22 вересня 2025 р. м. Чернівці Справа № 600/688/25-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лелюка О.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження справу за позовом керівника Чернівецької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Карпатського округу до Вікнянської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії,
Керівник Чернівецької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Карпатського округу звернувся до суду з позовом до Вікнянської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії.
Позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Вікнянської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області щодо не вжиття заходів з організації проведення робіт із винесення меж Ландшафтного заказника загальнодержавного значення «Товтрівська стінка» та їх закріплення в натурі (на місцевості) площею 15,7 га;
- зобов'язати Вікнянську сільську раду Чернівецького району Чернівецької області відповідно до вимог чинного законодавства України забезпечити організацію проведення робіт із винесення меж Ландшафтного заказника загальнодержавного значення «Товтрівська стінка» та їх закріплення в натурі (на місцевості) в межах цієї ради площею 15,7 га.
Позов обґрунтовано тим, що під час проведення моніторингу використання земельних ділянок природно-заповідного фонду Чернівецького району Чернівецької області прокуратурою виявлено факти порушення законодавства у сфері охорони таких об'єктів. Так, встановлено, зокрема, що відповідач, у віданні якого перебуває ландшафтний заказник загальнодержавного значення «Товтрівська стінка» площею 15,7 га, не виконав вимог закону щодо встановлення меж територій та об'єктів природно-заповідного фонду в натурі (на місцевості). Вказано, у жовтні 2021 року відповідачем було прийнято рішення про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель масиву природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення на території Вікнянської сільської ради в с. Товтри. Проте впродовж 2021-2024 років сільською радою не вжито жодних заходів для проведення робіт із винесення меж ландшафтного заказника загальнодержавного значення «Товтрівська стінка» та закріплення його в натурі (на місцевості). На думку позивача, наведені обставини свідчать про допущення відповідачем протиправної бездіяльності, яка унеможливлює якісне забезпечення режиму заповідного об'єкту, його належну охорону та збереження, оскільки межі заповідника чітко не визначені, а земельна ділянка не внесена до Державного земельного кадастру, що у свою чергу може призвести до використання такої земельної ділянки не за цільовим призначенням, протиправного її вибуття у приватну власність і в цілому ставить під загрозу збереження території об'єкта природно-заповідного фонду.
Ухвалою суду від 20 лютого 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами; встановлено строки для подання заяв по суті справи.
Вказана ухвала суду була надіслана відповідачу в його електронний кабінет, про що працівником апарату суду складено довідку про доставку електронного листа.
Відповідно до частини п'ятої статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, у порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Згідно частини шостої статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.
Частиною сьомою статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Відповідно до пункту першого частини третьої статті 124 Кодексу адміністративного судочинства України судовий виклик або судове повідомлення учасників справи, свідків, експертів, спеціалістів, перекладачів здійснюється за наявності в особи електронного кабінету - шляхом надсилання повістки до її електронного кабінету.
Згідно пункту 2 частини першої статті 127 Кодексу адміністративного судочинства України часом вручення повістки вважається день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки до електронного кабінету особи.
Пунктом 2 частини шостої статті 251 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення (частина шоста статті 251 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідно до частини одинадцятої статті 251 Кодексу адміністративного судочинства України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами.
З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про відкриття провадження у даній справі.
Однак правом подати відзив на позовну заяву у встановлений судом строк відповідач не скористався.
Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши повідомлені обставини, які є достатніми для ухвалення законного і обґрунтованого судового рішення, суд дійшов висновку про те, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 28 січня 2008 року Держуправлінням охорони навколишнього природного середовища в Чернівецькій області видано охоронне зобов'язання Товтрівській сільській раді, яким зобов'язано останню забезпечити режим охорони та збереження ландшафтного заказника загальнодержавного значення «Товтрівська стінка», організованого Указом Президента України від 10 грудня 1994 року №750-94, в межах села Товтри Заставнівського району Чернівецької області загальною площею 15,7 га. (а.с. 26)
28 січня 2008 року Міністерством охорони природи навколишнього природного середовища України видано на ландшафтний заказник загальнодержавного значення «Товтрівська стінка» паспорт території (об'єкту) природно-заповідного фонду України №333-26/5. (а.с. 28-33)
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року №729-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Чернівецької області» до переліку територіальних громад Чернівецького району Чернівецької області включено Вікнянську територіальну громаду з адміністративним центром територіальної громади у с. Вікно. До складу Вікнянської територіальної громади увійшла в у тому числі Товтрівська сільська рада Заставнівського району Чернівецької області.
Таким чином у зв'язку з ліквідацією Товтрівської сільської ради правонаступником усього її майна, прав та обов'язків ліквідованої територіальної громади є Вікнянська сільська рада Чернівецького району Чернівецької області.
Рішенням Вікнянської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області №173-7/2021 від 20 жовтня 2021 року надано Вікнянській сільській раді в особі сільського голови ОСОБА_1 дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земельних ділянок масиву природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення на території Вікнянської сільської ради населеного пункту с. Товтри, а саме: орієнтовною площею 15,7 га для збереження та використання регіональних ландшафтних парків в с. Товтри. (а.с. 46)
Як вбачається з матеріалів справи, Чернівецька окружна прокуратура подавала до Вікнянської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області звернення про надання інформації щодо загальнодержавного заказника «Товтрівська стінка».
Листом від 30 жовтня 2024 року №683 відповідач повідомив керівника Чернівецької окружної прокуратури про підготовку матеріалів для оголошення тендеру щодо проведення інвентаризації заказника загальною площею 15,7 га.
27 листопада 2024 року Чернівецька окружна прокуратура направила на адресу Вікнянської сільської ради листа про надання відомостей стосовно вжитих заходів на виконання рішення сільської ради №173-7/2021. (а.с. 47)
За результатами розгляду вказаного вище звернення відповідач листом від 24 грудня 204 року №812 повідомив керівництво Чернівецької окружної прокуратури про те, що у 2024 році Вікнянська сільська рада не оголошувала тендер на проведення інвентаризації земельної ділянки природно-заповідного фонду в с. Товтри «Товтрівська стінка» через брак коштів на такі цілі у місцевому бюджеті. Зазначено, що на момент видачі листа не було заплановано проведення інвентаризації земельної ділянки. (а.с. 48)
27 листопада 2024 року Чернівецька окружна прокуратура звернулася з листом до Державної екологічної інспекції Карпатського регіону, в якому просила надати інформацію про здійснення державного нагляду (контролю) щодо об'єкту природно-заповідного фонду «Товтрівська стінка» та вжиті заходи щодо усунення відносно такого об'єкту вимог Закону України «Про природно-заповідний фонд України».
Листом від 09 грудня 2024 року №18520-24 Державна екологічна інспекція Карпатського округу повідомила Чернівецьку окружну прокуратуру про те, що нею не проводилися та не заплановані заходи державного нагляду (контролю) в частині охорони і використання об'єкту природно-заповідного фонду в межах заказника загальнодержавного значення «Товтрівська стінка». Також Інспекцією не здійснювалися заходи про визнання в судовому порядку протиправною бездіяльність та зобов'язання відповідного органу місцевого самоврядування вчинити дії з наведених питань.
За таких обставин керівник Чернівецької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Карпатського округу звернувся до адміністративного суду із цим позовом.
До вказаних правовідносин суд застосовує такі положення закону та робить висновки по суті спору.
Частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Згідно зі статтею 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Відповідно до вимог частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Частинами третьою, четвертою та п'ятою статті 53 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу.
У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.
Відповідно до частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.
Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.
Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.
Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб'єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.
Відповідно до пункту 1 абзацу п'ятого частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» у разі відсутності суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесений захист законних інтересів держави, а також у разі представництва інтересів громадянина або представництва інтересів держави у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави з метою встановлення наявності підстав для представництва прокурор має право витребовувати за письмовим запитом, ознайомлюватися та безоплатно отримувати копії документів і матеріалів органів державної влади, органів місцевого самоврядування, військових частин, державних та комунальних підприємств, установ і організацій, органів Пенсійного фонду України та Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, що знаходяться у цих суб'єктів, у порядку, визначеному законом.
У постановах Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі №826/2793/18 та від 06.02.2019 у справі №810/3046/17 сформульовано визнання «інтересу держави» («публічного інтересу») як важливої для значної кількості фізичних і юридичних осіб потреби, які відповідно до законодавчо встановленої компетенції забезпечуються суб'єктами публічної адміністрації. Тобто публічний інтерес є ні чим іншим, як певною сукупністю приватних інтересів.
Відтак, «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.
Отже, суд зауважує, що спірні правовідносини обумовлені реалізацією прокурором передбачених Кодексом адміністративного судочинства України та Закону України «Про прокуратуру» повноважень щодо захисту інтересів держави і спрямовані на усунення порушень законодавства.
Відповідно до статей 13, 16 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією, а забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України є обов'язком держави.
Частиною першою статті 4 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» від 25 червня 1991 року №1264-ХІІ (далі - Закон №1264-ХІІ в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) передбачено, що природні ресурси України є власністю Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування у межах, визначених Конституцією України, цим та іншими законами України.
Згідно зі статтею 5 Закону №1264-ХІІ державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси. Особливій державній охороні підлягають території та об'єкти природно-заповідного фонду України й інші території та об'єкти, визначені відповідно до законодавства України.
Пунктом «і» частини першої статті 19 Закону №1264-ХІІ встановлено, що виконавчі органи сільських, селищних, міських рад у галузі охорони навколишнього природного середовища в межах своєї компетенції приймають рішення про організацію територій та об'єктів природно-заповідного фонду місцевого значення.
Згідно з частиною другою статті 61 Закону №1264-ХІІ до складу природно-заповідного фонду України входять державні заповідники, природні національні парки, заказники, пам'ятки природи, ботанічні сади, дендрологічні та зоологічні парки, парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва, заповідні урочища.
Відповідно до частин другої, третьої статті 2 Земельного кодексу України суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об'єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).
Пунктами «д», «к» частини першої статті 12 Земельного кодексу України встановлено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин належить: організація землеустрою; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.
Згідно з пунктом «в» частини першої статті 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються, зокрема, на землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення.
Поняття і порядок використання земель природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення визначені Главою 7 Розділу ІІ Земельного кодексу України.
Так, статтею 43 Земельного кодексу України визначено, що землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об'єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об'єктів природно-заповідного фонду.
До земель природно-заповідного фонду включаються природні території та об'єкти (природні заповідники, національні природні парки, біосферні заповідники, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам'ятки природи, заповідні урочища), а також штучно створені об'єкти (ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва) (стаття 44 Земельного кодексу України).
Відповідно до статті 45 Земельного кодексу України землі природно-заповідного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Порядок використання земель природно-заповідного фонду визначається законом.
Згідно з частиною першою статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.
Відповідно до частини сьомої статті 79-1 Земельного кодексу України винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування.
Частиною восьмою статті 79-1 Земельного кодексу України передбачено, що у разі встановлення (відновлення) меж земельних ділянок за їх фактичним використанням у зв'язку з неможливістю виявлення дійсних меж, формування нових земельних ділянок не здійснюється, а зміни до відомостей про межі земельних ділянок вносяться до Державного земельного кадастру.
Правові основи організації, охорони, ефективного використання природно-заповідного фонду України, відтворення його природних комплексів та об'єктів визначені Законом України «Про природно-заповідний фонд України» від 16 червня 1992 року №2456-XII (далі - Закон №2456-XII в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).
Згідно з частиною четвертою статті 7 Закону №2456-ХІІ межі територій та об'єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж територій та об'єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об'єктів природно-заповідного фонду.
Частиною третьою статті 26 Закону №2456-ХІІ передбачено, що власники або користувачі земельних ділянок, водних та інших природних об'єктів, оголошених заказником, беруть на себе зобов'язання щодо забезпечення режиму їх охорони та збереження.
Відповідно до частини третьої статті 60 Закону №2456-ХІІ органи місцевого самоврядування, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи місцевого самоврядування сприяють охороні й збереженню територій та об'єктів природно-заповідного фонду, виконанню покладених на них завдань.
Статтею 1 Закону України «Про землеустрій» від 22 травня 2003 року №858-IV (далі - Закон №858-IV в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) визначено, що проект землеустрою - сукупність економічних, проектних і технічних документів щодо обґрунтування заходів з використання та охорони земель, які передбачається здійснити за таким проектом; цільове призначення земельної ділянки - допустимі напрями використання земельної ділянки відповідно до встановлених законом вимог щодо використання земель відповідної категорії та визначеного виду цільового призначення.
Статтею 2 цього ж Закону передбачено, що землеустрій забезпечує встановлення і закріплення на місцевості меж адміністративно-територіальних одиниць, територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, меж земельних ділянок власників і землекористувачів.
Відповідно до статті 19 Закону №858-IV до повноважень сільських, селищних, міських рад у сфері землеустрою на території сіл, селищ, міст належать організація та здійснення землеустрою, проведення інвентаризації земель та земельних ділянок усіх форм власності.
Згідно зі статтею 20 Закону №858-IV землеустрій проводиться в обов'язковому порядку на землях усіх категорій незалежно від форми власності в разі встановлення в натурі (на місцевості) меж земель, обмежених у використанні і обмежених (обтяжених) правами інших осіб (земельні сервітути).
Статтею 22 цього ж Закону передбачено, що підставою для здійснення землеустрою є рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо проведення робіт із землеустрою (у тому числі при розробленні містобудівної документації), укладені договори між юридичними чи фізичними особами (землевласниками і землекористувачами) та розробниками документації із землеустрою, судові рішення.
Згідно із статтею 25 Закону №858-IV одним із видів документації із землеустрою є проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об'єктів.
Відповідно до частини першої статті 26 Закону № 858-IV замовниками документації із землеустрою можуть бути органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, землевласники і землекористувачі, а також інші юридичні та фізичні особи.
Статтею 47 Закону №858-IV передбачено, що проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об'єктів розробляються з метою, зокрема: збереження природного різноманіття ландшафтів, охорони довкілля, підтримання екологічного балансу; визначення в натурі (на місцевості) меж охоронних зон та інших обмежень у використанні земель, встановлених законами та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами, а також інформування про такі обмеження землевласників, землекористувачів, інших фізичних та юридичних осіб.
Отже, природоохоронне законодавство України передбачає ідентифікацію територій природно-заповідного фонду, в тому числі шляхом встановлення в натурі їх меж, для чого в обов'язковому порядку розробляються проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду.
Наведене убезпечує від використання землі на території природно-заповідного фонду (в тому числі заказника) не за цільовим призначенням та запобігає її протиправному привласненню.
Як встановлено судом з наявних у справі матеріалів, 28 січня 2008 року Держуправлінням охорони навколишнього природного середовища в Чернівецькій області видано охоронне зобов'язання Товтрівській сільській раді, яким зобов'язано останню забезпечити режим охорони та збереження ландшафтного заказника загальнодержавного значення «Товтрівська стінка», організованого Указом Президента України від 10 грудня 1994 року №750-94, в межах села Товтри Заставнівського району Чернівецької області загальною площею 15,7 га.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року №729-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Чернівецької області» визначено новий перелік територіальних громад Чернівецької області, згідно з яким Вікнянська, Брідоцька, Дорошовецька, Митківська, Мосорівська, Онутська, Самушинська і Товтрівська сільські ради увійшли до складу новоутвореної Вікнянської територіальної громади Чернівецького району Чернівецької області з адміністративним центром громади с. Вікно.
Згідно з пунктом 6-1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до прийняття закону про адміністративно-територіальний устрій України закінчення повноважень сільських рад, їхніх виконавчих органів, а також реорганізація сільських рад, їхніх виконавчих органів як юридичних осіб у зв'язку із змінами в адміністративно-територіальному устрої України здійснюються з урахуванням таких положень, зокрема, у день набуття повноважень сільською, селищною, міською радою, обраною територіальною громадою, територія якої затверджена Кабінетом Міністрів України (далі сформована територіальна громада), припиняються повноваження сільських, селищних, міських рад, сільських, селищних, міських голів, обраних територіальними громадами, територія яких включена до території сформованої територіальної і громади (далі розформовані територіальні громади).
Таким чином, з дня набуття повноважень Вікнянською сільською радою як новоутвореним органом представництва територіальної громади, територія якої затверджена розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року №729-р, повноваження Товтрівської сільської ради як представника територіальної громади с. Товтри були припинені.
При цьому, як встановлено підпунктом 4 пункту 6-1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», сформована територіальна громада є правонаступником усього майна, прав та обов'язків розформованої територіальної громади.
Відтак, у даних спірних правовідносинах саме Вікнянська сільська рада Чернівецького району Чернівецької області вважається правонаступником майна, прав та обов'язків ліквідованої Товтрівської сільської ради.
До цього суд зауважує, що частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Система та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначені Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 року №280/97-ВР (далі - Закон №280/97-ВР в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).
Частиною першою статті 10 Закону №280/97-ВР визначено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Пунктом 37 частини першої статті 26 Закону №280/97-ВР встановлено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання прийняття рішень про організацію територій і об'єктів природно-заповідного фонду місцевого значення та інших територій, що підлягають особливій охороні.
Відповідно до підпункту 3 пункту «а» частини першої статті 33 Закону №280/97-ВР до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать підготовка і внесення на розгляд ради пропозицій щодо прийняття рішень про організацію територій і об'єктів природно-заповідного фонду місцевого значення та інших територій, що підлягають особливій охороні.
Положеннями статей 46, 59 Закону №280/97-ВР передбачено, що сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради. Рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.
Таким чином, розгляд та вирішення питання про організацію територій і об'єктів природно-заповідного фонду вирішується органом місцевого самоврядування виключно на пленарному засіданні сільської, селищної, міської ради у формі рішення.
Як вбачається зі встановлених у справі обставин, рішенням Вікнянської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області №173-7/2021 від 20 жовтня 2021 року надано Вікнянській сільській раді в особі сільського голови ОСОБА_1 дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земельних ділянок масиву природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення на території Вікнянської сільської ради населеного пункту с. Товтри, а саме: орієнтовною площею 15,7 га для збереження та використання регіональних ландшафтних парків в с. Товтри.
Між тим, станом на день звернення керівника Чернівецької окружної прокуратури в інтересах держави (в особі Державної екологічної інспекції Карпатського округу) до суду з цим позовом Вікнянською сільською радою Чернівецького району Чернівецької області не виконано ухвалене нею ж рішення від 20 жовтня 2021 року №173-7/2021.
Вказане визнається і самим відповідачем, що вбачається зі змісту листів Вікнянської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області від 30 жовтня 2024 року №683 та від 24 грудня 2024 року №812.
Тобто, фактично, відповідачем не вжито жодних заходів щодо організації проведення робіт з винесення меж ландшафтного заказника загальнодержавного значення «Товтрівська стінка» та закріплення їх в натурі (на місцевості).
До цього суд зауважує, що бездіяльність компетентного органу не обов'язково повинна носити умисний характер, достатньо самого факту допущення такої бездіяльності, яка може також виявлятися у пасивній поведінці незалежно від причин, які зумовили таку бездіяльність.
Тому, суд приходить до висновку про допущення відповідачем протиправної бездіяльності щодо не вжиття заходів з організації проведення робіт із винесення меж Ландшафтного заказника загальнодержавного значення «Товтрівська стінка» та їх закріплення в натурі (на місцевості) площею 15,7 га.
Відтак, суд зобов'язує Вікнянську сільську раду Чернівецького району Чернівецької області забезпечити організацію проведення робіт із винесення меж Ландшафтного заказника загальнодержавного значення «Товтрівська стінка» та їх закріплення в натурі (на місцевості) в межах цієї ради площею 15,7 га.
Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Станом на час розгляду справи доказів вжиття відповідачем заходів щодо організації проведення робіт із винесення меж Ландшафтного заказника загальнодержавного значення «Товтрівська стінка» та їх закріплення в натурі (на місцевості) площею 15,7 га до суду не надано.
Зважаючи на наведені вище норми законодавства та встановлені судом обставини справи, суд приходить до висновку, що вимоги позову прокурора є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Натомість відповідачем не було подано відзив на позов без зазначення причин його неподання та, відповідно, не спростовано доводів позову.
У зв'язку з цим суд зауважує, що відповідно до частини четвертої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Відповідно, неподання відповідачем відзиву на позовну заяву кваліфікується судом як визнання позову, що, в свою чергу, дає додаткові підстави для прийняття рішення про його задоволення.
Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.
Відповідно до частини другої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Оскільки під час розгляду даної справи не залучались свідки та не проводились експертизи, то відсутні підстави для стягнення з відповідача судових витрат.
Керуючись статтями 9, 72, 73, 74, 76, 77, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов керівника Чернівецької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Карпатського округу до Вікнянської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Вікнянської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області щодо не вжиття заходів з організації проведення робіт із винесення меж Ландшафтного заказника загальнодержавного значення «Товтрівська стінка» та їх закріплення в натурі (на місцевості) площею 15,7 га.
Зобов'язати Вікнянську сільську раду Чернівецького району Чернівецької області забезпечити організацію проведення робіт із винесення меж Ландшафтного заказника загальнодержавного значення «Товтрівська стінка» та їх закріплення в натурі (на місцевості) в межах цієї ради площею 15,7 га.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 22 вересня 2025 року.
Повне найменування учасників справи: позивач - керівник Чернівецької окружної прокуратури (вул. Конституційна, 69, м. Чернівці, код ЄДРПОУ 02910120) в особі: Державної екологічної інспекції Карпатського округу (вул. Української Перемоги, буд. 23-А, м. Івано-Франківськ, код ЄДРПОУ 42702233); відповідач - Вікнянська сільська рада Чернівецького району Чернівецької області (вул. Головна, 80, с. Вікно, Чернівецький район, Чернівецька область, код ЄДРПОУ 04418570).
Суддя О.П. Лелюк