22 вересня 2025 року Чернігів Справа № 620/10489/25
Суддя Чернігівського окружного адміністративного суду Виноградова Д.О., перевіривши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 як законного представника ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 , ОСОБА_2 як законний представник ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулися до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), у якому просять:
зобов'язати військову частину НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) вчинити певні дії, а саме виплатити грошові кошти згідно нотаріально посвідчених свідоцтв про право власності спадкоємців за законом - ОСОБА_1 у сумах дві треті частини призначеної одноразової грошової допомоги, але не виплаченої за життя спадкодавця, ОСОБА_4 , ОСОБА_3 - у сумі по одній шостій частини невиплаченої за життя одноразової грошової допомоги відповідно до даних у свідоцтвах про право на спадщину за законом.
Розглянувши матеріали позовної заяви, суд зазначає про таке.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
Частиною першою статті 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є, зокрема, захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Відповідно до частини 1 статті 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: 1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; 1-1) спорах адміністратора за випуском облігацій, який діє в інтересах власників облігацій відповідно до положень Закону України «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки», із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; 2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спорах між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; 4) спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; 5) за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом; 6) спорах щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму; 7) спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації; 8) спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності; 9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій, експертних команд з оцінювання повсякденного функціонування особи та інших подібних органів, рішення яких є обов'язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб; 10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб; 11) спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності державного замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про оборонні закупівлі», крім спорів, пов'язаних із укладенням державного контракту (договору) про закупівлю з переможцем спрощених торгів із застосуванням електронної системи закупівель, а також зміною, розірванням і виконанням державних контрактів (договорів) про закупівлю; 12) спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України «Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень»; 13) спорах щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років»; 14) спорах із суб'єктами владних повноважень з приводу проведення аналізу ефективності здійснення державно-приватного партнерства; 15) спорах, що виникають у зв'язку з оголошенням, проведенням та/або визначенням результатів конкурсу з визначення приватного партнера та концесійного конкурсу; 16) спорах щодо здійснення державного регулювання, нагляду і контролю у сфері медіа.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Відповідно до пункту другого частини першої статті 4 КАС України публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Верховним Судом у постанові від 23.12.2021 у справі № 370/2759/18 сформульовано правовий висновок про те, що спір, який підлягає розгляду адміністративним судом, - це публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, та який виник у зв'язку з виконанням (рішення, дія), неналежним виконанням (рішення, дія) або невиконанням (бездіяльність) такою стороною зазначених функцій і вирішення якого безпосередньо не віднесено до юрисдикції інших судів, яка, за загальним правилом, встановлюється у суді першої інстанції за заявою однієї із сторін; такий спір є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин; метою вирішення такого спору є захист прав, свобод та інтересів особи або суспільних інтересів у сфері публічно-правових відносин шляхом впливу в межах закону на належного відповідача; такий спір повинен бути реальним (результат вирішення спору безпосередньо впливатиме на ефективний захист особи або суспільного інтересу у конкретних публічно-правових відносин) та існуючим на момент звернення з позовом; законом може бути визначено спеціальний порядок вирішення публічно-правового спору або встановлено обмеження стосовно суб'єкта звернення з відповідним позовом за умови наявності альтернативного суб'єкта з повною адміністративною процесуальною правоздатністю.
У постанові від 13.10.2020 у справі № 640/22013/18 Велика Палата Верховного Суду висловилася, що «21. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Тоді як приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило, майнового приватного права чи інтересу».
Згідно із висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 4 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16, якщо позивач не був заявником стосовно оскаржених ним реєстраційних дій, які були вчинені за заявою іншої особи, такий спір є спором про цивільне право незалежно від того, чи здійснено державну реєстрацію прав на нерухоме майно з дотриманням державним реєстратором вимог законодавства та чи заявляються, окрім вимог про скасування оспорюваного рішення, запису в державному реєстрі прав, вимоги про визнання недійсними правочинів, на підставі яких прийнято спірне рішення, здійснено оскаржуваний запис.
Натомість до юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб'єктами стосовно їх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, в яких хоча б один суб'єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого суб'єкта, а останній відповідно зобов'язаний виконувати вимоги та приписи такого суб'єкта владних повноважень (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 914/2006/17).
Так, матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_5 , члену сім'ї загиблого військовослужбовця, старшого сержанта ОСОБА_6 , як батьку загиблого було призначено одноразову грошову допомогу в зв'язку із загибеллю військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби згідно положень Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168. Виплата одноразової грошової допомоги почалася у липні 2023 року на розрахунковий рахунок отримувача у формі безготівкових зарахувань від військової частини НОМЕР_1 та припинилась 16.04.2024 після його смерті. Із заявами про прийняття спадщини до приватного нотаріуса звернулися спадкоємці: дочка померлого - ОСОБА_1 , дружина померлого - ОСОБА_7 , невістка - ОСОБА_2 як законний представник онуків ОСОБА_5 , дітей його загиблого сина ОСОБА_6 .
Відповідно до копії свідоцтва про право на спадщину за законом від 26.06.2025 № 1000 встановлено, що спадкоємцями ОСОБА_5 є: його дочка ОСОБА_1 , у тому числі з урахуванням 1/3 частки у спадщині, від якої відмовилася дружина спадкодавця ОСОБА_8 - на 2/3 частки у спадщині; його онук ОСОБА_4 , батько якого ОСОБА_6 помер в березні 2022 року - на 1/6 частку у спадщині; його онука ОСОБА_3 , батько якої ОСОБА_6 помер в березні 2022 року - на 1/6 частку у спадщині. Спадщина, на яку в указаних частках видано це свідоцтво, складається з: Призначеної, але не виплаченої за життя одноразової грошової винагороди в розмірі 1860000 грн 00 коп (один мільйон вісімсот шістдесят тисяч грн. 00 коп), яка належала спадкодавцю на підставі довідки, виданої ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вартість спадкового майна складає - 1860000 грн 00 коп (один мільйон вісімсот шістдесят тисяч грн. 00 коп), а частки на яку видано це свідоцтво складає - 1240000 грн 00 коп (один мільйон двісті сорок тисяч грн 00 коп). Свідоцтво про право на спадщину на 2/3 (дві треті) частини невиплаченої за життя одноразової грошової допомоги видано ОСОБА_1 .
Відповідно до копії свідоцтва про право на спадщину за законом від 26.06.2025 № 1001 встановлено, що спадкоємцями ОСОБА_5 є: його дочка ОСОБА_1 , у тому числі з урахуванням 1/3 частки у спадщині, від якої відмовилася дружина спадкодавця ОСОБА_8 - на 2/3 частки у спадщині; його онук ОСОБА_4 , батько якого ОСОБА_6 помер в березні 2022 року - на 1/6 частку у спадщині; його онука ОСОБА_3 , батько якої ОСОБА_6 помер в березні 2022 року - на 1/6 частку у спадщині. Спадщина, на яку в указаних частках видано це свідоцтво, складається з: призначеної, але не виплаченої за життя одноразової грошової винагороди в розмірі 1860000 грн 00 коп (один мільйон вісімсот шістдесят тисяч грн. 00 коп), яка належала спадкодавцю на підставі довідки, виданої ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вартість спадкового майна складає - 1860000 грн 00 коп (один мільйон вісімсот шістдесят тисяч грн. 00 коп), а частки на яку видано це свідоцтво складає - 310000 грн 00 коп (триста десять тисяч грн 00 коп). Свідоцтво про право на спадщину на 1/6 (одну шосту) частини невиплаченої за життя одноразової грошової допомоги видано ОСОБА_4 .
Відповідно до копії свідоцтва про право на спадщину за законом від 26.06.2025 № 1002 встановлено, що спадкоємцями ОСОБА_5 є: його дочка ОСОБА_1 , у тому числі з урахуванням 1/3 частки у спадщині, від якої відмовилася дружина спадкодавця ОСОБА_8 - на 2/3 частки у спадщині; його онук ОСОБА_4 , батько якого ОСОБА_6 помер в березні 2022 року - на 1/6 частку у спадщині; його онука ОСОБА_3 , батько якої ОСОБА_6 помер в березні 2022 року - на 1/6 частку у спадщині. Спадщина, на яку в указаних частках видано це свідоцтво, складається з: призначеної, але не виплаченої за життя одноразової грошової винагороди в розмірі 1860000 грн 00 коп (один мільйон вісімсот шістдесят тисяч грн. 00 коп), яка належала спадкодавцю на підставі довідки, виданої ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вартість спадкового майна складає - 1860000 грн 00 коп (один мільйон вісімсот шістдесят тисяч грн. 00 коп), а частки на яку видано це свідоцтво складає - 310000 грн 00 коп (триста десять тисяч грн 00 коп). Свідоцтво про право на спадщину на 1/6 (одну шосту) частини невиплаченої за життя одноразової грошової допомоги видано ОСОБА_3 .
Суд зазначає, що статтею 19 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
З аналізу наведених норм Цивільного процесуального кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України можна зробити висновок про те, що не є публічно-правовим і розглядається у порядку цивільного судочинства спір між органом державної влади та/або органом місцевого самоврядування (суб'єктом владних повноважень) як суб'єктом публічного права та суб'єктом приватного права, в якому управлінські дії суб'єкта владних повноважень спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав фізичної особи.
Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №1 68 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» передбачено, що сім'ям загиблих осіб (померлих в наслідок поранень, що дістали після введення воєнного стану, травм) виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 млн. гривень.
Одноразова грошова допомога розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Члени сім'ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Отже, вказаний факт підтверджує, що спір, який виник у позивачів, стосується порушеного права цивільного, а саме: права на отримання грошових коштів після смерті ОСОБА_5 , які не нараховані та не виплачені в повному обсязі.
З урахуванням викладеного, суд зазначає, що цей спір обумовлений порушенням приватного права позивачів.
Тобто, цей спір є приватноправовим і не пов'язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єкта владних повноважень, що виключає його розгляд за правилами адміністративного судочинства.
Приписами статті 1216 Цивільного кодексу України закріплено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Статтею 1218 Цивільного кодексу України, встановлено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до статті 1219 Цивільного кодексу України, не входять до складу спадщини права та обов'язки, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема:
1) особисті немайнові права;
2) право на участь у товариствах та право членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами;
3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
4) права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом;
5) права та обов'язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.
За приписами статті 1227 ЦК України, суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Виходячи з аналізу вищезазначених правових норм, предметом спадкування можуть бути лише конкретні суми виплат, які належали спадкодавцеві за життя і залишилися недоотриманими ним у зв'язку з його смертю.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 484/3648/16-а, від 29 квітня 2021 року у справі № 826/17923/18, від 15 червня 2022 року у справі № 640/5942/21 та від 18 жовтня 2022 року у справі № 640/2868/22.
З наведеного слідує, що позивачі звертаються за захистом саме спадкових прав на недоотримані спадкодавцем за життя виплати, оскільки як спадкоємці за законом в установленому законом порядку прийняли спадщину після смерті ОСОБА_5 та отримали свідоцтва про право на спадщину за законом на спірні виплати.
А отже, такий спір має приватноправовий характер і підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.
Такий підхід застосований також Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду, зокрема, у постанові від 09 жовтня 2019 року у справі № 355/323/17, де Суд, вирішуючи питання наявності у особи права на отримання нарахованої, але невиплаченої пенсії (доплат до пенсії) її померлого чоловіка, вказав, що аналіз статей1218,1219,1227 ЦК України свідчить, що законодавець не забороняє спадкування права на отримання нарахованої, але неодержаної пенсії (доплат до пенсії). Суд виходив з того, що оскільки особі за життя було здійснено перерахунок пенсії на підставі судових рішень, позивач як спадкоємець за законом в установленому законом порядку прийняла спадщину після його смерті, а тому набула права на отримання нарахованої, але невиплаченої пенсії (доплат до пенсії). Суд також наголосив, що стягнення у судовому порядку нарахованої на підставі вказаних рішень, але невиплаченої спадкодавцю за життя суми пенсії, не призведе до подвійного стягнення з держави одних і тих самих сум.
Подібні висновки щодо розгляду спорів, які стосуються виплати недоодержаних сум пенсії, в порядку цивільного судочинства за позовом спадкоємця до органу пенсійного фонду, неодноразово висловлені Великою Палатою Верховного Суду також у постанові від 26.06.2019 у справі №284/252/17 (позов про стягнення з органу пенсійного фонду у порядку спадкування неодержаних за життя спадкодавиці (матері позивача) підвищення до пенсії й додаткової пенсії, щорічної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування), а також Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду, зокрема, у постановах від 28.04.2022 у справі № 428/3913/20 (позов про стягнення недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера в порядку спадкування), від 30.11.2022 у справі №638/19167/19 (спір щодо стягнення спадщини у вигляді недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера).
Аналогічного висновку суд доходить і щодо виплати одноразової грошової допомоги невиплаченої за життя ОСОБА_5 .
Враховуючи вищенаведене, оскільки спір у справі фактично пов'язаний з реалізацією цивільних прав позивачів на виплату коштів відповідно до свідоцтв про право на спадщину за законом, має приватно-правовий характер, тому повинен розглядатись за правилами цивільного судочинства.
Дана обставина згідно із пунктом 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для відмови у відкритті провадження в адміністративній справі.
Відповідно до частини шостої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає за необхідне роз'яснити, що для вирішення спору позивачу необхідно звернутись до місцевого загального суду за правилами підсудності, встановленими Цивільним процесуальним кодексом України.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі.
Оскільки позовна заява з додатками у паперовому вигляді до суду не подавалась, а сформована у системі «Електронний суд», суд обмежується лише процесуальним рішенням про її повернення.
На підставі наведеного та керуючись статтями 170, 248 Кодексу адміністративного судочинства України,
У відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 як законного представника ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Попередити позивачів, що повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Копію ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі надіслати позивачам.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею. Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст ухвали суду складено 22.09.2025.
Суддя Дар'я ВИНОГРАДОВА