22 вересня 2025 року м. Київ № 640/30458/21
Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши адміністративну справу в порядку письмового провадження за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "АДМ ЮКРЕЙН" до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "АДМ ЮКРЕЙН" з позовом до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, у якому просить суд:
- скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 26 липня 2021 року №4163100070201 та №4173100070201, від 07 жовтня 2021 року №63131000702.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на відсутність порушення ним вимог норм податкового законодавства, оскільки договірні відносини щодо поставки товару та надання послуг між ним та контрагентами мали реальний характер, товар поставлено, а послуги надані, та належним чином оплачені позивачем. Зазначені факти підтверджуються документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському обліку та податковій звітності. Як зазначає позивач, відповідачем не наведено жодного належного доказу на підтвердження фіктивності (безтоварності) договорів, укладених між позивачем та контрагентами у періоді, що перевірявся, а відтак, вважає твердження контролюючого органу про безпідставне завищення позивачем суми податкового кредиту та, як наслідок, заниження зобов'язань зі сплати податку на додану вартість, необґрунтованими. Крім того, позивач вказав на те, що при укладенні та виконанні договорів з контрагентами він діяв добросовісно, відповідно до ділової мети підприємницької діяльності, та не був обізнаний про будь-які можливі правопорушення зі сторони контрагентів, а тому не повинен нести негативні наслідки за недотримання податкової дисципліни іншими платниками податків. Тому, на думку позивача, оскаржувані рішення податкового органу є незаконними, оскільки при їх прийнятті відповідачем невірно встановлено факти та застосовано норми закону.
Відповідач проти задоволення позову заперечив, у відзиві на позовну заяву зазначив, що посадові особи контролюючого органу при проведенні перевірки та оформленні її результатів діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України. Звертав увагу суду, що у ході перевірки позивача було встановлено завищення суми від'ємного значення з ПДВ та суми бюджетного відшкодування з ПДВ, на підставі чого було прийнято податкові повідомлення-рішення. Відповідач вважає податкові повідомлення-рішення правомірними та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
Позивач також надав до суду відповідь на відзив та письмові пояснення, у яких наголошено на обґрунтованості позовних вимог.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 жовтня 2021 року, відкрито провадження у справі та призначено до розгляду у порядку загального позовного провадження у підготовчому судовому засіданні.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 червня 2022 року справу №640/30458/21 прийнято до свого провадження суддею Шейко Т.І.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.10.2022 закрито підготовче провадження по справі №640/30458/21.
На виконання положень п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" від 13 грудня 2022 року №2825-ІХ, дана справа отримана Київським окружним адміністративним судом за належністю, та протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справа розподілена судді Лисенко В.І.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15.11.2023 прийнято до провадження адміністративну справу №640/30458/21 та справа буде розглядатися одноособово суддею Лисенко В.І. за правилами загального позовного провадження.
Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23.01.2024 закрито підготовче провадження у справі та призначено судовий розгляд справи по суті.
Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 28.02.2024 постановлено подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження.
Встановивши правові позиції сторін по справі та їх обґрунтування, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, оглянувши письмові докази, які були надані до матеріалів справи, судом встановлено наступне.
Керуючись підпунктом 19-1.1.1. пункту 19-1 статті 19-1, підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпунктом 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України 20.05.2021 начальником Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків прийнято наказ №369, яким призначено проведення документальної позапланової перевірки ТОВ "АДМ Юкрейн" з питання законності декларування від'ємного значення податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн по декларації з податку на додану вартість за березень 2021 року.
В період з 26.05.2021 по 15.05.2021 посадовими особами Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "АДМ Юкрейн" щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за березень 2021 року від'ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до бюджетного відшкодування, за результатами якої складено акт від 18.06.2021 №534/31-00-07-02-01/20027449.
Вказаним актом зафіксовано порушення платником податків:
- пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.5, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, в результаті чого завищено податковий кредит та суму від'ємного значення по декларації з податку на додану вартість за березень 2021 року у сумі 22 803 586,83 грн, що призвело до завищення суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню на 22 126 895,44 грн. та до завищення суми від?ємного значення зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду у сумі 676 691,39 грн., яка підлягає зменшенню.
На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийняті та направлені на адресу позивача податкові повідомлення-рішення з розрахунками до них, а саме :
- від 26.07.2021 № 4163100070201 про завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ на 22 126 895,44 грн. та застосовано штрафні санкції на 5 531 723,86 грн. (25%);
- від 26.07.2021 № 4173100070201 про завищення суми від?ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду у сумі 676 691,39 грн.;
Не погоджуючись з вищезазначеними податковими повідомленнями-рішеннями позивачем направлено до ДПС України скаргу, за результатами розгляду якої ДПС України прийнято рішення від 05.10.2021 № 22599/6/99-00-06-01-02-06, яким скаргу товариства задоволено частково, податкові повідомлення-рішення від 26.07.2021 № 4163100070201 та № 4173100070201 були скасовані у частині невизнання перевіркою реальності господарських операцій з ТОВ "ТД Українська борошномельна компанія" та ФОП ОСОБА_1 , ППР від 26.07.2021 № 4163100070201 також було збільшено в частині застосованих штрафних санкцій, які не досягають обсягу, визначеного п. 123.3 ПК України.
Надалі позивач отримав нове ППР від 07.10.2021 № 63131000702, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ в частині взаємовідносин з ТОВ "ТД Українська борошномельна компанія" та ФОП ОСОБА_1 , а саме в розмірі 21 983 871,17 грн. та застосовано фінансові санкції у розмірі 10 991 935,59 грн.
Не погоджуючись з правомірністю прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються ПК України.
Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, врегульовано статтею 44 Податкового кодексу України.
Так, пунктом 44.1 статті 44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Відповідно до підпункту 134.1.1. пункту 134.1. статті 134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.
Відповідно до пункту 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Згідно пункту 200.4 статті 200 ПК України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:
а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу;
б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;
в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Пунктом 198.1. статті 198 ПК України визначено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Абзацом 1 пункту 198.2. статті 198 ПК України визначено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
- дата отримання платником податку товарів/послуг.
Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.
Нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Пунктом 198.6 статті 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Частиною другою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Отже, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкового кредиту виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції.
Водночас, наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв'язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема, це: не пов'язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності); фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій; видача податкової накладної особою, яка не є платником податку на додану вартість; відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів.
Стосовно доводів позивача про недотримання відповідачем процедури проведення перевірки, суд вказує наступне.
У постанові Верховного Суду від 21.02.2020 у справі № 826/17123/18 у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду, сформульований такий правий висновок: «оскаржуючи наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства про проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства».
Така правова позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом та відповідає доктрині під умовною назвою «плоди отруйного дерева», сформульованій Європейським судом з прав людини у справах «Гефген проти Німеччини», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Яременко проти України», відповідно до якої якщо джерело доказів є неналежним, то всі докази, отримані з цих джерел, будуть такими ж. Докази, отримані з порушенням встановленого порядку, призводять до несправедливості процесу в цілому, незалежно від їх доказової сили.
Перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб'єктом владних повноважень, який зобов'язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України.
Невиконання вимог закону щодо підстави для проведення документальної позапланової перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та не породжує правових наслідків такої перевірки, акт перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 КАС України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом.
Таким чином, податкове повідомлення-рішення, прийняте за наслідками перевірки та на підставі акта перевірки, який є недопустимим доказом, не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню.
Встановлена судом протиправність наслідків перевірки внаслідок порушення процедури її проведення є достатньою самостійною підставою для скасування прийнятих за результатами її проведення рішень, що унеможливлює перехід до суті покладених в їх основу податкових правопорушень.
Такий правовий висновок викладено Верховним Судом у постановах від 22.09.2020 у справі № 520/8836/18, від 24.02.2022 у справі № 520/5314/2020.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.09.2021 у справі №816/228/17 сформувала правовий висновок, згідно з яким неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки. При цьому підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об'єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.
Отже, доводи щодо невиконання вимог норм Податкового кодексу України щодо процедури призначення та проведення перевірки, як підстави позову, можуть бути підставою для висновку про відсутність правових наслідків такої та визнання протиправними рішень прийнятих за її наслідками, при цьому правову оцінку таким підставам суди повинні надавати в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, переходити до перевірки підстав позову по суті встановлених під час перевірки порушень податкового та/або іншого законодавства.
Установивши таке порушення процедури проведення перевірки, наслідком якого є визнання протиправними її результатів, до аналізу інших обставин, суд не може переходити, з огляду на викладену вище сталу і послідовну практику Верховного Суду, відступу від якої у встановленому законом порядку не здійснювалося.
В аспекті відповідної судової практики Верховного Суду надаючи оцінку доводам позивача щодо дотримання відповідачем процедури проведення перевірки, за результатами якої прийнято спірні податкові повідомлення-рішення, суд звертає увагу на наступне правове регулювання в редакції, чинній на час виникнення правовідносин.
Пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України визначено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Пунктом 78.4 статті 78 Податкового кодексу України встановлено, що про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.
Відповідно до п. 81.1 та 81.3 ст. 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:
- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;
- копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;
- службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.
Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.
Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється.
При пред'явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.
Під час проведення перевірок посадові (службові) особи органів державної служби повинні діяти у межах повноважень, визначених цим Кодексом.
Пункт 78.1 статті 78 Податкового кодексу України визначає вичерпний перелік підстав для здійснення документальної позапланової перевірки. Зокрема, відповідно до підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла на час видання наказу) документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав: платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу, та/або з від'ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.
Документальна позапланова перевірка з підстав, визначених у цьому підпункті, проводиться виключно щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та/або з від'ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.
Таким чином, документальна позапланова перевірка проводиться на підставі наказу керівника контролюючого органу та за наявності підстав для її проведення; у свою чергу можливість для прийняття наказу про проведення документальної позапланової перевірки на підставі підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України виникає за наявності таких умов: платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу, та/або з від'ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.
Зазначені у підпункті 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України обставини є юридичним фактом, з настанням якого законодавець пов'язує подальшу реалізацію контролюючим органом свого права на проведення документальної позапланової перевірки.
Системний аналіз вищевикладених положень податкового законодавства дає підстави для висновку про те, що вищенаведені обставини можуть бути підставою для проведення перевірки у відповідності до підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем прийнято направлення від 26.05.2021 № 446, № 447, № 448, № 449, наказ № 369 від 20.05.2021, відповідно до якого документальну позапланову перевірку ТОВ "АДМ Юкрейн" проведено на підставі 19-1.1 п. 19-1.1 ст. 19-1, п. 20.1 ст. 20, пп. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 ПК України з питання законності декларування від'ємного значення податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн по декларації з податку на додану вартість за березень 2021 року.
З направленнями на проведення перевірки ознайомлено ТОВ "АДМ Юкрейн" 26.05.2021 та надано копію наказу на проведення перевірки представнику ТОВ "АДМ Юкрейн" за довіреністю в особі Осипчука Олександра Миколайовича під підпис 26.05.2021.
Посилання позивача на те, що призначення і проведення позапланової документальної виїзної перевірки позивача відбулось з порушенням вимог податкового законодавства, є необґрунтованими та не підтверджуються матеріалами справи.
Інші доводи позивача стосовно процедурних порушень проведеної перевірки, на підставі якої прийняті спірні ППР, не приймаються до уваги судом, оскільки позивачем не доведено неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки, за наслідками якої прийняті спірні ППР, а також не доведено наявність порушень з боку контролюючого органу, що вплинули або об'єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.
Вищезазначена позиція суду узгоджується з правовими висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2021 у справі №816/228/17.
Досліджуючи питання правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень суд вказує наступне.
Підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень є встановлена перевіркою відсутність реальності господарських операцій позивача з контрагентами, а саме : ТОВ «Шеколан» (код ЄДРПОУ 34076774), ТОВ «БАНКЕР ХІЛЛ» (код ЄДРПОУ 39538491), ТОВ «Ідеал Агрогруп» (код ЄДРПОУ 43483920), ФГ «Ярослава Плюс» (код ЄДРПОУ 35549887), ТОВ «Південь-Агро-Ком» (код ЄДРПОУ 34801504), ТОВ «АГРОТІРТРАНС» (код ЄДРПОУ 32503284), ТОВ «Трубіж Агро Центр» (код ЄДРПОУ 40413520), ТОВ «Дар-Трейд» (код ЄДРПОУ 35077737), ФГ «Крутий Яр» (код ЄДРПОУ 21372763), ФГ «Тирново» (код ЄДРПОУ 40366523), ТОВ «Гравел» (код ЄДРПОУ 37892662).
Загальна спірна сума сформованого податкового кредиту за вищевказаними документально оформленими господарськими операціями складає 22 803 586,83 грн.
Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ "ШЕКОЛАН" укладені аналогічні договори поставки товарів у вигляді сільськогосподарської продукції:
- №318_014839 від 02.02.2021; №318_014962 від 17.02.2021; №318_014979 від 19.02.2021; №460/1-139568 від 24.02.2021; №318_015039 від 24.02.2021; №318_015051 від 25.02.2021; №2 від 02.07.2020; №14 від 01.09.2020 - по взаємовідносинам лютого 2021 року;
- №318_015059 від 26.02.2021; №318_015073 від 02.03.2021; №460/139621 від 02.03.2021; №460/1-139621 від 02.03.2021; №460/1-139696 від 11.03.2021; №2 від 02.07.2020 - по взаємовідносинам березня 2021 року;
Під час перевірки встановлено, що ТОВ "ШЕКОЛАН" є посередником, зокрема соняшника урожаю 2020 р. та кукурудзи врожаю 2020 року, документально поставленого на користь позивача. Вказана продукція придбавалась у ТОВ "Ластівка ЛТД" (код ЄДРПОУ 32252797) за лютий 2021 року та ТОВ "ЗОЛОТО НИВИ" (код ЄДРПОУ 42829566) за березень 2021 року.
На підтвердження факту отримання продукції від ТОВ "ШЕКОЛАН" за вказаними договорами позивачем надано суду копії видаткових накладних, а на підтвердження здійснення оплати - копії рахунків на оплату та платіжні доручення.
Судом також встановлено, що, відповідно до наданих до перевірки документів, отриманих ТОВ "АДМ ЮКРЕЙН" від ТОВ "БАНКЕР ХІЛЛ", на виконання умов договорів поставки товарів за №170/1-139746 від 17.03.2021, №460/1-139836 від 24.03.2021, №460/1-139835 від 24.03.2021 ТОВ "БАНКЕР ХІЛЛ" є посередником, який здійснював придбання сільськогосподарської продукції, зокрема товару з номенклатурою «Кукурудза 3 класу для кормових потреб українського походження урожаю 2020 р.» та «Пшениця м?яка 3-го класу, українського походження урожаю 2020» у своїх контрагентів, повний перелік яких викладений на ст. 25-26 акту перевірки.
На підтвердження факту отримання продукції від ТОВ "БАНКЕР ХІЛЛ" за вказаними договорами позивачем надано суду копії видаткових накладних, складських квитанцій, карток аналізу зерна, а на підтвердження здійснення оплати - копії рахунків на оплату та платіжні доручення.
Судом також встановлено, що між позивачем та ТОВ "ІДЕАЛ-АГРОГРУП" задокументовано взаємовідносини в сумі ПДВ 190 298,97 грн. на підставі договору поставки № 318_014867 від 04.02.2021 року щодо поставки соняшника українського походження 2020 року у кількості 230 тон. Умови поставки DAP - Одеська обл., м. Чорноморськ, вул. Транспортна, буд. 26. Поставка передбачена автомобільним транспортом.
На підтвердження факту отримання продукції від ТОВ "ІДЕАЛ-АГРОГРУП" за вказаним договором позивачем надано суду копії видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, а на підтвердження здійснення оплати - копії рахунків на оплату та платіжні доручення.
Судом також встановлено, що між позивачем та ФГ "ЯРОСЛАВА ПЛЮС" оформлені взаємовідносини щодо поставки сільськогосподарської продукції у вигляді кукурудзи 3 класу для кормових потреб українського походження урожаю 2020 року в сумі ПДВ 330 830,28 грн. на підставі договорів № 460/1-139428 від 02.02.2021 року, № 460/1-139779 від 18.03.2021 р.
На підтвердження факту отримання продукції від ФГ "ЯРОСЛАВА ПЛЮС" за вказаними договорами позивачем надано суду копії видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, а на підтвердження здійснення оплати - копії рахунків на оплату та платіжні доручення.
Судом також встановлено, що між позивачем та ТОВ "ПІВДЕНЬ-АГРО-КОМ" оформлені взаємовідносини щодо поставки сільськогосподарської продукції у вигляді кукурудзи 3 класу для кормових потреб українського походження урожаю 2020 року на суму ПДВ 948 414,61 грн. на підставі договорів поставки, укладених у лютому, березні 2021 року, повний перелік яких міститься на ст. 42-43 акту перевірки.
На підтвердження факту отримання продукції від ТОВ "ПІВДЕНЬ-АГРО-КОМ" за вказаними договорами позивачем надано суду копії видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, а на підтвердження здійснення оплати - копії рахунків на оплату та платіжні доручення.
Судом також встановлено, що між позивачем та ТОВ "АГРОТІРТРАНС" оформлені взаємовідносини щодо перевезення сільськогосподарської продукції, а саме соняшника врожаю 2020 року. Згідно з положеннями Генерального договору про надання послуг з автоперевезення № 17/20 від 31.12.2020 ТОВ "АГРОТІРТРАНС" визначено як автоперевізника.
На підтвердження факту отримання послуг з перевезення соняшника від ТОВ "АГРОТІРТРАНС" за вказаним договором позивачем надано суду копії товарно-транспортних накладних, а на підтвердження здійснення оплати - копії рахунків на оплату та платіжні доручення.
Судом також встановлено, що між позивачем та ТОВ "ТРУБІЖ АГРО ЦЕНТР" оформлені взаємовідносини поставки сільськогосподарської продукції у вигляді соняшника українського походження урожаю 2020 року у загальній кількості 25 тон та кукурудзи 3 класу для кормових потреб українського походження урожаю 2020 року у загальній кількості 75 тон на підставі договорів поставки від 05.02.2021 № 318_014884 та від 22.02.2021 № 460/1-139519.
На підтвердження факту отримання продукції від ТОВ "ТРУБІЖ АГРО ЦЕНТР" за вказаними договорами позивачем надано суду копії видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, а на підтвердження здійснення оплати - копії рахунків на оплату та платіжні доручення.
Судом також встановлено, що між позивачем та ТОВ "ДАР-ТРЕЙД" оформлені взаємовідносини поставки сільськогосподарської продукції у вигляді кукурудзи 3 класу врожаю 2020 року.
Відповідно до договору поставки від 24.02.2021 № 460/1-139569 передбачено поставку кукурудзи 3 класу для кормових потреб українського походження урожаю 2020 року у кількості 500 тон. Умови поставки EXW (франко-склад), розвантаження Кременчанка ТДВ, вул. Березина, 26, м. Кременець, Кременецький район, Тернопільська обл.
ТОВ "ДАР-ТРЕЙД" є посередником, що здійснював придбання сільськогосподарської продукції, зокрема, кукурудзи 3 класу врожаю 2020 року від підприємств-виробників як визначено положеннями, наданих до перевірки документів, які в подальшому отримані позивачем на виконання договорів поставки від 24.02.2021 № 460/1-139569, № 21/02-41, від 25.02.2021 № 21/02-42, від 06.08.2020 № 20/08-23.
На підтвердження факту отримання продукції від ТОВ "ДАР-ТРЕЙД" за вказаним договором позивачем надано суду копії видаткових накладних, акт прийому-передачі, а на підтвердження здійснення оплати - копії рахунків на оплату та платіжні доручення.
Судом також встановлено, що між позивачем та ФГ "Крутий Яр" оформлені взаємовідносини поставки сільськогосподарської продукції у вигляді соняшника некласного (нестандартного) урожаю 2020 року.
На підтвердження факту отримання продукції від ФГ "Крутий Яр" на договірних засадах позивачем надано суду копії видаткових накладних, а на підтвердження здійснення оплати - копії рахунків на оплату та платіжні доручення.
Судом також встановлено, що між позивачем та ФГ "ТИРНОВО" оформлені взаємовідносини поставки сільськогосподарської продукції у вигляді соняшника українського походження врожаю 2020 року.
Відповідно до договору поставки від 24.02.2021 № 318_015030 передбачено поставку соняшника українського походження врожаю 2020 року у кількості 75 тон. Умови поставки FCA (франко-перевізник), розвантаження м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва 52/1, поставка визначена автомобільним транспортом.
На підтвердження факту отримання продукції від ФГ "ТИРНОВО" на договірних засадах позивачем надано суду копії видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, а на підтвердження здійснення оплати - копії рахунків на оплату та платіжні доручення.
Судом також встановлено, що між позивачем та ФГ "ГРАВЕЛ" оформлені взаємовідносини поставки сільськогосподарської продукції у вигляді кукурудзи 3 класу для кормових потреб урожаю 2020 року.
ФГ "ГРАВЕЛ" є посередником, що здійснював придбання сільськогосподарської продукції, зокрема, кукурудзи 3 класу для кормових потреб урожаю 2020 року від підприємств-виробників як визначено положеннями, наданих до перевірки документів, на підставі договору з ТОВ "ЗАНКІВСЬКЕ" від 01.02.2021 № 05/010221, які в подальшому отримані позивачем на виконання договору поставки від 22.01.2021 № 460/1-139347.
На підтвердження факту отримання продукції від ФГ "ГРАВЕЛ" на договірних засадах позивачем надано суду копії видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, квитанції про отримання вантажу, а на підтвердження здійснення оплати - копії рахунків на оплату та платіжні доручення.
При цьому, суд вказує, що у позовній заяві на обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначає, що податкові накладні, зареєстровані на підставі здійснених господарських операцій між ним та його контрагентами, були для ТОВ «АДМ ЮКРЕЙН» достатньою підставою для нарахування сум ПДВ, що належать до податкового кредиту, і, що сформовані за результатами операцій з його контрагентами. Зокрема, на думку позивача, сам факт реєстрації податкової накладної свідчить про його належну податкову обачність. Також позивач зазначає, що кожна задокументована спірна господарська операція мала на меті отримання доходу, що є кваліфікуючою ознакою господарської діяльності, що, в свою чергу, на переконання позивача, свідчить про наявність розумної економічної мети (ділової мети) задокументованих господарських операцій. Крім того, позивач зауважує про неприпустимість розповсюдження негативної податкової інформації стосовно контрагентів, з якими були задокументовані господарські операцій за спірний період, оскільки вказані обставини порушують принцип індивідуальної юридичної відповідальності, передбачений ст. 61 Конституції України.
Разом з тим, дослідивши встановлені в ході проведення перевірки фактичні обставини і доводи учасників справи, суд не погоджується з обгрунтованістю вищенаведених доводів позивача щодо реальності спірних господарських операцій з наступних підстав.
Судом встановлено, що в акті перевірки зазначено, що між ТОВ «АДМ ЮКРЕЙН» та його контрагентами були укладені договори поставки сільськогосподарської продукції / надання послуг з перевезення сільськогосподарської продукції, на підтвердження виконання умов яких позивачем до перевірки були надані видаткові та податкові накладні, суми ПДВ по яких були віднесені до складу податкового кредиту ТОВ «АДМ ЮКРЕЙН» за відповідний спірний період.
Крім того, відповідачем встановлено, що у контрагентів позивача та/або контрагентів контрагентів позивача відсутня інформація щодо наявності основних фондів, зокрема: складів, приміщень та будь-якого іншого нерухомого майна, супутніх платежів, що характерні для ведення будь-якої господарської діяльності, в тому числі комунальні платежі, оренда приміщень та паркомісць, послуги зв'язку та ін., матеріально - технічної і технологічної можливості здійснення перевезення (навантаження, розвантаження), тимчасового зберігання відповідних обсягів товару (його фізичного руху) в обмеженні проміжки часу та відсутність даних, що підтверджували б придбання послуг з транспортування, експедирування та оренди складів для зберігання товарів.
Зокрема, як вбачається з акта перевірки, контрагентами позивача не придбавалися супутні послуги, що пов'язані з вирощуванням сільськогосподарської продукції та не придбавався товар, що був реалізований на адресу ТОВ «АДМ ЮКРЕЙН», тобто неможливо встановити походження товару. Зокрема, позивачем не спростовано відсутність джерела походження товару, документально отриманого від своїх контрагентів, на підставі належних і допустимих доказів.
Також відповідачем встановлено, що реалізований на адресу ТОВ «АДМ ЮКРЕЙН» товар придбавався по ланцюгу постачання у інших контрагентів, які свій податковий кредит формують за рахунок придбання товарів, відмінних від реалізованих, що свідчить про пересорт товару (відмінність номенклатури реалізованих та придбаних товарів). Тобто, зазначені операції несуть формальний характер, оформлені лише юридично, без настання реального здійснення операції. Відповідно вищезазначені операції здійснені для штучного формування податкового кредиту, з метою отримання податкової вигоди, у вигляді мінімізації сплати податку на додану вартість до бюджету.
З урахуванням того, що джерело походження реалізованої на користь позивача сільськогосподарської продукції відсутнє, а позивачем не наведено обґрунтованих доводів щодо економічної та ділової доцільності придбання сільськогосподарської продукції у контрагентів-постачальників, які не є виробниками цієї продукції та якими не надано документів щодо походження сільськогосподарської продукції, суд дійшов висновку про відсутність розумної економічної мети (ділової мети) задокументованих операцій.
На важливості дослідження питання встановлення джерела походження товару наголошено у постанові Верховного Суду від 04.04.2024 по справі № 380/10315/22, в якому зазначено наступне:
"поза увагою та правовою оцінкою судів попередніх інстанцій залишились доводи відповідача щодо неможливості здійснення господарської операції з поставки товару, у зв'язку з відсутністю джерела походження товару по ланцюгах постачання. Суди відхилили доводи податкового органу щодо встановлених перевіркою порушень, мотивуючи свої рішення загальними висновками Верховного Суду, здійсненими в інших справах, без дослідження письмових доказів та надання їм правової оцінки на відповідність частині другій статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», без оцінки встановлених відповідачем порушень в розрізі кожного контрагента…
… суди повинні не лише встановити, з яких підстав здійснені висновки в акті перевірки, але й надати кожному із встановлених контролюючим органом порушень щодо кожного контрагента окремо правову оцінку у взаємозв'язку із доводами позивача і наданими ним на їх підтвердження доказами, а також із використанням засобів доказування, передбачених процесуальним законом."
Відповідно до сталої судової практики (зокрема постанови Верховного Суду від 24.01.2018 у справі № 2а-19379/11/2670, від 19.11.2019 у справі № 826/487/16) про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; відсутність первинних документів обліку.
Суд вказує також, що пунктом 83.1 ст. 83 ПК України визначено, що для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є: 83.1.1 документи, визначені цим Кодексом; 83.1.2. податкова інформація; 83.1.3. експертні висновки; 83.1.4. судові рішення; 83.1.6. податкові консультації, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.
Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, для формування та реалізації єдиної державної податкової та митної політики (п. 74.3 ст. 74 ПК України).
Водночас позивач під час судового розгляду справи не надав жодного належного та допустимого доказу, яким могли бути спростовані висновки податкового органу, що використана контролюючим органом податкова інформація, яка міститься у його інформаційних базах, зокрема щодо відсутності основних засобів, джерела походження придбаного товару, є відмінною від дійсних обставин справи.
Суд звертає увагу, що такі обставини як відсутність підтвердження джерела походження товару (сільськогосподарської продукції / послуги з перевезення) за ланцюгом походження, відсутність основних засобів, відсутність відомостей про виробника сільськогосподарської продукції, яка документально поставлялась / перевозилась на користь позивача, у сукупності свідчать про відсутність реальності господарських операцій позивача з його контрагентами щодо поставки / перевезення сільськогосподарської продукції.
Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 01.05.2024 у справі № 420/23460/21.
Крім того, судом не приймаються до уваги доводи позивача про достатність реєстрації податкової накладної для висновків про реальність господарської операції, оскільки сам факт наявності у позивача податкових та видаткових накладних не є безумовним доказом реальності господарських операцій, тоді як для податкового обліку значення має саме факт поставки товарів тим виконавцем (постачальником), який вказаний в первинних документах, наданих платником податків на підтвердження податкового кредиту.
Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 05.05.2023 по справі № 160/15514/20.
Крім того, Верховний Суд при розгляді вищевказаної справи зауважив про наступне.
Встановлюючи правило щодо обов'язкового підтвердження сум податкового кредиту, врахованих платником при визначенні податкових зобов'язань з ПДВ, законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують, дійсно мали місце.
Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені для оформлення такої операції, не відповідають дійсності і не можуть бути підставою податкового обліку. Це відповідає і вимозі статті 75 КАС щодо достовірності доказів.
Превалювання сутності над формою (операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми) як принцип бухгалтерського обліку, що закріплений в статті 4 Закону №996-XIV, так само характеризує і податковий облік.
Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов'язковою умовою для формування податкового кредиту та витрат.
Якщо господарська операція фактично не відбулася, то платник податків не має права на податкову вигоду у вигляді податкового кредиту та/або зменшення оподатковуваного доходу на суму витрат.
Про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи контролюючого органу, зокрема про наявність таких обставин, як: неможливість реального здійснення операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних та/чи трудових ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг (відсутність управлінського, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів тощо); нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для цього виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність документів обліку.
На підтвердження фактичного здійснення господарських операцій платник податків повинен мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами і які в сукупності із встановленими обставинами справи, зокрема, і щодо можливостей здійснення господарюючими суб'єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для здійснення господарських операцій, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником даних податкового обліку.
На такі ж висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 18.03.2020 (справа №826/8114/15), від 12.03.2021 (справа №810/5871/15), від 04.09.2018 (справа №825/1153/17), від 31.03.2020 (справа №824/434/15-а), від 21.02.2020 (справа №826/17443/15), від 03.08.2020 (справа №826/7917/17), від 03.09.2019 (справа №810/3790/17), від 01.02.2021 (справа №826/12509/18), від 21.01.2021 (справа №813/2204/17), від 01.10.2019 (справа №816/434/18), від 08.12.2020 (справа №1.380.2019.005426).
Так, у постанові від 18.03.2020 (справа №826/8114/15) Верховний Суд, зробивши висновки, наведені вище, також зазначив, що «… в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції. При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків даних податкового обліку, зокрема, якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що обов'язок доведення відповідних обставин у спорі між особою та суб'єктом владних повноважень покладається на суб'єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову. У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростувати ці доводи. Платник податків при виборі контрагента та укладенні з ним договорів має керуватися належною обачністю, оскільки від цього залежить подальше фактичне виконання договорів, отримання прибутку та прав на отримання певних преференцій».
Такі ж висновки щодо факту господарської операції як складової юридичного факту, що породжує право платника податків на податковий кредит та зменшення фінансового результату до оподаткування на суму витрат, зробила і Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.07.2022 у справі № 160/3364/19. Зробивши акцент на реальному здійсненні господарської операції як складової юридичного факту, що породжує у платника податків право на податковий кредит та на збільшення витрат, Велика Палата в цій постанові акцентувала увагу на тому, що платник податків не може бути обмежений у використанні первинного документа для цілей податкового обліку в тому разі, якщо безпосередньо він не вносив до такого документа неправдиві (недостовірні) відомості. Всі негативні наслідки, пов'язані з недостовірністю даних, зазначених у первинному документі, мають покладатися виключно на ту особу, яка їх внесла. Якщо іншою особою були внесені до документа відомості щодо учасника господарської операції, який має дефекти правового статусу, то добросовісний платник податків, який скористався відповідним документом для підтвердження даних свого податкового обліку, не може зазнавати жодних негативних наслідків у тому разі, якщо інші обставини, зазначені в первинному документі, зокрема рух відповідних активів, мали місце. При цьому має враховуватися реальна можливість платника податків пересвідчитися у тому, чи були достовірними відомості, що внесені до первинного документа його контрагентом.
Такий висновок Велика Палата зробила, застосувавши норму частини восьмої статті 9 Закону № 996-XIV, згідно з якою відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи. Цю норму Велика Палата тлумачила як таку, в якій відображено принцип індивідуальної відповідальності платника податків за внесення недостовірних відомостей до первинних документів.
За висновком Великої Палати сам факт використання первинних документів з недостовірними даними для підтвердження обставин здійснення господарської операції не повинен автоматично вказувати на безпідставність даних податкового обліку. Натомість контролюючий орган має довести, що платник податків, приймаючи від контрагентів та використовуючи певні документи для цілей податкового обліку, діяв нерозумно, недобросовісно або без належної обачності. А це також пов'язано з фактичною можливістю й економічною доцільністю перевірки самим платником податків достовірності відомостей, які були включені до первинних документів. Мають бути наявні докази того, що розумними заходами добросовісний платник податків міг перевірити правдивість відповідних документів, а також мав достатні підстави, діючи з належною обачністю, для обґрунтованих сумнівів у їх змісті.
Велика Палата підтвердила, що визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій.
Суд також вказує про необгрунтованість посилання позивача виключно на дію принципу індивідуальної відповідальності, оскільки матеріали справи не містять жодного документу та жодних відомостей про походження сільськогосподарської продукції, за результатами документальної реалізації якої формувалися спірні суми ПДВ, що свідчить про відсутність належної обачності позивача у виборі своїх контрагентів, а також про те, що позивачем не з'ясувано фактична можливість його контрагентів здійснити постачання сільськогосподарської продукції. Як підсумок, у суду немає підстав для застосування принципу індивідуальної відповідальності платника податку, адже на противагу доводам ГУ ДПС позивач не довів, що він діяв з належною обачністю при виборі контрагентів та розумними заходами пересвідчився у достовірності первинних документів, на підставі яких сформував показники свого бухгалтерського та податкового обліку.
Таким чином, вищевказані обставини в сукупності свідчать про те, що укладені між позивачем та його контрагентами договори та первинні документи не опосередковуються реальним виконанням задокументованих операцій, які становлять його предмет, фактично контрагентами позивача здійснено безпідставне документальне оформлення нереальних господарських операцій з постачання сільськогосподарської продукції / надання послуг, а наявність первинних документів не надає права платнику податків на формування даних податкового обліку в тому разі, якщо зафіксована в первинних документах господарська операція фактично не відбулася.
Тобто, позивач всупереч частини першої статті 77 КАС не спростував належними доказами доводи контролюючого органу, що його (позивача) операції з безпосередніми контрагентами не мали реального змісту.
Отже враховуючи вищенаведене, згідно наявних матеріалів справи ТОВ «АДМ ЮКРЕЙН» здійснено лише документальне оформлення нереальних господарських операцій між позивачем та його контрагентами, а саме: ТОВ «Шеколан» (код ЄДРПОУ 34076774), ТОВ «БАНКЕР ХІЛЛ» (код ЄДРПОУ 39538491), ТОВ «Ідеал Агрогруп» (код ЄДРПОУ 43483920), ФГ «Ярослава Плюс» (код ЄДРПОУ 35549887), ТОВ «Південь-Агро-Ком» (код ЄДРПОУ 34801504), ТОВ «АГРОТІРТРАНС» (код ЄДРПОУ 32503284), ТОВ «Трубіж Агро Центр» (код ЄДРПОУ 40413520), ТОВ «Дар-Трейд» (код ЄДРПОУ 35077737), ФГ «Крутий Яр» (код ЄДРПОУ 21372763), ФГ «Тирново» (код ЄДРПОУ 40366523), ТОВ «Гравел» (код ЄДРПОУ 37892662).
Відтак, з огляду на не спростування висновків контролюючого органу, викладених у акті перевірки, суд дійшов висновку про правомірність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
За визначенням частини першої статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Достатніми, у розумінні частини першої статті 76 КАС України, є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
За змістом частини другої вищезазначеної правової норми процесуального закону, питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Разом з тим частина перша статті 77 КАС України покладає на кожну сторону обов'язок довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов до висновку про залишення позовних вимог без задоволення.
Належних та достатніх доказів, які б доводили обґрунтованість заявленого позову, суду не надано. Інші доводи учасників справи не спростовують вищенаведених висновків суду.
Враховуючи висновки суду за наслідками вирішення справи, положення ст. ст. 139, 143 КАС України, у суду відсутні підстави для вирішення питання щодо розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 2, 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Лисенко В.І.