про закриття провадження у справі
19 вересня 2025 року Справа № 580/8903/25
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кульчицького С.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Парафії преображенія Господнього Черкаської єпархії Української правовславної церкви до Черкаської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Релігійна організація "Парафія святителя Софронія Черкаської єпархії Української правовславної церкви (Православної церкви України) м. Черкаси" про визнання протиправним та скасування рішення,
До Черкаського окружного адміністративного суду звернулась Парафія преображенія Господнього Черкаської єпархії Української правовславної церкви (далі - позивач) з позовом до Черкаської міської ради (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Релігійна організація "Парафія святителя Софронія Черкаської єпархії Української правовславної церкви (Православної церкви України) м.Черкаси", в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення №80-3 від 28.05.2025, вісімдесятою сесії Черкаської міської ради “Про надання РЕЛІГІЙНІЙ ОРГАНІЗАЦІЇ “ПАРАФІЯ СВЯТИТЕЛЯ СОФРОНІЯ ЧЕРКАСЬКОЇ ЄПАРХІЇ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ (ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ УКРАЇНИ) М.ЧЕРКАСИ» земельної ділянки у постійне користування по вул. Вікентія Хвойки, 18.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що приймаючи оскаржуване рішення "Про надання РЕЛІГІЙНІЙ ОРГАНІЗАЦІЇ “ПАРАФІЯ СВЯТИТЕЛЯ СОФРОНІЯ ЧЕРКАСЬКОЇ ЄПАРХІЇ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ (ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ УКРАЇНИ) М.ЧЕРКАСИ» земельної ділянки у постійне користування по вул. Вікентія Хвойки, 18" відповідач не врахував, що дана земельна ділянка вже була передана Управлінню Черкаської єпархії Української правовславної церкви та на даний час перебуває в її користуванні. Рішення щодо вилучення даної земельної ділянки з постійного користування Управлінню Черкаської Єпархії Української Православної Церкви, Черкаською міською Радою не приймалося та не було доведено до позивача, як того вимагає процедура вилучення земельної ділянки з постійного користування. Позивач звертає увагу суду, що у відповідача не міститься доказів добровільної відмови позивача від права постійного користування земельними ділянками в порядку ст. 142 Земельного кодексу України. При цьому, позивач наголошує на тому, що особа може бути позбавлена набутого у встановленому порядку права постійного користування земельною ділянкою лише у способи, визначені ст.ст. 141-143 ЗК України, зокрема, внаслідок добровільної відмови від земельної ділянки чи за наявності інших, визначених ст. 141 ЗК України, підстав, або внаслідок примусового припинення прав на земельну ділянку, яке здійснюється виключно в судовому порядку.
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 20.08.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач подав до суду заяву про закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 238 КАС України. В обгрунтування зазначив, що дана справа не підсудна адміністративному суду та має розглядатися в порядку господарського судочинства. Зазначає, що спір має приватно-правовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень. У даній справі позивач фактично має на меті захист свого майнового права та інтересу щодо спірної земельної ділянки, яка була передана у користування іншій третій особі, а саме: Релігійній організації “Парафія святителя Софронія Черкаської єпархії Української православної церкви (Православної церкви України). Вирішення цього спору стосуватиметься набутого майнового права третьої особи на вказану земельну ділянку, тобто цивільного права, а тому правовідносини у цій справі, виходячи з суб'єктного складу регулюються нормами господарського судочинства.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що провадження у справі підлягає закриттю, з огляду на таке.
Згідно із статтею 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції та Законів України.
Відповідно до статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Представницькі органи місцевого самоврядування, сільські, селищні, міські голови, виконавчі органи місцевого самоврядування діють за принципом розподілу повноважень у порядку і межах, визначених цим та іншими законами.
Згідно зі статтею 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.
Пунктом 34 частини 1 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, зокрема - вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.
Відповідно до статті 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема: розпорядження землями територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; вилучення земельних ділянок комунальної власності із постійного користування відповідно до цього Кодексу; організація землеустрою.
З наведених вище норм права вбачається, що сільська, селищна, міська рада у сфері регулювання земельних правовідносин та організації землеустрою може виступати як власник земельної ділянки, який здійснює у встановленому порядку розпорядження землями комунальної власності, у тому числі погоджує межі земельної ділянки суміжним землевласникам або землекористувачам шляхом підписання відповідного акта погодження. З іншої сторони, відповідний орган місцевого самоврядування - міська рада та її виконавчі органи у сфері землеустрою реалізують й публічно-управлінські повноваження, зокрема шляхом надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, надання погодження цього проекту та його затвердження.
У першому випадку спірні правовідносини носять, головним чином, приватно-правовий характер та мають вирішуватися не адміністративними судами, а в порядку цивільного або господарського судочинства.
Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 28.03.2023 у справі №440/6443/21.
Згідно із пунктом першим частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
Пунктом 2 частини першої статті 4 КАС України визначено, що публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п. 7 ч. 1 ст.4 Кодексу адміністративного судочинства України).
Отже, до юрисдикції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій, чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
Публічно-правовим вважається, зокрема спір, у якому сторони правовідносин виступають одна щодо іншої не як рівноправні і в якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції та може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.
Необхідною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення ним публічно-владних управлінських функцій. Ці функції суб'єкт повинен виконувати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.
Разом з тим, суд зазначає, що приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, зазвичай майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Згідно з частиною другою статті 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до пункту шостого частини 1 статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи підприємці.
Згідно з частиною першою статті 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.
Зі змісту позовної заяви судом встановлено, що позивач не погоджується з рішенням Черкаської міської ради, яким РЕЛІГІЙНІЙ ОРГАНІЗАЦІЇ “ПАРАФІЯ СВЯТИТЕЛЯ СОФРОНІЯ ЧЕРКАСЬКОЇ ЄПАРХІЇ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ (ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ УКРАЇНИ) М.ЧЕРКАСИ» надано у постійне користування земельну ділянку по вул. Вікентія Хвойки, 18, яка до цього була передана Управлінню Черкаської єпархії Української правовславної церкви та на даний час перебуває в її користуванні.
Беручи до уваги наведені норми права з урахуванням висновків Верховного Суду, дослідивши наявні у матеріалах справи докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що у справі, яка розглядається, спір виник між Черкаською міською радою як власником земельної ділянки та Парафією преображенія Господнього Черкаської єпархії Української правовславної церкви, як землекористувачем щодо передачі у постійне користування земельної ділянки третій особі, яка на даний час знаходиться у користуванні Управління Черкаської єпархії Української правовславної церкви.
Зважаючи на суб'єктний склад та характер правовідносин у цій справі суд вважає, що даний спір належить розглядати в порядку господарського судочинства.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Водночас, помилковим є поширення юрисдикції адміністративних судів на усі спори, стороною яких є суб'єкт владних повноважень, оскільки при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і господарських справ недостатньо застосування виключно формального критерію визначення суб'єктного складу спірних правовідносин. Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Згідно з частиною першою статті 239 КАС України якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.
Зважаючи на те, що вирішуваний спір не є публічно-правовим, натомість його належить розглядати у порядку господарського судочинства, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі.
Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Керуючись статтями 2-21, 238-239, 244-245, 248, 256, 295 КАС України, суд,
Клопотання Черкаської міської ради про закриття провадження у справі - задовольнити.
Закрити провадження у справі №580/8903/25 за позовом Парафії преображенія Господнього Черкаської єпархії Української правовславної церкви до Черкаської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Релігійна організація "Парафія святителя Софронія Черкаської єпархії Української правовславної церкви (Православної церкви України) м. Черкаси" про визнання протиправним та скасування рішення.
Роз'яснити позивачу, що спір відноситься до юрисдикції господарського суду.
Копію ухвали направити учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом 15 днів з моменту її складення до Шостого апеляційного адміністративного суду.
СуддяСергій КУЛЬЧИЦЬКИЙ