22 вересня 2025 р. № 400/273/25
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Лісовської Н.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідачаМіністерства оборони України в особі Комісії з контролю за забезпеченням військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, просп. Повітряних Сил, 6,м. Київ,03049,
треті особиГоловне Управління капітальних вкладень Міністерства оборони України, просп. Повітряних Сил, 6,м. Київ,03049,
провизнання протиправним та скасування рішення, оформлене протоколом від 15.10.2024 №194 в частині, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі по тексту - Позивач) звернулася до адміністративного суду з позовною заявою до Міністерства оборони України в особі Комісії з контролю за забезпеченням військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями (далі по тексту - Відповідач), третя особа Головне Управління капітальних вкладень Міністерства оборони України з вимогами про:
- визнання протиправним та скасування рішення Міністерства оборони України в особі Комісії з контролю за забезпеченням військовослужбовців Збройних Сили України та членів їх сімей жилими приміщеннями, оформлене протоколом від 15 жовтня 2024 року № 194, в частині не погодження полковнику ОСОБА_1 пропозиції про надання для постійного проживання шляхом виключення із числа службового житла - квартири за адресою: АДРЕСА_2 ;
- зобов'язання Міністерство оборони України в особі Комісії з контролю за забезпеченням військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями розглянути рапорт полковника ОСОБА_1 про надання для постійного проживання шляхом виключення із числа службового житла - квартири за адресою: АДРЕСА_2 з урахуванням висновків суду у цьому рішенні та без урахування рекомендацій, викладених в рішеннях Міністра оборони від 31.08.2022 №°20241/з/2 та заступника Міністра оборони України від 04.11.2022 року № 2551/з/5.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Позивач проходить дійсну військову службу починаючи з 15.07.2002 року по теперішній час. Позивач користується службовим житлом і перебуває на квартирному обліку у військовій частині. 15.07.2022 року строк вислуги у Збройних Силах України позивача склав 20 років, у зв'язку із чим на підставі п. 3 Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженого постановою КМУ від 03.08.2006 №1081, він звернувся до КЕВ м. Миколаїв з рапортом та усіма необхідними документами для вирішення питання реалізації права на забезпечення житлом для постійного проживання шляхом виключення займаної ним разом із сім'єю двокімнатної квартири АДРЕСА_3 зі списку «службового» житла. Відповіддю начальника КЕВ м. Миколаєва №956 від 18.07.2022 року в задоволенні рапорту підполковника ОСОБА_1 було відмовлено з посиланням на лист заступника Міністра оборони України від 25.05.2022 року №2551/З/1. Позивач вважає це рішення протиправним, просить позов задовольнити.
Ухвалою від 20.01.2025 року суд відкрив провадження у справі та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін у судове засідання.
21.02.2025 р. Відповідач надав Відзив на позовну заяву. Проти позову заперечив, у відзиві зазначив, що в умовах ведення повномасштабної війни російської федерації проти України чітко вказано на нагальність питання забезпечення житлом військовослужбовців та членів їх сімей. Після завершення бойових дій має бути проведена інвентаризація всього наявного житлового фонду Міноборони із урахуванням руйнувань заподіяних внаслідок збройної агресії рф. Також зазначає, що задоволення позовних вимог позивача призведе до порушення прав на отримання постійного житла інших військовослужбовців, які також перебувають в черзі на поліпшення житловим умов, але згідно житлової черги Миколаївського гарнізону перебувають перед ОСОБА_1 . Як вбачається з документів наданих позивачем до позовної заяви, а саме список військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 , яким пропонується виключення житлових приміщень із числа службових, ОСОБА_1 перебуває у загальній черзі за №858, а в пільговій черзі під №853. Тобто перед позивачем перебуває більше 800 осіб, право на отримання житла виникло раніше ніж у ОСОБА_1 , а тому заявлені вимоги будуть суперечити нормам Житлового кодексу України та задоволення цих вимог судом порушить права інших військовослужбовців, які перебувають у черзі на поліпшення житлових умов більш тривалий час ніж ОСОБА_1
24.02.2025 р. Позивачем надано Відповідь на відзив на позовну заяву.
18.03.2025 р. представником позивача долучено додаткові докази по справі.
Суд розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
З'ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази у їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне:
Позивач проходить дійсну військову службу починаючи з 15.07.2002 року по теперішній час.
Починаючи з 10.12.2013 року перебуває на квартирному обліку військовослужбовців ЗСУ, які потребують поліпшення житлових умов, а з 03.10.2019 року набув право на пільгове першочергове забезпечення житлом в Миколаївському гарнізоні у зв'язку із набуттям статусу УБД 09.09.2019 року складом сім'ї 4 особи, разом з дружиною ОСОБА_2 , 1988 р.н., малолітніми доньками - ОСОБА_3 , 2014 р.н. та ОСОБА_4 , 2021 р.н., що підтверджується відповідною довідкою КЕВ м. Миколаїв №1215 від 05.09.2022 року.
Рішенням житлової комісії НОМЕР_2 від 10.08.2021 року №6, затвердженого наказом командира від 12.08.2021 №138 «Про надання житла» за рахунок Міністерства оборони України позивача, разом з сім'єю, було забезпечено службовим житлом: квартирою АДРЕСА_3 , про що 19.08.2021 року було укладено договір найму №97, в яку вони заселилися та в якій проживають по теперішній час, оскільки іншого житла, що б належало йому на праві власності позивач не має. Участі в безоплатній приватизації житла ОСОБА_1 до теперішнього часу не брав.
15.07.2022 року строк вислуги у Збройних Силах України позивача склав 20 років, у зв'язку із чим на підставі п. 3 Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженого постановою КМУ від 03.08.2006 №1081, Позивач звернувся до КЕВ м. Миколаїв з рапортом та усіма необхідними документами для вирішення питання реалізації права на забезпечення житлом для постійного проживання шляхом виключення займаної ним разом із сім'єю двокімнатної квартири АДРЕСА_3 зі списку «службового» житла.
Відповіддю начальника КЕВ м. Миколаєва №956 від 18.07.2022 року в задоволенні рапорту підполковника ОСОБА_1 було відмовлено з посиланням на лист заступника Міністра оборони України від 25.05.2022 року №2551/3/1
У зв'язку із прошенням своїх житлових та соціальних прав у 2023 році ОСОБА_1 звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 06.03.2024 у справі №400/10939/23 зобов'язано Центральне управління інженерно-інфраструктурного забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_1 прийняти до розгляду рапорт ОСОБА_1 від 30 вересня 2022 року з додатками до нього про виключення з числа службових квартири за адресою: АДРЕСА_2 з посиланням на лист заступника Міністерства оборони України та погодити його у встановленому законом порядку.
В порядку виконання зазначеного рішення позивачем до ЦУІЇЗ знову було скеровано рапорт про забезпечення житлом для постійного проживання шляхом його виключення із списку службового.
15.10.2024 р. Протоколом засідання Комісії з контролю за забезпеченням військовослужбовців ЗСУ та членів їх сімей жилими приміщеннями №194 Комісією прийнято рішення полковнику ОСОБА_1 на підставі рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 06.03.2024 у справі №400/10939/23 голосувало «ЗА» 9 з 11 членів Комісії, «УТРИМАЛИСЬ» 2 з 11 членів Комісії, але рапорт НЕ ПОГОДЖЕНО з зауваженням «доручити ГУКВ підготувати доповідь Міністру оборони України про скасування рішення від 04.11.2022 року №2551/з15.
14.11.2024 року на ім'я командира військової частини НОМЕР_1 від КЕУ м. Миколаєва було повернуто документи зокрема полковника ОСОБА_1 про надання житла для постійного проживання шляхом виключення із числа службового у зв'язку з тим, що Комісією з контролю за забезпеченням військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями НЕ ПОГОДЖЕНО надання житла для постійного проживання шляхом виключення із числа службового.
Позивач вважає рішення Міністерства оборони України в особі Комісії з контролю та забезпечення військовослужбовців ЗСУ та членів їх сімей житловими приміщеннями, оформлене протоколом від 15 жовтня 2024 року № 194, в частині не погодження полковнику ОСОБА_1 пропозиції про надання для постійного проживання шляхом виключення із числа службового житла - квартири за адресою: АДРЕСА_2 , протиправним, у зв'язку із чим вимушений звернутися до суду.
Приймаючи рішення у справі, суд виходить з наступного:
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Визначення основних засад державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлення єдиної системи їх соціального та правового захисту, гарантування військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливих умов для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулювання відносин у цій галузі здійснюється Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» від 20.12.1991 року № 2011-XII (далі Закон № 2011-ХІІ).
Згідно із ст. 1-2 Закону № 2011-ХІІ військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана з захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Відповідно до ст. 2 Закону № 2011-ХІІ, ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах визначених законами України.
Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону № 2011-ХІІ, держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінету Міністрів України.
Військовослужбовцям, які мають календарну вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення.
Механізм забезпечення житловими приміщеннями військовослужбовців - осіб офіцерського (у тому числі осіб, які проходять військову службу за призовом осіб офіцерського складу), старшинського і сержантського, рядового складу (крім військовослужбовців строкової служби) Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, правоохоронних органів спеціального призначення та Держспецтрансслужби, Держспецзв'язку, розвідувальних органів, посади в яких комплектуються військово-службовцями, у тому числі звільнених в запас або у відставку, що залишилися перебувати на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, у військових частинах, закладах, установах та організаціях (далі військові частини) після звільнення (далі військовослужбовці) та членів їх сімей, визначений Порядком забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2006 року № 1081 (далі Порядок № 1081).
Відповідно до ч. 1 п. 3 Порядку № 1081, військовослужбовці, які мають вислугу на військовій службі 20 календарних років і більше та члени їх сімей надається житло для постійного проживання.
Згідно із ч. 3 п. 3 Порядку № 1081, забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей для постійного проживання провадиться шляхом: надання новозбудованого житла, виключеного з числа службових, вивільненого або придбаного у фізичних чи юридичних осіб, надання кредиту для спорудження (купівлі) житла.
Тобто, законодавством прямо передбачено право військовослужбовців самостійно визначатись, яким способом (шляхом) вони бажають реалізувати своє право на забезпечення житлом для постійного проживання.
Відповідно до ч. 12 п. 11 Порядку № 1081, виключення житлових приміщень з числа службового проводиться згідно з рішенням виконавчого органу районної, міської, районної у місті ради за клопотанням начальника гарнізону, командира військової частини та квартирно-експлуатаційного органу.
Згідно із п. 22 Порядку № 1081, облік військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов, ведеться в військових частинах та квартирно-експлуатаційних органах.
Зміст та методику забезпечення жилими приміщеннями військовослужбовців Збройних Сил України (крім військовослужбовців строкової служби), а також осіб, звільнених в запас або відставку, що залишилися перебувати після звільнення з військової служби на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання (далі - військовослужбовці), та членів їх сімей, у тому числі членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли), зникли безвісти під час проходження військової служби, що перебувають на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов (далі члени їх сімей), визначено Інструкцією з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженою Наказом Міністерства оборони України 31.07. 2018 року № 380 (далі Інструкція № 380).
Розділом 7 Інструкції № 380 врегульовано порядок та умови виключення квартир з числа службових.
За приписами п.10 цього розділу військовослужбовці, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, а також особи, звільнені з військової служби за станом здоров'я, віком, у зв'язку із скороченням штатів, особи з інвалідністю І чи ІІ групи, члени сімей військовослужбовців, які загинули (померли) або пропали безвісти під час проходження військової служби, що забезпечені службовими житловими приміщеннями незалежно від місця його знаходження, мають право на виключення цього житла з числа службового та забезпечення ним для постійного проживання за умови перебування на обліку та в порядку, визначеному пунктами 3-7 цього розділу.
Оцінюючи відповідність обставин позивача визначеним п. 10 розділу 7 Інструкції № 380 критеріям, суд зазначає таке.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що станом на 15.07.2022 року строк вислуги Позивача у Збройних Силах України позивача склав 20 років. Згідно посвідчення НОМЕР_3 від 09.09.2019 позивач має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни-учасників бойових дій.
Позивач перебуває на квартирному обліку.
Під час проходження військової служби у Військовій частині НОМЕР_1 позивач отримав службове житло за адресою: : квартирою АДРЕСА_3 . Наразі в цій квартирі зареєстроване місце проживання позивача.
Отже, суд висновує, що наявні усі, визначені п. 10 Інструкції № 380, умови для реалізації права позивача на виключення житла, яке він займає, з числа службового та забезпечення ним для постійного проживання у встановленому порядку.
Відповідно до абз. 2 п. 10 розділу 7 Інструкції № 380, виключення квартир з числа службових для забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей здійснюється на підставі клопотання КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району за встановленим порядком.
Суд наголошує, що за наявності умов, визначених п. 10 Інструкції № 380, виключення житла зі службового здійснюється в порядку, визначеному пунктами 3-7 розділу 7 Інструкції № 380.
Так, п. 3 7 Інструкції № 380 передбачено, що для прийняття рішення про надання житлових приміщень для постійного проживання житлова комісія військової частини (об'єднана житлова комісія) розглядає документи облікових справ військовослужбовців.
Після розгляду документів облікової справи житлова комісія військової частини (об'єднана житлова комісія) приймає рішення про надання житлового приміщення для постійного проживання.
Затверджений командиром військової частини протокол засідання житлової комісії військової частини (об'єднаної житлової комісії) разом з обліковою справою направляється військовою частиною до КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району, що є підставою для видання наказу командира військової частини про надання військовослужбовцю житлового приміщення для постійного проживання.
На підставі отриманих документів КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району готує список надання житлової площі для постійного проживання (далі Список надання постійного житла) (додаток 23).
Список надання постійного житла, підписаний начальником КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району, з обліковою справою військовослужбовця, витягом із наказу командира військової частини про надання військовослужбовцю жилого приміщення для постійного проживання, копією протоколу засідання житлової комісії військової частини (об'єднаної житлової комісії) направляється до ГКЕУ для узагальнення та внесення на розгляд Комісії з контролю.
Для розгляду Списку надання постійного житла Комісією з контролю на її засідання можуть запрошуватися голови житлових комісій військових частин (об'єднаних житлових комісій).
За результатами розгляду Списку надання постійного житла Комісія з контролю приймає рішення окремо щодо кожного військовослужбовця про:
погодження надання постійного житла;
відмову в погодженні надання постійного житла із зазначенням причини такої відмови.
Рішення Комісії з контролю оформлюється протоколом.
У разі прийняття Комісією з контролю рішення щодо відмови в погодженні надання постійного житла воно підлягає новому розподілу у встановленому цією Інструкцією порядку протягом одного місяця та є підставою для скасування наказу командира військової частини про надання військовослужбовцю житлового приміщення для постійного проживання.
Рішення Комісії з контролю є обов'язковим для виконання КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району, військовими комісаріатами та військовими частинами.
ГКЕУ на підставі рішення Комісії з контролю готує Список надання постійного житла у Збройних Силах України, що подається на затвердження заступнику Міністра оборони України (згідно з розподілом обов'язків).
Затверджений Список надання постійного житла у Збройних Силах України є підставою для оформлення протягом десяти робочих днів КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району та подання до виконавчих органів районної, міської, районної у місті ради документів для видачі ордеру на постійну житлову площу, який є єдиною підставою для вселення в надане житлове приміщення.
До виконавчих органів районної, міської, районної у місті ради КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району надає облікову справу військовослужбовця разом з витягом із Списку надання постійного житла у Збройних Силах України, копію протоколу житлової комісії військової частини (об'єднаної житлової комісії), витяг із наказу командира військової частини про надання військовослужбовцю житлового приміщення для постійного проживання.
З аналізу наведених норм вбачається, що діючим законодавством передбачено чітко визначену послідовну процедуру виключення отриманого військовослужбовцем житла з числа службового та забезпечення ним для постійного проживання, складовими частинами якої (процедури) є: розгляд житловою комісією військової частини документів облікових справ військовослужбовців та прийняття відповідного рішення; направлення військовою частиною до КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району затвердженого командиром військової частини протоколу засідання житлової комісії військової частини; підготовка КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району списку надання житлової площі та направлення його (з відповідними додатковими матеріалами) до ГКЕУ для узагальнення та внесення на розгляд Комісії з контролю; підготовка ГКЕУ (за умови наявності рішення про погодження) Списку надання постійного житла у Збройних Силах України та подання його на затвердження заступнику Міністра оборони України, після затвердження якого здійснюється оформлення КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району документів для видачі відповідного ордеру, який подається до виконавчих органів районної, міської, районної у місті ради разом з обліковою справою військовослужбовця разом з витягом із Списку надання постійного житла у Збройних Силах України, копію протоколу житлової комісії військової частини (об'єднаної житлової комісії), витяг із наказу командира військової частини про надання військовослужбовцю житлового приміщення для постійного проживання.
Зважаючи на службовий статус квартири АДРЕСА_3 , позивач звернувся до Військової частини НОМЕР_1 із заявою щодо зміни статусу квартири.
14.11.2024 року на ім'я командира військової частини НОМЕР_1 від КЕУ м. Миколаєва було повернуто документи зокрема полковника ОСОБА_1 про надання житла для постійного проживання шляхом виключення із числа службового у зв'язку з тим, що Комісією з контролю за забезпеченням військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями НЕ ПОГОДЖЕНО •надання житла для постійного проживання шляхом виключення із числа службового, а також копію протоколу засідання Комісії від 15.10.2024 №194. Відповідно до протоколу з питання надання житла для постійного проживання шляхом виключення із числа службового полковнику ОСОБА_1 на підставі рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 06.03.2024 у справі №400/10939/23 голосувало «ЗА» 9 з 11 членів Комісії, «УТРИМАЛИСЬ» 2 з 11 членів Комісії, але рапорт НЕ ПОГОДЖЕНО з зауваженням «доручити ГУКВ підготувати доповідь Міністру оборони України про скасування рішення від 04.11.2022 року №2551/з15.
Судом встановлено, що позивачем вчинено всіх передбачених чинним законодавством дій, спрямованих на отримання постійного житла шляхом виключення його житла з числа службового.
Як вже зазначено вище, Протоколом №194 від 15.10.2024 р.Комісії з контролю за забезпеченням військовослужбовців ЗСУ та членів їх сімей було відмовлено позивачу у погодженні заяви щодо надання житла для постійного проживання шляхом виключення із числа службового.
Суд відхиляє посилання в обґрунтування відмови на рішення Міністра оборони України від 31.08.2022 року № 20241/3/2 і рішення заступника Міністра оборони України від 04.11.2022 року № 2551/3/5, оскільки зазначеними рішеннями не внесено змін до актів, якими врегульовано порядок надання військовослужбовцю житлового приміщення для постійного проживання шляхом виключення його житла з числа службового.
На цей час не прийнято у встановленому порядку жодних правових норм, які б обмежували встановлену п. 10 Інструкції № 380 та ч. 3 п. 3 Порядку житлову пільгу щодо можливості реалізації права позивача на виключення його квартири з числа службових.
Конституційний Суд неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, які потребують додаткових гарантій держави, зокрема, гарантії соціального захисту. До них, насамперед, належать громадяни, які відповідно до ст. 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме у Збройних Силах України, органах СБУ, податковій, міліції, прокуратурі, тощо (рішення КСУ від 06.07.1999 року № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20.03.2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій, гарантій).
Суд зауважує, що реалізація забезпечення постійним житлом шляхом його виключення з числа службових жодним чином не пов'язується з наявністю квартирної черги особи, яка обрала такий спосіб забезпечення житлом.
Відтак, суд приходить до висновку, що Комісія з контролю за забезпеченням військовослужбовців ЗСУ та членів їх сімей, відмовляючи у погодженні надання позивачу житла з виключенням наданого житла з числа службового в постійне проживання зі зняттям з квартирного обліку, діяла не у спосіб, встановлений законом, всупереч вимогам Інструкції № 380, чим порушила права позивачки.
Як наслідок, підлягає задоволенню позовна вимога про визнання протиправним та скасування рішення Міністерства оборони України в особі Комісії з контролю за забезпеченням військовослужбовців Збройних Сили України та членів їх сімей жилими приміщеннями, оформлене протоколом від 15 жовтня 2024 року № 194, в частині не погодження полковнику ОСОБА_1 пропозиції про надання для постійного проживання шляхом виключення із числа службового житла - квартири за адресою: АДРЕСА_2 , з метою надання для постійного проживання полковнику ОСОБА_1 .
Визначаючись з способом захисту порушеного права суд зважує на таке:
Згідно п.п. 10, 11 розділу ІІ Інструкції № 380 основними завданнями Комісії з контролю за забезпеченням військовослужбовців ЗСУ та членів їх сімей є: контроль за забезпеченням військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями; контроль за правильністю призначення виплат військовослужбовцям та членам їх сімей грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення; перевірка законності взяття та перебування на обліку військовослужбовців та членів їх сімей, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання.
Комісія з контролю за забезпеченням військовослужбовців ЗСУ та членів їх сімей відповідно до визначених завдань має право приймати рішення щодо: погодження рішення житлової комісії військової частини (об'єднаної житлової комісії) про надання військовослужбовцям та членам їх сімей жилої площі для постійного проживання або виплату грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення; погодження рішення житлової комісії військової частини про надання військовослужбовцям та членам їх сімей службових жилих приміщень; перегляду раніше прийнятих рішень Комісії з контролю.
У разі непогодження рішення житлової комісії військової частини (об'єднаної житлової комісії) Комісія з контролю повертає документи на доопрацювання із відповідним обґрунтуванням. Рішення Комісії з контролю оформлюється протоколом, який підписується членами комісії, що були присутні на засіданні житлової комісії, та затверджується головою Комісії з контролю. Протоколи обліковуються та зберігаються в ГКЕУ у встановленому порядку.
Таким чином, Комісія з контролю за забезпеченням військовослужбовців ЗСУ та членів їх сімей Міноборони має за результатами розгляду списку надання житлової площі для постійного проживання вирішити питання погодження надання постійного житла (у випадку позитивного вирішення питання), а заступник Міністра оборони України затвердити погоджений список.
Зазначена процедура встановлена Інструкцією № 380 й суд не може зобов'язувати Міністерство оборони України діяти у спосіб, що не відповідатиме встановленій процедурі, а тому, оскільки становище сторін спірних правовідносин внаслідок скасування рішення, оформленого протоколом від 15 жовтня 2024 року № 194 повертається у попередній стан (в частині, яка стосується позивача), то за таких обставин Комісія з контролю за забезпеченням військовослужбовців ЗСУ та членів їх сімей має повноваження погодити чи не погодити надання житла для постійного проживання з прийняттям відповідного обґрунтованого рішення, з посиланням на норми чинного законодавства.
Отже, на думку суду, після визнання протиправним та скасування рішення Міністерства оборони України в особі Комісії з контролю за забезпеченням військовослужбовців Збройних Сили України та членів їх сімей жилими приміщеннями, оформлене протоколом від 15 жовтня 2024 року № 194, в частині не погодження полковнику ОСОБА_1 пропозиції про надання для постійного проживання шляхом виключення із числа службового житла - квартири за адресою: АДРЕСА_2 , з метою надання для постійного проживання полковнику ОСОБА_1 , має бути повторно розглянути рапорт полковника ОСОБА_1 з додатками та погодити йому надання житла для постійного проживання шляхом виключення із числа службового житла Міністерства оборони України.
Наведений спосіб відновлення порушеного права відповідає порядку виключення з числа службового житла та надання для постійного проживання, встановленому Інструкцією № 380.
Згідно ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивач заявив про понесені ним витрати на професійну правничу допомогу в загальній сумі 14 400,00 грн. На доказ понесених витрат позивачем надано:
- копію Ордеру на надання правничої допомоги Серії №ВЕ №1024300 від 05.04.2023 р.
- копію договору про надання правової допомоги № 14-04/07/2022 від 04.07.2022 р.
- копію Акта приймання-передачі наданих послуг за Договором про надання правової допомоги №14-04/07/2022;
- копію Додатку 1 до Договору про надання правової допомоги №14-04/07/2022 від 04.07.2022;
- копію Квитанції до прибуткового касового ордера №б/н від 13.01.2025 р. на суму 14400 грн (чотирнадцять тисяч чотириста гривень).
Відповідно до частин 1-3 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат належить:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до частини 4 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з частинами 5, 6 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Положеннями ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечень відносно заявлених Позивачем витрат на оплату правничої допомоги не висловив, клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу не заявляв.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено в рішеннях від 26.02.2015 р. у справі "Баришевський проти України", від 10.12.2009 р. у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12.10.2006 р. у справі "Двойних проти України", від 30.03.2004 р. у справі "Меріт проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі/WestAllianceLimited проти України, заява №19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Як вбачається з матеріалів справи, між Позивачем та адвокатом Луконіною Наталею Валеріївною укладено договір про надання правової допомоги № 14-04/07/2022 від 04.07.2022 р. У Акті приймання-передачі наданих послуг від 13.01.2025 р. та Додатку 1 до Договору про надання правової допомоги №14-04/07/2022 від 04.07.2022 детально розписано надані адвокатом послуги, сторони погодили, зокрема, вартість послуг у розмірі 14 400,00 грн та види наданих послуг. Відповідно до Квитанції до прибуткового касового ордера №б/н від 13.01.2025 Позивачем оплачено надані послуги.
Оцінивши складність та обсяг виконаних адвокатом робіт, з огляду на подані документи, а також враховуючи критерії розумності та співмірності, суд доходить висновку про наявність підстав для стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Відповідача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 14400,00 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 19, 139, 241 246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Позов ОСОБА_1 до Міністерства оборони України в особі Комісії з контролю за забезпеченням військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, за участю третьої особи Головного Управління капітальних вкладень Міністерства оборони України - задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства оборони України в особі Комісії з контролю за забезпеченням військовослужбовців Збройних Сили України та членів їх сімей жилими приміщеннями, оформлене протоколом від 15 жовтня 2024 року № 194, в частині не погодження полковнику ОСОБА_1 пропозиції про надання для постійного проживання шляхом виключення із числа службового житла - квартири за адресою: АДРЕСА_2 , з метою надання для постійного проживання полковнику ОСОБА_1 .
3. Зобов'язати Міністерство оборони України в особі Комісії з контролю за забезпеченням військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями (просп. Повітряних Сил, 6, м. Київ, 03049, ідентифікаційний код 00034022) повторно розглянути рапорт полковника ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ) з додатками та погодити йому надання житла для постійного проживання шляхом виключення із числа службового житла Міністерства оборони України.
4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства оборони України в особі Комісії з контролю за забезпеченням військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями (просп. Повітряних Сил, 6,м. Київ,03049, ідентифікаційний код 00034022) витрати на правову допомогу в сумі 14400,00 грн (чотирнадцять тисяч чотириста грн 00 коп.) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дата складення повного судового рішення 22.09.2025 р.
Суддя Н. В. Лісовська