про залишення позовної заяви без руху
22 вересня 2025 року м. Київ № 320/41674/25
Суддя Київського окружного адміністративного суду Щавінський В.Р., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, в якому просить суд:
-визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області яка проявляється у не зарахуванні до страхового пенсійного стажу періодів роботи в зоні ЧАЕС з 01.01.2004 по 17.06.2011; з 17.06.2011 по 15.05.2013; з 15.05.2013 по 01.07.2019; з 01.07.2019 по 04.11.2019; з 04.11.2019 по 01.06.2021; з 01.06.2021 по 01.04.2023; з 01.04.2013 по теперішній час як пільгового стажу в полуторному розмірі;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області зарахувати період стажу в зоні відчуження ЧАЕС з 01.01.2004 по 17.06.2011; з 17.06.2011 по 15.05.2013; з 15.05.2013 по 01.07.2019; з 01.07.2019 по 04.11.2019; з 04.11.2019 по 01.06.2021; з 01.06.2021 по 01.04.2023; з 01.04.2013 по теперішній час як пільгового стажу в полуторному розмірі та в подальшому обраховувати стаж роботи в зоні відчуження ЧАЕС в полуторному розмірі відповідно до норм діючого законодавства України;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити перерахунок пенсії з 09.07.2018 по момент подання даної заяви та відшкодувати недоотриману пенсію.
Спір виник із публічно-правових відносин та відповідно до ст. 19 КАС України належить до юрисдикції адміністративних судів і підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства.
Пунктом 3, 6 частини 1 статті 171 КАС України встановлено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Пунктом 5 частини першої цієї ж статті закріплено обов'язок суду з'ясувати чи подано позовну заяву у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Згідно ч. 6 ст. 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Згідно ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Судом встановлено, що звернення позивача до суду з даним позовом обумовлено протиправними, на його думку, діями відповідача, що виявились у відмові здійснити перерахунок його пенсії з 09.07.2018 та відшкодування недоотриманої пенсії.
Водночас, з позовною заявою позивачка звернулася до суду лише 19.08.2025, тобто з порушенням строку, визначеного статтею 122 КАС України.
У свою чергу суд звертає увагу позивача на те, що пенсійні платежі є періодичними та виплачуються щомісяця, а відтак позивач з 2018 року знав або повинна була дізнатися про невиплату йому територіальним органом Пенсійного фонду України пенсійних виплат у належному розмірі.
Аналогічна правова позиція неодноразово висловлена Верховним Судом, зокрема, у постанові від 31.03.2021 в адміністративній справі № 240/12017/19.
Так, у вказаному судовому рішенні Верховний Суд відступив від попередніх висновків з питань застосування строку звернення до суду у соціальних спорах та зазначив, що перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
При цьому суд касаційної інстанції наголосив, що отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду.
За наведених обставин Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України, у спорах цієї категорії.
Відтак, шестимісячний строк звернення до суду з даним позовом слід відраховувати не з моменту отримання позивачем листа Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, а з моменту отримання позивачем пенсійних виплат.
Позивач в позовній заяві зазначив, що не знав про порушення його права в момент призначення йому пенсії. Відповідь відповідача від 31.10.2018, у якій йому було роз'яснено причину не зарахування в полуторному розмірі його стажу роботи в зоні відчуження, набутого після 01.01.2004 , здалася йому обґрунтована та правомірна.
Суд зазначає, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача.
Крім того, Верховний Суд в постанові від 31.03.2021 по справі №240/12017/19 відступив від раніше викладених висновків та вказав що для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Аналіз практики ЄСПЛ свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, ЄСПЛ виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак, у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних, об'єктивних, непереборних, не залежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку.
Відтак, обґрунтовуючи важливість дотримання принципу правової визначеності, ЄСПЛ сформовано практику, відповідно до якої національними судами пріоритетність має надаватися дотриманню встановлених процесуальним законом строків звернення до суду, а поновлення пропущеного строку допускається лише у виняткових випадках, коли мають місце не формальні та суб'єктивні, а об'єктивні та непереборні причини їх пропуску.
Дослідивши викладені доводи, суд дійшов висновку про неповажність, саме за наведених обставин, причин пропуску строку на звернення до суду з огляду на наступне.
Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 31.03.2021 у справі №240/12017/19 щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС України:
…для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Відтак, Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що отримання позивачем листа відповідача від 08.11.2019 у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку, оскільки такі дії позивач почав вчиняти більш ніж через 5 років після отримання пенсії за серпень 2014 року…
У статті 123 КАС України передбачено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому, протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Зважаючи на це, наведені позивачем у позовній заяві причини пропуску строку звернення до суду з цим позовом не є поважними.
Наведені обставини вказують на невідповідність позовної заяви вимогам процесуального закону.
Відповідно до статті 169 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Недоліки позовної заяви мають бути усунені шляхом подання до суду:
- заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням вагомих і переконливих аргументів, які б свідчили про наявність обставин об'єктивного і непереборного, характеру, що створили суттєві перешкоди у реалізації позивачем належного йому права на звернення до адміністративного суду упродовж строку, встановленого для цього законодавством, або ж взагалі унеможливили своєчасну реалізацію позивачем такого права.
Керуючись ст.ст. 122, 123, 161, 169, 171, 243, 248 КАС України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії, - залишити без руху.
Встановити позивачеві десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії даної ухвали.
Роз'яснити позивачеві, що якщо недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не будуть усунуті у встановлений судом строк, позовна заява буде повернута відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
Копію ухвали надіслати позивачеві.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Щавінський В.Р.