Справа №500/3755/25
22 вересня 2025 рокум. Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі: головуючого судді Мартиць О.І. розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії
ОСОБА_1 через представника адвоката Ткачука Владислава Петровича звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, в якій просить:
визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області №262540019040 від 02.05.2025 про відмову у призначенні пенсії,
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області призначити позивачу пенсію на пільгових умовах за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, а також на роботах із особливо шкідливими й особливо важкими умовами праці згідно п. а ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 25.04.2025 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
За результатами розгляду вищевказаної заяви рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області №262540019040 від 02.05.2025 відмовлено у призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю пільгового стажу відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Наявність у позивача пільгового стажу підтверджується записами трудової книжки НОМЕР_1 : з 30.11.1987 по 02.12.1987 працював на посаді учня підземного гірника з повним робочим днем під землею та звільнений за власним бажанням (3 дні), з 08.02.1990 по 13.11.1995 працював на посаді підземного електрослюсаря третього розряду з повним робочим днем (5 років 9 місяців 6 днів).
Загальна тривалість пільгового стажу за періодами підземної роботи становить 6 років 0 місяців 6 днів, що дає право на пенсію на пільгових умовах відповідно до чинного законодавства.
Позивач вважає вказане рішення протиправним, що стало підставою для звернення до суду з цим позовом.
Ухвалою суду від 26.06.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи визначено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідно до статей 162-164 КАС України встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.
22.07.2025 від Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області надійшов до суду відзив на позовну заяву, в якому просить у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити повністю.
В заперечення вказує, що ОСОБА_1 звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області прийняло рішення №262540019040 від 02.05.2025 про відмову в призначенні пенсії на пільгових умовах у зв'язку з відсутністю пільгового стажу відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Страховий стаж позивача становить 31 рік 01 місяць 05 днів.
До страхового стажу не зараховано період проходження військової служби з 04.12.1987 по 08.12.1989 згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 , дата заповнення 22.07.1985, оскільки відсутня дата видачі військового квитка, військовий квиток не надано.
Пільговий стаж відсутній, оскільки відомості по спеціальному стажу в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування відсутні.
23.07.2025 представником позивача подано до суду відповідь на відзив.
За положеннями частини п'ятої статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Суд зазначає, що розгляд даної справи здійснено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін з урахуванням строку перебування головуючого судді у відпустці, в порядку черговості.
Дослідивши письмові докази та перевіривши доводи, викладені у позові, суд встановив такі обставини.
Як слідує з матеріалів справи ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 25.04.2025 звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Зі змісту рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області №262540019040 від 02.05.2025 видно, що вік заявника 55 років 04 місяці, страховий стаж становить 31 рік 01 місяць 05 днів.
За результатами розгляду документів, доданих до страхового стажу не зараховано період проходження військової служби з 04.12.1987 по 08.12.1989 згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 , дата заповнення 22.07.1985, оскільки відсутня дата видачі військового квитка, військовий квиток не надано.
Пільговий стаж відсутній, оскільки відомості по спеціальному стажу в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування відсутні.
У зв'язку відсутністю пільгового стажу право на призначення пенсії за віком відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" відсутнє.
Не погоджуючись з рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області №262540019040 від 02.05.2025 про відмову у призначенні пенсії на пільгових умовах у зв'язку з відсутністю пільгового стажу відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", позивач звернувся до суду за захистом своїх пенсійних прав.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує частину другу статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Рішення відповідача як суб'єкта владних повноважень, що є предметом даного позову, підлягає оцінці судом на відповідність критеріям правомірності, визначеним частиною другою статті 2 КАС України.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив із наступного.
Відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.
Пунктом 1 частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи.
Згідно пункту 3 Порядку застосування списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, який затверджений Наказом Міністерства праці та соціальної політики України 18.11.2005 №383, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.
У свою чергу, пункт 10 цього Порядку передбачає, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведенні атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Україну від12.08.1993 №637. (далі - Порядок №637)
Із аналізу наведених положень слідує, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, натомість необхідність підтвердження трудового стажу іншими документами виникає лише у випадку відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_2 від 22.07.1985 позивач:
запис №6 - 30.11.1987 переведений учнем горноробочого підземного з повним робочим днем під землею шахти "Кіровська" виробничого об'єднання "Донецьвугілля" (наказ №464к від 30.11.1987),
запис №7 - 02.12.1987 звільнений за ст.36 п.3 КЗпП УРСР у зв'язку з призовом в Радянську Армію (наказ №464к від 30.11.1987),
запис №8 - 08.02.1990 прийнятий електрослюсарем підземним 3 розряду з повним робочим днем під землею (наказ №40к від 08.02.1990), де 22.08.1990 був переведений електрослюсарем підземним 4 розряду з повним робочим днем під землею (наказ №241к від 20.08.1990) і 13.11.1995 звільнений за ст. 38 КЗпП України за власним бажанням (наказ №357к від 14.11.1995).
Списком 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим постановою Кабінетом Міністрів України від 11 березня 1994 р. № 162 (чинним на період роботи позивача) розділом 10100000 I. Гірничі роботи передбачено всі робітники, зайняті повний робочий день на підземних роботах (1010100а) 1. Підземні роботи в шахтах, рудниках і копальнях на видобуванні корисних копалин, в геологорозвідці, на дренажних шахтах, на будівництві шахт, рудників, копалень.
Відповідно до абзацу четвертого пункту 20 Порядку №637 у разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на територіях, зазначених в абзаці другому пункту 18 цього Порядку, (зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України), стаж роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Як зазначено в рішенні Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області №262540019040 від 02.05.2025 пільговий стаж у позивача відсутній, оскільки відомості по спеціальному стажу в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування відсутні.
Однак наявними в матеріалах справи доказами підтверджено, що позивач дійсно працював в шахті "Кіровська" виробничого об'єднання "Донецьвугілля" з 30.11.1987 по 02.12.1987 учнем горноробочого підземного з повним робочим днем під землею, з 08.02.1990 по 13.11.1995 електрослюсарем підземним з повним робочим днем під землею, що віднесено до Списку №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.
Таким чином Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області протиправно відмовило позивачу у зарахуванні спірних періодів його роботи до пільгового стажу за Списком №1.
З огляду на вказане, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області №262540019040 від 02.05.2025 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 , оскільки відсутній пільговий стаж, є протиправним та підлягає скасуванню.
Верховний Суд в постанові від 10.04.2018 в справі №348/2160/15-а (провадження №К/9901/32093/18) дійшов висновку, що обов'язок щодо обчислення загального стажу роботи особи та стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, покладено на орган Пенсійного фонду України, а тому для вирішення питання щодо призначення та виплати пенсії відповідачу слід встановити всі необхідні умови, яким має відповідати позивач для призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Суд позбавлений можливості зобов'язати відповідача зарахувати до спеціального (пільгового) стажу по Списку №1 періоди роботи, що зазначені позивачем в позовній заяві, оскільки відповідачем виконані не всі умови, що необхідні для прийняття законного та обґрунтованого рішення: не досліджено всі періоди роботи позивача, не зазначено, які саме періоди роботи не зараховані до пільгового стажу (що унеможливлює визначення судом всіх не зарахованих періодів). Дії (або рішення, або бездіяльність) відповідача щодо такого не зарахування в даній справі не оскаржуються та не є предметом спору в ній.
Вчинення таких дій входить до безпосередньої компетенції органу Пенсійного фонду України.
В той же час, оскільки права позивача порушені, і прийняття рішення на користь позивача належить до безпосередніх повноважень органу Пенсійного фонду України, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково шляхом зобов'язання суб'єкта владних повноважень, який прийняв оскаржене рішення та, в разі його скасування, уповноважений вчиняти дії, спрямовані на відновлення порушених прав позивача, повторно вирішити питання, щодо якого звернулася позивач (тобто повторно розглянути заяву позивача про призначення пільгової пенсії) з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні (пункт 10 частини другої, частина четверта статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України).
Щодо позовних вимог в частині зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області призначити позивачу пенсію на пільгових умовах за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, а також на роботах із особливо шкідливими й особливо важкими умовами праці згідно п. а ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", то судом враховано наступне.
Відповідно до Рекомендації №R (80) 2 комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Міністрів Ради Європи 11 травня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Згідно з пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 24.04.2017 №1395/5, дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.
Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов'язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб'єкта. Він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але і не має права виходити за її межі.
Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.
Адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.
Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
В контексті наведеного суд звертає увагу на те, що відповідно до частини першої статті 58 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", Пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов'язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені цим Законом і статутом Пенсійного фонду.
Згідно з підпунктом 3 пункту 4 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об'єднані управління, яке затверджене постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 №28-2 та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 15.01.2015 за №40/26485, Управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії та інші виплати відповідно до законодавства.
З аналізу наведеного вбачається, що на цей час органи Пенсійного фонду України відповідно до покладених на них завдань, зокрема, призначають (здійснюють перерахунок) і виплачують пенсії та інші виплати відповідно до законодавства.
Таким чином, призначення, нарахування та виплата пенсії за віком відповідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" відноситься до виключної компетенції органів Пенсійного фонду України, а тому суд не може втручатися в його дискреційні повноваження.
Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;
Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до вимог частин першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Нормами частини другої зазначеної статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд, відповідно до положень частини п'ятої статті 77 КАС України, вирішує справу на підставі наявних доказів.
Відповідно до приписів статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого відбулось звернення позивача, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Приймаючи рішення щодо можливості призначення позивачу пенсії за віком на пільгових умовах, відповідач має враховувати висновки суду в даній адміністративній справі щодо врахування та зарахування позивачу до його пільгового стажу за Списком №1 спірних періодів роботи.
З врахуванням наведеного суд доходить висновку про необхідність зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком відповідно до пункту 1 частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та прийняти відповідне рішення.
З огляду на вищевикладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги є такими, що підлягають до часткового задоволення.
Відповідно до вимог статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Звертаючись до суду з цим позовом, позивачем було сплачено судовий збір у сумі 1211,20 грн, що підтверджується квитанцією №0430-9522-7053-6223 від 18.06.2025.
Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. (частина третя статті 139 КАС України)
Зважаючи на те, що суд задовольняє позов частково, то на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, рішенням якого було відмовлено позивачу у призначенні пенсії згідно із заявою від 25.04.2025, що і стало підставою звернення до суду з цим позовом, необхідно стягнути судовий збір у сумі 605,60 грн.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області №262540019040 від 02.05.2025 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 25.04.2025 про призначення пенсії за віком відповідно до пункту 1 частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та прийняти відповідне рішення.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області в користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 605,60 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено і підписано22 вересня 2025 року.
Реквізити учасників справи:
позивач:
- ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 );
відповідач:
- Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (місцезнаходження: майдан Волі, 3, м. Тернопіль, Тернопільський р-н, Тернопільська обл., 46001, код ЄДРПОУ: 14035769).
Головуючий суддя Мартиць О.І.