23 вересня 2025 року Справа №320/44089/24
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Войтович І. І., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЕНБУДПІДРЯД" до Головного управління ДПС у Київській області, як відокремлений підрозділ ДПС , Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень,
До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «ГЕНБУДПІДРЯД» з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Київській області, Державної податкової служби України, в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління Державної податкової служби у Київській області від 05.06.2024 № 11178085/44936708;
- зобов'язати Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну № 5 від 22.01.2024;
- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління Державної податкової служби у Київській області від 05.06.2024 № 11178086/44936708;
- зобов'язати Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну № 6 від 31.01.2024.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що ним були подані до контролюючого органу спірні податкові накладні для їх реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, однак контролюючим органом безпідставно зупинено її реєстрацію. Позивач вказує на протиправність оскаржуваного рішення, оскільки останнє є таким, що прийняте за відсутності правових підстав.
Одночасно позивач звернув увагу на те, що після зупинення реєстрації податкової накладної ним було подано до контролюючого органу усі необхідні для реєстрації первинні документи, які не мають жодних дефектів та підтверджують факт здійснення господарських операцій, а тому спірні рішення були прийняті протиправно та мають бути скасовані.
30.09.2024 ухвалою Київського окружного адміністративного суду відкрито провадження в адміністративній справі, справу визначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами; відповідачам запропоновано подати до суду відзиви.
Відповідачі в поданому до суду відзиві заперечували проти задоволення позову. На обґрунтування своєї позиції зазначили, зокрема, що платником податків не надано документів, які відображають зміст, обсяг господарських операцій, час та місце здійснення операцій, що підтверджують реальність господарських операцій із контрагентами, зокрема, останнє покладено в основу формування не зареєстрованої податкової накладної, наполягає на правомірності спірного рішення.
Також вказують на дискреційні повноваження контролюючого органу щодо реєстрації в ЄРПН податкових накладних.
Крім того, відповідачами подано додаткові пояснення до відзиву на позовну заяву від 02.11.2024 в яких вказується про відсутність підстав для складення податкових накладних № 5 від 22.01.2024, № 6 від 31.01.2024 та зазначає, що ТОВ «ГЕНБУДПІДРЯД» не надавалися на розгляд комісії документи на підтвердження фактів перерахування авансових платежів від ТОВ «ГРАНД ДЕВЕЛОПМЕНТ ГРУП» та ТОВ «УКРЖИТЛОІНВЕСТ».
27.11.2024 позивачем подано заперечення на вищевказані додаткові пояснення, які обґрунтовуються не зазначенням підстав для зупинення податкової накладної та відсутності зазначення у квитанції про таке зупинення конкретного переліку документів, які необхідно надати платнику податків, що свідчить про порушення податковим органом принципу правової визначеності. Крім того, звертає увагу, що товариством надано достатній перелік документів, які свідчать про реальність здійснення господарських операцій та які є достатніми для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних. Водночас, зазначає, що податковий орган не вимагав від позивача банківських виписок.
Також, відповідачами 10.12.2024 подано додаткові пояснення до відзиву на позовну заяву в яких зазначається про вмотивованість оскаржених рішень та зазначається про відсутність необхідних документів на підтвердження господарських операцій.
ТОВ «ГЕНБУДПІДРЯД» подано заперечення на додаткові пояснення відповідача від 10.12.2024 в яких вчергове зазначає про відсутність зазначення конкретного переліку необхідних документів у квитанції про зупинення податкових накладних. Також, зазначає, що у оскаржених рішення не вказується, що такі прийняті у зв'язку із відсутністю платіжних документів. Вказує, що податковий орган при реєстрації податкових накладних не повинен здійснювати повний аналіз господарських операцій на предмет їх реальності та зазначає, що змістовна оцінка господарських операцій може бути проведена лише за результатами здійснення податкової перевірки.
Також, відповідачами подано клопотання про залишення позовної заяви без руху, яка обґрунтовується відсутністю електронного кабінету у ТОВ «ГЕНБУДПІДРЯД» в підсистемі модулі ЄСІТС.
Позивачем подано заперечення на клопотання про залишення позовної заяви без руху в яких зазначається про відсутність вищезазначених недоліків позовної заяви та надано докази наявності електронного кабінету у ТОВ «ГЕНБУДПІДРЯД».
Надаючи оцінку заявленому клопотанню відповідачів про залишення позовної заяви без руху, суд зазначає, що позовна заява відповідає вимогам статей 160, 161 КАС України. Позивач має зареєстрований кабінет у підсистемі (модулі) ЄСТІС «Електронний суд», що підтверджується, зокрема, відповіддю № 5429605, наявною у матеріалах справи. Таким чином, суд зазначає про необґрунтованість поданого відповідачем клопотання та відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху.
Відповідачами заявлено також клопотання про розгляд справи у порядку загального позовного провадження посилаючись на п. 6 ч. 6 ст. 12 КАС України.
Вирішуючи клопотання відповідачів суд вказує на його необґрунтованість враховуючи предмет спору та в силу норм ст. 12, ст. 257 КАС України щодо розгляду судом справ незначної складності. Застосовуючи ст. 260 КАС України під час вирішення питання про відкриття провадження суд визначив порядок розгляду даної справи за правилами спрощеного позовного провадження. Підстав для задоволення клопотання відповідача судом не встановлено.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши усі фактичні обставини справи, позиції сторін, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Товариство з обмеженою відповідальністю «ГЕНБУДПІДРЯД» (код ЄДРПОУ 44936708) зареєстровано 17.11.2022.
Позивач є платником ПДВ, ІПН 449367010131.
ТОВ «ГЕНБУДПІДРЯД» є платником ПДВ та платником податку на загальних підставах.
Основним видом діяльності позивача є: 41.10 Організація будівництва будівель.
Іншими видами діяльності ТОВ «ГЕНБУДПІДРЯД» є: Будівництво житлових і нежитлових будівель, Знесення, Підготовчі роботи на будівельному майданчику, Електромонтажні роботи, Монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування, Інші будівельно-монтажні роботи, Інші роботи із завершення будівництва, Покрівельні роботи, Інші спеціалізовані будівельні роботи, н.в.і.у., Діяльність посередників у торгівлі деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами, Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням, Роздрібна торгівля залізними виробами, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами в спеціалізованих магазинах, Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, Діяльність у сфері архітектури, Діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах, Технічні випробування та дослідження, Надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів, Надання в оренду будівельних машин і устатковання, Надання в оренду інших машин, устатковання та товарів, н.в.і.у., Надання комбінованих офісних адміністративних послуг.
Судом встановлено, що 06.09.2023 між ТОВ «ГРАНД ДЕВЕЛОПМЕНТ ГРУП» (Замовник) та ТОВ «ГЕНБУДПІДРЯД» (Генеральний підрядник) було укладено договір генерального будівельного підряду № 06-06/23 (надалі - Договір № 06-06/23), згідно якого Генеральний підрядник зобов'язується, на свій ризик власними та залученими силами й засобами, за замовленням та за рахунок Замовника здійснити комплекс будівельно-монтажних робіт на Об'єкті, а Замовник прийняти та оплатити вартість виконаних робіт. (п. 2.1 Договору № 06-06/23)
Відповідно до пп. 1.1.6 п. 1 Договору № 06-06/23, Об'єкт - «Перша черга житлового масиву котеджної забудови в с. Крюківщина Києво-Святошинського району Київської області».
Згідно із п. 3.1 Договору № 06-06/23, загальна сума цього Договору складається з вартості, відповідно до затверджених Кошторисів та Протоколів погодження вартості робіт, матеріальних ресурсів, включаючи всі витрати на виконання робіт, передбачених цим Договором та суми вартості усіх актів виконаних робіт за усіма видами (етапами, комплексами) робіт, що виконуються Генпідрядником за цим Договором. Загальна сума цього Договору - Договірна ціна, що визначається на підставі погодженої Сторонами проектно-кошторисної документації, яка може бути змінена Сторонами в процесі виконання умов цього Договору та яка є додатком до даного договору.
У відповідності до п. 3.2 Договору № 06-06/23, загальна вартість робіт (договірна ціна) є твердою, що не виключає застосування Сторонами динамічних цін на окремі види та обсяги робіт, що виконуватимуться за підписаними між ними додатковими угодами та затвердженими кошторисами.
Аванс є попередньою оплатою за цим договором і враховується при здійсненні розрахунків за виконані за цим Договором роботи за актами виконаних робіт. Сума авансування складає 100% вартості матеріалів і 30% вартості робіт, що передбачені Договірною ціною на кожний етап виконання робіт відповідно до Графіків виконання робіт та Графіків фінансування робіт на поточний місяць (п. 3.11 Договору № 06-06/23).
На виконання Договору № 06-06/23 від 06.09.2023 ТОВ «ГРАНД ДЕВЕЛОПМЕНТ ГРУП» 22.01.2024 перерахувало ТОВ «ГЕНБУДПІДРЯД» грошові кошти (аванс) у розмірі 25 000,00 грн в т.ч. ПДВ 20% - 4 166,67 грн.
За правилом першої події (зарахування коштів та надання послуг) позивачем було сформовано податкову накладну № 5 від 22.01.2024 на загальну суму 25 000,00 грн, у тому числі ПДВ - 4 166,67 грн, з номенклатурою: Будівлі та будування будівель.
Проте, згідно квитанції від 22.01.2024 про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, реєстрацію такої податкової накладної було зупинено, оскільки обсяг постачання товару/послуг 41.00 відсутні в таблиці даних платника податку на додану вартість, як товари/послуги, що на постійній основі постачаються (виготовляються), та їх обсяг постачання дорівнює або перевищує величину залишку, визначеного як різниця обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає п. 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій. Запропоновано надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН/РК для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.
ТОВ «ГЕНБУДПІДРЯД» було подано до контролюючого органу повідомлення із поясненнями та копіями документів (кількість додатків 35) щодо підтвердження господарської операції, відображеної у податковій накладній № 5 від 22.01.2024, реєстрацію якої зупинено.
Водночас комісією з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Київській області прийнято рішення від 05.06.2024 № 11178085/44936708, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної від 22.01.2024 № 5.
Підставою прийняття зазначеного рішення вказано «надання платником податку копій документів, складених / оформлених із порушенням законодавства». Крім того, зазначено додаткову інформацію: «Первинні документи».
Позивач оскаржив таке рішення про відмову в реєстрації податкової накладної до ДПС України, проте, рішенням ДПС України від 24.06.2024 № 39162/44936708/2 за результатами розгляду скарги щодо рішення про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в єдиному реєстрі податкових накладних залишено скарги без задоволення та рішення комісії без змін з підстав ненадання платником податку копій первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних.
Також, судом встановлено, що 02.10.2023 ТОВ «УКРАЇНАСЬКА ІНВЕСТИЦІЙНА КОМПАНІЯ «УКРЖИТЛОІНВЕСТ» (Замовник) та ТОВ «ГЕНБУДПІДРЯД» (Генеральний підрядник) було укладено договір генерального будівельного підряду № 02/10/2023/ГП (надалі - Договір № 02/10/2023/ГП), згідно якого Генеральний підрядник зобов'язується, на свій ризик власними та залученими силами й засобами, за замовленням та за рахунок Замовника здійснити комплекс будівельно-монтажних робіт на Об'єкті, а Замовник прийняти та оплатити вартість виконаних робіт (п. 2.1 Договору № 02/10/2023/ГП).
Відповідно до пп. 1.1.6 п. 1 Договору № 02/10/2023/ГП, Об'єкт - «Нове будівництво багатоквартирного житлового будинку по вул. Машинобудівників в смт Чабани Києво-Святошинського району Київської області на земельних ділянках 3222457400:03:005:5011; 3222457400:03:005:5086; 3222457400:03:005:5010».
Згідно із п. 3.1 Договору № 02/10/2023/ГП, загальна сума цього Договору складається з вартості, відповідно до затверджених Кошторисів та Протоколів погодження вартості робіт, матеріальних ресурсів, включаючи всі витрати на виконання робіт, передбачених цим Договором та суми вартості усіх актів виконаних робіт за усіма видами (етапами, комплексами) робіт, що виконуються Генпідрядником за цим Договором. Загальна сума цього Договору - Договірна ціна, що визначається на підставі погодженої Сторонами проектно-кошторисної документації, яка може бути змінена Сторонами в процесі виконання умов цього Договору та яка є додатком до даного договору.
У відповідності до п. 3.2 Договору № 02/10/2023/ГП, загальна вартість робіт (договірна ціна) є твердою, що не виключає застосування Сторонами динамічних цін на окремі види та обсяги робіт, що виконуватимуться за підписаними між ними додатковими угодами та затвердженими кошторисами.
Аванс є попередньою оплатою за цим договором і враховується при здійсненні розрахунків за виконані за цим Договором роботи за актами виконаних робіт. Сума авансування складає 100% вартості матеріалів і 30% вартості робіт, що передбачені Договірною ціною на кожний етап виконання робіт відповідно до Графіків виконання робіт та Графіків фінансування робіт на поточний місяць (п. 3.11 Договору № 02/10/2023/ГП).
На виконання Договору № 02/10/2023/ГП від 02.10.2023 ТОВ «УКРАЇНАСЬКА ІНВЕСТИЦІЙНА КОМПАНІЯ «УКРЖИТЛОІНВЕСТ» 31.01.2024 перерахувало ТОВ «ГЕНБУДПІДРЯД» грошові кошти (аванс) у розмірі 1 592 882,24 грн в т.ч. ПДВ 20% - 265 480,37 грн.
За правилом першої події (зарахування коштів та надання послуг) позивачем було сформовано податкову накладну № 6 від 31.01.2024 на загальну суму 1 592 882,24 грн, у тому числі ПДВ - 265 480,37 грн., з номенклатурою: Будівлі та будування будівель.
Проте, згідно квитанції від 06.02.2024 про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, реєстрацію такої податкової накладної було зупинено, оскільки обсяг постачання товару/послуг 41.00 відсутні в таблиці даних платника податку на додану вартість, як товари/послуги, що на постійній основі постачаються (виготовляються), та їх обсяг постачання дорівнює або перевищує величину залишку, визначеного як різниця обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає п. 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій. Запропоновано надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН/РК для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.
ТОВ «ГЕНБУДПІДРЯД» було подано до контролюючого органу повідомлення із поясненнями та копіями документів (кількість додатків 38) щодо підтвердження господарської операції, відображеної у податковій накладній № 6 від 31.01.2024, реєстрацію якої зупинено.
Водночас комісією з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Київській області прийнято рішення від 05.06.2024 № 11178086/44936708, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної від 31.01.2024 № 6.
Підставою прийняття зазначеного рішення вказано «надання платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства». Крім того, зазначено додаткову інформацію: «Первинні документи».
Позивач оскаржив таке рішення про відмову в реєстрації податкової накладної до ДПС України, проте, рішенням ДПС України від 21.06.2024 № 38714/44936708/2 за результатами розгляду скарги щодо рішення про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в єдиному реєстрі податкових накладних залишено скарги без задоволення та рішення комісії без змін з підстав ненадання платником податку копій первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних.
Не погоджуючись із спірними рішеннями комісії регіонального рівня про відмову у реєстрації податкової накладної, якими, на думку позивача, порушено його права та інтереси, останній звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Зокрема, в силу ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Предметом розгляду у цій справі є рішення Комісії Головного управління Державної податкової служби у Київській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 05.06.2024 № 11178085/44936708 та № 11178086/44936708 про відмову у реєстрації в ЄРПН податкових накладних від 22.01.2024 № 5 та від 31.01.2024 № 6.
У зв'язку з викладеним, судом підлягає перевірка по встановленню наявності факту законності чи протиправності прийняття спірних рішень суб'єктом владних повноважень, на відповідність останніх вимогам ч.2 ст. 2 КАС України.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права, обов'язки платників податків та зборів, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 №2755-VI (в редакції, чинній на час виникнення між сторонами спірних відносин).
Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України (надалі - ПК України, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Згідно з абзацами 1-3 пункту 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.
Абзацом 5 пункту 201.10 статті 201 ПК України визначено, що підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.
Відповідно до абзаців 9-10 пункту 201.10 статті 201 ПК України датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.
Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.
Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України (абзац 15 пункту 201.10 статті 201 ПК України).
Постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 №1246 затверджено Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних (надалі - Порядок № 1246, в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до пункту 8 Порядку № 1246 податкова накладна та/або розрахунок коригування складаються та реєструються постачальником (продавцем) - платником податку, крім випадків, визначених пунктом 9 цього Порядку.
Згідно з пунктом 12 Порядку № 1246 після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДПС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки, зокрема, наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування.
Відповідно до пункту 13 Порядку № 1246 за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (надалі - квитанція).
Пунктом 14 Порядку № 1246 визначено, що квитанція в електронній формі надсилається платнику податку протягом операційного дня та є підтвердженням прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування. Примірник квитанції в електронній формі зберігається в ДПС.
При цьому пунктом 3 Порядку № 1246 закріплено, що операційний день триває в робочі дні з 8 години 00 хвилин до 20 години 00 хвилин. Технічне обслуговування та регламентні роботи, що потребують зупинки Реєстру, не проводяться протягом операційного дня, крім аварійних випадків. Якщо граничні строки реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування припадають на вихідний, святковий або неробочий день, такий день вважається операційним днем.
Згідно з пунктом 15 Порядку № 1246 у квитанції зазначаються дата та час її формування, реквізити податкової накладної та/або розрахунку коригування та результат перевірки. Якщо у податковій накладній та/або розрахунку коригування за результатами проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), виявлено порушення, платнику податку надсилається квитанція про неприйняття податкової накладної та/або розрахунку коригування із зазначенням причини такого неприйняття.
У разі зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування формується квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування. Така квитанція одночасно надсилається постачальнику (продавцю) та отримувачу (покупцю) - платнику податку (п. 17 Порядку № 1246).
Відповідно до пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.
Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 № 1165 (надалі - Порядок № 1165).
Згідно з пунктом 5 Порядку № 1165 платник податку, яким складено та/або подано для реєстрації в Реєстрі податкову накладну/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряється щодо відповідності критеріям ризиковості платника податку (додаток 1), показникам, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку (додаток 2).
Податкова накладна/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряються щодо відповідності відображених у них операцій критеріям ризиковості здійснення операцій (додаток 3).
Відповідно до пунктів 7-8 Порядку № 1165 у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу податкової накладної/розрахунку коригування встановлено, що відображена в них операція відповідає хоча б одному критерію ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної/розрахунку коригування, складених платником податку, який відповідає хоча б одному показнику, за яким визначається позитивна податкова історія, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.
Платник податку отримує інформацію щодо податкових накладних/ розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена, через електронний кабінет.
Пунктами 10-11 Порядку № 1165 визначено, що у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, яка є підтвердженням зупинення такої реєстрації.
У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: 1) номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування; 2) критерій (критерії) ризиковості платника податку та/або ризиковості здійснення операцій, на підставі якого (яких) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, з розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; 3) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для розгляду питання прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації.
Отже, з вищенаведених норм вбачається, що після надсилання платником податку складеної ним податкової накладної (розрахунку коригування) до контролюючого органу, в автоматизованому режимі (тобто без участі працівників контролюючого органу) проводиться перевірка відповідності цієї податкової накладної (розрахунку коригування) критеріям ризиковості платника податку, ризиковості здійснення операцій та показникам позитивної податкової історії платника податку.
Як вже встановлювалось судом вище, підставою для зупинення реєстрації поданих позивачем спірних податкових накладних контролюючим органом у квитанціях від 22.01.2024 та від 06.02.2024 вказано, що реєстрацію такої податкової накладної було зупинено, оскільки обсяг постачання товару/послуг 41.00 відсутні в таблиці даних платника податку на додану вартість, як товари/послуги, що на постійній основі постачаються (виготовляються), та їх обсяг постачання дорівнює або перевищує величину залишку, визначеного як різниця обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає п. 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій. Запропоновано надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН/РК для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Пункт 1 додатку 3 до Порядку № 1165 відносив до ознак ризиковості здійснення операцій наступне: відсутність товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податковій накладній, поданій для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, у таблиці даних платника податку на додану вартість як товару/послуги, що на постійній основі постачається, та обсяг постачання товару/послуги, зазначений у податковій накладній/розрахунку коригування до податкової накладної на збільшення суми податкових яку/який подано для реєстрації в Реєстрі, дорівнює або перевищує величину зобов'язань, залишку, що визначається як різниця між обсягом придбання на митній території України такого/такої товару/послуги (крім обсягу придбання товарів/послуг за операціями, які звільнені від оподаткування та підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою) та/або ввезення на митну територію України такого товару, зазначеного з 1 січня 2017 р. в отриманих податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих у Реєстрі, і митних деклараціях, збільшеного у 1,5 рази, та обсягом постачання відповідного товару/послуги, зазначеного/зазначеної податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих з 1 січня 2017 р. у Реєстрі, і переважання в такому залишку (більше 50 відсотків) груп товарів (продукції), визначених ДПС та затверджених відповідним наказом, оприлюдненим на офіційному веб-сайті ДПС.
Аналіз пункту 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій свідчить про те, що для того, аби встановити наявність у господарської операції такої ознаки мають існувати визначені цим пунктом передумови, a також для підтвердження відповідності господарської операції вказаному критерію слід навести обґрунтований розрахунок за цим критерієм, якому відповідає платник податку, чого вимагає пункт 11 Порядку № 1165.
Суд зазначає, що можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від зазначення у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної чіткого переліку документів.
При цьому, ГУ ДПС у Київській області у квитанціях не вказано переліку конкретних документів, які має надати платник податків до контролюючого органу на спростування обставин та підстав зупинення спірних податкових накладних.
Верховний Суд у постановах від 30.07.2019 у справі № 200/14026/18-а та від 23.10.2019 у справі № 826/8693/18, при розгляді аналогічних справ зазначив, що первинним об'єктом судового дослідження у даній справі є обставини, за яких відповідачі вчинили дії щодо зупинення реєстрації податкових накладних та приймали рішення про відмову у їх реєстрації. Підставою для таких дій мають бути: чіткі критерії оцінки ступеня ризиків відповідних господарських операцій; конкретний перелік документів, встановлений податковим законодавством, який підлягав наданню контролюючому органу для дослідження при прийнятті ним оспорюваних рішень.
Верховний Суд у постанові від 27.04.2023 у справі № 460/8040/20 зазначив, що зупинення реєстрації ПН/РК за пунктом 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій відбувається у разі одночасного дотримання трьох умов: відсутність товару в таблиці даних платника податку на додану вартість, як товару, що на постійній основі постачається; обсяг постачання дорівнює або перевищує товарні залишки; переважання в такому залишку (більше 50 відсотків) груп товарів (продукції), визначених ДПС та затверджених відповідним наказом, оприлюдненим на офіційному веб-сайті ДПС.
Отже, у разі зупинення реєстрації податкової накладної на підставі пункту 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій, контролюючий орган має витребувати від платника документи на спростування наявних у органу ДПС сумнівів, пов'язаних з легальністю діяльності юридичної особи, вказавши які саме аспекти належить висвітити платнику податків у своїх поясненнях.
Натомість, як встановлено судом, надіслані позивачу квитанції містить вимогу щодо надання пояснень та копій документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН/РК для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, без зазначення конкретної пропозиції щодо переліку документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН.
Відсутність у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної зазначення конкретного критерію ризиковості здійснення операцій, про які йдеться у пункті 1 додатку 3 до Порядку №1165, із розрахованим показником за відповідним критерієм, якому відповідає господарська операція, свідчить про необґрунтованість її віднесення до відповідного критерію, що визначений пунктом 1 Критеріїв ризиковості господарських операцій.
Загальне посилання контролюючого органу на правомірність зупинення реєстрації податкових накладних на підставі Критеріїв ризиковості господарських операцій є протиправним та призводить до необґрунтованого обмеження права платника податків бути повідомленим про необхідність надання документів за вичерпним переліком, а не будь-яких на власний розсуд.
Разом з тим, суд зазначає, що надані позивачем до податкового органу після зупинення реєстрації податкової накладної документи, які також містяться в матеріалах справи, повністю розкривають зміст здійснених господарських операцій та, за висновками суду, є належними та достатніми для реєстрації останніх у Єдиному реєстрі податкових накладних. Доказів наявності ознак фіктивності в діяльності контрагента позивача, нікчемності або недійсності угоди, укладеної позивачем з вказаним контрагентом або відсутності реального характеру цієї операції матеріали справи не містять, а відповідачем таких доказів до суду не надано.
Враховуючи вказане, суд вважає, що зупинення реєстрації податкових накладних від 22.01.2024 № 5 та від 31.01.2024 № 6 в Єдиному реєстрі податкових накладних з підстав відповідності господарських операцій пункту 1 Критеріїв ризиковості операцій є необґрунтованими.
Механізм прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (надалі - Реєстр), реєстрацію яких відповідно до пункту 201.16 статті 201 ПК України зупинено в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України, визначає Порядок прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджений Наказом Міністерства фінансів України 12 грудня 2019 року № 520 (надалі - Порядок № 520).
Пунктом 2 Порядку № 520 встановлено, що прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено, здійснюють комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі головних управлінь Державної податкової служби України в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДПС (надалі - комісія регіонального рівня).
Відповідно до пункту 3 Порядку № 520 комісія регіонального рівня протягом п'яти робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та копій документів, поданих відповідно до пункту 4 цього Порядку, приймає рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі та надсилає його платнику податку в порядку, встановленому статтею 42 Кодексу.
Згідно з пунктом 4 Порядку № 520 у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі платник податку має право подати копії документів та письмові пояснення стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/ розрахунку коригування, для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі.
Відповідно до пункту 5 Порядку № 520 перелік документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, може включати:
- договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них;
- договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції;
- первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм і галузевої специфіки, накладні;
- розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків;
- документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством.
Пунктами 6, 7 Порядку №520 передбачено, що письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 5 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов'язання, відображеного в податковій накладній/розрахунку коригування.
Платник податку має право подати письмові пояснення та копії документів до декількох податкових накладних/розрахунків коригування, якщо такі податкові накладні/ розрахунки коригування складено на одного отримувача - платника податку за одним і тим самим договором або якщо в таких податкових накладних/розрахунках коригування відображено однотипні операції (з однаковими кодами товарів згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД) або кодами послуг згідно з Державним класифікатором продукції та послуг (ДКПП).
Письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 5 цього Порядку, платник податку подає до ДПС в електронній формі за допомогою засобів електронного зв'язку з урахуванням вимог Законів України "Про електронні документи та електронний документообіг", "Про електронні довірчі послуги" та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.
Письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 4 цього Порядку, розглядає комісія регіонального рівня (пункт 9 Порядку № 520).
Комісія регіонального рівня приймає рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Реєстрі за формою згідно з додатком до цього Порядку (пункт 10 Порядку № 520).
Згідно з пунктом 11 Порядку № 520 комісія регіонального рівня приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі в разі:
- ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі;
- та/або ненадання платником податку копій документів відповідно до пункту 5 цього Порядку;
- та/або надання платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства.
Пунктом 13 Порядку №520 визначено, що рішення комісії регіонального рівня про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі може бути оскаржено в адміністративному або судовому порядку.
Суд зазначає, що можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від зазначення у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної чіткого переліку документів. При цьому, у разі зупинення реєстрації податкової накладної на підставі пункту 1 Критеріїв ризиковості платників податку, контролюючий орган повинен вимагати від платника документи на спростування наявних у органу ДПС сумнівів, пов'язаних з легальністю діяльності юридичної особи, вказавши які саме аспекти належить висвітлити платнику податків у своїх поясненнях, чого зроблено не було.
Загальними вимогами, які висуваються до акта індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його оформлення (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття. Можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення фіскальним органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків. Вживання податковим органом загального посилання на пункт Критеріїв, без наведення відповідної підстави і розрахованих показників за критерієм, якому відповідає платник податку, є неконкретизованим та призводить до необґрунтованого обмеження права платника податків бути повідомленим про необхідність надання документів за вичерпним переліком, відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної, а не будь-яких на власний розсуд. Відтак, невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.
Наведене узгоджується із правовою позицією, що викладена Верховним Судом у постановах від 27.01.2022 у справі № 380/2365/21, від 18.06.2019 у справі №0740/804/18 та від 23.10.2018 у справі № 822/1817/18.
Суд зазначає, що в квитанціях про зупинення реєстрації податкових накладних міститься вимога про надання пояснень та копій документів, необхідних для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, без зазначення конкретної пропозиції щодо переліку документів, необхідних та достатніх для прийняття відповідних рішень.
Суд звертає увагу, що у випадку не конкретизації переліку документів у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної платник податків перебуває у стані правової невизначеності, що позбавляє його можливості надати контролюючому органу необхідний в розумінні суб'єкта владних повноважень пакет документів, а для контролюючого органу, відповідно, створюються передумови для можливого прояву негативної дискреції - прийняття рішення про відмову у реєстрації податкової накладної.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 22.07.2019 у справі №815/2985/18.
Верховний Суд у постанові від 30.05.2023 у справі №500/889/21 зазначив, що при розгляді таких спорів судами, крім іншого, має бути встановлено настання обставин, якими обумовлено обов'язок платника податків скласти податкові накладні та зареєструвати їх в ЄРПН.
Так, відповідно до пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", незалежно від дати накладення електронного підпису.
Слід зазначити, що приймаючи рішення про реєстрацію податкової накладної, контролюючий орган не повинен здійснювати повний аналіз господарських операцій платника податку на предмет їх реальності. Змістовна оцінка господарських операцій може бути проведена лише за результатом здійснення податкової перевірки платника податків, підстави та порядок проведення якої визначено нормами Податкового кодексу України.
Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постановах від 07.12.2022 у справі №500/2237/20 та від 01.02.2023 у справі №2240/2900/18.
За вказаною справою, відповідно до пункту 187.1 статті 187 ПК України, керуючись правилом першої та другої подій виникнення податкових зобов'язань, позивач виписав на адресу своїх контрагентів спірні податкові накладні № 5 від 22.01.2024 та № 6 від 31.01.2024.
Платником податків надано до податкового органу первинні документи, які є належними та достатніми для підтвердження здійснення ним господарських операцій.
Крім того у постанові від 23.02.2023 у справі №420/9924/20 Верховний Суд зауважив, що в межах справ подібних категорій та характеру спірних правовідносин, що виникли між сторонами на стадії реєстрації податкових накладних, надання судами оцінки щодо товарності або безтоварності господарських операцій є передчасною подією. Такі обставини можуть бути встановлені контролюючим органом на підставі здійсненої належної перевірки, з прийняттям ППР, та в подальшому підтверджені судом.
Також Верховний Суд звернув увагу на те, що у випадку загальної вказівки щодо необхідності подати документи у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної платник податків перебуває у стані правової невизначеності, що позбавляє його можливості надати контролюючому органу необхідний саме в розумінні суб'єкта владних повноважень пакет документів, а для контролюючого органу, відповідно, створюються передумови для можливого прояву негативної дискреції - прийняття необґрунтованого рішення про відмову у реєстрації податкової накладної.
Верховний Суд у постанові від 03.11.2021 у справі №360/2460/20 за наслідками аналізу положень Порядку №520 зазначив, що можливість надання платником податків переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення податковим органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків з зазначенням необхідності надання документів за переліком, відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної, а не довільно, на власний розсуд.
Верховний Суд звернув увагу на те, що невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії має наслідком визнання його протиправним.
Аналогічна правова позиція вже неодноразово висловлювалась Верховним Судом, зокрема, у постановах від 21.05.2019 у справі № 0940/1240/18, від 10.04.2020 у справі № 819/330/18 та від 18.06.2020 у справі № 824/245/19-а.
При цьому, Верховний Суд у постанові від 05.01.2021 у справі №640/11321/20 зазначив, що незважаючи на те, що затверджена Порядком №1165 форма рішення, яка не передбачає конкретизації підстав у разі відповідності пунктам 1-8 критеріїв ризиковості платника податку, не скасовує обов'язок податкового органу необхідності доказування, передбаченого частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суд зазначає, що з матеріалів справи вбачається, що позивачем було надано до контролюючого органу первинні документи які, на його переконання, є належними та достатніми для підтвердження здійснення ним господарських операцій.
Водночас квитанції про зупинення реєстрації спірних податкових накладних не відповідають вимогам, що встановлені до них Порядком №1165, в частині необхідності зазначення критерію (їв) ризиковості здійснення операцій, на підставі якого (їх) зупинено реєстрацію податкових накладних в Реєстрі, із розрахованим показником за цим критерієм, якому відповідає платник податку.
Крім того, у квитанціях не конкретизовано, які саме документи слід надати позивачу та чого мають стосуватися пояснення такого платника податків для того, аби реєстрація спірних податкових накладних стала можливою.
Враховуючи вищевказане, суд дійшов висновку про те, що подані позивачем документи для реєстрації спірних податкових накладних підтверджують зазначені у ній дані та є достатніми для прийняття рішення про їх реєстрацію в ЄРПН.
Відповідно до положень статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23.07.2002 у справі "Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції" Суд визначив, що "…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління…".
Однак під час розгляду справи відповідачі, як суб'єкти владних повноважень, не надали суду належних і достатніх доказів, які спростовували б твердження позивача, не навели мотивів прийняття спірних рішень, неврахування наданих позивачем Комісії Головного управління ДПС Київській області документів, а отже, не довели правомірність своїх рішень.
З урахуванням наведеного, суд зазначає, що дії Комісії ДПС по прийняттю спірних рішень, в яких не наведені мотиви його ухвалення та не зазначені підстави неврахування наданих позивачем документів та пояснень, свідчать про порушення відповідачем як принципу належного урядування, так і принципів, закріплених в Резолюції Комітету Міністрів Ради Європи 77 (31) від 28.09.1977, свідчать про непрозорість та непередбачуваність дій відповідача, що перешкоджають можливості платника податків планувати в подальшому свою діяльність.
Таким чином, суд дійшов висновку, що враховуючи наявність у позивача передбачених чинним законодавством України документів, які свідчать про реальність проведення господарських операцій, та приймаючи до уваги те, що такі документи були надані відповідачам, останні не мали правових підстав для прийняття спірних рішень про відмову в реєстрації податкових накладних.
У зв'язку з цим, суд вважає за необхідне визнати протиправними та скасувати оскаржувані рішення Комісії Головного управління ДПС у Київській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 05.06.2024 № 11178085/44936708 та № 11178086/44936708 про відмову у реєстрації в ЄРПН податкових накладних від 22.01.2024 № 5 та від 31.01.2024 № 6.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання Державної податкової служби України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних спірні податкові накладні датою їх фактичного подання для реєстрації в ЄРПН, суд зазначає таке.
Згідно з частиною четвертою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Згідно з Рекомендацією Комітету Міністрів Ради Європи №R (80) 2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Згідно з пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 24.04.2017 № 1395/5, дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.
Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов'язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб'єкта. Він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але і не має права виходити за її межі.
Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.
Отже, у разі відсутності у суб'єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановленні у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов'язання судом суб'єкта владних повноважень прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.
Згідно з пунктом 19 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 №1246, податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій:
- прийняття в установленому порядку та набрання чинності рішенням про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування;
- набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДПС відповідного рішення);
- неприйняття та/або відсутність реєстрації в установленому порядку рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування.
Датою внесення відомостей до Реєстру вважається день, зазначений в рішенні суду, або день набрання законної сили таким рішенням.
Таким чином, у день набрання законної сили рішенням суду про реєстрацію податкової накладної в Реєстрі Державною податковою службою України вчиняються відповідні дії по реєстрації, при цьому датою реєстрації є день набрання законної сили рішенням суду, якщо у судовому рішенні не зазначена інша дата. Отже, суд може зазначити у судовому рішенні конкретну дату, яку контролюючому органу необхідно відобразити в якості дати реєстрації податкової накладної в Реєстрі.
У зв'язку з цим, податкові накладні від 22.01.2024 № 5 та від 31.01.2024 № 6 підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних у день їх фактичного подання.
Визначений вказаний належний спосіб захисту встановленого судом порушеного права позивача, є гарантією, що спір між сторонами буде остаточно вирішений та належним чином будуть поновлені права позивача, що узгоджується із висновками Верховного Суду вкладеними у постановах від 03.11.2021 у справі №360/2460/20, від 27.10.2022 у справі № 360/3253/20, від 25.11.2022 у справі №320/3484/21.
Таким чином, позов слід задовольнити повністю.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до платіжної інструкції від 17 вересня 2024 р. № 590 позивачем сплачено судовий збір на суму 12 112 грн 00 коп.
Водночас, у цій справі оскаржувалися рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління Державної податкової служби у Київській області від 05.06.2024 № 11178085/44936708 та № 11178086/44936708 про відмову у реєстрації податкових накладних від 22.01.2024 № 5 та від 31.01.2024 № 6, тобто, дві вимоги немайнового характеру.
Суд зазначає, що визнання рішення контролюючого органу протиправним та зобов'язання зареєструвати податкову накладну є однією позовною вимогою немайнового характеру.
Зазначене узгоджується із висновками Верховного Суду викладеними у постановах від 05.06.2020 у справі № 280/5161/19 та від 16.12.2020 у справі № 520/10578/19.
Таким чином, зважаючи на задоволення позовних вимог, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору на суму 6 056 грн 00 коп. підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - Головного управління ДПС у Київській області.
Щодо переплаченої суми судового збору, суд зазначає, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Частиною 2 статті 7 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що У випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми.
Відтак, сплачена позивачем сума судового збору у розмірі 6 056 грн вважається надміру сплаченою, а її повернення здійснюється відповідно до Порядку повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 № 787 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.09.2013 за № 1650/24182, а не в порядку розподілу судових витрат.
Позивачем також заявлено до стягнення понесені витрати на правничу допомогу у сумі 44 000,00 грн, на що суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
За змістом частини 3 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з частинами 6, 7 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
З аналізу положень статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.
Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині п'ятій статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Тобто, питання розподілу судових витрат пов'язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).
Суд враховує, що відповідачами заявлено заперечення щодо заявлених витрат через застосування принципу співмірності.
Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05 липня 2012 року №5076-VI договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Статтею 19 цього ж Закону визначено такі види адвокатської діяльності, як: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Тобто, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.
Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (пункт 9 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05 липня 2012 року №5076-VI).
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05 липня 2012 року №5076-VI ).
Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05 липня 2012 року №5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Позивачем понесено судові витрати на правничу допомогу у розмірі 44 000 грн., що підтверджується копією акта від 31 жовтня 2024 року про надання юридичних послуг № 003 до Договору № 8/12/23 про надання юридичних послуг від 08 грудня 2023 року та копією платіжної інструкції № 611 від 27.09.2024.
Так, згідно вказаного акта Адвокатське бюро «Дениса Писаного» надало, а ТОВ «ГЕНБУДПІДРЯД» прийняв юридичні послуги (правову допомогу), а саме: аналіз документів, розробка стратегії захисту та підготовка позовної заяви щодо скасування рішення податкового органу щодо відмови в реєстрації податкової накладної № 5 від 22.01.2024 року в ЄРПН; аналіз документів, розробка стратегії захисту та підготовка позовної заяви щодо скасування рішення податкового органу щодо відмови в реєстрації податкової накладної № 6 від 31.01.2024 року в ЄРПН; подача процесуальних документів до суду; підготовка процесуальних документів; подача процесуальних документів до суду.
Вирішуючи питання щодо розподілу витрат, пов'язаних з наданням професійної правничої допомоги, суд враховує заявлене відповідачем заперечення щодо співмірності витрат позивача на правничу допомогу та вважає за необхідне зазначити таке.
Верховний Суд в своєму висновку викладений у постанові від 21.01.2021 у справі № 280/2635/20, вказав, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати.
Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті ж самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «East/West Alliance Limited» проти України», оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy), № 34884/97).
У пункті 269 Рішення цієї справи Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).
Для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача має бути встановлено, що позов позивача підлягає задоволенню, а також має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумним та виправданим, що передбачено у ст. 30 Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Проаналізувавши подані документи та матеріали справи, суд зазначає, що наведені докази підтверджують понесення позивачем витрат на правничу допомогу в адміністративній справі, водночас вони є очевидно неспівмірними зі складністю наданих адвокатом обсягом послуг, часом, витраченим адвокатом на надання таких послуг, оскільки не наведено достатнього обґрунтування щодо витраченого часу та значної вартості наданих послуг.
Заявлені витрати в частині аналізу документів, розробки стратегії захисту не відповідають критерію неминучості витрат сторони у судовій справі, оскільки саме по собі формування позиції, підготовка та подання позову не належать до представництва та захисту прав клієнта у суді та охоплюються (є складовою) підготовкою та поданням позовної заяви. Окрім того, наданий акт від 31 жовтня 2024 року про надання юридичних послуг № 003 до Договору № 8/12/23 про надання юридичних послуг від 08 грудня 2023 року містить двічі інформацію щодо підготовки позовної заяви у розрізі кожної оскарженої податкової накладної, що заявлено як окремі послуги, тому не можуть вважатися фактично понесеними як окремий вид робіт, виконаних адвокатом.
Водночас, адвокатом також необґрунтовано розмежовано підготовку процесуальних документів та подачу таких до суду, що також заявлено як окремі види послуг.
Позивач та його адвокат не надали обґрунтованих доказів того, що вивчення документів у цій справі вимагало значного обсягу часу.
Враховуючи вищезазначене, визначена адвокатом сума понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу не є обґрунтованою та явно завищеною у контексті обсягу фактично наданих ним послуг та реальним часом витраченим адвокатом, тому суд приходить до висновку про неспівмірність заявлених до стягнення судових витрат на правничу допомогу та вважає, що у даному випадку співмірною є сума 6 000 грн, яка підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - відповідача у справі.
Таким чином, до відшкодування підлягає сума у розмірі 6 000 грн витрати на правничу допомогу, що є обґрунтованим, відповідає реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, є співмірними із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), суд дійшов висновку про стягнення за рахунок за рахунок бюджетних асигнувань призначених для відповідача-1 витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000,00 грн.
Керуючись ст.ст. 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління Державної податкової служби у Київській області від 05.06.2024 № 11178085/44936708 та № 11178086/44936708.
Зобов'язати Державну податкову службу України (код ЄДРПОУ 43005393, Львівська площа, буд. 8, м. Київ) зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні від 22.01.2024 № 5 та від 31.01.2024 № 6, складену Товариством з обмеженою відповідальністю «ГЕНБУДПІДРЯД» (код ЄДРПОУ 44936708), датою їх фактичного подання.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЕНБУДПІДРЯД» (код ЄДРПОУ 44936708) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області, як відокремленого підрозділу ДПС (код ЄДРПОУ 44096797) понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 6 056,00 грн (шість тисяч п'ятдесят шість гривень 00 копійок).
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЕНБУДПІДРЯД» (код ЄДРПОУ 44936708) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області, як відокремленого підрозділу ДПС (код ЄДРПОУ: 44096797) понесені витрати на правничу допомогу у розмірі 6 000,00 грн (шість тисяч гривень 00 копійок).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Войтович І. І.