22 вересня 2025 року справа №320/6450/25
Суддя Київського окружного адміністративного суду Парненко В.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Києві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправним та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - відповідач), в якому просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України м. Києві щодо відмови позивачу в призначенні та виплаті надбавки, як непрацюючому пенсіонеру, який має на своєму утриманні непрацездатних членів сім'ї, що належать до осіб, які забезпечуються пенсією в разі втрати годувальника відповідно до статті 16 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262-XII;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві з 24.10.2024 призначити, нарахувати та виплачувати позивачу надбавку як непрацюючому пенсіонеру, який має на своєму утриманні непрацездатних членів сім'ї, що належать до осіб, які забезпечуються пенсією в разі втрати годувальника, відповідно до статті 16 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262-ХII, в розмірі 50 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, на кожного непрацездатного члена сім'ї.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що позивач відповідно до п. а ч. 1 ст. 16 Закону №2262-ХІІ набув право на нарахування до пенсії надбавки на кожного з непрацездатних членів сім'ї, проте відповідач відмовив позивачу у нарахуванні вказаної надбавки, у зв'язку з чим позивач просить суд зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві з 24.10.2024 призначити, нарахувати та виплачувати позивачу надбавку як непрацюючому пенсіонеру, який має на своєму утриманні непрацездатних членів сім'ї, що належать до осіб, які забезпечуються пенсією в разі втрати годувальника, відповідно до статті 16 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262-ХII, в розмірі 50 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, на кожного непрацездатного члена сім'ї.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 320/6450/25 передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Парненко В.С.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11.02.2025 відкрито провадження в адміністративній справі № 320/6450/25 та вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до частини 7 статті 18 КАС України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Суд вважає відповідача належним чином повідомленим про судовий розгляд справи.
В матеріалах справи відсутній відзив на позовну заяву.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлені наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_2 проходив службу в Управлінні державної охорони України та був звільнений у запас у 2022 році.
На виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 18.04.2023 у справі №640/21360/22, Позивачу з 29.08.2022 призначено пенсію за вислугу років відповідно до статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262-ХІІ (далі - Закон №2262-ХІІ).
З 29.08.2022 Позивач перебуває на обліку як пенсіонер у Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві.
Відповідно до пункту "а" частини першої статті 16 Закону №2262-ХІІ, до пенсії за вислугу років, що призначається особам з числа військовослужбовців (крім строкової служби), у тому числі у мінімальному розмірі, нараховується надбавка непрацюючим пенсіонерам, які мають на утриманні непрацездатних членів сім'ї. Така надбавка становить 50% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, за кожного непрацездатного члена сім'ї.
Позивач є непрацюючим пенсіонером та має на утриманні трьох непрацездатних членів сім'ї, а саме:
доньку - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
сина - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Таким чином, згідно з вищезазначеними положеннями Закону №2262-ХІІ, позивач має право на нарахування надбавки до пенсії за кожного з непрацездатних членів сім'ї.
З метою реалізації свого права, позивач неодноразово звертався до Управління пенсійного фонду із відповідними заявами:
22.06.2023 - через веб-портал Пенсійного фонду України, що підтверджується скріншотом з особистого кабінету позивача;
29.06.2023 - відповідач листом №2600-0310-8/128601 відмовив у призначенні надбавки, обґрунтовуючи відмову необхідністю подання заяви встановленого зразка особисто за місцем перебування відповідача з пред'явленням оригіналів документів та паспорта громадянина України.
04.08.2023 - позивач повторно подав заяву через веб-портал із доданими всіма затребуваними документами.
23.08.2023 - Управління повторно відмовило у задоволенні заяви (лист №28905-28366/Я-02/8-2600/23), з тих самих підстав.
18.12.2023 - позивач надіслав заяву поштою (вх. №111835/8 від 25.12.2023) із доданими копіями всіх необхідних документів.
22.01.2024 - відповідач знову відмовив у призначенні надбавки (лист №2600-0310-8/13881), посилаючись на ті ж підстави.
З огляду на неможливість особисто з'явитися до Управління, позивач уповноважив свого представника - ЯКОВІШИНУ Оксану Володимирівну, яка діє на підставі належним чином посвідченої нотаріальної довіреності.
Водночас Управління пенсійного фонду відмовило у прийнятті заяви від представника, посилаючись на недійсність довіреності під час дії воєнного стану, та вимагало особисту присутність позивача.
24.10.2024 - позивач повторно звернувся через веб-портал ПФУ із заявою встановленої форми, додавши сканкопії усіх необхідних документів. Заява була підписана електронним цифровим підписом позивача.
04.11.2024 - Управління пенсійного фонду відмовило у призначенні надбавки (лист №43011-43209/Я-02/8-2600/24), повторивши раніше наведені міркування.
Вважаючи, що законодавство України не встановлює обов'язку пенсіонера подавати заяву виключно шляхом особистої присутності у приміщенні Управління пенсійного фонду, позивач не погоджується з діями відповідача та звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.
Частиною 2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, зокрема службі в органах Державної кримінально- виконавчої служби України, визначає Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Даний Закон має на меті реалізацію особами, які мають право на пенсію за цим Законом, свого конституційного права на державне пенсійне забезпечення у випадках, передбачених Конституцією України та цим Законом, і спрямований на встановлення єдності умов та норм пенсійного забезпечення зазначеної категорії громадян України. Держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
Статтею 16 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" передбачено, що до пенсії за вислугу років, яка призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом (у тому числі до обчисленої в мінімальному розмірі), нараховується надбавка непрацюючим пенсіонерам, які мають на своєму утриманні непрацездатних членів сім'ї, що належать до осіб, які забезпечуються пенсією в разі втрати годувальника (стаття 30 Закону України), - на кожного непрацездатного члена сім'ї в розмірі 50 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Статтею 30 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" передбачено перелік осіб, які мають право на пенсію в разі втрати годувальника. Зокрема, пунктом «а» частини 4 цієї статті, на який посилається відповідач, зазначено, що непрацездатними членами сім'ї вважаються діти, брати, сестри та онуки, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років.
Разом з тим, частиною 6 цієї ж статті визначено, що вихованці, учні, студенти, курсанти, слухачі, стажисти, які навчаються за денною формою навчання у загальноосвітніх навчальних закладах, а також професійно-технічних, вищих навчальних закладах (у тому числі у період між завершенням навчання в одному із зазначених навчальних закладів та вступом до іншого навчального закладу або у період між завершенням навчання за одним освітньо-кваліфікаційним рівнем та продовженням навчання за іншим за умови, що такий період не перевищує чотирьох місяців), мають право на пенсію в разі втрати годувальника до закінчення навчальних закладів, але не більш як до досягнення ними 23 років. Діти-сироти мають право на пенсію в разі втрати годувальника до досягнення ними 23 років незалежно від того, навчаються вони чи ні.
Отже суд зазначає, що переліченими нормами законодавства визначено, що право на нарахування надбавки до пенсії відповідно до п. «а» ч.1 ст.16 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", мають непрацюючі пенсіонери, які мають на своєму утриманні непрацездатних членів сім'ї, що належать до осіб, які забезпечуються пенсією в разі втрати годувальника. Зазначена норма передбачає сукупність таких умов:
1) пенсіонер є непрацюючим;
2) наявність непрацездатних утриманців - членів сім'ї, які забезпечуються пенсією в разі втрати годувальника.
При цьому приписами вказаної норми законодавства визначено не лише наявність непрацездатних утриманців - членів сім'ї, а наявність непрацездатних утриманців - членів сім'ї, які забезпечуються пенсією в разі втрати годувальника.
У свою чергу ч.6 ст. 30 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" встановлено, що право на пенсію в разі втрати годувальника мають, зокрема студенти, які навчаються за денною формою навчання у вищих навчальних закладах але не більш як до досягнення ними 23 років.
Судом встановлено, що позивач є непрацюючим пенсіонером та має на утриманні трьох непрацездатних членів сім'ї, а саме:
доньку - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
сина - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Враховуючи перелічені вище норми Закону, суд доходить висновку, що позивач має право на отримання надбавки непрацюючим пенсіонерам, які мають на своєму утриманні непрацездатних членів сім'ї, що належать до осіб, які забезпечуються пенсією в разі втрати годувальника, відповідно до ст. 30 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
В той же час позивачу було відмовлено у зв'язку з тим, що він не з'явився особисто до пенсійного органу з відповідною заявою, з приводу чого суд зазначає наступне.
Згідно з пунктом 3 Розділу І Порядку №3-1, заяви з питань призначення та виплати пенсії подаються заявником до органу, що призначає пенсію.
Відповідно до пункту 4 Розділу І Порядку №3-1, заяви про:
призначення пенсії у разі втрати годувальника;
перерахунок пенсії;
переведення з одного виду пенсії на інший;
зміну способу отримання пенсії;
переведення виплати за новим місцем проживання;
виплату пенсії за довіреністю або за місцем фактичного проживання;
виплату частини пенсії непрацездатним членам сім'ї;
отримання недоодержаної пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера;
виплату одноразової грошової допомоги;
припинення або поновлення пенсійних виплат у зв'язку з працевлаштуванням або звільненням;
початок або припинення діяльності, пов'язаної з доходом, що є базою для нарахування ЄСВ,
можуть подаватися дистанційно - через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду або Портал «Дія». До заяви додаються скановані копії документів, що відповідають оригіналам і містять чітке зображення тексту та реквізитів. Підписування таких документів здійснюється за допомогою кваліфікованого електронного підпису.
Згідно з абзацом 4 пункту 11 Розділу І Порядку №3-1, днем звернення вважається дата реєстрації заяви з усіма необхідними документами, поданими через зазначені електронні сервіси.
Таким чином, Порядок №3-1 передбачає можливість подання заяв про призначення або перерахунок пенсій, а також отримання відповідних виплат дистанційно - через вебпортал ПФУ або Портал «Дія» з використанням електронного підпису.
Згідно з пунктом 2 Положення №13-1, вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду - це програмно-технічна система, яка забезпечує приймання, обробку, зберігання та передачу інформації при наданні послуг громадянам, застрахованим особам і страхувальникам, з дотриманням вимог захисту даних.
Пункт 4 Положення №13-1 передбачає, що обслуговування осіб здійснюється:
стаціонарно у приміщеннях ПФУ;
під час виїзних прийомів і на віддалених робочих місцях;
дистанційно, зокрема через електронні сервіси.
Згідно з пунктом 6 Положення №13-1, під час звернення особа надає свої дані: ПІБ, дату народження та місце проживання.
У разі подання заяв або запиту на отримання персональних даних:
особа повинна пред'явити документ, що посвідчує особу;
якщо звернення подається від імені іншої особи - надаються документи, що підтверджують відповідні повноваження.
Ідентифікація заявника здійснюється за:
паспортом громадянина України або тимчасовим посвідченням;
для іноземців - відповідними документами, що підтверджують законність перебування;
у разі звернення щодо дитини - свідоцтвом про народження;
документами, що підтверджують повноваження представника (якщо звернення - від імені іншої особи).
Під час ідентифікації встановлюються такі відомості:
ПІБ;
громадянство;
дата народження;
реквізити документа, що посвідчує особу;
унікальний номер у демографічному реєстрі (за наявності);
реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія і номер паспорта (якщо особа відмовилася від РНОКПП з релігійних міркувань).
При цьому суд зазначає, що Порядок не містить вимоги щодо обов'язкового особистого візиту до органу Пенсійного фонду. У документі лише зазначено, що заяви подаються до територіального управління Пенсійного фонду за місцем проживання.
Таким чином суд вважає відмову відповідача безпідставною, у зв'язку з чим дійшов висновку про визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України м. Києві щодо відмови позивачу в призначенні та виплаті надбавки, як непрацюючому пенсіонеру, який має на своєму утриманні непрацездатних членів сім'ї, що належать до осіб, які забезпечуються пенсією в разі втрати годувальника відповідно до статті 16 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262-XII.
Щодо позовної вимоги позивача про зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві з 24.10.2024 призначити, нарахувати та виплачувати позивачу надбавку як непрацюючому пенсіонеру, який має на своєму утриманні непрацездатних членів сім'ї, що належать до осіб, які забезпечуються пенсією в разі втрати годувальника, відповідно до статті 16 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262-ХII, в розмірі 50 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, на кожного непрацездатного члена сім'ї, суд зазначає наступне.
На переконання суду, обраний позивачем спосіб захисту - безпосереднє зобов'язання відповідача призначити та виплатити надбавку з певної дати - не є належним у цій справі. Це пов'язано з тим, що первинне вирішення питання щодо призначення надбавки віднесено до компетенції органів Пенсійного фонду України, які повинні оцінити подані документи та прийняти відповідне рішення. Суд не може підміняти собою орган Пенсійного фонду та вирішувати питання, яке належить до його дискреційних повноважень.
З огляду на викладене, суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги частково, скоригувавши спосіб захисту права, а саме зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення та виплату надбавки як непрацюючому пенсіонеру, який має на своєму утриманні непрацездатних членів сім'ї, що належать до осіб, які забезпечуються пенсією в разі втрати годувальника, відповідно до статті 16 Закону України №2262-ХІІ, з урахуванням висновків суду.
Таким чином, позов підлягає задоволенню частково, з коригуванням обраного способу захисту.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Під час звернення до суду позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Враховуючи задоволення позову, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 1211,20 грн., підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві.
Керуючись статтями 241 - 246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, cуд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправним та зобов'язання вчинити дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України м. Києві щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні та виплаті надбавки, як непрацюючому пенсіонеру, який має на своєму утриманні непрацездатних членів сім'ї, що належать до осіб, які забезпечуються пенсією в разі втрати годувальника відповідно до статті 16 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262-XII.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення та виплату надбавки як непрацюючому пенсіонеру, який має на своєму утриманні непрацездатних членів сім'ї, що належать до осіб, які забезпечуються пенсією в разі втрати годувальника, відповідно до статті 16 Закону України №2262-ХІІ, з урахуванням висновків суду.
В іншій частині вимог позову - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1211,20 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДРПОУ 42098368).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Парненко В.С.