Справа № 500/4690/25
23 вересня 2025 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд у складі судді Чепенюк О.В., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (далі - ГУ ПФУ в Тернопільській області), у якому просить:
визнати протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в Тернопільській області щодо проведення перерахунку основного розміру пенсії позивача в розмірі 70% та застосування обмеження максимального розміру пенсії з 01.08.2025.
зобов'язати ГУ ПФУ в Тернопільській області здійснити перерахунок та виплату з 01.08.2025 основного розміру пенсії позивача в розмірі 86% та проводити з 01.08.2025 виплату пенсії без обмеження максимальним розміром.
Позов обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 призначена пенсія за вислугу років відповідно до Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон №2262-ХІІ) у розмірі 86% грошового забезпечення. Виконуючи рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 07.03.2025 у справі №500/635/25, ГУ ПФУ в Тернопільській області провело перерахунок пенсії ОСОБА_1 з урахуванням щомісячних додаткових видів грошового забезпечення відповідно до оновленої довідки про розмір грошового забезпечення. Однак при здійсненні такого перерахунку відповідачем застосовано відсоткове значення розміру пенсії 70% сум грошового забезпечення.
На думку позивача, оскільки призначення та перерахунок пенсії є різними за змістом та механізмом процедурами, при перерахунку вже призначеної пенсії має застосовуватися розмір грошового забезпечення у відсотках, який встановлено на момент призначення пенсії. Окрім того, ГУ ПФУ в Тернопільській області безпідставно застосовано обмеження максимального розміру пенсії з 01.08.2025
Позивач вважає бездіяльність відповідача щодо проведення перерахунку основного розміру пенсії в розмірі 70% та застосування обмеження максимального розміру пенсії з 01.08.2025 протиправною, а тому звернувся до суду з цим позовом.
Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 08.08.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цій справі, постановлено судовий розгляд справи проводити суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Відповідач відзив на позов у строк встановлений судом (п'ятнадцять днів з дня вручення йому ухвали про відкриття провадження у справі) не подав, як і будь-які докази у спростування позовних вимог. Відповідно до частини шостої статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши письмові докази та перевіривши доводи, викладені у позові, суд встановив наступні обставини.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Тернопільській області, позивачу з 17.08.2002 призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону №2262-XII, виходячи з розміру 86% грошового забезпечення.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 07.03.2025 у справі №500/635/25, яке набрало законної сили, зобов'язано ГУ ПФУ в Тернопільській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.02.2023 на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 №11/1/24497 від 27.12.2024 про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2023 із зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії.
На виконання вказаного рішення суду та на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 №11/1/24497 від 27.12.2024, відповідачем 01.08.2025 проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 , з урахуванням основних і додаткових видів грошового забезпечення, зазначених у довідці. При цьому перерахунок пенсії позивача здійснено, виходячи з 70% відповідних сум грошового забезпечення (а.с.4). Також відповідно до перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 01.08.2025 підсумок нарахованої пенсії склав 28718,71 грн, до виплати з урахуванням максимального розмірі зазначено 23610,00 грн.
Розглянувши заяву позивача про перерахунок пенсії, ГУ ПФУ в Тернопільській області листом від 04.08.2025 повідомило, що рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 07.03.2025 у справі №500/635/25 зобов'язано ГУ ПФУ в Тернопільській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 на підставі оновленої довідки про розмір грошового забезпечення. Зазначено, що відповідно до статті 13, частини сьомої статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті (статті 13), не повинен перевищувати 70% відповідних сум грошового забезпечення; максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, що з 01.03.2024 становить 23610,00 грн. Виходячи з зазначеного виплата пенсії з 01.08.2025 становить 23610,00 грн. Крім того звернуто увагу, що вказане судове рішення не містить зобов'язання щодо перерахунку пенсії у розмірі 86% грошового забезпечення (а.с.6).
Вважаючи таку бездіяльність суб'єкта владних повноважень щодо не проведення перерахунку та виплати пенсії у належному розмірі протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Відповідно до положень статті 13 Закону № 2262-XII (у редакції, чинній на момент призначення пенсії позивачу) пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах: особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (пункт “а» статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров'я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення; тим же особам, які мають загальний трудовий стаж 25 календарних років і більше, з яких не менше 12 років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ (пункт “б» статті 12): за загальний трудовий стаж 25 років - 50 процентів і за кожний рік стажу понад 25 років - один процент відповідних сум грошового забезпечення.
При цьому частиною другою цієї статті визначено, що загальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення.
У подальшому стаття 13 Закону № 2262-XII неодноразово була змінена в частині граничного розміру пенсії у відсотковому співвідношенні до розміру грошового забезпечення.
Законом України “Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 № 3668-VІ були внесені зміни до частини другої статті 13, а саме цифри “ 90» замінено цифрами “ 80».
Згодом Законом України “Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27.03.2014 № 1166-VII були внесені зміни до частини другої статті 13 Закону № 2262-XII, а саме цифри “ 80» замінено цифрами “70». Тобто, за змістом цих змін загальний розмір пенсії не повинен перевищувати 70 процентів відповідних сум грошового забезпечення.
Судом встановлено, що позивачу пенсія була призначена у розмірі 86% грошового забезпечення.
Суд звертає увагу, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.10.2019 у зразковій справі №240/5401/18 дійшла висновку, що призначення та перерахунок пенсії є різними за змістом та механізмом процедурами їх проведення, внесені зміни до частини другої статті 13 Закону № 2262-ХІІ щодо встановлення граничного розміру пенсії за вислугу років у розмірі 80 відсотків, а потім 70 відсотків грошового забезпечення не стосуються перерахунку вже призначеної пенсії, отже при перерахунку пенсії відповідним категоріям осіб має застосовуватися норма, що визначає розмір грошового забезпечення у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії.
Застосування іншого показника (70%) до перерахунку пенсії стосується призначення нових пенсій, а не перерахунку раніше призначених, з огляду і на те, що законодавчо діє принцип незворотності нормативно-правових актів у часі в силу прямих приписів статті 58 Конституції України.
При цьому в силу приписів частини п'ятої статті 242 КАС, частини третьої статті 291 КАС України суд враховує такі правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи №240/5401/18.
Вказані правові висновки Великої Палати Верховного Суду про те, що при перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення, натомість відсоткове значення розміру основної пенсії, яке обчислювалося при її призначенні відповідно до наявної у позивача вислуги років, є незмінним, також підтримані Верховним Судом у постанові від 23.05.2023 у справі № 380/24477/21.
Таким чином, на підставі викладеного та висновків Великої Палати Верховного Суду у справі №240/5401/18, враховуючи, що позивачу була призначена пенсія у розмірі 86% грошового забезпечення, суд дійшов висновку, що бездіяльність відповідача щодо не здійснення ОСОБА_1 перерахунку та виплати його пенсії у розмірі 86% сум грошового забезпечення є протиправною, а позов обґрунтованим та підлягає задоволенню. При цьому суд зазначає, що допущені дії відповідача стосуються зменшення відсоткового розміру грошового забезпечення при обчисленні пенсії позивачу, а бездіяльність допущена щодо неперерахування за заявою позивача пенсії з урахуванням правильного більшого відсоткового значення грошового забезпечення. Натомість позивач некоректно сформулював позовні вимоги і просив визнати бездіяльність щодо проведення перерахунку пенсії у розмірі 70 %.
З метою захисту прав, свобод та інтересів позивача необхідно зобов'язати ГУ ПФУ в Тернопільській області здійснити перерахунок основного розміру пенсії ОСОБА_1 , виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 86% сум грошового забезпечення, та здійснити виплату пенсії з урахуванням виплачених сум.
Такий спосіб захисту порушених прав позивача є належним, ефективним та достатнім у спірних правовідносинах.
Позов у цій частині підлягає задоволенню.
Що стосується позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльності в частині застосування обмеження пенсії максимальним розміром та зобов'язання відповідача здійснити виплату позивачу пенсії без обмеження максимальним розміром з 01.08.2025, то суд зауважує, що Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 грн.
Згідно з пунктом 2 резолютивної частини вказаного Рішення положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто 20.12.2016.
Конституційний Суд України у Рішенні від 20.12.2016 № 7-рп/2016, яким визнав таким, якими, що не відповідають статті 17 Конституції України, положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262, виходив із того, що норми-принципи частини п'ятої статті 17 Конституції України щодо забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей є пріоритетними та мають безумовний характер. Тобто заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії осіб, зокрема у зв'язку з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами не можуть бути скасовані чи звужені. При цьому Конституційний Суд України стверджує, що обмеження максимального розміру пенсії, призначеної особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом № 2262-ХІІ, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п'ятою статті 17 Конституції України, які зобов'язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.
Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону № 2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, введено в дію Законом № 3668-VI, яким внесено зміни у статтю 43 Закону № 2262-XII, шляхом викладення її в редакції Закону № 3668-VI.
Тобто, положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII та положення частини першої статті 2 Закону № 3668-VІ (у частині поширення її дії на Закон № 2262-ХІІ), прийняті одночасно для регулювання одних і тих самих правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262-XII) та є однаковими за змістом.
Відповідно до Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 №1774-VIII, який відповідно до Прикінцевих положень цього Закону, набрав чинності з 01.01.2017, у частині сьомій статті 43 Закону №2262-XII слова і цифри “у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року» замінено словами і цифрами “по 31 грудня 2017 року».
При цьому, буквальне розуміння змін внесених Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 №1774-VIII, з урахуванням рішення Конституційного Суду України №7-рп/2016 від 20.12.2016 дозволяє стверджувати, що у Законі №2262-XII відсутня частина сьома статті 43, а внесені до неї зміни, що полягають у зміні слів і цифр є нереалізованими.
Конституційним Судом України у Рішенні від 20.12.2016 № 7-рп/2016 надано оцінку правовому регулюванню спірних правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців) та визнано таким, що не відповідає статті 17 Конституції України положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII.
При цьому положення статті 2 Закону № 3668-VI (у частині поширення її дії на Закон № 2262-XII), які дублюють зміст частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, тобто є однопредметними правовими нормами, які прийняті одночасно для регулювання спірних правовідносин - змін не зазнали та передбачали обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.
Тобто, на момент виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між Законом № 2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 та Законом № 3668-VI - у частині обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.
При цьому суб'єктом владних повноважень у спірних правовідносинах надано перевагу найменш сприятливому для позивача підходу та застосовано положення статті 2 Закону №3668-VI.
Оскільки норми вказаних законів неоднаково регулюють правовідносини щодо пенсійного забезпечення військовослужбовців, у частині обмеження їх пенсії максимальним розміром, суд доходить висновку, що вони явно суперечать один одному.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.11.2018 у справі № 812/292/18 зазначила, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи.
У постанові від 13.02.2019, що винесена Великою Палатою Верховного Суду у зразковій справі № 822/524/18 із посиланням на положення статей 1, 8, 92 Конституції України, а також на статтю 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права зроблено висновок, що у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, наявність у національному законодавстві правових “прогалин» щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Зважаючи на викладене, у цій справі застосуванню підлягають норми Закону № 2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, а не норми Закону № 3668-VI. Застосування положень Закону України №3668-VI по відношенню до військовослужбовців фактично зводить нанівець наслідки прийняття рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, яким фактично встановлено, що обмеження пенсії військовослужбовців максимальним розміром не відповідає статті 17 Конституції України.
Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, що викладена у постановах від 09.02.2021 у справі №640/2500/18, від 16.12.2021 у справі №400/2085/19.
За таких обставин, обмеження ГУ ПФУ в Тернопільській області максимального розміру пенсії позивача, право на пенсійне забезпечення якого встановлене Законом № 2262-ХІІ, є протиправним.
Зважаючи на викладене, у цій справі застосуванню підлягають норми Закону № 2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, а не норми Закону № 3668-VI. Застосування положень Закону України №3668-VI по відношенню до військовослужбовців фактично зводить нанівець наслідки прийняття рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, яким фактично встановлено, що обмеження пенсії військовослужбовців максимальним розміром не відповідає статті 17 Конституції України.
Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, що викладена у постановах від 09.02.2021 у справі №640/2500/18, від 16.12.2021 у справі №400/2085/19.
Отож, суд дійшов висновку про визнання протиправними дій (а не бездіяльності як просить позивач) ГУ ПФУ в Тернопільській області щодо застосування з 01.08.2025 обмеження максимального розміру пенсії позивача десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.
Порушене право ОСОБА_1 підлягає захисту шляхом зобов'язання відповідача нарахувати та виплати пенсію з 01.08.2025 без обмеження пенсії максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум.
При цьому, суд вважає позовні вимоги щодо зобов'язання відповідача проводити позивачу виплату пенсії з 01.08.2025 зверненими на майбутнє. У вказаній частині права позивача не є порушеними, а отже позовні вимоги в даній частині задоволенню не підлягають. Також суд уже зазначав, що в даному випадку відповідачем вживалися дії як щодо зменшення відсоткового розміру грошового забезпечення для перерахунку пенсії позивача, так і щодо обмеження пенсії максимальним розміром, а не була допущена бездіяльність як помилково вважав позивач.
З урахуванням вищевикладеного позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Оскільки позов підлягає задоволенню частково, то відповідно до частин першої, третьої статті 139 КАС України позивачу слід відшкодувати за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 605,60 грн, сплачений відповідно до квитанції від 06.08.2025 (а.с.3).
Керуючись статтями 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 295 КАС України, суд
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Тернопільській щодо зменшення при перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 01.08.2025 відсоткового розміру грошового забезпечення з 86% до 70 % та застосування обмеження максимального розміру пенсії.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області здійснити ОСОБА_1 з 01.08.2025 перерахунок та виплату пенсії (із врахуванням раніше виплачених сум), виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 86% сум грошового забезпечення та без обмеження пенсії максимальним розміром.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 605,60 грн (шістсот п'ять грн 60 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається учасниками справи до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (Майдан Волі, 3, місто Тернопіль, 46001, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 14035769).
Повний текст рішення складено та підписано 23 вересня 2025 року.
Суддя Чепенюк О.В.