеної пенсії за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно до Закону України “Про державну службу» та обчислити пенсію за віком відповідно до Закону України “Про державну службу» з урахуванням складових заробітної плати відповідно до довідок від 07.05.2025 №01-18/964/1, №01-18/965/1, №01-18/967/1, виданих Понорницькою селищною радою Чернігівської області, та виплатити недоотримані кошти (з урахуванням раніше виплачених сум).
В обґрунтування позову зазначає, що у позивача наявні всі необхідні підстави для призначення пенсії державного службовця. Позаяк, відповідачем безпідставно не врахований період проходження військової служби та роботи в органах місцевого самоврядування до стажу на посадах в органах державної служби, який зараховується до стажу державної служби.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 13.08.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами. Ухвалою суду надано термін для подачі відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та заперечень.
Відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому просить в задоволенні позовної заяви відмовити в повному обсязі та зазначає про правомірність оскаржувано рішення, оскільки не виконані вимоги щодо факту роботи на посадах державного службовця на 01.05.2016 р. або за наявності не менше 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, визначених законодавством. За наданими документами до стажу державної служби відповідачем зараховано 11 років 03 місяці 18 днів за період роботи з 15.03.1990 по 03.07.2001 (записи трудової книжки №9) в Авдіївській сільській раді. Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області було встановлено, що позивач станом на 01.05.2016 не обіймав посади державного службовця, адже займав посаду голови сільської ради, що не відноситься до посади державної служби та мав лише 04 роки 11 днів стажу роботи на посадах, що відносяться до посад органів державної служби. Право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» у позивача відсутнє. Також відповідач заперечує проти розміру витрат на правничу допомогу, в зв'язку з його неспівмірністю.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Як слідує з матеріалів справи ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Чернігівській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
20.05.2025 позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області з заявою та пакетом документів про переведення з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком згідно з Законом України "Про державну службу" (а.с.10-11).
Заява позивача була розглянута за екстериторіальним принципом Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області.
Так, Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області прийняло рішення № 974240116743 від 27.05.2025 про часткову відмову у перерахунку пенсії. Як слідує зі змісту вказаного рішення перерахунок пенсії у зв'язку зі звільненням проведено з 01.05.2025. Розглянувши документи, які були надані заявником для перерахунку встановлено, що ОСОБА_1 має 11 років 03 місяці 18 днів стажу державної служби за період роботи в Авдіївській сільській раді (з 15.03.1990 по 03.07.2001). Згідно трудової книжки заявника та індивідуальних відомостей про застраховану особу, ОСОБА_1 станом на 01.05.2016 не працював. Також заявник надав довідки про складові заробітної плати № 01-18/964/1 від 07.05.2025, № 01-18/965/1 від 07.05.2025, видані Понорницькою селищною радою безпідставно всупереч Закону України від 16.12.1993 №3723-ХІІ «Про державну службу» та постанови Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 № 622 “Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб». Враховуючи вищевикладене, прийнято рішення відмовити ОСОБА_1 в частині переходу на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу", оскільки не виконані вимоги Закону України 889-VІІІ «Про державну службу» щодо факту роботи на посадах державного службовця на 01.05.2016 або за наявності не менше 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону № 3723 станом на 01.05.2016 (а.с.34).
Вважаючи вказане рішення відповідача протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернулася до суду з відповідним позовом за захистом своїх прав та інтересів.
Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на таке.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Аналіз даної норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади та місцевого самоврядування здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, який побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб'єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.
Вчинення ж державним органом чи органом місцевого самоврядування, їх посадовою особою дій у межах компетенції, але не передбаченим способом, у не передбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.
Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Зазначені критерії є вимогами для суб'єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускається бездіяльності.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Таким чином, право особи на отримання пенсії, як складової права на соціальний захист, є її конституційним правом.
Умови пенсійного забезпечення державних службовців до 01.05.2016 визначалися Законом України від 16.12.1993 №3723-XII «Про державу службу» (далі - Закон №3723-XII).
У ході реформування системи державного управління 10.12.2015 прийнято новий закон, який регулює відносини, що виникають у зв'язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, а саме: Закон України від 10.12.2015 №889-VIII «Про державну службу» (далі - Закон №889-VIII).
Відповідно до пункту 2 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VІІІ з 01.05.2016 втратив чинність Закон №3723-ХІІ, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.
Згідно із частиною 1 статті 37 Закону №3723-ХІІ на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Відповідно до пункту 10 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону №3723-ХІІ від 19.12.1993 та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723- XII від 19.12.1993 у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Згідно пункту 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону №3723-ХІІ від 19.12.1993 та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ від 19.12.1993 у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Пунктом 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII передбачено, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
Статтею 25 Закону №3723-ХІІ від 19.12.1993 встановлено, що основними критеріями класифікації посад державних службовців є організаційно-правовий рівень органу, який приймає їх на роботу, обсяг і характер компетенції на конкретній посаді, роль і місце посади в структурі державного органу. Крім того, встановлені категорії посад державних службовців, а також передбачено, що віднесення існуючих посад державних службовців, не перелічених у цій статті, а також віднесення до відповідної категорії нових посад державних службовців проводиться Кабінетом Міністрів України за погодженням з відповідним державним органом.
До набрання чинності Закону № 889-VIII стаж державної служби обчислювався відповідно до Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 травня 1994 року № 283 (далі - Порядок №283).
Згідно з пунктом 3 Порядку № 283, до стажу державної служби включається, зокрема час військової служби у Збройних Силах та інших військових формуваннях.
Як встановлено судом та слідує з матеріалів справи, згідно з військовим квитком серії НОМЕР_1 , позивач з 13.11.1973 по 26.11.1975 проходив військову службу, однак вказаний період протиправно відповідачем не враховано до стажу державної служби позивача.
Також суд зазначає, що п.3 Порядку №283 передбачено зарахування до стажу державної служби періоду роботи в організаціях, передбачених абз. 4 п. 3 Положення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.1993 №1049 (далі - Постанова № 1049).
Відповідно до п. 3 Положення про порядок і умови виплати щомісячної надбавки за вислугу років працівникам органів виконавчої влади та інших державних органів, затвердженого Постановою № 1049, до стажу роботи, який дає право на одержання надбавки за вислугу років, зараховується стаж роботи в організаціях (крім роботи у кооперативних та інших громадських організаціях), передбачених ст. 118 Кодексу законів про працю України, зокрема в партійних, профспілкових і комсомольських організаціях на виборних посадах.
Також у роз'ясненнях Міністерства юстиції України від 03.06.1994 №4-5-1156, погодженими з Кабінетом Міністрів України, зазначено, що до стажу державної служби зараховують період роботи в цих органах лише на виборних та відповідальних посадах до припинення дії ст. 6 Конституції УРСР і внесення змін до ст. 7 Конституції УРСР (до 24.10.1990). Відповідальною вважається посада, прийняття на яку здійснювалось колегіальним органом (рішення бюро, комітету, постановою конференції, зборів) партійних, профспілкових, комсомольських організацій.
Таким чином зараховується стаж роботи в партійних організаціях до стажу державного службовця, особам які працювали на виборних та відповідальних посадах в органах до 24.10.1990.
Аналогічна правова позиці викладена в постанові Верховного Суду від 07.03.2018 у справі № 240/381/17.
Як встановлено судом та слідує з матеріалів справи, згідно з записами у трудовій книжці від 26.09.1972, позивач з 27.11.1985 затверджений звільненим секретарем первинної парторганізації колгоспу “Прогрес» Сосницького райкому Компартії України на підставі постанови бюро райкому Б-1/20 від 06.12.1985 та 15.03.1990 звільнений у зв'язку з обранням головою сільської Ради.
Архівною довідкою №К-795, виданою Державним архівом Чернігівської області 01.06.2023 підтверджується, що згідно протоколу засідання бюро Сосницького райкому Компартії України №1 від 06 грудня 1985 року, що зберігається в документах архівного фонду Сосницького райкому КП України Чернігівської області, ОСОБА_1 затверджено звільненим секретарем первинної партійної організації колгоспу “Прогрес», як обраного парткомом 27 листопада 1985 року.
У протоколі засідання бюро Сосницького райкому Компартії України №23 від 25 вересня 1990 року, що зберігається у документах архівного фонду Сосницького райкому КП України Чернігівської області, значиться, що ОСОБА_1 звільнено з посади звільненого секретаря парткому колгоспу “Прогрес» з 15 березня 1990 року в зв'язку з обранням його головою виконкому Авдіївської сільської ради народних депутатів.
За вказаний період роботи позивачу нараховувалась та виплачувалась заробітна плата, що підтверджується архівною довідкою від 01.06.2023 №К-796.
Отже, період роботи позивача з 27.11.1985 по 15.03.1990 відповідачем протиправно не враховано до стажу державної служби позивача.
Згідно записів у трудовій книжці від 26.09.1972, позивач: 15.03.1990 обраний головою Авдіївської сільської Ради народних депутатів; 03.05.1994 прийняв Присягу державного службовця; присвоєно 10-й ранг державного службовця; 28.06.1994 обраний головою Авдіївської сільської Ради та виконкому; 30.03.1998 обраний сільським головою с. Авдіївка; 17.04.2002 звільнений у зв'язку із закінченням строку повноважень. Згідно з рішенням від 17.04.2022 Авдіївською сільською радою Сосницького району Чернігівської області було вирішено: в зв'язку з неможливістю надати попередню роботу та відсутністю рівноцінної на період працевлаштування за колишнім сільським головою ОСОБА_1 зберігається, але не більше 6 місяців заробітна плата в розмірі посадового окладу, надбавки за ранг, надбавки за вислугу років та інших надбавок, яка сплачується з сільського бюджету; 11.03.2021 позивач прийнятий на посаду заступника селищного голови з питань діяльності виконавчих органів ради Понорницької селищної ради; присвоєно 9 ранг посадової особи місцевого самоврядування в межах п'ятої категорії посад; 30.04.2025 звільнений з посади заступника селищного голови з питань діяльності виконавчих органів ради.
Згідно архівної довідки №К-675, виданої архівним відділом Корюківської районної державної адміністрації Чернігівської області 08.11.2023, в архівному фонді Авдіївської сільської ради с. Авдїївка Сосницького району Чернігівської області є: відомості про те, що ОСОБА_1 обраний головою виконавчого комітету Авдіївської сільської Ради народних депутатів с. Авдіївка Сосницького району Чернігівської області в 1990 році, а саме: рішення першої сесії двадцять першого скликання Авдіївської сільської Ради народних депутатів с. Авдіївка від 15 березня 1990 року №3 “Обрання голови виконавчого комітету сільської Ради народних депутатів»: “Обрати головою виконавчого комітету сільської Ради народних депутатів тов. ОСОБА_1 »; відомості про те, що ОСОБА_1 обраний головою Ради народних депутатів та головою виконавчого комітету Авдіївської сільської Ради народних депутатів с. Авдіївка Сосницького району Чернігівської області в 1991-1994 роках, а саме: рішення п'ятої сесії двадцять першого скликання Авдіївської сільської Ради народних депутатів с. Авдіївка від 22 січня 1991 року б/н “Обрання голови Ради народних депутатів, голови виконавчого комітету»: “відповідно до ст.42 та 51 Закону Української РСР “Про місцеві Ради народних депутатів Української РСР та місцеве самоврядування» обрати голову виконавчого комітету депутата ОСОБА_1 головою сільської Ради народних депутатів».
Повноваження цього скликання були визначені на 1 сесії 21 скликання 15 березня 1990 року. Закінчилися на 1 сесії 22 скликання 15 липня 1994 року. - відомості про те, що ОСОБА_1 обраний головою Ради народних депутатів та головою виконавчого комітету Авдіївської сільської Ради народних депутатів с. Авдіївка Сосницького району Чернігівської області в 1994-1998 роках, а саме: рішення першої сесії двадцять другого скликання Авдіївської сільської Ради народних депутатів с. Авдіївка від 15 липня 1994 року б/н “Про утворення виконавчого комітету та затвердження його складу»: “Утворити виконавчий комітет: голова виконавчого комітету ОСОБА_1 голова сільської Ради».
Повноваження цього скликання були визначені на 1 сесії 22 скликання 15 липня 1994 року. Закінчилися на 1 сесії 23 скликання 14 квітня 1998 року. - відомості про те, що ОСОБА_1 обраний головою сільської ради та головою виконавчого комітету Авдіївської сільської ради с. Авдіївка Сосницького району Чернігівської області в 1998-2002 роках, а саме:рішення першої сесії двадцять третього скликання Авдіївської сільської ради с.Авдїївка від 14 квітня 1998 року б/н “Про затвердження виконавчого комітету сільської Ради»: “Утворити виконавчий комітет: голова виконавчого комітету ОСОБА_1 сільський голова с. Авдіївка».
Повноваження цього скликання були визначені на 1 сесії 23 скликання 14 квітня 1998 року. Закінчилися на 1 сесії 24 скликання 17 квітня 2002 року.
В архівному фонді Авдіївської сільської ради с. Авдіївка Сосницького району Чернігівської області є рішення, у зв'язку із закінченням строку повноважень, як сільського голови, а саме: першої сесії двадцять четвертого скликання Авдіївської сільської ради с. Авдіївка від 17 квітня 2002 року б/н “Розгляд заяви ОСОБА_1 про поновлення на попередній роботі»: “В зв'язку неможливістю надати попередню роботу та відсутністю рівноцінної на період працевлаштування за колишнім сільським головою ОСОБА_1 зберігається, але не більше 6 місяців заробітна плата в розмірі посадового окладу, надбавки за ранг, надбавки за вислугу років та інших надбавок, яка виплачується з сільського бюджету».
Суд зазначає, що відповідно до постанови Верховної Ради України «Про введення в дію Закону України «Про державну службу» та на виконання Указу Президента України від 16 березня 1994 р. №88/94 «Про присвоєння рангів державних службовців Представникам Президента України в районах і працівникам органів місцевого самоврядування» Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову від 18.04.1994 року №239 «Про віднесення посад працівників місцевих Рад народних депутатів та їх виконавчих комітетів до відповідних категорій посад державних службовців і присвоєння їм рангів державних службовців», відповідно до якої посади селищних і сільських голів були віднесені до п'ятої категорії посад державних службовців.
Згідно з пунктом 2 Порядку № 283, до стажу державної служби зараховується робота (служба): на посадах державних службовців у державних органах, передбачених у статті 25 Закону України «Про державну службу» (3723-12), а також на посадах, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад державних службовців; на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених у статті 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування.
Відповідно до статті 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» №2493-111 посади селищних і сільських голів віднесено до четвертої категорії посад в органах місцевого самоврядування.
Пунктом 4 ч.2 статті 46 Закону №889-VIII передбачено, що до стажу державної служби зараховується, зокрема, час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України "Про службу в органах місцевого самоврядування".
Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 року №229 також передбачено зарахування до стажу державної служби час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України “Про службу в органах місцевого самоврядування».
Довідкою про складові заробітної плати для призначення особі пенсії державного службовця, яка працювала в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, та посаду якої було класифіковано (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) від 07.05.2025 №01-18/964/1 підтверджується, що позивач має більше 24-х років стажу державної служби.
Таким чином, позивач станом на момент звернення із заявою про призначення пенсії за віком державного службовця, досягнув пенсійного віку, мав загальний трудовий стаж більше 40 років та більше 24-х років стажу державної служби, що підтверджується записами в його трудовій книжці, а отже набув право на пенсію за віком відповідно до ст.37 Закону №3723-ХІІ.
За таких обставин суд вважає, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 27.05.2025 за №974240116743 в частині відмови у переведенні позивача на пенсію за віком відповідно до Закону України “Про державну службу» є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
В зв'язку з зазначеним, суд вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати до стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, періоди роботи ОСОБА_1 з 27.11.1985 по 15.03.1990, з 04.07.2001 по 17.04.2002 та з 11.03.2021 по 30.04.2025 згідно записів у трудовій книжці від 26.09.1972 та з 13.11.1973 по 26.11.1975 згідно військового квитка серії НОМЕР_1 .
Щодо вимоги про зобов'язання відповідача перевести з 20.05.2025 ОСОБА_1 з призначеної пенсії за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно до Закону України “Про державну службу» та обчислити пенсію за віком відповідно до Закону України “Про державну службу» з урахуванням складових заробітної плати відповідно до довідок від 07.05.2025 №01-18/964/1, №01-18/965/1, №01-18/967/1, виданих Понорницькою селищною радою Чернігівської області, та виплатити недоотримані кошти (з урахуванням раніше виплачених сум), суд зазначає наступне.
Так, постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 №622 «Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб» затверджено Порядок призначення пенсій деяким категоріям осіб (далі - Порядок №622).
Пунктом 4 Порядку №622 встановлено, що пенсія державним службовцям призначається з дати звернення, але не раніше дати виникнення права, в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу за останнім місцем роботи на державній службі, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Згідно з пунктом 5 Порядку №622 форма довідки про заробітну плату, що подається для призначення пенсії державним службовцям, затверджується правлінням Пенсійного фонду України за погодженням із Мінсоцполітики.
Отже, призначення пенсії державного службовця має відбуватись відповідно до поданої ним заяви з урахуванням доданих до неї документів.
Постановою Правління Пенсійного фонду України від 17.01.2017 №1-3 «Про форми довідок про заробітну плату для призначення пенсії державним службовцям», зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08.02.2017 за №180/30048, затверджені форми довідок про заробітну плату для призначення згідно з пунктами 10 і 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 10.12.2015 №889-VIII «Про державну службу» пенсії відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 №3723-XII «Про державну службу» (далі - Постанова №1-3).
Як встановлено судом та не спростовується відповідачем, до заяви від 20.05.2025 позивач подавав довідку про складові заробітної плати для призначення особі пенсії державного службовця, яка працювала в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, та посаду якої було класифіковано (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) від 07.05.2025 №01-18/964/1; довідку про інші складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка працювала на посадах державної служби, класифікацію яких було проведено, має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, і яка на дату виходу на пенсію не перебуває на державній службі від 07.05.2025 №01-18/965/1 та довідку про інші складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 07.05.2025 №01-18/967/1, видані Понорницькою селищною радою Чернігівської області.
Так, форма вказаних довідок відповідає формам довідок про заробітну плату для призначення пенсії державним службовцям, затверджених Постановою №1-3 та містять відображення складових заробітної плати: посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років (за стаж державної служби). На всі види оплати праці, включені в довідки, нараховано єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Таким чином, всі відображені в довідках види оплати праці є складовими частинами заробітної плати позивача, з якої сплачені внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а тому вони мають братися до уваги при розрахунку розміру пенсії позивача відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 №3723-XII «Про державну службу».
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У рішенні від 16.09.2015 у справі №21-1465а15 Верховний Суд України вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
У площині наведеного суд враховує, що у межах спірних правовідносин право отримати пенсію за Законом №3723-ХІІ кореспондує обов'язок пенсійного органу прийняти рішення щодо її призначення.
Частиною 3 статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
Як встановлено судом та слідує з матеріалів справи до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області із заявою про переведення на пенсію державного службовця позивач звернувся 20.05.2025, тому призначення пенсії державного службовця має відбутися саме з 20.05.2025.
У відповідності до вимог частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
За таких обставин, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню.
Позивач просить стягнути витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 12000,00 грн.
Право на правову допомогу гарантовано статтями 8, 59 Конституції України, офіційне тлумачення яким надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року №13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009 та від 11 липня 2013 року №6-рп/2013.
Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.
Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (частина третя вказаної статті).
Таким чином, послуги зі складання позовних заяв, апеляційних та касаційних скарг є різновидом правової допомоги, витрати на яку включаються до складу судових витрат.
За змістом статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною чи третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, установлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (послуг), виконаних (наданих) адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути сумірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, у тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частин 7, 9 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, установлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд ураховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим і пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Також, за змістом частини дев'ятої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд ураховує, зокрема, чи є розмір таких витрат обґрунтованим і пропорційним до предмету спору.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.01.2014 (справа «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними й неминучими, а їх розмір - обґрунтованим (пункт 268).
Суд зазначає, що на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 12000,00 грн позивачем надані суду: договір про надання правової допомоги від 02.06.2025; ордер про надання правничої допомоги; квитанція на суму 12000,00 грн та рахунок-фактури від 02.06.2025 на суму 12000,00 грн (а.с.35-36, 38-39).
Відповідно до частини 6 та 7 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Так, дослідивши документи та враховуючи предмет спору, суд дійшов висновку, що вартість витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 12000,00 грн, що заявлена до стягнення з відповідачів, є завищеною. Вказані витрати не можна вважати такими, що є “неминучими».
Дана справа є справою незначної складності, цей спір не потребував значних затрат часу, а підготовка цієї справи до розгляду у суді не вимагала значного обсягу юридичної та технічної роботи для адвоката.
Враховуючи наведене, виходячи із конкретних обставин справи, суд вважає обґрунтованим та об'єктивним, і таким, що підпадає під критерій розумності, розмір витрат на професійну правничу допомогу, що підлягає стягненню з відповідачів на користь позивача, у сумі 5000,00 грн.
З урахуванням зазначеного, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на правничу допомогу в сумі 5000,00 грн.
Також за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений при поданні позовної заяви судовий збір в розмірі 1211,20 грн.
Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області № 974240116743 від 27.05.2024 в частині відмови у переведенні ОСОБА_1 на пенсію за віком відповідно до Закону України “Про державну службу».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати до стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, періоди роботи ОСОБА_1 з 27.11.1985 по 15.03.1990, з 04.07.2001 по 17.04.2002 та з 11.03.2021 по 30.04.2025 згідно записів у трудовій книжці від 26.09.1972 та з 13.11.1973 по 26.11.1975 згідно військового квитка серії НОМЕР_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області перевести з 20.05.2025 ОСОБА_1 з призначеної пенсії за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно до Закону України “Про державну службу» та обчислити пенсію за віком відповідно до Закону України “Про державну службу» з урахуванням складових заробітної плати відповідно до довідок від 07.05.2025 №01-18/964/1, №01-18/965/1, №01-18/967/1, виданих Понорницькою селищною радою Чернігівської області та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1211,20 грн та витрати на правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (просп. Соборний, 158Б,м. Запоріжжя,Запорізька обл., Запорізький р-н,69005, код ЄДРПОУ 20490012).
Повне судове рішення складено 22.09.2025.
Суддя Оксана ТИХОНЕНКО