справа№ 380/861/25
з питань встановлення судового контролю
за виконанням судового рішення
22 вересня 2025 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Сподарик Н.І.., розглянувши у порядку письмового провадження заяву позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною відмову та зобов'язання вчинити дії,-
На розгляді Львівського окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; адреса проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_3 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) з вимогами:
- визнати протиправною відмову ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо відмови у наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 14 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 оформити ОСОБА_1 відстрочку від призову за мобілізацією на підставі п. 14 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а саме у зв'язку із здійсненням постійного безоплатного догляду на непрофесійній основі за своєю хворою бабусею - ОСОБА_2 , зареєстрованою та проживаючою за адресою: АДРЕСА_4 ; ІПН - НОМЕР_3 , яка є інвалідом ІІ групи та яка через наявність порушення функцій організму та невиліковні хвороби не може самостійно пересуватися та самообслуговуватись, потребує такого постійного догляду на підставі висновку лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 19.02.2025 визнано протиправним та скасувано рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформлене протоколом №57 від 29.11.2024, щодо відмови ОСОБА_1 у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_3 розглянути заяву ОСОБА_1 від 14.11.2024 (зареєстрована 18.11.2024 №3323/в) про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та прийняти рішення про надання ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 14 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.04.2025 у справі №380/861/25 апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_4 залишено без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2025 року у справі №380/861/25 - без змін.
Ухвалою Верховного Суду від 27.05.2025 касаційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_5 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2025 року і постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2025 року у справі №380/861/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною відмову та зобов'язання вчинити дії, - повернуто особі, яка її подала.
12.09.2025 за вх.№73226 від позивача надійшла заява про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду. Зазначив, що 01 червня 2025 року було надіслано до ІНФОРМАЦІЯ_6 заяву про надання/продовження відстрочки від призову на військову службу, в силу вищезазначених підстав, на підставі пункту 14 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та долучено відповідні рішення судів. Проте, жодної відповіді на дану заяву отримано не було. 11 липня 2025 року позивачем було надіслано до ІНФОРМАЦІЯ_6 нову заяву про надання відстрочки від призову на військову службу на підставі пункту 14 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». До заяви було долучено усі завірені копії підтверджуючих документів (оригінали яких були раніше подані при первинному зверненні), а також копії згаданих судових рішень. Відповіді на дану заяву ним також отримано не було. Попри це, у мобільний додаток «Резерв+» позивачу прийшло сповіщення про оголошення у розшук від 13.07.2025, причини оголошення у розшук не відомі. Зазначив, що на даний час, ІНФОРМАЦІЯ_6 , ігноруючи факти і обставини встановлені судовими рішеннями, зокрема рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 19.02.2025 та Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2025 року, не виконує рішення суду, не здійснив належний розгляд поданих позивачем заяв та не повідомив про прийняте щодо них рішення.
З огляду на наведене, просить суд у порядку здійснення судового контролю з'ясувати причини невиконання судового рішення у справі, а також підстави та правомірність оголошення ОСОБА_1 у розшук, а також вжити заходів судового контролю з метою недопущення подальших незаконних дій відповідача та забезпечення повного та безумовного виконання рішення суду, зокрема в частині надання позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п.14 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а також скасування безпідставного розшуку останнього.
Розглянувши подану заяву, суд зазначає таке.
Суд ухвалив здійснювати розгляд справи в порядку письмового провадження.
Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Суб'єктами, на яких поширюється обов'язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни.
Згідно ч. 2 ст. 13 Закону України “Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
Частинами 4, 7 ст. 13 Закону України “Про судоустрій і статус суддів» визначено, що невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом. Судові рішення не можуть бути переглянуті іншими органами чи особами поза межами судочинства, за винятком рішень про амністію та помилування.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 14 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Згідно до ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (ч. 2 ст. 382 КАС України).
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що встановити судовий контроль за виконанням рішення суб'єктом владних повноважень - відповідачем у справі суд може, тобто, наділений правом, під час прийняття рішення у справі. При цьому, зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об'єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами.
Наведений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у додатковій постанові від 31.07.2018 у справі №235/7638/16-а.
Як наслідок, зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, а не його обов'язком. Також, заявником не надано до суду доказів (умисного) невиконання відповідачем рішення суду у цій справі.
Крім того, суд враховує те, що завершальною стадією судового провадження з примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) є виконавче провадження (ст. 1 Закону України “Про виконавче провадження»).
Так, у разі відсутності добровільного виконання судових рішень, приписами Закону України “Про виконавче провадження» врегульований порядок дій та заходів, що спрямовані на примусове виконання таких рішень, а матеріали заяви не містять жодних відомостей щодо виконання/не виконання відповідачем рішення суду у цій справи.
Суд зазначає, рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 19.02.2025 визнано протиправним та скасовано рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформлене протоколом №57 від 29.11.2024, щодо відмови ОСОБА_1 у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_3 розглянути заяву ОСОБА_1 від 14.11.2024 (зареєстрована 18.11.2024 №3323/в) про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та прийняти рішення про надання ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 14 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Предметом розгляду було рішення оформлене протоколом №57 від 29.11.2024, щодо відмови ОСОБА_1 у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, яке було прийнято на підставі поданої позивачем заяви, яка надійшла на адресу ІНФОРМАЦІЯ_3 14.11.2024.
Звертаючись з заявою про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у даній справі, позивач зазначив, що ним 11.07.2025 було надіслано до ІНФОРМАЦІЯ_6 нову заяву про надання відстрочки від призову на військову службу на підставі пункту 14 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Відповіді на дану заяву ним також отримано не було.
Тобто, при вирішенні спору, предметом розгляду не була заява позивача про надання відстрочки від призову, яка подана позивачем 11.07.2025.
Отже, позивач помилково пов'язує не розгляд заяви від 11.07.2025 та не надання відстрочки від призову на підставі зазначеної заяви з виконанням рішення суду в цій справі.
Такі обставини не входили в предмет доказування в даній справі та не стосуються порядку виконання прийнятого судового рішення, а фактично складають окремий самостійний предмет позову так як анулювання запису про оголошення в розшук.
Враховуючи наведене, позивачем не доведено та судом не встановлено обставин вчинення відповідачем протиправних дій чи бездіяльності в частині виконання рішення суду по даній справі №380/861/25.
Більше того, суд зауважує, що у поданій заяві, фактично просить зобов'язати відповідача розглянути нову заяву про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та скасувати «розшук» останнього.
Суд зауважує, що вказане є підставою для звернення до суду з новим позовом, а не застосуванням норм статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись статтями 14, 241, 248, 370, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні заяви про встановлення судового контролю по справі №380/861/25 позивачу - відмовити.
Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання.
На ухвалу може бути подано апеляційну скаргу до Восьмого апеляційного адміністративного суду у п'ятнадцятиденний строк з дати її складання.
Суддя Сподарик Наталія Іванівна