про повернення позовної заяви
22 вересня 2025 року м. Кропивницький Справа № 340/5334/25
Суддя Кіровоградського окружного адміністративного суду Казанчук Г.П., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 ; ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 , через свого представника - адвоката Кашерну Віту Василівну, звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», збільшену до 100000 гривень, за період з 26.10.2024 по 12.11.2024, пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, з урахуванням раніше виплачених сум додаткової винагороди;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», збільшену до 100000 гривень, за період з 26.10.2024 по 12.11.2024, пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, з урахуванням раніше виплачених сум додаткової винагороди.
Суддя ухвалою від 03.09.2025 залишила без руху позовну заяву ОСОБА_1 та встановила десятиденний строк для усунення її недоліків.
На усунення недоліків позовної заяви представник позивача через систему «Електронний суд» 12.09.2025 надіслав заяву про поновлення пропущеного строку для звернення до суду. Вказана заява зареєстрована канцелярією суду 15.09.2025. Сукупність доводів представника позивача, викладених у поданій заяві вище вказує на те, що останній вважає, що відлік строку звернення до суду слід рахувати з дня закінчення місячного строку для розгляду відповідачем заяви позивача від 13.05.2025 з проханням виплатити додаткову грошову винагороду з доданими до неї нотаріально завіреними копіями документів (в т.ч. висновку ВЛК).
Надаючи правову оцінку доводам представник позивача суддя зазначає наступне.
ОСОБА_1 з військової служби було звільнено 11.01.2025. Як зазначено в позовній заяві, а потім і у заяві від 12.09.2025, позивач ще до його звільнення зі служби, а саме 08.01.2025 звертався до командира роти із відповідним рапортом, проте його було залишено без жодної відповіді. Позивачу в усному режимі було рекомендовано пройти військову-лікарську комісію з метою встановлення причинного зв'язку вибухового травмування із захистом Батьківщини. Вказану комісію позивачем було пройдено 08.04.2025.
Далі представник позивача у заяві від 12.09.2025 зазначає, що позивач надавши наступного дня командиру військової частини НОМЕР_2 копію свідоцтва про хворобу ВЛК, очікував на нарахування та виплати обіцяної додаткової винагороди у травні, так як командир військової частини НОМЕР_2 пояснив, що нарахування виплат коштів на квітень уже завершене, тому кошти позивачеві мають бути нараховані та виплачені на початку травня. В подальшому маючи вибір - надіслати позов до суду (формально, щоб дотриматися строку звернення до суду) чи дочекатися обіцяних нарахування та виплат додаткової грошової винагороди, позивач обирав другий варіант. На думку адвоката, позивач діяв добросовісно. Однак, як вже зрозуміло, жодних коштів відповідач позивачу не перерахував.
Вказане, як на переконання судді, а саме те, що у позивача був вибір після проходження ВЛК звернутись до суду за захистом своїх прав, про що зазначає його представник, свідчить що у нього (позивача) була така можливість на звернення до суду, і поважних причин, які б перешкоджали цьому на той час у нього не було.
Відтак, суддя наголошує, що відлік строку на звернення позивача до суду розпочався 12.01.2025, оскільки в наказі від 11.01.2025 №11 про його звільнення зі служби зазначені усі види виплат, які належали позивачу тоді до нарахування. Таким чином, останній день строку на звернення до суду є 12.04.2025. Однак, з позовною заявою позивач звернувся до суду 04.08.2025, з пропущенням тримісячного строку встановленого статтею 233 КЗпП України.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 липня 2024 року у справі №990/156/23 зазначила, що стаття 233 КЗпП України є нормою матеріального права, яка визначає строк судового захисту права працівника у разі порушення законодавства про працю. Указана норма поширює свою дію на всіх працівників і службовців підприємства, установи, організації та незалежно від характеру їх трудової діяльності, у тому числі на осіб, які проходять публічну чи державну службу.
Згідно частини першої статті 233 КЗпП України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Суддя відхиляє доводи адвоката про те, що відлік строку має розпочинатись з дня закінчення місячного строку для розгляду відповідачем заяви позивача від 13.05.2025 з проханням виплатити додаткову грошову винагороду.
Суддя вважає за необхідне звернути увагу, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала, що поважними визнаються лише обставини, які є об'єктивно були непереборними, не залежали від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.
Натомість у справі, у заяві про поновлення строку звернення до суду, не вказані, які саме об'єктивні поважні (непереборні) причини унеможливили звернення до суду у встановлений процесуальним законодавством строк. Не наведено змістовних і вагомих доводів щодо вчинення всіх необхідних і можливих дій, які вказують на бажання реалізувати свої процесуальні права з метою їх захисту в судовому порядку; не доведено, що в цій справі можливість вчасного подання ними позовної заяви не мала суб'єктивного характеру, тобто не залежала від їх волевиявлення. Натомість пропуск строку на звернення до суду через пасивну поведінку позивачки щодо реалізації своїх процесуальних прав і небажання їх реалізувати в повній мірі в цьому випадку не є поважною причиною пропуску строку.
При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття, "дізналася" та "повинна була дізнатись" про порушення права.
Зокрема, під поняттям "дізнався" необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Поняття "повинен був дізнатися" необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї немає перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 у справі № 340/1019/19).
Теорією та практикою вироблені правила, згідно яких причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Згідно статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Водночас, суддя зазначає, що проходження ВЛК, після звільнення з військової служби жодним чином не спливає на процедуру отримання додаткової допомоги згідно з вимогами постанови КМУ від 28.02.2022 №168, оскільки право на отримання вказаної допомоги позивач набув у листопаді 2024 року. Отже, у грудні 2024 року, отримавши грошове забезпечення за листопад, розпочався відлік тримісячного строку на звернення до суду (частина 1 статті 233 КЗпП). Проте, звільнення позивача у січні 2025 року, фактично змінили процесуальні підстави для звернення до суду (частини 2 статті КЗпП). Проте, і в цьому разі, звернення до суду відбулось із пропуском тримісячного строку звернення до суду.
Отже, об'єктивно, відсутні підстави які б перешкоджали позивачу своєчасно звернутись до суду, оскільки жодного доводу, який би об'єктивно свідчив про неможливість своєчасного звернення до суду, у заяві про поновлення строку не вказано.
У зв'язку із зазначеним, суддя дійшла висновку, що причини для поновлення строку звернення до суду, викладені у заяві про поновлення процесуального строку віл 12.09.2025 не є поважними, а тому у його поновленні слід відмовити.
ВПВС в постанові від 11.09.2025 у справі № 990/98/25 зазначила, що проходження особою військової служби, призваною по мобілізації у Збройні Сили України, може бути підставою для поновлення строку звернення до суду з кількох причин, пов'язаних із особливим статусом військовослужбовців та характером їхньої служби:
1) обмеження доступу до правової допомоги: під час служби військовослужбовці можуть перебувати у віддалених, в тому числі й небезпечних місцях, де відсутній доступ до адвокатів чи інших правових ресурсів, що обмежує можливість своєчасного звернення до суду;
2) виконання обов'язків служби: військовослужбовці, особливо в умовах воєнного стану, часто перебувають у стані, коли фізично або психологічно неможливо займатися приватними справами, зокрема ініціювати судові спори;
3) фактор часу: участь військовослужбовця у довготривалих операціях, навчаннях або відрядженнях може унеможливити дотримання визначеного процесуальним законом строку для звернення до суду;
4) повага до особливого статусу військовослужбовців: враховуючи виконання військовослужбовцями важливої функції із захисту держави, законодавство та судова практика мають враховувати обставини, пов'язані з проходженням військової служби, як вагому підставу для поновлення строку;
5) обов'язок держави забезпечувати реалізацію принципу рівного доступу до правосуддя: проходження військової служби може суттєво ускладнити реалізацію особами цього права, а отже, з метою належного забезпечення зазначеного принципу, може визнаватися об'єктивною причиною пропуску процесуального строку.
З наведенного можна зробити висновок, що лише факт проходження військової служби особою, призваною по мобілізації у Збройні Сили України, не є самостійною та достатньою підставою для поновлення строку звернення до суду.
Положення частини 2 статті 123 КАС України кореспондують приписам пункту 9 частини 4 статті 169 КАС України, якими передбачено, що позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Відтак, суд дійшов висновку, що оскільки позивачем пропущений строк звернення до адміністративного суду з цим позовом, а доводи, наведені нею у заяві про поновлення процесуального строку не є поважними, а доводи є не переконливими, а тому позовну заяву слід повернути на підставі ч.2 ст.123, п.9 ч.4 ст.169 КАС України.
Суддя зауважує, що позивач не позбавлений права повторного звернення до суду із даним позовом при наявності інших поважних підстав пропуску строку.
Оскільки позовну заяву подано через ''Електронний суд'', тому роздрукований примірник цієї позовної заяви заявнику не повертається.
Керуючись статтями 122, 123, 169, 248, 256, 294, 295 КАС України, суддя -
Визнати неповажними причини пропуску строку до суду.
Відмовити у поновленні строку звернення до суду. Позовну заяву ОСОБА_1 - повернути.
Роз'яснити особі, що подала позовну заяву, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Копію ухвали судді невідкладно надіслати представнику позивача.
Ухвала судді набирає законної сили з моменту підписання її суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного у строк, передбачений статтею 295 КАС України.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду Г.П. КАЗАНЧУК