про відмову в забезпечені позову
23 вересня 2025 р. м. Чернівці Справа № 600/4464/25-а
Суддя Чернівецького окружного адміністративного суду Анісімов О.В., розглянувши у порядку письмового провадження заяву представника ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Постійно діючої комісії ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,-
У поданому до суду позові ОСОБА_1 (далі - позивач) просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Постійно діючої комісії ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_2 від 01.09.2025 року № 2025-0901-1059-3197-3 про визнання ОСОБА_1 придатним до військової служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв'язку, оперативного забезпечення, охорони;
- зобов'язати Постійно діючу комісію ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_2 повторно провести медичний огляд для визначення ступеня придатності до військової служби ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Ухвалою суду від 23.09.2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі.
Разом з позовною заявою представником позивачем подано заяву про забезпечення позову, в якій просить:
- заборонити ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса: АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) в особі його посадових осіб вчиняти дії щодо переміщення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_2 до військової частини з метою проходження військової служби в Збройних Силах України до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі.
В обґрунтування поданої заяви про забезпечення позову представник позивача вказує, що 04.09.2025 року від ІНФОРМАЦІЯ_5 , позивач отримав повістку - повістка на відправку в команду за якою зобов'язаний прибути до ІНФОРМАЦІЯ_5 о 09:00 годині 11.09.2025 року за адресою: м. Чернівці, вул. Головна, 119 від якої вимушений відмовитися у зв'язку з наявністю захворювання передбаченого статтею 39а графи ІІ Розкладу хвороб відповідно до якої позивач є не придатним до військової служби з виключенням з військового обліку. З метою недопущення передчасного відправлення ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації, вимушений звертатися з заявою про необхідність вжиття заходів забезпечення поданого мною позову до Відповідача про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання вчинити певні дії, адже у зв'язку з невжиттям заходів забезпечення позову порушене право залишиться незахищеним та можливість його поновлення буде унеможливлена.
Розглянувши заяву представника позивача про забезпечення позову, суддя вважає, що вона не підлягає задоволенню виходячи із наступного.
Відповідно до частини 1 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Так, відповідно до частин 1, 2 статті 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно із частиною 1 статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
У частині 2 статті 151 КАС України передбачено, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Із системного аналізу вимог наведених норм слідує, що заходи забезпечення позову повинні відповідати і бути співмірними заявленим позовним вимогам, безпосередньо пов'язаними з предметом спору, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення. При цьому, заявник обов'язково повинен обґрунтувати свою заяву і з цією метою подати докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язує застосування певного заходу забезпечення позову. Доказами у даному випадку вважатимуться будь-які відомості, що вказують на ймовірне порушення чиїхось прав (свобод, інтересів) під час провадження у справі.
Інститут забезпечення позову за своєю сутністю та з урахуванням європейського досвіду є інститутом попереднього судового захисту порушеного права.
На цій стадії процесу суд не констатує факт порушення права, однак забезпечує можливість виконання рішення суду, яке може бути прийнято на користь позивача.
Конституційний Суд України в рішенні від 30.01.2003 року, №3-рн/2003 “У справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини третьої статті 120, частини шостої статті 234, частини третьої статті 236 Кримінально-процесуального кодексу України (справа про розгляд судом окремих постанов слідчого і прокурора)» зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13) (пункт 9 мотивувальної частини рішення).
Європейський суд з прав людини у своєму рішення від 23.01.2014 року, №19336/04 “Справа “East/West Alliance Limited» проти України»» вказав на те, що межі обов'язків за статтею 13 різняться залежно від характеру скарги заявника відповідно до Конвенції. Незважаючи на це, засоби юридичного захисту, які вимагаються за статтею 13 Конвенції, повинні бути ефективними як у теорії, так і на практиці; використанню засобів захисту не повинні невиправдано та необґрунтовано перешкоджати дії чи бездіяльність органів влади держави-відповідача (див., серед інших джерел, вищезазначене рішення у справі "Аксой проти Туреччини", п. 95, та рішення у справі "Кудла проти Польщі" [ВП], заява N 30210/96, п. 157, ECHR 2000-XI) (пункт 227).
Окрім цього, в рішенні від 18.02.2010, № 54131/08 “Справа “Байсаков та інші проти України»» Європейський суд зазначив, " ... що процедура такого судового контролю становить, у принципі, ефективний засіб юридичного захисту у значенні статті 13 Конвенції стосовно скарг, пов'язаних з рішеннями про вислання та екстрадицію, але за умови існування можливості ефективної перевірки судами законності - з матеріально-правового та процесуального погляду - дискреційних дій органу виконавчої влади і можливості скасування ними такого рішення в разі необхідності (див. ухвалу у справі "Сливенко проти Латвії" [ВП], N 48321/99, п. 99, ЄСПЛ 2002-II).
Отже, підсумовуючи наведене, слід прийти до висновку, що існування інституту забезпечення позову, обумовлено потребою в ефективному юридичному захисті прав та інтересів людини. Ефективне використання інституту забезпечення позову унеможливить порушення права людини, яке на думку останньої є порушеним.
Водночас використання засобів захисту не повинні невиправдано та необґрунтовано перешкоджати дії чи бездіяльність органів влади.
У цій справі заявник стверджує, що по відношенню до нього мають місце порушення процедури проходження військово-лікарської комісії та подальшу видачу, на підставі висновку військово-лікарської комісії про придатність без врахування його проблем зі здоров'ям, повістки на відправку.
Разом з цим, на цій стадії судового процесу суд не може оцінювати чи то рішення, чи то дії відповідача в частині здійснення мобілізаційних заходів, надто в умовах воєнного стану, та як наслідок вважати їх такими, що містить очевидні ознаки протиправності, оскільки в іншому випадку втрачається сенс розгляду самої справи по суті, під час якого таким рішенням та діям буде надана оцінка на предмет їх правомірності.
А тому, у разі забезпечення позову, суд невиправдано перешкоджатиме діям ІНФОРМАЦІЯ_1 здійснення мобілізаційних заходів в умовах воєнного стану, введеного у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України.
Більше того, суддя звертає увагу на те, що згідно частини 10 статті 14 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 року № 2232-XII за результатами медичного огляду громадянина України і з урахуванням рівня його освітньої підготовки, особистих якостей, роду діяльності та спеціальності комісія з питань приписки може прийняти одне з таких рішень:
- придатний для військової служби та попередньо призначений до служби у Збройних Силах України чи іншому військовому формуванні; тимчасово непридатний до військової служби, потребує лікування;
- підлягає направленню на додаткове медичне обстеження та проведення повторного медичного огляду (із зазначенням дати проведення);
- непридатний до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час, підлягає взяттю на облік військовозобов'язаних;
- непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку, підлягає виключенню з військового обліку;
- підлягає взяттю на військовий облік військовозобов'язаних як такий, що був раніше засуджений до позбавлення волі, обмеження волі, арешту, виправних робіт за вчинення кримінального проступку, нетяжкого злочину, у тому числі із звільненням від відбування покарання;
- підлягає виключенню з військового обліку як такий, що був раніше засуджений до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.
У свою чергу, згідно пунктів 69-70 Положення про підготовку і проведення призову громадян України на строкову військову службу та прийняття призовників на військову службу за контрактом, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.03.2002 року № 352, відповідно до результатів медичного огляду призовника, його особистих якостей, рівня освіти, а також матеріального і соціального стану призовника та членів його сім'ї районна (міська) призовна комісія виносить одне з рішень про:
- придатність до військової служби і призов на строкову військову службу з призначенням до виду (роду) військ (сил) Збройних Сил, інших військових формувань, а також визначає строк відправлення його у військову частину;
- тимчасову непридатність до військової служби і надання відстрочки за станом здоров'я;
- надання відстрочки або звільнення від призову на строкову військову службу на підставах, передбачених статтями 17 і 18 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу»;
- направлення призовників, які виявили бажання вступити до вищих військових навчальних закладів, для проходження випробувань та складення вступних іспитів чи ухвалення рішення про відмову в такому направленні;
- направлення до закладів охорони здоров'я за місцем проживання громадян, яких визнано тимчасово непридатними до військової служби;
- направлення відповідним правоохоронним органам матеріалів на призовників, які ухиляються від призову на строкову військову службу;
- внесення призовній комісії вищого рівня клопотань щодо надання громадянам відстрочок від призову на строкову військову службу у випадках, не передбачених Законом України “Про військовий обов'язок і військову службу».
Ухвалюючи рішення про призначення призовників до відповідного виду (роду) військ (сил) Збройних Сил, іншого військового формування, районна (міська) призовна комісія бере за основу їх стан здоров'я, фізичний розвиток, здобуту ними освіту та спеціальну підготовку, ділові, індивідуально-психологічні та моральні якості.
У свою чергу, згідно пункту 84 вказаного Положення, згідно з рішенням районної (міської) призовної комісії посадова особа, яка відповідає за обліково-призовну роботу районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, повинна провести оформлення документів у такому порядку:
- на громадян, призваних на строкову військову службу, виписати повістки за формою згідно з додатком 21 і вручити їх не пізніше ніж за три доби до відправлення на збірний пункт;
- виписати військові квитки і обліково-послужні картки, підписати їх у керівника районного (міського) комісаріату та скріпити гербовою печаткою;
- призовникам, які одержали відстрочку від призову за сімейними обставинами, за станом здоров'я, для здобуття освіти, продовження професійної діяльності та з інших причин, у посвідченнях про приписку до призовних дільниць у розділі “Результати призову» зробити відповідний запис, який скріпити гербовою печаткою;
- на осіб, яких звільнено від призову на строкову військову службу на підставах, передбачених статтею 18 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу», оформити витяги з протоколів засідань районної (міської) призовної комісії.
Окрім цього, відповідно до пунктів 2.16-2.17розділу 2 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого Наказом Міноборони України від 14.08.2008 року № 402, у військовому комісаріаті в день відправки призовників на збірний пункт організовується опитування останніх на предмет наявності гострих хвороб, травм, станів, які перешкоджають відправці. За результатами опитування проводяться консультації спеціалістів, госпіталізація в лікувальний заклад, повторний огляд спеціалістами тощо і приймаються рішення про направлення на збірний пункт або вилучення з команди на відправку.
Перед прийняттям призовників, які прибули на збірний пункт на відправку у складі команд з військових комісаріатів, та перед відправкою їх до військових частин проводиться контрольний медичний огляд. За результатами огляду приймається рішення про відсутність протипоказань за станом здоров'я для перебування на збірному пункті (відправки до військових частин). Під час перебування на збірному пункті проводиться флюорографічне обстеження органів грудної клітки тим призовникам, яким його не проведено. У разі виявлення гострих захворювань, травм, інших станів, що перешкоджають перебуванню на збірному пункті (відправці до військових частин), приймається відповідне рішення (про госпіталізацію, ізоляцію, направлення на медичний огляд лікарями - спеціалістами медичного відділення збірного пункту тощо), про що робиться відмітка в особовій справі призовника.
У разі виявлення у призовника захворювання, яке перешкоджає проходженню строкової військової служби, останній повертається у військовий комісаріат з метою організації лікування, а за наявності показань госпіталізується у відповідний лікувальний заклад МОЗ України. Документи повертаються до військового комісаріату на повторний розгляд районної призовної комісії.
Натомість, позивачем не надано суду жодного із перелічених вище рішень, натомість отримання ним від ІНФОРМАЦІЯ_1 повістки на відправку без відповідного рішення районної (міської) призовної комісії не свідчить про настання для позивача будь-яких несприятливих наслідків.
Окрім цього, суддя звертає увагу на те, що видана ОСОБА_1 повістка на відправку фактично мала б бути реалізована шляхом його прибуття 11.09.2025 о 09.00 год. до відповідного центру комплектування та соціальної підтримки. Відповідно, станом на час подання заяви про забезпечення позову та її розгляду у суді вжиття заходів забезпечення позову в обраний заявником спосіб є недоцільним з огляду на сплив часу реалізації врученої позивачу повістки на відправку.
Таким чином, беручи до уваги встановлені обставини та відсутність належних доказів в обґрунтування своєї заяву, які б свідчили про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та охоронюваним законом інтересам заявника, або про те, що захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття відповідних заходів забезпечення позову, суд приходить до висновку, що відсутні підстави для забезпечення позову.
Відтак, суддя вважає, що заява про забезпечення позову є необґрунтованою, а тому не підлягає задоволенню.
З огляду на викладене, керуючись статтями 150,151,154,243,248,256 КАС України, суддя -
1. У задоволенні заяви представника ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.
Згідно статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України ухвали суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково. Апеляційна скарга на ухвалу подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення (складання).
Суддя О.В. Анісімов