19 вересня 2025 року м. Кропивницький Справа № 340/4842/25
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді В.В. НАУМЕНКА, розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
до відповідача: Великоандрусівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області (вул. Центральна, б. 43, с. Велика Андрусівка, Олександрійський район, Кіровоградська область, 27520, ЄДРПОУ 04364294)
про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:
1) визнати протиправною бездіяльність Великоандрусівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області у неприйнятті рішення по заяві від 19.04.2025 року;
2) зобов'язати Великоандрусівську сільську раду Олександрійського району Кіровоградської області надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду на 49 років орієнтовною площею 3,2361 га для сінокосіння та випасання худоби, що розташована на території Великоандрусівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області (ділянка має кадастровий номер 3525280500:02:000:9053).
Крім того, просить зобов'язати Великоандрусівську сільську раду Олександрійського району Кіровоградської області подати до суду у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 19.04.2025 року звернувся до Великоандрусівської сільської ради із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою для подальшої передачі в оренди земельну ділянку на 49 років, проте відповіді на заяву не отримав, а тому зазначає про протиправну бездіяльність відповідача, у зв'язку з чим просив суд зобов'язати надати дозвіл на розробку проекту землеустрою, як єдиний можливий спосіб відновлення порушеного права позивача.
Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 21.07.2025 року відкрито провадження у справі, прийнято рішення здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження та встановлено сторонам порядок та строк для виконання процесуальних дій (а.с. 36).
Відповідач подав відзив на позов, яким заперечує проти задоволення позовних вимог. Зазначає, що позивач вже має в оренді іншу земельну ділянку та є недобросовісним користувачем, адже самовільно змінив склад орендованих угідь. Крім того вказує, що ділянка 3525280500:02:000:9053, щодо якої виник цей спір, самозаліснена та має стійку лісову екосистему, використання такої ділянки для сінокосіння та випасання худоби неможливо без попередньої вирубки дерев. Вказане свідчить про невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам ЗК України та є підставою для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для вказаного способу використання. Відповідач вживає вичерпних заходів для забезпечення розгляду заяви позивача, питання розгляду проекту рішення про відмову у наданні дозволу позивачу включено до плану засідання постійної комісії з питань земельних відносин на 05.09.2025 року (а.с. 41-51).
Позивач подав відповідь на відзив та наполягав на задоволенні позовних вимог, вказав, що має право на отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою (а.с. 59-63).
Відповідач правом подати заперечення на відповідь на відзив не скористався.
Дослідивши наявні у справі матеріали та з'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що 19.04.2025 року ОСОБА_1 звернувся до Великоандрусівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо щодо відведення земельної ділянки в оренду на 49 років орієнтовною площею 3,2361 га, для сінокосіння та випасання худоби, до якої додав графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, копію паспорта, ідентифікаційного коду, інформацію з Держаного земельного кадастру щодо земельної ділянки (а.с. 15). Заяву направлено рекомендованим листом.
Відповідач заяву отримав 22.04.2025 року (а.с. 17-18)
Відповідач інформації про результати розгляду заяви позивачу не надав.
Не погоджуючись з бездіяльністю відповідача, позивач просить визнати її протиправною та зобов'язати надати дозвіл на розробку проекту землеустрою для подальшої передачі в оренду земельної ділянки на 49 років.
Вирішуючи спір, суд виходив з того, що порядок набуття права на землю громадянами та юридичними особами регламентований главою 19 Земельного кодексу України (далі по тексту - ЗК України).
Відповідно до частин 1, 2 статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Згідно з частинами 3, 4, 5 статті 116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Стаття 124 ЗК України визначає, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу.
Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.
Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.
Так, абзацом шістнадцятим частини другої статті 134 ЗК України передбачено, що не підлягають продажу, передачі в користування на конкурентних засадах (на земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності у разі: передачі громадянам земельних ділянок для сінокосіння і випасання худоби, для городництва.
Відповідно до частини 2 статті 123 ЗК України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.
У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
За змістом частини 3 статті 123 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Аналіз наведених правових норм свідчить, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 ЗК України, зокрема, у разі передачі в користування громадянам земельних ділянок для сінокосіння і випасання худоби, для городництва (абз. 16 частини 2 статті 134 ЗК України).
Порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування регулюється статтями 123, 124 ЗК України. Цей порядок передбачає, що зацікавлена особа звертається до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. У клопотанні зазначаються, зокрема, орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення і додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування надає дозвіл (або мотивовану відмову у його наданні).
Дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки фактично означає дозвіл власника земельної ділянки здійснити певні дії на землі власника, аби мати змогу в подальшому точно визначити предмет оренди. Цей дозвіл наділяє заінтересовану особу повноваженням ідентифікувати на землі власника земельну ділянку, яку ця особа бажає отримати в оренду в майбутньому
Відповідна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.09.2020 у справі № 688/2908/16-ц.
Згідно статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішується, зокрема, питання регулювання земельних відносин.
Частиною першою статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Статтею 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» вiд 21.05.1997 № 280/97-ВР (далі по тексту - Закон № 280/97-ВР) передбачено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.
Згідно з частиною 1 статті 26 Закону № 280/97-ВР виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються, зокрема, питання: 34) вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.
Частинами 1 та 5 статті 46 Закону № 280/97-ВР передбачено, що сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради.
Сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності - не рідше ніж один раз на місяць.
Згідно з частиною 1 статті 59 Закону № 280/97-ВР рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
У відповідності до частини 15 статті 46 Закону № 280/97-ВР, порядок проведення першої сесії ради, порядок обрання голови та заступника (заступників) голови районної у місті, районної, обласної ради, секретаря сільської, селищної, міської ради, скликання чергової та позачергової сесії ради, призначення пленарних засідань ради, підготовки і розгляду питань на пленарних засіданнях, прийняття рішень ради про затвердження порядку денного сесії та з інших процедурних питань, а також порядок роботи сесії визначаються регламентом ради з урахуванням вимог Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності». До прийняття регламенту ради чергового скликання застосовується регламент ради, що діяв у попередньому скликанні.
У межах спірних правовідносин саме Великоандрусівська сільська рада Олександрійського району Кіровоградської області повинна була розглянути заяву позивача і прийняти відповідне рішення на пленарному засіданні у місячний строк і надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні.
Отже, отримавши заяву позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у в оренду на 49 років орієнтовною площею 3,2361 га для сінокосіння та випасання худоби, відповідач, згідно зі статтею 124 ЗК України, повинен був у місячний строк дати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (видати відповідний наказ) або надати позивачу мотивовану відмову у наданні дозволу.
Як було вище встановлено судом, відповідач не розглянув у визначений законодавством строк заяву ОСОБА_1 від 19.04.2025 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду на 49 років орієнтовною площею 3,2361 га для сінокосіння та випасання худоби, що розташована на території Великоандрусівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області (ділянка має кадастровий номер 3525280500:02:000:9053).
Відповідач пояснює це невідповідністю місця розташування ділянки 3525280500:02:000:9053 вимогам ЗК України та посилається на акт перевірки ділянки від 10.07.2025 року, яким зафіксовано, що ділянка самозаліснена та має стійку лісову екосистему, використання такої ділянки для сінокосіння та випасання худоби неможливо без попередньої вирубки дерев. Зазначає, що вказане є підставою для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для вказаного способу використання. Також відповідач зазначав, що питання розгляду проекту рішення про відмову у наданні дозволу позивачу включено до плану засідання постійної комісії з питань земельних відносин на 05.09.2025 року.
Водночас, доказів розгляду заяви від 19.04.2025 року відповідачем до суду не надано.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що бездіяльність відповідача щодо розгляду заяви ОСОБА_1 від 19.04.2025 року є протиправною.
Суд також зазначає, що відповідно до позиції, викладеної Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17.10.2018 року у справі №380/624/16-ц, рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою є стадією процесу отримання права власності чи користування на земельну ділянку. Однак, отримання такого дозволу не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття такого права, оскільки сам по собі дозвіл не є правовстановлюючим актом.
Такий дозвіл дає особі право замовити у розробника виконання відповідних робіт із землеустрою, результатом яких є формування нової земельної ділянки за рахунок земель державної чи комунальної власності, яка в подальшому може стати об'єктом цивільних прав. Надання такого дозволу вказує про відсутність обтяжень щодо бажаної земельної ділянки державної чи комунальної власності і ще не означає позитивного рішення про передачу безоплатно у приватну власність цієї земельної ділянки після розроблення проекту землеустрою.
Щодо вимог зобов'язального характеру, то суд відповідно до частини 5 статті 242 КАС України враховує висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 24 січня 2020 року у справі №316/979/18 та виходить із наступного.
Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.
У разі наявності у суб'єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов'язання судом суб'єкта прийняти рішення конкретного змісту є втручанням у дискреційні повноваження.
Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
Умови, за яких орган відмовляє у наданні дозволу, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен надати дозвіл. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - надати дозвіл або не надати (відмовити). За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями, а тому зазначені повноваження не є дискреційними.
Такі ж висновки сформульовані у постановах Верховного Суду від 23.01.2020 року у справі № 440/793/19, від 02.04.2020 року у справі № 826/568/19, від 28.05.2020 року у справі № 819/654/17, від 02.07.2020 року за № 825/2228/18 та інших.
Разом з тим, застосування такого способу захисту, як просить позивач, вимагає з'ясування судом, чи виконано позивачем усі визначені законом умови, необхідні для надання дозволу на розробку проекту землеустрою.
Водночас жодного рішення за заявою позивача не було прийнято, відтак суд не вбачає за можливе здійснювати за відповідача перевірку відповідності заяви позивача із доданими до неї матеріалами вимогам ЗК України.
Відтак, з урахуванням викладеного, належним способом захисту, необхідним для відновлення прав позивача, є зобов'язання відповідача розглянути заяву ОСОБА_1 від 19.04.2025 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із прийняттям відповідного владного рішення, протягом одного місяця, з дня набрання законної сили цим рішенням.
Що стосується вимоги позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Положення статті 382 КАС України не є імперативними, тобто, передбачають право суду діяти на власний розсуд в залежності від обставин справи. Суд вважає, що за своїм змістом такі заходи контролю за виконанням судового рішення є додатковим засобом для спонукання суб'єкта владних повноважень до вчинення дій з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
В матеріалах справи відсутні будь-які докази, що відповідач буде ухилятися від виконання рішення суду у визначений чинним законодавством спосіб.
За таких обставин відсутня необхідність застосування положень статті 382 КАС України.
Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з нормами частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відтак, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
При зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 1211,20 грн, що підтверджується квитанцією (а.с. 33).
У позовній заяві позивачем заявлено про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 8000 грн. Водночас, доказів на підтвердження понесення таких витрат до суду не надано.
Доказів понесення інших витрат, пов'язаних із розглядом справи, до суду не надано.
Керуючись статтями 139, 241, 243-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Великоандрусівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Великоандрусівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області щодо розгляду заяви ОСОБА_1 від 19.04.2025 року.
Зобов'язати Великоандрусівську сільську раду Олександрійського району Кіровоградської області розглянути заяву ОСОБА_1 від 19.04.2025 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду на 49 років орієнтовною площею 3,2361 га для сінокосіння та випасання худоби, що розташована на території Великоандрусівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області (ділянка має кадастровий номер 3525280500:02:000:9053), та прийняти передбачене законом рішення протягом одного місяця з дня набрання законної сили цим рішенням.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 605,60 грн., за рахунок бюджетних асигнувань Великоандрусівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області (ЄДРПОУ 04364294).
Судові витрати в розмірі 605,60 грн. вважати фактично понесеними.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими статтями 293, 295 - 297 КАС України.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду В.В. НАУМЕНКО