22 вересня 2025 року Справа №320/57159/24
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Войтович І.І., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОБ'ЄДНАННЯ ФУТБОЛЬНИХ КЛУБІВ «ПРОФЕСІОНАЛЬНА ФУТБОЛЬНА ЛІГА УКРАЇНИ» до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернулось ОБ'ЄДНАННЯ ФУТБОЛЬНИХ КЛУБІВ «ПРОФЕСІОНАЛЬНА ФУТБОЛЬНА ЛІГА УКРАЇНИ» з позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві , в якому просить суд:
1. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДПС у м. Києві, яка полягає у невнесенні до Реєстру неприбуткових установ та організацій, Порядок ведення якого затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 13 липня 2016 року № 440, з 08 серпня 2016 року ОБ'ЄДНАННЯ ФУТБОЛЬНИХ КЛУБІВ «ПРОФЕСІОНАЛЬНА ФУТБОЛЬНА ЛІГА УКРАЇНИ» (код 24089944).
2. Зобов'язати Головне управління ДПС у м. Києві внести (включити до Реєстру неприбуткових установ та організацій, Порядок ведення якого затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 13 липня 2016 року № 440, ОБ'ЄДНАННЯ ФУТБОЛЬНИХ КЛУБІВ «ПРОФЕСІОНАЛЬНА ФУТБОЛЬНА ЛІГА УКРАЇНИ» (код 24089944) датою присвоєння ознаки неприбутковості - 08 серпня 2016 року - відповідно до Рішення ГУ ДФС у м. Києві від 08.08.2016 р. № 3/26-55-12-03 про присвоєння ознак неприбутковості.
В обґрунтування позову товариство вказує, що контролюючий орган своєю бездіяльністю допустив порушення прав та інтересів позивача, які полягають у вільному володінні, користуванні та розпорядженні належними йому грошовими коштами та позбавляє позивача статусу неприбуткової організації, який він має з моменту свого заснування.
Крім того, позивач наголошує, що він не веде підприємницької діяльності і не отримує прибутки.
Позивач, також, зазначає, що 08.08.2016 р. контролюючим органом прийнято рішення № 3/26-55-12-03 про присвоєння позивачу ознаки неприбутковості.
На думку позивача, всі інші висновки та доводи відповідача будуються виключно на суб'єктивних припущеннях посадових осіб контролюючого органу, що призвели до протиправної бездіяльності, у зв'язку з чим просить суд визнати її протиправною.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05.12.2024 відкрито провадження в адміністративній справі, визначено здійснювати розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідач проти позову заперечує з тих підстав, що контролюючий орган не допустив протиправною бездіяльності у невключенні позивача до Реєстру неприбуткових установ та організацій, оскільки його установчі документи (затверджені Конференцією від 24.06.2016) не містять заборону розподілу отриманих доходів (прибутків), або їх частини серед засновників (учасників у розумінні Цивільного кодексу України), членів такої організації, працівників (крім оплати їхньої праці, нарахування єдиного соціального внеску), членів органів правління та інших пов'язаних з ними осіб та не визначено передачу активів одній або кільком неприбутковим організаціям відповідного виду, іншим юридичним особам, що здійснюють недержавне пенсійне забезпечення відповідно до закону (для недержавних пенсійних фондів), або зарахування до бюджету у разі припинення юридичної особи (у результаті її злиття, поділу, приєднання або перетворення).
Вказана обставина, на переконання відповідача, свідчить про порушення позивачем вимог пп. 133.4.1 п. 133.4 ст. 133 ПК України.
З урахуванням встановлених контролюючим органом обставин, відповідач вказує про відсутність підстав для включення позивача до Реєстру неприбуткових установ та організацій, у зв'язку з чим просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
Встановивши правові позиції сторін по справі та їх обґрунтування, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, оглянувши письмові докази, які були надані до матеріалів справи, судом встановлено наступне.
Посадовими особами Головного управління ДПС у м. Києві на підставі п.п. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України (далі - ПК України), у зв?язку зі змінами підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, внесеними Законом України від 09 листопада 2023 року № 3453-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо скасування мораторію на проведення податкових перевірок» та ненаданням пояснень та їх документальних підтверджень в неповному обсязі на письмовий запит ГУ ДПС у м. Києві від 12.04.2024 №38903/1/26-15-07-01-05-08 та наказу від 13.05.2024 № 3247-п призначено з 15.05.2024 проведення документальної позапланової виїзної перевірки ОБ?ЄДНАННЯ ФУТБОЛЬНИХ КЛУБІВ "ПРОФЕСІОНАЛЬНА ФУТБОЛЬНА ЛІГА УКРАЇНИ" (код ЄДРПОУ 24089944).
Відповідно до інформаційних ресурсів ДПС проведено документальну перевірку ОБ?ЄДНАННЯ ФУТБОЛЬНИХ КЛУБІВ "ПРОФЕСІОНАЛЬНА ФУТБОЛЬНА ЛІГА УКРАЇНИ" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2017 по 31.12.2023, за результатами якої складено акт від 30.05.2024 №56969/Ж5/26-15-07-01-05-20/24089944, яким встановлені порушення, а саме позивач у перевіряємому періоді відсутній в Реєстрі неприбуткових установ та організацій. Таким чином, на переконання контролюючого органу, об'єднання не має статусу неприбуткової, а отже є платником податку на прибуток на загальних підставах.
Заходи досудового врегулювання спору не вживались позивачем.
Не погоджуючись із обґрунтованістю вищезазначених доводів контролюючого органу та, як наслідок, правомірністю бездіяльності у невнесенні його до Реєстру неприбуткових установ та організацій позивач звернувся до суду з даним позовом.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Зокрема, в силу ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 3 статті 2 КАС України визначено, що основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі; 5) обов'язковість судового рішення; 6) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 7) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом; 8) розумність строків розгляду справи судом; 9) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 10) відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення.
За ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 22 квітня 2021 року у справі № 826/15741/18, з метою безумовного дотримання конституційного принципу, визначеного у статті 129 Конституції України, в частині третій статті 2 та статті 9 КАС України закріплено, що до основних засад (принципів) адміністративного судочинства належить, зокрема, змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі; суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Загалом принцип змагальності прийнято розглядати як основоположний компонент концепції "справедливого судового розгляду" у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що також включає споріднені принципи рівності сторін у процесі та ефективної участі.
Принцип змагальності судового провадження охоплює собою право особи, крім можливості подавати власні докази, знати про існування всіх представлених доказів та пояснень іншими учасниками справи, оскільки вони можуть вплинути на рішення суду, мати можливість знайомитись з матеріалами справи та робити з них копії, а також володіти відповідними знаннями (залучати професійного представника) та змогу коментувати представлені докази та пояснення у належній формі та у встановлений час.
Таким чином, принцип змагальності спільно з принципом рівності є одним з основних елементів поняття "право на справедливий суд", що гарантоване Конвенцією.
Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (ч. 3 ст. 3 КАС України).
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Вказана норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
«На підставі» означає, що суб'єкт владних повноважень повинен бути утвореним у порядку, визначеному Конституцією та законами України; зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.
«У межах повноважень» означає, що суб'єкт владних повноважень повинен приймати рішення та вчиняти дії відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх.
«У спосіб» означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.
Вирішуючи даний спір суд зазначає наступне.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.
Відповідно до пунктів 5.1 та 5.2 статті 5 Податкового кодексу України поняття, правила та положення, установлені цим Кодексом та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених статтею 1 цього Кодексу. У разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу.
Згідно з підпунктом 14.1.121 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України неприбуткові підприємства, установи та організації - це неприбуткові підприємства, установи та організації, які не є платниками податку на прибуток підприємств відповідно до пункту 133.4 статті 133 цього Кодексу.
Так, відповідно до пункту 133.4 статті 133 Податкового кодексу України (не є платниками податку неприбуткові підприємства, установи та організації у порядку та на умовах, встановлених цим пунктом.
Підпунктом 133.4.1 пункту 133.4 статті 133 вказаного Кодексу встановлено, що неприбутковим підприємством, установою та організацією є підприємство, установа та організація (далі - неприбуткова організація), що одночасно відповідає таким вимогам:
утворена та зареєстрована в порядку, визначеному законом, що регулює діяльність відповідної неприбуткової організації;
установчі документи якої (або установчі документи організації вищого рівня, на підставі яких діє неприбуткова організація відповідно до закону) містять заборону розподілу отриманих доходів (прибутків) або їх частини серед засновників (учасників), членів такої організації, працівників (крім оплати їхньої праці, нарахування єдиного соціального внеску), членів органів управління та інших пов'язаних з ними осіб. Для цілей цього абзацу не вважається розподілом отриманих доходів (прибутків) фінансування видатків, визначених підпунктом 133.4.2 цього пункту;
установчі документи якої (або установчі документи організації вищого рівня, на підставі яких діє неприбуткова організація відповідно до закону) передбачають передачу активів одній або кільком неприбутковим організаціям відповідного виду або зарахування до доходу бюджету у разі припинення юридичної особи (у результаті її ліквідації, злиття, поділу, приєднання або перетворення). Положення цього абзацу не поширюється на об'єднання та асоціації об'єднань співвласників багатоквартирних будинків;
внесена контролюючим органом до Реєстру неприбуткових установ та організацій.
Положення абзаців третього і четвертого цього підпункту щодо вимог наявності установчих документів не поширюються на бюджетні установи.
Відповідно до абзацу першого підпункту 133.4.2 пункту 133.4 статті 133 Податкового кодексу України, доходи (прибутки) неприбуткової організації використовуються виключно для фінансування видатків на утримання такої неприбуткової організації, реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених її установчими документами.
Підпунктом 133.4.4. пункту 133.4 статті 133 Податкового кодексу України зазначено, що встановлення контролюючим органом відповідно до норм цього Кодексу факту використання неприбутковою організацією доходів (прибутків) для цілей інших, ніж передбачені підпунктом 133.4.2 цього пункту, є підставою для виключення такої організації з Реєстру неприбуткових установ та організацій і нарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств, штрафних санкцій і пені відповідно до норм цього Кодексу.
Відповідно до підпункту 133.4.6. статті 133 Податкового кодексу України до неприбуткових організацій, що відповідають вимогам цього пункту і не є платниками податку, зокрема можуть бути віднесені: бюджетні установи; громадські об'єднання, політичні партії, творчі спілки, релігійні організації, благодійні організації, пенсійні фонди; спілки, асоціації та інші об'єднання юридичних осіб; житлово-будівельні кооперативи (з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому відповідно до закону здійснено прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом житлового будинку і такий житловий будинок споруджувався або придбавався житлово-будівельним (житловим) кооперативом), дачні (дачно-будівельні), садівничі та гаражні (гаражно-будівельні) кооперативи (товариства); об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, асоціації власників жилих будинків; професійні спілки, їх об'єднання та організації профспілок, а також організації роботодавців та їх об'єднання; сільськогосподарські обслуговуючі кооперативи, кооперативні об'єднання сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів; інші юридичні особи, діяльність яких відповідає вимогам цього пункту.
Судом враховується, що з 01.01.2015 Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 №71-VIII змінено порядок оподаткування неприбуткових організацій.
Абзацом третім пункту 34 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України передбачено, що неприбуткові підприємства, установи та організації, внесені до Реєстру неприбуткових установ та організацій на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо оподаткування неприбуткових організацій», що відповідають вимогам пункту 133.4 статті 133 цього Кодексу, включаються контролюючим органом до нового Реєстру неприбуткових установ та організацій. За бажанням неприбуткової організації вона може подати до контролюючого органу копії установчих документів.
З метою вдосконалення регулювання правового статусу і оподаткування неприбуткових організацій Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо оподаткування неприбуткових організацій» від 17.07.2015 № 652-VIII внесено зміни, які набули чинності 13.08.2015.
До 13.08.2015 ознака неприбутковості зводилась до провадження діяльності, метою якої не є одержання прибутку.
Термін «неприбуткові підприємства, установи та організації» в новій редакції викладено як неприбуткові підприємства, установи та організації (далі - неприбуткові організації), які не є платниками податку на прибуток підприємств відповідно до пункту 133.4 Податкового кодексу України.
Згідно пункту 35 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, неприбуткові підприємства, установи та організації, внесені до Реєстру неприбуткових установ та організацій на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо оподаткування неприбуткових організацій», що не відповідають вимогам пункту 133.4 статті 133 цього Кодексу, з метою включення до нового Реєстру неприбуткових установ та організацій зобов'язані до 1 липня 2017 року привести свої установчі документи у відповідність із нормами цього Кодексу та у цей самий строк подати копії таких документів до контролюючого органу.
Неприбуткові підприємства, установи та організації, які не привели свої установчі документи у відповідність із нормами пункту 133.4 статті 133 цього Кодексу, після 1 липня 2017 року виключаються контролюючим органом з Реєстру неприбуткових установ та організацій.
Таким чином, у разі якщо неприбуткова організація відповідає вимогам підпункту 133.4.3 пункту 133.4 статті 133 Податкового кодексу України, така організація може бути включена до нового Реєстру.
Позивач зазначає, що він був включений до Реєстру неприбуткових організацій з 1999 року, а в 2016 році, у зв'язку зі зміною законодавчого регулювання неприбуткових організацій, внесено зміни до установчих документів та повторно надано заяву про включення до Реєстру неприбуткових організацій від 25.07.2016.
08.08.2016 контролюючим органом прийнято рішення про відповідність позивача ознакам "неприбуткової організації" та включення до "Реєстру неприбуткових організацій".
При цьому, постановою Кабінету Міністрів України від 13.07.2016 №440 затверджений Порядок ведення Реєстру неприбуткових установ та організацій, включення неприбуткових підприємств, установ та організацій до Реєстру та виключення з Реєстру (далі - Порядок №440).
Згідно з пунктами 4, 6 Порядку № 440 ознака неприбутковості організації присвоюється за окремими групами підприємств, установ та організацій відповідно до підпункту 133.4.6 пункту 133.4 статті 133 Податкового кодексу України за такою структурою (0048) - інші юридичні особи, діяльність яких відповідає вимогам, встановленим пунктом 133.4 статті 133 Кодексу, утворені та зареєстровані в порядку, визначеному законом, що регулює діяльність відповідної неприбуткової організації. Присвоєння неприбутковій організації ознаки неприбутковості здійснює контролюючий орган за основним місцем обліку неприбуткової організації (далі - контролюючий орган).
Для включення до Реєстру неприбуткова організація повинна подати до контролюючого органу реєстраційну заяву за формою 1-РН згідно з додатком 1 і засвідчені підписом керівника або представника такої організації та скріплені печаткою (за наявності) копії установчих документів неприбуткової організації (крім тих, що оприлюднені на порталі електронних сервісів відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», а житлово-будівельні кооперативи також засвідчені підписом керівника або представника такого кооперативу та скріплені печаткою (за наявності) копії документів, що підтверджують дату прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом житлового будинку та факт спорудження або придбання такого будинку житлово-будівельним (житловим) кооперативом.
Відповідно до пункту 8 Порядку №440 контролюючий орган відмовляє неприбутковій організації у включенні до Реєстру в разі:
подання неприбутковою організацією неповного пакета документів, визначених пунктом 6 цього Порядку;
невідповідності неприбуткової організації вимогам, встановленим пунктом 133.4 статті 133 Кодексу.
За змістом п.п. 14, 15 Порядку №440 у разі зміни організаційно-правової форми неприбуткової організації, внесення змін до її установчих документів (або установчих документів організації вищого рівня, на підставі яких діє неприбуткова організація відповідно до закону) до контролюючого органу подається реєстраційна заява з позначкою "зміни", до якої додаються копії документів відповідно до пункту 6 цього Порядку. Заява та копії документів повинні бути подані протягом 30 календарних днів з дня державної реєстрації таких змін, а у разі, коли державна реєстрація змін не здійснюється, протягом 30 календарних днів з моменту виникнення зазначених у цьому пункті обставин.
За результатами розгляду реєстраційної заяви з позначкою "зміни" контролюючий орган відповідно до пунктів 7 і 8 цього Порядку вносить записи (зміни) до Реєстру та видає неприбутковій організації рішення про повторне включення неприбуткової організації до Реєстру або про зміну ознаки неприбутковості, або про відмову у повторному включенні організації до Реєстру.
Під час повторного включення неприбуткової організації до Реєстру ознака неприбутковості та дата її присвоєння не змінюються.
З наведених норм Порядку №440 вбачається, що зміни до установчих документів неприбуткової організації є підставою для повторного включення останньої до реєстру неприбуткових установ та організацій.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання пункту 35 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України позивач вніс зміни до установчих документів та 25.07.2016 та звернувся до контролюючого органу із заявою за формою 1-РН з доданими документами.
08.08.2016 ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві за результатами підтвердження відповідності вимогам, встановленим п. 133.4. ст. 133 ПК України прийнято рішення №3/26-55-12-03 про присвоєння позивачу ознаки неприбутковості.
З рішення №3/26-55-12-03 від 08.08.2016 вбачається, що контролюючим органом встановлено «ознаку неприбутковості» - 0048; «дата присвоєння ознаки неприбутковості» - 08.08.2016; «дата скасування ознаки неприбутковості» - графа не заповнена; «дата включення неприбуткової організації до Реєстру неприбуткових установ та організацій , починаючи з якої визначається строк безперервної реєстрації неприбуткової організації» - 28.05.1999 (Т. 2 а.с. 32).
Суд зазначає, що «Дата присвоєння/скасування ознаки неприбутковості вказує на початок/закінчення її дії» відповідно до п. 4 Порядку № 440.
Тобто, з вказаного рішення вбачається, що позивачем виконано вимоги пункту 35 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України та контролюючим органом прийнято рішення про присвоєння ознаки неприбутковості (за результатами підтвердження відповідності неприбуткової організації вимогам, встановленим п. 133.4 ст. 133 ПК України).
Таким чином, враховуючи прийняття рішення №3/26-55-12-03 від 08.08.2016, у позивача були легітимні очікування, що його включено до Реєстру неприбуткових установ та організацій. Такі висновки також підтверджується тим, що позивачем подавався Звіт про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації за 2016 по 2023 роки.
Факт прийняття даних звітів контролюючим органом підтверджується квитанціями, які наявні у матеріалах справи. Жодні зауваження до Звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації відповідачем не наведено.
Суд звертає увагу, що Верховний Суд у постанові від 18.01.2023 у справі №580/1300/22 сформулював правовий висновок стосовно застосування принципу «легітимних очікувань», що, головним чином, походить від англійського терміну «legitimate expectations» як розумні, небезпідставні або обґрунтовані очікування. Зокрема, Суд зазначив, що принцип легітимних очікувань широко застосовується у судовій практиці та ґрунтується на низці конституційних положень, які гарантують захист права власності (стаття 41 Конституції України) та передбачуваність (прогнозованість) законодавства, яким визначаються обмежувальні заходи (статті 22, 57, 58, 94 та 152 Конституції України). Реалізація принципу легітимних очікувань полягає у досягненні бажаного результату шляхом вчинення правомірних дій з огляду на заздалегідь передбачені ймовірні наслідки; втілення легітимних очікувань унеможливлюється, зокрема, у випадку, коли особа не може досягнути прогнозованого результату внаслідок зміни правової основи у такі строки, що не є розумними та обґрунтованими. Правовим підґрунтям (основою) для виникнення в особи легітимного очікування можуть бути: норма права (законодавство), судова практика, акт індивідуальної дії, конкретне судове рішення, що набуло законної сили, або умови договору; відсутність у законі безпосередніх приписів щодо певного права, яке, однак, слідує із загальних конституційних принципів або природного права, або відсутність закону, що визначає механізм реалізації такого права, самостійно не може свідчити про відсутність правового підґрунтя для виникнення в особи легітимного очікування щодо реалізації такого права.
Водночас, суд звернув увагу, що легітимні очікування не можна ототожнювати із сподіваннями, що виникають на підставі особистого сприйняття або помилкової оцінки певних обставин чи норм права (законодавства); не можуть виникати легітимні очікування, якщо існує реальний спір щодо правильного тлумачення та застосування національного законодавства; обов'язковою умовою, за наявності якої певне сподівання (вимога) особи набуває ознак легітимного очікування є те, що таке очікування (вимога) має належне правове підґрунтя, тобто наявне достатнє джерело для відповідного очікування (вимоги).
Стосовно доводів відповідача про відсутність позивача у Реєстрі неприбуткових установ та організацій, суд вказує про їх необґрунтованість, оскільки, як було встановлено судом вище, позивачем виконано вимоги передбачені пункту 35 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, у зв'язку з чим ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві 08.08.2016 за результатами підтвердження відповідності вимогам, встановленим п. 133.4. ст. 133 ПК України, прийняв Рішення №3/26-55-12-03 про присвоєння позивачу ознаки неприбутковості.
При цьому доказів того, що контролюючим органом було відмовлено позивачу у включенні до Реєстру на виконання вимог п. 8 Порядку №440, за наслідками розгляду заяви 25.07.2016 за формою № 1-РН відповідачем суду не надано.
Тобто, з 08.08.2016, враховуючи прийняте рішення №3/26-55-12-03 від 08.08.2016, позивач мав бути включений контролюючим органом до нового Реєстру неприбуткових установ та організацій з 08.08.2016.
Саме невиконання відповідачем покладених на нього обов'язків щодо внесення до Реєстру неприбуткових установ та організацій, спричинило відсутність позивача у Реєстрі неприбуткових установ та організацій з 2016 року, що в свою чергу стало підставою для висновків про статус позивача в якості неприбуткової організації та належність його до платників податку на прибуток на загальних підставах.
Водночас, неналежне виконання контролюючим органом покладених на нього обов'язків шляхом не внесення до Реєстру неприбуткових установ та організацій у 2016 році, не може призвести до правомірності вищевказаних висновків.
При цьому належних доказів щодо скасування чи визнання нечинним рішення №3/26-55-12-03 від 08.08.2016 матеріали справи не містять.
Суд також вказує про необгрунтованість доводів відповідача про те, що, згідно проведеного аналізу, установчі документи (затверджені Конференцією від 24.06.2016) не містять заборону розподілу отриманих доходів (прибутків), або їх частини серед засновників (учасників у розумінні Цивільного кодексу України), членів такої організації, працівників (крім оплати їхньої праці, нарахування єдиного соціального внеску), членів органів правління та інших пов'язаних з ними осіб та не визначено передачу активів одній або кільком неприбутковим організаціям відповідного виду, іншим юридичним особам, що здійснюють недержавне пенсійне забезпечення відповідно до закону (для недержавних пенсійних фондів), або зарахування до бюджету у разі припинення юридичної особи (у результаті її злиття, поділу, приєднання або перетворення) чим порушено вимоги пп. 133.4.1 п. 133.4 ст. 133 ПКУ» з огляду на наступне.
У матеріалах справи наявний "СТАТУТ ОБ'ЄДНАННЯ ФУТБОЛЬНИХ КЛУБІВ "ПРОФЕСІОНАЛЬНА ФУТБОЛЬНА ЛІГА УКРАЇНИ" (НОВА РЕДАКЦІЯ) 2016 рік" (далі Статут). Досліджуючи наданий Статут, суд зазначає, що з п.1 статті 26 Власність (кошти та інше майно) визначено, що позивач є неприбутковою організацією, що може мати у власності кошти та інше майно, необхідні для здійснення своєї статутної діяльності.
Пунктом 1, 2 статті 27 Використання доходів (прибутків) встановлено, що "За результатами діяльності ПФЛ може отримувати доходи (прибутки), що використовуються виключно для фінансування видатків на утримання ПФЛ, реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених цим Статутом.
Забороняється розподіл отриманих в результаті діяльності ПФЛ доходів (прибутків) або їх частини серед членів ПФЛ, працівників (крім оплати їхньої праці, нарахування єдиного соціального внеску), членів органів управління ПФЛ та інших пов'язаних з ними осіб".
Таким чином, враховуючи прийняте рішення №3/26-55-12-03 від 08.08.2016 про присвоєння позивачу ознаки неприбутковості, яке не було скасоване чи визнане нечинним, зважаючи на відсутність доказів того, що позивач є платником податку на прибуток, суд доходить висновку про протиправність бездіяльності відповідача щодо невключення позивача до Реєстру неприбуткових установ та організацій.
Усі інші аргументи сторін, вивчені судом, є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.
Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частинами 1 та 2 ст. 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
За статтею 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 74 КАС України).
Відповідно до статті 76 КАС України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування та питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ч. 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На виконання цих вимог відповідачем не доведено належними та допустимими доказами правомірність вчинених дій.
Водночас докази, подані позивачем, підтверджують обставини, на які він посилається в обґрунтування позовних вимог, та не були спростовані відповідачем.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі (абз. 2 ч. 2 ст. 77 КАС України).
Згідно з ч. 1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 5 ст. 242 КАС України).
Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані.
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «RuizTorija v. Spain» від 9 грудня 1994 р., статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання стосовно розподілу судових витрат, суд враховує наступне.
Враховуючи висновки суду, сплачений позивачем судовий збір за подання позовної заяви до суду у загальному розмірі 6 056,00 грн., положення ч. 1 ст. 139 КАС України, понесені позивачем судові витрати підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремлений підрозділ ДПС.
Інших витрат до розподілу до суду не заявлено.
Керуючись статтями 2, 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов ОБ'ЄДНАННЯ ФУТБОЛЬНИХ КЛУБІВ «ПРОФЕСІОНАЛЬНА ФУТБОЛЬНА ЛІГА УКРАЇНИ» задовольнити.
2. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДПС у м. Києві щодо невключення ОБ'ЄДНАННЯ ФУТБОЛЬНИХ КЛУБІВ «ПРОФЕСІОНАЛЬНА ФУТБОЛЬНА ЛІГА УКРАЇНИ» до Реєстру неприбуткових установ та організацій з 08 серпня 2016 року.
3. Зобов'язати Головне управління ДПС у м. Києві включити ОБ'ЄДНАННЯ ФУТБОЛЬНИХ КЛУБІВ «ПРОФЕСІОНАЛЬНА ФУТБОЛЬНА ЛІГА УКРАЇНИ» до Реєстру неприбуткових установ та організацій з присвоєнням ознаки неприбутковості з дати присвоєння ознаки неприбутковості з 08 серпня 2016 року.
4. Стягнути на користь ОБ'ЄДНАННЯ ФУТБОЛЬНИХ КЛУБІВ «ПРОФЕСІОНАЛЬНА ФУТБОЛЬНА ЛІГА УКРАЇНИ» (пров. Лабораторний, буд. 7-А, м. Київ, 01133, код ЄДРПОУ 24089944) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, як відокремлений підрозділ ДПС (вул. Шолуденка, буд. 33/19, м. Київ, 04116, код ЄДРПОУ ВП 44116011) витрати по сплаті судового збору у сумі 6 056,00 грн. (шість тисяч п'ятдесят шість гривень 00 копійок).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Войтович І. І.