про залишення позовної заяви без руху
23 вересня 2025 року Справа № 480/7370/25
Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Гелети С.М., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до 6 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Сумській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
До Сумського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовною заявою до 6 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Сумській області, і просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність 6 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Сумській області щодо не врахування додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2022 №168 при обрахунку ОСОБА_1 : грошової допомоги на оздоровлення за 2022, 2023, 2024, 2025 рік, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки; одноразової грошової допомоги при звільненні;
- зобов'язати 6 Державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Сумській області здійснити перерахунок та доплату ОСОБА_1 : грошової допомоги на оздоровлення за 2022, 2023, 2024, 2025 рік, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки, одноразової грошової допомоги при звільненні, з урахуванням додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2022 №168.
Дослідивши матеріали позовної заяви, суд залишає позовну заяву без руху, як таку, що подана з порушенням ст.ст. 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Згідно з пунктом 5 частини першої статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи подано адміністративний позов у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Частиною першою статті 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з частинами 2 та 3 статті 122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другій статті 122 цього Кодексу.
Таким спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Положення статті 122 КАС України не містять норми, які б врегульовували порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці (грошового забезпечення військовослужбовців).
Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 11.07.2024 у справі №990/156/23 зробила висновок, що у взаєминах із державою в особі відповідних суб'єктів владних повноважень суд має застосовувати правило пріоритету правової норми за найбільш сприятливим тлумаченням для особи - суб'єкта приватного права. Положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні над частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 01.10.2024 у справі № 620/14688/23
Частиною 2 статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до 18.07.2022) передбачено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Законом України від 01.07.2022 № 2352-IX, який набрав чинності з 19.07.2022, частини 1 і 2 статті 233 КЗпП України викладено у такій редакції :
"Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)".
Тобто до 19.07.2022 КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Суд зазначає, що у рішенні від 21.03.2025 у справі № 460/21394/23 Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду виклав наступну правову позицію:
"Якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 233 КЗпП України, у редакції, що була чинною до 19.07.2022 та були припинені на момент чинності дії статті 233 КЗпП України, в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин", то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19.07.2022, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП України (у попередній редакції); у період з 19.07.2022 підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України (у редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин")".
Як свідчать матеріали справи, позивач звернувся до суду із даною позовною заявою через систему "Електронний суд" 21.09.2025.
Отже, враховуючи те, що згідно матеріалів адміністративного позову убачається, що позивач звільнений з військової служби 24.06.2025, а до суду звернувся 21.09.2025, з урахуванням ч. 2 ст. 233 КЗпП України, у редакції, чинній з 19 липня 2022 року, позивачем не пропущено тримісячний строк звернення до суду із вимогами, що стосуються грошового забезпечення, яке підлягає виплаті під час звільнення, а саме:
- грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки;
- одноразової грошової допомоги при звільненні.
Однак, суд зазначає, що до вимог стосовно про здійснення перерахунку та доплати грошової допомоги на оздоровлення 2023, 2024, 2025 (виплачена у квітні 2025 року) роки, застосуванню підлягають положення частини 1 статті 233 КЗпП України в редакції Закону України від 01.07.2022 № 2352-IX, яка передбачає тримісячний строк звернення до суду з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Аналогічний правовий підхід до застосування вказаних норм права викладено Верховним Судом у постановах від 07.10.2024 у справі № 500/7802/23 та від 31.10.2024 у справі № 500/7140/23.
При цьому, суд враховує, що відповідно до пункту першого глави XIX "Прикінцеві положення" КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2023 № 383 "Про внесення змін до розпорядження Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 № 338 і постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236" дію карантину через COVID-19 продовжено до 30.06.2023.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651 "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" відмінено з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Таким чином, з 01.07.2023 строк звернення до суду з позовом про виплату заробітної плати регламентується статтею 233 КЗпП України та складає три місяці з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Аналогічний правовий підхід до застосування вказаних норм права викладено Верховним Судом у постановах від 12.09.2024 у справі справа № 200/5637/23, від 20.09.2024 у справі № 444/2538/23, від 21.03.2025 у справі № 460/21394/23.
Досліджуючи питання коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права при зверненні до суду 21.09.2025 із позовними вимогами про перерахунок та виплату грошової допомоги на оздоровлення за 2023, 2024, 2025 роки, суд враховує, що з дня отримання виплати особою вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів.
При цьому, суд наголошує, що позивач повинен був дізнатися про порушення своїх прав саме з моменту отримання відповідної виплати.
Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання виплати, демонструючи свою необізнаність щодо причин визначення спірного розміру виплати звернулась до вповноваженої особи із заявою про надання відповідної інформації. У такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від такого органу відповіді на подану заяву.
Аналогічного висновку дійшла Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Верховного Суду у постанові від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19.
Зважаючи на такий правовий підхід обчислення строків звернення до суду та беручи до уваги дату подання позивачем позову, суд зазначає, що позивачем пропущений строк звернення до суду з із позовними вимогами про перерахунок та виплату грошової допомоги на оздоровлення за 2023, 2024, 2025 роки
Згідно з ч. 1 ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Суд враховує, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Доводів, які б свідчили про наявність об'єктивно непереборних обставин, пов'язаних з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення дій щодо звернення до суду з позовом за захистом порушеного права, протягом установленого законом строку, позивачем суду не наведено.
За таких обставин позивачем пропущено тримісячний строк звернення до суду у частині позовних вимог про перерахунок та виплату грошової допомоги на оздоровлення за 2023, 2024, 2025 роки.
Відповідно до частини першої статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Враховуючи вищевикладене, позивачу необхідно усунути зазначені недоліки позовної заяви шляхом надання суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду з даним позовом у частині позовних вимог, а саме: про перерахунок та виплату грошової допомоги на оздоровлення за 2023, 2024, 2025 (виплаченої у квітні 2025 року) роки, із зазначенням підстав пропуску строку звернення до суду, та надати докази поважності причин його пропуску.
Крім того, згідно із ч. 4 ст. 161 КАС України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Суд звертає увагу, що позивач у позовним вимогах, крім іншого, просить зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату грошової допомоги на оздоровлення за 2022, 2023, 2024, 2025 роки.
Однак, суд зазначає, що позивачем до матеріалів адміністративного позову не надано жодних доказів нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2022 - 2024 роки, в адміністративному позову не обґрунтовує та не зазначає дату отримання такої допомоги.
Враховуючи викладене, позивачу необхідно надати докази в обґрунтування заявлених вимог, а саме докази нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2022 - 2024 роки, письмово зазначити дату отримання такої допомоги, розмір якої просить перерахувати позивач.
Відповідно до ч. 1 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Також, суд зазначає, що у контексті обставин даної справи, із урахуванням правової позиції Верховного Суду, викладені в постанові від 11.12.2024 по справі №280/4920/24, яка враховується судом під час розгляду справи, копія ухвали про залишення позовної заяви без руху надсилається судом через підсистему “Електронний суд» представнику позивача - адвокату Дзундзі Юрію Романовичу.
Керуючись ст.ст. 169, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Позовну заяву ОСОБА_1 до 6 Державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Сумській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії - залишити без руху.
Надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 10 днів з дня отримання копії ухвали.
У разі невиконання вимог цієї ухвали у встановлений строк, позовна заява буде повернута позивачу.
Копію ухвали надіслати особі, яка подала позовну заяву.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя С.М. Гелета