22 вересня 2025 року м.Київ справа №320/44200/23
Суддя Київського окружного адміністративного суду Терлецька О.О., розглянувши порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС в якому просить суд:1. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 05.09.2022 № 20438240105;2. Зобов'язати Головне управління ДПС у м. Києві нараховану податкову знижку у розмірі 5 571 грн. повернути позивачу. 3. Стягнути на користь позивача судові витрати у розмірі 2 284,80 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві.
Мотивуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що відповідачем безпідставно не надано податкову знижку, оскільки відповідно до квитанцій про оплату за 2021 рік (№ 0.0.2217136018.1 від 02.08.2021, №0.0.2372481097.1 від 10.12.2021) за навчання сина в Київському національному торгово-економічному університеті, згідно договорів про навчання,було сплачено - 30 950 грн.
Від відповідача надійшов відзив в якому заперечував проти позовних вимог, оскільки за результатами камеральної перевірки податкової декларації про майновий стан і доходи поданої за 2021 рік встановлено, що у громадянки ОСОБА_1 відсутні законодавчі підстави для нарахування податкової знижки за наслідками звітного (податкового) 2021 року, оскільки, платником документально не підтверджено копією договору про навчання від 30.07.2022 №ФІТ21-125-БД/49 понесені витрати.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04.01.2023 відкрито спрощене провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання.
Від відповідача надійшла заява про залишення позову без розгляду в якій зазначає, що позивачем пропущено шестимісячний строк для звернення з позовом до суду.
Позивач заперечувала, вказуючи, що перебувала закордоном і просила поновини строк звернення до суду.
Відповідно до абз. 6 п. 52-2 ПК України на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків давності, передбачених статтею 102 цього Кодексу.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 р. № 651 "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р. на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 було відмінено, таким чином строк зврення до суду обраховується з 01.07.2023 року.
Враховуючи вищевикладене, відсутнє порушення строку звернення до суду позивачкою.
Від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог 12.01.2024.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 47 КАС України крім прав та обов'язків, визначених у статті 44 цього Кодексу, позивач має право на будь-якій стадії судового процесу відмовитися від позову. Позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п'ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Зміна предмета або підстав позову при новому розгляді справи допускається в строки, встановлені частиною першою цієї статті, лише у випадку, якщо це необхідно для захисту прав позивача у зв'язку із зміною фактичних обставин справи, що сталася після закінчення підготовчого засідання, або, якщо справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження - початку першого судового засідання при первісному розгляді справи.
Враховуючи, що заяву про уточнення позовних вимог було подано в межах вищевказаного строку суд приймає таке уточнення.
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
З матеріалів справи слідує, що 24.05.2022 до ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДПС у м. Києві позивачем було подано податкову декларацію про майновий стан і доходи за звітний 2021 рік з метою отримання податкової знижки на оплату за навчання сина ОСОБА_2 .
На підтвердження права на отримання податкової знижки позивачем до декларації було долучено копії наступних документів: паспорт та податковий номер; квитанції про оплату за навчання за 2021 рік; довідку про доходи (нарахування заробітної плати за 2021 рік); свідоцтво про народження сина; договори про навчання; розрахунок суми податку, що підлягає поверненню з бюджету за результатами звітного податкового періоду.
Позивачем було визначено суму податку, на яку зменшуються податкові зобов'язання у зв'язку з використанням права на податкову знижку, в розмірі 5 571 грн.
30.06.2022 Головним управлінням ДПС у м. Києві було проведено камеральну перевірку податкової декларації про майновий стан і доходи за 2021 рік, та встановлено, що у позивача відсутні законодавчі підстави для нарахування податкової знижки за наслідками звітного (податкового) 2021 року, оскільки платником документально не підтверджено копією договору від 30.07.2022 № ФІТ21-125-БД/49, понесені витрати.
05.09.2022 Головним управлінням ДПС у м. Києві було прийняте податкове повідомлення-рішення № 20438240105, в якому зазначено, що позивачем порушено пп. 166.3.3 п. 166.3 статті 166, пп. 166.2.1 п. 166.2 ст. 166 , пп. 14.1.170 п. 14.1 ст. 14 ПК України.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, щобули надані та додані до декларації всі необхідні документи: в тому числі всі договори про навчання сина у Київським національним торгово-економічному університеті (далі - КНТЕУ), а саме договір про навчання від 30.07.2021 № ФІТ21-125-БД/4, попередній договір від 31.07.2021 № 1723здб-2021, договір про надання платної освітньої послуги щодо підготовки фахівця від 17.08.2021 № 506д/6к-202), таплатіжні документи про понесені витрати (квитанції № 0.0.2217136018.1 від 02.08.2021, № 0.0.2372481097.1 від 10.12.2021). Договір від 30.07.2022 № ФІТ21-125-БД/49, на підставі якого платнику було відмовлено у нарахуванні податкової знижки, взагалі відсутній, не укладався між позивачем та КНТЕУ.Акт камеральної перевірки від 30.06.2022 № 15456/Ж5/26-15-24-18-03 та податкове повідомлення-рішення від 05.09.2022 № 20438240105 позивач не отримувала та не знала про їх існування, оскільки перебувала за межами України у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України.В особовому електронному кабінеті платника відсутні/не завантажені Акт та податкове повідомлення-рішення, і позивач не могла ознайомитися з оскаржуваними документами.
Позивач намагалася дізнатись інформацію по телефону, проте у наданні інформації по телефону було відмовлено.
11.05.2023 позивачем було подано заяву до Головного управління ДПС у м. Києві про надання інформації щодо виплати податкової знижки.
21.06.2023 Головним управлінням ДПС у м. Києві позивачу було надано відповідь, що 30.06.2022 було проведено камеральну перевірку податкової декларації про майновий стан і доходи за 2021 рік, та встановлено, що у позивача відсутні законодавчі підстави для нарахування податкової знижки за наслідками звітного (податкового) 2021 року, оскільки платником документально не підтверджено копією договору від 30.07.2022 № ФІТ21-125-БД/49, понесені витрати.
02.08.2023 позивач звернулась до Головного управління ДПС у м. Києві із заявою, в якій пояснювала, що договір від 30.07.2022 № ФІТ21-125-БД/49 між позивачем та КНТЕУ не укладався, і при подачі податкової декларації про майновий стан і доходи за 2021 рік,позивач не могла фактично долучити неукладений договір за 2022 рік, у зв'язку з цим просила визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення.
16.08.2023 Головним управлінням ДПС у м. Києві було надано відповідь позивачу де зазначено, що згідно п. 55.1 ст. 55 Податкового кодексу України (далі ПК України) податкове повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов'язання платника податків або будь-яке інше рішення контролюючого органу може бути скасоване контролюючим органом вищого рівня під час проведення процедури його адміністративного оскарження та в інших випадках у разі встановлення невідповідності таких рішень актам законодавства.
14.09.2023 позивач подав до Державної податкової служби України скаргу щодо скасування податкового повідомлення-рішення.За результатами адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення скарга позивача залишилась без розгляду. Відповідно до п. 56.10, пп. 56.17.3 п. 56.17 та п.56.18 ст. 56 ПК України, рішення Державної податкової служби України, прийняте за розглядом скарги, та податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві від 05.09.2022 № 20438240105 з урахуванням цього рішення, не підлягають адміністративному оскарженню, але з урахуванням строків давності можуть бути оскаржені до суду у порядку, визначеному чинним законодавством України.
Незгода позивача із діями відповідача щодо відмови у наданні йому податкової знижки, зумовила його звернення до суду з даним адміністративним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.
Платник податку, який бажає скористатись податковою знижкою, заявляє про своє бажання шляхом подання податкової декларації за минулий календарний рік (до 1 травня року, наступного за звітним, в якому понесені витрати - відповідно до підпункту 49.18.4 пункту 49.18 статті 49 ПК України).
Підпунктом 166.2.1 пункту 166.2 статті 166 ПК України передбачено, що до податкової знижки включаються фактично здійснені протягом звітного податкового року платником податку витрати, підтверджені відповідними платіжними та розрахунковими документами, зокрема квитанціями, фіскальними або товарними чеками, прибутковими касовими ордерами, копіями договорів, що ідентифікують продавця товарів (робіт, послуг) і їх покупця (отримувача). У зазначених документах обов'язково повинно бути відображено вартість таких товарів (робіт, послуг) і строк їх продажу (виконання, надання).
До податкової знижки включаються фактично здійснені протягом звітного податкового року платником податку витрати, підтверджені відповідними платіжними та розрахунковими документами, зокрема квитанціями, фіскальними або товарними чеками, прибутковими касовими ордерами, що ідентифікують продавця товарів (робіт, послуг) і особу, яка звертається за податковою знижкою (їх покупця (отримувача), а також копіями договорів за їх наявності, в яких обов'язково повинно бути відображено вартість таких товарів (робіт, послуг) і строк оплати за такі товари (роботи, послуги). Копії зазначених у підпункті документів (крім електронних розрахункових документів) надаються разом з податковою декларацією, а оригінали цих документів не надсилаються контролюючому органу, але підлягають зберіганню платником податку протягом строку давності, встановленого цим Кодексом. У разі якщо відповідні витрати підтверджені електронним розрахунковим документом, платник податків зазначає в податковій декларації лише реквізити електронного розрахункового документа.
Відповідно до пункту 166.3. ст. 166 ПК України платник податку має право включити до податкової знижки у зменшення оподатковуваного доходу платника податку за наслідками звітного податкового року, нарахованого у вигляді заробітної плати, зменшеного з урахуванням положень пункту 164.6 статті 164 цього Кодексу, або у вигляді дивідендів, крім сум дивідендів, які не включаються до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу, такі фактично здійснені ним протягом звітного податкового року витрати:
підпунктом 166.3.3. пункту 166.3 статті 166 передбачено суму коштів, сплачених платником податку на користь вітчизняних закладів дошкільної, позашкільної, загальної середньої, професійної (професійно-технічної) та вищої освіти для компенсації вартості здобуття відповідної освіти таким платником податку та/або членом його сім'ї першого ступеня споріднення та/або особи, над якою встановлено опіку чи піклування, або яку влаштовано до прийомної сім'ї, дитячого будинку сімейного типу, якщо такого платника податку призначено відповідно опікуном, піклувальником, прийомним батьком, прийомною матір'ю, батьком-вихователем, матір'ю-вихователькою.
Судом встановлено, що між позивачем та КНТЕУ було укладено договори про навчання (договір про навчання у КНТЕУ від 30.07.2021 № ФІТ21-125-БД/4, попередній договір від 31.07.2021 № 1723здб-2021 та договір про надання платної освітньої послуги щодо підготовки фахівця у КНТЕУ від 17.08.2021 № 506д/6к-2021). Факт оплати навчання посвідчується квитанціями № 0.0.2217136018.1 від 02.08.2021, № 0.0.2372481097.1 від 10.12.2021.
До позовної заяви на підтвердження права на отримання податкової знижки позивачем було додано: паспорт та податковий номер; айді карту сина; договори про навчання; квитанції про оплату за навчання за 2021 рік; розрахунок суми податку, що підлягає поверненню з бюджету за результатами звітного податкового періоду; акт та податкове повідомлення-рішення; відповіді Головного управлінням ДПС у м. Києві та Державної податкової служби України.
Суд зазначає, що договір № ФІТ21-125-БД/49 від 30.07.2022 сторонами не надано, в матеріалах справи відсутній. При подачі податкової декларації про майновий стан і доходи за 2021 рік, позивач не міг фактично долучити договір за 2022 рік.
Отже, висновки відповідача в акті камеральної перевірки про те, що у позивача відсутні законодавчі підстави для нарахування податкової знижки за наслідками звітного (податкового) 2021 року, оскільки платником документально не підтверджено копією договору від 30.07.2022 № ФІТ21-125-БД/49, понесені витрати, суд вважає безпідставними. Інших тверджень, як підстави для відмови позивачу у наданні податкової знижки, не вказано.
Стосовно вимоги позивача щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 05.09.2022 № 20438240105, суд виходить з наступного.
Так, вказане податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі висновку контролюючого органу про відсутність у позивача підтвердженого права на отримання податкової знижки, який спростований судом вище.
Крім того, суд зазначає, що згідно з п. 58.1 ст. 58 Податкового кодексу контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян) або якщо за результатами перевірки контролюючим органом встановлено факт:
невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації;
завищення розміру задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованої платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу;
заниження або завищення суми податкових зобов'язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість, крім випадків, коли зазначене заниження або завищення враховано при винесенні інших податкових повідомлень-рішень за результатами перевірки.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові від 06 листопада 2018 року в справі № 826/1041/18, відмова у отриманні податкової знижки не є підставою для визначення вказаної суми платнику податків, як зобов'язання зі сплати податку на доходи фізичних осіб та суперечить самій суті «податкової знижки», оскільки такий податок уже був сплачений особою під час отримання доходу у вигляді заробітної плати.
Згідно частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
За таких обставин, суд приходить до висновку про наявність законодавчо визначених підстав для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення в судовому порядку.
Згідно із частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У відповідності до частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Отже, судовому захисту в адміністративних судах підлягають порушені права, свободи та законні інтереси особи в публічно-правових відносинах. При цьому визначальним для вирішення питання про обґрунтованість вимог особи у розв'язанні публічно-правового спору є встановлення факту порушення відповідних прав, свобод чи інтересів такої особи.
У свою чергу, як вже зазначалось, порушення прав, свобод та інтересів особи наявне тоді, коли сталися зміни стану суб'єктивних прав та обов'язків особи, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов'язку в публічно-правових відносинах.
Відповідні зміни або перешкоди можуть бути створені протиправними рішеннями, діями або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень.
Якщо відповідні рішення, дії чи бездіяльність протиправно, на думку особи, спричинили виникнення, зміни чи припинення прав та обов'язків особи (тобто є юридично значимими), особа може порушити питання про визнання протиправними таких рішень, дій чи бездіяльності в судовому порядку.
Таким чином, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або має місце інше ущемлення прав чи свобод.
При цьому, позивач на власний розсуд визначає чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень. Водночас, задоволення відповідних вимог особи можливе лише в разі об'єктивної наявності порушення, тобто встановлення, що рішення, дія або бездіяльність протиправно породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.
Відтак, суд приходить до висновку про задоволення адміністративного позову.
Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на встановлені судом обставини та правове регулювання спірних правовідносин, викладене відповідачем у відзиві не доводить правомірність оскаржуваного рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України до судових витрат належить судовий збір. Позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 2 284,80грн (1 073,60 грн та 1 211,20 грн), що підтверджується відповідними квитанціями.
Статтею 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 05.09.2022 № 20438240105.
3. Зобов'язати Головне управління ДПС у м. Києві підготувати висновок про повернення ОСОБА_1 суми надміру сплаченого податку з доходів фізичних осіб у розмірі 5 571 (п'ять тисяч п'ятсот сімдесят одна) грн, та подати цей висновок для виконання відповідному органу Державної казначейської служби України.
4. Стягнути з Головного управління ДПС у м. Києві на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 284 (дві тисячідвісті вісімдесятчотири) грн 80 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Терлецька О.О.