23 вересня 2025 року Справа № 480/10410/24
Сумський окружний адміністративний суд у складі судді - Савицької Н.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/10410/24 за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Сумській області Департамента патрульної поліції Національної поліції України, інспектора взводу №2 роти ТОР УПП в Сумській області ДПП, старшого лейтенанта поліції Денисенка Андрія, командира взводу №1 роти ТОР УПП в Сумській області ДПП, старшого лейтенанта поліції Парамєєва Олександра, Департамента патрульної поліції, третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України у Сумській області про визнання дій незаконними та стягнення моральної шкоди,-
ОСОБА_1 звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління патрульної поліції в Сумській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, Інспектора взводу №2 роти ТОР УПП в Сумській області ДПП, старшого лейтенанта поліції Денисенка Андрія, Командира взводу №1 роти ТОР УПП в Сумській області ДПП, старшого лейтенанта поліції Парамєєва Олександра, третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України у Сумській області, про визнання дій незаконними та стягнення моральної шкоди, і просить:
- визнати незаконними дії командира взводу № 1 роти ТОР УПП в Сумській області ДПП старшого лейтенанта поліції Парамєєва Олександра та інспектора взводу № 2 роти ТОР УПП в Сумській області ДПП старшого лейтенанта поліції Денисенка Андрія по зупинці та затриманню 21.05.2024 громадянина України ОСОБА_1 ;
- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Управління патрульної поліції у Сумській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України завдану 21.05.2024 незаконним затриманням моральну шкоду в сумі 1 грн на користь позивача.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 21.05.2024 о 10:05 год. автомобіль під керуванням позивача був зупинений спільним нарядом патрульної поліції в районі вулиці Тополянської м.Суми (район Сумського комбінату хлібопродуктів), і після перевірки документів водія та паспорту громадянина України відбулося його незаконне затримання у зв'язку з відсутністю у нього військового квитка або іншого документу, що його замінює.
Зазначає, що на місці позивач повідомив патрульним поліцейським та присутнім третім особам, що громадянином України він став у віці 29 років у 1999 році, а тому ніколи в Україні не був ні в якості допризовника, призовника, військовослужбовця, військовозобов'язаного чи резервіста. У зв'язку з наведеними вище обставинами, військового квитка чи іншого документу, що його замінює, який отримує особа при її взятті на військовий облік позивач ОСОБА_1 ніколи не отримував. За наявних обставин та, незважаючи на наявність громадянства України, ОСОБА_1 вважає, що не може бути суб'єктом правопорушення, а в його діях (бездіяльності) не може мати місце об'єктивна сторона правопорушення щодо відсутності у нього при перевірці документів співробітниками патрульної поліції військового квитка чи іншого документу, що його замінює. Відтак, наполягає, що в момент затримання співробітниками патрульної поліції, останнім на місці події добре було відомо, що позивач не вчинив жодного правопорушення у сфері мобілізації та мобілізаційної підготовки, а отже, їх дії були завідомо неправомірні, що призвели до заподіяння йому моральної шкоди у розмірі 1 грн, яку позивач просить стягнути на його користь.
Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 09.12.2024 позовну заяву ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Сумській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про визнання дій протиправними та стягнення моральної шкоди залишено без руху та надано позивачу 10-денний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху.
На підставі рішення Вищої ради правосуддя №3578/0/15-24 від 10.12.2024 та наказу голови Сумського окружного адміністративного суду від 10.12.2024 за № 55-ОС, на підставі розпорядження керівника апарату №203 від 12.12.2024 призначено повторний автоматизований розподіл судової справ №480/10410/24.
Справа розподілена автоматизованою системою документообігу суду судді Савицькій Н.В.
Ухвалою суду від 17.12.2024 матеріали справи №480/10410/24 прийнято до свого провадження.
Ухвалою суду від 08.01.2025 заяву позивача про поновлення строку звернення до суду задоволено. Визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду із даним позовом.
Крім того, вказаною ухвалою прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Залучено до участі у даній справі у якості другого відповідача - Департамент патрульної поліції.
У відзиві на позовну заяву відповідач Департамент патрульної поліції просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі та, зокрема зазначає, що позивач 21.05.2024 був водієм транспортного засобу, зупинку транспортного засобу було здійснено на підставі п. 7 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про національну поліцію», про що було повідомлено останнього та озвучено законну вимогу про пред'явлення військово-облікових документів, з метою проведення заходів оповіщення під час мобілізації.
Позивач повідомив старшому лейтенанту поліції ОСОБА_2 , представникам ТЦК та СП, що він не є військовозобов'язаним та в нього немає ніякого військово-облікового документу, надавши при йому старшому лейтенанту поліції ОСОБА_2 для перевірки паспорт громадянина України.
Старший лейтенант поліції Парамєєв О.О. повідомив позивачеві, що відповідно до ст. 22 «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» позивач повинен мати при собі військово-обліковий документ та пред'являти його за вимогою уповноваженого представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а якщо такого документу немає, то він буде затриманий та доставлений до міського ТЦК та СП.
Представниками ТЦК та СП було прийнято рішення виписати та вручити позивачу повістку про запрошення до міського ТЦК та СП для уточнення військово-облікових даних. Позивач відмовлявся на вимогу представників ТЦК та СП повідомляти свої особисті дані та паспортні дані, від підпису та отримання повістки відмовився та залишив місце зупинки.
Звертають увагу суду на те, що за результатами зупинки транспортного засобу Hyundai Santa FE, номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням позивача, поліцейськими УПП в Сумській області ДПП відносно нього жодні адміністративні матеріали не складалися, до будь-якого виду відповідальності позивач не притягався.
Відповідач наполягає, що причина зупинки поліцейськими УПП в Сумській області ДПП позивача, який проїжджав на транспортному засобі через мобільний блокпост, а також вимога поліцейського до позивача пред'явити військово-обліковий документ, відповідно до абзацу 1 частини 6 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», відповідали вимогам закону і такі дії поліцейських були вчинені на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України.
У відповіді на відзив позивач не погоджується з доводами відповідача, та стверджує, що 21.05.2024 о 10:05 год. відбулось його фактичне затримання, доказ якого міститься у записі на спецлінію 102, тобто створення йому умов, за яких він фізично понад 30 хв. не мав можливості продовжити рух автомобілем або в інший спосіб вільно рухатися на власний розсуд у просторі.
Також позивач зауважує, що відповідачем (Департамент патрульної поліції) надано позивачу неповний пакет документів разом із відзивом на позовну заяву. В матеріалах відсутні відеозаписи події 21.05.2024 з цифрових нагрудних відеокамер, копія розстановки сил та засобів роти тактично-оперативного реагування УШІ в Сумській області ДПП, копія розпорядження Сумської міської військової адміністрації від 04.12.2023 року № 20-ВКВА та копія розпорядження Сумської міської військової адміністрації від 26.04.2024 року № 148-ВКВА, копія матеріалів звернення від 11.06.2024, у зв'язку з чим позивач просить суд, на підставі ст.79 КАС України, не брати вказані докази до уваги.
У запереченнях на відповідь на відзив відповідач вважає безпідставними посилання позивача на ч.9 ст. 79 КАС України та звертає увагу позивача на те, що відзив від Департаменту патрульної поліції разом з усіма додатками було подано до суду через систему «Електронний суд», тобто в електронній формі. Крім того, позивач не позбавлений був ознайомитися з матеріалами даної справи в канцелярії суду. Відтак, вважає, твердження позивача про те, що Департаментом патрульної поліції його було безпідставно обмежено у доступі до інформації, яка стосується його особисто, помилковим та таким, що є безпідставним та необґрунтованим.
У наданих суду поясненнях третя особа просить відмовити у задоволенні позову та зазначає, що Головне управління жодних прав та інтересів позивача не порушувало, не вступало у правовідносини з ним і жодної шкоди позивачеві не завдавало, у зв'язку з чим не може нести відповідальність за можливу шкоду, завдану позивачу діями інших суб'єктів.
Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
З матеріалів справи судом встановлено, що 21.05.2024, відповідно до розстановки сил та засобів роти тактико-оперативного реагування управління патрульної поліції в Сумській області Департаменту патрульної поліції (далі - роти ТОР УПП в Сумській області ДПП), у складі екіпажу командира взводу № 1 роти ТОР УПП в Сумській області ДПП старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3 та інспектора взводу № 2 роти ТОР УПП в Сумській області ДПП старшого лейтенанта поліції ОСОБА_2 несли службу з охорони громадського порядку та забезпечення безпеки дорожнього руху в м. Суми, на підставі частини 5 статті 24 Закону України «Про Національну поліцію», розпорядження Сумської міської військової адміністрації від 04.12.2023 року № 20-ВКВА «Про організацію мобілізаційної підготовки та забезпечення проведення мобілізації та території Сумської територіальної громади» та розпорядження Сумської міської військової адміністрації від 26.04.2024 року № 148-ВКВА «Про організацію та проведення призову під час мобілізації» брали участь у здійсненні заходів щодо оповіщення військовозобов'язаних та резервістів спільно з представниками територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки (далі - ТЦК та СП).
21.05.2024 близько 10 год. 13 хв. спільною групою оповіщення у складі представників ТЦК та СП, старшим лейтенантом поліції ОСОБА_3 та старшим лейтенантом поліції Денисенком А.О. з метою проведення заходів оповіщення під час мобілізації в м. Суми по вул. Тополянська було зупинено транспортний засіб Hyundai Santa FE, номерний знак НОМЕР_1 під керуванням позивача ОСОБА_1 .
Події, що мали місце 21.05.2024 щодо зупинки транспортного засобу Hyundai Santa FE, номерний знак НОМЕР_1 та перевірки військово-облікових документів у позивача зафіксовано на цифрові нагрудні відеокамери Motorola Solutions моделі Video НОМЕР_2 (clip-0.mp4; clip-1.mp4) та № 470824 (clip-2.mp4; clip-3.mp4), записи з яких відповідачем надано суду з відзивом на позовну заяву.
Як зафіксовано на відеореєстратор Motorola Solutions VB-400 № 470824 (clip-2.mp4 з 00:05:55 відеозапису), (clip-3.mp4) до транспортного засобу Hyundai Santa FE, номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням позивача підійшли представники ТЦК та СП представилися, показали свої службові посвідчення та попросили позивача надати військово-облікові документи, відповідно до статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Також до транспортного засобу Hyundai Santa FE, номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням позивача підійшли старший лейтенант поліції ОСОБА_2 , старший лейтенант поліції ОСОБА_3 та попросили позивача пред'явити для перевірки військово- обліковий документ, що зафіксовано на відеореєстратор Motorola Solutions VB-400 № 470808 (clip-1.mp4) та № 470824 (clip-3.mp4).
Позивач повідомив старшому лейтенанту поліції ОСОБА_2 , представникам ТЦК та СП, що він не є військовозобов'язаним та в нього немає ніякого військово-облікового документу. Позивач надав старшому лейтенанту поліції ОСОБА_2 для перевірки паспорт громадянина України.
На відеозаписах з відеореєстраторів Motorola Solutions VB-400 № 470808 (clip-1.mp4) та № 470824 (clip-3.mp4) зафіксовано, що на неодноразову вимогу поліцейських УПП в Сумській області ДПП, представників ТЦК та СП пред'являти військово-обліковий документ, приписне або тимчасове посвідчення, позивач повторював, що він не є військовозобов'язаним та як він може возити те, чого в нього немає.
Позивач зателефонував на спеціальну лінію 102, надав свої персональні дані, а саме: прізвище, ім'я, по-батькові, число, місяць рік народження та повідомив про те, що його в м. Суми по вул. Тополянській зупинили поліцейські та збираються затримувати.
Так, керуючись ч. 3 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію» на вимогу позивача старший лейтенант поліції ОСОБА_3 відрекомендувався, пред'явив службове посвідчення та надав можливість позивачу ознайомитися з викладеною в ньому інформацією, що зафіксовано на відеореєстратор Motorola Solutions VB-400 № 470808 (clip-1.mp4 з 00:04:27 відеозапису) та № 470824 (clip-3.mp4 з 00:05:54 відеозапису).
Старший лейтенант поліції Парамєєв О.О. повідомив позивачу, що відповідно до ст.22 «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» він повинен мати при собі військово-обліковий документ та пред'являти його за вимогою уповноваженого представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а якщо такого документу немає, то позивач буде затриманий та доставлений до міського ТЦК та СП.
Також, старший лейтенант поліції Парамєєв О.О. повідомив позивачеві, що до нього можуть бути застосовані фізична сила, спеціальні засоби, а саме кайданки, відповідно до статті 42 Закону України «Про Національну поліцію».
Представниками ТЦК та СП було прийнято рішення виписати та вручити позивачеві повістку про запрошення до міського ТЦК та СП для уточнення військово-облікових даних.
При цьому на вимогу представників ТЦК та СП позивач відмовлявся повідомляти свої особисті дані та паспортні дані, і в результаті, відмовився від підпису та отримання повістки та залишив місце зупинки.
У відзиві на позовну заяву відповідачем повідомлено суд, що за результатами зупинки транспортного засобу Hyundai Santa FE, номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , поліцейськими УПП в Сумській області ДПП відносно нього жодні адміністративні матеріали не складалися, до будь-якого виду відповідальності позивач не притягався.
Вважаючи, що на момент зупинки співробітниками патрульної поліції позивач не вчинив жодного правопорушення у сфері мобілізації та мобілізаційної підготовки, а тому їх дії були завідомо неправомірними, що призвели до заподіяння йому моральної шкоди у розмірі 1 грн, у зв'язку з чим позивач звернувся до суд із даним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (ч.1 ст.2 КАС України).
Згідно частини 1 статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Отже, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
За приписами ч. 1 ст. 3 Закону України «Про Національну поліцію» у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з ч. 2 ст. 24 Закону України «Про Національну поліцію» у разі виникнення загрози державному суверенітету України та її територіальної цілісності, а також у ході відсічі збройної агресії проти України органи та підрозділи, що входять до системи поліції, відповідно до законодавства України беруть участь у виконанні завдань територіальної оборони, забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану у разі його оголошення на всій території України або в окремій місцевості.
Відповідно до вимог частини 5 статті 24 Закону України «Про Національну поліцію» за зверненням територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів Служби безпеки України або розвідувальних органів України органи та підрозділи, що входять до системи поліції, беруть участь у здійсненні заходів щодо оповіщення військовозобов'язаних та резервістів спільно з представниками територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а також здійснюють адміністративне затримання та доставлення до цих центрів та органів призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210 - 1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
На момент виникнення спірних правовідносин правовий режим воєнного стану в Україні було продовжено та не скасовано.
Указом Президента України від 24.02.2024 № 65/2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
Також, указом Президента України від 06.05.2024 № 272/2024 «Про продовження строку проведення загальної мобілізації», постановлено продовжити з 14.05.2024 строк проведення загальної мобілізації на 90 діб.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному Законами України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», “Про військовий обов'язок і військову службу» та Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560.
Відповідно до абзацу 2 пункту 12 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 під час здійснення заходів оповіщення представника (представників) виконавчих органів сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад супроводжує поліцейський відповідно до розпорядження голови (начальника) обласної, Київської та Севастопольської міської держадміністрації (військової адміністрації).
Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський зобов'язаний: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини; 4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров'я; 5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків; 6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.
Частиною 1 статті 32 Закону України «Про Національну поліцію» визначено вичерпний перелік випадків, коли поліцейський має право вимагати в особи пред'явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в документах.
На підставі частини 2 статті 32 Закону України «Про Національну поліцію» у період дії воєнного стану та/або під час мобілізації (крім цільової) поліцейський має право вимагати в особи чоловічої статі віком від 18 до 60 років пред'явлення нею військово-облікового документа разом з документом, що посвідчує особу, у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в документах.
Відповідно до абзацу 1 частини 6 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у період проведення мобілізації (крім цільової) громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років зобов'язані мати при собі військово-обліковий документ та пред'являти його за вимогою уповноваженого представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Державної прикордонної служби України у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон України.
Отже, в розумінні абзацу 1 частини 6 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено, що всі громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років, без винятку, зобов'язані мати при собі військово-обліковий документ та пред'являти його за вимогою уповноваженої особи, визначною у вказаному Законі.
Однак, як встановлено у даному випадку 21.05.2024, з метою проведення заходів оповіщення під час мобілізації в м. Суми по вул. Тополянська, було зупинено транспортний засіб Hyundai Santa FE, номерний знак НОМЕР_1 під керуванням позивача, який на вимогу уповноважених представників ТЦК та СП, старшого лейтенанта поліції Парамєєва О.О. та старшого лейтенанта поліції Денисенка А.О. надати військово-обліковий документ, надав для перевірки старшому лейтенанту поліції ОСОБА_2 лише паспорт громадянина України та на неодноразову вимогу представників ТЦК та СП, поліцейських УПП в Сумській області ДПП не пред'явив військово-облікового документу, пояснюючи це тим, що він не військовозобов'язаний та в нього взагалі немає такого військово-облікового документу.
У позовній заяві позивач також не заперечує того, що під час отримання громадянства України на військовий облік він поставлений не був, військовий квиток чи інший військово-обліковий документ не отримував, а тому ніколи не мав статусу жодної із категорій громадян, на яких поширює свою дію Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» як в цілому, так і його стаття 22.
Проте суд зауважує, що відсутність у позивача на момент зупинки будь-якого військово-облікового документу не свідчить про можливість правомірного невиконання ним вимог абзацу 1 частини 6 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а лише вказує на недотримання вимог п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» щодо взяття його на військовий облік як військовозобов'язаного, який набув громадянство України і згідно з цим Законом підлягає взяттю на облік військовозобов'язаних, та як особу, яка старше 25 років і раніше не перебувала на військовому обліку.
Відмовляючи у задоволенні позову суд виходить з того, що адміністративного затримання позивача ОСОБА_1 у відповідності до ст.ст. 261, 262 КУпАП не здійснювалось та поліцейські заходи примусу, такі як фізична сила та спеціальні засоби до останнього не застосовувались, що підтверджується відеозаписами з відеореєстраторів Motorola Solutions VB- 400 № № 470808 та № 470824, що додаються.
Вказане в свою чергу спростовує твердження позивача в позовній заяві про його незаконне затримання поліцейськими УПП в Сумській області ДПП, а до позовної заяви ним не додано жодного доказу такого затримання.
Враховуючи те, що позивач станом на момент зупинки 21.05.2024 був водієм транспортного засобу, зупинку транспортного засобу старшим лейтенантом поліції Парамєєвим О.О. та старшим лейтенантом поліції Денисенком А.О. правомірно здійснено на підставі п.7 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» з метою здійснення заходів оповіщення під час мобілізації, про що було повідомлено позивача та озвучено законну вимогу про пред'явлення військово-облікового документу, у відповідності до абзацу 1 частини 6 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Суд також зауважує, що зупинка транспортного засобу позивача станом на 21.05.2024 мала місце в умовах воєнного стану під час проїзду мобільного блокпоста, тому в поліцейського було достатньо підстави для зупинки транспортного засобу.
Крім того, старший лейтенант поліції ОСОБА_3 та старший лейтенант поліції Денисенко А.О. несли службу з охорони громадського порядку та забезпечення безпеки дорожнього руху в м. Суми, на підставі частини 5 статті 24 Закону України «Про Національну поліцію» та Розпорядження Сумської міської військової адміністрації від 04.12.2023 № 20-ВКВА «Про організацію мобілізаційної підготовки та забезпечення проведення мобілізації та території Сумської територіальної громади» брали участь у здійсненні заходів щодо оповіщення військовозобов'язаних та резервістів спільно з представниками ТЦК та СП, так як в державі оголошено воєнний стан та проводиться загальна мобілізація.
З приводу посилання позивача на те, що він позбавлений був ознайомитися із вказаними вище розпорядженнями та копією розстановки сил та засобів роти тактико-оперативного реагування УПП в Сумській області ДПП за 21.05.2024, яка була надана разом з відзивом, то суд зазначає, що вказані документи були подані відповідачем через систему «Електронний суд», тобто в електронній формі.
Позивач також не позбавлений був скористатися своїм правом ознайомлюватися з матеріалами справи, передбаченим п.1 ч.3 ст.44 КАС України.
З урахуванням того, що суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання незаконними дій командира взводу № 1 роти ТОР УПП в Сумській області ДПП старшого лейтенанта поліції Парамєєва Олександра та інспектора взводу № 2 роти ТОР УПП в Сумській області ДПП старшого лейтенанта поліції Денисенка Андрія по зупинці та затриманню 21.05.2024 громадянина України ОСОБА_1 , тому вимога про стягнення на користь позивача моральної шкоди у розмірі 1 грн, яка є похідною, також не підлягає задоволенню.
З приводу врахування судом практики Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справах №686/11314/17 та №161/7068/16-а, то суд зауважує, що висновки суду касаційної інстанції у вказаних справах не є релевантними та правозастосовними до даних правовідносин.
Суд також зауважує, що Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі «Трофимчук проти України» ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Враховуючи зазначену позицію Європейського суду з прав людини, суд надав відповідь на всі аргументи сторін, які мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до положень статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи встановлені судом обставини у справі та досліджені докази, а також те, що при розгляді справи судом не встановлено порушення відповідачами приписів законодавства, суд не вбачає підстав для задоволення позову.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає, що у зв'язку з відмовою у задоволенні позову розподіл судових витрат (судовий збір, витрати на проведення експертизи) відповідно до статті 139 КАС України не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 2, 77, 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Сумській області Департамента патрульної поліції Національної поліції України, інспектора взводу №2 роти ТОР УПП в Сумській області ДПП, старшого лейтенанта поліції Денисенка Андрія, командира взводу №1 роти ТОР УПП в Сумській області ДПП, старшого лейтенанта поліції Парамєєва Олександра, Департамента патрульної поліції, третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України у Сумській області про визнання незаконними дій та стягнення моральної шкоди - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Н.В. Савицька