22 вересня 2025 року справа №320/22431/23
Суддя Київського окружного адміністративного суду Парненко В.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Києві адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Індустрія Води» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Індустрія Води» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом Головного управління ДПС у м. Києві, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 23.03.2023 №219310411 Головного управління ДПС у м. Києві про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю «Індустрія Води» фінансової санкції в розмірі 53 512,92 грн.
Позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що підстав для застосування фінансової санкції не було, оскільки порушення граничних строків реєстрації податкових накладних у системі електронного адміністрування ПДВ (СРНІ) фактично не мало місця. Податкові накладні, які стали об'єктом камеральної перевірки, були складені за результатами виправлення помилок, допущених під час первісного оформлення документів. При цьому зазначені податкові накладні стосувалися контрагентів, які на момент складання мали статус неплатників податку на додану вартість, проте в подальшому були зареєстровані як платники ПДВ. Товариство здійснило своєчасну реєстрацію у Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) податкових накладних на своїх контрагентів за період з 11.10.2022 по 20.01.2023, що підтверджує відсутність умисного порушення або ненадання інформації про операції. Таким чином, застосування фінансової санкції є необґрунтованим, протиправним та суперечить вимогам Податкового кодексу України, оскільки Товариство вчинило всі дії належним чином та в межах передбачених законодавством строків. Відповідно, податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Київського окружного адміністративного суду позовну заяву передано на розгляд судді Балаклицькому А.І.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24.03.2023 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Індустрія Води" повернуто позивачу.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.10.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Індустрія Води" задоволено, ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 24.03.2023 скасовано, а справу направлено на продовження розгляду до суду першої інстанції.
На адресу Київського окружного адміністративного суду від Шостого апеляційного адміністративного суду надійшли матеріали адміністративної справи №320/22431/23, які за результатами автоматизованого розподілу були передані на розгляд судді Балаклицькому А.І.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 28.12.2023 прийнято справу до провадження судді Балаклицького А.І.
У зв'язку зі звільненням судді Київського окружного адміністративного суду Балаклицького А.І. призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 320/22431/24 передано 28.10.2024 на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Парненко В.С.
Частиною 14 ст. 31 КАС України визначено, що у разі зміни складу суду на стадії підготовчого провадження розгляд справи починається спочатку, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ч. 2 ст. 35 КАС України у разі зміни складу суду розгляд справи починається спочатку, за винятком випадків, визначених цим Кодексом.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11.11.2024 адміністративну справу № 320/22431/23 прийнято до провадження судді Парненко В.С., вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін суддею Парненко В.С. одноособово.
Відповідно до частини 7 статті 18 КАС України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Суд вважає відповідача належним чином повідомленим про можливість подання відзиву у зазначені строки та належним чином повідомленим про судовий розгляд справи.
В матеріалах справи наявний відзив на позовну заяву, згідно з яким відповідач не погоджується з позовними вимогами, вважає їх безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають, оскільки платник податків зобов'язаний своєчасно реєструвати податкові накладні в ЄРПН відповідно до п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України: накладні, складені з 1 по 15 число місяця, - до останнього дня цього місяця, а накладні, складені з 16 по останній день місяця, - до 15 числа наступного місяця. За результатами камеральної перевірки встановлено порушення позивачем зазначених строків реєстрації, що є підставою для застосування фінансової санкції, передбаченої законодавством, і підтверджує необґрунтованість позовних вимог щодо скасування податкового повідомлення-рішення від 23.03.2023 №219310411.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Головним управлінням ДПС у м. Києві проведено камеральну перевірку ТОВ «ІНДУСТРІЯ ВОДИ», під час якої встановлено порушення граничних строків реєстрації податкових накладних та розрахунків коригування до податкових накладних в ЄРПН, визначених п. 201.10 ст. 201 та п.п. 69.2 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України. За результатами перевірки складено акт від 28.02.2024 №15916/Ж5/26-15-04-11-03/37701463, який надіслано платнику рекомендованим листом з повідомленням про вручення, отримано 03.03.2023.
На підставі висновків акту, відповідно до п.п. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 ПК України, винесено податкове повідомлення-рішення від 23.03.2023 №219310411, згідно з яким до ТОВ «ІНДУСТРІЯ ВОДИ» застосовано фінансову санкцію на суму ПДВ 53 512,92 грн за період 2022 року та лютий 2023 року.
Повідомлення-рішення надіслано платнику поштовим зв'язком рекомендованим листом з повідомленням про вручення, отримано 03.04.2023.
ТОВ «ІНДУСТРІЯ ВОДИ» подало заперечення до акту камеральної перевірки (вх. №23381/6 від 08.03.2023), в якому зазначено про неправомірність застосованої фінансової санкції. За результатами розгляду заперечень встановлено факти, що частково спростовують висновки акту перевірки щодо реєстрації податкових накладних за період січень 2023 року, зменшивши суму штрафу на 19,98 грн, проте решта висновків акту перевірки залишилася без змін.
Рішення про часткове задоволення заперечень надіслано платнику рекомендованим листом, отримано 03.04.2023.
Позивач не погоджується з податковим повідомленням-рішенням від 23.03.2023 №219310411 Головного управління ДПС у м. Києві щодо застосування фінансової санкції у розмірі 53 512,92 грн та звернувся до суду з позовом про його визнання протиправним і скасування.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до підпункту 19-1.1.14 пункту 19 статті 19-1 Податкового кодексу України (далі ПК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), контролюючі органи виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 19-3 цього Кодексу здійснюють контроль у сфері виробництва, обігу та реалізації підакцизних товарів, контроль за їх цільовим використанням, забезпечують міжгалузеву координацію у цій сфері.
Згідно з пунктом 41.1. статті 41 ПК України, контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову, державну митну політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган (далі - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику), його територіальні органи.
Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Відповідно до підпункту 75.1.1. пункту 75.1 статті 75 Кодексу камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, даних СОД РРО.
Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.
Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.
Відповідно до пункту 86.1 статті 86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.
Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, або особами, уповноваженими на це у встановленому порядку, у строки, визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати.
Відповідно до пункту 86.2 статті 86 Податкового кодексу України за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
Пунктом 86.7 статті 86 Податкового кодексу України визначено, що у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки (крім документальної позапланової перевірки, проведеної у порядку, встановленому підпунктом 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу), вони мають право подати свої заперечення та додаткові документи і пояснення, зокрема, але не виключно, документи, що підтверджують відсутність вини, наявність пом'якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки).
Такі заперечення, додаткові документи і пояснення є невід'ємною частиною матеріалів перевірки.
Згідно з п.п. 86.7.1 п. 86.7 ст. 86 Податкового кодексу України акт перевірки, заперечення до акта перевірки та/або додаткові документи і пояснення, у разі їх подання платником податку у визначеному цим пунктом порядку (далі - матеріали перевірки), розглядаються комісією такого контролюючого органу з питань розгляду заперечень та пояснень до актів перевірок (далі - комісія з питань розгляду заперечень), яка є постійно діючим колегіальним органом контролюючого органу. Склад комісії та порядок її роботи затверджуються наказом керівника контролюючого органу.
Розгляд матеріалів перевірки здійснюється комісією з питань розгляду заперечень контролюючого органу протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів і пояснень відповідно до цього пункту (днем завершення перевірки, проведеної у зв'язку з необхідністю з'ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у запереченнях, додаткових документах та поясненнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
На підставі п.п. 86.7.2 п. 86.7 ст. 86 Податкового кодексу України у разі отримання від платника податків у визначеному цим пунктом порядку заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів і пояснень, контролюючий орган зобов'язаний повідомити платника податків про місце і час проведення розгляду матеріалів перевірки. Таке повідомлення надсилається платнику податків протягом двох робочих днів з дня отримання від нього заперечень та/або додаткових документів і пояснень, але не пізніше ніж за чотири робочі дні до дня їх розгляду.
Відповідно до п.п. 86.7.3 п. 86.7 ст. 86 Податкового кодексу України платник податків має право брати участь у процесі розгляду матеріалів перевірки особисто або через свого представника. Безпосередньо під час розгляду матеріалів перевірки платник податку має право надавати письмові та/або усні пояснення з приводу предмета розгляду.
У відповідності до п.п. 86.7.5 п. 86.7 ст. 86 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу на підставі висновку комісії контролюючого органу з питань розгляду заперечень протягом п'яти робочих днів, наступних за днем прийняття такого висновку комісією і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків, у порядку, визначеному підпунктом 86.7.1 цього пункту.
Згідно п. 102.1 ст. 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня - у разі проведення перевірки операції відповідно до статей 39 і 39-2 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
У разі виявлення за результатами перевірки порушень інших вимог податкового законодавства, безпосередньо не пов'язаних з декларуванням податкових зобов'язань платником податків, а також порушень вимог іншого, крім податкового, законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму штрафних санкцій (фінансових санкцій, штрафів) платника податків не пізніше 1095 дня з дня вчинення відповідного правопорушення.
Водночас, відповідно до Закону України від 13 травня 2020 року № 591-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо додаткової підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)», який набрав чинності 29.05.2020, п. 52 прим. 2 підрозділу 10 Розділу ХХ «Перехідних положень» ПК України викладено в новій редакції, згідно з яким у період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків давності, передбачених ст. 102 ПК України.
Пунктом 69 підрозділу 10 Розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України встановлено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у цьому пункті.
Згідно п.п. 69.9 п. 69 підрозділу 10 Розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України для платників податків та контролюючих органів зупиняється перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, крім:
- дотримання строків реєстрації податкових накладних, розрахунків коригування до них в Єдиному реєстрі податкових накладних, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, сплати податків та зборів платниками податків;
- строків проведення камеральних перевірок, складення актів, подання та розгляду заперечень, визначення грошових зобов'язань, прийняття, надсилання та оскарження податкового повідомлення-рішення за результатами камеральних перевірок, нарахування пені;
- строків проведення фактичних та документальних позапланових перевірок, складення актів, подання та розгляду заперечень, додаткових документів та пояснень, визначення грошових зобов'язань, прийняття, надсилання та оскарження податкового повідомлення-рішення, адміністративного арешту майна за результатами фактичних перевірок.
Згідно сталої позиції Верховного Суду у спорах про оподаткування в умовах воєнного стану, відповідно до п. 102.9 ст.102 ПК України зупинений перебіг строків, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Підпунктом 69.9 п.69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України встановлені винятки, на які зупинення строку не поширюється: строків реєстрації податкових накладних, подання звітності, сплати податків, строків проведення камеральних, фактичних, документальних позапланових перевірок, які можуть бути проведені, складення актів, подання і розгляду заперечень, визначення грошових зобов'язань, направлення ППР, його оскарження, нарахування пені за результатами таких перевірок.
Так, судом встановлено, що Головним управлінням ДПС у м. Києві проведено камеральну перевірку ТОВ «ІНДУСТРІЯ ВОДИ», під час якої встановлено порушення граничних строків реєстрації податкових накладних та розрахунків коригування до податкових накладних в ЄРПН, визначених п. 201.10 ст. 201 та п.п. 69.2 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України. За результатами перевірки складено акт від 28.02.2024 №15916/Ж5/26-15-04-11-03/37701463, який надіслано платнику рекомендованим листом з повідомленням про вручення, отримано 03.03.2023, з приводу чого суд зазначає наступне.
Згідно з пп. 14.1.60 п. 14.1 ст. 14 ПК України Єдиний реєстр податкових накладних - це реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконаної влади, що реалізує державну податкову політику, в електронному вигляді згідно з наданими платниками податку на додану вартість електронними документами.
Відповідно до пп. 16.1.3 п. 16.1 ст. 16 ПК України, платник податків зобов'язаний, зокрема, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.
Згідно з п. 201.1 ст. 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Пунктом 201.10 ст. 201 ПК України встановлено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:
для податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;
для податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені;
для зведених податкових накладних та/або розрахунків коригування до таких зведених податкових накладних, складених за операціями, визначеними пунктом 198.5 статті 198 та пунктом 199.1 статті 199 цього Кодексу, - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем місяця, в якому вони складені;
для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 15 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем).
У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.
Відповідно до Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 №1307, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 26.01.2016 №137/28267 (далі - Порядок №1307) податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку у контролюючому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.
Якщо не зареєстровані платниками податку на додану вартість філії та інші структурні підрозділи платника податку самостійно здійснюють постачання товарів/послуг та проводять розрахунки з постачальниками/споживачами, то зареєстрований платник податку, до складу якого входять такі структурні підрозділи, може делегувати філії або структурному підрозділу право складання податкових накладних. Для цього платник податку повинен кожній філії та кожному структурному підрозділу присвоїти окремий цифровий номер, про що має письмово повідомити контролюючий орган за місцем його реєстрації як платника податку на додану вартість.
При складанні податкової накладної філією чи іншим структурним підрозділом платника податку у графі "Постачальник (продавець)" податкової накладної спочатку зазначається найменування головного підприємства, зареєстрованого як платник податку, що визначене статутними документами, та через кому - найменування такої філії (структурного підрозділу).
У разі постачання товарів/послуг філії (структурному підрозділу) платника податку при складанні податкової накладної у графі "Отримувач (покупець)" спочатку зазначається найменування головного підприємства, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, та через кому - найменування такої філії (структурного підрозділу), яка (який) фактично є від імені головного підприємства (покупця) стороною договору.
Згідно з п. 2 Порядку №1307 податкова накладна та додатки до неї складаються в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи.
Відповідно до п. 3 Порядку №1307 усі податкові накладні, у тому числі накладні, особливості заповнення яких викладені в пунктах 9-15 та 19 цього Порядку, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, та за формою, чинною на день такої реєстрації.
Платник податку має право зареєструвати податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних на суму податку, обчислену за формулою, зазначеною у пункті 200-1.3 статті 200-1 Податкового кодексу України та пункті 9 Порядку електронного адміністрування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року № 569, або обчислену відповідно до пункту 200-1.9 статті 200-1 Податкового кодексу України.
На підставі п. 4 Порядку №1307 податкова накладна заповнюється державною мовою.
Усі графи податкової накладної, що мають вартісні показники, заповнюються в гривнях з копійками, крім випадків, визначених цим Порядком.
Реквізити заголовної частини податкової накладної, які містять цифрові значення (дата складання, порядковий номер, номер філії (структурного підрозділу)), не повинні містити жодних інших знаків та символів.
У рядку «код» податкової накладної зазначається ознака джерела податкового номера відповідно до реєстру, якому належить податковий номер особи:
1 - Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України (ЄДРПОУ);
2 - Державний реєстр фізичних осіб - платників податків (ДРФО);
3 - реєстраційний (обліковий) номер платника податків, який присвоюється контролюючими органами (для платників податків, які не включені до ЄДРПОУ);
4 - серія (за наявності) та номер паспорта (для громадян України, до паспортів яких внесена відмітка, що свідчить про наявність права здійснювати будь-які платежі за серією та номером паспорта).
Рядок «код» заповнюється у разі заповнення рядка «Податковий номер платника податку або серія (за наявності) та номер паспорта» податкової накладної.
Рядок «Податковий номер платника податку або серія (за наявності) та номер паспорта» податкової накладної, передбачений для заповнення даних щодо отримувача (покупця), заповнюється у разі постачання товарів/послуг платнику податку на додану вартість та у разі складання податкової накладної відповідно до пункту 10 цього Порядку.
Згідно з п. 5 Порядку №1307 податкова накладна складається на дату виникнення податкових зобов'язань постачальника (продавця), крім випадків, передбачених Податковим кодексом України та цим Порядком.
Дата складання податкової накладної заповнюється цифрами у такій послідовності: день місяця (дві цифри), місяць (дві цифри), рік (чотири цифри). При цьому крапки, коми та інші розділові знаки в даті складання податкової накладної не проставляються.
Пунктом 12 Порядку №1307 передбачено, що у разі постачання товарів/послуг отримувачу (покупцю), який не зареєстрований як платник податку, у графі «Отримувач (покупець)» зазначається «Неплатник», а у рядку «Індивідуальний податковий номер отримувача (покупця)» проставляється умовний ІПН « 100000000000», рядок «Податковий номер платника податку або серія (за наявності) та номер паспорта» не заповнюється.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було встановлено порушення граничних строків реєстрації податкових накладних та розрахунків коригування до податкових накладних в ЄРПН, визначених п. 201.10 ст. 201 та п.п. 69.2 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, з приводу чого суд зазначає наступне.
Податкова накладна № 216 від 11.10.2022 була складена ТОВ «ІНДУСТРІЯ ВОДИ» за фактом отримання передоплати від ТОВ «БУД ТОРГ ІМПОРТ» (код ЄДРПОУ 42438458) на підставі рахунку № IV000002876 від 11.10.2022 на суму 13 174,80 грн., у тому числі ПДВ 2 195,80 грн., що сплачено згідно з платіжною інструкцією № 49 від 11.10.2022. Поставка товару підтверджується видатковою накладною № IV000001143 від 11.10.2022.
На підставі першої події - отримання передоплати - товариством було виписано податкову накладну № 73 від 11.10.2022 на суму 13 174,80 грн., яка 24.10.2022 була доставлена до центрального рівня ДПС України, що підтверджується квитанцією. Водночас товариство помилково зазначило у цій податковій накладній покупця як неплатника ПДВ, вказавши умовний ІПН. Натомість ТОВ «БУД ТОРГ ІМПОРТ» з 01.08.2022 зареєстроване платником ПДВ, що підтверджується його листом від 14.11.2022 та витягом з Реєстру платників ПДВ від 20.09.2022.
Так, для виправлення цієї помилки ТОВ «ІНДУСТРІЯ ВОДИ» 16.11.2022 склало розрахунок коригування № 5 до податкової накладної № 73 від 11.10.2022, який зареєстрований на підставі рішення ДПС від 23.12.2022 № 77903/37701463/2. У подальшому на підставі цього розрахунку товариство належним чином склало та подало на реєстрацію податкову накладну № 216 від 11.10.2022 на ТОВ «БУД ТОРГ ІМПОРТ» як на платника ПДВ.
Суд бере до уваги, що у податковій накладній № 73 від 11.10.2022, у розрахунку коригування № 5 від 16.11.2022 та у податковій накладній № 216 від 11.10.2022 відображені ідентичні господарські операції - той самий товар, у тій самій кількості, з однаковими кодами УКТ ЗЕД та вартістю. Це свідчить про те, що зазначені документи стосуються однієї і тієї ж господарської операції, а виявлене порушення має виключно технічний характер та не може бути підставою для застосування штрафних санкцій.
Так, податкові накладні № 217 та № 218 були складені ТОВ «ІНДУСТРІЯ ВОДИ» на підставі отриманих від ФОП Зінченка замовлень від 28.10.2022. Зокрема, товариством виставлено рахунки на оплату № IV000003151 від 28.10.2022 на суму 1 233,30 грн. (у т.ч. ПДВ 205,55 грн.), сплачений згідно з платіжною інструкцією № 380456426 від 28.10.2022, та рахунок № IV000003147 від 28.10.2022 на суму 3 067,98 грн. (у т.ч. ПДВ 511,33 грн.), сплачений згідно з платіжною інструкцією № 380438047 від 28.10.2022. Поставка товару підтверджується видатковими накладними № 1300 та № 1301 від 31.10.2022.
На підставі першої події - отримання передоплати - товариством було складено податкові накладні № 202 та № 203 від 28.10.2022, які подано на реєстрацію до ЄРПН. Вони були доставлені до центрального рівня ДПС України 11.11.2022, що підтверджується квитанціями, однак помилково оформлені на ФОП ОСОБА_1 як на неплатника ПДВ із зазначенням умовного ІПН. У подальшому ФОП Зінченко надав підтвердження свого статусу платника ПДВ з 01.01.2022, що засвідчується його листом від 16.11.2022 та даними з Реєстру платників ПДВ.
Як вбачається з матеріалів справи, з метою виправлення цієї технічної помилки ТОВ «ІНДУСТРІЯ ВОДИ» 16.11.2022 склало розрахунки коригування № 6 та № 7 до податкових накладних № 202 та № 203 відповідно, які були зареєстровані на підставі рішень ДПС від 23.12.2022 № 77842/37701463/2 та № 77843/37701463/2. Після цього товариством належним чином складено та подано до ЄРПН нові податкові накладні № 217 та № 218 від 28.10.2022 вже на ФОП ОСОБА_1 як на зареєстрованого платника ПДВ.
Водночас суд бере до уваги, що у первинних податкових накладних № 202 та № 203, у розрахунках коригування № 6 та № 7, а також у податкових накладних № 217 та № 218 відображено одні й ті самі господарські операції: ідентичний товар, у тій же кількості, з однаковими кодами УКТ ЗЕД та вартістю. Це свідчить, що зазначені документи стосуються єдиних господарських відносин та були виправлені виключно з метою коректного зазначення статусу контрагента як платника ПДВ.
Таким чином, суд доходить висновку, що податкові накладні № 217 та № 218 від 28.10.2022 фактично були сформовані та зареєстровані вчасно, а виявлене порушення носить виключно технічний характер та не може бути підставою для застосування штрафних санкцій.
Податкова накладна № 219 від 13.10.2022 була складена ТОВ «ІНДУСТРІЯ ВОДИ» за фактом отримання передоплати від ТОВ «М.Б.» (код ЄДРПОУ 37881671) на підставі замовлення від 12.10.2022 та рахунку на оплату № IV000002856 від 12.10.2022 на суму 1 059 941,34 грн., у тому числі ПДВ 176 656,89 грн., що сплачено згідно з платіжною інструкцією № 83 від 13.10.2022. Поставка товару підтверджується видатковою накладною № 1188 від 17.10.2022 та довіреністю № 8 від 13.10.2022.
На підставі першої події - отримання передоплати - товариством була виписана податкова накладна № 97 від 13.10.2022 на суму 1 059 941,34 грн., яка 24.10.2022 була доставлена до центрального рівня ДПС України, що підтверджується квитанцією. При цьому товариство помилково вказало у податковій накладній покупця як неплатника ПДВ, зазначивши умовний ІПН. Насправді ТОВ «М.Б.» зареєстроване платником ПДВ з 01.01.2022, що підтверджується його листом від 07.11.2022 та інформацією з Реєстру платників ПДВ станом на 27.06.2023.
Як вбачається з матеріалів справи, з метою виправлення цієї помилки ТОВ «ІНДУСТРІЯ ВОДИ» 30.11.2022 склало розрахунок коригування № 10 до податкової накладної № 97 від 13.10.2022, який зареєстровано на підставі рішення ДПС від 23.12.2022 № 77835/37701463/2. У подальшому на підставі зазначеного розрахунку товариством була складена та подана на реєстрацію податкова накладна № 219 від 13.10.2022 на ТОВ «М.Б.» як на платника ПДВ.
Суд зазначає, що податкова накладна № 97 від 13.10.2022, розрахунок коригування № 10 від 30.11.2022 та податкова накладна № 219 від 13.10.2022 відображають одну й ту ж господарську операцію, оскільки в них зазначені ідентичні товари, у тій самій кількості, з однаковими кодами УКТ ЗЕД та вартістю. Відтак, виявлене порушення має технічний характер та не може бути підставою для застосування фінансових санкцій.
Також податкова накладна № 110 від 20.01.2023 була складена ТОВ «ІНДУСТРІЯ ВОДИ» за фактом отримання передоплати від ТОВ «СВІМОЛ ГРУП» (код ЄДРПОУ 43278126) на підставі рахунку на оплату № IV000000203 від 18.01.2023 на суму 1 499,04 грн., у тому числі ПДВ 249,84 грн., що сплачено згідно з платіжною інструкцією № 425 від 20.01.2023. Поставка товару підтверджується видатковою накладною № 78 від 20.01.2023.
На підставі першої події - отримання передоплати - товариством була виписана податкова накладна № 73 від 20.01.2023 на суму 1 499,04 грн., яка 08.02.2023 була доставлена до центрального рівня ДПС України, що підтверджується квитанцією. Водночас товариство помилково склало цю податкову накладну на свого контрагента як на неплатника ПДВ, зазначивши умовний ІПН. Насправді ТОВ «СВІМОЛ ГРУП» зареєстроване платником ПДВ з 01.11.2019, що підтверджується його повідомленням від 16.02.2023 та інформацією з Реєстру платників ПДВ станом на 27.06.2023.
Як вбачається з матеріалів справи, для виправлення помилки ТОВ «ІНДУСТРІЯ ВОДИ» 01.02.2023 склало розрахунок коригування № 2 до податкової накладної № 73 від 20.01.2023, зареєстрований згідно з квитанцією № 1 від 26.02.2023. У подальшому на підставі зазначеного розрахунку товариством була складена та подана на реєстрацію податкова накладна № 110 від 20.01.2023 на ТОВ «СВІМОЛ ГРУП» як на платника ПДВ.
Суд звертає увагу, що у податковій накладній № 73 від 20.01.2023, у розрахунку коригування № 2 від 01.02.2023 та у податковій накладній № 110 від 20.01.2023 відображені одні й ті самі товари, в однаковій кількості, з однаковими кодами УКТ ЗЕД та вартістю. Таким чином, зазначені документи стосуються єдиної господарської операції, а встановлене порушення має формальний характер і не може вважатися підставою для застосування штрафних санкцій.
Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що доводи контролюючого органу про порушення товариством граничних строків реєстрації податкових накладних та розрахунків коригування до них у Єдиному реєстрі податкових накладних не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи. Подані позивачем докази свідчать про те, що товариство здійснило реєстрацію зазначених документів у встановлені законодавством строки.
Крім того, судом встановлено, що товариство своєчасно задекларувало свої податкові зобов'язання з податку на додану вартість та належним чином забезпечило їх сплату до державного бюджету. Таким чином, виконання товариством покладених на нього обов'язків як платника податку не викликає сумнівів і відповідає вимогам пункту 201.10 статті 201 та підпункту 69.2 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України.
З огляду на відсутність у діях товариства будь-яких протиправних дій чи бездіяльності, що могли б стати підставою для притягнення його до відповідальності, суд доходить висновку про відсутність правових підстав для застосування до позивача штрафних санкцій.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За визначенням частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Достатніми, у розумінні частини першої статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України, є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
За змістом частини другої вище зазначеної правової норми процесуального закону, питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Разом з тим частина перша статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України покладає на кожну сторону обов'язок довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відтак, беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.
Так, у позові позивач просить стягнути з відповідача судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2684,00 грн. та 33750,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
У свою чергу, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, законодавцем включено витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України).
Приписи частин першої, другої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначають, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Відповідно до частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
При цьому, в силу положень частини п'ятої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з частиною дев'ятою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін.
При цьому, на переконання суду, принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися, у тому числі, через призму принципу співмірності, який, як вже було зазначено вище, включає у себе такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони. Крім того, врахування таких критеріїв не ставиться законодавцем у залежність від результату розгляду справи.
Верховний Суд у додатковій постанові від 12.09.2018 у справі № 810/4749/15 зазначив, що з аналізу положень статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.
Також, Верховний Суд у постанові від 22.12.2018 у справі № 826/856/18 зазначив про те, що розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Тобто, питання розподілу судових витрат пов'язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).
Отже, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Крім того, суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05.07.2012 № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Таким чином, договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.
Відповідно до статті 30 Закону № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
При цьому, судом враховуються висновки Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду викладені у постанові від 14.11.2019 у справі № 826/15063/18, згідно яких: «…суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони, тощо.
Також, суд враховує правові висновки, викладені у рішенні Конституційного Суду України від 30.09.2009 №23рп/2009, що «… правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
При цьому, необхідно враховувати, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.».
Отже, вирішуючи питання щодо стягнення на користь позивача витрат на правничу допомогу в розмірі 33 750,00 грн, суд вважає за необхідне зазначити, що підготовка позовної заяви, відповіді на додаткові пояснення належить до такої діяльності адвоката, як складання процесуальних документів, до якої входить консультація, збір та аналіз документів щодо спірних правовідносин.
У зв'язку з цим, окреме виділення від підготовки позовної заяви таких послуг як: ознайомлення з матеріалами від клієнта, зустріч з клієнтом щодо майбутнього позову, узгодження правової позиції; ознайомлення з матеріалами клієнта, напрацювання аргументів на зауваження відповідача, опрацювання нормативно-правових актів, на які посилається відповідач в рішення про коригування митної вартості і листі відповіді в межах статті 55 МК України; аналіз правових позицій ВС та підбір рішень апеляційної та касаційної інстанції з подібними правовідносинами для позову; формування позову в кабінеті Електронного суду, підпис КЕП, направлення в суд; так само як і підготовка заяви про надання доказів судових витрат, є необґрунтованим, позаяк останні є елементом підготовки позовної заяви, у тому числі і її подача чи правлення до суду, а тому такі витрати не можуть вважатися обґрунтованими.
Надані заявником докази не містять визначення складності справи, яка на думку суду не є складною, необхідності та обсягів аналізу податкового законодавства та, відповідно, співмірності обсягу цих послуг та витраченого адвокатом часу із розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу.
Разом з тим, суд звертає увагу, що законодавство, що регулює спірні правовідносини не є об'ємними за правовими нормами, а судова практика є чіткою та сталою. Отже, підготовка та направлення позовної заяви не потребувала великого обсягу часу для адвоката, яким надавалися такі послуги.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
З огляду на надані суду документи, незначну складність адміністративної справи, розгляд справи у порядку спрощеного провадження, обсяг та зміст позовної заяви, відповіді на відзив, незначної ціни позову, суд, зважаючи на задоволення позовних вимог, дійшов висновку про необхідність зменшення заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу до 10 000 грн. за підготовку позову та його подання до суду, в тому числі, збирання доказів, підготовку та подання відповіді на відзив.
Відтак, на користь позивача слід присудити судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2684,00 грн. та витрати на правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн., за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві.
Керуючись статтями 241 - 246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Індустрія Води» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23.03.2023 №219310411 Головного управління ДПС у м. Києві про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю «Індустрія Води» фінансової санкції в розмірі 53 512,92 грн.
Стягнути судові витрати (судовий збір) у розмірі 2684,00 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн. користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Індустрія Води» за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві.
В іншій частині вимог позову - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Парненко В.С.