Справа № 420/25862/24
19 вересня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Василяки Д.К., розглянувши в письмовому провадженні у порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ), ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ), ОСОБА_4 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ), ОСОБА_5 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) до Петровірівської сільської ради (вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044, код ЄДРПОУ 44069166) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії, -
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до Петровірівської сільської ради в якому позивачі просять суд:
визнати протиправною бездіяльність Петровірівська сільська рада (66860, Одеська обл., Березівський р-н, село Петровірівка, вулиця Шевченка, будинок код ЄДРПОУ: 04379031), яка виразилась у неприйнятті рішення, щодо затвердження технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки площею 19,7094 га, в тому числі 19,7094 га - ріллі (кадастровий номер 5125481000:01:002:0224) на території Петровірівської сільської ради, Березівського (Ширяївського) району Одеської області;
визнати протиправною бездіяльність Петровірівська сільська рада (66860, Одеська обл., Березівський р-н, село Петровірівка, вулиця Шевченка, будинок код ЄДРПОУ: 04379031), яка виразилась у неприйнятті рішення, щодо передачі у власність земельних ділянок членам селянського (фермерського) господарства «ВІКТОР» для ведення фермерського господарства гр. ОСОБА_2 земельної ділянки площею 4,9274 га (кадастровий номер 5125481000:01:002:0347); гр. ОСОБА_4 земельної ділянки площею 4,9274 га (кадастровий номер 5125481000:01:002:0348); гр. ОСОБА_3 земельної ділянки площею 4,9273 га (кадастровий номер 5125481000:01:002:0349); гр. ОСОБА_5 ділянки площею 4,9273 га (кадастровий номер 5125481000:01:002:0350);
визнати протиправним та скасувати рішення Петровірівської сільської ради Березівського району Одеської області у формі листа від 06.06.2024 року № 719/02-19 яким відмовлено у розгляді заяви у зв'язку зі п.п.5 ст. 27 розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України;
зобов'язати Петровірівську сільську раду Березівського району Одеської області Затвердити технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки гр. ОСОБА_1 (СФГ «ВІКТОР») для ведення фермерського господарства 19,7094 га, в тому числі 19,7094 га - ріллі (кадастровий номер 5125481000:01:002:0224) на території Петровірівської сільської ради , Березівського (Ширяївського) району Одеської області:
зобов'язати передати у власність гр. ОСОБА_2 члену ОСОБА_6 » земельну ділянку у розмірі земельної частки (пай) площею 4,9274 га для ведення фермерського господарства (землі сільськогосподарського призначення КВЕД 01.02.) кадастровий номер 5125481000:01:002:0347 розташовану на території Петровірівської ради, Березівського (Ширяївського) району Одеської області;
зобов'язати передати у власність гр. ОСОБА_4 члену ОСОБА_6 » земельну ділянку у розмірі земельної частки (пай) площею 4,9274 га для ведення фермерського господарства (землі сільськогосподарського призначення КВЕД 01.02.) кадастровий номер 5125481000:01:002:0348 розташовану на території Петровірівської ради, Березівського (Ширяївського) району Одеської області;
зобов'язати передати у власність гр. ОСОБА_3 члену ОСОБА_6 » земельну ділянку у розмірі земельної частки (пай) площею 4,9273 га для ведення фермерського господарства (землі сільськогосподарського призначення КВЕД 01.02.) кадастровий номер 5125481000:01:002:0349 розташовану на території Петровірівської ради, Березівського (Ширяївського) району Одеської області;
зобов'язати передати у власність гр. ОСОБА_5 члену ОСОБА_6 » земельну ділянку у розмірі земельної частки (пай) площею 4,9273 га для ведення фермерського господарства (землі сільськогосподарського призначення КВЕД 01.02.) кадастровий номер 5125481000:01:002:0350 розташовану на території Петровірівської ради, Ширяївського району Одеської області.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що Рішенням п'ятнадцятої сесії Петровірівської сільскої ради восьмого скликання від 20 жовтня 2021 року № 597 - VIII « Про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки для ведення фермерського господарства» вирішено: - Надати дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки гр. ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства 19,7094 га, в тому числі19,7094 га - ріллі (кадастровий номер 5125481000:01:002:0224) на території Петровірівської сільської ради , Ширяївського району Одеської області. Після виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки подати документацію із землеустрою на затвердження до Петровірівської сільської ради. У відповідності до вимог ст. 22, 26, 49 Закону України «Про землеустрій» замовлено та розроблено (ПП «Виробничо-комерційна компанія Альянс плюс») технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки гр. ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства 19,7094 га, в тому числі19,7094 га - ріллі (кадастровий номер 5125481000:01:002:0224) на території Петровірівської сільської ради, Березівського (Ширяївського) району Одеської області. За результатами поділу земельної ділянки площею 19,7100 га ( кадастровий номер 5125481000:01:002:0224) були сформовані наступні земельні ділянки: -площею 4,9274 га (кадастровий номер 5125481000:01:002:0347); площею 4,9274 га (кадастровий номер 5125481000:01:002:0348); площею 4,9273 га (кадастровий номер 5125481000:01:002:0349); площею 4,9273 га (кадастровий номер 5125481000:01:002:0350). ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ; ОСОБА_4 ; ОСОБА_5 звернулися до Петровірівської сільської ради Березівського району Одеської області з клопотанням про затвердження та передачу у власність земельної ділянки. Листом від 06.06.2024 року № 719/02-19 Петровірівської сільскої ради відмовлено у розгляді заяви у зв'язку зі п.п.5 ст. 27 розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України. Позивачі не погоджуються з рішенням у формі листа Петровірівської сільскої ради від 06.06.2024 року № 719/02-19 вважають його протиправним та таким що підлягає скасуванню, у зв'язку із чим звернулись до суду з даним позовом.
За цією позовною заявою відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами у відповідності до ст. 262 КАС України.
Відповідач у встановлений судом строк відзив на позовну заяву та/або заяву про продовження процесуальних строків не подав.
У відповідності до частини 4 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Відповідно до частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, а також обставини, якими обґрунтовуються вимоги, докази, якими вони підтверджуються,оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд встановив наступне: Рішенням п'ятнадцятої сесії Петровірівської сільскої ради восьмого скликання від 20 жовтня 2021 року № 597 - VIII « Про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки для ведення фермерського господарства» вирішено: - Надати дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки гр. ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства 19,7094 га, в тому числі19,7094 га - ріллі (кадастровий номер 5125481000:01:002:0224) на території Петровірівської сільської ради , Ширяївського району Одеської області. Після виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки подати документацію із землеустрою на затвердження до Петровірівської сільської ради.
ПП «Виробничо-комерційна компанія Альянс плюс» розроблено технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки гр. ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства 19,7094 га, в тому числі19,7094 га - ріллі (кадастровий номер 5125481000:01:002:0224) на території Петровірівської сільської ради, Березівського (Ширяївського) району Одеської області.
За результатами поділу земельної ділянки площею 19,7100 га ( кадастровий номер 5125481000:01:002:0224) були сформовані наступні земельні ділянки: -площею 4,9274 га (кадастровий номер 5125481000:01:002:0347); площею 4,9274 га (кадастровий номер 5125481000:01:002:0348); площею 4,9273 га (кадастровий номер 5125481000:01:002:0349); площею 4,9273 га (кадастровий номер 5125481000:01:002:0350).
ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ; ОСОБА_4 ; ОСОБА_5 звернулися до Петровірівської сільської ради Березівського району Одеської області з клопотанням про затвердження та передачу у власність земельної ділянки.
Листом від 06.06.2024 року № 719/02-19 Петровірівської сільскої ради відмовлено у розгляді заяви у зв'язку зі п.п.5 ст. 27 розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням (листом) Петровірівської сільскої ради позивач звернувся до суду з цим позовом.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до частини 1 статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У статті 19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Правовідносини у сфері забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель регулюються, зокрема, ЗК України.
Приписами частини першої статті 81 ЗК України визначено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі:
а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами;
б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності;
в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування;
г) прийняття спадщини;
ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).
Згідно ч. 1-3 статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Відповідно до частини першої статті 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Положеннями частини першої статті 123 Земельного кодексу України встановлено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.
Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об'єднання).
Надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр", право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою.
Надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених статті 122 цього Кодексу, крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання такого дозволу.
Порядок погодження і затвердження документації із землеустрою визначено положеннями статті 186 Земельного кодексу України.
Згідно із пунктом 5 частини 5 вказаної статті технічна документація із землеустрою погоджується і затверджується у такому порядку: технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) затверджується: у разі передачі на підставі такої документації земельної ділянки у власність та користування Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування - рішенням таких органів; в інших випадках - власником (розпорядником) земельної ділянки, а щодо земельної ділянки державної або комунальної власності, що перебуває у користуванні, - землекористувачем.
Відповідно до частини 7- 10 вказаної статті Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування, інші суб'єкти, визначені цією статтею, зобов'язані протягом десяти робочих днів з дня одержання документації із землеустрою безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про її погодження або про відмову в погодженні з обов'язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері. Строк дії таких висновків є необмеженим.
Підставою для відмови у погодженні та затвердженні документації із землеустрою може бути лише невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації.
Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади, органам місцевого самоврядування, іншим суб'єктам, визначеним цією статтею, при погодженні та затвердженні документації із землеустрою забороняється вимагати:
додаткові матеріали та документи, не включені до складу документації із землеустрою, визначеного Законом України "Про землеустрій";
надання погодження документації із землеустрою будь-якими іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами чи організаціями, погодження яких не передбачено цією статтею;
проведення будь-яких обстежень, експертиз чи робіт.
Кожен орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, інший суб'єкт, визначений цією статтею, розглядає та погоджує документацію із землеустрою самостійно та незалежно від погодження такої документації іншими органами.
Висновок (рішення) органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, іншого суб'єкта, визначеного цією статтею, щодо відмови у погодженні або затвердженні документації із землеустрою має містити вичерпний перелік недоліків документації із землеустрою з описом змісту недоліку та посиланням на відповідні норми законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, затверджену документацію із землеустрою або містобудівну документацію. Повторна відмова у погодженні або затвердженні документації із землеустрою допускається лише у разі, якщо розробник не усунув недоліки, зазначені у попередньому висновку (рішенні), а також якщо підстава для відмови виникла після надання попереднього висновку (рішення). Повторна відмова у погодженні або затвердженні не позбавляє розробника документації із землеустрою права усунути недоліки такої документації та подати її на погодження або затвердження.
Відповідно до пункту 34 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" питання регулювання земельних відносин вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.
Як зазначав суд вище за положеннями Земельного кодексу України (в редакції чинній на дату виникнення спірних правовідносин) надання у власність земельної ділянки здійснюється, зокрема, на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання такого дозволу. При цьому затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється рішенням уповноваженого органу у разі передачі на підставі такої документації земельної ділянки у власність та користування. Підставою для відмови у затвердженні документації із землеустрою може бути лише невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації.
Таким чином, зі змісту наведених норм вбачається, що за результатами розгляду поданої технічної документації із землеустрою відповідний суб'єкт, в цьому випадку орган місцевого самоврядування, має прийняти одне з двох визначених законом рішень про затвердження такої документації або щодо відмови у затвердженні документації із землеустрою.
Одночасному врахуванню підлягають положення частини 2 статті 19 Конституції України, згідно яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із пунктом 34 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 № 280/97-ВР виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.
Відповідно до частин 1, 2 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.
Рішення ради щодо безоплатної передачі земельної ділянки комунальної власності у приватну власність (крім земельних ділянок, що перебувають у користуванні громадян, та випадків передачі земельної ділянки власнику розташованого на ній жилого будинку, іншої будівлі, споруди) приймається не менш як двома третинами голосів депутатів від загального складу ради.
Аналізуючи вище наведені правові норми, суд зазначає, що право власності на земельну ділянку фізична особа набуває за рішенням органу місцевого самоврядування після реалізації визначених законом процедур, однією з яких є затвердження технічної документації із землеустрою в розглядуваному випадку щодо поділу земельної ділянки.
В свою чергу за нормами статті 186 ЗК України єдиною підставою для відмови у погодженні та затвердженні документації із землеустрою може бути лише невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації.
Водночас, як слідує з обставин цієї справи розроблена позивачем документація із землеустрою навіть не була передана на розгляд сільської ради для прийняття в установленому порядку відповідного рішення.
Разом з тим, виходячи з положень статті 123 ЗК України, ст. 26, 46, 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рішення про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі належить до повноважень селищної ради шляхом прийняття відповідного рішення на пленарному засіданні.
Водночас, відсутність належним чином оформленого рішення про затвердження документації із землеустрою або рішення щодо відмови у затвердженні документації із землеустрою після спливу встановленого законом строку свідчить про те, що даний орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен ухвалити за законом.
Разом з тим, відповідне рішення є актом організаційно-розпорядчого характеру, що видається органом державної влади в процесі здійснення ним виконавчо-розпорядчої діяльності з метою виконання покладених на нього завдань та здійснення функцій відповідно до наданої компетенції з основної діяльності, прийнятий (виданий) на основі Конституції та інших актів законодавства України та спрямований на їх реалізацію.
Відтак за своєю юридичною природою рішення про затвердження або відмову у затвердженні документації із землеустрою має відповідати формі розпорядчого документа.
Окрім цього, суд враховує такі обставини: пунктом 27 розділу Х розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України передбачено, що під час дії воєнного стану земельні відносини регулюються з урахуванням таких особливостей: підпункт 5 пункту 27 - безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється. Положення цього підпункту не поширюються на безоплатну передачу земельних ділянок у приватну власність власникам розташованих на таких земельних ділянках об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд), а також на безоплатну передачу у приватну власність громадянам України земельних ділянок, переданих у користування до набрання чинності цим Кодексом.
Суд наголошує на тому, що у даній справі, за наслідками розгляду заяви позивачів, в силу вимог ЗК України та ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні", відповідач був зобов'язаний прийняти відповідне управлінське рішення.
Крім того, суд звертає увагу на те, що у пунктах 70-71 рішення по справі «Рисовський проти України» (заява № 29979/04) Європейський Суд з прав людини підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування», зазначивши, що цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), заява № 33202/96, пункт 120, «Онер'їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), заява № 48939/99, пункт 128, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), № 21151/04, пункт 72, «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, пункту 51). Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, пункт 74, «Тошкуца та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, пункт 37) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах «Онер'їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), пункт 128, та «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), пункт 119).
Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, пункт 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (там само). З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява № 36548/97, пункт 58). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (див. зазначене вище рішення у справі «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, пункт 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення у справах «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява № 36548/97, пункт 58, «Ґаші проти Хорватії» (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, пункт 40, «Трґо проти Хорватії» (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, пункт 67).
Фактично недотримання суб'єктом владних повноважень відповідних законодавчо установлених процедур, про які зазначено вище, свідчить про порушення принципу належного урядування, при цьому відповідальність за допущення помилок в даному випадку відповідач поклав саме на позивача.
При прийнятті рішення у даній частині позовних вимог, суд враховує правові висновки Верховного Суду, висловлені у постанові від 23.11.2021 у справі № 580/704/21.
Крім цього, за правовою позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду у постанові № 800/304/17 від 27.02.2020 під протиправною бездіяльністю суб'єкта владних повноважень слід розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, що полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.
В спірній ситуації відповідач за наслідками розгляду заяви позивачів не прийняв жодного рішення - ні про затвердження технічної документації, ні про відмову в її затвердженні, з наведенням відповідних мотивів.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що дані обставини підтверджують протиправну бездіяльність відповідача.
Разом з тим, визначаючись щодо заявлених вимог зобов'язального характеру суд враховує, що спосіб захисту порушеного права має бути реальним та ефективним. В той же час, зобов'язання відповідача прийняти певне рішення на користь позивачів може мати місце у випадку, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на свій розсуд.
При цьому, суд не вбачає підстав для задоволення вимоги про зобов'язання Петровірівську сільську раду Березівського району Одеської області Затвердити технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки гр. ОСОБА_1 (СФГ «ВІКТОР») для ведення фермерського господарства 19,7094 га, в тому числі 19,7094 га - ріллі (кадастровий номер 5125481000:01:002:0224) на території Петровірівської сільської ради , Березівського (Ширяївського) району Одеської області: зобов'язання передати у власність гр. ОСОБА_2 члену ОСОБА_6 » земельну ділянку у розмірі земельної частки (пай) площею 4,9274 га для ведення фермерського господарства (землі сільськогосподарського призначення КВЕД 01.02.) кадастровий номер 5125481000:01:002:0347 розташовану на території Петровірівської ради, Березівського (Ширяївського) району Одеської області; зобов'язання передати у власність гр. ОСОБА_4 члену ОСОБА_6 » земельну ділянку у розмірі земельної частки (пай) площею 4,9274 га для ведення фермерського господарства (землі сільськогосподарського призначення КВЕД 01.02.) кадастровий номер 5125481000:01:002:0348 розташовану на території Петровірівської ради, Березівського (Ширяївського) району Одеської області; зобов'язання передати у власність гр. ОСОБА_3 члену ОСОБА_6 » земельну ділянку у розмірі земельної частки (пай) площею 4,9273 га для ведення фермерського господарства (землі сільськогосподарського призначення КВЕД 01.02.) кадастровий номер 5125481000:01:002:0349 розташовану на території Петровірівської ради, Березівського (Ширяївського) району Одеської області; зобов'язання передати у власність гр. ОСОБА_5 члену ОСОБА_6 » земельну ділянку у розмірі земельної частки (пай) площею 4,9273 га для ведення фермерського господарства (землі сільськогосподарського призначення КВЕД 01.02.) кадастровий номер 5125481000:01:002:0350 розташовану на території Петровірівської ради, Ширяївського району Одеської області, як передчасними, оскільки по суті звернення позивачів про затвердження відповідної технічної документації не розглянуте та рішення про затвердження або про відмову у затвердженні такої документації не прийняте.
У зв'язку з цим суд дійшов висновку, що для належного та ефективного захисту порушеного права слід зобов'язати відповідача розглянути заяву позивачів про затвердження технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки площею 19,7094 га, в тому числі 19,7094 га - ріллі (кадастровий номер 5125481000:01:002:0224) на території Петровірівської сільської ради, Березівського (Ширяївського) району Одеської області та прийняти рішення з зазначеного питання з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.
Згідно частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з частиною 2 статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.
У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Судом враховується, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Згідно із частинами першою, третьою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Звертаючись до суду, позивачі сплатили судовий збір у сумі 968,96 грн. кожний,.
У зв'язку із частковим задоволенням позову на користь позивачів необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати у сумі 484,48 грн.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ), ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ), ОСОБА_4 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ), ОСОБА_5 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) до Петровірівської сільської ради (вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044, код ЄДРПОУ 44069166) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Петровірівської сільської ради щодо неприйняття рішення про затвердження технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки площею 19,7094 га, в тому числі 19,7094 га - ріллі (кадастровий номер 5125481000:01:002:0224) на території Петровірівської сільської ради, Березівського (Ширяївського) району Одеської області та щодо передачі у власність земельних ділянок членам селянського (фермерського) господарства «ВІКТОР» для ведення фермерського господарства гр. ОСОБА_2 земельної ділянки площею 4,9274 га (кадастровий номер 5125481000:01:002:0347); гр. ОСОБА_4 земельної ділянки площею 4,9274 га (кадастровий номер 5125481000:01:002:0348); гр. ОСОБА_3 земельної ділянки площею 4,9273 га (кадастровий номер 5125481000:01:002:0349); гр. ОСОБА_5 ділянки площею 4,9273 га (кадастровий номер 5125481000:01:002:0350).
Зобов'язати Петровірівської сільської ради розглянути заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про затвердження технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки площею 19,7094 га, в тому числі 19,7094 га - ріллі (кадастровий номер 5125481000:01:002:0224) на території Петровірівської сільської ради, Березівського (Ширяївського) району Одеської області та про передачу у власність земельних ділянок членам селянського (фермерського) господарства «ВІКТОР» для ведення фермерського господарства гр. ОСОБА_2 земельної ділянки площею 4,9274 га (кадастровий номер 5125481000:01:002:0347); гр. ОСОБА_4 земельної ділянки площею 4,9274 га (кадастровий номер 5125481000:01:002:0348); гр. ОСОБА_3 земельної ділянки площею 4,9273 га (кадастровий номер 5125481000:01:002:0349); гр. ОСОБА_5 ділянки площею 4,9273 га (кадастровий номер 5125481000:01:002:0350) та прийняти рішення з зазначеного питання з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Петровірівської сільської ради судові витрати у сумі 484,48 грн.
Стягнути на користь ОСОБА_2 за рахунок бюджетних асигнувань Петровірівської сільської ради судові витрати у сумі 484,48 грн.
Стягнути на користь ОСОБА_3 за рахунок бюджетних асигнувань Петровірівської сільської ради судові витрати у сумі 484,48 грн.
Стягнути на користь ОСОБА_4 за рахунок бюджетних асигнувань Петровірівської сільської ради судові витрати у сумі 484,48 грн.
Стягнути на користь ОСОБА_5 за рахунок бюджетних асигнувань Петровірівської сільської ради судові витрати у сумі 484,48 грн.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду може бути оскаржено в порядку та строки, встановлені ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Д.К. Василяка