Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
23 вересня 2025 року № 520/7993/25
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Рубан В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , НОМЕР_1 ) до Вищого антикорупційного суду (просп. Берестейський, буд.41, м. Київ, 03057, код ЄДРПОУ42836259) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, ОСОБА_1 , з адміністративним позовом до Вищого антикорупційного суду , в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Вищого антикорупційного суду з невиплати у березні 2025 року судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у вигляді суддівської винагороди за період з 01 січня 2021 року по 30 вересня 2023 року;
- стягнути з Вищого антикорупційного суду на користь судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у вигляді суддівської винагороди за період з 01 січня 2021 року по 30 вересня 2023 року у сумі 130 087,48 гривень.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29 лютого 2024 року у справі № 520/30775/23 та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2025 року у справі № 520/30775/23 відповідачем здійснено виплату позивачу суддівської винагороди та допомогу на оздоровлення за період з 01 січня 2021 року - по 30 вересня 2023 року. Так, позивачу 07 березня 2025 року на картковий рахунок надійшли грошові кошти у сумі 786027,08 грн. від відповідача. 01 квітня 2025 року позивач отримав розрахунковий лист за березень 2025 року, з якого встановив, що відповідачем донарахована йому суддівська винагорода за період з 01 січня 2021 року по 30 вересня 2023 року у розмірі 1020879,33 грн., з якої утримані податки та обов'язкові платежі та виплачено 786027,08 грн., проте позивач зазначає, що при цьому відповідач не виплатив позивачу компенсацію втрати частини грошових доходів. Вказану бездіяльність відповідача позивач вважає протиправною, в зв'язку з чим звернувся з даним позовом до суду.
Відповідач у відзиві на позов просив відмовити в його задоволенні. Зазначив, що в спірних правовідносинах діяв правомірно, підстави для нарахування та виплати позивачу компенсації втрати частини доходів відсутні.
Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вивчивши норми матеріального та процесуального права, якими врегульовані спірні правовідносини, дійшов наступного.
З 11.04.2019 року по даний час ОСОБА_1 перебуває на посаді судді Вищого антикорупційного суду.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 29 лютого 2024 року у справі за 520/30775/23 адміністративний позов ОСОБА_1 до Вищого антикорупційного суду про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправними дії Вищого антикорупційного суду щодо нарахування та виплати судді ОСОБА_1 суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення за період з 01 січня 2021 року по 30 вересня 2023 року, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102 грн. Зобов'язано Вищий антикорупційний суд провести нарахування та виплату судді ОСОБА_1 недонарахованої та невиплаченої суддівської винагороди та допомогу на оздоровлення за період з 01 січня 2021 року - по 30 вересня 2023 року на підставі частин 2, 3 статті 135, статті 136 Закону України “Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII, виходячи з базового розміру посадового окладу судді вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня 2021 року-2270 грн., на 1 січня 2022 року-2481 грн., на 1 січня 2023 року-2684 грн., з врахуванням виплачених сум та утриманням передбачених законом податків та обов'язкових платежів при їх виплаті.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2024 року у справі № 520/30775/23 заяву державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Савки Ліани Олегівни про зміну способу та порядку виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29 лютого 2024 року у справі за 520/30775/23 залишено без задоволення.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2025 року у справі за № 520/30775/23 апеляційні скарги ОСОБА_1 , Міністерства юстиції України задоволено.
Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 03.12.2024 р. по справі № 520/30775/23 скасовано.
Прийнято постанову, якою задоволено заяву державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Савки Ліани Олегівни про зміну способу та порядку виконання судового рішення в адміністративній справі № 520/30775/23.
Змінено спосіб та порядок виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.02.2024 р. у справі № 520/30775/23 про зобов'язання Вищого антикорупційного суду провести нарахування та виплату судді ОСОБА_1 недонарахованої та невиплаченої суддівської винагороди та допомогу на оздоровлення за період з 01 січня 2021 року - по 30 вересня 2023 року на підставі частин 2, 3 статті 135, статті 136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII, виходячи з базового розміру посадового окладу судді вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня 2021 року-2270 грн., на 1 січня 2022 року-2481 грн., на 1 січня 2023 року-2684 грн., з врахуванням виплачених сум та утриманням передбачених законом податків та обов'язкових платежів при їх виплаті» у розмірі 1020879,33 грн., шляхом безспірного списання Державною казначейською службою України відповідної суми коштів (1020879,33 грн.) у порядку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» і постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 р. № 845.
07 березня 2025 року на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.02.2024 р. у справі № 520/30775/23 та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2025 року у справі за № 520/30775/23 відповідачем виплачено позивачу грошові кошти у сумі 786 027,08 гривень, проте позивач зазначає, що при цьому відповідач не виплатив позивачу компенсацію втрати частини грошових доходів.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам та аргументам учасників справи, суд виходить з наступного.
Предметом спору у даній справі є наявність або відсутність правових підстав для виплати позивачу відповідачем компенсації втрати частини доходів, у зв'язку з порушенням строків виплати суддівської винагороди та допомогу на оздоровлення за період з 01 січня 2021 року - по 30 вересня 2023 року.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19 жовтня 2000 року №2050-III (Закон України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати»).
Відповідно до статей 1, 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Згідно із статтею 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але невиплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Згідно зі статтею 4 цього Закону виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
З метою реалізації Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 21 лютого 2001 року №159, якою затвердив Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати.
Пунктами 2, 3 Порядку № 159 передбачено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 01 січня 2001 року.
Компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру:
- пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат);
- соціальні виплати (допомога сім'ям з дітьми, державна соціальна допомога інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам, допомога по безробіттю, матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, матеріальна допомога по безробіттю, допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах, щомісячна грошова сума в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, допомога дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності, тощо);
- стипендії;
- заробітна плата (грошове забезпечення).
Згідно із пунктом 4 Порядку № 159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Верховний Суд неодноразово, зокрема у постановах від 13 січня 2020 року в справі №803/203/17, від 14 травня 2020 року у справі № 816/379/16, від 30 вересня 2020 року у справі № 280/676/19, від 15 жовтня 2020 року в справі №240/11882/19, від 29 квітня 2021 року в справі №240/6583/20, від 05 липня 2022 року в справі №420/7633/20, від 29 березня 2023 року в справі №120/9475/21-а, від 12 вересня 2024 року в справах №400/5837/23, №240/18489/23, від 10 жовтня 2024 року в справі №280/5397/19, від 18 грудня 2024 року в справі №755/15005/23 та багатьох інших досліджував питання правової природи компенсації громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати та умов її здійснення.
В указаних постановах Верховний Суд зазначав, що основною умовою для виплати компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів.
Тобто компенсація за порушення строків виплати доходу виникає тоді, коли грошовий дохід (заробітна плата, індексація тощо) особи (працівника) з вини відповідача (роботодавця) не нараховувався, своєчасно не виплачувався і через це особа зазнала втрат.
Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер, спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи і пов'язані з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари і послуги.
Дія норм Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку №159 поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру.
Виплата компенсації втрати частини доходів проводиться незалежно від порядку і підстав їх (доходів) нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
Право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але невиплачені.
У постановах від 14 травня 2019 року у справі № 804/2994/18, від 23 грудня 2020 року у справі №640/7975/15-а, від 05 липня 2022 року у справі №420/7633/20 Верховний Суд виходив з того, що право особи на отримання компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати виникає з моменту фактичного порушення строку виплати доходу. Тобто така компенсація підлягає нарахуванню за весь період невиплати відповідного доходу.
Аналогічний підхід Верховний Суд застосував у постанові від 24 січня 2025 року у справі № 380/1607/24, зазначивши, що право на компенсацію втрати частини доходу в особи пов'язується з настанням такого юридичного факту (події), як невиплата грошового доходу у встановлені строки його виплати. Компенсація, передбачена Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» і Порядком №159, виплачується саме у разі порушення строків виплати доходу, а не у разі несвоєчасної виплати відповідачем сум доходу, які стягнуто на підставі судового рішення, несвоєчасного виконання рішення суду тощо.
Відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку № 159, компенсація втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати нараховується за весь період невиплати доходу, включно з днем фактичної виплати.
З огляду на викладене, суд констатує, що позивач має право на отримання компенсації втрати частини доходу у зв'язку із порушенням строку виплати суддівської винагороди за період з 01 січня 2021 року (моменту порушення строку виплати суддівської винагороди, що встановлено судовим рішенням у справі №520/30775/23) по 07 березня 2025 року (дата фактичної виплати заборгованості з суддівської винагороди на виконання рішення суду у справі №520/30775/23).
Тотожні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 04 вересня 2025 року у справі №420/16557/24.
Таким чином, суд приходить до висновку, що для належного захисту порушених прав позивача, на підставі положень ч. 2 ст. 9 КАС України, належить вийти за межі позовних вимог та задовольнити позовні вимоги шляхом визнання протиправною бездіяльність Вищого антикорупційного суду щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини грошових доходів за період з 01 січня 2021 року по 07 березня 2025 року у зв'язку з порушенням термінів виплати суддівської винагороди за період з 01 січня 2021 року по 30 вересня 2023 року, виплаченої 07 березня 2025 року на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29 лютого 2024 року у справі за № 520/30775/23 та зобов'язання Вищого антикорупційного суду нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини грошових доходів за період з 01 січня 2021 року по 07 березня 2025 року у зв'язку з порушенням термінів виплати суддівської винагороди за період з 01 січня 2021 року по 30 вересня 2023 року, виплаченої 07 березня 2025 року на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29 лютого 2024 року у справі за № 520/30775/23.
Щодо позовних вимог про виплату компенсації у сумі 130 087,48 грн., суд вважає їх передчасними, спрямованими на майбутнє, отже такими, що задоволенню не підлягають, оскільки обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду, наразі спір з приводу вказаних обставин відсутній.
Виходячи з меж, підстав та предмету позову, аналізу викладених положень законодавства, та оцінки наявних у матеріалах справи доказів у сукупності, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Судові витрати підлягають розподілу відповідно до ст.139 КАС України.
Керуючись ст. ст. 14, 22, 194, 243, 246, 249, 250, 255, 263, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , НОМЕР_1 ) до Вищого антикорупційного суду (просп. Берестейський, буд.41, м. Київ, 03057, код ЄДРПОУ42836259) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Вищого антикорупційного суду щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини грошових доходів за період з 01 січня 2021 року по 07 березня 2025 року у зв'язку з порушенням термінів виплати суддівської винагороди за період з 01 січня 2021 року по 30 вересня 2023 року, виплаченої 07 березня 2025 року на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29 лютого 2024 року у справі за № 520/30775/23.
Зобов'язати Вищій антикорупційний суд нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини грошових доходів за період з 01 січня 2021 року по 07 березня 2025 року у зв'язку з порушенням термінів виплати суддівської винагороди за період з 01 січня 2021 року по 30 вересня 2023 року, виплаченої 07 березня 2025 року на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29 лютого 2024 року у справі за № 520/30775/23.
В іншій частині позовні вимоги залишити без задоволення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Рубан В.В.