23 вересня 2025 рокусправа № 380/12621/25
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Гулкевич І.З., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправною бездіяльність і зобов'язання вчинити дії, -
встановив:
ОСОБА_1 до Львівського окружного адміністративного суду із позовною заявою, в якій просить :
визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо не виплати ОСОБА_1 заборгованості по доплатах до пенсії в розмірі 218 900, 46 грн. на підставі рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31 травня 2022 року у справі №380/6170/22 та рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 січня 2024 року у справі №380/29981/23;
стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області в користь ОСОБА_1 кошти в розмірі 218 900, 46 грн. (двісті вісімнадцять тисяч дев'ятсот гривень 46 копійок) на відшкодування шкоди, заподіяної протиправною бездіяльністю Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, з неї 154 900,46 грн. - по доплаті пенсії згідно довідки Державної установи “Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Львівській області» №3196 від 12.08.2021 на підставі рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31 травня 2022 року у справі №380/6170/22, що підлягала в період з 01 грудня 2019 року по 31 серпня 2022 року, та 64 000 грн. - по щомісячній доплаті пенсії в розмірі 2000 грн. відповідно до постанови КМУ від 14.07.2021 №713 на підставі рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 січня 2024 року у справі №380/29981/23, що підлягала в період з 01 липня 2021 року по 29 лютого 2024 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що невиплата відповідачем заборгованості з перерахованої пенсії в порядку виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31 травня 2022 року у справі №380/6170/22 та від 30 січня 2024 року у справі №380/29981/23 є протиправною. У зв'язку з чим позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.
Ухвалою суду від 25.06.2025 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідач позов не визнав, подав до суду відзив на позовну заяву, у якому проти позову заперечив. В обґрунтування вказав, що позивач оскаржує виконання судових рішень, які набрали законної сили та перебувають на стадії виконання судових рішень. Відповідно порядок звернення до суду з заявами про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень-відповідачем на виконання рішення суду регламентовано ст. 383 КАС України. Отже позивачем обрано невірний спосіб захисту порушеного права, оскільки подання нового позову щодо виконання судового рішення у іншій справі, яке набрало законної сили, суперечить нормам Кодексу адміністративного судочинства України.
Суд дослідив матеріали справи, всебічно і повно з'ясував усі фактичні обставини, об'єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті та встановив таке.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та отримує пенсію призначену відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 31.05.2022 у справі №380/6170/22 позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо не проведення ОСОБА_1 перерахунку та виплати пенсії з 01.12.2019 на підставі довідки Державної установи “Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Львівській області» №3196 від 12.08.2021.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити з 01.12.2019 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки Державної установи “Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Львівській області» №3196 від 12.08.2021, з урахуванням виплачених сум.
У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 30.01.2024 у справі №380/29981/23 позов задоволено повністю.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного Фонду України у Львівській області , щодо припинення виплати ОСОБА_1 щомісячної доплати до пенсії, згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 року №713 “Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб».
Зобов'язано Головне управління Пенсійного Фонду України у Львівській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячну доплату до пенсії у розмірі 2000,00 грн, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 року №713 “Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» з дати припинення її виплати .
З розрахунків на доплату пенсії вбачається, що заборгованість по пенсії ОСОБА_1 , яка виникла після перерахунку пенсії на підставі рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31.05.2022 року по справі №380/6170/22 становить - 154900,46 грн., а на підставі рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30.01.2024 по справі №38029981/23 - 64000 грн.
Відтак, позивач не погодившись із невиплатою пенсійним органом нарахованої доплати пенсії, звернувся до суду з даною позовною заявою.
При вирішенні спору по суті суд керується таким.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Згідно зі статтями 23, 116 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом чи законом про Державний бюджет України є порушенням бюджетного законодавства.
Відповідно до підпунктів 4, 5 п. 4 Положення про Головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 №28-2, Головне управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань: забезпечує своєчасну та у повному обсязі виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання, здійснює страхові виплати та надає соціальні послуги відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та інші виплати, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством, в межах обсягів фінансування цих виплат; здійснює призначення, нарахування (перерахунок) та виплату житлових субсидій та пільг на оплату житлово-комунальних послуг, придбання твердого та рідкого пічного побутового палива і скрапленого газу, а також надання одержувачам зазначених пільг та житлових субсидій інформації, визначеної законодавством.
Таким чином, виплати здійснює Головне управління Пенсійного фонду України винятково коштом Фонду та з інших джерел, визначених законодавством.
Кабінет Міністрів України з метою врегулювання питання погашення заборгованості, постановою від 03.09.2014 №440 затвердив Порядок погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державною (далі - Порядок №440).
Згідно п.20 Порядку №440 погашення заборгованості здійснюється Казначейством в межах бюджетних асигнувань, визначених законом про Державний бюджет України на відповідний рік, за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду на підставі рішень, поданих органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, згідно з Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 р. №845 (далі - Порядок №845).
Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення визначено Порядком №845.
Відповідно до п.3 Порядку №845 рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів до органів Казначейства (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).
Таким чином, виплата заборгованості по пенсіях здійснюється за рахунок спеціальних бюджетних призначень в порядку черговості, яка складається в залежності від дати надходження рішення до боржника. При цьому, нарахована позивачу сума доплати має бути виплачена за рахунок коштів Державного бюджету України та лише у разі наявності на це відповідних бюджетних асигнувань.
Згідно з бюджетом Головного управління на відповідний рік за програмою КПКВК 2506080 “Фінансове забезпечення виплати пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за пенсійними програмами, та дефіциту коштів Пенсійного фонду» виділяються кошти на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду в межах, передбачених на цю мету асигнувань у бюджеті Пенсійного фонду України з урахуванням черговості їх виконання.
У постанові від 24.07.2023 року у справі №420/6671/18 Верховний Суд зазначив, що грошові кошти у вигляді заборгованості по пенсії, які належать стягувачу, не є власністю територіального управління Пенсійного фонду України, не знаходяться на його рахунках. Фактичне, у повному обсязі виконання судового рішення, можливо лише за наявності відповідного бюджетного призначення за рахунок Державного бюджету України. Водночас стягнення з суб'єкта владних повноважень (територіального органу Пенсійного фонду України) коштів, які знаходяться на його рахунках але призначені для іншої мети, можуть поставити під загрозу функціонування такого суб'єкта, виконання покладених на нього функцій та, відповідно, нанесення шкоди необмеженій кількості осіб.
Також, Верховний Суд у постанові від 24.07.2023 року у справі №420/6671/18 наголосив, що право особи, тобто стягувача, на здійснення виплати заборгованості по пенсії не може ставитися в залежність від бюджетних асигнувань, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань. У той же час, у спірному випадку йдеться не про право особи на такі виплати, а про правові підстави для зміни способу і порядку виконання судового рішення.
У постанові Верховний Суд від 23.04.2020 року справі № 560/523/19 дійшов висновку, що невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин.
Таким чином, суд робить висновок, що вказані вище обставини виключають наявність протиправних дій відповідача щодо невиплати нарахованих сум пенсії на виконання рішень Львівського окружного адміністративного суду від 31.05.2022 року по справі №380/6170/22 та від 30.01.2024 по справі №380/29981/23, оскільки у межах своїх повноважень відповідач вчинив необхідні дії для виконання вказаного судового рішення, а невиконання на даний час рішення суду в частині виплати перерахованої пенсії зумовлено обставинами, які не залежать від відповідача чи його посадових осіб.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити про те, що вимоги позовної заяви фактично зводяться до необхідності зміни підстав способу і порядку виконання судових рішень від 31.05.2022 по справі №380/6170/22 та від 30.01.2024 по справі №380/29981/23.
Враховуючи вказане, суд наголошує, що у даному випадку, з метою ефективного виконання рішення суду та реалізації свого права на захист, позивач може звернутися до суду із заявою відповідно до ст.378, 382 або 383 КАС України, тобто в порядку виконання рішень від 31.05.2022 по справі №380/6170/22 та від 30.01.2024 по справі №380/29981/23.
При цьому, суд звертає увагу, що при розгляді позовних вимог стосовно невиконання окремого судового рішення в іншій справі, суд не може зобов'язувати виконувати рішення суду шляхом ухвалення нового судового рішення, оскільки виконання судового рішення являє собою завершальну стадію судового провадження.
Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі №686/23317/13-а, від 06.02.2019 у справі №816/2016/17, а також в постанові Верховного Суду від 20.02.2019 у справі №806/2143/15, постанові Верховного Суду від 30.03.2021 у справі №580/3376/20, від 27.06.2023 по справі 160/18740/22.
Відповідно до ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Згідно з ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Повно та всебічно дослідивши матеріали справи, проаналізувавши чинне законодавство України, враховуючи висновки Верховного Суду, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні у зв'язку з відмовою в задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 72-77, 90, 139, 243-246, 255, 263, 293, 295 КАС України, суд
ухвалив:
У задоволенні позову відмовити повністю.
Судові витрати розподілу не підлягають.
Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
СуддяГулкевич Ірена Зіновіївна