22 вересня 2025 року справа № 580/4991/25
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гаращенка В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправним та скасування рішення,
До Черкаського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Черкаській області, в якому позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Черкаській області №0867463-2408-2309-UA71080270000076233 від 11.10.2024.
Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду від 12.05.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що спірним рішеннями відповідач нарахував позивачу податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на будівлі промисловості, які він використовує при здійсненні підприємницької діяльності, тобто на думку позивача підпадають під дію підпункту “є» пп. 266.2.2 п. 266.2 статті 266 ПК України та не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки.
Відповідач подав суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у його задоволенні у повному обсязі, оскільки позивач володіє нежитловими приміщеннями та не звертався із заявою відповідно до п.п.266.7.3 п.266.7 ст.266 ПК України до контролюючого органу за місцем податкової адреси для проведення звірки даних щодо: об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності платника податку; розміру загальної площі об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності платника податку; права на користування пільгою із сплати податку; розміру ставки податку; нарахованої суми податку.
Розглянувши подані документи і матеріали, суд зазначає, що відповідно до пункту 122 розділу VI “Перехідні положення» Положення №1845/0/15-21 до початку функціонування всіх підсистем (модулів) ЄСІТС справи можуть розглядатися (формуватися та зберігатися) в паперовій, електронній чи змішаній формі залежно від наявних у суді можливостей. Електронні документи та електронні копії паперових документів вносяться до АСДС та зберігаються в централізованому файловому сховищі. Документи, що надійшли до суду в електронній формі, за потреби можуть роздруковуватися та приєднуватися до матеріалів справи у паперовій формі.
Згідно з абзацом 21 пункту 1 розділу VII Формування і оформлення судових справ Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.08.2019 № 814 (у редакції наказу Державної судової адміністрації України від 17 жовтня 2023 року № 485) у випадку прийняття суддею (суддею-доповідачем), у провадженні якого перебуває судова справа, рішення щодо розгляду (формування та зберігання) судової справи (матеріалів кримінального провадження) в електронній чи змішаній (паперовій та електронній) формі, формування матеріалів судової справи здійснюється у відповідній (их) формі(ах) (паперовій та/або електронній).
Отже, процесуальне законодавство передбачає можливість розгляду справи у змішаній формі (паперовій та електронній) та прийняття рішення про такий розгляд суддею, у провадженні якого перебуває судова справа.
Враховуючи вищевикладені обставини, суд вважає за доцільне здійснити розгляд справи у змішаній (паперовій та електронній) формі.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Суд встановив, що на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 04.10.2018, ОСОБА_1 є власником нежитлових приміщень - 21/100 майнового комплексу будівель і споруд, площею 2259,9 м. кв., що розташований у АДРЕСА_1 , до складу якого входить: інженерно-лабораторний корпус; ганок 1; ганок 2; склад ширпотребу; будівля прохідної; навіси; склад матеріальний.; будівля сушильних камер з коридором управління; розгрузочно-погрузочна площадка; гараж; механічний цех; мазутосховище; фарбувальний цех; прибудови; котельня; димова труба; цех термоізоляційних плит; навіс; столярний цех; підвал; вхід у підвал; побутова будівля; підвал; вхід у підвал; трансформаторна підстанція; циклонна галерея; будівля артизианської свердловини; лісопильний цех; прибудови;тамбур; галерея; навіс лісорами; площадка для розгрузки і погрузки деревини; будівля авто-заправочної станції; прибудова; паркан; пожежний водойом; вимощення; цех заготівельно-збиральний; прибудова.
11.10.2024 Головним управлінням ДПС у Черкаській області на підставі пп. 54.3.3 п.54.3 ст. 54 та п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України прийняті податкові повідомлення-рішення:
- №0867463-2408-2309-UА71080270000076233, яким позивачеві визначено податкове зобов'язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачене фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, за 2023 рік в сумі 264973,28 грн.
Не погоджуючись із цим податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся в суд з позовом.
Надаючи оцінку спірним рішенням, суд врахував таке.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Податковий кодекс України від 02.12.2010 №2755-VI (далі - ПК України) є спеціальним законодавчим актом, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Законом України від 28.12.2014 №71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», який набрав чинності з 01.01.2015, статтю 265 ПК України викладено у новій редакції, якою передбачено сплату податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки, як різновид податку на майно.
Згідно з підп.265.1.1 п.265.1 ст.265 ПК України (у редакції, чинній з 01.01.2015) податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є складовим елементом податку на майно, який в силу приписів підпункту 10.1.1 пункту 10.1 статті 10 цього Кодексу, належить до місцевих податків.
Відповідно до під.266.1.1 п.266.1 ст.266 ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Підпунктом 266.2.1. п.266.2. ст.266 ПК України визначено, що об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
На підставі підп.266.6.1. п.266.2 ст.266 ПК України що базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.
Згідно підп.266.3.1. п.266.3 ст.266 ПК України базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
Відповідно до підп.266.3.2 п.266.3 ст.266 ПК України база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Пункт 266.5.1 ст.266 ПК України передбачає, що ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
Пунктом 30.1 статті 30 ПК України визначено поняття податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов'язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.
Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об'єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат (п. 30.2 статті 30 ПК України).
Отже, податковою пільгою є часткове або повне звільнення осіб від сплати певного податку за наявності передбачених та закріплених юридичних фактів.
Підпунктом 266.2.2. п. 266.2. ст.266 ПК України визначений перелік об'єктів нерухомості, які не є об'єктом оподаткування, до яких підп. «є» зазначеної норми віднесено будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.
Законом України від 16.01.2020 №466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», який набрав чинності 23.05.2020, підп. «є» вказану норми викладено у такій редакції: Не є об'єктом оподаткування будівлі промисловості, віднесені до групи "Будівлі промислові та склади" (код 125) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб'єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.
Оцінюючи доводи сторін щодо віднесення вказаних вище об'єктів до переліку нерухомості, які не є об'єктом оподаткування, відповідно до підп. «є» 266.2.2. п. 266.2. ст.266 ПК України, суд врахував таке.
Підпунктом 14.1.129-1 п.14.1 ст.14 ПК України визначено об'єкти нежитлової нерухомості - будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду. У нежитловій нерухомості виділяють серед іншого господарські будівлі - допоміжні (нежитлові) приміщення, до яких належать сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції тощо (підп.«е»).
Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації наказом від 17 серпня 2000 року №507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000, який призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб'єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) України. Об'єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.
Відповідно до названого Державного класифікатора будівлі промисловості (криті будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо) віднесено до підрозділу «Будівлі нежитлові» (група 125 «Будівлі промислові та склади» клас 1251 «Будівлі промисловості»).
До будівель промисловості відносяться об'єкти нерухомості, які відповідно до ДК 018-2000 належать до класу 1251 «Будівлі промисловості», що включає підкласи: 1251.1 «Будівлі підприємств машинобудування та металообробної промисловості»; 1251.2 «Будівлі підприємств чорної металургії»; 1251.3 «Будівлі підприємств хімічної та нафтохімічної промисловості»; 1251.4 «Будівлі підприємств легкої промисловості»; 1251.5 «Будівлі підприємств харчової промисловості»; 1251.6 «Будівлі підприємств медичної та мікробіологічної промисловості»; 1251.7 «Будівлі підприємств лісової деревообробної та целюлозно-паперової промисловості»; 1251.8 «Будівлі підприємств будівельної індустрії, будівельних матеріалів та індустрії, будівельних матеріалів та виробів, скляної та фарфоро- фаянсової промисловості»; 1251.9 «Будівлі інших промислових виробництв, включаючи поліграфічне».
Визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об'єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.
Згідно з ДК 018-2000 до групи (код 125) «Будівлі промислові та склади» належить клас (код 1251) «Будівлі промислові», який включає будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо. До класу (код 1252) "Резервуари, силоси та склади" належать, зокрема, спеціальні склади, складські майданчики.
Для вирішення спору суд врахував висновки Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 17 лютого 2020 року у справі №820/3556/17 відповідно до яких застосування підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України можливе у разі якщо власниками об'єктів промисловості є фізичні та інші юридичні особи, в тому числі нерезиденти, та за умови використання таких об'єктів за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду).
Як установлено судом, спірні ППР прийняті стосовно належних позивачу на праві власності нежитлових приміщень, що є частиною цілісного майнового комплексу, відповідають ознакам будівель промисловості для використання у товарному виробництві.
Судом враховано, що згідно з даними ЄДРПОУ видами економічної діяльності Назарян Лусіне Гаспарівні є: код КВЕД 47.11 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами (основний); код КВЕД 55.10 Діяльність готелів і подібних засобів тимчасового розмішування; код КВЕД 56.10 Діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування; код КВЕД 77.33 Надання в оренду офісних машин і устатковання, у тому числі комп'ютерів; код КВЕД 77.39 Надання в оренду інших машин, устатковання та товарів, н.в.і.у.; код КВЕД 77.32 Надання в оренду будівельних машин і устатковання; код КВЕД 77.31 Надання в оренду сільськогосподарських машин і устатковання; код КВЕД 77.12 Надання в оренду вантажних автомобілів; код КВЕД 77.11 Надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів; код КВЕД 49.42 Надання послуг перевезення речей (переїзду); код КВЕД 49.41 Вантажний автомобільний транспорт; код КВЕД 17.21 Виробництво гофрованого паперу та картону, паперової та картонної тари; код КВЕД 23.12 Формування й оброблення листового скла; код КВЕД 25.12 Виробництво металевих дверей і вікон; код КВЕД 38.11 Збирання безпечних відходів; код КВЕД 38.32 Відновлення відсортованих відходів.
Отже, види економічної діяльності позивача, зокрема за КВЕД 17.21, КВЕД 23.12, КВЕД 25.12, відповідають цільовому призначенню належного позивачу нерухомого майна - цілісного майнового комплексу для використання у товарному виробництві.
З огляду на вищенаведені положення чинного законодавства та наявні матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що складові вказаних нежитлових приміщень, що належать позивачу - мають ознаки будівель промисловості, а тому в силу положень пп. “є» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України, вони не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Слід зазначити, що застосовуючи об'єктно-функціональний підхід до визначення податкової пільги у підпункті “є» п.п.266.2.2 п. 266.2 статті 266 Податкового кодексу України законодавець ключовим критерієм обрав функціональне призначення будівлі, а не її використання конкретним суб'єктом.
Обмежувальне тлумачення за рахунок введення додаткової ознаки надання пільги по сплаті податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, звільнення від оподаткування за критерієм “будівлі промисловості» лише об'єктів нежитлової нерухомості промислових підприємств (юридичних осіб) по суб'єктному складу не може бути застосовано, оскільки положеннями підп. 266.1.1 п. 266.1 статті 266 Податкового кодексу України визначено, що платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Прислівник “зокрема» вживається для підкреслення, виділення чого-небудь з-поміж однотипного, однак таке вживання не означає присвоєння ознаки окремо виділених видових складових (виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств) загальній (родовій) категорії - будівлі промисловості, оскільки не поглинає чи узагальнює, а виокремлює.
Поряд з цим, конструкція згаданих правових норм дозволяє суду застосувати і такий вид тлумачення норм права за обсягом їх правового змісту, як поширювальне тлумачення, в частині об'єкта оподаткування - предмета “будівлі промисловості», оскільки норми не містять вичерпного переліку таких об'єктів та оскільки відсутні положення, які є винятком із загального правила.
Суд зазначає, що встановлення законодавцем певних податкових пільг зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, як в даному випадку підпункт “є» пп. 266.2.2 п. 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, за своєю сутністю спрямоване на збалансування суспільних відносин у сфері справляння податків та мало на меті створити умови для стимулювання та зменшення податкового навантаження на тих платників податків фізичних та юридичних осіб, які є власниками певних об'єктів нерухомості, що використовуються за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва.
І саме такий підхід у розумінні норми, про яку йдеться, підлягає застосуванню, оскільки він випливає з того, що функціональне призначення об'єкта, який звільняється від оподаткування, яким є предмет - будівля промисловості (вид нежитлової нерухомості), є фактично визначальною родовою ознакою, оскільки не є об'єктом оподаткування саме будівлі промисловості, тобто будівлі, з призначенням - для виготовлення промислової продукції будь-якого виду.
Вказані правові висновку відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постановах від 31 січня 2018 року у справі 822/2624/16 та від 17 лютого 2020 року у справі №820/3556/17.
Враховуючи викладене, покладення обов'язку щодо сплати податку на належне позивачу нерухоме майно промислового призначення суперечить підпункту “є» 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України.
Отже, відповідач не довів позбавлення позивача права на отримання пільги зі сплати податку на нерухоме майно.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що визначення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за спірним податковим повідомленням-рішенням не відповідає положенням Податкового кодексу України та є протиправним, що є підставою для його скасування.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є частково обґрунтованими, а вимоги такими, що належить задовольнити частково.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України сплачені позивачем судові витрати слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 6, 9, 14, 72, 76, 90, 139, 241-246, 255, 295 КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Черкаській області №0867463-2408-2309-UA71080270000076233 від 11.10.2024.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Черкаській області (вул. Хрещатик, 235, м. Черкаси, Черкаська обл., 18002, код ЄДРПОУ ВП: 44131663) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати зі сплати судового збору в сумі 2649 (дві тисячі шістсот сорок дев'ять) грн 73 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня підписання рішення.
Суддя Валентин ГАРАЩЕНКО