22 вересня 2025 року Справа № 640/37900/21
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Войтович І.І., розглянувши у письмовому провадженні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Київської митниці Держмитслужби
про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Київської митниці Держмитслужби, у якому просить:
1. Визнати протиправним та скасувати наказ Київської митниці Держмитслужби від 11.11.2021 № 791-о «Про припинення державної служби та звільнення ОСОБА_1 »;
2. Поновити ОСОБА_1 на державну службу на посаді заступника начальника митного поста «Аеропорт Київ» - начальника відділу митного оформлення №1 Київської митниці Держмитслужби;
3. Стягнути з Київської митниці Держмитслужби на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу.
4. Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника митного поста «Аеропорт Київ» - начальника відділу митного оформлення №1 Київської митниці Держмитслужби;
5. Звернути до негайного виконання рішення суду в частині стягнення з Київської митниці Держмитслужби на користь ОСОБА_1 середньомісячної заробітної плати за час вимушеного прогулу (у межах суми стягнення за один місяць).
Позиції сторін
Позивач в обґрунтування позову зазначив про те, що відповідач не дотримався положень статті 42 трудового законодавства та частини третьої статті 87 Закону України «Про державну службу», гарантій та прав державного службовця під час прийняття рішення про припинення державної служби у зв'язку із скороченням чисельності або штату працівників митниці. Наполягає на відсутності обставин скорочення штату як такого, що не відбулось в митному органі, у зв'язку із чим звільнення з державної служби вважає незаконним. Зазначив, що з відкритих джерел наявний у структурі реорганізованої Київської митниці митний пост «Аеропорт Київ», та в порушення законодавства ні рівнозначна посада, ні будь-яка інша посада в цьому підрозділі не була запропонована відповідачем. Ознайомившись 22.10.2021 із попередженням про наступне вивільнення, було запропоновано лише оду посаду, а саме з ведення обліку нерухомого майна (в адміністративній господарській сфері), яка не є рівнозначною, не відповідає професійній підготовці позивача та його компетенції, а також набутому за час служби 20 річному практичному досвіду.
Відповідач наполягає на правомірності спірного наказу Київської митниці Держмитслужби від 11.11.2021 № 791-о та зазначив, що законодавством не передбачено обов'язок роботодавця пропонувати особі усі наявні вакантні посади. Суб'єкт призначення має дискреційні повноваження щодо прийняття рішення кого саме призначати на ту чи іншу керівну посаду підрозділу митниці за результатом проведення відповідного конкурсу, зважаючи на ділові якості, вміння. навички, організаційні здібності, відносини в колективі, тощо. При цьому, звісно, враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством про працю. В даному випадку у позивача було відсутнє, передбачене законодавством таке переважне право. Згідно особової справи позивача останній з усіх іноземних мов володіє лише англійською та зі словником, але робота керівника, як і рядового особового складу митного поста «Аеропорт Київ» (Жуляни) передбачає постійне спілкування з іноземними громадянами. Зауважує, що у зв'язку зі скороченням чисельності та штату в митниці зменшилась кількість керівних посад, керівник митниці відповідно має право обирати хто саме має займати ту чи іншу керівну посаду з урахуванням кращих моральних, ділових та професійних здібностей та компетентностей, а кому вимушено пропонувати нижчу не керівну посаду. Позивачу було запропоновано посаду головного державного інспектора відділу обліку та експлуатації нерухомого майна управління адміністративно-господарської діяльності Київської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України, відповідно до здобутої ним освіти. Позивач, за час перебування на державній службі, за останні три роки перед звільненням, не підвищував рівень професійної компетентності та кваліфікації. Щодо позивача також відсутня належна інформація про проходження ним профнавчання. Наполягає на відсутності підстав поновлення позивача на посаді враховуючи правомірність прийнятого рішення керівником митниці про звільнення та оголошеного простою митного поста аеропорту у зв'язку із воєнним станом в країні.
Процесуальні дії у справі
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.01.2022 відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідно до положень Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" №2825-IX від 13.12.2022, на адресу Київського окружного адміністративного суду від Окружного адміністративного суду міста Києва надійшли матеріали адміністративної справи №640/37900/21, які за результатами автоматизованого розподілу були передані на розгляд судді Балаклицькому А.І.
Згідно Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями 25.10.2024 справу розподілено судді Войтович І.І.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 07.05.2024 дану адміністративну справу № 640/37900/21 прийнято до провадження та визначено здійснювати розгляд в порядку загального позовного провадження, призначено судове засідання на 02 грудня 2024 року о 13:15 год.
В підготовчому судовому засіданні призначеного на 02.12.2024, за участю представника позивача Крилач О.І., судом на місці ухвалено про відкладення слухання справи на іншу дату у зв'язку з неявкою відповідача.
Наступне підготовче судове засідання призначено на 13.01.2025 об 11:30 год, про що сторони повідомлені належним чином.
У підготовчому судовому засіданні, яке призначено на 13.01.2025, за участю представника відповідача Лис С.В., судом ухвалено на місці про задоволення клопотання представника позивача щодо відкладення розгляду справи.
Наступне підготовче судове засідання призначено на 03.02.2025 о 09:30 год, про що сторони повідомлені належним чином.
За наслідками проведення підготовчих дій у справі 03.02.2025, за участі представника позивача Крилач О.І. та представника відповідача Лич С.В., ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 26 лютого 2025 року об 11:00 год.
26.02.2025 судове засідання знято з розгляду у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю головуючого судді.
Наступне судове засідання призначено на 11.03.2025 об 11:00 год, про що сторони повідомлені належним чином.
11.03.2025 в судовому засіданні за участі представника позивача Крилач О.І. та представника відповідача Петровської А.О., судом на місці ухвалено про задоволення клопотання представника відповідача про надання часу для ознайомлення з матеріалами справи, у зв'язку із чим оголошено про перерву.
Наступне судове засідання призначено на 24.03.2025 об 11:00 год, про що сторони повідомлені належним чином.
21.03.2025 до суду надійшли додаткові пояснення від представника відповідача.
В судове засідання 24.03.2024 прибули представник позивача Крилач О.І. та представник відповідача Лич С.В.
Представник позивача в ході розгляду справи позовні вимоги підтримав та позов просив задовольнити.
Представник відповідача проти позову заперечував, в задоволенні позову просив суд відмовити.
Встановивши позиції сторін, дослідивши надані сторонами докази, за відсутності заперечень сторін, судом оголошено про завершення розгляду справи у порядку письмового провадження.
Встановлені судом обставини
ОСОБА_1 з 04.11.220 обіймав посаду заступника начальника митного поста - начальника відділу митного оформлення №1 митного поста «Аеропорт Київ» Київської митниці Держмитслужби, згідно наказу Держмитлужби від 03.11.2020 №1565-о.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.09.2020 № 895 «Деякі питання територіальних органів Державної митної служби» проведено реорганізацію територіальних органів Державної митної служби, зокрема Київської митниці Держмитслужби.
Наказом Держмитслужби від 19.10.2020 №460 утворено Київську митницю як відокремлений підрозділ Державної митної служби України, яка відповідно до наказу від 30.06.2021 №472 розпочала здійснення своїх функцій і відповідних повноважень з 01.07.2021.
Згідно наказу Київської митниці Держмитслужби від 02.12.2019 №1 штатна чисельність посадових осіб становила 1689 штатних одиниць.
Гранична чисельність Київської митниці відповідно до наказу Державної митної служби України від 04.12.2019 №550 становила 1321 штатну одиницю, що свідчить про скорочення чисельності штатних одиниць в митному органі.
22.10.2021 ОСОБА_1 було попереджено про можливе наступне звільнення у зв'язку з реорганізацією, зміною структури та штатного розпису митного органу на підставі пункту першого частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу» відповідно до Указу Президента України від 08 листопада 2019 року № 837 «Про невідкладні заходи з проведення реформ та зміцнення держави», розпорядження Кабінету Міністрів України від 13 травня 2020 року № 569-р, постанови Кабінету Міністрів України від 06 березня 2019 року № 227 «Про затвердження положень про Державну податкову службу України та Державну митну службу України» (зі змінами), постанов Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2020 року № 895 «Деякі питання територіальних органів Державної митної служби», якою територіальні органи Державної митної служби (за переліком згідно з додатком до постанови) реорганізовано шляхом приєднання до Державної митної служби, згідно з наказом Державної митної служби України від 19.10.2020 № 460, яким утворено територіальні органи Державної митної служби України як відокремлені підрозділи Держмитслужби.
ОСОБА_1 була запропонована посада головного державного інспектора відділу обліку та експлуатації нерухомого майна управління адміністративно-господарської діяльності Київської митниці як відокремленого підрозділу Держмитслужби.
Згоду щодо переведення на запропоновану посаду ОСОБА_1 не надав.
Відповідно до наказу Київської митниці Держмитслужби від 11.11.2021 № 791-о 22.11.2021 припинено державну службу ОСОБА_1 та звільнено із займаної посади заступника начальника митного поста - начальника відділу митного оформлення № 1 митного поста «Аеропорт Київ» у зв'язку з реорганізацією, зміною структури та штатного розпису Київської митниці Держмитслужби, на підставі пункту 4 частини першої статті 83, пункту 1 частини 1 статті 87 Закону України «Про державну службу», з виплатою вихідної допомоги у розмірі двох середньомісячних заробітних плат відповідно до частини четвертої статті 87 Закону України «Про державну службу».
Не погоджуючись із наказом про звільнення позивач звернувся до суду із позовом за захистом порушених прав та інтересів.
Відповідно, предметом спору у справі є наказ Київської митниці Держмитслужби від 11.11.2021 № 791-о «Про припинення державної служби та звільнення ОСОБА_1 », який підлягає перевірці судом на відповідність вимогам ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) з дотриманням судом принципів адміністративного судочинства визначені в ч. 3 даної статті кодексу.
Застосовано судом норми права та висновки суду
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Зокрема, в силу ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 3 статті 2 КАС України визначено, що основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі; 5) обов'язковість судового рішення; 6) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 7) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом; 8) розумність строків розгляду справи судом; 9) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 10) відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення.
За ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (ч. 3 ст. 3 КАС України).
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Вказана норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
«На підставі» означає, що суб'єкт владних повноважень повинен бути утвореним у порядку, визначеному Конституцією та законами України; зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.
«У межах повноважень» означає, що суб'єкт владних повноважень повинен приймати рішення та вчиняти дії відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх.
«У спосіб» означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.
Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях, урегульовані Законом України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року №889-VIII (далі також «Закон №889-VIII», у редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно зі статтею третьою Закону №889-VIII цей Закон регулює відносини, що виникають у зв'язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, визначає правовий статус державного службовця.
За змістом статті 5 Закону №889-VIII правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.
Відносини, що виникають у зв'язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом.
Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.
Згідно з положеннями пункту 4 частини першої статті 83 Закону №889-VIII державна служба припиняється, зокрема, за ініціативою суб'єкта призначення (статті 87 Закону).
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 87 Закону №889-VIII підставою для припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення є скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу.
Отже, вказана правова норма, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, пов'язує припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення не лише у зв'язку зі скороченням чисельності або штату державних службовців, але і у разі скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців.
Як вбачається із матеріалів справи та предмету спору, підставою для припинення державної служби та звільнення з роботи позивача стало, зокрема, «реорганізація, зміна структури та штатного розпису Київської митниці Держмитслужби».
З обставин справи вбачається, що постановою Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2020 р. № 895 «Деякі питання територіальних органів Державної митної служби» (надалі - Постанова), за пунктом 1, якої постановлено реорганізувати територіальні органи Державної митної служби, зокрема, Київської митниці Держмитслужби, шляхом приєднання до Державної митної служби.
Відповідно до пункту 2 Постанови, територіальні органи Державної митної служби, що реорганізуються відповідно до пункту 1 цієї постанови, продовжують здійснювати свої повноваження та функції до утворення Державною митною службою територіальних органів згідно з абзацом четвертим пункту 3 цієї постанови та прийняття рішення про можливість забезпечення здійснення такими органами повноважень і функцій територіальних органів, що реорганізуються. Таке рішення приймається Державною митною службою після здійснення заходів, пов'язаних із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань даних про територіальні органи Державної митної служби, що будуть утворені згідно з абзацом четвертим пункту 3 цієї постанови як відокремлені підрозділи юридичної особи публічного права, затвердженням положень про них, структури, штатних розписів, кошторисів та заповненням 30 відсотків вакансій.
Наказом Держмитслужби від 19.10.2020 № 460 «Про утворення територіальних органів Державної митної служби України як відокремлених підрозділів» утворено Київську митницю як відокремлений підрозділ Державної митної служби України.
В Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань здійснено реєстрацію Київської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України: код ЄДРПОУ 43997555; місцезнаходження: 03124, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, будинок 8-A.
Згідно наказу Державної митної служби України від 30.06.2021 № 472 «Про початок здійснення митницями як відокремленими підрозділами Державної митної служби України покладених на них функцій і повноважень з реалізації державної митної політики, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань митної справи» митницями як відокремленими підрозділами Державної митної служби України з 00 год. 00 хв. 01 липня 2021 року розпочато здійснення функцій і повноважень з реалізації державної митної політики, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань митної справи.
Штатна чисельність посадових осіб Київської митниці Держмитслужби відповідно до наказу Київської митниці Держмитслужби від 02.12.2019 №1 становила 1689 штатних одиниць.
Гранична чисельність Київської митниці відповідно до наказу Державної митної служби України від 04.12.2020 №550 становить 1321 штатну одиницю.
Позивач в даній справі наполягає на відсутність обставин скорочення його посади, в свою чергу відповідач вказує на скорочення чисельності штатних одиниць митниці.
З наявних в матеріалах справи доказів, враховуючи вищезазначені Постанову та накази Держмитслужби, суд зазначає про наявність обставин реорганізації територіальних органів Держмитслужби шляхом приєднання їх до Державної митної служби через утворення відокремлених підрозділів із відповідно визначеними штатними розписами, кошторисами та заповненням 30 відсотків вакансій.
Зокрема, у зв'язку із утворенням Київської митниці як відокремлений підрозділ Державної митної служби України (наказ Держмитслужби від 19.10.2020 № 460), яка почала виконувати свої функції та повноваження з 01 липня 2021 року (наказ від 30.06.2021 № 472), встановлено граничну чисельність Київської митниці (наказ від 04.12.2020 №550) 1321 штатну одиниця, яка порівняно з штатною чисельністю визначеною наказом Київської митниці Держмитслужби від 02.12.2019 №1 (1689 штатних одиниць) є меншою, що свідчить про скорочення чисельності штатних одиниць.
Скорочення посад митного органу має відповідно підтверджуватись затвердженим штатним розписом.
Та, з дослідженого судом штатного розпису Київської митниці Держмитслужби на 2020 рік затвердженого в.о. Голови Держмитслужби України А.Павловським 15.10.2020, передбачалась посада позивача - митний пост «Аеропорт-Київ» Відділ митного оформлення №1 (рядок 927) - заступник начальника митного поста - начальника відділу - 1 (рядок 928).
Також, згідно штатного розпису Київської митниці на 2021 рік, затвердженого головою Держмитслужби України П.Рябікіна 02.03.2021, у кількості 1321 штатна одиниця, судом встановлено наявність підрозділу Митний пост «Аеропорт Київ» (Жуляни)» (рядок 465) із передбаченою посадою зокрема у Відділі митного оформлення №1 - заступник начальника митного поста - начальника відділу (рядок 466).
Відтак, посада позивача, яку він займав до звільнення була передбачена затвердженим штатним розписом Київської митниці на 2020 рік та передбачена була рівнозначна посада посаді позивача на 2021 рік.
Таким чином, скорочення посади позивача, чи відсутність рівнозначної посади яка могла бути запропонована відповідачем, судом не встановлено.
З матеріалів справи вбачається, що 22.10.2021 ОСОБА_1 було попереджено про можливе наступне звільнення у зв'язку з реорганізацією, зміною структури та штатного розпису митного органу та запропоновану посаду головного державного інспектора відділу обліку та експлуатації нерухомого майна управління адміністративно-господарської діяльності Київської митниці як відокремленого підрозділу Держмитслужби, на що ОСОБА_1 згоди не надав.
За вказаних встановлених обставин суд зазначає наступне.
Верховний Суд неодноразово, зокрема у постановах від 25 липня 2019 року у справі №807/3588/14, від 27 травня 2020 року у справі №813/1715/16 та інших, наголошував, що обов'язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору та охоплює вакантні посади, які з'явилися в установі протягом всього цього періоду і які існували на день звільнення.
З позиції Верховного Суду викладеної у постанові від 28 січня 2021 року у справі № 520/7731/19 вбачається висновок: «власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов'язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які цей працівник може обіймати відповідно до своєї кваліфікації. При цьому роботодавець зобов'язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював. Оскільки обов'язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, роботодавець є таким, що виконав цей обов'язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з'явилися на підприємстві протягом цього періоду та які існували на день звільнення».
Враховуючи положення частини третьої статті 87 Закону № 889-VIII одночасно з попередженням про звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті суб'єкт призначення або керівник державної служби пропонує державному службовцю іншу рівнозначну посаду державної служби або, як виняток, нижчу посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей. При цьому враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством про працю. Державний службовець звільняється на підставі пункту 1 частини першої цієї статті у разі, коли відсутня можливість запропонувати відповідні посади, а також у разі його відмови від переведення на запропоновану посаду.
Як наслідок, за вказаною вище нормою закону, суб'єкт призначення одночасно із попередженням про звільнення пропонує державному службовцю іншу рівнозначну посаду державної служби або, як виняток, нижчу посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей, та державний службовець звільняється у разі, коли відсутня можливість запропонувати відповідні посади, а також у разі його відмови від переведення на запропоновану посаду.
Відтак, звільнення на підставі п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону № 889-VIII допускається лише у разі:
відсутності можливості запропонувати державному службовцю іншу рівнозначну посаду державної служби або, як виняток, нижчу посаду державної служби;
відмови державного службовця від переведення на запропоновану посаду.
Відповідно, на час попередження позивача про можливе наступне звільнення, а саме станом на 22.10.2021 була передбачена рівнозначна посада посаді яку займав позивач, що підтверджується не лише зазначеним вище дослідженим судом штатним розписом Київської митниці на 2020 рік, на 2021 рік, а й відповіддю Держмитслужби на запити адвоката від 14.01.2022 №7.8-1/12/8.19/1574 зі скан-копією відповідного штатного розпису, долучені до справи.
Також, суд враховує та зазначає, що рівнозначна посада, яка мала бути запропонована позивачу, на час його звільнення була передбачена дослідженими судом штатними розписами Київської митниці на 2020 рік та на 2021 рік.
Відповідач в свою чергу не спростував належними доводами та доказами встановлені вище судом обставини.
Відповідач також не заперечував, що запропонована посада головного державного інспектора відділу обліку та експлуатації нерухомого майна управління адміністративно-господарської діяльності Київської митниці як відокремленого підрозділу Держмитслужби не є рівнозначною посадою посаді позивача яку він займав на час попередження, не довів відсутність рівнозначної посади та необгрунтував запропонованої позивачу нижчої посади.
У постанові Верховний Суд від 16 серпня 2019 року у справі № 819/555/16 відмітив, що «неможливість переведення працівника за його згодою на іншу роботу повинна бути реальною і може бути доведеним фактом вжиття роботодавцем всіх необхідних заходів для надання працівникові іншої роботи».
Суд наголошує на тому, що відповідачем не вчинено усіх необхідних заходів для працевлаштування/переведення державного службовця на вакантну рівнозначну посаду.
Суд також зазначає про не доведення відповідачем також вчинення дій щодо дотримання порядку визначення на спірну посаду іншої особи відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей, у зв'язку з чим посилання відповідача на кваліфікаційний рівень позивача, його здобутки в освіті суд вважає необґрунтованим в силу встановлення судом недотримання суб'єктом призначення положень ч. 3 ст. 87 Закону № 889-VIII, пропонування позивачу не рівнозначної відповідної посади.
Таки чином, суд констатує, що позивачу, перед тим, як видати оскаржуваний Наказ про його звільнення, не пропонував рівнозначної посади державної служби або, як виняток, нижчої посади державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей в новоствореному структурному підрозділі в державному органі, відповідно до абзацу другого частини третьої статті 87 Закону № 889-VIII.
Таким чином, відповідачем не доведено скорочення посади державної служби, яку займав позивач, відсутність рівнозначної посади, яка мала бути запропонована в реорганізованій Держмитслужбі, а тому підстави для звільнення його за пунктом 1 частини першої статті 87 Закону № 889-VIII були відсутні.
Суд не заперечує право суб'єкта призначення на прийняття рішення щодо осіб які призначаються на відповідні посади в державному органі, та такі рішення незалежно від наявності дискреційних на те повноважень мають прийматись враховуючи норми діючого законодавства виключно з метою забезпечення, дотримання прав та гарантій державного службовця лишитись на службі.
Виключенням дотримання вказаної мети для суб'єкта призначення може бути лише наявність підстав та обставин які свідчать та підтверджують не можливість забезпечити особі право на продовження несення служби в державному органі.
Також, суд наголошує, що суб'єкт призначення не може створювати штучні умови для підстав звільнення особи з державної служби, зокрема, враховуючи факт наявності рівнозначної посади в штатному розписі яка має бути запропонована державному службовцю.
Відтак, суд зазначає про недотримання відповідачем вимог Закону № 889-VIII, зокрема частини третьої статті 87, що полягає у невиконанні обов'язку пропонування вакантних рівнозначних посад державної служби, є істотним порушенням процедури припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення.
Наслідком цього порушення є те, що оскаржуваний наказ від 11.11.2021 №791-о, виданий усупереч вимог, передбаченої частини третьої статті 87 Закону № 889-VIII, не відповідає критеріям, визначеним у частині другій статті 2 КАС України, а тому підлягає скасуванню.
Висновки суду узгоджуються в даній справі також із висновками Верховного Суду викладеними в постанові від 11 травня 2023 року у справі №380/9574/21 щодо порушення суб'єктом призначення абзацу третього частини третьої статті 87 Закону № 889-VIII.
Щодо вимоги позивача про поновлення на посаді з якої звільнено, суд зазначає слідуюче.
Спірним наказом від 11.11.2021 №791-о позивача звільнено із займаної посади заступника начальника митного поста - начальника відділу митного оформлення №1 митного поста «Аеропорт-Київ» з 22.11.2021.
Згідно ч. 6 ст. 43 Конституції України гарантовано громадянам захист від незаконного звільнення.
Відповідно до ч. 1 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
Про необхідність поновлення особи на посаді як спосіб відновлення її порушених прав йдеться і в рішенні Європейського суду з прав людини від 09.01.2013 у справі «Олександр Волков проти України» (Заява № 21722/11). У цьому рішенні звертається увага на те, що рішення суду не може носити декларативний характер, не забезпечуючи у межах національної правової системи захист прав і свобод, гарантованих Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.
Суд звертає увагу, що визнання протиправним та скасування акта індивідуальної дії (розпорядження про звільнення) має наслідком його недійсність з моменту прийняття. Тобто такий акт індивідуальної дії від моменту прийняття не породжує жодних правових наслідків, крім тих, що пов'язані з його скасуванням.
Закон не наділяє орган, який розглядає трудовий спір, повноваженнями на обрання іншого способу захисту трудових прав, ніж зазначені в частині першій статті 235 та статті 240-1 КЗпП України, а відтак встановивши, що звільнення відбулось із порушенням установленого законом порядку, єдиним можливим рішенням суду є поновлення такого працівника на займаній посаді.
Вказана позиція суду узгоджується із висновками Верховного Суду викладених у постановах від 31.05.2021 у справі № 840/3202/18, від 06.07.2021 у справі № 640/3456/20, від 06.07.2021 у справі № 640/1627/20.
Враховуючи наведене, належним способом відновлення порушеного права позивача буде зобов'язання відповідача поновити його на попередній займаній посаді та за таких обставин, враховуючи скасування судом наказу від 11.11.2021 №791-о, ОСОБА_1 підлягає поновленню на попередній роботі на посаді заступника начальника митного поста - начальника відділу митного оформлення №1 митного поста «Аеропорт-Київ», з 22.11.2021.
Доводи відповідача про неможливість поновити позивача на посаді у зв'язку із оголошеним простоєм митного поста «Аеропорт-Київ» «Жуляни» суд вважає необґрунтованими в силу норм діючого законодавства щодо статусу державного службовця, його прав та обов'язків роботодавця в період оголошеного в країні військового стану та застосованого відповідно простою та означеної вище судової практики.
Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню (ч. 9 ст. 235 КЗпП України).
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.
Враховуючи вказане, суд вважає за необхідне звернути рішення до негайного виконання в частині поновлення позивача на посаді.
Відповідно до ч. 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Позивач просить суд стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Суд зазначає, що середній заробіток визначається відповідно до ч. 1 ст.27 Закону України від 24.03.1995 №108/95-ВР «Про оплату праці» (із змінами і доповненнями) за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 (далі - Порядок №100).
З урахуванням норм абз. 3 п. 2 Порядку №100 середньомісячна зарплата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, із якою пов'язана виплата, тобто дню звільнення працівника з роботи.
Якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов'язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи (абз. 4 п. 2 Порядку №100).
За абз. 5 та 6 п. 2 Порядку №100 час, протягом якого працівник згідно із законодавством не працював і за ним не зберігався заробіток або зберігався частково, виключається з розрахункового періоду. Якщо у працівника відсутній розрахунковий період, то середня заробітна плата обчислюється відповідно до абзаців третього - п'ятого пункту 4 цього Порядку.
В силу пункту 5 розділу ІV Порядку № 100 основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з п. 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів за цей період.
За змістом абзацу 2 пункту 8 Порядку № 100 після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику, здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.
Оскаржуваний наказ, яким позивача звільнено з займаної посади, реалізовано 22.11.2021 та поновлено на посаді рішенням Київського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2025 року.
Частиною другою статті 235 КЗпП України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Таким чином, розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу позивача проводиться відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 за період з 23.11.2021 (з наступного робочого дня) по 22.09.2025 (день винесення судом рішення про скасування наказу про звільнення), включно.
Відповідно до довідки Держмитслужби від 08.02.2022 №9 про заробітну плату ОСОБА_1 за вересень-жовтень 2021 року, відповідно до якої нарахована заробітна плата за вересень 2021 року становить - 6332,03 грн. за 22/11 відпрацьованих днів та за жовтень 2021 року - 13457,33 грн. за 20/20 відпрацьовані дні.
Середньоденна заробітна плата за даною довідкою становить 638,37 грн. та середньомісячна 13405,77 грн.
Суд враховує положення ч. 6 ст. 6 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», якою визначено, що у період дії воєнного стану не застосовуються, серед іншого, норми ст. 73 КЗпП України, якою, у свою чергу, визначені святкові і неробочі дні. Воєнний стан в країні оголошено з 24.02.2022 Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022.
Відтак, кількість робочих днів з 23.11.2021 по 22.09.2025 складає - 996 днів.
Отже, сума середнього заробітку позивача за час вимушеного прогулу становить 635 816,52 грн. (638,37 (середньоденна заробітна плата) грн. х 996 робочих дні). При цьому з вказаної суми відповідачем має бути відраховано податки та обов'язкові платежі.
Крім того, згідно з пунктом 2 частини першої статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць.
Відтак, рішення суду в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі стягнення за один місяць підлягає негайному виконанню. При цьому, сума стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу за один місяць становить 12 767,40 грн. (638,37 грн. (середньоденна заробітна плата) х 20 р.д. (середньоарифметична кількість робочих днів у місяці)).
Щодо тверджень позивача на предмет різниці вказаної вище довідки із отриманим ним доходом безпосередньо за вересень 2021 року, суд вказує на необґрунтованість таких доводів щодо посилання на дохід при застосуванні показників середнього заробітку за Порядком №100 для розрахунку працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
За ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 74 КАС України).
Відповідно до ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування та питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі (абз. 2 ч. 2 ст. 77 КАС України).
Згідно ч. ч. 1-4 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані.
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «RuizTorija v. Spain» від 9 грудня 1994 р., статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Згідно з вимогами пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.
Підстави для розподілу витрат у справі у суду відсутні.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати наказ Київської митниці Держмитслужби від 11.11.2021 № 791-о «Про припинення державної служби та звільнення ОСОБА_1 ».
Поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника митного поста «Аеропорт Київ» - начальника відділу митного оформлення №1 Київської митниці Держмитслужби, з 22.11.2021.
Стягнути з Київської митниці Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43337359) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу з 23.11.2021 по 22.09.2025 у розмірі 635 816,52 грн. (шістсот тридцять п'ять тисяч вісімсот шістнадцять гривень 52 копійки).
Допустити негайне виконання рішення суду в частині:
- поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника митного поста «Аеропорт Київ» - начальника відділу митного оформлення №1 Київської митниці Держмитслужби, з 22.11.2021;
- стягнення на користь ОСОБА_1 середнього заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць в розмірі 12 767,40 грн. (дванадцять тисяч сімсот шістдесят сім гривень 40 копійок), з якої мають бути відраховані податки та обов'язкові платежі.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Войтович І. І.