23 вересня 2025 рокусправа № 380/15852/25
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Брильовського Р.М. розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України ( АДРЕСА_2 ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправними дії, зобов'язати вчинити дії , -
Встановив:
На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України , у якій просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо невиплати ОСОБА_1 , одноразової грошової винагороди в розмірі 1 000 000 (одного мільйона) гривень на підставі абзацу 4 пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року № 153;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову винагороду в розмірі 1 000 000 (одного мільйона) гривень на підставі абзацу 4 пункту 4 Постанови КМУ від 11.02.2025 №153.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 ( далі - позивач) був призваний на військову службу під час мобілізації у травні 2022 року в умовах воєнного стану, запровадженого Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022. Звільнений з військової служби на підставі наказу військової частини № НОМЕР_2 від 22.01.2025 № 23. Вказує, що має право на виплату одноразової грошової допомоги передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 у сумі 1 000 000 грн. Проте військовою частиною НОМЕР_2 Національної гвардії України протиправно відмовлено у виплаті такої грошової допомоги. Вважаючи таку бездіяльність протиправною, позивач звернувся із цим позовом до суду.
Ухвалою судді від 05 серпня 2025 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Військова частина НОМЕР_2 Національної гвардії України ( далі - відповідач ) подала до суду відзив на позовну заяву, в якому з наведеними позивачем у позовній заяві обставинами та вимогами не погоджується повністю. Зазначає про те, що 11 лютого 2025 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №153, якою затверджено Порядок реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження військової служби під час воєнного стану. Відповідно до п. 4 Постанови №153, право на одноразову грошову винагороду у розмірі 1 млн грн мають військовослужбовці рядового, сержантського і старшинського складу, які: були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану у віці до 25 років; станом на 13.02.2025 проходили військову службу; брали безпосередню участь у бойових діях у районах ведення воєнних (бойових) дій строком не менше 6 місяців. Позивач 22.01.2025 року був звільнений з військової служби на підставі наказу командира військової частини № 23, у зв'язку з чим станом на дату набрання чинності Постанови №153 військову службу не проходив. Відтак підстави для нарахування та виплати одноразової грошової винагороди, передбаченої Постановою №153, відсутні,
Позивач подав до суду заперечення. Повністю не погоджується та вказує про те. що Пункт 4 Постанови №153 передбачає спеціальний виняток щодо виплати одноразової винагороди військовослужбовцям, які брали участь у бойових діях строком менше шести місяців у зв'язку з пораненням, захворюванням, одержаним під час захисту Вітчизни, або перебуванням та звільненням з полону. Ця норма є самостійною та застосовується незалежно від факту проходження служби станом на 13.02.2025. Позивач був звільнений з військової служби 22.01.2025 саме у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, захворюванням), отриманим під час безпосередньої участі у бойових діях. Таким чином, він підпадає під спеціальний виняток, передбачений п. 4 Постанови №153, що є підставою для виплати одноразової грошової винагороди у повному обсязі.
Суд дослідив матеріали справи, всебічно і повно з'ясував усі фактичні обставини, об'єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті та встановив таке.
Позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 Національної гвардії України
Відповідно до довідки від 15.07.2023 року №40/35/9/1-4781 позивач з 06.05.2022 по 14.08.2022, з 22.08.2022 по 13.09.2022, 3. з 28.10.2022 по 31.10.2022, 03.08.2025 3 4. з 11.02.2023 по 13.03.2023, 5. з 12.04.2023 по 16.04.2023 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в районі м. Слов'янськ Донецької області.
Згідно з довідкою до акту огляду медико - соціальною експертною комісією Серії 12ААГ №733991 від 29.11.2024 позивачу встановлено третя група інвалідності.
Наказом командира військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України (по стройовій частині) від 22.01.2025 № 23 виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення ОСОБА_1 , який здав справи і обов'язки за посадою стрільця 1-го відділення 3-го стрілецького взводу стрілецької роти ( резервної) 2-го стрілецького батальйону, який проходив військову службу за призовом під час мобілізації та військового стану , звільненого відповідно до підпункту «б» пункту 2 частини 4 статті 26 ( за станом здоров'я) Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»- у запас Збройних Сил України, згідно наказу командира військової частин НОМЕР_2 по особовому складу від 22 січня 2025 року №6 о/с та для взяття на військовий облік направити до Тернопільської області.
Позивач звернувся із запитом на публічну інформацію про надання інформації від 03.08.2025 де просив надати інформацію щодо включення його до списків осіб, яким підлягає виплата одноразової винагороди, передбаченої Постановою КМУ №153 у зв'язку із пораненням, пов'язаним із захистом Батьківщини.
Листом від 08.08.2025 №50/02/12-Л-92-Аз відповідач повідомив про відсутність підстав для нарахування та виплати одноразової винагороди, передбаченої Постановою №153. Вказано : « У зв'язку з тим, що станом на дату набрання чинності Постанови №153 (13.02.2025) позивач не проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 , відтак підстав для нарахування та виплати винагороди , передбаченої Постановою №153 відсутні».
Вважаючи протиправну бездіяльність відповідача щодо невиплати одноразової грошової винагороди в розмірі 1 000 000 гривень на підставі абзацу 4 пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року № 153, позивач звернувся з позовом до суду.
При прийнятті рішення суд керується такими нормами права.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, дія якого в подальшому була неодноразово продовжена та наразі триває.
Воєнний стан в розумінні положень ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 №389-VIII - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Окрім того, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 року №69/2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначення загальних засад проходження в Україні військової служби здійснюється Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон 2232-ХІІ).
Частиною 3 статті 1 Закону 2232-ХІІ визначено, що військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Згідно з частиною 9 статті 1 Закону 2232-ХІІ щодо військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають взяттю на військовий облік; призовники - особи, які взяті на військовий облік; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.
До категорії військовослужбовців прирівнюються іноземці та особи без громадянства, які відповідно до закону проходять військову службу у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту та Національній гвардії України.
Призовникам, військовозобов'язаним, резервістам та військовослужбовцям оформлюється та видається військово-обліковий документ, який є документом, що визначає належність його власника до виконання військового обов'язку. Форма, порядок оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов'язаних та резервістів визначаються Кабінетом Міністрів України, а для військовослужбовців - відповідно Міністерством оборони України, Міністерством внутрішніх справ України, Службою безпеки України, розвідувальними органами України, Управлінням державної охорони України та Державною службою спеціального зв'язку та захисту інформації України.
Відповідно до частини 1 статті 4 Закону 2232-ХІІ Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом: призову (направлення) громадян України на військову службу; прийняття громадян України на військову службу за контрактом.
Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 11.02.2025 № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» (далі - Постанова № 153) та затверджено «Порядок реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».
Згідно з пунктом 3 Постанови №153 учасниками експериментального проекту є: громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії або Державної прикордонної служби на посади рядового складу; Збройні Сили; Національна гвардія; Державна прикордонна служба; Міністерство оборони; Міністерство внутрішніх справ; військові частини, визначені Генеральним штабом Збройних Сил, Головним управлінням Національної гвардії та Адміністрацією Державної прикордонної служби.
Відповідно до пункту 4 Постанови № 153 особам рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 р. № 64, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 р. № 2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень;
військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених);
військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв'язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі;
військовослужбовцям, зазначеним в абзацах другому та третьому цього пункту у разі, коли вони два або більше разів за сукупністю притягувалися до кримінальної відповідальності, адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився, винагорода не виплачується.
Аналізуючи зазначений пункт, суд зазначає, що для виплати одноразової грошової допомоги мають бути дотримані такі умови: виплата здійснюється особам віком до 25 років, які до набрання чинності цією Постановою були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану та безпосередньо брали участь у бойових діях на території України, у тому числі на тимчасово окупованих територіях, на лінії бойового зіткнення або на території держави-агресора, за умови, що сумарна тривалість такої участі становить не менше шести місяців. У цьому випадку виплачується одноразова грошова винагорода в розмірі 1 000 000 грн. Якщо строк участі у бойових діях становить менше шести місяців, винагорода надається пропорційно - з розрахунку однієї шостої частини від 1 000 000 грн за кожні 30 днів участі. Водночас, якщо скорочена тривалість участі у бойових діях зумовлена отриманням поранень, травм, контузій, каліцтв, захворювань, пов'язаних із захистом України, або перебуванням та звільненням з полону (крім випадків добровільної здачі), винагорода виплачується у повному обсязі. Разом із тим, передбачено виняток: виплата винагороди не здійснюється військовослужбовцям, які двічі або більше притягувалися до кримінальної відповідальності, неодноразово притягувалися до адміністративної відповідальності за військові правопорушення або перебувають під дією дисциплінарних стягнень, строк яких не закінчився.
Відповідно до матеріалів справи наказом командира військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України (по стройовій частині) від 22.01.2025 № 23 виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення ОСОБА_1 , який здав справи і обов'язки за посадою стрільця 1-го відділення 3-го стрілецького взводу стрілецької роти ( резервної) 2-го стрілецького батальйону, який проходив військову службу за призовом під час мобілізації та військового стану , звільненого відповідно до підпункту «б» пункту 2 частини 4 статті 26 ( за станом здоров'я) Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»- у запас Збройних Сил України, згідно наказу командира військової частин НОМЕР_2 по особовому складу від 22 січня 2025 року №6 о/с та для взяття на військовий облік направити до Тернопільської області.
Отже, станом на дату набрання чинності Постанови №153 позивач не проходив військову службу та не був діючим військовослужбовцем.
Щодо аргументів позивача, про те, що пункт 4 Постанови №153 передбачає спеціальний виняток для поранених, захворілих та звільнених з полону: їм виплачується винагорода у повному обсязі, навіть якщо строк участі у бойових діях менше шести місяців. Ця норма застосовується незалежно від факту проходження служби станом на 13.02.2025 і покликана захистити осіб, які втратили можливість продовжувати службу через бойові ушкодження, захворювання або полон. Позивач був звільнений 22.01.2025 саме з таких підстав, що дає право на застосування цього винятку, суд зазначає таке.
Відповідно до пункту 4 Постанови № 153 військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв'язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі.
Суд вважає за необхідне зазначити, що положення пункту 4 Постанови №?153 спрямоване на коригування саме строку безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій. При цьому ця норма не визначає підставу звільнення особи з військової служби і не залежить від причин такого звільнення.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що у задоволенні позов слід відмовити повністю.
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Керуючись статтями 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
вирішив:
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України ( АДРЕСА_2 ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправними дії, зобов'язати вчинити дії - відмовити повністю.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
СуддяБрильовський Роман Михайлович