22 вересня 2025 р. № 400/1058/25
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Брагар В. С. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідачаВійськової частиної НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ,
провизнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
До Миколаївського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі позивач) із позовом до Військової частини НОМЕР_1 та просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби 30.10.2024 в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням щомісячної додаткової винагороди, яка виплачувалась відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану»;
- зобов'язати Військову частинну НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 відповідно до абзацу десятого п. 2 ч. 2 ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011 одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням щомісячної додаткової винагороди, яка виплачувалась відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану».
В обґрунтування позову вказує, що відповідач при звільнені з військової служби 30.10.2024 не виплатив позивачу одноразову грошову допомогу при звільнені з військової служби в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням щомісячної додаткової винагороди, яка виплачувалась відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану».
Ухвалою від 07.02.2025 року суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідач відзив на позовну заяву до суду не подав, ухвала про відкриття провадження доставлена в електронний кабінет відповідача підсистеми «Електронний суд» 07.02.2025 о 18:32 год.
Відповідно до ч. 6 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Також, в ухвалі про відкриття провадження суд витребував від відповідача: довідку військової частини НОМЕР_1 про виплату щомісячної додаткової винагороди відповідно до постанови КМУ №168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» старшому сержанту ОСОБА_1 за період з 24.03.2024 по 30.10.2024 рік; розрахунок військової частини НОМЕР_1 НОМЕР_1 про виплату грошового забезпечення при виключенні зі списків особового складу старшого сержанту ОСОБА_1 ; грошовий атестат виданий старшому сержанту ОСОБА_1 ; довідку про грошове забезпечення за період з 24.03.2024 по 30.10.2024 рік.
На виконання ухвали суду відповідачем подано до суду витребувані документи, а саме: грошовий атестат та картку особового рахунку позивача.
Дослідивши докази, суд, -
Позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 з 24.03.2024 року по 30.10.2024 року.
Наказом начальника Генерального штабу Збройних Сил України (по особовому складу) від 11.03.2024 року № 371-РС позивач був увільнений із займаної посади у військовій частині НОМЕР_2 та призначений для проходження військової служби у військову частину НОМЕР_1 .
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 29.10.2024 № 230-РС позивача звільнено з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 4 абзацу 14 та пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (у зв'язку з необхідністю здійснення опіки над особою, визнаною судом недієздатною, за умови, що за такою особою не здійснюється піклування іншими особами).
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по строковій частині) від 30.10.2024 № 304 позивача з 30.10.2024 виключено зі списків військової частини та всіх видів забезпечення.
26.11.2024 військовою частиною НОМЕР_1 було виплачено щомісячну додаткову винагороду згідно постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» за жовтень 2024 у розмірі 27 643,55 грн.
22.01.2025 позивач звернувся до відповідача із заявою про надання довідок щодо його грошового забезпечення та грошовий атестат, однак відповідь не отримав.
24.01.2025 позивач звернувся до відповідача з заявою про проведення йому нарахування та виплати одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням щомісячної додаткової винагороди, яка виплачувалась відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану». Однак, відповідь позивач не отримав.
Позивач вважає невиплату йому одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням щомісячної додаткової винагороди протиправною, у зв'язку із чим і звернувся до суду.
Даючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спеціальним законом, який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їхнього соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям і членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі є Закон України від 20 грудня 1991 року №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011).
Положеннями частини другої статті 9 Закону № 2011 визначено перелік складових грошового забезпечення, а саме: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
За правилами частини четвертої статті 9 Закону № 2011 грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 15 Закону № №2011 військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, виплачується одноразова грошова допомога в таких розмірах: 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби за наявності вислуги 10 календарних років і більше - які звільняються з військової служби, зокрема, через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначено частиною дванадцятою статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", під час дії особливого періоду та воєнного стану.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова № 704), окрім тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців та розмірів надбавки за вислугу років також затверджено додаткові види грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу.
Пунктом 2 Постанови № 704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Згідно з пунктом 3 Постанови № 704 виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу визначено здійснювати в порядку, що затверджується, зокрема, Міністерством оборони України.
Відповідно до статті 9 Закону № 2011-XII, Постанови № 704 затверджено Порядок № 260, пунктами 1 та 6 розділу XXIII якого передбачено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які набули (набувають) право на отримання щорічної основної (канікулярної) відпустки, один раз на рік виплачується грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.
Розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років і щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.
Розрахунок грошового забезпечення за час надання щорічної основної відпустки з подальшим виключенням зі списків особового складу та грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою (пункт 6 розділу XXXI Порядку № 260).
Пунктом 5 розділу ХХХІІ Порядку № 260 визначено, що одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби обчислюється з розміру місячного грошового забезпечення, до якого включаються: звільненим із займаних посад - щомісячні основні та додаткові види грошового забезпечення (крім винагород) за останньою займаною посадою.
Пунктом 7 розділу XXIV Порядку №260 встановлено, що до місячного грошового забезпечення, з якого визначається розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, включаються посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.
На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова № 168), у пункті 1 якої установив, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил України, виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000,00 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000,00 гривень у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Суд зазначає, що Верховний Суд вже висловив правову позицію щодо питання включення додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби, зокрема, у постанові від 23 вересня 2024 року в справі №240/32125/23 Верховним Судом зазначено, що приписи частини першої, чотирнадцятої статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ встановлюють лише право військовослужбовця на отримання допомоги на оздоровлення та допомоги у разі звільнення зі служби.
Положення четвертої статті 9 Закону № 2011-ХІІ є відсилочними, оскільки розміри грошового забезпечення визначає Кабінет Міністрів України, а право визначити порядок виплати грошового забезпечення законодавець, зокрема, делегував Міністру оборони України.
Такими нормативно-правовими актами є Постанова № 704, якою, з-поміж іншого, передбачено, що грошове забезпечення військовослужбовців, крім посадового окладу; окладу за військовим званням включає і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та Порядок № 260.
Отже, за своєю правовою природою, щомісячна додаткова винагорода, запроваджена Постановою №168, є додатковим видом грошового забезпечення, яку законодавець відніс до категорії винагород, виплату якої запроваджено під час воєнного стану.
За правилами пункту 6 розділу ХХІІІ Порядку № 260 до розміру грошового забезпечення, з якого обчислюється допомога на оздоровлення не включаються винагороди, незалежно від їхнього виду (щомісячні чи одноразові).
Аналогічне виключення стосовно винагород також міститься в пункті 5 розділу ХХХІІ Порядку № 260, яким визначено умови виплати одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби, та пункті 7 розділу XXIV Порядку №260, яким регламентовано умови виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.
У підсумку, Верховний Суд констатував, що делегуючи Кабінету Міністрів України право визначати розміри грошового забезпечення, а Міністру оборони України установлювати порядок його виплати, законодавець установив певну ієрархію щодо визначення переліку складових грошового забезпечення, що враховуються при обчисленні окремих видів одноразових виплат для військовослужбовців. Тому саме положення Порядку № 260 унормували приписи Закону № 2011-ХІІ, установивши пряму норму щодо виключення винагороди із категорії складових грошового забезпечення, з суми яких обчислюється розмір одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби.
Аналогічні правові висновки викладено Верховним Судом у постанові від 08 серпня 2024 року у справі №240/26703/23. Такі висновки в подальшому послідовно підтримано Верховним Судом у низці постанов, зокрема від 23 вересня 2024 року у справі № 240/33138/23, від 28 жовтня 2024 року у справі № 240/23483/23, від 07 листопада 2024 року у справах № 240/1597/24 та № 240/28177/23, від 20 грудня 2024 року у справі № 240/21650/23 та від 16 січня 2025 року у справі № 240/31239/23.
Так, Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 29.10.2024 № 230-РС позивача звільнено з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 4 абзацу 14 та пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (у зв'язку з необхідністю здійснення опіки над особою, визнаною судом недієздатною, за умови, що за такою особою не здійснюється піклування іншими особами).
Згідно п. 7 Грошового атестату ОСОБА_1 від 30.01.2025 року № 208 о/с, позивачу виплачено одноразову грошову допомогу в разі звільнення з військової служби в сумі 347 781,41 грн.
При цьому, до зазначеної виплати не було враховано щомісячну додаткову винагороду, передбаченої Постановою № 168, що на переконання позивача є протиправною бездіяльністю відповідача.
Однак, з огляду на правове регулювання, зазначене судом вище по тексту рішення, суд доходить висновку, що обчислюючи розмір одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби без щомісячної додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, відповідач діяв правомірно.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Оцінивши докази, які є у справі, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Судові витрати у справі відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 19, 242 - 246, 257-262 КАС України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 НОМЕР_3 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 НОМЕР_4 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя В. С. Брагар