22 вересня 2025 р. м. Чернівці Справа № 600/4598/23-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лелюка О.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним дій, визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії,
У липні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до Чернівецького окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним дій, визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії.
Позивач просила суд:
- визнати протиправними дії НОМЕР_1 прикордонного загону (військової частини НОМЕР_2 ) щодо нарахування індексації (грошового забезпечення ОСОБА_1 за період із 01.12.2015 по 28.02.2018 з урахуванням іншого ніж січень 2008 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих тип для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця);
- зобов'язати НОМЕР_1 прикордонний загін (військову частину НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 із урахуванням січня 2008 як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця);
- визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_1 прикордонного загону (військової частини НОМЕР_2 ) щодо не нарахування та не виплати індексації - різниці грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 03.04.2023;
- зобов'язати НОМЕР_1 прикордонний загін (військову частину НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити індексацію-різницю грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 03.04.2023 розрахованої як різниці між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу у березні 2018 у сумі 4356,71 грн.
Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 19 лютого 2024 року у справі №600/4598/23-а, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2024 року, адміністративний позов ОСОБА_1 , в інтересах якої звернувся адвокат Каверін Сергій Миколайович до НОМЕР_1 прикордонного загону (військової частини НОМЕР_2 ) про визнання протиправними дії, визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії, - задоволено частково. Визнано протиправними дії НОМЕР_1 прикордонного загону (військової частини НОМЕР_2 ) щодо нарахування індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період із 01.12.2015 по 28.02.2018 з урахуванням іншого ніж січень 2008 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих тип для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця). Зобов'язано НОМЕР_1 прикордонний загін (військову частину НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 із урахуванням січня 2008 як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця). Визнано протиправними дії НОМЕР_1 прикордонного загону (військову частину НОМЕР_2 ) щодо порушення вимог абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення" затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 при нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 в період з 01.03.2018 по 03.04.2023. Зобов'язано НОМЕР_1 прикордонний загін (військову частину НОМЕР_2 ) здійснити перерахунок та доплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 03.04.2023, що розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу відповідно до вимог абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 30 січня 2025 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Скасовано рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 19 лютого 2024 року і постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2024 року в частині вирішення позовних вимог щодо визнання протиправною бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_2 ) щодо ненарахування та невиплати «індексації-різниці» грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 03.04.2023 та зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_1 (військову частину НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити «індексацію-різницю» грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 03.04.2023, розрахованої як різниці між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу у березні 2018 року, у сумі 4 356,71 грн, а справу №600/4598/23-а у цій частині направлено на новий судовий розгляд до Чернівецького окружного адміністративного суду.
Відповідно до повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Чернівецького окружного адміністративного суду, матеріали адміністративної справи №600/4598/23-а передано на розгляд головуючому судді Лелюку О.П.
Таким чином, суд розглядає дану справу в межах вимог позову про визнання протиправною бездіяльність НОМЕР_1 прикордонного загону (військової частини НОМЕР_2 ) щодо не нарахування та не виплати індексації-різниці грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 березня 2018 року по 03 квітня 2023 року та зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити індексацію-різницю грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 березня 2018 року по 03 квітня 2023 року розрахованої як різниці між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу у березні 2018 у сумі 4356,71 грн.
Так, позовні вимоги у вказаній вище частині обґрунтовані тим, що у період з березня 2018 року по день звільнення зі служби позивачу не нараховувалась та не виплачувалась індексація грошового забезпечення, виходячи з фіксованої величини, яка розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу. Проте позивач вважає, що з березня 2018 року відповідач мав нараховувати та виплачувати також індексацію-різницю з урахуванням положень Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2023 року №1078 (далі - Порядок №1078), оскільки розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року підвищився порівняно з доходом, отриманим у лютому 2018 року, але водночас такий дохід є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року, що, відповідно, є підставою для нарахування та виплати індексації-різниці. Натомість відповідач за час проходження позивачем військової служби, зокрема, у період з 01 березня 2018 року по дату звільнення зі служби, не вирішував питання про наявність підстав для виплати позивачу індексації грошового забезпечення у місяці підвищення доходу (березень 2018 року), що, на думку позивача, вказує на допущення відповідачем протиправної бездіяльності.
Відповідач заперечував щодо вимог позивача про нарахування та виплату їй індексації-різниці грошового забезпечення за спірний період, вказавши про невірність розрахунків визначеної позивачем самої суми такої індексації-різниці. Обґрунтовуючи такі твердження, представник відповідача вказав, що щомісячна додаткова грошова винагорода, яка була передбачена Інструкцією про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 02 лютого 2016 року №73, виплачувалась у поточному місяці за попередній календарний місяць. Тобто, нарахована до виплати щомісячна додаткова грошове винагорода за січень 2018 року фактично була виплачена позивачу у лютому 2018 року, а за лютий - у березні 2018 року. Крім цього відповідач вважає помилковим розрахунок позивача суми можливої індексації-різниці з урахуванням одноразових видів грошового забезпечення (одноразові премії, підйомна допомога, допомога на оздоровлення, на вирішення соціально-побутових питань тощо), оскільки такі види виплат не мають постійного характеру і не виплачуються кожного місяця. Просив суд відмовити у задоволенні позову.
У поданих до суду додаткових пояснення представник позивача звернув увагу на те, що при порівнянні доходів за лютий та березень 2018 року підлягають врахуванню ті види грошового забезпечення, які були виплачені саме у поточному місяці, а не за період (місяць), за який вони виплачені.
Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши повідомлені обставини, які є достатніми для ухвалення законного і обґрунтованого судового рішення, суд дійшов висновку про те, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено та не заперечується сторонами, що ОСОБА_1 проходила військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_2 ).
Відповідно до наказу начальника військової частини НОМЕР_2 від 25.03.2023 №212-ОС (по стройовій частині) позивача звільнено з військової служби. Згідно з витягом з наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 03.04.2023 №229-ОС позивача виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.
Остаточною датою звільнення позивача зі служби вважається 03 квітня 2023 року.
Як вбачається зі змісту наявного у справі адвокатського запиту представника позивача - адвоката Каверіна С.М. від 21 травня 2023 року, останній просив відповідача надати, зокрема, детальний помісячний розрахунок індексації різниці грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по дату звільнення зі служби, розрахованої як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
Листом від 02 червня 2023 року №14/9652-23-Вих відповідач повідомив представника позивача про те, що індексація грошового забезпечення виплачувалась ОСОБА_1 у повному обсязі.
Вважаючи, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо не нарахування та не виплати індексації-різниці грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 03 квітня 2023 року, позивач звернулась до суду з цим позовом.
Вирішуючи спір, суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною першою та другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Зміст зазначених норм свідчить про те, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відповідно до частин першої, третьої статті 25 Закону України «Про Державну прикордонну службу України» (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) держава забезпечує соціальний захист особового складу Державної прикордонної служби України відповідно до Конституції України, цього Закону та інших актів законодавства. Військовослужбовці Державної прикордонної служби України користуються правовими і соціальними гарантіями відповідно до Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», цього Закону, інших актів законодавства.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлення єдиної системи їх соціального та правового захисту, гарантування військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливих умов для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулювання відносин у цій галузі визначені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року №2011-XII (далі - Закон №2011-XI в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).
Зокрема, вказаний Закон визначає порядок, умови, склад, розміри виплати грошового забезпечення.
Так, абзацом 1 пункту 1 статті 9 цього Закону №2011-XI передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно з пунктами 2, 3 статті 9 Закону №2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Законом, що визначає правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України, є Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03 липня 1991 року №1282-XII (далі - Закон №1282-XII).
Відповідно до статті 1 Закону №1282-ХІІ індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Частиною першою статті 2 Закону №1282-ХІІ визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).
Згідно з частиною першою статті 4 Закону №1282-ХІІ індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України (частина друга статті 5 Закону України №1282-ХІІ).
Відповідно до частини сьомої статті 5 Закону №1281-ХІІ проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік.
Отже, індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій, спрямованою на підтримання купівельної спроможності населення України шляхом підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. При цьому проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковим для всіх юридичних осіб - роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання державних та приватних виконавців, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників, визначені Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 (далі - Порядок №1078).
Згідно з пунктом 1-1 Порядку №1078 підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.
Відповідно до підпункту 2 пункту 6 Порядку №1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких проводяться відповідні грошові виплати населенню, зокрема, підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.
Поряд з цим суд зазначає, що Закон №1282-XII і Порядок №1078 не містять такого поняття як «фіксована сума індексації».
Проте з грудня 2015 року (у зв'язку з прийняттям та набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» від 09 грудня 2015 року №1013) в абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 по суті йдеться про поняття індексації-різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.
Абзаци 3, 4 пункту 5 Порядку №1078 у редакціях, які застосовувалися з 1 грудня 2015 року до 1 квітня 2021 року, передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не) нараховується, а саме:
- сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3);
- сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 4).
Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку №1078 додатково вказує, що ця сума індексації-різниці виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.
Аналіз положень пункту 1, абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) дає підстави зробити висновок, що нарахування й виплата індексації-різниці має щомісячний фіксований характер, гарантується законом і є обов'язковими для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.
Порядок №1078 передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу, так званої «поточної індексації» та «індексації-різниці». Суми цих індексацій можуть нараховуватися і одночасно, і окремо одна від одної.
У разі виникнення спору щодо індексації грошових доходів, коло обставин, які є істотними для справи; факти, що підлягають встановленню; характер спірних правовідносин; матеріальний закон, який їх регулює, - залежать від виду індексації, з приводу якої існує спір.
Щодо поточної індексації, то право працівника на її отримання виникає у випадку, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який з 01.01.2016 встановлений у розмірі 103 відсотка (абзац 2 пункту 1-1, абзац 6 пункту 5 Порядку №1078). Сума цієї індексації визначається як результат множення грошового забезпечення, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (абзац 2, 5 пункт 4 Порядку №1078).
Щодо «індексації-різниці», то право працівника на її отримання виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, визначеної в цьому місяці. Якщо ця умова наявна, то розмір належної «індексації-різниці» визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.
Тобто, системний і цільовий способи тлумачення абзаців 3, 4 п. 5 Порядку №1078 дають підстави зробити висновок, що у березні 2018 року як місяці підвищення доходу позивача відповідач мав вирішити питання, чи має позивач право на отримання суми індексації-різниці.
Водночас, як свідчать доводи заяв по суті справи та встановлені у цій справі обставини, відповідач не нараховував і не виплачував позивачу цей вид індексації, що і є спірним у межах даних правовідносин.
В контексті наведеного суд звертає на таке.
Так, питання врахування вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078, досліджувалось Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, зокрема, у справах №400/3826/21 (постанова від 23 березня 2023 року), №380/5493/21 (постанова від 29 березня 2023 року) та №240/23550/21 (постанова від 06 липня 2023 року).
Так, у вказаних справах Верховний Суд зауважив, що Порядок №1078 передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу, умовно кажучи, “поточної» та “індексації-різниці». Системний і цільовий способи тлумачення абзаців 3, 4 Порядку №1078 дають підстави зробити висновок, що у березні 2018 року як місяці підвищення доходу позивача відповідачу належало вирішити питання, чи має останній право на отримання індексації-різниці, а якщо так, то у якій сумі.
З огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку №1078 особа (військовослужбовець) має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року.
Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.
Буквальний спосіб тлумачення норм абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 свідчить про те, що для їхнього застосування суд повинен встановити: розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А); суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б); чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).
Розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року.
В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу 5 пункт 5 Порядку №1078).
Сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року (Б) визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку №1078).
Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби. У такому випадку відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку №1078 сума індексації-різниці в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А).
Висновки суду у даній справі узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 23 березня 2023 року по справі №400/3826/21, від 06 квітня 2023 року по справі №420/11424/21, від 09 травня 2023 року по справі №400/12702/21 та від 18 жовтня 2023 року у справі №380/14195/22 та ін.
Аналогічну позицію підтримано Верховним Судом також і у постановах від 11 квітня 2025 року (справа №560/752/24), від 03 червня 2025 року (справа №600/1889/24-а), від 11 вересня 2025 року (справа №460/32253/22) та ін.
Так, розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб у березні 2018 року складав 1762 грн.
За змістом листа Міністерства соціальної політики України від 28.09.2021 №5211/0/290-21/51 та виходячи із розмірів індексів споживчих цін за період 01.02.2018 до 01.03.2018, величина приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, порівняно із місяцем попереднього підвищення доходу (січень 2008 року), складає 253,3 %.
Отже, сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року становить 4463,15 грн (762,00 грн * 253,30 % / 100 = 4463,15 грн).
Відтак, березень 2018 року є місяцем підвищення тарифних ставок (посадових окладів), а тому, відповідно до Порядку №1078 саме березень 2018 року є базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення військовослужбовців з 01 березня 2018 року.
При цьому для правовідносин, пов'язаних з нарахуванням індексації, визначальним є також факт підвищення саме грошового доходу, а не лише тарифних ставок (окладів).
Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19 травня 2022 року у справі №380/11404/21 та від 28 вересня 2022 року у справі №400/1119/21.
Для вирішення питання про наявність підстав для виплати індексації-різниці у місяці підвищення доходу (базовому місяці) необхідно враховувати дві складові: розмір підвищення грошового доходу особи та суму індексації, що склалася у місяці підвищення цього грошового доходу і встановлювати, чи перевищує розмір підвищення грошового доходу особи суму індексації, що склалася у місяці його підвищення.
Якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу, то індексація не нараховується; якщо ж розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, то сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу. При цьому, до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 Порядку №1078.
Суд звертає увагу на те, що відповідно до вимог Закону України “Про індексацію грошових доходів населення» та Порядку №1078 обов'язок визначення розміру підвищення грошового доходу працівника та суми індексації, що склалася у місяці підвищення цього грошового доходу, а також встановлення факту перевищення розміру підвищення грошового доходу працівника над сумою індексації, що склалася у місяці його підвищення з метою вирішення питання про наявність підстав для виплати індексації у місяці підвищення доходу (базовому місяці) покладається безпосередньо на роботодавця.
Для визначення розміру індексації-різниці має значення розмір індексації грошових доходів, який обчислюється з урахуванням базового місяця та міг би бути виплачений останньому у лютому та березні 2018 року.
Для правильного застосування абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078, ураховуючи спосіб застосований Верховним Судом у справі №400/3826/21, потрібно установити:
- розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А) (визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року). В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу 5 пункт 5 Порядку №1078);
- суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б) (визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку №1078);
- чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).
Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.
Сума індексації-різниці в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А).
Як стверджується позивачем у позові та підтверджується наявними у справі матеріалами, порівнюючи розміри отриманих позивачем сум грошового забезпечення у лютому та березні 2018 року, дохід ОСОБА_1 у березні 2018 року збільшився на 106,44 грн.
Відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку №1078 сума належної позивачу індексації в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу, у даному випадку: 4463,15 грн - 106,44 грн = 4356,71 грн.
А тому починаючи з березня 2018 року сума індексації-різниці з урахуванням абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078 мала виплачуватися позивачу у розмірі 4356,71 грн до моменту наступного підвищення посадового окладу чи до дня звільнення з військової служби.
Проте відповідач указаних вимог законодавства не дотримав. Як вбачається з матеріалів справи, належна позивачу сума індексації-різниці грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 03 квітня 2023 року (дата звільнення позивача зі служби) не нараховувалась і не виплачувалась.
Стосовно посилань відповідача на те, що щомісячна додаткова грошова винагорода, яка була виплачена у лютому 2018 року, входить до складу грошового забезпечення позивача за січень 2018 року, а також про те, що щомісячна додаткова грошова винагорода, яка була виплачена у березні 2018 року, відноситься до складу грошового забезпечення позивача за лютий 2018 року, то такі суд оцінює критично. Як вбачається зі змісту архівної відомості №4041 за період з січня 2018 року по грудень 2018 року, в такій чітко вказується, що щомісячна додаткова грошова винагорода у розмірі 4311,23 грн (яка, як зазначає позивач, включена до складу грошового забезпечення позивача за січень 2018 року) нарахована та виплачена саме у лютому 2018 року. Аналогічна ситуація із сумою щомісячної додаткової грошової винагороди 71,85 грн - така була нарахована та призначена до виплати саме у березні 2018 року. Жодних відомостей про те, що вказані види виплат відносяться до складу грошового забезпечення позивача за попередні місяці, архівна відомість №4041 не містить. Інших доказів на підтвердження доводів у вказаній вище частині (до прикладу, розрахункові листи (відомості) ОСОБА_1 за лютий 2018 року та березень 2018 року) відповідач як суб'єкт владних повноважень суду не надав.
Отже, враховуючи наведені вище положення Порядку №1078 та правові позиції Верховного Суду у спірних відносинах, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення (індексацію-різницю) також за період з 01 березня 2018 року по 03 квітня 2023 року, виходячи з щомісячної фіксованої величини 4356,71 грн на місяць, що розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходів відповідно до вимог абзаців 3-6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078.
Вказане, беручи до уваги положення статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, якою передбачено повноваження суду при вирішенні справи, є належним способом захисту порушених прав позивача у даних правовідносинах та відповідає об'єкту порушеного права.
Указаної позиції при вирішенні подібних спірних відносин дотримується і Сьомий апеляційний адміністративний суд у справах №560/7186/24 (постанова від 07 листопада 2024 року), №240/8025/24 (постанова від 11 листопада 2024 року), №600/3598/24-а (постанова від 08 квітня 2025 року), №120/8059/24 (постанова від 28 серпня 2025 року) та ін.
Отже, заявлений позов підлягає задоволенню.
Згідно частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно статей 74-76 Кодексу адміністративного судочинства України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до частини першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Згідно частин першої-третьої статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність вказаних вище доказів окремо, а також достатність і взаємний зв'язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає, що позивач довів наявність підстав для задоволення заявлених вимог.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, суд не вирішує питання щодо його стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 9, 72, 73, 74-76, 77, 90, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним дій, визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення з 01 березня 2018 року по 03 квітня 2023 року з урахуванням вимог абзаців 3-6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, що розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходів.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 індексації-різниці грошового забезпечення з 01 березня 2018 року по 03 квітня 2023 року, виходячи з щомісячної фіксованої величини 4356,71 грн на місяць, що розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходів відповідно до вимог абзаців 3-6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 22 вересня 2025 року.
Повне найменування учасників справи: позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ); відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_2 ) ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ).
Суддя О.П. Лелюк