23 вересня 2025 року м. ДніпроСправа № 640/11564/22
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Басова Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у м. Києві про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на службі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до суду з позовом до Головного управління Національної поліції у м. Києві (далі - відповідач, ГУНП у м. Києві), в якому просить:
-визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції у м. Києві від 21.06.2022 №472 в частині застосування дисциплінарного стягнення звільнення зі служби в поліції лейтенанта поліції ОСОБА_1 ;
-визнати протиправним та скасувати наказ №978 о/с від 27.06.2022 «По особовому складу ГУНП у м. Києві» в частині звільнення лейтенанта поліції ОСОБА_1 з посади дізнавача відділу дізнання Печерського РУ ГУ НП у м. Києві;
-поновити лейтенанта поліції ОСОБА_1 на посаді дізнавача відділу дізнання Печерського РУ ГУ НП у м. Києві;
-стягнути з Головного управління Національної поліції у м. Києві на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу;
-стягнути з Головного управління Національної поліції у м. Києві на користь ОСОБА_1 судові витрати;
-у відповідності з положеннями п.2,3 ч.1 ст. 256 КАС України постанову в частині поновлення позивача на посаді та стягнення грошового забезпечення за один місяць звернути до негайного виконання.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 липня 2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
У зв'язку з ліквідацією Окружного адміністративного суду м. Києва ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2025 року справу прийнято до провадження, розгляд справи продовжено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Запропоновано сторонам протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали надіслати суду через підсистему "Електронний суд" додаткові письмові пояснення по справі та відповідні докази разом з документами, що підтверджують надіслання (надання) іншій стороні копії письмових пояснень та доданих до них документів.
Відповідач через підсистему "Електронний суд" надіслав клопотання про залишення позовної заяви без розгляду.
В обґрунтування клопотання зазначено, що згідно матеріалів справи, ОСОБА_1 було ознайомлено з наказом ГУНП у м. Києві від 21.06.2022 № 472 “Про застосування дисциплінарних стягнень до окремих поліцейських Головного управління» - 22.06.2022, про що свідчить її особистий підпис у листі ознайомлення.
З наказом ГУНП у м. Києві від 27.06.2022 № 978 о/с “Щодо особового складу» ОСОБА_1 ознайомлено - 27.06.2022 в день його видачі, про що свідчить її особистий підпис на витязі з даного наказу.
Відтак, 22.06.2022 позивач належним чином поінформована про існування оскаржуваного наказу ГУНП у м.Києві від 21.06.2022 № 472 “Про застосування дисциплінарних стягнень до окремих поліцейських Головного управління», а 27.06.2022 позивач належним чином проінформований про існування наказу ГУНП у м. Києві від 27.06.2022 № 978 о/с “Щодо особового складу», яким реалізовано оскаржуваний наказ та згідно до пункту 6 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» лейтенанта поліції ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції.
Отже, останнім днем строку звернення до суду щодо оскарження наказу ГУНП у м. Києві 21.06.2022 № 472 “Про застосування дисциплінарних стягнень до окремих поліцейських Головного управління» слід вважати 06.07.2022, п'ятнадцятиденний строк з дня ознайомлення, згідно вимог ч. 4 ст. 31 Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Відповідач зазначив, що останнім днем строку звернення до суду щодо оскарження наказу ГУНП у м. Києві від 27.06.2022 № 978 о/с “Щодо особового складу» - 11.07.2022.
Позов подано позивачем лише 27.07.2022, тобто з порушенням строку звернення до суду, що є підставою для залишення позову без розгляду.
Посилання позивача у позовній заяві на те, що нею було пропущено процесуальний строк у зв'язку з перебуванням на амбулаторному лікуванні не заслуговують на увагу суду, оскільки амбулаторне лікування - лікування, проведене на дому або при відвідуванні самим хворими лікувального закладу (на відміну від стаціонарного лікування, здійснюваного з поміщенням пацієнта в лікарню).
Зважаючи на вищевикладене, ГУНП у м. Києві вважає, що ніщо не перешкоджало позивачу з моменту ознайомлення з наказами у період з 27.06.2022 по 11.07.2022 здійснити реалізацію своїх прав та обов'язків, з дотриманням вимог Дисциплінарного статуту НП.
Таким чином, враховуючи викладене вище, ГУНП у м. Києві вважає, що у даному випадку наявні підстави для залишення позову ОСОБА_1 без розгляду.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що наявні підстави для залишення позову без руху після відкриття провадження у справі з таких підстав.
У розумінні частини першої статті 118 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), процесуальними строками є встановлені законом або ж судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Процесуальні строки визначаються днями, місяцями та роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.
Так, інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює добросовісно ставитися до виконання учасниками процесу своїх обов'язків. Строки звернення до суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Тому, якщо протягом законодавчо встановленого строку особа не звернулася до суду за вирішенням певного спору, відповідні відносини набувають ознаки стабільності.
Відповідно до частин першої, другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
За правилами частини п'ятої статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
При цьому, відповідно до частини четвертої статті 31 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 №2337-VIII «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» (далі - Дисциплінарний статут), поліцейський має право оскаржити застосоване до нього дисциплінарне стягнення, звернувшись до адміністративного суду протягом 15 днів з дня його ознайомлення з наказом про притягнення до дисциплінарної відповідальності.
У разі застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади, пониження у спеціальному званні на один ступінь або звільнення зі служби в поліції поліцейський має право оскаржити таке стягнення протягом 15 днів з дня його ознайомлення з наказом по особовому складу про виконання застосованого дисциплінарного стягнення.
Суд зауважує, що у випадку наявності колізії між загальним та спеціальним законом застосуванню підлягають норми спеціального закону, яким є саме Дисциплінарний статут.
При наявності розбіжностей загальних і спеціальних (виняткових) норм, необхідно керуватися принципом Lex specialis (лат. - спеціальний закон, спеціальна норма), відповідно до якого при розбіжності загального і спеціального закону діє спеціальний закон, а також принципом Lex specialis derogat generali, суть якого зводиться до того, що спеціальний закон скасовує дію (для цієї справи) загального закону; спеціальна норма має перевагу над загальною.
У разі якщо норми нормативних актів рівної юридичної сили містять різні моделі правового регулювання, перевагу при застосуванні слід надавати тій нормі, яка регулює вужче коло суспільних відносин, тобто є спеціальною.
Саме такий підхід застосував Верховний Суд у постанові від 29.01.2019 у справі №807/257/14.
Крім того, про перевагу норм lex specialis над іншими загальними нормами зазначає у своїх рішеннях і Європейський суд з прав людини (п. 69 рішення у справі "Ніколова проти Болгарії" № 7888/03 тощо).
У свою чергу, під темпоральними (часовими) колізіями слід розуміти такі колізії, що виникають внаслідок видання в різний час з того ж самого питання принаймні двох норм права.
Правила конкуренції, крім вищезазначеного, можуть випливати з часової послідовності прийняття норм. За загальним правилом, нова норма припиняє дію старої норми, якщо вони суперечать одна одній (lex posterior derogat legi priori). У співвідношенні між звичайними законами, які суперечать один одному, "молодша норма" припиняє суперечливу до неї "старшу": цей підхід виходить з того, що існуюче право при виданні нової норми може бути змінене без особливих проблем.
Тобто у контексті цьому судового спору застосуванню підлягає Дисциплінарний статут НП України, що затверджений Законом України і яким передбачені порядок та строки оскарження дисциплінарного стягнення.
Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений в постанові Верховного Суду № 120/7567/22 від 08.02.2023, котрий враховано в силу приписів частини п'ятої статті 242 КАС України в ході розгляду даної справи.
Відповідно до статті 13 Дисциплінарного статуту до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.
Законодавцем внесено зміни до Дисциплінарного статуту в період дії воєнного стану, зокрема, абз. 1 частини четвертої статті 31 Дисциплінарного статуту визначено, що поліцейський має право оскаржити застосоване до нього дисциплінарне стягнення, звернувшись до адміністративного суду протягом 15 днів з дня його ознайомлення з наказом про притягнення до дисциплінарної відповідальності.
Тобто цим пунктом охоплено такі види дисциплінарних стягнень, як зауваження, догана, сувора догана, попередження про неповну службову відповідність.
Абзацом 2 частини четвертої статті 31 Дисциплінарного статуту визначено, що у разі застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади, пониження у спеціальному званні на один ступінь або звільнення зі служби в поліції поліцейський має право оскаржити таке стягнення протягом 15 днів з дня його ознайомлення з наказом по особовому складу про виконання застосованого дисциплінарного стягнення.
Суд зазначає, що такі види дисциплінарних стягнень, як звільнення з посади, пониження у спеціальному званні на один ступінь або звільнення зі служби мають бути реалізовані шляхом видання наказу по особовому складу про виконання застосованого дисциплінарного стягнення, як це передбачено частиною третьою статті 22 Дисциплінарного статуту.
З аналізу вищенаведених норм, суд приходить до висновку, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи з приводу оскарження наказу про виконання застосованого до нього дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади або звільнення зі служби в поліції встановлюється 15-ти денний строк.
Так, позивач оскаржує наказ Головного управління Національної поліції у м. Києві від 21.06.2022 №472 в частині застосування дисциплінарного стягнення звільнення зі служби в поліції лейтенанта поліції ОСОБА_1 та наказ №978 о/с від 27.06.2022 «По особовому складу ГУНП у м. Києві» в частині звільнення лейтенанта поліції ОСОБА_1 з посади дізнавача відділу дізнання Печерського РУ ГУНП у м. Києві.
Відповідно до інформації зазначеної в листі ознайомлення з наказом ГУНП у м. Києві від 21.06.2022 № 472 "Про застосування дисциплінарних стягнень до окремих поліцейських Головного управління", зокрема, ОСОБА_1 ознайомлено 22.06.2022, про що свідчить особистий підпис останньої.
Відповідно до наказу Головного управління Національної поліції у м. Києві від 27.06.2022 №978 о/с відповідно до Закону України “Про Національну поліцію» звільнено зі служби в поліції згідно з пунктом 6 (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) частини 1 статті 77 лейтенанта поліції ОСОБА_2 (0141436) дізнавача відділу дізнання Печерського управління поліції, 27 червня 2022 року.
На вищевказаному наказі наявний особистий підпис позивача та зазначено, що наказ від 27.06.2022 №978 о/с отримала 28.06.2022.
Отже, останнім днем звернення до суду відносно оскарження наказу Головного управління Національної поліції у м. Києві від 21.06.2022 №472 в частині застосування дисциплінарного стягнення звільнення зі служби в поліції лейтенанта поліції ОСОБА_1 є 07.07.2022; а відносно наказу №978 о/с від 27.06.2022 «По особовому складу ГУНП у м. Києві» в частині звільнення лейтенанта поліції ОСОБА_1 з посади дізнавача відділу дізнання Печерського РУ ГУНП у м. Києві є 13.07.2022.
З вказаним адміністративним позовом позивач звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва через свого адвоката Постульга В.Є. 25 липня 2022 року, тобто з пропуском строку.
У разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску (частина шоста статті 161 КАС України).
Позивач в позовній заяві просила поновити строк звернення до суду в частині позовних вимог щодо оскарження накладеного дисциплінарного стягнення, яке застосовано наказом ГУНП у м.Києві від 21 червня 2022 року № 472, зазначивши про те, що не могла своєчасно у термін 15 днів звернутись до адміністративного суду, у зв'язку із захворюванням, яке перешкоджало в повному обсязі підготувати позовні вимоги.
Між тим, суд не може порахувати зазначені обставини, як поважні причини пропуску строку з наступних підстав.
Строк звернення до суду, як одна із складових гарантії "права на суд", може і має бути поновленим, лише у разі наявності достатніх на те поважних причин.
Наведене дає підстави для висновку, що поновлення встановленого процесуальним законом строку для подання позовної заяви здійснюється судом у виняткових, особливих випадках й лише за наявності обставин об'єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права на звернення до суду із позовом.
Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення причин їх недотримання - вони повинні бути поважними, реальними або, непереборними і об'єктивно нездоланними на час перебігу строків звернення до суду.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.10.2020 у справі № 9901/32/20 дійшла висновку, що інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб'єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв'язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб'єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов'язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.
Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулася з позовною заявою, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.
Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.
Дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин, якщо ці відносини стали спірними.
Законодавче закріплення строків звернення з адміністративним позовом до суду є гарантією стабільності публічно-правових відносин, призначенням якої є забезпечення своєчасної реалізації права на звернення до суду, стабільної діяльності суб'єктів владних повноважень при здійсненні управлінських функцій. Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Установлення строків звернення до адміністративного суду у системному зв'язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб'єкта владних повноважень в адміністративних справах) та інших осіб того, що зі сплином установленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії в часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв'язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб'єкта владних повноважень.
Поважними причинами пропуску строку звернення до суду відповідно до вимог КАС України визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій, що повинно бути підтверджено належними доказами.
Щодо перебування позивача на лікарняному, то згідно виписки із медичної карти амбулаторного хворого від 15.07.2022 позивач перебувала у період з 04.07.2022 по 15.07.2022 на амбулаторному лікуванні.
Суд зазначає, що відповідно до офіційного визначення амбулаторне лікування - організація медичної допомоги в медичному закладі хворим, що приходять у медичний заклад.
Амбулаторне лікування - лікування, проведене на дому або при відвідуванні самими хворими лікувального закладу (на відміну від стаціонарного лікування, здійснюваного з поміщенням пацієнта в лікарню).
Судом встановлено, що позивачем не надано доказів перебування на стаціонарному лікуванні, а тому суд вважає, що ніщо не перешкоджало позивачу з моменту ознайомлення з наказами здійснити реалізацію своїх прав та обов'язків, з дотриманням вимог Дисциплінарного статуту НП.
Крім того, суд враховує, що ще 15 квітня 2022 року між адвокатом Постульга В.Є. та позивачем укладено договір про надання адвокатських послуг.
Згідно ордеру серія АА № 1209466, виданого 02.05.2022, договором про надання правової допомоги повноваження адвоката не обмежуються, представництво інтересів, окрім органів Національної поліції, адвокат також має право і в судах.
Оскільки позивач уклала договір з адвокатом ще у квітні 2022 року, це свідчить про наявність у неї реальної можливості реалізувати своє право на звернення до суду у передбачений законом строк через свого представника, який є кваліфікованим спеціалістом у галузі права.
Отже, у суду відсутні підстави вважати, що позивач була об'єктивно позбавлена можливості захистити свої порушені права у спосіб, передбачений законом.
Позивач жодним чином не підтвердила поважності причин, за яких нею не реалізовано своє право на захист у 15-ти денний строк з дня, коли вона дізналася про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, оскільки підставами для поновлення строку звернення до суду є лише наявність поважних причин, тобто, обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Отже, з огляду на наведені у позові підстави про поновлення строку звернення до суду, вони не є поважними причинами, жодних доказів на підтвердження неможливості звернення до суду з даним позовом у встановлений законом строк позивач суду не надала.
У разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку (частина перша статті 123 КАС України).
Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду (частина третя статті 123 КАС України).
При цьому, згідно частини тринадцятої статті 171 КАС України суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення позивачу ухвали.
За таких обставин, суд вважає за необхідне залишити позовну заяву без руху після відкриття провадження у справі, надавши позивачу строк для усунення недоліків протягом п'яти днів з дня вручення ухвали шляхом надання суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду із зазначенням інших обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного звернення до суду та підтверджені належними доказами, що охоплюють увесь період пропущеного строку звернення до суду.
Керуючись статтями 4, 5, 122, 123, 160, 161, 171, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Визнати неповажними підстави пропуску строку звернення до суду, зазначені ОСОБА_1 у позовній заяві.
Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду з позовом.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у м. Києві про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на службі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу залишити без руху.
Встановити ОСОБА_1 строк для усунення недоліків протягом 5 (п'яти) календарних днів з дня отримання копії даної ухвали шляхом надання суду через підсистему "Електронний Суд":
-заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду із зазначенням інших обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного звернення до суду та підтверджені належними доказами, що охоплюють увесь період пропущеного строку звернення до суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя Н.М. Басова