КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, тел. +380 (044) 207 80 91
22 вересня 2025 року Справа № 320/20359/24
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Войтович І.І., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Верховного Суду,
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,
про визнання протиправними дій, стягнення коштів,
До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) з позовом до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (далі - відповідач 1), Верховного Суду (далі - відповідач 2), в якому просить суд:
1. Визнати протиправними дії Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ щодо проведення із суддею Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ ОСОБА_1 неповного розрахунку при звільненні, який полягає у виплаті за період з 27.12.2023 по 01.02.2024 суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення та вихідної допомоги у зв'язку з відставкою, обчислених без застосування базового посадового окладу судді вищого спеціалізованого суду, що визначений на підставі положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №402-VIII, а також без застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня календарного року абзацом четвертим статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" у розмірі 2684,00 грн. та абзацом четвертим статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" у розмірі 3028,00 грн.;
2. Стягнути з Верховного Суду на користь ОСОБА_1 недоотримані за період з 27.12.2023 по 01.02.2024 суми суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення та вихідної допомоги у зв'язку з відставкою у загальному розмірі 1252430,21 грн. з утриманням з цієї суми податків та обов'язкових платежів.
Позиції сторін
Позивач вважає, що Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ при здійсненні остаточного розрахунку при звільненні в порушення вимог статті 116 КЗпП України протиправно не нарахував та не виплатив їй грошові кошти у загальному розмірі 1 252 430,21 грн.
Вказує, що Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ всупереч положенням пункту 14-3 розділу ХII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII у період з 27.12.2023 по 01.02.2024 при розрахунку розміру належної позивачу суддівської винагороди та інших виплат замість базового посадового окладу судді вищого спеціалізованого суду, що встановлений підпунктом 2 частини третьої статті 135 Закону № 1402-VIII - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року, з коефіцієнтом 1,25, використав розмір посадового окладу, що був передбачений положеннями частини третьої статті 133 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 № 2453-VI (далі - Закон № 2453-VI) та який становив 15 мінімальних заробітних плат, помножених на коефіцієнт 1,2. Невірний розрахунок посадового окладу позивача, з якого обчислюється суддівська винагорода, спричинив зменшення як розміру належної до виплати суми у спірному періоді суддівської винагороди, а також зменшення виплаченої їй вихідної допомоги у зв'язку з відставкою та нарахованої допомоги на оздоровлення.
Також позивач вказує, що Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ при розрахунку посадового окладу замість використання показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня календарного року, який відповідно до законів України про Державний бюджет України на 2023 та 2024 роки складав 2684 грн та 3028 грн відповідно, протиправно використав значення такого показника у розмірі 2102 грн.
Враховуючи висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 24.04.2025 у справі № 240/9028/24, позивач наполягає на належному розрахунку та виплаті розміру вихідної допомоги при звільненні судді у відставку.
Позивачем також зазначено, що оскільки Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ не має свого фінансування, а його ліквідація та розрахунок із суддями проводиться виключно за рахунок коштів Верховного Суду як головного розпорядника коштів, то належним відповідачем у частині позовних вимог про стягнення коштів є Верховний Суд.
Верховний Суд, застосовую правові висновки серед іншого в постановах Верховного Суду у справах № 826/13355/17, № 826/14879/17, № 826/12993/17, № 826/13405/17, зазначає, що права на отримання суддівської винагороди на підставі пункту 2 частини третьої статті 135 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» до звільнення у відставку мають лише ті судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищого господарського суду України, Вищого адміністративного суду України, які переведені до інших судів, за спеціальною процедурою, передбаченою пунктом 14-1 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII, в редакції Закону № 3481-ІХ.
Оскільки ОСОБА_1 з моменту набрання чинності Закону № 3481-ІХ і до 01 лютого 2024 року (дата звільнення у відставку) перебувала на посаді судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, підстав для нарахування їй суддівської винагороди відповідно пункту 2 частини третьої статті 135 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» не було, що свідчить про безпідставність та необґрунтованість її позовних вимог.
Застосовуючи рішення Конституційного Суду України № 3-р(11)/2024 від 26 березня 2024 року, вказує на праві отримання суддівської винагороди на підставі пункту 2 частини третьої статті 135 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» суддями Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищого господарського суду України, Вищого адміністративного суду України саме з моменту ухвалення застосованого рішення, тобто з 26 березня 2024 року.
Щодо розміру суддівської винагороди позивача зазначає, що за змістом абзацу 5 статті 7 Закону № 2710-ІХ з 1 січня 2023 року прожитковий мінімум працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді становить 2 102,00 гривні. За змістом абзацу 5 статті 7 Закону № 3460-ІХ з 1 січня 2024 року прожитковий мінімум працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді становить 2 102,00 гривні. Покликаючись на норми п. 7 ч. 1 ст. 7, ч.ч. 1, 2 ст. 23, ч. 1 ст. 51, ст. 119 Бюджетного кодексу України, правові висновки в рішеннях Конституційного Суду від 26.12.2011 у справі №20-рп/2011, від 25.01.2012 у справі №3-рп/2012, наполягає на законному та обгрунтованому застосуванні Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ положень абзацу 5 статті 7 Закону № 2710-ІХ та абзацу 5 статті 7 Закону № 3460-ІХ. З 01 січня 2023 року та з 01 січня 2024 року суддям спеціалізованих судів, відповідно до штатних розписів встановлено базові посадові оклади у розмірі 131 375,00 грн. (2 102, 00 грн (прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді) х 50 х 1,25).
Відповідач наполягає на застосуванні в даній справі висновків Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 24.04.2025 у справі № 240/9028/24.
Щодо стягнення недоотриманих сум суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення та вихідної допомоги у зв'язку із відставкою, відповідач 2 зазначає, що Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ з 20.12.2017 перебуває в стані припинення, призначена відповідна ліквідаційна комісія має відповідні повноваження щодо здійснення нарахувань та виплати заробітної плати.
Процесуальні дії у справі
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24.05.2024 відкрито провадження у справі, постановлено здійснити судовий розгляд справи за правилами загального позовного провадження, встановлено строки для подання заяв по суті та доказів, визначено дату підготовчого судового засідання (суддя Донець В.А.).
У справі зареєстровано: 18.06.2024 поданий Верховним Судом подано до суду відзив на позов із письмовими доказами; 26.06.2024 подану представником позивача відповідь на відзив та 15.08.2024 додаткові пояснення та докази, 30.08.2024 заяву в порядку ч. 7 ст. 139, ст. 143 КАС України; 07.10.2024 (09.10.2024) долучено до справи пояснення Верховного Суду; 03.02.2025 долучені представником позивача додаткові докази.
Згідно Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями 06.03.2025 справу розподілено судді Войтович І.І.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18.03.2025 прийнято до провадження адміністративну справу за № 320/20359/24 та постановлено здійснювати розгляд справи у порядку загального позовного провадження; призначено підготовче судове засідання на 08 квітня 2025 року о 10:30 год.
07.04.2025 Верховним Судом подано до суду відзив.
08.04.2025 за участі представника позивача Коломацької О.С., представника відповідача 2 Верховного Суду Добролюбова В.І., судом на місці ухвалено задовольнити клопотання представника позивача та відкладено судове засідання справи на іншу дату та час.
Підготовче судове засідання призначено на 19.05.2025 о 09:00 год., про що сторони у справі повідомлені належним чином.
19.05.2025 в підготовчому судовому засіданні за участі представника позивача Коломацької О.С., представника відповідача 2 Верховного Суду Глібко Н.В., судом на місці ухвалено задовольнити клопотання представника позивача та відкладено судове засідання справи на іншу дату та час.
Підготовче судове засідання призначено на 18.06.2025 о 09:00 год., про що сторони у справі повідомлені належним чином.
17.06.2025 представником позивача подано до суду додаткові пояснення.
За наслідками проведення підготовчих дій у справі 18.06.2025, за участі представника позивача Коломацької О.С. та представника відповідача 2 Верховного Суду Глібко Н.В., ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 14 липня 2025 року об 11:30 год.
24.06.2025 відповідачем 2 Верховним Судом подано додаткові пояснення.
14.07.2025 до суду прибули представника позивача Коломацької О.С., представника відповідача 2 Верховного Суду Глібко Н.В.
Представник позивача в ході розгляду справи позовні вимоги підтримала та позов просила задовольнити.
Представник відповідача проти позову заперечувала, в задоволенні позову просила суд відмовити.
Встановивши позиції сторін, дослідивши надані сторонами докази, за відсутності заперечень сторін, судом оголошено про завершення розгляду справи у порядку письмового провадження.
Встановлені судом обставини
Постановою Верховної Ради України від 21.10.2010 № 2639-І ОСОБА_1 обрана суддею Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Рішенням Вищої ради правосуддя від 01.02.2024 № 313/0/15-24 «Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у зв'язку з поданням заяви про відставку» позивач була звільнена з посади судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у зв'язку з поданням заяви про відставку.
Згідно з наказом голови ліквідаційної комісії Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Романківа І.П. від 01.02.2024 № 16-к ОСОБА_1 відрахована зі штату суду 01.02.2024 з виплатою вихідної допомоги у розмірі 3 місячних суддівських винагород та грошової компенсації за невикористані дні щорічної оплачуваної відпустки та додаткової оплачуваної відпустки.
Згідно з довідкою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ про загальні нараховані суми за 2024 рік від 22.02.2024 № 25 заробіток ОСОБА_1 за січень 2024 року склав 105 950,81 грн, за лютий 525 504,00 грн, усього нараховано 631 444,81 грн. Після утримання ПДФО та військового збору сума заробітку позивача за лютий 2024 року склала 423 030,72 грн.
20.02.2024 ОСОБА_1 звернулась до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Верховного Суду як розпорядника коштів та Державної судової адміністрації України з проханням провести донарахування належних їй при звільненні сум, використавши розмір суддівської винагороди, розрахований відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII (далі - Закон № 1402-VIII).
Також у вказаному листі позивач просила Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ надати письмовий розрахунок виплат, проведених на виконання наказу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.02.2024 № 16-к.
Верховний Суд листом від 07.03.2024 № 1014/0/2-24 повідомив ОСОБА_1 про відсутність у Верховного Суду повноважень та правових підстав для проведення донарахування грошової компенсації за невикористані відпустки, вихідної допомоги та надання письмового розрахунку.
Від Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ письмової відповіді не отримано.
02.05.2024 за зверненням ОСОБА_1 . Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ видав довідку від 02.05.2024 №37 про загальні нараховані суми за грудень 2023 року лютий 2024 року.
До вказаної довідки додані розрахункові листи, які містять відомості про суми, які були нараховані ОСОБА_1 у грудні 2023 року, січні 2024 року та лютому 2024 року із зазначенням виду виплат окремо по кожній сумі.
Згідно із наданими розрахунковими листами ОСОБА_1 нараховано:
1) за грудень 2023 року: основний оклад: 37 836,00 грн., надбавка за вислугу: 30 268,80 грн., всього нараховано: 68 104,80 грн.
2) за січень 2024 року: основний оклад: 32 900,87 грн., відпустка суддів: 8883,24 грн., надбавка за вислугу років: 26 320,70 грн., матеріальної допомоги: 37 836,00 грн., всього нараховано: 105 940,81 грн.
3) за лютий 2024 року: основний оклад: 1801,71 грн., компенсації за відпустку: 134 343,60 грн., компенсації за відпустку: 64932,74 грн., компенсації за відпустку: 94 040,52 грн., компенсації за відпустку: 24 629,66 грн., надбавка за вислугу років: 1441,37 грн., вихідна допомога: 204 314,40 грн., всього нараховано: 525 504,00 грн.
Не погоджуючись із діями відповідача щодо проведеного за період з 27.12.2023 по 01.02.2024 при звільненні розрахунку суддівської винагороди судді у відставці із застосованого базового посадового окладу 2102,00 грн., наводячи свої розрахунки, суми, позивач звернулась суду із позовом за захистом порушених прав та інтересів.
Відповідно, предметом спору у справі є дії відповідача щодо розрахунку суддівської винагороди за період з 27.12.2023 по 01.02.2024 здійсненого при звільненні судді у відставку із застосуванням положень Закону № 2453-VI щодо прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2102 гривні для цілей визначення базового розміру посадового окладу судді, які підлягають перевірці судом на відповідність вимогам ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) з дотриманням судом принципів адміністративного судочинства визначені в ч. 3 даної статті кодексу.
Застосовано судом норми права та висновки суду
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Зокрема, в силу ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 3 статті 2 КАС України визначено, що основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі; 5) обов'язковість судового рішення; 6) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 7) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом; 8) розумність строків розгляду справи судом; 9) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 10) відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення.
За ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (ч. 3 ст. 3 КАС України).
При вирішені спору суд виходить із того, що організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначає Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016р. №1402-VIII (далі - Закон №1402-VIII).
Як встановлено судом постановою Верховної Ради України від 21.10.2010 № 2639-І ОСОБА_1 була обрана суддею Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ та рішенням Вищої ради правосуддя від 01.02.2024 № 313/0/15-24 була звільнена з посади судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у зв'язку з поданням заяви про відставку. Та, наказом голови ліквідаційної комісії Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Романківа І.П. від 01.02.2024 № 16-к ОСОБА_1 відрахована зі штату суду 01.02.2024 з виплатою вихідної допомоги у розмірі 3 місячних суддівських винагород та грошової компенсації за невикористані дні щорічної оплачуваної відпустки та додаткової оплачуваної відпустки.
Положеннями частини 1 статті 135 Закону №1402-VIII передбачено, що суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з частиною 2 статті 135 Закону №1402-VIII, суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
Відповідно до частини 3 статті 135 Закону №1402-VIII (що за рішенням Конституційного Суду від 11.03.2020 у справі №4-р/2020 діє в редакції Закону України від 06.12.2016 року №1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України") базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Положеннями частини 4 статті 135 Закону №1402-VIII визначено, що до базового розміру посадового окладу, визначеного частиною третьою цієї статті, додатково застосовуються такі регіональні коефіцієнти: 1) 1,1 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше сто тисяч осіб; 2) 1,2 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше п'ятсот тисяч осіб; 3) 1,25 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше один мільйон осіб.
Відповідно до частини 5 статті 135 Закону №1402-VIII суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу.
Частиною 9 статті 135 Закону №1402-VIII передбачено, що обсяги видатків на забезпечення виплати суддівської винагороди здійснюються за окремим кодом економічної класифікації видатків.
Згідно статті 136 Закону №1402-VI суддям надається щорічна оплачувана відпустка тривалістю 30 робочих днів з виплатою, крім суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення в розмірі посадового окладу. Суддям, які мають стаж роботи більше 10 років, надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю 15 календарних днів.
За статтею 145 Закону №1402-VI судді, який вийшов у відставку, виплачується вихідна допомога в розмірі 3 місячних суддівських винагород за останньою посадою.
Відповідно, базовий розмір посадового окладу судді становить, зокрема, судді вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Отже, розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, на пряму залежить від прожиткового мінімуму.
Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян урегульовано Законом України «Про прожитковий мінімум» від 15.07.1999р. №966-XIV (далі Закон №№966-XIV), відповідно до статті 1 якого прожитковий мінімум - це вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність. До працездатних осіб відносяться особи, які не досягли встановленого законом пенсійного віку.
Частиною 3 ст.4 Закону №966-XIV визначено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» установлено з 1 січня 2021 року прожитковий мінімум для працездатних осіб 2481 гривень (абз.4); для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді 2102 гривні (абз.5).
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» установлено з 1 січня 2022 року прожитковий мінімум для працездатних осіб 2481 гривень (абз.4); для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді 2102 гривні (абз.5).
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» установлено з 1 січня 2023 року прожитковий мінімум для працездатних осіб 2684 гривні (абз.4); для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді 2102 гривні (абз.5).
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» установлено з 1 січня 2024 року прожитковий мінімум для працездатних осіб 3028 гривні (абз.4); для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді 2102 гривні (абз.5).
Отже, окремими приписами Законів України «Про Державний бюджет України», на 2021, 2022, 2023, 2024 роки відповідно встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2102 гривні саме для цілей визначення базового розміру посадового окладу судді.
Суд зазначає, що наведені приписи абзацу п'ятого статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» та абзацу п'ятого статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» є чинними, не визнавалися Конституційним Судом України такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Та враховуючи позиції сторін у даній справі суд зазначає, що питання наявності підстав для застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом про Держбюджет станом на 1 січня календарного року, для розрахунку посадового окладу судді було предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду.
Так, у постанові від 24.04.2025р. року у справі № 240/9028/24 Велика Палата Верховного Суду зазначила наступне:
«…Безсумнівно, розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, поняття якого наведено у Законі №966-XIV. Цим Законом закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення, стосовно яких визначається прожитковий мінімум. І приписами цього Закону судді не віднесені до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо.
Водночас, законодавець починаючи з 2021 року у законах про Державний бюджет України на відповідний рік не встановлював прожитковий мінімум стосовно суддів як соціальної демографічної групи. Окремими приписами цих законів встановлювався на 1 січня відповідного календарного року саме прожитковий мінімум для працездатних осіб для цілей визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102 гривні.
Отже, цими законами не встановлювалася розрахункова величина, відмінна від тієї, що визначена спеціальним законом для визначення розміру суддівської винагороди, а власне визначалася ця величина - встановлювався грошовий розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді...
… З огляду на викладене та з метою встановлення чіткого критерію вирішення судами спорів щодо застосування розрахункової величини для визначення посадового окладу суддів починаючи із 2021 року Велика Палата Верховного Суду відступає від висновків, викладених у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 13 липня 2023 року у справі № 280/1233/22 та 21 березня 2024 року у справі № 620/4971/23, і зазначає про те, що починаючи з 2021 року у законах про Державний бюджет України на відповідний рік встановлювався на 1 січня відповідного календарного року грошовий розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді…»
Отже, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.04.2025 у справі № 240/9028/24 зазначила, що з метою встановлення чіткого критерію вирішення судами спорів щодо застосування розрахункової величини для визначення посадового окладу суддів починаючи із 2021 року Велика Палата Верховного Суду відступає від висновків, викладених у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 13 липня 2023 року у справі № 280/1233/22 та 21 березня 2024 року у справі № 620/4971/23, і зазначає про те, що починаючи з 2021 року у законах про Державний бюджет України на відповідний рік встановлювався на 1 січня відповідного календарного року грошовий розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді.
Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Суд враховує, що з метою встановлення чіткого критерію вирішення судами спорів щодо застосування розрахункової величини для визначення посадового окладу суддів починаючи із 2021 року, Велика Палата Верховного Суду у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2025 у справі № 240/9028/24 зробила правовий висновок, що починаючи з 2021 року у законах про Державний бюджет України на відповідний рік встановлювався на 1 січня відповідного календарного року грошовий розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді.
Таким чином, враховуючи зміну правової позиції Великою Палатою Верховного Суду, суд робить висновок про правомірні дій відповідача 1 під час здійснення розрахунку із позивачем суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення та вихідної допомоги при звільненні у відставку застосовуючи у спірному періоді прожитковий мінімум для працездатних осіб для цілей визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102 гривні.
Відтак, суд доходить висновку про відмову у задоволенні позову.
Заявлені вимоги про стягнення недоотриманих сум суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення та вихідної допомоги суд не розглядає за наслідками прийнятого рішення.
З огляду на вказану постанову Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2025 в справі № 240/9028/24, суд не бере до уваги посилання позивача в позовній заяві як релевантну практику на постанови Верховного Суду від 10.11.2021 у справі №400/2031/21, від 30.11.2021 /у справі №360/503/21, від 12.07.2023 у справі №140/5481/22, від 27.10.2022 у справі №640/10564/21, від 12.09.2023 у справі №540/7777/21, від 28.11.2023 у справі №640/16655/21, оскільки Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.04.2025 у справі №240/9028/24 зазначила, що незалежно від того, чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.
Тому застосуванню до цих правовідносин підлягає саме останній висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 24.04.2025 у справі № 240/9028/24.
Суд зазначає, що в ході розгляду справи, представником позивача застосовано висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 24.04.2025 у справі № 240/9028/24, зауважуючи, що вказаною постановою не розглянуто відмову у стягненні недоплаченої частини вихідної допомоги, тому вказуючи на визначений посадовий оклад за Законом №1402-VІІІ, зазначає, що розмір посадового окладу позивача складає у 2024 році 131 375,00 грн. (50х2102,00 грн.х1,25), розмір надбавки 80%, інших доплат не встановлено, відповідно чим грошова винагорода позивача для обчислення розміру вихідної допомоги складає 236 475,00 грн. (131 375,00 грн.+0,8х 131 375,00 грн.), у зв'язку з чим вихідна допомога при звільненні має бути виплачена позивачеві у розмірі 709 425,00 грн. (236 475,00 грн. х3). Та враховуючи проведений відповідачем 1 розрахунок та виплату, а сума недоплаченої спірної вихідної допомоги при звільненні у відставку підлягає виплаті у розмірі 505 110,60 грн.
Суд зауважує, що правовідносини у справах №240/9028/24 та №320/19323/24 є подібними та в силу ч. 5 ст. 242 КАС України висновки Великої Палати Верховного Суду у справі №240/9028/24 підлягають врахуванню та застосуванню судом. Відповідно покликання представника позивача на не вирішення Великою Палатою питання щодо розміру виплати вихідної допомоги при звільненні судді у відставку, суд зазначає як необґрунтований довід для вирішення даної справи в частині стягнення заявленої суми недоотриманої вихідної допомоги, яка є безпосередньою виплатою при звільненні судді у відставці, здійснена відповідачем 1 та зокрема розраховувалась відповідно до застосованого відповідачем 1 положень Закону № 2453-VI.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
За ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування та питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі (абз. 2 ч. 2 ст. 77 КАС України).
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевстановлене, позивачем не доведено протиправність та незаконність дій відповідача щодо проведеного розрахунку при звільненні судді у відставці, відповідач в свою чергу навів достатні доводи та надав належні докази щодо правомірності своїх дій, в силу положень абз. 2 ч. 2 ст. 77 КАС України, відтак дії вчинені відповідачем відповідають ст. 19 Конституції України та ч. 2 ст. 2 КАС України.
Слід зазначити, що згідно з пунктом 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010, заява 4909/04, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994, серія A, № 303-A, п.29).
Інші доводи сторін, висновків суду не спростовують.
Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відтак, системно проаналізувавши приписи законодавства України, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню.
Позивач за п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору за подання даного позову до суду.
Судом отримано 04.08.2025 заву від представника позивача про розподіл судових витрат у справі та 26.08.2025 від відповідача 2 Верховного Суду надійшло клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги.
Враховуючи наслідки вирішення справи судом, положення ст. 139 КАС України, процесуальні підстави для розподілу витрат по справі у суду відсутні.
Керуючись статтями 2, 9, 72-77, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
В задоволенні позовних вимог - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Войтович І. І.